Реферат на тему:
Хронічна ниркова недостатність.
Визначення. Хронічна ниркова недостатність (N18) (ХНН) – це
симптомокомплекс, зумовлений різким зменшенням кількості та функції
нефронів, що приводить до порушення екскреторної та інкреторної
функції нирок, розладу всіх видів обміну речовин, діяльності
органів та систем, кислотно – лужної рівноваги.
Етіологія. Етіологічні фактори розвитку ХНН (за Н.А. Мухіним і І.Е.
Тареєвою, 1985).
Захворювання, що характеризується первинним ураженням клубочків: ХГН,
швидкопрогресуючий ГН.
Захворювання, що характеризується первинним ураженням канальців та
інтерстицію: ХПН, інтерстиціальний нефрит, радіаційний нефрит,
балканська нефропатія.
Обструктивні нефропатії: сечокам’яна хвороба, гідронефроз, пухлини
сечової системи.
Первинні ураження судин: злоякісна АГ, стеноз ниркових артерій,
гіпертонічна хвороба.
Дифузні захворювання сполучної тканини: СЧВ, системна склеродермія,
вузликовий периартеріїт, геморагічний васкуліт та ін.
Хвороби обміну речовин: цукровий діабет, амілоїдоз, подагра, порушення
обміну кальцію (гіперкальціємія).
Природжені захворювання нирок: полікістоз, синдром Фанконі, синдром
Альпорта та ін.
Причиною термінальної ХНН у 55 – 80 % хворих є ХГН.
Патогенез ХНН. Основні патогенетичні фактори ХНН:
Порушення видільної функції нирок і затримка продуктів азотного
обміну – сечової кислоти, креатиніну, амінокислот, гуанідину, фосфатів,
сульфатів, фенолів, токсичний вплив цих речовин на ЦНС та інші
органи і тканини.
Порушення електролітного обміну (гіпокаліемія, гіперкальціємія)
Порушення водного балансу.
Порушення кровотворної функції нирок, розвиток гіпорегенераторної
анемії.
Порушення кислотно-лужної рівноваги – розвиток, як правило,
метаболічного ацидозу.
Активація пресорної функції нирок і стабілізація артеріальної
гіпертензії.
Важкі дистрофічні зміни в усіх органах і тканинах.
Морфологічний субстрат ХНН. Основною причиною ХНН, що виникає на
тлі ХГН, є склероз, гіаліноз клубочків, які супроводяться атрофією
канальців і склерозом строми нирки. Зміни нефронів і строми
завжди поєднуються зі змінами судин, особливо артеріол.
Еволюція більшості форм ХГН завершується фібропластичною
трансформацією, що характеризується склерозом капілярних петель
клубочка, синехіями судинних ланок з капсулою, утворенням
фіброепітеліальних та фіброзних півмісяців, згрубінням та склерозом
капсули клубочків.
Розвивається вторинно зморщена нирка, в якій більшість клубочків
повністю склерозовані й гіалінізовані; лише поодинокі збережені
клубочки компенсаторно збільшені. Просвіт збережених канальців
кістозно розширений, заповнений гіаліновими циліндрами, їх епітелій
сплощений; суб- або атрофований, строма ниркової кори і мозку
склерозована.
Класифікація. В МКХ Х перегляду ХНН знаходиться в рубриці N18 – N19.
N18 – Хронічна ниркова недостатність
Включено: хронічну уремію
дифузний склерозивний гломерулонефрит
N18.0 – Термінальна стадія хвороби нирок
N18.8 – Інша хронічна ниркова недостатність
Уремічні: -невропатія; -перикардит
N18.9 – Хронічна ниркова недостатність, не уточнена
N19 – Не уточнена ниркова недостатність
Уремія БДВ
Таблиця 4.5.
Класифікація ХНН
Основні
захворювання Критерії ХНН Ступінь
І
(початковий) ІІ
(виражений) ІІІ
(важкий) IV
(термінальний)
ХГН
(А.П. Поліщук
і співавтори, 1983)
ХПН
(М.О. Лопаткін І.М. Кучинський 1973) Лабораторні
Креатинінемія
(ммоль\л)
Кальціємія
(ммоль\л)
Магніємія
(ммоль\л)
Гемоглобін
г\л
Клінічні та лабораторні
0,136-0,352
2,25-2,0
0,9-1,09
135-119
Латентний
(клінічних
проявів немає Ссі знижений до 50-80, Uosm
у межах 400-500
0,353-0,701
2,01-1,94
1,091-1,356
118-89
Компенсова-ний
(легка диспепсія, сухість у роті;
кволість, полідипсія,ізоте-рурія, Ссі зни-
жений до
30, Uosm до 350
0,702-1,055
1,93-1,85
1,366-1,59
88-66
Інтермітую-чий
(поглиблен-ня усіх
проявів,
нерідко,
зворотній розвиток Соі-знижений
до 25 і більше, розвивається ацидоз
>1,055
1,59
1018
60 0,14 0,105 ( 1018
ХНН
50 0,15 0,12 1017
30 0,18 0,15 ( 1015
15 0,52 0,44 ( 1012
Примітка: максимальну відносну густину сечі приведено частково за даними
Т.Д.Никули, 2000.
З огляду на те, що з розвитком ХНН причина, яка обумовила незворотню
втрату функції нирок вже не має суттєвого значення, поняття нозологічної
форми змінюють діагнозом “хронічне захворювання нирок”, який є
інтегральним. Залежно від швидкості клубочкової фільтрації, виділяють 5
стадій ХЗН.
Таблиця 4.7.
Характеристика стадій хронічного захворювання нирок
Стадії І ІІ ІІІ ІV V
ШКФ, мл/хв > 90 51-89 30-50 15-29
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter