.

Лабораторна діагностика калу. Клінічне значення (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
264 4323
Скачать документ

Реферат на тему:

Лабораторна діагностика калу. Клінічне значення

Дослідження калу має велике значення для виявлення захворювань
шлунково-кишкового тракту, пов’язаних з порушенням секреторної, рухової,
травної, всмоктувальної функції шлунка та кишечника.

Це дослідження допомагає у діагностиці виразкових і запальних процесів,
порушень функції печінки, підшлункової залози, інвазій кишковими
паразитами, захворювань спричинених загальною інтоксикацією та кишкових
інфекцій.

Кал формується у дистальних відділах товстої кишки. У нормі ж густа
маса, що містить близько 80% води і 20% твердих речовин. Серед мікробної
флори, що населяє товсту кишку переважають бактерії з групи кишкової
палички і ентерококи.

У одному грамі калу міститься приблизно 30-40 міліардій мікробів.

Загальні властивості калу визначають при макроскопічному дослідженні,
коли звертають увагу на його кількість, форму, запах, колір та домішки.
В нормі кількість калу не перевищує – 5% від добової кількості вжитої
їжі. Добова кількість калу може мінятися. Збільшення калу – поліфекація
можлива при посиленій перистальтиці, гастриті, ентериті, панкреатиті.

Зменшення добової кількості калу – олігофекація відмічається при колітах
супроводжуючих закрепами спастичного типу, виразковій хворобі.

Консистенція калу в основному залежить від вмісту в ньому води, слизу,
жиру, а також тривалості перебування калових мас у товстій кишці.

У нормі з калом протягом доби виводиться від 60 до 120 мілілітрів води,
що становить близько 70% всієї його ваги. При запорах відбувається
зворотне всмоктування води і тоді калові маси містять всього 50-40%
води. При ентеритах кількість води в калі може збільшуватись до 90% і
більше.

Твердий і сухий кал буває при атоні кишечника, спастичних спастичних
колітах, голодуванні. Спайках а іноді і у післяопераційному періоді при
операціях у черевній порожнині.

Кашкоподібної консистенції кал спостерігається при вживанні у їжу
значної кількості рослинної клітковини, а також при посиленій
перистальтиці кишечника внаслідок різних запальних процесів, та
вживанням проносних засобів.

Рідкий кал свідчить про посилену перистальтику. Надто рідкий, що
складається в основному з води і дуже малої кількості твердих речовин
буває при гострих ентероколітах і холері. Кал у вигляді рисового відвару
характерний для холерних поносів і лямбліозу.

Колір калу має різні відтінки, на колір калу впливає характер їжі,
прийом лікарських речовин, наявність паталогічних домішків. Домішками в
калі можуть бути слиз, кров, гній, шматки тканин, залишки
неперетравленої клітковини та гельмінти.

A

?$?%Z’Oe’?’.(^(///////oeeeeeeeeeeeeeeeeeee

них ящиках з гніздами, пристосованих для перенесення чашок з калом.

Для бактеріологічних досліджень, а також для виявлення найпростіших кал
збирають у стерильну посудину і теплим доставляють у лабораторію.

Дослідження калу на приховану кров проводиться з метою діагностики
прихованих кровотеч у шлунково-кишковому тракті. Для визначення
прихованої крові використовують такі методи дослідження як проба
Гергерсена, омідопіринова.

Мікроскопічне дослідження калу роблять у чотирьох препаратах:

1) нативному

2)забарвленому розчином Люголя

3) забарвленому суданом

4) приготовленому з гліцерином.

У першому нативному препараті можна виявити і віддеференціювати
більшість елементів калу, що трапляються як у нормі і при патологічних
змінах: м’язеві волокна, рослинну клітковину, кишковий епітелій,
лейкоцити, слиз, яйця гельмінтів, найпростіші і кристали.

М’язеві волокна це залишки їжі, у нормі трапляється незначна кількість
овальних уламків жовтуватого кольору із загладженою поперечною
окресленістю. Якщо є багато крупних, а також волокон то це свідчить про
порушення травної здатності кишечника внаслідок недостатньої функції
підшлункової залози.

Клітковина трапляється у нормі в вигляді плоских шматочків з широкими
міжклітинними канальцями найрізноманітніших конфігурацій і забарвлення.

Епітелій плоский буває у великих кількостях при ураженні прямої кишки.
Лейкоцити трапляються в калі при нормальній функції кишечника. Значна їх
кількість з’являється при запальних і виразкових процесах у кишечнику.

Еритроцити у фекальних масах можна виявити тільки при кровотечах з
нижніх відділків кишечника.

При нормальному травленні кал не містить нейтрального жиру. Засвоєння
жиру порушується через недостатнє надходження у кишечник жовчі.

Методи концентрації базуються на осаджуванні яєць або спливанні.
Найефективнішим виявився метод Є.В.Калантарян, метод концентрації яєць
насиченим розчином нітрату натрію, питома вага якого більша ніж хлориду
натрію. При цьому методі яйця глистів спливають протягом 10 хвилин.

Банктеріоскопічне дослідження калу роблять для того. щоб диференціювати
мікроби на грам позитивну, грашнегативну, йодофільну і кислотостійку
флору. Бактеріологічні дослідження доповнюють бактеріоскопію, бо дають
змогу вивчити морфологічні і біохімічні особливості мікробів та
ідентифікувати їх за допомогою специфічних серологічних реакцій.

Копрологічні синдроми – зміна характеру калових мас можуть виникати при
таких станах:

а) порушенні ферментативного розщеплення харчових речовин на різних
етапах шлунково-кишквого травлення;

б) розладі нормативного процесу всмоктування продуктів розщеплення:
ентероколіти, дискенезії, неврогенні розлади.;

в) дисфункціях товстого кишечника, астонічних і спастичних колітах;

г) змінах слизової оболонки кишечника, несправжніх колітах внаслідок
підвищення секреторної функції;

д) зміни життєдіяльності кишкової флори, – дисбактеріоз.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020