Реферат на тему:
Фіалка триколірна
Viola tricolor L. — фіалка триколірна. Братки триколірні, братики.
Російські назви: анютины глазки, фиалка трехцветная, иван-да-марья;
Родина: Violaceae — фіалкові.
Фіалка триколірна — трав’яниста одно- або дворічна рослина заввишки 5—45
см. Стебло просте або галузисте, трохи вкрите листками; все стебло
вкрите короткими волосками (як і листки), лежаче, до верхівки висхідне
або пряме. Нижні листки серцевидно-яйцевидні; а верхні — ланцетні. По
боках листка два великих пірчасто-роздільних прилистки з великою
верхньою часткою. Квітки великі, віночок значно більший за чашечку, дві
верхні пелюстки звичайно темно-фіолетові або сині. Бокові пелюстки
нахилені до двох верхніх пелюсток і прикривають нижні їх краї; нижні і
бокові пелюстки при основі мають волоски. У V. arvensis Murr, квітки
дрібні, віночок не перевищує чашечки, верхні пелюстки білі, середня і
нижня — яскраво-жовті. В усьому іншому вона схожа з попередньою. Бур’ян.
V. tricolor L. росте на сухих луках, в ровах, на лісових галявинах, у
прилісках, серед чагарників, на полях. Цвіте з квітня до осені. Поширена
на Поліссі і в лісостепу. V. arvensis Murr, більше поширена на парових
полях, у зріджених посівах зернових культур та на городах як бур’ян, на
піщаних берегах рік, у заростях і т. д. Зустрічається частіше, ніж
попередня.
Збирають всю рослину під час цвітіння, сушать на вільному повітрі в
затінку.
У народній медицині має дуже широке і досить різноманітне застосування.
Знавці з народу віддають перевагу V. tricolor L. перед V. arvensis Murr.
Найчастіше вживають напар (водний настій) 20,0 г на 1 склянку кип’ятку
по півсклянки або 1 склянці тричі на день. Зловживання великими дозами
викликає подразнення кишечника.
Напар трави триколірної фіалки приймають як кровоочисний засіб при
різних нашкірних захворюваннях (екзема, чиряки, висипи).
?????????’?кого горіха і суниці , кожного в рівній кількості; для
напару беруть 50,0-60,0 г суміші на 1 л кип’ятку. Приймають 5-6 разів на
день по півсклянки. Твердять, що такий чай очищає кров і матку від
післяродових виділень.
Як засіб, що збуджує діяльність нирок, сечогінний і почасти потогінний
та кровоочисний, чай з трави триколірної фіалки п’ють при ревматизмі,
золотусі, рахіті, хворобах легень, при подагрі й артритизмі (в
останньому випадку частіше серед інтелігенції), а також при суглобовому
ревматизмі. Крім того, такий напар приймають у народі при простудному
кашлі та як відхаркувальний засіб.
Малим дітям не можна давати на день більш 1 склянки напару з 10,0-12,0 г
сухої рослини (за 3-4 прийоми). У дитячій практиці такий чай вживається
в народі дуже часто і з великою ефективністю.
Траву триколірної фіалки у вигляді чаю вважають в народі дуже хорошим
кровоочисним засобом при венеричних хворобах.
Після вживання напару з братків сеча має специфічний запах.
Золотушні висипи і струпи лікують ваннами. Крім того, з цією ж метою
застосовують мазь: у 100,0 г соняшникової олії (краще мигдалевого масла)
варять протягом 5-10 хвилин 10,0 г квіток фіалки триколірної, 5,0 г
трави будри (№ 22) і 5,0 г сухої нехворощі (№ 81). Проціджують і
зливають у баночку. Такою маззю змазують місця, де є золотушні ураження,
або ж прикладають до них шматочки, насичені цією маззю, при цьому на
голові перед тим знімають волосся.
Корені триколірної фіалки мають дуже приємний запах. Культурна
триколірна фіалка як лікувальний засіб в народі не застосовується.
Зберігання. Рослини зберігають у коробках, викладених всередині папером.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
