Методи обстеження гінекологічних хворих (реферат)

Реферат на тему:

Методи обстеження гінекологічних хворих

Ендоскопічні методи дослідження включають гістероскопію та
лапароскопію.

Гістероскопія є високоінформативним методом для виявлення
внутрішньоматкової патології: гіперплазії та поліпозу ендометрію,
аденоміозу, аномалій розвитку матки.

Покази та протипокази для лапароскопії загальнорийняті. В процесі
лапароскопічного дослідження при необхідності можна проводити біопсію
гонад, електрокаугуляцію ендометріоїдних гетеротопій, розсічення злук.
Лапароскопія проводиться для виключення вад розвитку внутрішніх статевих
органів, пухлин, пухлиноподібних утворень органів малого тазу,
склерокістозних яєчників.

Широко використовується ультразвукове дослідження (УЗД) в зв’язку з його
безпечністю, безболісним проведенням та можливістю динамічного
спостереження. УЗД дозволяє діагностувати вади розвитку геніталій,
пухлини яєчників та інші гінекологічні захворювання.

УЗД широко застосовується у діагностиці гінекологічної патології завдяки
відсутності протипоказань, безболісності та високій інформативності
методу.

Найбільш інформативним УЗД є при аменореї, гіпоменструальному синдромі,
ювенільних маткових кровотечах (ЮМК), аномаліях розвитку внутрішніх
статевих органів, пухлинах яєчників і матки, а також при запальних
захворюваннях внутрішніх статевих органів. Так, при гіпоменструальному
синдромі, аменореї виявляється відставання розмірів матки від вікової
норми. Яєчники переважно солідні, з поодинокими дуже дрібними
ехонегативними включеннями (фолікулами). При ефективному лікування
розміри матки збільшуються, серединна маткова структура (М-ехо)
потовщується.

УЗД дозволяє диференціювати ретенційні кісти яєчників з справжніми
пухлинами, що вимагають оперативного лікування, а також контролювати
ефективність терапії. Особливої уваги заслуговують аномалії розвитку
внутрішніх статевих органів, діагностика яких завжди становить значні
труднощі.

Подвоєння матки може не мати клінічних проявів і в ряді випадків
виявляється випадково при УЗД. Найскладнішими для діагностики є
гемігенітатрезії, які найчастіше проявляються незабаром після менархе,
коли поряд з наявністю нормальної менструації відбувається скупчення
менструальної крові у другій замкнутій піхві. При такій патології
нерідко проводиться невиправдана лапаротомія, оскільки гематокольпос
помилково приймають за кісту яєчника. Диференціально-діагностичними
ознаками у даному випадку є розташування ехонегативного утворення нижче
однієї з подвоєних маток, наявність в черевній порожнині звичайних
яєчників з обох боків та аплазія (зустрічається в 100% випадків) нирки
на боці ураження.

При УЗ діагностиці запальних процесів внутрішніх статевих органів
виявляються такі ознаки, як зміщення матки, наявність невеликої
кількості рідини позаду матки.

Зондування піхви та порожнини матки використовується для діагностики вад
розвитку, наявності інородного тіла, при підозрі на гемато- чи піометру.

Аспіраційна біопсія проводиться з метою уточнення причини кровотечі
(новоутворення, гіперпластичний процес ендометрію).

Вишкрібання слизової тіла матки (з попередньою та наступною
гістероскопією) є показом, як для зупинки маткової кровотечі, так і з
діагностичною метою при тривалих незначних кров’яних виділеннях у хворих
з тривалістю захворювання більше 2-х років та при відсутності ефекту від
симптоматичної та гормональної терапії.

n

ue

?

>

@

E

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

@

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

huz

малого тазу, склерокістозні яєчники.

Велике значення для діагностики гінекологічних захворювань має
ренгенологічне дослідження кісток рук, яке проводиться для визначення
«кісткового» віку з послідуючим співставленням його з паспортними
даними. Є спеціально розроблені таблиці, в яких вказано терміни та
послідовність визначення окостеніння та синостозів між метафізами та
епіфізами довгих трубчастих кісток в залежності вік віку.

Надзвичайно важливим методом дослідження є ренгенографія черепу та
турецького сідла. Вона дозволяє мати уяву про будову кісток склепіння
черепа, а також про форму та величину турецького сідла, тобто приблизно
величину гіпофіза.

З інших ренгенологічних методів обстеження використовують ренгенографію
наднирників (при підозрі на пухлину наднирників).

Гістеросальпінгографія (ГСГ) проводиться за суворими показами: підозра
на туберкульоз геніталій, аденоміоз, аномалію розвитку внутрішніх
статевих органів у дівчат старше 14-15 років. Протипокази
загальноприйняті.

Крім перерахованих методів дослідження для діагностики цілого ряду
гінекологічних захворювань широко використовують
цитогенетичне дослідження (визначення статевого хроматину, за показами —
каріотипу). Воно особливо показано при різних порушеннях
сомато-статевого розвитку (при порушені статевого диференціювання,
затримці статевого розвитку та ін.).

Лабораторні методи дослідження включають бактеріоскопічне та
бактеріологічне дослідження виділень із статевих шляхів.

Бактеріоскопічне дослідження виділень зі статевих шляхів проводиться
після огляду статевих органів. Дослідження виділень з піхви слід
проводити у всіх дівчат, що обстежуються, дослідження виділень з
суміжних органів (уретри, прямої кишки) — в залежності від характеру
захворювання (наприклад, при підозрі на гонорею, трихомоніаз). Брати
матеріал слід жолобуватим зондом, ложкою Фолькмана або гумовим
катетером. Перед введенням інструменту ватною кулькою, змоченою теплим
фізрозчином, витирається вхід

у піхву, зовнішній отвір уретри та ділянка задньопрохідного отвору.
Інструменти для взяття матеріалу вводяться в уретру на глибину приблизно
0,5 см, в пряму кишку — на глибину близько 2-3 см, а у піхву — по
можливості до заднього склепіння. Результати дослідження повинні
оцінюватись із врахуванням віку дівчинки.

Для виявлення збудника, крім бактеріоскопічного дослідження виділень з
піхви, уретри, прямої кишки, необхідно проводити посів матеріалу на
середовища, що дозволяє виділити культуру збудника та визначити
чутливість його до антибіотиків.

Тести функціональної діагностики використовують у хворих з ювенільними
кровотечами, при патології періоду статевого дозрівання та при підозрі
на гормональноактивні пухлини яєчників. До цитологічних методів
діагностики відносяться: цитологічне дослідження виділень з піхви з
підрахунком вагінальної формули та каріопікнотичного індексу, симптом
«зіниці», симптом “папороті», вимірювання ректальної температури,
визначення рівня гормонів в крові.

Поряд із зазначеним не втратила діагностичної цінності термографія для
діагностики запальних процесів внутрішніх статевих органів, що дозволяє
з достатньо високою точністю підтвердити наявність запалення.

Рекомендована література:

Гинекология /Под ред. Л.Н. Василевской. — М.: Медицина, 1985. — С.31-40.

Бодяжина В.И., Сметник В.П., Тумилович Л.Г.
Неоперативная гинекология: Руководство для врачей. — М.: Медицина.
2001.- С.7-11.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Методи обстеження гінекологічних хворих (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Методи обстеження

гінекологічних хворих

Методи обстеження гінекологічних хворих.

Методика обстеження гінекологічної хворої складається з анамнезу
захворюваності і життя, об’єктивного обстеження та додаткових методів.

Анамнез

Велике значення для встановлення діагнозу має правильно зібрані
опитування хворої з ціллю вияснення її скарг, збирання анамнезу життя і
захворюваності.

План опитування

Паспортні дані (прізвище, ім’я, по-батькові); вік.

Скарги. Найчастіше скаржаться хворі на болі, білі, кровотечі, п
менструального циклу, безпліддя, порушення функції сусідніх органів.

Болі – найчастіше зустрічаються причиною яких є механічні подразнення
(розтягнення, скорочення, зміщення) тканин.

Больові відчуття супроводжуються спастичним скороченням матки (при
аборті), маткових труб (при трубній вагітності). Наступають болі при
здавленні нервових закінчень або сплетінь пухлинами, інфільтратами
запального чи пухлино подібного характеру.

При розмові з хворою потрібно уточнити характер, інтенсивність,
локалізацію, іррадіацію болів.

По характеру розрізняють: приступоподібні болі (при абортах, трубних
абортах, підслизовій міомі матки); ниючі (при запальних захворюваннях,
підвищенні інтенсивності запалення, розриві піосальпінкса); колючі,
ріжучі (“кінжальні”), тягучі. Інтенсивні болі бувають при розривах
гнійника труби чи ячника, а також при метастазуванні ракової пухлини
статевих органів.

Приступоподібні – при перериванні трубної вагітності. Постійні – при
запальних процесах і злоякісних пухлинах.

Болі локалізуються внизу живота, в правій чи лівій здухвинній ділянці, в
місці ураження.

Спадковість. Виясняємо у найближчих рідних чи не було і не має психічно
хворих з ендокринними захворюваннями, з алкоголізмом, з злоякісними
новоутвореннями.

Побутові умови – з раннього віку діють на розвиток організму. Особливе
значення має харчування, при неправильному чи неповноцінному формується
неправильний розвиток статевої системи, порушення менструального циклу і
дітородної функції. Необхідно вияснити умови проживання жінки, режим
роботи та відпочинку.

Перенесені захворювання. Потрібно вияснити хронологічний порядок
перенесених хвороб їх протікання і лікування.

Перенесені в період статевого дозрівання хронічний тонзиліт, епідемічний
паротит, кір можуть привести до порушення менструальної функції і
недорозвиненості жіночих статевих органів (інфантилізм) також
перенесення малярії, туберкульозу, ревматизму, ангіни, пневмонії, також
можуть привести до затримки статевого і фізичного розвитку. Потрібно
вияснити. Чи не було операцій, чи немає супутніх захворювань і
психологічних, і чи не було переливань крові (гемотрансфузії).

Вияснюємо алергологічний анамнез (на продукти, ліки).

6. Менструальна функція. Порушення її говорить про гінекологічні чи
екстрагенітальні захворювання. Вияснюємо характер, в період
встановлення, в період статевої зрілості і в пре- і постмонопаузному
періоді (клімактеричному).

У встановленні менструальної функції має значення вік (перші 11-14
років), чи менструації не були, не є болючими, чи не підвищується
температура, запаморочення, нудота, блювання і інше. Які за кількістю –
мало чи багато. Якщо у хворої вже наступила менопауза, треба вияснити їх
протікання, період, який був характер, чи не було кровотеч і маткових
вишкрібань.

Секреторна функція – виділення білей (в нормі – їх виділення незначні).
Поділяються білі на

— піхвові – білуваті, з транссудату і з злущених багатошарового плоского
епітелію, молочно-білого кольору.

— шийкові – в нормі – це є секрет, слизової залози каналу шийки матки і
в середині менструального циклу виділяються у виді безколірного,
прозорого слизу.

— маткові – в нормі – відсутні. Виникають при запальних процесах
слизової матки, раку матки, міоми матки.

8. Статева функція. Виясняємо характер статевої функції, наявність
статевих порушень. Треба вияснити з якого віку жінка живе статевим
життям, чи заміжня, чи користується контрацепцією чи ні, як запобігає
вагітності.

9. Дітородна функція. Треба вияснити скільки було вагітностей, як вони
протікали і чим закінчувались. Треба знати, через який час від початку
статевого життя наступила вагітність. Якщо були пологи, чи не було
операційних втручань, яка була маса дитини при народженні, чи не було
розривів, як проходив післяродовий період, і скільки продовжувалась
лактація.

Якщо вагітність закінчилась абортом, вияснити чи самовільним чи штучним,
на якому тижні вагітності, яке почуття після аборту тривало і який час.

10. Функції сусідніх органів – це уретр сечового міхура, сечових
каналів, сліпої сигмовидної прямої кишки, червякоподібного відростку
(апендиксу).

11. Гінекологічні захворювання, які протікали раніше. Треба вияснити, як
протікали, чим лікувалися, чим і як закінчилися.

12. Анамнез гінекологічного захворювання: потрібно вияснити. Уточнити
час, початок і причину виникнення.

Переохолодження, менструація, недавно перенесений аборт чи роди можуть
привести до гострого запального процесу чи загострення хронічного; різкі
рухи, підняття тяжкого можуть привести до перекручення ніжки кісти
яєчника, до розриву кісти.

Треба вияснити, як розвивалося захворювання, які були встановлені методи
діагностики і лікування, який був результат.

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *