Р Е Ф Е Р А Т
на тему:
Методи визначення чутливості до антибіотиків
ПЛАН РОБОТИ:
І. Поняття, історії винайдення антибіотиків. Явище антагонізму.
ІІ. Лікувальні властивості антибіотиків.
ІІІ. Класифікація антибіотиків.
ІV. Побічні дії.
V. Методи визначення чутливості антибіотиків до м/о.
Антибіотики (від грец. Anti – проти, bios – життя) – речовини
біологічного походження, які утворюються і виділяються мікроорганізмами,
рослинами і тваринами і мають властивість навіть у низьких
концентраціях пригнічувати ріст і розвиток, а навіть і вбивати деяких
патогенних мікробів.
Ще в ХV-ХVІ ст. в народній медицині для лікування гнійних ран
використовувалась зелена пліснява. Л.Пастер і І.Мечников встановили, що
протимікробна дія зеленої плісняви обумовлена особливою речовиною –
пеніциліном, який виділяється нею в навколишнє середовище. Пізніше
пеніцилін був одержаний в чистому вигляді (бензилпеніцілін). Відкриття
пеніциліну поклало початок пошуку нових антибіотиків і джерел їх
отримання. Швидко були відкриті і вивчені властивості стрептоміцину,
левоміцитиму, біоміцину і ін. антибіотиків, які грають велику роль в
лікуванні хвороб, викликаних патогенними мікробами.
Стрептоміцин був вперше виділений з культури streptomyces griseus, однак
його синтезують деякі інші види streptomyces. Застосування даного
антибіотика пояснюється його дією на ряд кислотостійких і грамнегативних
бактерій, нечутливих до пеніциліну. Стрептоміцин здатний викликати у
хворих різко виражені алергічні реакції.
Пеніцилін синтезують Penicillium notatum, З chrysogenum і деякі інші
гриби; вдалось також одержати напівсентетичний пеніцилін (шляхом
розширення природних пеніцилінів до 6-амінопеніціланової кислоти). Для
людини даний антибіотик не токсичний і лише в деяких випадках викликає
побічні алергічні реакції.
Група поліпептидентних антибіотиків (граніцидон S, поліміксини,
бацитрацин і ін.) володіють високою чутливістю до плазматичної мембрани
і тому вони однаково токсичні як для бактерій, так і для еукаріотів і не
призначаються в клініці.
Проте завдяки властивості транспортувати іони через мембрану
поліпептидні антибіотики використовуються в якості іонофорів.
Основними джерелами одержання антибіотиків являються різні види
мікроскопічних грибків і деякі бактерії, із яких було виділено декілька
тисяч антибіотичних речовин.
На сьогодні відомо більше 1000 антибіотиків, однак біля 30 з них мають
практичне значення, що пояснюється їх токсичністю не тільки для
збудників захворювань, але й для організму людини. В основному це
речовини, які утворені актиноміцетами.
Актиноміцети – мікроорганізми, в яких виявлено дуже повільний ріст і
розвиток.
За походженням антибіотики бувають:
природні антибіотики, які містять ся в пліснявих грибах, актиноміцетах,
бактеріях, винних рослинах, напівсентитичні, які одержують зі природних
антибіотиків методом хімічного напівсинтеза внаслідок чого змінюється
структура молекули природного препарату. За механізмами дії антибіотики
діють на клітинному рівні, що спричинює до порушення подальшого розвитку
клітин. Дія антибіотиків зводиться до порушення обміну речовин в
мікробній клітині, в результаті чого сповільнюється ріст і розмноження
мікроорганізму, а потім наступає його смерть.
Тобто, антибіотики проявляють бактерицидну (здатність повністю вбивати
мікробів) і бактеріостатичну (тимчасово припинити ріст і розмноження
мікроорганізмів) дії.
З відкриттям антибіотиків появилась можливість успішного лікування майже
всіх відомих захворювань, спричинених мікробами. Однак маючи
високоефективні лікувальні властивості. Антибіотики можуть проявити і
негативну дію на організм хворого. Досить довге лікування антибіотичними
речовинами може викликати нове захворювання – кандидоз, при якому
пошкоджується шкіра, слизові оболонки ротової порожнини, кишечника і ін.
органів. Це зумовлює появу резистентних (стійких) до антибіотиків штамів
мікроорганізмів, що значно ускладнює лікування інфекційних захворювань.
Стійкість мікроорганізмів може бути природною або набутою. Набута
стійкість:
первинна – формується внаслідок спонтанних мутацій до початку
антибіотикотерапії;
вторинна – внаслідок дії антибіотиків, які спричинюють мінливість
мікроорганізму і появу L-форми.
Основною вимогою для запобігання виникненню резистентності
мікроорганізмів до антибіотиків є визначення чутливості мікроорганізмів
до антибіотиків.
Методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.
І метод дифузії в агар із застосуванням стандартних дисків, які
просочені антибіотиками. Спочатку потрібно виділити чисту культуру
мікроорганізмів. Патологічний матеріал для визначення чутливості
необхідно брати до початку антибіотикотерапії.
Цей метод використовують найчастіше.
ІІ метод бактеріальних агарових пластинок. Готують агарове середовище з
цукром і солями, в яке в якості єдиного джерела азоту заносять суспензію
патогенних бактерій і засівають грунтовою паличкою. Виростають
антагоністи патогенних бактерій, яких впізнають по світлих зонах
розчинних мікробних тіл, які знаходяться в агарі.
ІІІ метод популяції. Приготовляють густий засіб з грунту на звичайний
м’ясопепнонний агар. При проростанні густо утвореної колонії і серед
яких можна побачити колонії антиганістів, обмеженими стерильними зонами.
ІV метод зволоження грунту. В грунт вводять патогенні бактерії і
тримають його в вологому стані в термостаті. В грунті накопичуються ті
мікроорганізми, які можуть поглинати і лізувати даний вид патогенних
бактерій.
За чутливістю мікроорганізми поділяють на 3 групи:
резистентні;
помірно резистентні;
чутливі.
ЛІТЕРАТУРА
Популярна медична енциклопедія; Т.Шлягель “Загальна мікробіологія”: ст.
337-344.
К.А. Шуурецова – Висс “Мікробіологія” ст. 105-109.
І.Л. Работлова “Загальна мікробіологія” ст. 260-268.
Г.І. Заговора: “Основи імунології” ст. 568-605.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
