Реферат
на тему:
”Гостра пневмонія”
Гостра пневмонія
Колись, ще в “допеніцилінову еру”, наші прабабусі і прадідусі не знали
такого слова, як “антибіотик”. І словосполучення “запалення легень”, або
“гостра пневмонія”, вимовлене лікарем біля ліжка хворої дитини, звучали,
наче вирок. Сьогодні ж це не так страшно, бо ми маємо потужну зброю –
створені людством ліки, які долають цю недугу.
Проте… краще бути обережним, коли мова йде про запалення легень.
Що таке пневмонія?
У медичній літературі говориться, що це інфекційний запальний процес у
тканинах легень, який призводить до порушення газообміну в організмі
дитини і появи дихальної недостатності.
Як же виникає цей запальний процес? У нашому довкіллі існує велика
кількість бактерій, вірусів, грибків та паразитів. Ми постійно їх
вдихаємо, але, в силу стійкості нашого організму та цілій системі
видалення та знешкодження чужорідних тіл, залишаємося здоровими.
Якщо ж у дитини, крім усіх її вікових особливостей, з’явилися ще й так
звані несприятливі умови зовнішнього і внутрішнього середовища, це може
призвести до порушення бар’єрної функції слизової оболонки бронхів та
зниження місцевого імунітету. А саме це й потрібно збуднику. Він швидко
оселяється в дихальних шляхах і розмножується. Залежно від місця його
“оселення”, в дитини з’являються ознаки риніту, трахеїту, бронхіту чи
пневмонії. До речі, саме тому деякі лікарі визначають первинну
пневмонію, якщо збудник потрапив до легень відразу із повітря, та
вторинну, коли патоген надійшов з якогось іншого джерела в організмі (з
носоглотки, трахеї, бронхів, нирок чи кишечника). Сьогодні здебільшого
зустрічаються саме вторинні пневмонії, тобто інфекція з верхніх
дихальних шляхів поступово “опускається”, уражуючи легені.
За збудником, що став першопричиною захворювання, визнають пневмонії
бактерійні (наприклад, стафілококові), вірусні, грибкові, паразитарні чи
змішаного походження. Кожен із цих видів недуги має свої чіткі клінічні
ознаки, у яких може розібратися лише спеціаліст.
Збудник розмножується, втягуючи у патологічний процес слизові оболонки
бронхів, бронхіол, проміжної і альвеолярної тканини. Альвеоли – це
найдрібніші часточки легень. Мікроби, що розмножуються у стінках,
зумовлюють їх набряк, а інфікована набрякова рідина крізь пори легко
поширюється в найближчі альвеоли. В альвеолах утворюється запальна
рідина, в бронхіолах і бронхах накопичується слиз, який викликає
закупорення ходів. Врешті, такий процес призводить до вогнищевих,
сегментарних (з ураженням сегментів легень), дольових (крупозних),
інтерстиціальних (з ураженням проміжної тканини легень) змін. Іноді в
патологічний процес втягуються плевра, лімфатичні вузли. Всі ці зміни
зрештою призводять до зменшення надходження кисню до тканин організму та
припинення його засвоєння цими ж тканинами. Далі виникають зміни в усіх
видах обміну (білкового, ліпідного, вуглеводного, водно-електролітного),
настає загальна ферментопатія (порушення функції ферментів), з’являються
явища полігіповітамінозу.
Хворіють усі, проте діти перших років життя найчастіше
Чому? Тому що організм наших малюків має цілу низку особливостей, які
полегшують виникнення захворювання та сприяють хронічному перебігові
запалення легень. Чим менший вік дитини, тим більше виражені ці
особливості, тим більший ризик захворіти на пневмонію, і тим тяжчим буде
її перебіг.
Перш за все, дихальна система. Як і більшість органів і систем організму
маляти, вона перебуває на стадії формування. У малюків, особливо перших
місяців і років життя, легенева тканина є незрілою, дихальні шляхи мають
відносно менші розміри, вони є вужчими. Це служить “на руку” збуднику
інфекції, бо веде до зниження газообміну в організмі.
Слизові оболонки дихальних шляхів у малюків є ніжними, пухкими, багатими
на кровоносні судини, але у випадках інфекції вони надто швидко
набрякають, порушуючи вентиляцію легень. Війчастий епітелій, який, наче
килим, вкриває всю слизову оболонку дихальних шляхів, є ще незрілим,
тендітним, він дуже легко втрачає свою основну функцію – видалення
харкотиння при запальних процесах. Самі ж легені у малят менш повітряні.
Це дуже полегшує розвиток інфекції. А ще черевний тип дихання (за
активною участю передньої черевної стінки), який характерний для
найменших, вносить свої проблеми: будь-які негаразди у животику (здуття
живота, збільшення печінки, наявність повітря у шлунку) утруднюють
газообмін і збільшують ступінь тяжкості пневмонії.
Ось чому досить часто інфекція, що потрапила до організму дитини, майже
не відчуваючи перешкод, швидко поширюється і, як результат, призводить
до ураження легеневої тканини з виникненням пневмонії.
Імунітет, цигарка і навіть… ваша освіта!
Це, начебто, й різні речі, але вони, за даними статистики, також
визначають можливість захворювання вашої дитини. Відомо, що у дітей,
особливо в немовлят, імунобіологічні захисні реакції є недосконалими. А
легка ранимість слизової оболонки дихальних шляхів та усі перераховані
нами особливості органів дихання зумовлюють підвищену чутливість
легеневої тканини до вірусів та мікробів.
Пневмонія частіше виникає та тяжче перебігає у малюків, які перебувають
на штучному або змішаному вигодовуванні, хворіють на рахіт, гіпотрофію
та ексудативний діатез. Чому? Тому що усі ці хвороби супроводжуються
погіршанням бар’єрної функції бронхів, зниженням вмісту факторів
імунного захисту та порушенням процесів обміну речовин взагалі.
Пасивне куріння, тобто вдихання повітря разом із цигарковим димом, окрім
безпосередньої токсичної дії на органи дихання, сприяє зменшенню
надходження кисню до організму. Щодо освіти дорослих, то очевидно, від
цього залежать об’єм та якість догляду за малюком і, звичайно, знання
дитячого організму та вміння організувати в своїй домівці екологічно
безпечний побут.
Найважливіші прояви хвороби
Це залежить від віку дитини і від форми пневмонії.
Необхідно зауважити, що найкраще піддається лікуванню початковий період
недуги. Чим він проявляється? Дитину турбують нежить, чхання, сухий
кашель. Температура тіла, як правило, підвищується до 37,5-38,5 градусів
Цельсія, рідше сягає 39,0-40,0 градусів Цельсія. У найменших з’являються
часті зригування, блювання, іноді в кутиках рота помітні пінисті
виділення запального секрету. Це спостерігається тому, що такі дітки ще
не вміють відкашлювати, і рідина виходить самостійно, утворюючи разом із
повітрям пінисту структуру. Крім цього, грудних дітей непокоїть здуття
животика і навіть можуть з’являтися рідкі випорожнення. Саме через
різноманітність проявів пневмонії особливо у ранньому віці дітей, її
досить складно діагностувати. Покладіться у цьому на свого лікаря і
погоджуйтеся на всі необхідні обстеження.
Характерною особливістю гострої пневмонії є зміна кольору шкіри дитини.
Вона набуває блідого кольору, а ділянка навколо рота і носа (так званий
“носо-губний трикутник”) стає сірою. Описані ознаки турбують дитину у
перші 2-4 дні недуги. Кашель частішає, стає гучним та болючим,
з’являється задишка з втягненням піддатливих місць грудної клітки,
роздуттям крил носа.
Дитина в цей час може відмовлятися не лише від їжі, але й від пиття,
худне, шкіра її стає сухою, легко збирається у складки, втрачає свою
еластичність; у дітей раннього віку западає велике тім’ячко.
Випорожнення стають нерегулярними, змінюють свій звичний колір,
з’являються слизуваті зеленкуваті домішки. В дитини може зменшитися
сечовиділення, а сечовипускання стає болючим.
Про кашель
Кашель являє собою складний рефлекторний акт, що викликається наявністю
в дихальних шляхах чужорідних тіл, які потрапили ззовні (кісточки,
шматочки їжі, насіння) або виникли в результаті запальних чи інших
патологічних процесів (харкотиння, кров, гній, слиз).
Однак, не всі місця слизової оболонки дихальних шляхів стають точками
виникнення кашлевого рефлексу. Існують так звані кашлеві зони,
подразнення яких викликає кашель. Вони розміщуються в гортані, у місці
поділу трахеї на бронхи, в ділянках розгалуження бронхів. Війчастий
епітелій слизової оболонки сприяє рухові харкотиння і слизу від
найнижчих відділів легень до кашлевих зон. А далі виникає й сам кашель.
Поверхня плевральних листків, які огортають легені, також є кашлевою
зоною. Тому при плевритах кашель є однією з характерних ознак. Плевра,
окрім цього, багата й на больові рецептори – кашель при плевриті
болючий, на відміну від легеневого кашлю, який у більшості випадків не є
болючим.
У новонароджених дітей кашель – відносно рідкісне явище. По-перше, тому
що захворювання дихальної системи в цьому віці трапляються рідко.
По-друге, сам по собі кашлевий рефлекс у новонароджених розвинений
слабко, а у недоношених дітей – і зовсім недорозвинений.
У грудному віці кашель зустрічається частіше внаслідок появи запальних
захворювань дихальних шляхів та легень, а також повітряно-крапельних
інфекційних хвороб.
У дошкільному та шкільному віці цей симптом характеризується великою
різноманітністю: він буває сухим і вологим, хрипким і беззвучним,
болючим тощо.
Бронхопневмонія з ураженням як бронхів, так і легень, у грудної дитини
супроводжується вологим, але болючим і безрезультатним кашлем. Про те,
що кашель болючий, буде свідчити страждальна гримаса на обличчі малюка
або ж плач маляти після нападу кашлю. Усі випадки кашлю при запаленні
легень супроводжуються ознаками дихальної недостатності – почащанням
дихання з втягуванням на вдиху піддатливих місць грудної клітки та
роздуванням крил носа.
Атипові вірусні пневмонії в деяких випадках перебігають без кашлю.
Сухий і вологий
Якщо кашель не супроводжується виділенням харкотиння, його називають
сухим. У протилежному випадку він має вологий характер. Сухий кашель
найчастіше зустрічається при плевритах, а також у разі бронхіту, коли
кашлеве подразнення викликане лише запальним набряканням слизової
оболонки бронха або якщо харкотиння настільки в’язке, що кашлеві
поштовхи не можуть його зрушити. Однак, іноді й рідке харкотиння не
виділяється назовні: малюк його просто-напросто заковтує.
Проте в будь-якому випадку будьте уважними: про наявність рідкого
харкотиння можна робити висновок за своєрідним тембром кашлю, який
з’являється тоді, коли до звуку самого кашлю додається звук від
пересування харкотиння в дихальних шляхах.
У випадках гострої пневмонії, як правило, сухий кашель, який
спостерігається на початкових стадіях, згодом змінюється вологим.
Дитині … рентген?
Ви здивовані і стривожені? Чи є потреба робити це обстеження саме вашій
дитині? А може краще обійтись іншими методами діагностики?
Рентгенологічний метод має особливо важливе значення в діагностиці
захворювань органів дихання у дітей. Тому, якщо після обстеження
маленького пацієнта у вашого лікаря виникне підозра стосовно гострого
запалення легень, він, окрім інших лабораторних обстежень, неодмінно
призначить рентгенографію органів грудної клітки. Чому? По-перше,
потрібно підтвердити діагноз пневмонії для того, щоби призначити
достатнє лікування. На знімку, отриманому при обстеженні, буде
зафіксовано точну локалізацію запального процесу: справа, зліва чи з
обох боків. Особливо потрібно це тоді, коли дитина раніше вже хворіла на
запалення легень. У такому випадку лікарю важливо зафіксувати, чи
співпадає локалізація ураження з попереднім випадком запалення. Якщо це
так, то лікуванню потрібно приділити максимум уваги, тому що є небезпека
формування хронічної пневмонії, з якою набагато складніше впоратися.
Ускладнення
Вони можуть бути загальними, пов’язаними з токсичними і обмінними
порушеннями. У більшості випадків це – анемія, токсичний стан
сечовидільної системи, гостра надниркова недостатність. В інших випадках
пневмонія може завершитись і місцевими легеневими ускладненнями:
плевритом, абсцесом легень тощо. Можливе також поширення інфекційного
процесу і формування гнійних вогнищ в інших органах (сепсис, менінгіт,
остеомієліт, гнійний отит тощо).
Труднощі лікування
Це дійсно складний і трудомісткий процес. І він багато в чому залежить
від вас. Перш за все – харчування. У перші дні хвороби апетит малюка
часто понижений, тому пропонуйте їжу незначними порціями, краще
приготуйте улюблені страви. Дітям до 6 місяців бажано давати грудне
молоко. Новонароджених через їх слабкість до грудей не прикладають.
Грудне молоко зціджують і дитя годують з ложечки. При штучному
вигодовуванні використовуйте лише адаптовані та кисломолочні суміші.
Особливою умовою є питний режим. При високій температурі тіла та
наявності самого інфекційного процесу рідина виконує дезинтоксикаційну
функцію, виводячи з організму токсини. А у випадку пневмонії дитина
втрачає “свою” рідину із задишкою, блюванням і високою температурою
тіла. Тому подбайте про те, щоби маля багато пило. Найкраще
запропонувати дитині 5% розчин глюкози, регідрон, лужні мінеральні води,
фруктово-овочеві відвари. Приготуйте компот із ревеню, кисіль із шипшини
та чорноплідної горобини, яблучно-морквяний, лимонний сік, напій із
родзинками, сушеною малиною, відвари з шипшини й листя мати-й-мачухи,
молоко з чорносливом і відваром з листя малини, кефір з яблуками і
чорносливом. Крім того, при сухому кашлі можна рекомендувати настій
кореню алтея (6 г на 200 мл води) по 1 чайній, десертній чи столовій
ложці (залежно від віку дитини) через кожні 2 години.
Можна використовувати так звані “грудні збори”. Наприклад:
Листків мати-й-мачухи – 4 частини, листя подорожника, кореню солодки –
по 3 частини. 5 г суміші залити 2 склянками теплої воли, настояти 3
години. Вживати по 20-50 мл через 3 години в теплому вигляді.
Листків подорожника, трави звіробою, квітів липи по 1 частині: 10 г
суміші залити 2 склянками окропу, настояти 6 годин. Вживати по 50-100 мл
3 рази на день до їжі в теплому вигляді.
Листків мати-й-мачухи, квітів ромашки по 2 частини, трави материнки 1
частина. Готується та призначається аналогічно до попереднього збору.
Антибактеріальна терапія є обов’язковою і призначається лікарем відразу
після встановлення діагнозу. На відміну від країн Заходу, в нас до
сьогодні відсутні чіткі інструкції з вибору антибіотиків при лікуванні
респіраторних інфекцій у дітей. “Золотим” правилом у цих випадках має
бути, з одного боку, найбільша ефективність препарату, а з іншого –
запобігання або ж зменшення побічних дій.
На початку лікування пневмонії часто призначають антибіотик без
результатів лабораторного визначення збудника хвороби. Досвід показав,
що на сьогодні найкраще себе зарекомендував амоксицилін, бо він із
високою ефективністю “долає” отит, синусит, фарингіт, трахеобронхіт
тощо. Це відбувається тому, що основними збудниками цих захворювань є
чутливі до амоксициліну бактерії.
Якщо ваш лікар призначив лікування дитини в домашніх умовах і вважає за
доцільне вжити антибіотик, то він, як правило, керуватиметься кількома
правилами. Першим із них є зручність у використанні. Тут вибір найкраще
зупинити на сиропі чи суспензії. По-друге, враховується мінімальне, але
ефективне дозування препарату впродовж найкоротшого проміжку часу.
Третім фактором вважається висока безпека середника з низькою
ймовірністю виникнення побічних дій та ускладнень.
Цим трьом вимогам найбільше відповідають антибіотики групи пеніциліну і
цефалоспорину. Але останні відносять до так званої “резервної” групи,
тобто можуть використовуватися у випадках необхідності продовження
антибіотиколікування, якщо хворобу відразу подолати не вдалося. Крім
того, цефалоспоринові антибіотики коштують дорожче, ніж пеніцилінові.
Сучасним антибіотикам необхідно надавати перевагу ще й тому, що вони
майже не пригнічують нормальну мікрофлору кишечника, і тому в меншій
мірі спричиняють появу дисбактеріозу.
Одним із таких сучасних і ефективних антибіотиків є Флемоксин Солютаб,
діючою основою якого є амоксицилін. Зарекомендував себе цей препарат як
антибіотик першого ряду при лікуванні гострих інфекцій ЛОР-органів
(синусит, отит). Про те, що Флемоксин Солютаб є безпечним, свідчать дані
щодо хорошої ефективності його застосування у вагітних жінок та
новонароджених. Що вже говорити про приємний абрикосовий смак, зручність
випуску (різноманітні дозування для різних вікових груп дітей і
дорослих) у вигляді таблеток, які легко розчиняються у воді чи будь-якій
іншій рідині з утворенням сиропу – суспензії. Отже, цей препарат є
придатним для всієї сім’ї.
Поряд з антибактеріальним лікуванням лікар призначить і так звану
посиндромну терапію. Це залежить від усіх супровідних клінічних проявів
недуги у дитини. Сюди відносять гіпотермічні засоби, муколітичні (ті, що
розріджують в’язкий секрет дихальних шляхів), відхаркуючі препарати,
серцеві середники (при змінах в серцевій системі). Якщо потрібно
зменшити токсичний вплив хвороби на організм дитини, треба залучити
арсенал інфузійної дезинтоксикаційної терапії (внутрішньовенне
переливання спеціальних розчинів). Звичайно, це все призначить лікар в
умовах клініки.
Позаду лікарняна палата. Що далі?
А далі потрібно зробити все, щоби ваша дитина якнайшвидше відновила свої
сили, зміцнивши організм. Для цього ваш лікар разом із вами запланує
курс реабілітації малюка.
Для дітей грудного віку цей курс триватиме 3 місяці, а для старших – 2
місяці. До комплексу оздоровчого лікування обов’язково має увійти
фізіолікування – інгаляції, теплолікування, кисневі коктейлі з травами і
соками. Дуже корисними будуть загальний масаж і лікувальна фізкультура.
Підняти життєві сили дитини можна за допомогою біостимуляторів
(настоянки елеутерококу, женьшеню, ехінацеї), вітамінів та
вітамінізованих напоїв з відварами трав.
І звичайно, повітря. Прогулянки мають стати основним реабілітаційним
фактором. Їх можна поєднувати з поступовим загартовуванням.
Проаналізуйте ще раз стан здоров’я дитини. І якщо у малюка залишилися
хронічні вогнища інфекції (тонзиліт, гайморит, карієс зубів),
обов’язково їх ліквідуйте.
Взагалі усі ці заходи входять в систему так званого диспансерного
нагляду за дитиною. Після перенесеної гострої пневмонії дільничний
педіатр впродовж 10-12 місяців буде посиленно спостерігати за станом
здоров’я маляти. Це означає, що раз на 1,5-2 місяці проводитиметься
загальний аналіз крові, а при підозрі на формування хронічного процесу в
легенях буде призначено повторне рентгенологічне обстеження грудної
клітки. Обов’язковим у системі диспансерного нагляду буде систематичний
контроль за станом організму інших спеціалістів, таких як алерголог,
імунолог, пульмонолог, лор.
Література:
1.Internet
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
