Первинна профілактика цукрового діабету. Фактори ризику цукрового діабету (реферат)

Первинна профілактика цукрового діабету.

Фактори ризику цукрового діабету.

Профілактика цукрового діабету.

Сучасні дані про етіологію і патогенез цукрового діабету,
епідеміологічні дослідження, які дозволяють одержати дані про
поширеність не лише діабету, але і його судинних проявів, про фактори
ризику і природну еволюцію, стають науковою основою профілактичних
заходів.

Виділяють первинну і вторинну профілактику цукрового діабету Під
первинною профілактикою розуміють ряд медичних і соціальних заходів,
спрямованих на попередження виникнення захворювання способом активного
цілеспрямованого впливу на патогенетичні механізми, що лежать в основі
хвороби, і на чинники, сприяючі й розвитку.

Вторинна профілактика — це попередження виникнення ускладнень цукрового
діабету, збереження стану стійкої компенсації захворювання. У зв’язку з
гетерогенністю цукрового діабету необхідні диференційовані підходи до
первинної профілактики.

9.1. Профілактика інсулінозалежного цукрового діабету

До первинної профілактики ІЗЦД відноситься виявлення схильності у
родичів хворих на цукровий діабет способом визначення антигенів системи
HLA, а також визначення антитіл до глутаматдекарбоксилази. У родичів з
однаковими із хворими на ІЗЦД гаплотипами HLA необхідно здійснювати
систематичний контроль вуглеводного обміну, визначати вміст ІРІ і С
-пептиду в крові. Одночасно призначають фізіологічну дієту з обмеженням
легкозасвоюваних вуглеводів дозовані фізичні навантаження Можливе
визначення і інших маркерів, титру антитіл до поверхневих антигенів
острівців, субпопуляцій лімфоцитів, однак ці показники є менш
специфічними. В окремих випадках можна визначити, як маркери, показники
НвА1с і С-пептиду. Зокрема, зниження концентрації С-пепиду може свідчити
про порушення секреторної функції бета клітин.

Для профілактики ІЗЦД, при найперших проявах захворювання можна
використовувати ранні втручання в процеси імуногенезу. На сьогодні
доступні деякі методи для корекції імунопатогенезу ІЗЦД: застосування
глюкокортикоїдів, циклоспорину А, інтерферону, азатіоприну. Однак, їхнє
використання в клінічній практиці ще потребує подальшого вивчення.

Враховуючи можливість вірусної природи ІЗЦД, деякі дослідники пропонують
вакцинацію проти бетацитотропних вірусів (краснухи, епідемічного
паротиту, Коксакі В4). Така вакцинація розроблена і проводиться у
Фінляндії, але про її ефективність судити ще рано, оскільки частота ІЗЦД
у Фінляндії залишається однією з найвищих у світі (J.H. Fuller, 1992),

Доведено участь у патогенезі ІЗЦД також різних хімічних сполук
(нітрозамінів, родентицидів тощо), що зумовлює здійснення контролю за
вмістом цих речовин в харчових продуктах.

Особливої уваги щодо профілактики цукрового діабету заслуговує питання
раціонального планування сім’ї. Точна діагностика спадкового дефекту
патології острівцевого апарату підшлункової залози на рівні ДНК
відсутня, тому меди-ко-генетичний прогноз на основі аналізу клінічних
спостережень може служити важливим критерієм для такого планування.
Найбільший ризик появи потомства з цукровим діабетом виникає у сім’ї, де
двоє батьків хворіє на ІЗЦД. За даними різних авторів, захворюваність
дітей на діабет у таких батьків складає від 30 до 100%. Тому від
планування народження дітей у сім’ях такого типу слід утримуватися.

Частіше виникає ситуація, коли хворі на ІЗЦД одружуються із здоровими
людьми. У таких випадках необхідним с детальний аналіз генетичних
характеристик здорового партнера. При відсутності даних, що вказують на
наявність гетерозиготного носійства у шлюбного партнера, немає підстав
для обмеження народження дітей.

Високий ступінь ймовірності гетерозиготного носійства гена діабету в
одного з партнерів при наявності ІЗЦД у Другого становлять велику
небезпеку для потомства. Досить значним є відсоток виникнення цукрового
діабету і у тих сім’ях, де обидва партнери мають ген гетерозиготного
носійства ІЗЦД. Тому шлюби із сімей з ІЗЦД та особами з обтяженою
спадковістю щодо цукрового діабету не рекомендуються.

Таким чином, питання профілактики ІЗЦД потребують подальшого вивчення.

9.2. Профілактика інсулінонезалежного цукрово діабету.

Значна частота сімейних форм ІНЗЦД має важливе значення для його
первинної профілактики. Фактори зовнішнього середовища нерідко
реалізують генетичну схильність до діабету II типу. На жаль, надійних
генетичних маркерів ІНЗЦД до цього часу немає.

Основна роль у здійсненні заходів щодо первинної профілактики ІНЗЦД
належить дільничним терапевтам. Саме вони повинні активно спостерігати
за станом здоров’я людей, які мешкають на їхніх дільницях. На початку
кожного року дільничні терапевти формують список загрозливого щодо
цукрового діабету контингенту населення і протягом року забезпечують
його обстеженням способом визначення цукру в крові.

Слід пропагувати здоровий спосіб життя, що передбачає раціональне
збалансоване харчування, нормалізацію маси тіла, боротьбу з
гіподинамією. Саме ожиріння є одним з найважливіших факторів ризику щодо
ІНЗЦД. Тому особливу увагу слід звертати на сім’ї, у яких є особи з
надмірною масою тіла та ожирінням. Необмежене вживання вуглеводів, що
значно перевищує енерговитрати, є несприятливим чинником для функції
підшлункової залози. Потрібно враховувати той факт, що з кожним
наступним десятиліттям (після 40 років) основний обмін речовин в
організмі зменшується на 7,5%, що вимагає адекватного зниження
калорійності їжі.

Необхідно зважати на всі стани, пов’язані з гіперпродукцією
контрінсулінових гормонів; нормалізація рівнів таких гормонів є важливим
чинником профілактики ІНЗЦД. Сприяє розвитку порушень вуглеводного
обміну тривала терапія глюкокортикоїдами з приводу різних захворювань. З
профілактичної точки зору нагадаємо ряд препаратів, які можуть викликати
такі порушення: гіпотензивні середники (адельфан, клофелін, гемітон,
брінальдікс), психоактивні речовини (галопсридол, аміназин,
амітріптілін тощо), анальгетики, антипіретики, протизапальні засоби
(індометацин, парацетамол, аспірин у великих дозах), оральні
контрацептиви тощо. Ці препарати з великою обережністю слід призначати
особам з факторами ризику цукрового діабету, при цьому необхідно
контролювати рівень глікемії і рекомендувати обмежене вживання
рафінованих вуглеводів.

З метою виявлення ранніх стадій цукрового діабету потрібно здійснювати
масові обстеження населення. На сьогодні, поки ще не впроваджені у
практику охорони здоров’я експрес-аналізатори глюкози, слід зосередити
увагу на обстеженні організованих колективів і осіб з факторами ризику.

Виявлення порушення толерантності до глюкози не є межею діагностичних
можливостей. Ефективність первинної профілактики значно зросте, якщо
здійснювати діагностику осіб з предіабетом. Методологічну основу нового
напряму первинній профілактиці цукрового діабету заклали дослідженню
рівнів гормональної регуляції гліколізу та глюконеогенезу, а також
піруватдегідрогеназної системі мітохондрій у нормі та патології (Я.І.
Томашевський, О.Я.Томашевська, 1992) Показано наявність патології цієї
регуляції у людей з факторам ризику щодо діабету, що поставило на
порядку денному проблему преморбідних порушень вуглеводного обміну. Тому
можна рекомендувати проведення піруватемічного, піруватуричного та
піруватгідрогеназного тестів, які виявляють порушення вуглеводного
обміну до розвитку інтолерантності до глюкози.

Нижче наводимо перелік факторів ризику і схему спостереження за особами,
включеними до груп підвищеного ризику захворювання на цукровий діабет.

Такі дослідження здійснюються щорічно у лікарських амбулаторіях,
поліклініках при дільничних лікарнях, кабінетами профілактики районних і
міських поліклінік. Особи з факторами ризику спостерігаються в
лікувально-профілактичних закладах будь-якого рівня дільничними
терапевтами. Активний виклик на профілактичні обстеження загрозливого
контингенту забезпечує медичний персонал територіальних лікарських
дільниць. Дані про наявність факторів ризику, схильності до захворювання
на цукровий діабет заносяться у медичну карту амбулаторного хворого
(форма 25/у до графи «Листок анамнестичних даних”.

Слід зазначити, що здійснення заходів характеру, збалансоване
харчування, здоровий спосіб життя дозволяють попередити розвиток
захворювання, добитися повного регресу і ремісії ранніх порушень
вуглеводного обміну.

Профілактичні заходи в осіб з порушеною толерантністю до глюкози повинні
включати такі основні моменти: нормалізацію маси тіла, підвищення
фізичної активності, обмежене вживання рафінованих вуглеводів і
насичених жирів, немедикаметозне лікування артеріальної гіпертонії.

Запобігти прогресуванню цукрового діабету, розвитку ангіопатій при добре
організованій активній диспансеризації вперше виявлених хворих. Істотне
значення у плані вторинної профілактики повинні мати школи хворих на
цукровий діабет і правильно поставлений самоконтроль за перебігом
цукрового діабету.

Схема обстеження осіб з факторами ризику

Фактори ризику Періодичність обстеження Лабораторні дослідження
Профілактичні заходи

Ожиріння, ІХС, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, інсульт,
виражений атеросклероз Щорічно Визначення цукру в крові; піруватуричний
тест; глюкоз ото-лерантний тест Нормалізація вуглеводного обміну з
допомогою дієти, фітотерапії, корекції маси. Лікування захворювання, що
є фактором ризику

Хвороби шлунково-кишечного тракту (панкреатити, хвороби
печінки тощо) Щорічно

Обтяжена щодо цукрового діабету спадковість Щорічно

Обтяжений акушерський анамнез (роди великим плодом, перинатальна
смертність, пізній токсикоз вагітних) -“- -“-

Ендокринні захворювання (тиреотоксикоз, хвороба Іценка-Кушинга,
феохромоцитома та інші) -“- -“- -“-

Хвороби периферичної нервової системи (поліневрити) -“- -“- -“-

Гнійничкові ураження шкіри (фурункульоз, піодермії, екзема тощо) -“-
-“- -“-

Ураження слизової оболонки рота і ясен (гінгівіти, пародонтоз, стоматит
тощо) -“- -“- -“-

Ендартеріїти, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок -“- -“- -“-

Зниження зору (катаракта, глаукома тощо) -“- -“- -“-

Особи, у яких в анамнезі відзначався підвищений рівень цукру в крові
(випадкові гіперглікемії, сумнівний тип ГТТ) і глюкозурія -“- -“- -“-

Профілактика діабетичних ангіо- і нейропатій, інших гострих та хронічних
ускладнень цукрового діабету полягає у досягненні стійкої компенсації
вуглеводного обміну, а також інших видів обміну, зокрема
ліпопротеїдного, порушення якого є однією з патогенетичних ланок
судинних уражень. Досягнення нормалізації показників ліпідного обміну
(холестерину, загальних ліпідів, тригліцеридів) є дійовою профілактикою
ангіопатій.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *