Мікроклімат житла. Опалення приміщень (місцеве, центральне), порівняльна характеристика. Центральне опалення: водяне, парове, повітряне (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Мікроклімат житла. Опалення приміщень (місцеве, центральне), порівняльна
характеристика. Центральне опалення: водяне, парове, повітряне

ПЛАН

1. МІКРОКЛІМАТ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

2. ОПАЛЕННЯ ЖИТЛОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

1. Мікроклімат житлових приміщень

При оцінці мікрокліматичних умов житла основне значення має його
температурний режим. Так, взимку оптимальна температура в приміщенні
повинна становити 18-19 °С (для помірного поясу) і 17-18 °С (для
жаркого). Відносна вологість повітря (при температурі повітря 18-20 °С)
має бути в межах 40-60 %. Третій компонент мікроклімату — швидкість руху
повітря, яка в зимову пору року не повинна перевищувати 0,2-0,3 м/с.

У кінцевому підсумку вимоги до мікроклімату в житлових приміщеннях
зводяться до того, щоб людина, вдягнена в легкий одяг і взуття, яка
знаходиться тривалий час в малорухливому стані, не мала неприємних
відчуттів: охолодження чи перегрівання.

Причини вологості в житлових приміщеннях І заходи боротьби з нею

Внаслідок неправильної експлуатації житла або через технічні порушення
при його будівництві в житлових приміщеннях виникає вологість. Причини
вологості можуть мати експлуатаційний характер — недостатнє опалення у
зимовий період, перенаселення житла, прання і сушіння білизни, готування
їжі при недостатній вентиляції. Застосування вологоємких будівельних
матеріалів, в’язких розчинів, відсутня або недостатня гідроізоляція,
дефекти покрівлі та ринв, розташування будинку в улоговині, яка погано
освітлюється та провітрюється тощо також сприяють появі вологості.

Підвищення вологості у приміщенні погіршує умови проживання І негативно
впливає на організм людини. Перш за все у приміщенні підвищується
відносна вологість повітря, в результаті чого на стінах, шпалерах,
меблях, підлозі з’являється пліснява, розвиваються бактерії, грибки, які
мають неприємний запах і руйнуються дерев’яні деталі будівлі, меблі.
Особливо це сприяє появі різних захворювань. Крім того, вогкість
підвищує тепловіддачу організму — людина у вологому приміщенні постійно
мерзне. Це призводить до загострення тонзилітів, виникнення ангін,
катарів верхніх дихальних шляхів. Порушення терморегуляції в цілому
сприяє виникненню ревматизму, радикуліту, невралгії, загостренню
туберкульозу.

Особливо небезпечне охолодження для людини, яка спить у вологому
приміщенні.

При появі перших ознак вогкості приміщення треба добре опалювати і
провітрювати, регулярно витирати воду з предметів і стін. Не слід
заставляти вологі стіни меблями, завішувати килимами, заклеювати
шпалерами, тому що доступ повітря до стін закривається. Заклеєна
шпалерами стіна «не дихає», тобто немає обміну між внутрішнім повітрям і
зовнішнім.

Систематичне провітрювання і хороше опалення квартири попереджують появу
вогкості в житлі. Для об’єктивної оцінки ступеня вІдволоження стін
визначають вміст води в штукатурці, він не повинен перевищувати 2 %.

Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом.

Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21
% кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон,
водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість
водяних парів. При диханні склад повітря змінюється. Видихуване людьми
повітря містить менше кисню і більше діоксиду вуглецю тощо (табл. 1).

У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду
вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами
життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції.

В таких умовах погіршується самопочуття і з’являється відчуття нечистого
(спертого) повітря. Ввстановлено, що паралельно із збільшенням кількості
С02 зростає в повітрі вміст і інших продуктів життєдіяльності людей, які
одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу
антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні,
альдегіди, органічні кислоти, діетиламін, крезол, фенол тощо. Крім
згаданих сполук, в повітря закритих приміщень може надходити більш як
100 летких речовин, які утворюються при розкладанні органічних речовин
на поверхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, виділяються із полімерних
матеріалів.

Таблиця 1

Зміна складу і властивостей повітря при диханні

Показники якості Атмосферне повітря Повітря, яке видихається

Кисень близько 21 % 15,5- І 8,0%

СО2 0,03-0,04 % 2,5-5,0 %

Пари води різна кількість насичене

Температура різна 35-37°

Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які можуть
забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прийняли досить
зручний показник — вміст діоксиду вуглецю, який запропонований ще
М. Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято
вважати: якщо концентрація С02 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в
приміщенні можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % —
допустимою лише для короткотривалого перебування (наприклад, у
кінотеатрах).

Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значення й
іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить
легких електровід’ємних іонів.

У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а
також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вважається досить
добрим індикатором чистоти повітря. Експериментально підтверджено
негативну дію деіонізованого повітря. У людей з’являються сонливість,
головний біль, підвищується артеріальний тиск, збільшується кількість
недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його
збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3.

Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроорганізми
(бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знаходяться на
поверхні пилинок, з якими переносяться потоками повітря. У повітрі
закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема
патогенних.

При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість
краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні
утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря
до 20000 мікробів, а хвора — до 150000. Бризки слини при цьому
розлітаються в повітрі на віддаль до декількох метрів. Тривалість
знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі
краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька
секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в
повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними
потоками на велику відстань.

Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною
інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення
стійкість патогенних мікроорганізмів до висушування, що визначає
можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю.
Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а)
повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скарлатина, менінгіт,
вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберкульоз, сибірка, гнійні
Інфекції, натуральна віспа).

З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його
негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію
приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфі-куючих речовин,
забезпечення достатнього природнього освітлення, ізоляція хворих,
опромінення повітря бактерицидними лампами.

2. Опалення житлових приміщень

Існує два типи опалення: місцеве (пічне) і центральне. На сьогодні,
незважаючи на наявність більш досконалих в гігієнічному і технічному
відношенні систем опалення, пічне опалення все ще дуже розповсюджене.
Загальними недоліками його є забруднення повітря приміщення продуктами
згоряння, в тому числі оксидом вуглецю, паливом; дуже низький коефіцієнт
корисної дії; нерівномірний розподіл температури в опалюваних
приміщеннях; втрата корисної площі приміщень; при несправності печей і
відсутності нагляду — небезпека виникнення пожежі.

Залежно від конструкції розрізняють печі великої теплоємності (рис. 6.2)
(коефіцієнт корисної дії — 0,85-0,90), середньої (0,5-0,7), низької
(0,2-0,4). До останніх відносять залізні печі, які швидко нагріваються і
швидко охолоджуються (буржуйки), та російські печі.

Залежно від виду теплоносія, центральне опалення поділяють на водяне,
парове і повітряне. Основними елементами систем центрального опалення є:
тепловий генератор, в якому відбуваються спалювання палива або
перетворення електричної енергії в теплову внаслідок чого підвищуються
фізіологічний тонус тканин і опірність організму до простудних
захворювань.

2. При променистому опаленні більш рівномірне нагрівання повітря в
приміщенні як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямках.

3. Температура підлоги вища, ніж при інших видах опалення.

Тому доцільним є використання променистого опалення в дитячих і
лікувальних закладах, особливо в операційних, де напіврозкритий хворий
знаходиться на операційному столі й втрачає тепло головним чином шляхом
випромінювання. При такому опаленні втрати тепла будуть значно меншими
без істотного підвищення температури повітря в операційній, що негативно
впливатиме на самопочуття медичного персоналу.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *