Клініко-морфологічні особливості сучасного туберкульозу його своєчасне виявлення та профілактика (реферат)

Реферат

Клініко-морфологічні особливості сучасного туберкульозу його своєчасне
виявлення та профілактика

Вступ

Актуальність своєчасного виявлення туберкульозу зумовлена епідемією цієї
хвороби в Україні. Кабінет Міністрів і Міністерство охорони здоров’я
оголосили в країні епідемію туберкульову. Ознаками епідемії туберкульозу
за критеріями ВООЗ є рівень хворобливості, що дорівнює 1,2% від всього
населення країни. Про епідемію туберкульозу свідчить захворюваність, яка
в 2005р. в Україні досягла 84,1 на 100 тис. населення, в
Івано-Франківській області цей показник зріс до 79,5 на 100 тис.
населення.

Проблема раннього, виявлення туберкульозу полягає у відсутності
характерних, достовірних, кілінічних симптомів хвороби. Через те, що
паренхіма легень не має больових нервових рецепторів, наявність
специфічного інфільтрату в ній не викликає болі. Біль появляється при
втягненні в патологічний процес плеври або бронхіальної системи. Але
важкий туберкульозний процес і організмі не може розвиватися
бехимптомно. Тому, на нашій кафедрі проведено узагальнення
симптомокомплексу проявів при розвитку туберкульозу. Міні-симптоматика
специфічного процесу дозволяє запідозрити наявність в організмі
туберкульозу і провести його виявлення.

Часто в діагностиці специфічного процесу значну роль відіграє
морфологічне дослідження при біопсії, інколи при некропсії, при
невиявленому за життя туберкульозі.

І. КЛШЖО-РЕНТГЕНОЛОПЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

Сучасний туберкульоз має цілий ряд особливостей, а саме: мікобактерія
туберкульозу нарощує свою патогенність і вірулентність через підвищення
концентрації корд-фактору, нарощенню інтенсивності цитохімічних реакцій
та каталазної активності мікробної клітини. Також зростає
показник первинної і вторинної стійкості мікобактерії туберкульозу до
антибактеріальних препаратів (відповідно:27% і 67%). Виникають
поліхіміорезистентні форми збудника. Під впливом інтенсивної
поліхіміотерапії мікобактерії щоб вижити перетворюються в атипові форми:
оскальчаті, зернисті, ниткоподібні, фільтрівні, Л-форми те інші, яких
надзвичайно важко виявити Ці форми збудника при певних умовах (пониження
імунологічної реактивності організму) можуть набувати патогенності і
вірулентності. Спостерігається реструктуризація клінічних форм
туберкульозу в бік поширення прогресуючих процесів:
фіброзно-кавернозний, дисеміновоний, інфільтративний з розпадом.

Значно зросла захворюваність на позалегеневі форми туберкульозу. Так, з
2003 до 2004р. захворюваність з позалегеневими локалізаціями
туберкульозу зросла з 2,9 на 100 тис, населення до 3,1 на 100 тис.
населення, що відповідає збільшенню показника на 6,9%. Щороку в країні
діагностується 1500 хворих на позалегеневий туберкульоз і кількість їх
зростає. Також зросла захворюваність на первинний туберкульоз у
дорослих. Це можна пояснити так званим феноменом „Бермудського
трикутника в туберкульозі». Сторонами цього трикутника є: економічні
негаразди, епідемія туберкульозу, наявність неінфікованих дорослих осіб.
Ці особи народилися при низькому показнику захворюваності на
туберкульоз, не були інфікованими, а тепер опинилися перед високою
хвилею епідемії інфекції.

Значно зросла захворюваність на первинний туберкульоз у дітей і
підлітків. Так, зростає кількість менінгітів і мешнгоенцефалітів, якщо
до 2003р. в Україні реєструвалися 18-20 випадків хвороби в рік, то зараз
— 28-30 випадків в рік. Первинний туберкульоз у дітей часто перебігав з
важкими ускладненнями: ателектази, деструкція легеневої тканини,
бронхогенним засівом, ендобронхіт, синдром гіпомікро-елементозу і ін.
Також за останній час зросли випадки фіброзно-кавернозного
туберкульозу у дітей. У 2,5 рази зросла кількість туберкульозу
периферичних лімфатичних вузлів. Спостерігається наростання кількості
туберкульозу нирок, жіночих статевих органів, кісток і ін.

Дуже високий показник інфікованості МБТ дітей і підлітків, який сягає
21,8%. У дорослих до 40 років спостерігається інфікування до 80-90%.

При аналізі 450 випадків деструктивного туберкульозу легень причинами
несвоєчасного виявлення хворих були: безсимптомний і ггідгострий початок
хвороби (87%), супутня патологія (78,1), ренггенофобія (43,7%), низькі
санітарно-медичні знання населення про хворобу (34,61%), „маски»
туберкульозу (30,5%), зменшення відсотку профілактичних флюорографічних
оглядів (24,5%), вікові особливості зниженої ареактивності організму
(14,5%), низька настороженість дільничних терапевтів до туберкульозу
(13,6%), низький професіоналізм поліклінічних рентгенологів (3,6%).

II. СУЧАСНІ МЕТОДИ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ

ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

В дорослих туберкульоз виявляють шляхом профілактичних планових
флюорооглядів, які проводяться 1 раз на 2 роки. Проблемою цього методу є
зменшення кількості організованих колективів (зупинка роботи великих
підприємств), зменшення кількості пересувних флюорографів, недостатня
кількість флюороплівки, недостатнє фінансування галузі та ін.
Туберкульоз у дітей виявляють шляхом постановки проби Манту (щорічно) і
встановленням „віражу» туберкулінової проби.

На нашій кафедрі розроблені три методики раннього виявлення
туберкульозу: А За міні-симптомами.

Б. За легеневими симптомами в період між плановими флюорооглядами.

В. За біохімічними тестами.

Рент геологічно туберкульоз легень характеризується переважно
верхівковою локалізацією, негомогеним характером тіні, різною
інтенсивністю (слаба, середня, інтенсивна), нечіткими контурами і
різними розмірами. Достовірними ознаками туберкульозу є виділення
збудника, морфологічна картина і рентгенологічна позитивна динаміка
інфільтрату при лікуванні специфічними препаратами.

А. Виявлення туберкульозу за міні-симптомаии.

Розвиток важкої інфекційної хвороби не може відбуватися безсимптомно,
однак ці симптоми не в па то гномо нічні і тому їх важко виявляти.

Міні-симптоматика туберкульозу складається з трьох розділів:

I. Анамнестичний: виясняють наявність тубконтакту, тубінфікування
(позитивна проба Манту), залишкових змін після раніше перенесеного
туберкульозу, часті ХОЗД, наявність несприятливих факторів, які знижують
реактивність організму.

II. Об’єктивне обстеження: при огляді можна побачити вузликову
ерітему на шкірі гомілок, в також фліктену і кератокон’юнктивіт
(параспецифічні реакції); при пальпації — збільшені периферичні
лімфовузли, фізикальні зміни в легенях, ознаки легеневого серця і ін.

III. Синдроми: тубінтоксикаційний, гарячковий, легеневі симптоми,
розлади функції зовнішнього дихання, дистрофічний і ін.

Встановлення 5-6 вище вказаних симптомів повинно насторожити лікаря про
наявність патології органів дихання і направити пацієнта на дообстеження
(флюорографія ОГК, аналіз харкотиння на МБТ, аналізи крові, сечі і ін.)

Б.Виявлення легеневих симптомів.

Медичний персонал (молодший, середній, лікарський)

між плановими профілактичними флюорооглядами робить подвірні обходи і
виявляє пацієнтів з легеневими симптомами: кашель, харкотиння,
кровохаркання, задуха, болі в ділянці грудної клітки. Таких хворих
направляють на обстеження в поліклініки з обов’язковим
рентгенобстеженням ОГК, дослідження харкотиння на МБТ, аналізи крові,
сечі і ін.

В. Виявлення туберкульозу за біохімічними тестами.

Раннє виявлення туберкульозу за біохімічними тестами базується на
встановленні підвищеної активності ферментів: церулоплазміну, каталази,
карбоангідрази, трансферину. В здоровому організмі енергетичні потреби
здійснюються при окисному окисленні ліпідів при якому кінцевими
продуктами обміну є вуглекислота і вода. Туберкульозний процес стимулює
перекисне окислення ліпідів (ПОЛ), яке більш енергозатрат не і кінцевими
продуктами його обміну є недоокислені продукти т.з. супероксид-іони, які
мають токсичну дію на клітинні мембрани. Для нейтралізації недоокислених
продуктів організм синтезує природні антиоксиданти т.з. білки гострої
фази, це церулоплазмін, каталаза, карбоангідраза, трансферин.

Наявність підвищеної активності церулоплазміну -70,6±5,4 ум. од.,
каталази — 18,9±1,6 кат. число, карбоангідрази —
1,72±0,12 ум. од., насиченості трансферину залізом — 0,508±0,035 ум.
од., і хромом — 19,6±1,8 ум.од., свідчить про наявність в організмі
активного, специфічного процесу.

В Національній Програмі боротьби з туберкульозом слабо висвітлено
наукове забезпечення, мало звернуто уваги на удосконалення навчання
фтизіатрії у ВУЗах та підготовку висококваліфікованих лікарських кадрів.
Ця програма в країні не діє із-за відсутності фінансування.

Під час епідемії туберкульозу МОЗ України зменшило викладання фтизіатрії
у ВУЗах на 4 курсі медичного факультету на половину, а на 6 курсі цього
ж факультету вивчення дисципліни непередбачено.

Таким чином, для раннього виявлення в організмі специфічного процесу
слід проводити встановлення міні-симптомів хвороби, а також легеневих
симптомів, при можливості проводити біохімічні тести на поліклінічному
рівні.

Активна профілактика туберкульозу починаться на 4-6-й день дітям після
народження вакциною БЦЖ при відсутності протипоказів. В організмі дитини
створюється активний протитуберкульозний імунітет. При виявленні хворого
на туберкульоз у епідвогнищі проводиться обстеження контактних осіб і
призначається їм хіміопрофілактика, хворий ізолюється в стаціонар. За
останній час значно знижена соціальна і ветеринарна профілактики
туберкульозу із-за відсутності фінансування.

Для попередження виникнення первинного
туберкульозу у дітей з „віражем» туберкулінової проби необхідно їм
призначити хіміопрофілактику протитуберкульозними препаратами на
протязі трьох місяців. Попередження рецидиву специфічного процесу у
осіб, що раніше перенесли туберкульоз, : здійснюється шляхом призначення
хіміопрофілактики при появі факторів, що понижують імунологічну
реактивність організму на час дії даного фактору.

Клінічна класифікація туберкульозу

ТИП ТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ПРОЦЕСУ:

1. Вперше діагностований туберкульоз — ВДГБ (дата діагностування)

2. Рецидив туберкульозу — РТБ (дата діагностування)

3. Хронічний туберкульоз — ХТБ (дата діагностування)

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ:

(шифри МКХ 10 перегляду)

А15.-А16.- Туберкульоз легень (ТБЛ) (із факультативним

зазначенням форми ураження):

А15.-А16.- Первинний туберкульозний комплекс

А19.- Дисемінований туберкульоз легень

А15.-А16.- Вогнищевий туберкульоз легень

А15.-А16,- Інфільтративний туберкульоз легень

А15.-А16,- Казеозна пневмонія

А15.-А16- Туберкульома легень

А15. -А16. — Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень

А15.-А16.- Циротичний туберкульоз легень

A15.-A16.-/J65 Туберкульоз легень, поєднаний з професійними пиловими
захворюваннями легень (коніотуберкульоз)

А55.-А18.- Позалегеневнй туберкульоз (ПТБ) (із зазначенням
локалізації):

А15. -А16. — Туберкульоз бронхів, трахеї, гортані та інших верхніх
дихальних шляхів

А15 -А 16. — Туберкульоз в нутрі пшь о грудних лімфатичних вузлів

А15.-А16.- Туберкульозний плеврит (в т.ч. емпієма)

А17 Туберкульоз нервової системи і мозкових оболонок

А 18.0 Туберкульоз кісток та суглобів

А18.1 Туберкульоз сечово-статевої системи

А18.2 Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

А18.3 Туберкульоз кишок, очеревини та брижових лімфатичних вузлів

А18.4 Туберкульоз шкіри та підшкірної клітковини

А18.5 Туберкульоз ока

А18.6 Туберкульоз вуха

А18.7 Туберкульоз надниркових залоз

А18.8 Туберкульоз інших уточнених органів і систем

А19 Міліарний туберкульоз (МТБ)

А18 Туберкульоз невстановленої локалізації

Примітка До туберкульозу органів дихання (ТОД), або туберкульозу
дихальної чи респіраторної системи, відносять туберкульоз: носа,
приносових. пазух, гортані, трахеї, бронхів, легень,
грудної порожнини (плеври, внутрішньогрудних лімфатичних
вузлів).

Клінічний аналіз крові

Зміни гемограми звичайно відображають наявність активного запального
процесу (лейкоцитоз, паличкоядерний хув, лімфопенія. моноцитоз,
збільшення ШОЕ), вони також дуже варіабельні і можуть бути відсутніми у
пацієнтів з обмеженим легеневим процесом.

Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (рентгенографія
органів грудної клітки, рентгентомографія, комп’ютерна томографія
уражених ділянок легень).

Для туберкульозу не існує специфічної рентгенологічної картини ні за
характером рентгенологічних змін, ні за локалізацією. В останні роки,
крім верхньодольової локалізації, поширена нижньодольова.

При тривалому перебігу туберкульозу рентгенологічна картина може також
доповнюватися ознаками пневмофіброзу, емфіземи, бронхоектазіє. Важливим
для діагностики є наявність залишкових змін перенесеного туберкульозу:
кальцинованих вогнищ у легенях чи внутрішньогрудних лімфатичних вузлах.
Велику допомогу в правильному трактуванні захворювання може надати
аналіз рентгенофлюорографічного архіву, пошуками якого не потрібно
зневажати.

При наявності вогнищевих, інфільтративних, деструктивних змін, округлих
утворень, незалежно від локалізації, плеврального випоту, асиметричного
збільшеним коренів легень варто підозрювати туберкульоз і дотримуватися
наступної тактики ведення пацієнтів.

Мікроскопія мазка за Цілем-Нільсеном

Кислотостійкі палички (КСБ), абсолютну більшість яких складають
мікобактерії туберкульозу (МБТ) є збудником захворювання на туберкульоз.
Мазок фарбують карбол фуксином Ціля і досліджують під мікроскопом із
застосуванням імерсійної системи не менше 10 хвилин (прийнято дивитися
300 полів). Якщо в пофарбованому мазку міститься не менш 5 КСП в одному
полі зору, ймовірність висіву мікобактерій дуже висока. Щоб виявити
Micobacterium tuberculosis (тобто КСБ) методом мікроскопії їхня
кількість у 1 мілілітрі досліджуваного матеріалу повинна бути 105
мікроорганізмів.

Зібрані зразки мокротиння повинні бути відіслані в лабораторію для
дослідження методом мікроскопії на КСБ.

Три варіанта тактичних дій для установ загальної медичної мережі у
виявленні туберкульозу:

1. При виявленні кислотостійких бактерій (КСБ) хоча б у 1 аналізі
мокротиння і наявності рентгенологічних змін у легенях, пацієнта
направляють у протитуберкульозну установу для подальшого обстеження з
метою підтвердження діагнозу туберкульозу.

2. У випадку, якщо КСБ не виявлені в жодному з 3 досліджуваних мазків
мокротиння, а рентгенологічно визначаються інфільтративні або вогнищеві
зміни в легенях, проводиться тест-тераггія антибіотиками широкого
спектра дії тривалістю до 2 тижнів. При цьому не можна застосовувати
препарати, що мають протитуберкульозну активність (стрептоміцин,
канаміцин, амікацин, капреоміцин, рифампіцин, мікобутин, препарати групи
фторхінолонів). У випадку відсутності ефекту від проведеної терапії
антибактеріальними препаратами широкого спектра дії, пацієнт повинний
бути направлений для додаткового обстеження в протитуберкульозну
установу.

3. У випадку, якщо КСБ не виявлені в жодному з 3 досліджуваних мазків
мокротиння, але рентгенологічно в легенях визначається дисемінація,
округле утворення, порожнина, збільшення внутрішньогрудних лімфатичлих
вузлів, плеврит, пацієнт повинний бути направлений для подальшого
обстеження, що включає інструментальну діагностику з метою
морфологічної, цитологічної і мікробіологічної верифікації діагнозу, у
протитуберкульозну установу.

Відповідальність за порушення послідовності дій щодо виявлення
туберкульозу несе лікар та завідувач підрозділу, в який звернувся
пацієнт.

Виявлений туберкульозу шляхом проведення туберкулінодіагностики серед
груп ризику та масової туберкулінодіагностики в 7- та 14-річному віці
перед ревакцинацією

Туберкулінодіагностика у дітей проводиться в поліклініках
загальної-лікарняної мережі в медичних та соціальних групах ризику.
Зміни до груп ризику на адміністративному рівні може вносити головний
фтизіопедіатр області залежно від епідеміологічної ситуації в області. В
умовах епідемії туберкульозу проводять масову туберкулінодіагностику.

Списки дітей із груп ризику, які підлягають щорічній
туберкулінодіагностиці, складають у районних поліклініках дільничні
педіатри.

Масову туберкулінодіагностику в семирічному віці допускається приводити
в школах за допомогою кваліфікованого медичного персоналу районних
поліклінік.

Позитивний туберкуліновий тест свідчить про наявність туберкульозної
інфекції, а не на наявність або відсутність захворювання на туберкульоз.
У дитини, яка вакцинована БЦЖ, розміри папули у пробі Манту з 2 ТО 10 —
14 мм. можуть свідчити як про поствакцинальну алергію, так й про

туберкульозну інфекцію. Якщо розміри палупи 15 мм та більше, це
більш вірогідно вказує на наявність туберкульозної інфекції.
Віраж туберкулінової проби — це конверсія туберкулінового тесту з
негативного до позитивного з папулою 10 мм та більше, свідчить про
інфікування мікобактеріями туберкульозу.

Діти, що інфіковані мікобактерією ТБ, повинні пройти профілактичне
лікування. Більшість інфікованих дітей не має активної форми
захворювання на туберкульоз. їх ні в якому разі не можна госпіталізувати
(особливо в спеціалізовані лікарні для хворих на ТБ).

Ймовірність розвитку захворювання є достатньо високою відразу після
інфікування і постійно зменшується з часом. Малюки та діти молодше 5
років належать до групи ризику розвитку захворювання. Якщо інфікована
дитина захворіє, то у більшості випадків симптоми туберкульозу будуть
наявними впродовж одного року після ураження. У немовлят, зокрема, час
видужуванням та захворюванням може становити до 6-8 тижнів. Різноманітні
імуносупресивні хвороби, в т.ч. ВІЛ-інфекція, кір, кашлюк та
білково-калорійна недостатність, можуть сприяти тому, що інфікування
приведе до захворювання.

Діагностика туберкульозу та встановлення випадку захворювання

В адміністративних протитуберкульозних установах проводитися обстеження
пацієнтів із метою підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу.

За дотримання необхідного обсягу обстежень та його якість відповідає
головний лікар протитуберкульозного диспансеру.

Обстеження, що включає триразове мікроскопічне
дослідження осаду мокротиння або індивідуального
мокротиння па КСБ, культуральне дослідження кожної порції мокротиння
(включаючи тест на чутливість до протитуберкульозних препаратів),
рентгенологічне дослідження а необхідному обсязі. При відсутності
мокротиння досліджується доступний діагностичний матеріал.

Додаткові методи залучають тільки у разі складних
диференційно-діагностичних випадках у протитуберкульозних закладах 3
рівня або в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН
України.

Культуральне дослідження харкотина

Золотим стандартом мікробіологічної діагностики туберкульозу залишається
посів харкотиння на селективні середовища Левенштейна-Йенсена. Виявлення
мікобактерій при посіві на середовище Левенштейна-Йенсена можливо при
наявності в 1 мілілітрі досліджуваного матеріалу 20 -100 особин. Ріст
мікобактерій відзначають через 4-8 тижнів.

Найбільш швидким культуральним методом є ВАСТЕС — рідинно-культуральна
система, яка дозволяє одержати ріст мікобактерій через 10-18 днів. Вона
заснована на виявленні МЬГ, ріст яких ще невидимий оком, по забарвленню
або флюоресценції внаслідок утворення СО2 або споживанім 02 у процесі
життєдіяльності мікобактерій — Mcobacteria Growth Indicator Tube (MG1T).
Цей метод культивування МБТ менш чутливий, ніж на твердих поживних
середовищах, тому він використовуються паралельно з посівом харкотиння
на тверде середовище Левештейна-Йенсена для досягнення оптимальної
чутливості.

Тести ампліфікації нуклеїнових кислот

Тести ампліфікації нуклеїнових кислот дозволяють знайти дуже невелику
кількість мікроорганізмів. Метод дозволяє

виявляти збудника туберкульозу навіть при вмісті десятків чи сотень
мікроорганізмів у 1 мл досліджуваного матеріалу. Ампліфікується
генетичний локус мікобактерії туберкульозу. У порівнянні з
культуральними методами виявлення МБТ, які є повільні, дорогі і
вимагають спеціальних навичок та умов їх проведення, пов’язаних з їх
біологічною небезпекою, тести ампліфікації ідеальні для виявлення
збудника туберкульозу. Вони швидкі, відносно дешеві й безпечні, не
вимагають спеціального навчання, тому що широко використовуються для
ідентифікації інших мікроорганізмів. Першим тестом, що знайшов клінічне
застосування, булаполімеразна ланцюгова реакція (ПЛР).

Мають високу діагностичну цінність при підтвердженні туберкульозної
етіології менінгоенцефаліту, плевриту, перикардиту, туберкульозу жіночих
статевих органів та ін. При виявленні ДНК МБТ у лікворі, ексудаті,
сіновіальній рідині, виділеннях та менструальній крові.

Туберкулінодіагностика (проба Манту)

Результати проби Манту з 2 ТО оцінюють через 48-72 год після
внутрішньошкіряного введення туберкуліну. Вони в першу чергу несуть
інформацію про інфікованість і стан протитуберкульозного імунітету.
Негативний і сумнівний результати проби (при розмірі папули менш 5 мм)
можуть свідчити про відсутність зараження туберкульозом, або про важке
пригнічення імунітету хворого з наявністю або відсутністю туберкульозу.
Туберкулінова гіперергія (при розмірі папули 21 мм і більш у дорослих,
17 мм і більш у дітей, наявності везикули некрозу, реїонарного
лімфангіту), а також виражена позитивна реакція (при розмірі папули
більше 14 мм) характерні для хворих активним туберкульозом.
Туберкулінодіагностика як метод діагностики туберкульозу важлива у
ВІЛ-інфікованих осіб, які частіше хворіють на позалегеневі
форми туберкульозу. Однак негативний результат проби Манту при
значному пригніченні імунітету (CD4<200 клітин в мм3) не виключає наявність туберкульозу. Серологічні тести вперше описані у 1898 році. Більш ніж 100-річний досвід їх застосування свідчить про те, що до теперішнього часу не існує серологічних тестів для встановлення діагнозу активного туберкульозу. Позитивні серологічні проби однаково свідчать про інфікованість, неактивний, активний туберкульоз. Діагноз туберкульозу виставляють на підставі: • позитивного результату мікроскопії мазку мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні); • позитивного культурального дослідження мокротиння або матеріалу біоптатів (при виявлені змін при рентгенологічному або бронхологічному обстеженні); • позитивного результату морфологічного дослідження на туберкульоз біоптатів уражених органів або тканин: •рентгенологічних змін в легенях, які підтверджуються анамнестичними, клінічними даними; • даних генетичних методів визначення мікобактерії туберкульозу, які підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними; • позитивних результатів серологічних тестів або туберкулінодіагностики, якщо вони підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними; • позитивною відповіддю на пробне протитуберкульозне лікування, якщо вона підтверджуються рентгенологічними, анамнестичними, клінічними даними. У випадку негативних результатів мікроскопічного дослідження діагностичного матеріалу на КСП при наявності клініко-рентгенологічної симптоматики, підозрілої на туберкульоз, проводять інструментальне дослідження зі взяттям матеріалу з ураженої ділянки для морфологічного, цитологічного і мікробіологічного підтвердження та/або диференціальну діагностику з іншими захворюваннями легень. Матеріал для морфологічного досліджений одержують із легень при трансторакальній, трансбронхіальній і прямій біопсії з периферичних лімфатичних вузлів при їхньому ураженні, біопсії плеври. При відсугності мікробіологічного, цитологічного чи морфологічного підтвердження діагнозу, але при характерній для туберкульозу клініко-рентгенологічній картині варто почати протитуберкульозну терапію до одержання результату культурального дослідження харкотиння та результатів клініко-рентгенологічного спостереження. При діагностиці туберкульозу пріоритет надають лабораторній діагностиці - виявленню кислото-стійких бактерій або мікобактерій культуральним мелодом. Випадки туберкульозу без виділення КСБ або МБТ, або який не підтверджений гістологічно, можуть бути гіпердіагностикою захворювання. Слід намагатися веріфікувати діагноз лабораторними та морфологічними методами із забором матеріалу (індуковане мокротиння, промивні води бронхів, ексудат, біоптат), який може досліджуватись методом мікроскопії, посіву або морфологічно. Висновок Таким чином, як видно з вище викладеного під час епідемії туберкульозу важливого значення набуває рання і своєчасна діагностика захворювання. Актуальність цієї проблеми випливає з медико-соціальних проблем які створилися в Україні. В 2005 році на диспансерному обліку знаходилося 138628 хворих на активні форми туберкульозу. З 1990-2005 р. захворюваність на всі форми туберкульозу збільшилася в 2,6 рази або з 32,0 до 84,1 на 100 тис. населення. Щороку від хвороби помирає 10-11 тис. хворих що становить більше 30 хворих в день. Важливими методами своєчасної діагностики туберкульозу є мікроскопічне дослідження мазка мокротиння на наявність МБТ, культуральне дослідження харкотиння, рентгенологічне обстеження в повному об'ємі, лабароторне, клінічне, біохімічне, морфологічне дослідження. Своєчасне виявлення хвороби сприяє ізоляція джерела зараження, попередження тубінфікування, підвищення інтенсивності лікування та профілактики туберкульозу.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *