.

Обстеження хворого (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
239 3877
Скачать документ

Лекція

Обстеження хворого

Розпочинають з загального обстеження хворого. Велике значення для
оцінки стану хворого має тепловий стан організму – температура тіла.
Розрізняють субфібрильну (коливання в межах 37-38 0 С), фібрильну (
38-39 0С), піретичну (39-410С) і гіперпіретичну (вище 410С) температуру.
Виходячи із скарг, анамнезу, індивідуальних особливостей організму і
систем організму, характеру хіургічно-стоматологічного захворювання і
температурної реакції, стан визначають як задовільний, середньої
важкості, важкий або вкрай важкий.

В умовах стаціонару обстеження проводять за правилами прийнятими в
клінічній медицині. В поліклініці слід оцінювати загальний вигляд
хворого, вираз обличчя, тілобудову, встановити наявність дефектів і
деформацій тіла, визначити пульс, АТ, морально – психологічний стан. При
обстеженні обов’язково звертають увагу на шкіру лиця і шиї, її колір,
наявність на ній висипу.

Запальні захворювання навколощелепових м’яких тканин, які локалізуються
поблизу шкіри і підшкірної жирової клітковини, завжди характеризуються
змінами кольору обличчя і шиї від рожевого до яскраво-червоного.
Розповсюдження таких специфічних запальних процесів, як туберкульоз,
сифіліс, актиномікоз, лейшманіоз, також викликають гіперемію, синюшність
шкірних покривів обличчя і шиї. Крім того яскраво-червоне забарвлення
шкіри може бути при рожистому запаленні. До зміни кольору шкіри може
привести також проростання новоутворів, особливо злоякісних, ЩЛД.

Зміна кольору шкіри обличчя, шиї, передньої поверхні грудної клітки від
червоного, синього, фіолетового до зеленуватого, жовтого характерно для
травм обличчя ( забій м’яких тканин, переломи кісток обличчя).

Гіперемія шкіри обличчя може свідчити про підвищення температури тіла, а
це потрібно провірити шляхом термометрії. Ціаноз губ, гіперемія шкіри
обличчя можуть вказувати на захворювання серцево-судинної системи, поява
червоних плям на шкірі обличчя і шиї – на вегетативні неврози. Гіперемія
шкіри обличчя може спостерігатись також при захворюваннях крові
(еритремія).

При іктеричному жовтуватому кольорі шкіри і обличчя слід виключити
захворювання печінки, жовчних шляхів. Крім того, жовтуватий колір шкіри
часто спостерігається при захворюваннях органів кровотворення.

Лікаря завжди повинна насторожувати блідність кольору шкіри, так як
астенічний синдром хвороби крові, хронічна інтоксикація завжди
супроводжуються глибокими порушеннями в імунній системі. Блідність з
земляним відтінком являється тривожним симптомом, який виражає високий
ступінь інтоксикації, як при септичному інфекційному процесі, так і при
злоякісному новотворі.

При підозрі на гостру інфекцію, сифіліс, рожисте запалення, пухлину і
інші захворювання обстежують шкіру по всьому тілі (наявність висипки),
пальпують потиличні, латеральні шийні, підключичні лімфатичні вузли,
досліджують зрачковий рефлекс, симптом Керніга.

Обстеження ЩЛД включає внутрішній огляд, пальпацію, огляд порожнини
рота, інструментальне дослідження (зондами, тупими і гострими голками ).
При необхідності клінічне обстеження може бути доповнено взяттям
зішкрібу, проведенням пункції або біопсії, біохімічними,
мікробіологічними, імунологічними дослідженнями, рентгенографією,
топографією, в тому числі коп’ютерною топографією.

Огляд хворого проводять в стоматологічному кріслі. Його голова повинна
бути добре зафіксована на підголовнику. Можна піднімати і опускати
крісло, змінювати положення його спинки і підголовника. При роботі з
асистентом огляд і всі хірургічні маніпуляції проводять в
горизонтальному положенні хворого, під кутом 250 по відношенню до
верхньої і 100 – до нижньої щелепи. При середній важкості і важкому
стані хворого його оглядають в ліжку або на столі в перев’язочній.

При обстеженні хворого використовують лоток з стерильними інструментами
– шпателем (для відведення губ, щоки і огляд передсінку і особливо
порожнини рота, відведення язика і огялду під’язикової ділянки, кореня
язика, мигдалин, глотки), стоматологічним або анатомічним пінцетом (для
визначення рухомості зубів і їх перкусії). По ходу обстеження
користуються стоматологічним дзеркалом (для огляду зубів, під’язикової
ділянки, піднебіння) зубним зондом, частіше під кутом ( для зондування
дефектів коронки зубів, ясенних сосочків, ясенного краю), тонким зондом
Баумана, спеціальними слинними зондами (для зондування протоків слинних
залоз, ран, свищів, перфорацій і свищів верхньо-щелепової пазухи,
дефектів піднебіння). Ручкою зонда можна також проводити перкусію зубів.
Порожнини носа, глотки, зовнішнього вуха краще оглядати за допомогою
лобового рефлектора, носового і вушного дзеркал.

ЩЛД обстежують шляхом внутрішнього огляду, пальпації, перкусії,
аускультації, а також іншими фізичними і функціональними методами. При
цьому визначають симетричність утворень зумовлюючих складний рельєф
обличчя, за рахунок з’єднання кісток лицевого скелету, розвитку
підшкірного жирового слою, будова хрящевого відділу носа, особливості
очних, ротових щілин, вушних раковин і шкірного покриву обличчя і шиї.
Обличчя може бути асиметричне але при огляді важливо виявити порушення
його симетрії внаслідок запальних, травматичних, пухлинних та інших
змін. Якщо при запаленні, травмі або пухлині конфігурація обличчя
порушується, то необхідно встановити характер зміни тканини (набряк,
інфільтрат, пухлина, деформація). За допомогою нахилів, поворотів,
запрокинення судять про рухи голови.

Пальпаторне обстеження дозволяє уточнити границі патологічних змін,
консистенцію тканин, здатність шкіри збиратися в складку, наявність
рубців і свищевих шляхів. Пальпацію тканин обличчя і шиї проводять
пальцями однієї руки, підтримуючи другою голову пацієнта. Обстеження
слід починати з ділянки здорових тканин.

При наявності припухлості навколощелепових м’яких тканин оприділяють її
характер (обмежена, розлита, з чіткими контурами) і її консистенцію
(м’яка, щільна). Виділяють спаяність шкіри з прилеглими тканинами, її
колір (нормальний, блідий, гіперемія, ціанотиність) і тургор (натягнута,
витончена). Якщо при натисканні тупим кінцем інструмента, залишається
слід, то це вказує на набряк запального походження. Він може мати місце
при різних запальних захворюваннях, при травмі обличчя і щелеп.

he

he

he

?Якщо при пальпації навколощелепні м’які тканини ущільнені, болючі,
шкіра спаяна з прилеглими тканинами, і важко збирається в складку або не
утворює, її колір змінений від інтенсивно-рожевого до яскраво-червоного,
або багрово-синього, температура тканин підвищена, то це свідчить про
наявність інфільтрату і може спостерігатись при абсцесах, флегмонах,
лімфаденіті та інших запальних захворюваннях в навколощелепових м’яких
тканинах. При цьому слід відмітити границі патологічних змін, визначити
ділянки найбільшої болючості і флюктуації. Одним з симптомів хвороби при
пальпації (гній, вміст пухлини або пухлиноподібного утвору, наприклад
кісти) являється флюктуація, або наявність в порожнині рідини. Поклавши
два пальці на поверхню припухлості, одним здійснюють поштовх вглиб
тканин, в другим сприймають відображену відповідь при переміщенні
вмісту. Хвилеподібне коливання – істинну флюктуацію слід відрізняти від
неправдивої, яка спостерігається при тістоподібній, щільній консистенції
вмісту порожнини, що пов’язано з наявністю жирової тканини, скупченням
жиру.

Свищі на шкірі обличчя і шиї можуть виникати при різноманітних
захворюваннях: хронічний гранулюючий періодонтит, хронічний остеомієліт,
специфічні запальні захворювання, вроджені кісти.

Значна “дерев’яниста” щільність інфільтрату в поєднанні з
яскраво-червоним кольором шкіри, наявність свищів характеризують
специфічне захворювання – актиномікоз. Нерізко виражена болючість
інфільтрату, свищі, виразки відмічаються при туберкульозі, сифілісі
порожнини рота, щелеп.

Запальний набряк, інфільтрація характерні для запалення однієї або
декількох слинних залоз. Інфільтрація тканин поблизу залози характерна
для її запалення. Можуть спостерігатися розлита інфільтрація з
розповсюдженням на сусідні тканини, поява ділянок флюктуації, що
характерно для гнійного і гнійно-некротичного процесу. Можливо
ущільнення в товщі самої залози, іноді рухоме, в зв’язку з чим
визначають наявність пухлини.

При пальпації відмічають об’єм рухів в ВНЩС. Виявляють болючість
суглобової головки нижньої щелепи, посилення болей при відкриванні і
закриванні рота, навність хрускоту. Ощупують головку мищелкового
відростку, оцінюють бокові рухи нижньої щелепи. При виявленні
патологічних симптомів можна поставити захворювання ВНЩС.

Конфігурація обличчя може бути змінена при травмі обличчя і щелеп за
рахунок набряку, інфільтрація навколощелепових м’яких тканин. В зв’язку
з цим звертаютьувагу на ушибы, ссадины гематоми на голові, обличчі, шиї,
грудях. Конфігурація обличчя може бути порушена також в результаті зміни
кісток обличчя в сторону, вперед, вниз. При переломах нижньої проходить
зміщення її досередини, вниз, в сторони. Для переломів скулової кістки і
дуги характерно западання в цій ділянці. При переломах верхньої щелепи
видовжується середній відділ обличчя, а при переломах кісток носа
спостерігається западання його спинки. При травмі навколощелепові м’які
тканини можуть набрякати, регіаонарні лімфовузли – збільшуватись.

Перелом щелеп, скулової кістки і скулової дуги викликає порушення
функції відкривання рота (обмеження, зміщення нижньої щелепи). При
переломах гілки нижньої щелепи посилюється біль при відкриванні рота,
рухах в сторони. Пальпаторне визначення болючості болючості головки
нижньої щелепи вказує на можливість перелому мищелкового відростку.
Відмічають об’єм рухів нижньої щелепи.

В місцях виходу периферичних гілок трійчастого нерву (надочного,
підочного, і підборідкового – точках Валле) пальпацією визначають їх
чутливість: тактильну, доторкаючись марлевою салфеткою, шматком паперу,
больову – за допомогою голки, температурну – прикладають посуди з
гарячою і холодною водою. При пальпаторному обстеженні біль може
посилюватись або може розвинутись приступ. Фіксують увагу на появі
приступу болю при пальпації, що може свідчити про невралгію, невропатію
та інші захворювання. При обстеженні уточняють зону і характер порушення
чутливості шкіри обличчя (анестезія, парестезія, гіперстезія).
Провіряють чутливість кон’юнктиви, слизової оболонки носа, губ,
роговиці.

За силою рухів і тонусу жувальних м’язів судять про функцію рухових
гілок трійчастих нервів: пальпують жувальні м’язи, скроневі, ділянку
прикріплення внутрішних криловидних м’язів.

Відмічають рухи мімічних м’язів, синхронність їх функції з обидвох
сторін обличчя. Фіксують увагу на утворенні шкірних складок на лобі,
закриванні повік і симетричності очних щілин, носогубних складок,
куточків рота. У випадку виявлення патологічних змін лицевого нерва
додатково досліджують його функції при піднятті і нахмурюванні повік,
закриванні очей.

При пухлинах і пухлиноподібних захворюваннях обличчя, щелеп, і органів
порожнини рота уточнюють локалізацію і границі новоутворів, його
консистенцію (тістовата, щільноеластична, хрящева, кісткова
консистенція) визначають яка його поверхня (гладка або бугриста.
Обов’язково звертають увагу на шкіру або слизову над ним, їх спаяність з
пухлиною і колір, для чого проводять пальпацію, в тому числі глибоку і
бімануальну.

У випадку пульсації утворення застосовують аускультацію, що сприяє
діагностиці аневризм судин ЩЛД і судинних пухлин.

На верхній щелепі в відношенні онкологічного захворювання повинні
насторожувати такі симптоми, як біль, виділення з порожнини носа, поява
деформації, на нижній щелепі) – порушення чутливості нижнього
альвеоялрного нерва.

Зовнішній огляд в випадку деформації обличчя ставить за мету відмітити
її локалізацію в анатомічних утвореннях – щелепах, носі,
навколощелепових м’яких тканин, і оприділити характер їх змін
А.А.Лімберг (1962) і D. Posllo (1985) рекомендує користуватися
математичним аналізом клінічних та інших (лицевих, оклюзійних) даних. На
думку M.Tucker (1988), такий аналіз повинен базуватися на порівнянні із
стандартними скелетними і зубооклюзійними розмірами в різних площинах
лицевого склету, в тому числі щелеп і зубів. Результати цих досліджень
дозволяють оприділити основну зону деформаці або дефекту: головного або
лицевого, осоверхньощелепового, верхньощелепового і альвеолярного,
нижньощелепового і альвеолярного. На підставі отриманих даних
розробляють план хірургічного лікування.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020