.

Невралгія трійчастого нерва (лекція)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
259 4500
Скачать документ

Лекція на тему:

Невралгія трійчастого нерва

Невралгія трійчастого нерва – захворювання, яке характеризується
короткочасними пароксизмальними нападами (від декількох секунд до
декількох хвилин) надзвичайно пронизливого і нестерпного болю в ділянці
однієї гілки трійчастого нерва, рідко в ділянці двох гілок з іррадіацією
їх на всі гілки і навіть у ділянку шиї, потилиці та рефлекторним
скороченням мімічних та жувальних м(язів аж до розвитку тризму.

Патогенез: невралгія трійчастого нерва відноситься до пароксизмальних
невралгій, які виникають за типом “тунельного” синдрому (звуження
суборбітального або нижньощелепного каналу) з подразненням корінців, а
відтак трійчастих ділянок у мозковому мосту.

Тактика подальшого ведення хворого

ГОСТРІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (ГПМК)

До ГПМК відносять геморагічні та ішемічні інсульти, минучі порушення
мозкового кровообігу (у тому числі й гострі транзиторні атаки) та важкі
гіпертонічні кризи. Як із причин смертності, так і через важку
інвалідизацію хворих ГПМК посідають одне із перших місць після
захворювань серця та онкозахворювань. Геморагічний інсульт розвивається
переважно у віці 40-60 років, частіше всього при гіпертонічній хворобі.

ГЕМОРАГІЧНІ ІНСУЛЬТИ

Програма реабілітації (побутова, а за необхідності – професійна)
складається на тривалий термін – 6-12 місяців, включаючи гострий період,
проводиться паралельно з медикаментозним лікуванням:

– лікувальна гімнастика відповідно до режиму рухової активності;

масаж;

фізіотерапевтичні процедури послідовно:

а) міорелаксанти (хлоретил, холод та ін.) для зняття спастичності
м(язів;

б) електростимуляція паретичних м(язів (12-14 сеансів);

в) рефлексотерапія (на флексорну й екстензорну групу м(язів).

Б. СУБАРАХНОЇДАЛЬНІ КРОВОВИЛИВИ

Причиною субарахноїдальних крововиливів (СК) у 75% випадків є розрив
мікроаневризм або макроаневризм, а також розрив судин мозку
травматичного генезу та ін.

Тактика подальшого ведення

ВІДНОВНИЙ ПЕРІОД

Адекватний вибір лікування та реабілітації залежить від уточненої
нозологічної форми захворювання та ступеня порушення неврологічних
функцій /антихолінестеразні, йодисті препарати, церебролізин, судинні
препарати та ін./.

ІШЕМІЧНІ ІНСУЛЬТИ. МИНУЩІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ (МПМК), У ТОМУ
ЧИСЛІ ГОСТРІ ТРАНЗИТОРНІ ІШЕМІЧНІ АТАКИ (ІТА)

Ішемічний інсульт розвивається внаслідок гіпертонічної хвороби,
загального і церебрального атеросклерозу, ревматизму, інших причин
(хвороби серця, сифіліс, туберкульоз та ін.). Частою причиною ішемічного
інсульту є тромбоемболія мозкових артерій кардіального генезу, а також
судинні мальформації, цукровий діабет та ін.

Невідкладна допомога

Антикоагулянтна терапія:

Гепарин повинен призначатися, як правило, у перші 4-6 діб після розвитку
інсульту з урахуванням трьох типів індивідуальної чутливості до нього
(незначна, значна та різка і тривала гіпокоагуляція) після введення
загальноприйнятої дози гепарину (10000 ОД), яка визначається часом
зсідання крові – за Бюркером. Гепа-рин вводиться по 7000 ОД інтравенозно
на ізотонічному розчині 3-4 рази на добу (4-6 діб), а потім в/м під
контролем протромбінового індексу та часу зсідання крові (2-3 доби).
Можна використовувати новий препарат гепарин-флаксипарин (в/м, 0,3 мл 1
раз на добу). Після цього переходити на антикоагулянти непрямої дії:
фенілін 0,03 по 1 табл. 2-3 рази на день або синкумар 0,004 г по табл.
2-3 рази на день (до 5-6 діб залежно від змін коагулограми). Необхідно
запобігати анафілактичним реакціям на введення гепарину.

Корекція гіперкоагуляції у гострому періоді як при ішемічному, так і при
геморагічному інсультах, яка виникає у більшості хворих:

При блокаді фібринолітичної реакції (коагулопатичний синдром – важкі
інсульти):

нікотинова кислота (в/м або інтравенозно 1-2 мл 1%-ного розчину 2-3 рази
на добу) або ксантинол-нікотинат (2 мл 15%-ного розчину в/м або
інтравенозно 2-3 рази на добу) за показаннями і під контролем вмісту в
крові плазміну.

При синдромі дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові (ДВЗ),
який спостерігається у 20% хворих на ішемічний та геморагічний інсульти
у двох варіантах:

а) депресія системи фізіологічних антикоагулянтів (у крові багато
антитромбіну Ш):

– переливання свіжої плазми крові від 100 до 300 мл 2 рази на добу в
поєднанні з гепарином (1000-1500 ОД);

б) декомпенсована фібринолітична реакція:

– контрикал (10000-20000 ОД інтравенозно, крапельно на 300-400 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду) або гордокс (50000 ОД,
інтравенозно, крапельно на 200-300 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду) протягом 60-90 хвилин під контролем вмісту антитромбіну Ш
(нижче 55%) і плазміну в крові (вище 55 мг/хв/л).

Таке поєднання в комплексному лікуванні інсультів гепарину та
препаратів, які діють на різні коагулопатичні синдроми, – нове у підході
до лікування мозкових інсультів різного генезу.

Запобігання повторних тромбемболій через 2-3 тижні після інсульту:

тиклід (тиклопедин) по 1 табл. 1-2 рази на день під час їжі (1-2 тижні –
контроль коагулограми) та ін.

Антиагрегатна терапія:

курантил 0,5% 2 мл в/в (три тижні);

індометацин по 0,025 г 3 рази на день; аспірин по 0,25 г 1 раз на день
та ін. Необхідний контроль стану агрегації тромбоцитів та ін.

Тромболітичні препарати у перші дні після інсульту (до 6 днів):

фібринолізин (добова доза – 40-50 тис.од.) на фізрозчині, інтравенозно,
крапельно у перші години і дні протягом 2-3 діб, рекомендується в
комбінації з гепарином (до 7-10 тис.од.), у випадках наявних ознак
тромбозу, тромбоемболій артерій. Використовується стрептокіназа,
урокіназа, в тому числі через катетер в артерію проксимально
тромботичній обструкції (доза до 200-240000 МЕ, одноразово і під
контролем показників зсідання системи крові – запобігання геморагій).

Гіпотензивні та спазмолітичні препарати:

гемітон, рауседил, адельфан, раунатин, резерпін, еуфілін у звичайних
дозах (за вибором і врахуванням стійкості АТ-комбінація двох препаратів,
краще всього з метилдофою) під контролем АТ.

Препарати, що покращують метаболізм мозку:

церебролізин (15-20 ін(єкцій на курс); ноотропіл (пірацетам);
глутавітал. Проводиться курсове лікування протягом 3-4 у середніх
терапевтичних дозах (через 3-4 тижні після інсульту).

Дегідратаційна терапія:

лазикс 1%-ний розчин 2 мл в/м; манітол 15%-ний розчин 200,0
інтравенозно, крапельно 1-2 рази на день.

Симптоматична терапія:

серцеві глюкозиди (корглікон, строфантин); кардіотонічні засоби:
кордіамін, сульфокамфокаїн (10%-ний розчин 2 мл в/м або підшкірно до 6
раз на добу за показаннями та ін.).

Тактика подальшого ведення хворого

ВІДНОВНІ ПЕРІОДИ (від 1,5 до 12 місяців)

Комплексні заходи по метаболічному захисту для купірування дисфункції
мозку, тому використання одного чи двох нижче наведених препаратів не
ефективно.

Антагоністи кальцію:

верапаміл (ізоптин, фіноптин) в/в, струменево (повільно) по 2-4 мл
0,25%-ний розчин або всередину по 40-80 мг (під контролем АТ – можливе
зниження); коринфар (ніфедипин) 1-2 драже на добу (курс лікування
індивідуальний); найбільш ефективний новий препарат німодипін (німотоп),
в/в 5 мл в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (початкова доза)
на 4-ту добу після субарахноїдального крововиливу (курс лікування – від
5 до 14 діб) під контролем АТ та одночасно з антифібринолітичними
препаратами (протамін сульфат 1%-ний розчин 5 мл, в/в, під контролем
зсідання крові та ін.).

Антиоксидантна терапія:

прямої дії (токоферол у поєднанні з аскорутином) 200 мг на добу,
протягом 1-2 місяців, флавоноїди, аскорбінова кислота та ін.) та
непрямої (метилметіонін, ліпоєва і глютамінова кислоти, оксипін,
емоксипін та ін.). Крім вказаних вище препаратів, використовуються:
аевіт (масляний розчин вітамінів А та Є) у середніх дозах; нолоксан
(антагоніст опіатних препаратів) в/в, крапельно 20 мг в 300 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду через 6 годин після інсульту.

Препарати з нейротрансметерною, нейротрофічною дією:

гліцин (сублінгвально піпеткою 1-2 г на добу); кронасіал в/в, крапельно
100 мг у 200-300 мл фізрозчину (за 60 хв), актовегін 2 мл в/м.

Препарати, стимулюючі енергетичний метаболізм:

пірацетам – 5 мл в/м, ноотропіл – 5 мл в/м; гамалон по 1 табл. 3 рази на
день, церебролізин – 5 мл в/м.

Препарати, які корегують ліпідний обмін:

пробукол – 0,5 г 2 рази на день;

клофібрат (місклерон) 0,25 г по дві капсули 3 рази на день (курс 20-30
днів); повторні курси (4-5) проводяться з перервами.

Активація ліпопротеїнліпази:

безафібрат (табл. 0,2 г 3 рази на добу, а за наявності ефекту дозу
знижують до 2 раз на день). Можна використовувати препарати пантетин ( у
табл. 0,03), ліпостабіл (0,3 г-0,005 г у капсулах).

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ):

лотензин (вепазеприл) в табл. по 0,005 –0,01-0,2 г, 1-2 рази на добу,
каптоприл (табл. ) 025-0,05 2-3 рази на добу при підвищеному АТ;
тензіомін.

Антихолінестеразна терапія:

прозерин 0,05% 1 мл або галантамін 1% 1 мл в ін(єкціях (до 30), а потім
оксазил або калімін по 1 табл. 3 рази на день протягом місяця. Курс
лікування повторюється у пізній відновний період.

Етіологія невралгії трійчастого нерва

Ендокринні захво-рювання: цук-ровий діабет та ін.

травми щелепно-лицевого нерва

пухлини основи черепа

Інфекційні захворювання: грип, сифіліс, туберкульоз, менінгіт, синусит,
пульпіт

клінічні прояви невралгії трійчастого нерва

Короткочасний, пароксизмально вини-каючий надзвичайно пронизливий і
нестерпний біль, що триває від декількох секунд до декількох хвилин у
ділянці однієї або двох гілок трійчастого нерва

Напад болю в ділянці однієї з гілок трійчастого нерва (частіше першої)
виникає спонтанно або частіше під час прийому їжі, при розмові, дотику
до шкіри на боці ураження

Інтенсивність болю може носити різний характер:

а) слабко інтенсивний, який може мимовільно зникнути без лікування;

б) інтенсивність болю швидко наростає: напади повторяються майже
безперервно. Хворі не можуть жувати (відмовляються від їжі), втрачають
масу тіла, не можуть через боль спати

Болючість точок виходу 1,2 та 3-ої гілок трій-частого нерва

Нерідко знаходять провокуючі “куркові” ділянки, подразнення яких
викликає інтенсивний біль у ділянці однієї або двох гілок трійчастого
нерва

Нерідко появляється біль у віддалених точках – у ділянці середніх шийних
хребців

Часта іррадіація болю в усі гілки трійчастого нерва та навіть у ділянку
шиї, руки та потилиці.

Характерно, що тригемінальний біль на боці ураження ніколи не переходить
на протилежний бік.

Вегетативні розлади: гіперемія половини лиця, почервоніння кон(юнктиви,
сльозотеча, слюновиділення та ін.

Гіпестезія або гіперестезія в ділянці тієї чи іншої гілки трійчастого
нерва

Трофічні порушення в ділянці ока (кератит) при ураженні 1-ї гілки
трійчастого нерва

Наростаюче рефлекторне скорочення мімічних та жувальних м(язів на боці
ураження аж до появи тризму

Зниження або випадіння нижньощелепового рефлексу, слабкість та атрофія
жувальних м(язів при ураженні 3-ї гілки трійчастого нерва

Постійний, інтенсивний пекучий біль та герпетична висипка частіше у
ділянці 1-ї гілки трійчастого нерва при невралгії Гассерова вузла

Рентгенограма придаткових порожнин носа та лобних пазух – гайморит,
фронтит або пансинусит

Стоматологічні дослі-дження (пуль-піт та ін.) Поява на ЕЕГ пік-хвильової
активності

КТ та МРТ дослідження – виявлення змін у придаткових порожнинах носа

Загальний аналіз крові: лейкоцитоз, (ШОЕ, зсув формули вліво

Додаткові методи обстежен-ня

алгоритм невідкладної допомоги при невралгії трійчастого нерва

Етіотропна терапія відповідно нозології

захворювання

Бензилпеніцилін до 10-12 млн на добу, в/м у комбінації з антибіотиками
4-го покоління та за показаннями з сульфаніламідами (етазол 10% – 10 мл
в/в 2 рази на добу або бісептол в/в у середніх дозах. Санація порожнини
рота (гайморит, пульпіт та ін.)

Аміназин 2,5%-ний розчин 1мл в/м (або тизерцин 2,5%-ний розчин 1 мл в/м)
та платифілін 0,2%-ний розчин 1 мл п/ш. Через 40 хв – баралгін (в
ампулах) 5 мл в/в, а через 2 години – димедрол 1%-ний розчин 1 мл,
в/м (або піпольфен). Можна повторити два рази на добу

знеболююча терапія

Антиепілептичні препарати (фінлепсин, тигретол) в комбі-нації з похідним
ГАМК – фені-бутолом по 0,05-0,1 г 3 рази на день або оксибутиратом
натрію 20% – 10 мл в/в (повільно) 2 рази на добу. Можна купірувати напад
болю ксидифоном реr os 2-3 рази на день (10 мг/кг) або електрофорезом
його на ділянку ураженого нерва

h

j

¤

¦

¬

?

1/4

3/4

A

E

E

?

O

O

i

?

O

O

Oe

O

a

a

ae

e

e

i

?

o

th

NC

c

¤

?

?

¬

?

?

3/4

Ae

AE

E

E

I

I

?

O

O

Oe

O

?

O

O

U

Ue

TH

a

ae

ae

e

i

?

o

oe

o

u

ue

th

NC

oeoeoeoeoeioeoeoeoeoeoeeeeoeoeaaaaaaU

gd±jF

&

gd—R?

&

gd±jF

gd—R?

&

F

gdH?

&

F

&

F

&

gd—R?

????????????????????A

NC

$

$

л. 2 рази на день. Добова доза 100-200мг вранці і ввечорі –
індивідуальна доза підвищується на 100 мг щоденно, максимально- до
800-1000 мг/добу. Через 3-4 тижні необхідно переходити на підтримуючу
дозу до мінімальної добової дози (0,25 г), за якої зберігається
терапевтичний ефект. Ефективне також використання таких препаратів, як
дифенін, етосуксимід, триметин та ін.

Ліки призначають тільки за тривалого болю (більше години): спазмалгон по
1 табл. 1-2 рази на день або спазмолітин по 0,05-0,1 г (в капсулах) по 1
порошку 1-2 рази на день. Для потенціювання їх дії можна прийняти за 40
хвилин сибазон 1 табл.

1-й варіант гальмуючого методу: по два сеанси на боці ураження
спеціально для окремих гілок трійчастого нерва; 2-й варіант – поза
нападом болю (Д.Н.Стояновський, 1981)

Рефлексотерапія

Потужність випромінювання 25 мВт, щільність потоку 25 мВт/см2 по черзі з
фонофорезом емульсії гідрокортизону на ділянку виходу ураженої гілки
трійчастого нерва (В.С.Лобзин, В.В.Ела-гин, 1991) найбільш ефективно в
комбінації з медикаментозними препара-тами

Лазеротерапія

Використовують УВЧ (оліготермічні до-зи), електрофорез новокаїну,
дарсонвалі-зацію ураженої половини лиця та ін.

Фізіотерапія

Тривале спостереження здійснюється тільки за хворими з рецидивуючими
синдромами (10-12%). Проводиться підтримувальна терапія з мінімальною
добовою дозою (дифенін або суксилеп), а також вітамінотерапія (С, В1),
біостимулятори (алое), фізіотерапевтичні процедури, рефлексотерапія (2-й
варіант підбору точок). В окремих випадках стійкої НТН показано
нейрохірургічне втручання.

Ефективно використовують операції стереотаксичної гідротермічної або
електричної деструкції тригемінального вузла або корінця п.V шляхом
вибіркового виключення клітин чи волокон відповідної гілки. Однак існує
загроза серйозних ускладнень (кератит та ін.) Пропонується більш
ефективна радіочастотна селективна коагуляція тригемінального вузла.

Клінічні симптоми

Раптовий розвиток після фізичних або розумових навантажень на тлі
високого артеріального тиску (АТ) часто з втратою свідомості

Апоплектична кома (найчастіше глибока або позамежна)

Лице багрово-червоне, ціанотичне, западання язика

Швидкий розвиток глибокого геміпарезу (рука і нога “падають як пліть”)
чи геміплегії

Слабкість кругового м(яза ока при піднятті повік на боці геміплегії

Зглаженість носогубної складки із симптомом “паруса”. Швидкий розвиток
менінгеального синдрому

Зниження м(язового тонусу із симптомом “розпластаного стегна”, часто
напади децеребраційної ригідності, горметонії

Зниження рефлексів аж до арефлексії, включаючи і черевні рефлекси

Патологічні пірамідні (стопні та кистьові) рефлекси.

Стопа повернена назовні. Часті автоматизовані рухи в гомолатеральних
кінцівках

УЗДГ: дефіцит кро-вотоку в по-шкодженій півкулі моз-ку. Іноді –
локалізацію стенозу вну-трішньої со-нної артерії

ЕЕГ: фока-льні патоло-гічні хвилі, з генералізо-ваними по-рушеннями з
міжпівку-льовою аси-метрією біо-потенціалів

Загальний аналіз крові: помірний лейкоцитоз із відхиленням уліво
лейкоцитарної формули

Поява на очному дні набряку або застою.

Зміщення М-еха в здоровий бік

РЕГ: знижен-ня еласти-чності су-

дин мозку, асиметрія кровонапо-внення, ут-руднення венозного відтоку

додаткові методи обсте-ження

Алгоритм невідкладної допомоги при ГЕМОРАГІЧНому ІНСУЛЬТі

НАЙГОСТРІШИЙ ПЕРІОД (10-12 днів) –

НЕДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ЛІКУВАННЯ

Нормалізація функції дихання (дихальна реанім-ація):

а) відсмоктування слизу з рота, фіксація язика

б) за показаннями інтубація і трахеотомія, ШВЛ

Нормалізація серцево-судинної діяльності:

а) серцеві глікозиди: корглікон 0,06% – 1мл в/в або строфантин 0,05% –
0,3-0,5 мл на фізрозчині в/в, можна ізоланід 0,025 – 1-2мл в/в (1-2 рази
на добу) з препаратами калію. За показаннями: кордіамін 2 мл в/м та ін.

б) непрямий масаж серця, адреналін 0,01% – 0,1-1,0 мл в серцевий м(яз
(за показаннями: зупинка серця)

Боротьба з набряком мозку: манітол 15% -200-400 мл в/в, лазикс 1% – 2 мл
в/м. Можна урегіт 0,05 г (в ампулах) в/в (для швидкого ефекту), а також
реоглюман 200-400 мл в/в. Повторити 2 рази на добу за терміновими
показаннями. Сечовина при геморагіях не показана

Відновлення гомеостазу та кислотно-лужної рівноваги: кортикостероїди (за
пока-заннями): преднізолон-гемі-сукцинат (в ампулах) по 1 мл (0,03), в/м
чи в/в в 250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Натрій
гідрокарбо-нат 5%-ний розчин – 50 мл в/в, краплинно (повторно за
показаннями)

Відновлення втрати калію: панангін 20 мл в/в, крапельно на 20-30 мл
ізотонічного роз-чину натрію хлориду або хлориду калію 4%-ний розчин 50
мл, в/в

При колапсі – вазопресорна терапія: застосовують за пока-заннями:
мезотон 1%-ний розчин 1 мл в/м (чи в/в в 20-40 мл фізрозчину, повільно);
ефедрину гідрохлорид 5%-ний розчин 1мл в/м; норадреналін 0,2%-ний розчин
1 мл в/м (чи в/в на фізрозчині); кофеїн 20%-ний розчин- 1мл п/ш. Можна
застосувати кортико-стероїди (преднізолон та ін.)

Регуляція АТ. Гіпотензивна та спазмолітична терапія:

а) введення діуретиків (лазикс та ін.) і нейролептиків (аміназин
2,5%–ний розчин 1 мл в/м до 3-4 разів на добу;

б) спазмолітики: еуфілін 2,4% – 5,0 мл в/в, папаверин 2%-ний розчин 1-2
мл в/м, дибазол 1%-ний розчин 1-2 мл, в/м.

в) гіпотензивні препарати (за вибором): резерпін (рауседил) 0,25%-ний
розчин 1 мл в/м або в/в (повільно), гемітон (клофелін) 0,01%-ний розчин
-1мл п/ш або в/м (2-3 рази на добу), дібазол 0,5%-ний розчин 1-3 мл в/м,
чи в/в 2-3 рази на добу;

г) гангліоблокатори: бензогексоній 2,5%-ний розчин 1 мл в/м чи в/в на
фізрозчині або пентамін 5%-ний розчин 0,5-1 мл в/м, збільшуючи дозу до 2
мл 2 рази на день.

Медикаментозна гіпотермія: аналгін 50% – 2 мл в/м, дроперидол 0,25%-ний
розчин 2 мл в/м, димедрол 1%-ний розчин 2 мл в/м.

Профілактика пневмонії, пролежнів:

а) повертати хворого кожні 2 години, гірчичники на спину, підставляти
гумовий круг, протирати шкіру камфорним спиртом (крижовий відділ хребта
та сідниці)

б) бензилпеніцилін натрію (калію) 2-10 млн.ОД на добу, етазол 10%-ний
розчин 10 мл в/в 2 рази на день та ін. (за даними посіву та
антибіотикограми)

Профілактика тромбоемболій легеневих судин: знизити дозу
епсилон-амінокапронової кислоти (ЕАКК) і призначити антикоагулянти (малі
дози гепарину –– по 3-5 тис.од. в/в під контролем коагулограми або
визначення часу зсідання за методом Лі-Уайта..

Гемостатична (антифібринолітична) терапія:

а) ЕАКК 5% – 100 мл в/в 7-10 днів. Можна комбінувати з диціноном
(етамзилат) 12,5%-ний розчин 2 мл в/в. За необхід-ності – повторне
введення

б) хлористий кальцій 10%-ний розчин 10 мл в/в, вікасол 1%-ний розчин 1
мл в/м, рутамін 1-2 мл в/м та ін.

в) за показаннями – антифер-ментні препарати: контрикал (трасилол) 25-30
тис.од. інтравенозно /повільно/ в 300-500 мл ізотонічного розчину натрію
хлориду.

НАЙГОСТРІШИЙ ПЕРІОД (10-12 днів) –

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНЕ ЛІКУВАННЯ

Метаболічна терапія

Оксибутират натрію 20%-ний розчин 10-20 мл в/в, струменево чи краплями з
одночасним введенням хлориду калію 4% – 50 мл, або панангіну 10 мл в/в.
Седуксен 2 мл в/в на 300 мл фізрозчину краплинно (40 крапель за
хвилину), церебролізин 1 мл в/м щодня (курсами)

Відновне лікування: прозерин або галантамін у звичайних дозах на курс 30
ін(єкцій п/ш, потім оксазил або калімін по 1 табл. 2-3 рази на день
(курсове лікування)

Розсмоктуюча терапія: лідаза (0,1г – 64 од) в 1 мл 0,5%-ного розчину
новокаїну (20-30 ін(єкцій). Йодисті препарати (біохі-нол 2 мл в/м)

відновний ПЕРІОД –

Тактика подальшого ведення

Антисклеротична терапія: пармідин по 1 табл. 2-3 рази на день (курс
1,5-2 місяці), поліспонін 0,1-0,2 г 2 рази на день (курсове лікування
1-2 місяці)

Антиоксидантна та вітамінотерапія: токоферолу ацетат, аскорбінова
кислота, глутамінова кислота (у звичайних дозах – курс лікування)

3. АТФ 1 мл в/м, потім у рухові точки паретичних кінцівок

Клінічні симптоми

СУБАРАХНОЇДАЛЬНих КРОВОВИЛИВів

Раптовий розвиток захворювання, “як грім серед ясного неба” з дуже
гострим головним болем з іррадіацією його вздовж хребта й ознаками
подразнення оболонок мозку, перші години свідомість пригнічена, іноді
розвивається сопор або кома (при розривах великих аневризм)

Зниження, рідше підвищення сухожильних рефлексів без пошкодження
пірамідних шляхів.

Зниження м(язового тонусу, а при масивних крововиливах – підвищення аж
до децеребраційної ригідності.

Підвищення температури тіла, іноді до 38,5о

Швидке наростання і вираженість менінгеальних симптомів (ригідність
м(язів потилиці, симптом Керніга та ін.).

Нудота, блювання, підвищення АТ, тахікардія, відтак брадикардія, часто
рухове, а іноді психомоторне збудження з делірієм. Часті випадіння
корнеальних рефлексів, зниження зіничних реакцій на світло аж до
арефлексій (при комі)

алгоритм невідкладної допомоги при СУБАРАХНОЇДАЛЬНих КРОВОВИЛИВів

Седуксен (сибазон) по 1 табл. разом із димедролом і снодійними засобами.
При різкому психомоторному збудженні: седуксен 0,5%-ний розчин 2-4 мл
в/м або оксибутират натрію 20%-ний розчин 5-6 мл в/в 1-2 мл/хв

Зняття психомоторного збудження

Симптоматична терапія

Гіпотензивні препарати: рауседил 0,25% 1 мл в/м 1-2 рази на день,
гемітон 0,01% 1-3 мл в/м 2-3 рази на добу і спазмолітики (еуфілін,
но-шпа та ін.)

Стабілізація артеріального тиску

Епсилон-амінокапронова кислота за схемою: 12-18 г в 400 мл 5%-ного
водного розчину глюкози (або фізіологічного розчину) кожні 12 годин, в/в
краплинно (30-40 крапель за хвилину) впродовж 10 днів, відтак по 3 г
всередину кожні 2 години (два тижні). Добре комбінувати з дициноном 2 мл
(12,5%) в/в. Ефективно призначити гемофібін по 5 мл 2-3 рази на добу
в/м, впродовж 12-14 днів

Антифібринолітична та гемостатична терапія

Антиферментні препарати: контрикал (трасилол) по 25-75 тис.од. на добу
малими дозами з інтервалами 8 годин.

Найбільш ефективний резерпін (рауседил) п/ш 1,5-2 мг 4 рази на день
залежно від АТ.

Усунення церебрального ангіо-спазму: ізадрин по 1 табл. 5 мг – 3-4 рази
на день. Можна призначити лідокаїн (ксикаїн) 2 мг за хвилину на
ізотонічному розчині (інфузія впродовж 2-3 годин), повторне введення
через 6-8 годин

Боротьба з ангіоспазмом у басейні пошкодженої судини, який розвивається
під кінець першого тижня

При виявленні розриву мішкоподібних або артеріовенозних аневризм чи
мальформацій: показано нейрохірургічне лікування у спеціалізованих
центрах: інтракраніальне виключення аневризм, ендоваскулярні операції
(балонізація аневризми)

а) для виключення напруги при дефекації – послаблюючі засоби.

б)запобігання кашлю: лібексин 0,1 г 2-3 рази на день або бромгексин
0,008 г по 1 табл. 2 рази на день

в) зняття різкого головного болю: аналгін 25%-ний або 50%-ний розчин 1-2
мл в/м або баралгін 2-3 мл в/м та ін.

Нейрохірургічне лікування:

Резекційна або кістково-пластична трепанація черепа з видаленням
внутрішньомозкових (латеральних) гематом

Додаткові методи обстеження

раптовий розвиток, частіше після сну і без втрати свідомості з наступним
пригніченням її або розвитком сопора (обширні інсульти у басейні
внутрішньої сонної артерії та ін.), нерідко на фоні підвищення АТ;

раптовий розвиток захворювання після фізичних та розумових навантажень
із швидкою втратою свідомості – варіант характерний для емболій
(закупорка внутрішньої або середньої мозкової артерії великим емболом із
лівого шлуночка або передсердя та ін.), що подібно в деякій мірі до
геморагічного інсульту;

швидкий розвиток глибокого геміпарезу або геміплегії, моторної або
сенсорної афазії (вогнище у лівій півкулі мозку);

зглаженість носогубної складки на боці геміплегії;

стопа повернута назовні;

підвищення сухожильних рефлексів та випадіння черевних на боці
геміплегії;

патологічні пірамідні (стопні та кистьові) рефлекси;

гемігіпестезія (анестезія), нерідко геміанопсія;

відсутні менінгеальні симптоми і часті симптоми орального автоматизму;

картина вогнищевого гемісиндрому звичайно відповідає тому чи іншому
судинному басейну (середня мозкова артерія та ін.), що не характерно для
геморагічного інсульту.

Клінічні симптоми

грубі зміни коагулограми з підвищенням протромбінового індексу вище
100%;

на очному дні типова картина для атеросклерозу або гіпертонічної
хвороби;

рідко невелике зміщення серединного М-ехо при значних інфарктах у
басейні внутрішньої сонної артерії;

РЕГ – зменшення амплітуди, аркоподібна дуга, зглаженість дикротичного
зубця у фронтомастоїдальному відведенні (басейн передньої або середньої
мозкової артерії) або в потиличномастоїдальних відведеннях (басейн
хребетної і базилярної артерій) зі зниженням кровонаповнення на боці
інфаркту мозку;

ЕЕГ – патологічні коливання біопотенціалів мозку реєструються з обширних
ділянок мозку тільки на боці масивного інфаркту мозку;

УЗДГ – виявляє тромбоз сонної або середньої мозкової артерії;

комп(ютерна томографія виявляє чітку ділянку інфаркту мозку в тому чи
іншому судинному басейні.

Регуляція реологічних властивостей крові та покращення мікроциркуляції

реополіглюкін 300-500мл інтравенозно, крапельно кожні 24 години або
неогемодез (300-400мл). Більш ефективно – реоглюман 200-400мл
інтравенозно, крапельно;

– компламін (ксавін) 15% – 2мл на фізрозчині, інтравенозно, крапельно,
краще трентал за схемою у наростаючих дозах: 5-7-10мл, інтравенозно,
крапельно на фізрозчині протягом 10 днів. За відсутності тренталу можна
вводити кавінтон ( за схемою), інтравенозно у наростаючих дозах:
20-40-60 мг або серміон.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020