Л Е К Ц І Я
Організація стаціонарної медичної допомоги дорослому населенню
Вступ
Серед лікувально-профілактичних установ лікарня завжди займала і
продовжує займати особливе місце.
В лікарнях населення одержує висококваліфіковану і спеціалізовану
стаціонарну допомогу.
Стаціонарна медична допомога надається в основному при найбвльш тяжких
захворюванях, вимагаючих комплексного підходу до діагностики і
лікування, примінення найбільш складних методів обстеження і лікування з
використанням найновіших медичних технологій, навідь дуже дорогоціннихї,
а в ряді випадків – оперативного вмішування, постійного лікарняного
спостереження і інтенсивного догляду.
Важливо також відмітити, що лікарня здавня була ізалишається сьогодні
основною кліничною базою, де готують майбутніх лікарів, середній
медичний персонал. В великих клінічних лікарнях в клініках медичних
вузів і НДІ підвищують свою кваліфікацію або отримують вузьку
спеціалізацію уже дипломованілікарі.
В цілому на утримання і розвиток стаціонарних установ в більшості
розвинутих країн витрачається від 60% до80% і більше всіх асигнують,
які виділяються системі охорони здоров’я із різних джерел її
фінансування.
Лікарняна допомога і сьогодні залишається найбільш капіталовміським
сектором системи охорони здоров’я.
Лікарнянні установи диферинціються по різних ознаках, типах, категоріях,
профільності і т.ін.
В залежності від адміністративно-територіального положення
лікарніділяться на обласні, міські, районні, дільничні.
По профілю виділяють багатопрофільні стаціонари і спеціалізовані лікарні
і диспансери (туберкульозні, онкологічні, психоневрологічні і ін.)
По порядку госпіталізації виділяють лікарні швидкої допомоги, лікарні
для планової госпіталізації і лікарні для загального (змішаного)
госпіталювання.
По системі організації лікарні класифікуються на об’єднаніі необ’єднані
з поліклініками, при цьому для обласної лікарні, а також для ЦРЛ
наявність поліклініки як структурної частини є практично завжди
обов’язковим.
Існують і інші додаткові ознаки для класифікації лікарні, наприклад,по
режиму, по ступеню інтенсивності лікуванняі догляду і ін.
Вданийчас стаціонарна медична допомога може надаватися в різних ЛПУ.
Існує слідуюча номенклатура лікарняних установ:
– Лікарні на водному транспорті (центральна басейна, басейна, портова,
лінійна).
– Лікарні на залізничному транспорті – (центральна, дорожня, відділкова,
вузлова, лінійна).
– Міська лікарня
– Міська лікарня швидкої медичної допомоги.
– Госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни.
– Дитяча міська лікарня.
– Дитяча обласна лікарня.
– Обласна лікарня.
– Районна лікарня.
– Дільнична лікарня.
– Центральна міська лікарня.
– Центральна районна лікарня
– Центральна медико-санітарна частина.
– Медико-санітарна частина.
Спеціалізовані лікарні
– Дитяча інфекційна лікарня
– Дитяча лікарня відновлювального лікування
– Дитяча психіатрична лікарня
– Дитяча туберкульозна лікарня
– Інфекційна лікарня
– Лікарня відновлювального лікування
– Наркологічна лікарня
– Офтальмологічна лікарня
– Психоневрологічна лікарня
– Психіатрична лікарня
– Туберкульозна лікарня
– Фізіотерапевтична лікарня
1. Структура і організація роботи лікарні
Люба стаціонарна установа (без поліклініки) по функціональному
призначенню, як правило має 3 підрозділи: управління, стаціонар і
адміністративно-господарча частина.
Кожна функціонально-структурна частина в свою чергу складається із ряду
підрозділів. Так до управління лікарнею крім головного лікаря і його
замісників, відноситься архів, бухгалтерія, бібліотека і ін.
Стаціонар складається з приймального відділення (централізоване чи
децентралізоване), спеціалізованих палатах відділень, операційного блока
і ін.
Лікувально-діагностична служба може бути єдиною для стаціонару і
поліклініки і включати різного роду профілю лаболаторії, кабінети (ЕКГ,
ренгтенівський, фізіотерапевтичний, ЛФК, масажу іін.).
В лікарнях як структурний елемент повинна бути аптека, патологічне
відділення (морг).
До адміністративно-господарчої частини відноситься харчоблок, склади,
пральня (якщо вони не централізовані в місті), технічний відділ,
дезинфікаційна камера і т.д.
Виходячим із основних функцій і типічних рис традиційної моделі лікарні
виділяють слідуючі основні структурні частини стаціанару: приймальне
відділення, профілюючі лікувальні відділення, відділення спеціальних
видів лікування, відділень діагностичної служби і інші.
Приймальне відділення стаціонару лікарні може бути централізованим (для
всієї лікарні) або децентралізоване (для окремих профільних структурних
її частин).
Основні задачі приймального відділення:
1. Прийом хворих,постановка діагнозу і вирішення питання про
необхідність госпіталізації.
2. Реєстрація хворих і обхід руху в стаціонарі.
3. Медична сортировка хворих.
4. Надання при необхідності невідкладної медичної допомоги.
5. Санітарна обробка хворих (в ряді випадків).
6. Виконання функцій овідкового центру про стан хворих.
Самостійні штатні посади чергових лікарів прийомних відділень
установленні в лікарнях, що мають 500 ліжок і більше, а в лікарняхз
числом ліжок менше чергують по черзі всі ординатори лікарні.
В лікарнях на 200 ліжок ібільше в штаті приймального покою є лікар –
завідуючийвідділенням, а також середній і молодший медичний персонал.
При наявності самостійних штатних посад лікарів в приймальному
відділенні, хворих поступаючих в години роботи лікарів відділень, окрім
лікарів приймального відділення, оглядають ординатори відповідних
відділень.
В крупнихбагатопрофільних лікарнях цілодобове чергування в приймальному
відділенні забезпечує бригада лікарів, що складаєтьсяз хірурга,
травмотолога, терапевта і рентгенолога.
Лікарі інших спеціальностей(гінеколог, уролог, нейрохірург, нервопатолог
і ін.) чергують, як правило, в відповідних профільних відділеннях і при
необхідності їх викликають в приймальне відділення на косультацію.3
Після огляду хворого із приймального відділення направляють або в
спеціалізоване (якщо встановлений діагноз), або в діагностичне
відділення (палату), що входить структурно і територіально в приймальне
відділення.
:
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
