Гострий простий гастрит, гострий корозивний гастрит (реферат)

Реферат на тему:

Гострий простий гастрит, гострий корозивний гастрит

План:

1.Визначення.

2.Етіологія.

3.Клінічна картинна Діагностика.

4.Принципи лікування.

5.Догляд за хворими.

Гострий простий гастрит

Гострий простий гастрит-гостре запальне захворювання слизової оболонки
шлунка .

Етіологія. Гострий гастрит може бути екзо- або ендогенного походження .

До екзогенних чинників належать: переїдання після тривалого утримання
від їжі (голодування); надмірне споживання гарячої або недоброякісної
їжі; медикаментозне пошкодження слизової оболонки шлунка (серцеві
глікозиди, ацетилсаліцилова кислота , хінідин , сульфаніламіди ,
антибіотики тощо ); вживання харчових продуктів , інфікованих
сальмонелами , стафілококами та іншими мікро організмами (при цьому в
процес , як правило , втягуються кишки – гострий гастроентероколіт ).

Гострі гастрити ендогенного походження виникають наслідок інфекційних
захворювань (пневмонія , дифтерія , скарлатина , тиф), при нирковій
недостатності , захворювання органів травлення , при несприйнятливості
деяких харчових продуктів та ін . При гострому простому гастриті має
місце безпосередня дія пошкоджу вальних чинників на слизову оболонку
шлунка . Розрізняють гематогенний та алергічний шляхи ураження слизової
оболонки та її судин .

Клінічна картина гострого екзогенного гастриту характеризується
вираженою симптоматикою . Захворювання розвивається через декілька годин
після початку дії екзогенного чинника . В епігастрії відчувається
важкість, відзначаються нудота , слинотеча, неприємний присмак у роті ,
головний біль , запаморочення . Виникають біль у животі , блювання
(часте або безперервне ).

На початку в блювотних масах виявляються залишки їжі, а згодом лише слиз
зі жовчю. Іноді блювота рожево-червоного або бурого забарвлення через
наявність домішок крові. У разі харчової токсикоінфекції до згаданих
ознак приєднюється пронос, внаслідок чого клінічна картина нагадує
холеру. Усе це призводить до зневоднення організму і втрати хлорилів,
що, свою чергу, спричиняє судоми литкових та інших скелетних м’язів.

Звертає на себе увагу блідість шкіри, яка вкрита холодним потом.

Температура тіла у більшості випадків нормальна, але коли гострий
екзогенний гастрит викликаний харчовою токсикоінфекцією, підвищується до
38-39*C. Язик обкладений білим нальотом. Живіт здутий, при пальпації
болісний в епігастральній ділянці, іноді втягнутий. Проте завжди живіт
залишається м’яким при пальпації, відсутні ознаки подразнення очеревини
(симптом Щоткіна-Блюмберга негативний).

У крові виявляється лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. У сечі з’являється
білок і циліндри.

Розрізняють диспептичну, колаптоїдну і змішану форми гострого
екзогенного гастриту. За ступенем тяжкості гострий екзогенний гастрит
характеризується легким, середньотяжким і тяжким перебігом.

На противагу екзогенному симптоми ендогенного гострого гастриту менш
виражені: погіршення апетиту, нудота рідше-блювання. Вони виникають при
гострому екзогенному гастриті, який розвивається на фоні інфекційних
захворювань. У той же час при гострій нирковій недостатності картина
шлункової диспепсії більш виражена, як і при так званому застійному
гастриті, що часто розвивається у хворих на хронічну недостатність
кровообігу.

Гострий екзогенний гастрит триває декілька днів і завершується
клінічним одужанням. Загрозливим для життя є лише гострий гастроентерит
на фоні вживлення інфікованої їжі, особливо у людей похилого віку. Не
становить загрози для життя гострий ендогенний гастрит.

Лікування. Лікування гострого екзогенного гастриту починають з
промивання шлунка, яке здійснюють теплою водою або 0,5% розчином поташу
за допомогою товстого зонда. Проте в легких випадках промити шлунок
можна шляхом пиття води наступного штучного викликання блювання
(натиснувши двома пальцями на корінь язика, що хворий може виконати
сам).

Упродовж перших двох діб хворому слід утримуватися від їжі, але водночас
він повинен отримувати тостатню кількість рідини. Після припинення
блювання хворому дають випити теплого чаю, води з лимоном, теплого
настою із шипшини, рисового або вівсяного відвару. Якщо блювання не
припиняється і є ознаки зневоднення, то внутрішньовенно вводять 500-1000
мл 5% розчину глюкози, 20 – 30 мл 10% розчину натрію хлориду.
Призначають церукал, реглан.

При наявності симптомів колапсу вводять кордіамін (2 мл
внутрішньом’язового ), кофеїн (10% розчину 1-2 мл підшкірно), строфантин
(0,05% розчину 0,5-0,75 мл внутрішньовено ) при тахікардії.

На ділянку шлунка кладуть теплу грілку. Дієту розширюють поступово.
Спочатку призначають слизисті несолоні супи, які хворий повинен
споживати невеликими порціями кожні 2-3 год. У наступні дні додають
сухарі з білого хліба, киселі, м’ясне суфле, риб’ячі та курячі кнелі,
фруктове желе.

Згодом хворого переводять на дієту №1 за Певзнером. Перехід до
нормального харчування здійснюють впродовж двох тижнів. Медикаментозне
лікування гострого гастриту зводиться до призначення перед їдою вісмуту
по 0,5-1,0 г 3 рази на день, аскорбінової кислоти -250-500 мг на добу
всередину, вітамінів групи В, фесталу, панзинорму під час їди.

Якщо ж гострий гастрит викликаний інфікованою їжею, доцільно
застосовувати антибактеріальні препарати (левоміцетин, ампіцилін,
бісептол, фуразолідон, ентеросептол).

У випадку гострого ендогенного гастриту лікують основне захворювання, в
наслідком якого є гастрит. При цьому хворому ліпше приймати їжу згідно
лікувальним столом за Певзнером.

Профілактика гострого гастриту – це насамперед дотримання правил гігієни
харчування. Розрізняють профілактику громадську та індивідуальну. Під
першою слід розуміти санітарний нагляд за продуктами харчування на шляху
до їх споживання. Особливої уваги потребують продукти, які не піддаються
попередній термічній обробці: м’ясний і рибний холодець, паштети, деякі
сорти ковбас, торти, домашній сир. Важливими є неухильне дотримання
правил особистої гігієни працівниками харчоблоків, закладів міського
харчування, періодичні профілактичні огляди, обстеження на
бацилоносійство. Індивідуальна профілактика зводиться до раціонального
харчування (уникати переїдання, споживання << сумнівних>> страв),
дотримання правил особистої гігієни.

Гострий корозивний гастрит

O

<собливо небезпечні міцні кислоти (оцтова, соляна, азотна, сірчаста, сулима) і луги (нашатирний спирт, каустична сода, їдкий натр). Тяжкість анатомічних змін у шлунку пропорційна концентрації і кількості корозивної речовини. Вона залежить також від того, коли вжиті кислота або луг-перед чи після прийому їжі. Певне значення має також індивідуальна резистентність тканин. При отруєнні сірчаною кислотою слизова оболонка шлунка стає червоною, при потраплянні у шлунок азотної кислоти – забарвлюється в жовтувато-коричневий колір, при отруєнні оцтовою кислотою – у білий. Гістологічно виявляють ознаки запалення, некрозу, крововиливи, ділянки відшарування покривного епітелію. Клінічна картина отруєння кислотами та лугами складається з місцевих і загальних ознак. Відразу після вживання цих речовин з’являється біль у роті, стравоході, в спігастральній ділянці, відзначається виражена салівація, блювання рідиною бурого кольору (іноді з домішкою яскраво-червоної крові), порушується мова і ковтання. Причину захворювання можна виявити за запахом блювотних мас. Важливим є також добре зібраний анамнез – розпитування членів сім’ї, близьких та інших осіб, які були біля хворого в момент отруєння. До загальних симптомів цього захворювання належить клінічна картина шоку (останній може стати причиною смерті). У більш сприятливих випадках спостерігається колапс, який супроводжується тахікардією, артеріальною гіпотонією, ознаками згущення крові. При пальпації виявляють виражену болісність в епігастрії, а деколи й симптоми подразнення очеревини. Вони можуть передувати перфорації і розвитку дифузного перитоніту. Майже у всіх хворих корозивним гастритом виявляється ураження нирок. У легких випадках є тільки зміни в сечі (протеїнурія), а при тяжкій інтоксикації – гостра ниркова недостатність. Лікування гострого корозивного гастриту полягає насамперед у якомога повнішому видалені отруйної речовини з організму. Цього можна досягти, якщо з моменту отруєння минуло не більше години. Для промивання шлунка використовують теплу воду. При отруєнні кислотою у воду доцільно додавати молоко, сирий яєчний білок, палений магній. Якщо ж отруєння сталося внаслідок вживання лугу, то до теплої води додають лимонну або оцтову кислоту. Промивають до чистої води. У випадку тяжкого шоку або коли з моменту отруєння минуло декілька годин, промивати шлунок не слід. Для ліквідації шоку і гострої судинної недостатності вводять поліглюкін, 5% розчин глюкози, кордіамін, кофеїн, мезатон. Біль усувають введенням промедолу, дроперидолу, анальгіну, папаверину. Обов’язково парентерально призначають антибіотики (ампіцилін, оксацилін ). Для корекції порушень водно – електролітного обміну застосовують кровозамінники (розчин глюкози, хлориду натрію, Зінгера і т. ін ). Усередину хворому дають кожні дві години по столовій ложці оливкової олії (до 200 мл на добу). Кожні 30 хв чайними ложками дають молоко, вершки, сирий яєчний білок, холодне вершкове масло або альмагель A тощо. Поступово дієту розширюють: з 8-10 дня хворого переводять на дієту№1а, 1б, а згодом призначають стіл №1. Профілактика. Необхідно усунути причини, що викликали захворювання. Причини гострого гастриту Причини гострого гастриту – споживання недоброякісної, грубої, жирної, надто холодної або надто гарячої їжі, міцних алкогольних напоїв, отруєння різними отрутами тощо. Основні симптоми гастриту: втрата апетиту, нудота, блювання спочатку їжею, а потім жовчю, відчуття тяжкості, розпирання і біль у надчеревній ділянці. Хворим на гострий гастрит потрібна термінова допомога та хороший догляд. Важливе значення має догляд за хворим під час блювання . Якщо дозволяє стан хворого, його потрібно зручно посадити на стілець, закрити груди і коліна рушником або клейонкою так, щоб нижній край звисав у таз. Якщо є зубні протези, їх виймають. Хворий нахиляється над тазом або підставляє під підборіддя миску чи лоток. Для полегшення блювання медична сестра повинна однією рукою підтримувати голову хворого, поклавши долоню на лоб, другою – тримати миску (лоток) або підтримувати плече хворого. Під час виникнення блювання у лежачого хворого його голову необхідно нахилити набік і трохи опустити на вниз, забравши при цьому подушку, до рота під підборіддя підставити лоток, розміщуючи на рушнику або клейонці, щоб не забруднити білизни. Якщо хворий ослаблений або непритомний, слід повернути голову хворого так, щоб вона була трохи нижче тулуба, і піднести до кута рота великий лоток з того боку, на якому хворий лежить. У разі виникнення блювання у непритомному стані, крім цього, необхідно ватним тампоном або серветкою видалити з рота блювотні маси, що залишилися, а також слину та слиз, щоб вони не потрапили у дихальні шляхи. Блювотні маси з ротової або з носової порожнини можна видалити за допомогою електровідсмоктувача або гумового грушоподібного балона. Після закінчення блювання хворому обтирають обличчя, губи і дають переварену воду для полоскання рота. У дуже ослаблених хворих що разу після блювання необхідно протирати порожнину рота ватою, змоченою теплою водою або одним з дезінфікуючих розчинів ( 2% борної кислоти, 0,01% калію перманганату, 2% натрію гідрокарбонату). Виділені блювотні маси виносять з палати, прикривши їх, і залишають у допоміжному приміщенні до приходу лікаря. За потреби, за вказівкою лікаря, блювотні маси збирають у суху склянку або емальовану посудину з щільною кришкою, наклеюють етикетку ( направлення ), зазначивши прізвище хворого, дату збирання матеріалу, мету дослідження, і відправляють у лабораторію. Проти блювотних подразнень можна дати хворому декілька м’ятних крапель, ковток холодної води, шматок льоду, 5мл 0,5% розчину новокаїну, содової води. Хворому необхідно промити шлунок за допомогою товстого зонта. Промиваючи шлунок водою, ізотонічним розчином натрію хлориду або 0,5% розчином натрію гідрокарбонату, світлим розчином калію перманганату кімнатної температури. Промивати шлунок слід до того часу, поки промивні води не будуть абсолютно чистими. Легкі форми гострого гастриту після своєчасного лікування минають безслідно. Для того щоб у майбутньому не хворіти треба дотримуватись правил гігієни та ретельно слідкувати за харчуванням. Література Демченко О.К. “Медсестринство в терапії “ . Левченко В.А.; Сердюк Н.М.; Вакалюк І.П.; Малиновська О.І.; Мудрак М.В.; Коваль Н.М. “Внутрішні хвороби”.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *