.

Кровотечі в III періоді пологів, в ранньому післяпологовому періоді. Гіпо- та атонія. Коагулопатія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
420 6918
Скачать документ

Реферат на тему:

Кровотечі в III періоді пологів, в ранньому післяпологовому періоді.
Гіпо- та атонія. Коагулопатія

Серед причин, які зумовлюють акушерські кровотечі, перше місце (49%)
займають порушення моторної функції матки (гіпо- та атонічні кровотечі).
Стан при якому відмічається недостатня скоротлива здатність міометрію та
значне зниження його тонусу, називають гіпотонією матки. В результаті
своєчасної та раціональної терапії тонус та скоротлива властивість
міометрію при гіпотонії матки відновлюється. Атонія характеризується
повною відсутністю тонусу та скоротливої властивості матки. При
гіпотонії кровотеча носить хвильоподібний характер то зупиняється, то
поновлюється. Це являє собою велику небезпеку для життя родильниці, так
як призводить до тяжкої постгеморагічної анемії. При пальпації матка
дрябла, хвилі її скорочення рідкі, короткі, дно матки підіймається до
рівня пупка та вище При атонії матка не скорочується, не реагує на
подразнення та залишається дряблою, погано контурується через очеревинні
покрови. Ця патологія клінічно проявляється безперервною та масивною
кровотечею із пологових шляхів

Прийнято рахувати допустимою фізіологічну крововтрату, яка не перевищує
250 мл, крововтрату від 250 до 400 мл межею між фізіологічною та
патологічною, а крововтрата 400 мл та більше є патологічною та вимагає
прийняття негайних дій. Для отримання достовірної інформації про дійсну
крововтрату в послідовому та ранньому післяпологовому періоді необхідно
точно виміряти кількість крові, що втрачається.

Важливо рахувати об’єм втрати крові по відношенню до маси вагітної перед
пологами:

крововтрата (%) – показник крововтрати (л) вага вагітної перед родами
(кг)* 100%

Крововтрата до 0,2% ваги вагітної не впливає негативно на фізіологічні

функції організму, крововтрати від 0,3 до 0,5 % викликає патологічне
становище, ступінь важкості якого залежить від можливостей адаптаційних
рефлекторних механізмів.

Масивні атонічні і гіпотонічні кровотечі можуть привести до вторинних
змін у зсідаючій системі крові – розвитку гострого ДВЗ. Крововтрати вище
0,8-1 % ваги тіла дуже небезпечні для життя.

Крововтрати, зумовлені порушенням скорочувальної функції міометрію в
послідовому і ранньому післяпологовому періодах, необхідно відрізняти
від кровотеч при різних формах патології прикріплення, відшарування і
виділення посліду, при травмах родових шляхів і порушеннях зсідаючої
системи крові.

Лікувальна тактика зупинка кровотечі, боротьба з гострою крововтратою.
При кровотечі, яка розпочалася треба уточнити наявність або відсутність
відшарування плаценти (ознаки Шредера, Альфельда, Довженко,
Чукалова-Кюстнера та ін.). У випадку виділення посліду – негайно
видалити. При відсутності ознак виділення плаценти і продовжуючій
кровотечі треба зробити ручне відшарування плаценти і виділення посліду
при обов’язковому наркозі та наступним масажем матки на кулакові.
Виділення посліду: катетиризація сечового міхура, потім пропонують
потужитися. Якщо послід не виділяється то використовують зовнішні
прийоми видалення.

В клініці виділяють 3 стадії геморагічного шоку: 1-компенсований шок

(15-25% ОЦК), 2 декомпенсований (зворотній) шок (25-40% ОЦК), 3 стадія
-незворотній шок (40-60% ОЦК). Заходи, що направлені на швидке
відновлення скорочувальної здатності міометрію застосовують після
виділення посліду (рефлекторні, медикаментозні, фізичні, електричні).
Оцінка геморагії та гіповолемії визначається наступними показниками:

Температура та забарвлення шкірних покривів;

Наповнення підшкірних вен кінцівок і шиї;

Пульс і ЧСС;

Максимальний і мінімальний АТ;

Центральний венозний тиск;

Погодинний діурез;

Гематокриті гемоглобін;

Оцінка шокового індексу (відношення частоти пульсу до систолічного АТ, у
здорових – 0,5, при знижені ОЦК на 20-30% – до 1, при втраті 30-50% – до
1.5.

На першому етапі реанімації необхідно підтримати обмін речовин в

&

F

&

A

&

F

A

.гальний об’єм рідини – 150-180%. При крововтраті 1-1,5%: гемотрансфузія
-70-80%, загальний об’єм рідини – 150-180%, в тому числі альбумін. При
крововтраті 1,5-2%: донорська кров на 90-100%, загальний об’єм інфузії –
180-220%, в тому числі плазмі, альбумін, фібриноген. При крововтраті
більше 2%: гемотрансфузія 110-120%, в тому числі пряме переливання
крові, загальний об’єм інфузії 250%.

При великих і масивних крововтратах інфузію завжди починають з введенням
колоїдних розчинів. При тяжкому геморогічному шокові об’ємна швидкість
повинна відповідати 250-500 мл/хв, при другій стадії шоку -100-200
мл/хв. Краплинне введення розчинів повинно продовжуватися більше однієї
доби, до повної стабілізації всіх показників гемодинаміки.

Метаболічний ацидоз коригується введенням 150-200 мл 4-5% розчину
бікарбонату натрію, трисбуфером. Для покрашення окислювально-відновних
процесів показано введення 100-200 мл розчину глюкози з інсуліном (на 4
г – 1 ОД інсуліну), кокарбоксилази, вітаміни групи В і С. Після
ліквідації гіповолемії застосовують препарати, що знімають периферичну
вазоконстрікцію – 0,5% р-н новокаїну (150-200 мл), 2% р-н папаверину (2
мл), НО-ШПА 2% (4 мл), 2,4% р-н еуфіліну (10 мл), 0,5% р-н пентаміну
(0,5 мл). Необхідно також ввести антигістамінні препарати,
кортикостероїди.

Порушення зсідаючої системи крові, супроводжувані розвитком
геморагічного шоку, необхідно корегувати під контролем коагулограми.
Відновлення зсідаючої системи крові проводиться за допомогою:
свіжоцитратна кров, суха нативна плазма, фіібриноген. Антифібринолітичні
препарати (контрикал, гордокс) можна використовувати при підтвердженні
фібринолітичної активності. В І фазі ДВЗ-синдрому гепарин вводять до
5000 ОД, в II – 2500-3000 ОД, а в IV – вводити не можна. При
передозуванні гепарину використовують протамін-сульфат: 100 ОД гепарину
нейтралізуються 0,1 мл 1% розчином.

Кровотечі можуть викликати порушення зсідання крові у зв’язку з
розвитком ДВЗ. Дана патологія виникає при тяжких формах пізнього
гестозу. Зміни в прокоагулянтному гемостазі, активація тромбоцитарної
ланки призводять до агрегації і адгезії тромбоцитів з виділенням БАР:
кінінів, простогландинів, гістамінів, катехоламінів. Ці речовини
змінюють проникливість судин, викликають їх спазм, сповільнюють
кровоток, сприяють стазу, розвитку сладж-синдрому депонуванню та
секвеструванню крові, утворенню тромбів.

Стадії ДВЗ:

Гіперкоагуляція;

Гіпокоагуляція без активації фібринолізу;

Гіпокоагуляція з генералізованою активацією фібринолізу;

Повного незсідання крові.

Клінічна діагностика хронічного ДВЗ важка: відсутні
специфічні

симптоми, на перший план виступає лабораторна діагностика порушень
гомеостазу при гестозах вагітних, у вагітних з резус-конфліктом,
серцево-судинною патологією, захворюванням печінки, нирок, мертвим
плодом.

Для гострої форми ДВЗ характерне збільшення часу зсідання крові (понад
10 хв.), падіння числа тромбоцитів, рівня фібрину, збільшення
протромбінового і тромбінового часу.

Лікування ДВЗ-синдрому повинно бути індивідуальним.
При прогресуючому хронічному ДВЗ у вагітних з пізнім токсикозом
необхідне передчасне пологорозрішення. При гострій формі на фоні
передчасної відслойки плаценти показаний кесаревий розтин і виділеня
матки. Кровотечі у III періоді пологів, ранньому післяпологовому періоді
потребують своєчасного виділення матки. Призначають гепарин
внутрішньовенне на фізрозчині або глюкозі зі швидкістю 30-50 крапель в
хвилину в І фазі – 5000 (200Д /кг ваги ), у ІІ-ІП -2500-3000 ОД (ЗО
ОД./кг їжі), у IV фазі гепарин не вводять.

Гальмування фібринолізу можна здійснити з допомогою контрікала (20
000-60 000 ОД), гордоксі (100 000-500 000). Інгібітори фібринолізу
використовують по строгим показам.

Після ліквідації гострих проявів ДВЗ необхідно продовжити інтенсивну
терапію направлену на ліквідацію проявів ниркової, печінкової
недостатності, корекцію дихальних розладів, відновлення білкового і
електролітного гомеостазу

ЛІТЕРАТУРА.

Айламазян З.К. Акушерство. С-Пб, 1997. С.212-248.

Бодяжина В.И. Акушерство. М., Медицина, 1988.

Михайленко Е.Т., Бублик-Дорняк. Патологічне акушерство.
К.. Здоров’я. 1976.

Ведение беременности й роди високого риска (под ред. Пестриковой Т.
Ю.). М.: Медицина, 1994. С. 218.

Тестовий контроль знаний по акушерству й гинекологии. М.: Медицина,
1997.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020