Ендемічний зоб. Кретинізм. Ентероколіт. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Ендемічний зоб. Кретинізм. Ентероколіт. Народні методи лікування

Ендемічний (тобто характерний для певної місцевості) зоб розвивається за
недостатньої кількості йоду в фунті, воді та харчових продуктах.

Йод вкрай потрібний для нормальної функції щитовидної залози.

Основний симптом захворювання — збільшена щитовидна залоза (зоб).

Функція щитовидної залози може бути нормальною, підвищеною (гіпертиреоз)
або зниженою (гіпотиреоз).

При гіпертиреоїдному зобі спостерігаються помірна тахікардія, тенденція
до витрішкуватості, незначне тремтіння пальців тощо. Навіть при зобі із
збереженням функції щитовидної залози бувають помірні порушення
діяльності серцево-судинної та нервової систем, утруднення дихання.

Внаслідок тиску зоба на трахею голос стає хриплим, з’являються кашель,
приступи ядухи. Стиснення стравоходу призводить до порушення ковтання,
хоча їжа проходить стравоходом.

Якщо функція щитовидної залози різко знижена з раннього дитинства,
розвивається кретинізм, який проявляється затримкою росту тіла та
відставанням у розумовому розвитку. Шкіра пастозна, суха і бліда,
обличчя маловиразне, рот напіввідкри-тий, язик великий, постійно
виділяється слина. Кінцівки, особливо нижні, короткі, рухи мляві. Грудна
клітка бочкоподібна, живіт здутий, статеві органи недорозвинені.
Тривалий час не розвивається мова, запас знань дуже обмежений.

Під час лікування рекомендують раціон, що містить багаті на йод
продукти, йодовану сіль, слань ісландського моху, морську капусту,
моркву, огірки, горіхи, морську рибу, креветки. Особливо багато йоду в
плодах фейхоа, хурми, чорноплодій горобині.

При кретинізмі дітям призначають тиреоїдин по 0,1 г 3 рази на день.

При ендемічному зобі рекомендують таку суміш:

Квітки горобини звичайної — 30 г

Трава зірочника середнього — 30 г

Трава кульбаби лікарської — 30 г

Трава суниць лісових — 30 г

Трава підмаренника чіпкого — 30 г

Трава чебрецю звичайного — 30 г

Трава розхідника звичайного — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 30 хв, процідити.
Випити за 1 прийом перед сніданком: дітям старшого віку — 100 — 150 мл,
дітям молодшого віку — 40 мл. Не призначають дітям віком до 3 років.

Для профілактики ендемічного зобу дають морську капусту: по 1/2 чайної
ложки порошку ламінарії на ніч, запиваючи водою. Встановлено, що 1 г
порошку рослини за вмістом йоду відповідає 1 краплі розчину йоду
спиртового.

Дітям з ендемічним зобом призначають загальнозміцнювальне лікування.
Корисно робити ванни з сіллю, особливо морською, теплий душ, лікувальну
гімнастику. Важливо забезпечити спеціальний режим навчання дитини.

ЕНТЕРОКОЛІТ

Ентероколіт — запалення слизової оболонки тонкої і товстої кишок.

Ентерит — запалення тонкої кишки, коліт — товстої кишки.

Якщо одночасно уражається слизова оболонка шлунка, тонкої і товстої
кишок, ставлять діагноз гастроентероколіту.

Ентероколіт у дітей спричинюють кишкова паличка, ентерококи, стрептококи
тощо. Причинами хвороби можуть стати неправильна дієта, інтоксикація,
харчова токси-коінфекція. У разі прийому недоброякісної їжі розвивається
токсичний ентероколіт.

Частіше хворіють діти, що перебувають на штучному вигодовуванні,
особливо після якої-небудь хвороби.

Хвороба починається здебільшого гостро. Головною ознакою запалення
слизової оболонки кишок є пронос (до 4 — 10 разів на добу). Випорожнення
водянисті, зеленого кольору, містять слиз, шматочки неперетравленої їжі.

Температура тіла підвищується до 38 — 39 °С, з’являються загальна
слабкість, нездужання, блювання, нудота. У дитини різко знижений або
відсутній апетит, обкладений язик. У тяжких випадках можуть виникати
судоми, потьмарення свідомості.

Внаслідок утворення значної кількості газів кишечник здутий, чується
буркотіння. Це супроводжується болем. Іноді виникають приступи кишкової
кольки (різкий біль у животі).

Ентерит найчастіше супроводжується бродильною диспепсією, тому
випорожнення бувають пінистими, містять слиз, не мають різкого запаху.

При коліті у дітей раннього віку випорожнення бувають 15 — 20 разів на
добу, містять домішки крові та слизу. Помічаються тенезми (несправжні
болісні позиви до випорожнення). Звичайно розвивається гнильна
диспепсія, а тому випорожнення мають різкий неприємний запах, містять
слиз. Проте на відміну від ентериту слиз не перемішаний з каловими
масами, а виділяється окремо. При коліті біль у животі набуває
переймистого характеру.

Часто буває блювання, іноді — потьмарення свідомості. Дитина худне.
Печінка нерідко збільшена та болюча.

Найменше порушення дієти, нервове потрясіння призводять до загострення
процесу.

За умови своєчасного лікування та правильного догляду дитина видужує. В
деяких випадках хвороба переходить у хронічну форму. Тривалий час
спостерігаються розлади травлення.

У разі хронічного ентероколіту випорожнення нестійкі, пронос чергується
з нормальними випорожненнями або запором. У період загострення можуть
спостерігатися загальна слабкість, нездужання, відсутність апетиту.

Основними принципами дієтотерапії є механічне, хімічне та термічне
щадіння кишечнику. Дитині дають теплу їжу 5 — 6 разів на день. У період
загострення ентероколіту призначають голодування на 1 добу. Дають
гарячий чай без цукру по 1 /4 — 1/2 склянки з лимонним соком, згодом —
рисовий, вівсяний та ячмінний відвари, слизисті супи, чорничний кисіль,
гарячий відвар шипшини, чорної смородини, кисле молоко, рідкий мус з
яблук.

Поступово дієту розширюють за рахунок каш, зварених на воді, парових
котлет, варених м’яса та риби, перетертого свіжого сиру, дводенного
кефіру, сухарів. Дають яйця, вершкове масло. Незбиране молоко вилучають
з раціону.

На тривалий строк обмежують споживання гострих, жирних страв, чорного
хліба, консервів, сирих овочів.

Якщо у дитини бродильна диспепсія, то в раціоні зменшують кількість
продуктів, що містять вуглеводи. При гнильній диспепсії обмежують вміст
білка. Рекомендують чорниці, чорну смородину, айву, гранат, груші,
кизил.

Для очищення кишечнику від токсинів призначають фруктово-цукрову або
яблучну дієту (до 1 кг сирих тертих без шкурки яблук на день дітям віком
після року).

У разі алергічного компоненту треба давати свіжий нежирний сир, страви
із соєвого борошна, які містять багато кальцію та фосфору.

Хворим на хронічний коліт, який супроводжується проносом, дають у
невеликій кількості 1—2 рази на день гарячу мінеральну воду.

У разі хронічного коліту, що супроводжується спастичним запором, дають
теплу мінеральну воду, а у разі зниження моторної функції кишок для
стимуляції їх перистальтики — холодну.

В’яжучу, протизапальну та протипроносну дію має подорожник великий.
Столову ложку свіжих або сухих листків залити 200 мл окропу, настояти 2
год, процідити. Приймати по 1—2 столові ложки 4 рази на день за 20 хв
перед їдою.

Як протизапальний, антимікробний та в’яжучий засіб при коліті
рекомендують:

1) порошок кори або кореня барбарису звичайного змішати з рисовим
відваром, приготувати таблетки (по 0,2 — 0,5 г порошку на одну
таблетку). Вживати по 1—2 таблетки 3 рази на день при високій
температурі тіла, проносі;

2) взяти по 10 г трави золототисячника звичайного, шавлії лікарської,
квіткових кошиків ромашки лікарської. Три чайні ложки суміші залити 200
мл води, витримати на водяній бані 15 хв. Приймати від 1 чайної до 2
столових ложок через 2 год до стихання гострих проявів. З часом дозу
зменшити, інтервали між прийомами збільшити;

3) настій листків горіха волоського: 1 столову ложку залити 200 мл
окропу, настояти 1 год, процідити; приймати по 1 чайній — 1 столовій
ложці 3 рази на день за 15 хв перед їдою теплим;

4) взяти 20 г шишечок вільхи сірої, 10 г кореневища гірчаку зміїного та
20 г кореневища перстачу прямостоячого. Столову ложку суміші залити 200
мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні, зразу процідити. Приймати по 1
чайній —1 столовій ложці 2 — 3 рази на день за 20 хв перед їдою;

5) порошок шкірки плодів гранату приймати по 0,2 — 0,7 г 3 —4 рази на
день. Давати дітям, старшим за 7 років.

Зменшує бродильні та гнильні процеси при ентероколіті така суміш: Плоди
черемхи звичайної — 30 г Кора дуба звичайного — 30 г

?

A

бані, одразу процідити. Одну склянку відвару випити ковтками протягом
дня. Дітям віком до 3 років дозу зменшити вдвічі.

Для зменшення в кишечнику процесів бродіння при коліті дітям віком після
10 років призначають настоянку часнику — по 10 — 20 крапель 2 — 3 рази
на день. Для зменшення болю при спастичному коліті рекомендують таку
суміш:

Трава чебрецю звичайного — 20 г

Кореневище аїру тростинового — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Десертну ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год у закритому
посуді. Приймати по 20 — 50 мл 3 рази на день теплим.

Під час болю при коліті дітям старшого віку призначають настоянку трави
полину гіркого (1:5) на 40% спирті етиловому. Приймати по 10 — 20
крапель з водою З рази на день за 20 хв перед їдою.

При хронічному ентероколіті ефективні мікроклізми. Подрібнити по 5 г
часнику та цибулі і 20 г апельсинових шкурок, змішати з 1 десертною
ложкою соку алое деревовидного, залити 100 мл води температури 50 — 60
°С. Суміш настояти 3 год у закритому посуді, процідити. Вводити в пряму
кишку по 40 — 80 мл настою (залежно від віку дитини). Мікроклізми
ставити після очисної клізми.

Для мікроклізм використовують також настій листків подорожника великого,
квіткових кошиків ромашки лікарської, трави звіробою звичайного та
сухоцвіту багнового, взятих порівну. Столову ложку суміші залити 200 мл
води, витримати на водяній бані 20 хв. На 1 клізму беруть 40 — 80 мл
настою. Клізми ставити щоденно або через день 2 тиж.

Олійні клізми готують з такої суміші:

Трава деревію звичайного — 20 г

Листки подорожника великого — 20 г

Трава шавлії лікарської — 20 г

5 г спорошкованої суміші змішати з 70 мл гарячої олії, настояти до
охолодження. На одну клізму брати до 50 мл.

Хворим із суб- та атрофічними формами коліту призначають лікувальні
клізми із олії обліпихи та шипшини.

Для очищення товстої кишки дітям молодшого віку вводять у відхідник
свічки, які готують з суміші порошку трави кропиви дводомної з медом у
співвідношенні 1:5.

Застосування свічок сприяє зменшенню спазму кишки, больових відчуттів у
відхіднику, випорожненню кишок. Свічки вводять у відхідник звичайно
перед сном або вранці перед дефекацією.

Фізіотерапевтичні процедури мають протизапальну дію, сприяють
відновленню моторики кишок.

При ентероколіті рекомендують щоденно на 2 год робити збуджувальні
компреси на живіт з води температури 25 — 27 °С; при болю — парові
компреси на живіт, які змінювати через 10 — 15 хв. Проте вологе тепло
застосовувати треба обережно. Компреси не накладати, якщо є домішки
крові у випорожненнях.

При тенезмах накладають зігрівальні компреси, ставлять клізми з розчину
крохмалю (1 чайна ложка крохмалю на склянку води) по 30 — 50 мл 1—2 рази
на день. Іноді допомагають свічки з беладонни (аптечний препарат).

Після вщухання запального процесу хворим на хронічний коліт, що
супроводжується запором і спазмами, рекомендують лікувальну фізкультуру.
Хворим зі зниженим тонусом кишок призначають вправи для м’язів живота.

Останнім часом набув поширення неспецифічний виразковий коліт. Це
хронічне запалення слизової оболонки товстої кишки неінфекційного
походження, що супроводжується утворенням численних виразок.
Захворювання характеризується хвилеподібним перебігом. Зустрічається
однаково часто у дітей різного віку.

У дитини під час дефекації з’являється біль у ділянці товстої кишки.
Почастішання випорожнень може не бути, проте в калових масах виявляють
домішки крові та слиз, іноді виникають кишкові кровотечі. Температура
тіла підвищується до 38 °С та більше, частішають випорожнення,
з’являється переймистий біль у лівій половині живота, зумовлений спазмом
запаленої товстої кишки. Розвивається недокрів’я, виснажується організм.
Клінічна картина неспецифічного виразкового коліту дуже подібна до такої
при дизентерії.

У період загострення призначають постільний режим. Створюють спокійну
атмосферу.

При виразковому коліті призначають протизапальні фітопрепарати, які
стимулюють процеси відновлення клітинних елементів слизової оболонки
товстої кишки, а саме:

1. Відвар трави верблюжої колючки звичайної. 15 г трави залити 200 мл
окропу, кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити. Приймати по 1—4
столові ложки З рази на день за 1 год перед їдою. З відвару робити
лікувальні клізми (по 40 — 70 мл). Ставити після очисної клізми через 20
хв.

2. Кореневище перстачу

прямостоячого — 20 г

Корені алтеї лікарської — 20 г

Трава вероніки лікарської — 20 г Трава м’яти перцевої — 30
г

Трава медунки лікарської — 30 г Бруньки тополі чорної — 30 г

Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 30 — 100 мл
4 рази на день за 30 хв перед їдою. З відвару робити клізми по 40 — 80
мл через 20 хв після очисної клізми.

Антибіотики призначають лише у разі септичних ускладнень, оскільки вони
посилюють алергічні процеси, поглиблюють дисбактеріоз.

Доцільно включати імуномодулятори, зокрема препарати ехінацеї
пурпурової, які сприяють загоюванню ерозій та виразок, посилюють
імунітет. Настоянку кореня ехінацеї (1:10) на 70 % спирті етиловому
(аптечний препарат) призначають по 10 — 20 крапель 3 рази на день дітям
старшого віку. Дітям молодшого віку дають по 1 краплі на кожен рік життя
2 — 3 рази на день.

У разі розвитку гіпохромнрї анемії проводять відповідне лікування.

Важливим елементом догляду за хворими на неспецифічний виразковий коліт,
особливо коли він супроводжується частими випорожненнями, є дотримання
особистої гігієни. Після кожного акту дефекації треба ретельно обмивати
теплою водою з дезінфікуючими засобами промежину та ділянку заднього
проходу.

У раціоні збільшують кількість білків (на 10 %) за рахунок сиру, м’яса,
кисломолочних продуктів. Сприятливо впливає на слизову оболонку товстої
кишки яблучне пюре (по 250 — 300 г 1—2 рази на день). Зменшують
кількість вуглеводів, оскільки вони посилюють процеси бродіння і
спричинюють метеоризм, біль у животі. З дієти вилучають гострі, солоні
та смажені страви, шоколад, каву.

Лікування повинно бути комплексним. Проводять його курсами по 6 тиж. За
умови своєчасного лікування та правильного догляду дитина одужує.
Постійне перебування на свіжому повітрі значною мірою сприяє цьому.

Профілактика хронічного ентероколіту і коліту полягає у своєчасному
лікуванні гострих шлунково-кишкових захворювань, лямбліозу, гельмінтозу,
раціональному харчуванні і загальному зміцненні організму дитини.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. — 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. — 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. — 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *