Лікарська рослинна сировина, що містить флавоноїди (реферат)

КОЛОМИЙСЬКЕ МЕДИЧНЕ УЧИЛИЩЕ

Тема:

Лікарська рослинна сировина,

що містить флавоноїди

1. Характеристика та класифікація флавоноїдів.

2. Морфологія, поширення, проростання, заготівля,охоронні заходи,
сушіння, зовнішні ознаки сировини, можливі домішки, хімічний склад,
збереження, лікарські засоби, застосування глоду кривавочервоного

Визначення. флавоноїдами називається група природних сполук — похідних
2-фенилбензо -(-пірона. У рослинах зустрічаються у виді глікозидів і
вільних агліконів. Приводимо основні типи флавоноїдів.

Свою назву вони одержали від латинського слова «flavus» (жовтий), тому
що перші виділені з рослин флавоноїди мали жовте забарвлення. Великий
клас природних сполук — флавоноїдів — використовується недостатньо
широко; в основному вони входять до складу сумарних препаратів.

Поширення. Особливо багаті флавоноїдами вищі рослини, що відносяться до
родин: розоцвіті, бобові, гречані, губоцвіті, лютикові, зонтичні,
складноцвіті, товстянкові, верескові, рутові, букові, лілейні і багато
інших. Зустрічаються флавоноїди також у нижчих рослин (зелені водорості
— ряски), спорових (мохи, папороті), у деяких комах і мікроорганізмів.
Вміст флавоноїдів у рослинах різний: у середньому 0,5-5%, а іноді
досягає 20% (у квітках софори японської). Нагромадження цих сполук у
значних кількостях відзначається в надземних частинах (квітки, плоди,
листя). Рідше й у менших кількостях флавоноїди накопичуються в підземних
частинах рослини (солодка, шлемник байкальський, вовчуг польовий).
флавоноїди в основному накопичуються у формі глікозидів, рідше у виді
агліконів.

На нагромадження флавоноїдів у рослинах впливають різні чинники: вік і
фази розвитку рослин. Найбільша кількість флавоноїдів у багатьох рослин
накопичується у фазі цвітіння, а у фазі плодоносіння їхня кількість
зменшується.

Чинники зовнішнього середовища (світло, грунт, кліматичні умови, висота
над рівнем моря й ін.) сильно впливають на нагромадження флавоноїдів. У
південних районах рослини більш багаті ними. Збільшується вміст
флавоноїдів у високогірних районах, а також під впливом світла і на
грунтах, багатих мікроэлементами.

Серед лікарських рослин багаті флавоноїдами різні види глоду, собача
кропива, софора японська, гречка , гірчаки, горобина черноплідна, цмин
піщаний, пижмо звичайне й ін.

Дані про біологічну роль флавоноїдів вказують на їхнє важливе значення в
житті рослин. Ці речовини як фенольні сполуки, мабуть, беруть участь в
окисно-відбудовних процесах рослинного організму.

Методи виділення. Для виділення флавоноїдів із рослинної сировини
застосовують різні методи хроматографії (паперова, тонкошарова,
колонкова) із використанням поліамідного сорбента капрону.

Фізико-хімічні властивості. флавоноїди — безбарвні або забарвленні
(жовті або жовтогарячі) кристалічні речовини. Антоціани в залежності від
рН середовища клітинного соку додають рослинам різне забарвлення:
червоне (у кислому середовищі), синє (у лужному середовищі), фіолетове
(у нейтральному середовищі) різної інтенсивності і відтінків. Глікозиди
флавоноїдів розчинні у воді, аглікони — в органічних розчинниках. Під
впливом ферментів і кислот глікозиди флавоноїдів гідролізуються, під
впливом світла, лугу легко окислюються, ізомеризуются, руйнуються.

Для виявлення флавоноїдів у сировині проводять реакцію відновлення до
ціанідину (ціанідинова проба). флавоноїди з магнієм або цинком у
присутності хлористоводневої кислоти (концентрованої) утворюють
ціанідини, забарвленні в червоний колір. Флавон є у вигляді безбарвних
кристалів, а його оксипохідне з одною гідроксильною групою — флавонол
має блідо-жовте забарвлення. У залежності від положення гідроксилів і
їхньої кількості збільшується густота забарвлення; досить часто в
рослинах зустрічаються сполуки з 4-5 і навіть 7 гідроксилами. При
метилюванні гідроксилів зростає різноманітність відтінків. Усі
флавоноїди в залежності від ступеня окислення (-піронового циклу
діляться на групи: похідні флавона, флавонона, флавонола, флавононола,
ізофлавона, халкона, антоціаніди, катехіни й ін.

Заготівля, сушіння і зберігання. Робиться так само, як і сировини, що
містить глікозиди. Збір робиться у визначений період — у фазі
найбільшого нагромадження флавоноїдів. Сушіння швидке, температурний
режим 60-70°С (можливо і до 90°С). Зберігати сировину слід в добре
провітрюваному, сухому приміщенні, берегти від вологи, прямих сонячних
променів.

Застосування. Лікарська сировина і чисті флавоноїди знаходять
різноманітне азстосування. Багато хто з них мають Р-вітамінну
активність, зменшують крихкість кровоносних капілярів (рутин),
підсилюють дію аскорбінової кислоти, дають седативний ефект (шлемник
байкальський). Флавоноїди кореня солодки мають протизапальну,
противиразкову дію; деякі з них мають кровоспинну, спазмолітичну,
сечогінну і жовчогінну дію.

КВІТКИ ГЛОДУ -FLORES CRATAEGI

Плід глоду — Fructus Crataegi Глід криваво-червоний — Crataegus
sanguinea Pall.

Глід колючий — Crataegus oxyacantha L. Родина. Розоцвіті — Rosaceae

Сировина надходить в аптеки і на заводи.

Рослина. Обидва види глоду високі чагарники, рідше деревця, висотою до 5
м, із міцними пагонами, вкриті товстими рідкими колючками стеблевого
походження. Листки яйцеподібні із широкоромбічною або ширококлиновидною
основою, рідко трьохсемилопатеві з прилистками, почергові, черешковые.
Квітки білі, зібрані в щитковидні суцвіття. Плід яблокоподібний,
округлої форми, із борошнистою м’якоттю, на довгій плодоніжці. Цвіте в
травні — червні, плодоносить у серпні — вересні.

Глід криваво-червоний має гілки блискучі пурпурово-коричневі. Листки по
обидва боки покриті волосками. У глоду колючого гілки сірого кольору,
листки голі.

Поширення. Глід криваво-червоний росте в Східному Казахстані, Сибіру.
Обидва види широко культивуються. Глід колючий у дикому виді
зустрічається тільки на Закарпатті. На Кавказі широко поширений глід
пятипестиковий — Crataegus pentagina Waldst et Kit., на Україні глід
український. Зустрічаються й інші види.

Проростання. Зростає по берегах рік, у розріджених лісах, на узліссях, у
лісовій і лісостеповій зонах.

Заготівля. До заготівлі допущені два види сировини, тому збір планують у
різних районах. Квітки в основному заготовляють із глоду колючого, що
росте на Україні. Збір роблять на початку цвітіння, зрізуючи щитковидні
суцвіття ножицями. Плоди збирають із глоду криваво-червоного у фазі
повного дозрівання, також зрізуючи ножицями цілі щитки. Перед сушінням
плоди обривають від плодоніжок, видаляють бур’янисті домішки, уламки
гілок.

Охоронні заходи. Забороняється ламати гілки глоду.

Сушіння. Сушать під навісом, на протязі. Допускається сушіння в печах,
сушарках із попереднім підв’ялюванням плодів.

Зовнішні ознаки сировини. По ДФХ квіткова сировина складається з окремих
або зібраних по декілька квіток і бутонів із квітконіжками. Квітка
складається з 5 пелюстків білого кольору, пятилискової чашечки,
численних тичинок. Довжина квітконіжок не повинна перевищувати 3,5 см.
Запах слабкий своєрідний. Смак слизуватий слабкогіркий. Припускається
втрата в масі при висушуванні не більш 14%, що побурівших квіток не
більш 3,5%, окремих квітконіжок не більш 3%.

Можливі домішки. Квітки терна (слива колюча) — Prunus spinosa L. — схожі
по зовнішньому вигляду. Відмінні ознаки: чашечка широкодзвіночкової
форми, із зубчиками, що не відгинаються, пелюстки оберненояйцевидної
форми. Плід яблокоподібний, м’ясистий, округлої або кулеподібної форми,
твердий, зморшкуватий, темно-червоного або бурувато-жовтогарячого
кольору, іноді на поверхні буває білий наліт ( цукор), у поперечнику
8-12 мм, зверху з кільцевою облямівкою, із 5 зубчиками (залишки від
чашолистків). У м’якоті плоду знаходиться від 1 до 5 кісточок
ясно-жовтого кольору, зморшкуватих, дерев’янистих, неправильно трикутної
форми. Смак солодкуватий, легко в’яжучий. Допустима втрата в масі при
висушуванні не більше 14%; не повинно бути недоспілих плодів, що
почорніли і підгоріли і домішок інших видів. Утримування экстрактивних
речовин, що витягаються 70% спиртом, не менше 25%.

Хімічний склад. У плодах містяться гіперозид, кавова і хлорогенова
кислота, дубильні речовини, тритерпенові сапоніни (урсолова та
олеаноловая кислоти), жирне олія, холін. ацетилхолін, у квітках —
гіперозид, кверцетин, кавова і хлорогенові кислоти, а також холін і
ацетилхолін, ефірні олії а.

Збереження. Квітки — у шухлядах, плоди — у мішках Термін придатності
плодів 2 роки.

Лікарські засоби. Настойка, рідкий екстракт кардіовален, настій, плоди,
квітки.

Застосування. Серцево-судинний засіб.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *