Реферат на тему:
Хвороба Крона
Визначення. Хвороба Крона (регіональний ентерит, гранульоматозний
ілеїт, або коліт) – гранульоматозне запалення травного тракту невідомої
етіології з переважною локалізацією в термінальному відділі здухвинної
кишки, що характеризується стенозом уражених ділянок, утворенням нориць
і позакишковими проявами (артрити, пошкодження шкіри, очей та ін.),
(А.С. ЛОгінов, А.І. Паржнов, 2000).
Етіологія. Етіологія хвороби Крона докінця нез’ясована. Серед факторів,
яким віддається певна роль у виникненні хвороби передбачається її
зв’язок з іерсиніями, хламідіями, вірусами, патогенними
ентеробактеріями, окремими штамами кишкової палички, але ця роль кінцево
не доказана.
З інших можливих факторів розглядаються особливості харчування
(недостатня кількість клітковини в раціоні), часте вживання консервантів
та хімічних барвників. Описані сімейні випадки захворювання.
Патогенез. Ведуче місце в патогенезі хвороби Крона займають аутоімунні
механізми. При цьому в організмі появляються антитіла (імуноглобуліни
класу G) до епітелію тонкої і товстої кишки і сенсибілізовані до
антигенів з слизової оболонки товстої кишки лімфоцитів, зниження рівня
як наслідок секреторного імуноглобуліну, в шлунково-кишковому тракті
розвивається запальний процес з послідуючим утворенням виразок,
некрозів, кишкових кровотеч. Одночасно в результаті аутоімунних
механізмів розвиваються позакишкові прояви хвороби.
Класифікація (Г.А. Григорьева, 1994).
В залежності від локалізації виділяють:
Тип 1. а) ураження обмежено одним сегментом тонкої кишки;
б) ураження ілеоцекальної ділянки;
в) ураження обмежено відрізком товстої кишки.
Тип 2. а) уражаються сегменти як тонкої так і товстої кишки;
б) має місце поєднане ураження кишківника з шлунком,
стравоходом, чи слизовою оболонкою порожнини рота.
Клінічні форми хвороби Крона (W. Walfish, 1992, А.Г. Логінов і співавт.,
1992):
Гостра форма – наростаючі болі в правому квадраті живота, нудота,
блювота, пронос з домішками крові, метеоризм, підвищення температури
тіла, ШОЕ, лейкоцитоз.
Хронічні форми: а) стенозуюча – рецидивуюча часткова кишкова
непрохідність з сильними спастичними болями у животі, вздуття, блювота;
б)запальна з первинним хронічним перебігом, рецидивуюча діарея, анемія,
гіпопротеїнемія, набряки, порушення всмоктування;
в) дифузний еюноілеїт – болючість в правій здухвинній зоні, інколи
кишковою непрохідністю, зниженням маси тіла аж до виснаження;
г) по типу абдомінальних нориць і абсцесів на пізніх стадіях хвороби
(шлунково-кишкові, кишкиво-заочеревинні, кишково-шкірні), що
проявляються болями в животі, лихоманкою, виснаженням.
Позакишкові прояви Крона:
Прояви, що відповідають активності патологічного процесу в кишці та
обумовлені імунобіологічними процесами і активацію кишкової мікрофлори:
– периферичні артрити
– епісклерит
– афтозний стоматит
вузликова ерітема
гангренозна піодермія
Прояви зв’язані з генотипом HLA27:
анкілозуючий спондилоартрит
сакроілеїт
первинний склерозуючий холангіт
Обумовлені порушенням всмоктування:
сечокам’яна хвороба (порушення обміну сечової кислоти, олужнення сечі)
жовчекам’яна хвороба (порушення реабсорбції жовчних кислот)
анемія
порушення згортання крові
вторинний амілоїдоз на фоні тривалого гнійного і запального процесу
Окрім приведеної у 1999 році у Відні (Австрія) була прийнята клінічна
або фенотипова кдасифікація хвороби Крона, метою якої є стандартизація
клінічної оцінки пацієнтів.
А. Вік:
до 40 років;
40 років і старші;
В. Перебіг:
без звужень;
без пенетрацій;
із звуженнями;
з пенетрацією;
L. Локалізація:
термінальний відділ тонкої кишки;
товста кишка;
ілеоцекальна ділянка;
верхні відділи шлунково-кишкового тракту;
Стадії:
готсра (гострий ілеїт);
хронічна;
рецидивуюча;
Клінічні форми:
гострий ілеїт;
єюноілеїт з синдромом тонкокишкової непрохідності;
хронічний єюноілеїт з синдромом порушеного всмоктування;
гранульоматозний коліт;
гранульоматозний проктит;
гранульоматозний аппендицит.
Приклади формулювання діагнозу.
Хвороба Крона з локалізацією в тонкій кишці, дифузний еюноілеїт в стадії
загострення, гангренозна піодермія.
Хвороба Крона з локалізацією в товстій кишці (гранульоматозний коліт) з
наявністю кишково-заочеревинних нориць в стадії загострення, вторинний
амілоїдоз.
Ускладнення: перфорація виразок
гостра токсична дилятація товстої кишки
кишкові кровотечі
нориці
стріктури товстої кишки
Діагностика.
Загальний аналіз крові і сечі до і після лікування
Копрограма в динаміці.
Біохімічне дослідження крові з визначенням загального білка та його
фракцій, рівня амінотрансфераз, білірубіну, натрію, калію, заліза,
кальцію, сечової кислоти до і після лікування.
Ультразвукове дослідження нирок і жовчовивідних шляхів до лікування.
Фіброгастродуоденоскопія.
Ректороманоскопія (до і після лікування).
Колоноскопія з біопсією та морфологічним дослідженням біоптатів до і
після лікування.
Ірігоскопія з визначенням стадій хвороби (див. додаток);
Визначення в крові Т- і В-лімфоцитів, їх субпопуляцій, імуноглобулінів,
циркулюючих імунних комплексів до і після лікування.
Для визначення активності хвороби Крона W Best et al., 1976
запропонували індекс активності:
Кількість дефекацій неоформленим стільцем за тиждень х 2
Інтенсивність болю в животі (0 – немає болю, 1 – легкий біль, 2 –
виражений, 3 – сильний біль) х 5
Самопочуття на протязі тижня (0 – добре, 1 – задовільне, 2 – погане, 3 –
дуже погане) х7
Дефіцит маси тіла, що вираховується за формулою:
Фактична маса тіла, кг х 100
Нормативна маса тіла, кг
Напруження живота при пальпації (0 – немає, 2 – сумнівне, 5 – 6) х10
Необхідність в симптоматичному лікуванні діареї (0 – немає, 1 – є) х 30
Гематокрит. Різниця між фактичним і нормальним х 6
Інші симптоми хвороби Крона (наявність симптому – 1, відсутність – 0
болі в суглобах, артрит, іридоцикліт, увеїт, вузлова арітема, піодермія,
афтозний стоматит, анальні нориці, параректальний абсцес, нориці). Сума
позитивних симптомів пункту 8 х 20
Сумарний індекс активності: сума значень пунктів 1-8; при невеликій
активності – 150 балів.
Лікування.
Дієта: При індексі > 150 балів – дієта 4 б, при індексі 150 балів:
а) преднізолон 1 мг/кг маси тіла;
б) гідрокортизон – по 100 мг в 150 мл NaCl, щоденно довенно, 3-5 днів
ІІІ. Антибіотики:
метронідазол по 10-20 мг/кг на добу, 4-6 тижнів;
ципрофлоксацин (ципринол, ципролент) по 1-2г, 1-2 тижні;
ампіцилін, пентриксіл по 0,5-1г через 6 годин, не більше 2 тижнів
ІV. Симптоматична терапія:
імодіум по 25 крапель, 1-2 рази на день, або в капсулах по 2 мг 2-3 рази
на день
кодеїну фосфат по 0,015г, 3-4 рази на день
смекта, альмагель в звичайних дозах
холестирамін по 1 ч. л. 3 рази на день за 40 хв до їди, запивати водою,
7-14 тижнів
вітамін В12 по 600 мкг домязево
Прогноз: сприятливий при індексі активності
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter