Екстемпоральна рецептура, що використовується для лікування екземи (курсова)

медицина

К у р с о в а р о б о т а

на тему:

Екстемпоральна рецептура, що використовується для лікування екземи

План

Вступ

Етіологія і патогенез екзем

Характеристика лікарських форм для зовнішнього

застосування

Лікарські субстанції, які використовуються для

лікування екземи

Склад та технологія приготування лікарських форм,

які використовуються для лікування екземи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Проблема патогенезу і лікування екземи – одного із най розповсюджених
аллергодерматозів – являється найбільш актуальною в сучасній медицині.
За даними різних дослідників, на долю екземи приходиться від 15 до
30-40% всіх шкіряних захворювань.

Пильна увага до даної проблеми обумовлена збільшенням вагомої ваги
клінічних форм з тяжким рецидивуючим перебігом, збільшенням строків
непрацездатності і збільшенням випадків інвалідизації. Не дивлячись на
успіхи досягнуті в вивченні даного дерматозу, питання етіології
патогенезу до кінця не вивчені.

Екзема

Екзема (eczema) – запалення поверхневих шарів шкіри, що має
нейроалергічний генез і хронічний рецидивуючий перебіг. Виникає при
впливі зовнішніх і внутрішніх подразників. Клінічно проявляється в
основному почервонінням і пухирцями, що супроводжуються сверблячкою.

Гістологічно – осередковий спонгіоз з утворенням пухирців у сосочковому
шарі епідермісу.

Етіологія і патогенез

У даний час прийнято вважати, що це захворювання поліетіологічне. У
частини дітей відзначений прояв імунопатології з реагіновим типом
алергії (1 тип) і високим рівнем ІgЕ у крові, в інших відзначається
дисфункція Т-системи імунітету.

При екземі порушені судинні реакції, терморегуляторний рефлекс,
потовиділення і т.д. Але це тільки основа, на якій розвивається екзема,
вона дає можливість різним алергенам сенсибілізувати шкіру і викликати
екзематозний процес. До основних проявів відносяться:

гіповітаміноз (В6);

дефіцит мікроелементів;

дефіцит ненасичених жирних кислот;

глистяні інвазії;

порушення травних процесів;

холецистит;

дисбактеріози кишечнику;

спадкові імунодефіцити;

дисметаболічні нефропатії.

У цьому процесі виникають і аутоалергени, що посилюють перебіг хвороби.
У патогенезі відзначаються 2 принципові дефекти:

Домінування холінергічних процесів над адренергічними (ЦГМФ > ЦАМФ)
призводить до вивільнення гістаміну з гладких клітин, посилення
проникності судин та ін.

Дефіцит зрілих Т-клітин (CD3) і Т-супресорів (CD8) з підвищенням
співвідношення CD4/CD8 ймовірний високий рівень ІgЕ.

Характерні клінічні ознаки: червоність і набряклість шкіри (еритематозна
стадія), потім на цьому тлі з’являються групи точкових м’яких вузликів і
пухирців із серозним вмістом до величини голівки булавки (везикулярна
стадія),пухирці розкриваються і на їхньому місці утворюються точкові
ерозії, серозні вмістища, з яких виділяється ексудат (мокнуча стадія),
серозна рідина засихає в сірувато жовті кірки (коркова стадія) і настає
епітелізація.

Ці стадії можуть мати різну тривалість і наставати в різний час, що й
обумовлює наявність в одному вогнищі клінічні ознаки різних стадій.
Нерідко в центральних ділянках спостерігається регрес висипань, а до
периферії більш свіжі елементи.

При хронічній екземі на темно-червоній основі з різною періодичністю й у
різній кількості з’являються одиничні чи згруповані точкові вузлики і
пухирці, окремі лусочки. Їхній перебіг переривається загостреннями, що
протікають як гостра екзема.

Справжня екзема частіше локалізується на кінцівках і обличчі. Іноді
вогнищеве ураження здобуває розповсюджений характер, що супроводжується
ознобами.

Мікробна екзема

Розвивається на місці хронічних вогнищ піодермії: інфікованих ран,
трофічних виразок і т. д. Утворюються різко обмежені круглі вогнища з
«комірцем» рога, що відшаровується, по периферії. Часто ці ділянки
покриті зеленуватими чи сірувато-жовтими кірками, при їхньому знятті
видна червона, мокнуча поверхня з «серозними вмістищами», є схильність
до периферичного росту. Навколо, зовні здорової шкіри, часто помітні
вогнища відсівання – окремі дрібні пустули й вогнища. Процес
супроводжується свербінням.

Різновидами мікробної екземи є: паратравматична (навколоранева),
варикозна екзема. Спочатку процес локалізується навколо рани, а потім і
на інших ділянках шкіри.

Професійна екзема. Виникає в робітників та службовців, у результаті
впливу професійних шкідливостей алергену (сенсибілізатора).

Себорейна екзема

Розвивається при себореї. Вогнища локалізуються переважно на ділянках
шкіри, багатих сальними залозами: на волосистій частині голови, вушних
раковинах, обличчі, лопатках, пахвових областях і т.д. Виникає після
настання періоду статевої зрілості.

Звичайно протікає спокійно, без мокнення, наявні різко обмежені
рожево-жовті, що покриваються лусочко-корками чи плямами, що злегка
злущуються, іноді вузлові висипання. Можуть зливатися й утворювати форму
кілець, що злилися.

Екзема губ

Виявляється висипаннями на червоній облямівці губ. Процес не
супроводжується значним запаленням; у хронічній стадії ліхенізація
незначна. Переважає картина підгострого запалення з утворенням маленьких
тонких скоринок і лусочок, можуть виникати численні тріщини, що
покриваються кров’янистими скоринками.

Дифдіагностика проводиться в основному з нейродермітом, екзема губ з
атопічним і контактним хеїлітом. Діагноз встановлюється по сукупності
клінічних даних.

Лікування

Лікування проводиться з врахуванням нервово – алергічного генезу.

Седативні препарати (бром, валеріана) і гіпосенсибілізуюча терапія. При
важких формах із сильною сверблячкою – кортикостероїдні препарати
(дексаметазон по 1 мг 3 рази після їжі, препарати калію по схемі).

Гіпосенсибілізуюча дієта, під час загострення холодні примочки, після
припинення мокнення – водяні чи масляні «бовтанки» (у їхній склад
входять 2-5% іхтіол, нафтан-нафтан, 1% ментол і т.д.), а після зменшення
гіперемії переходять на пасти (20-33% нафта-нафтанланова паста), 2-5%
сірчано-дьогтьова паста ін. Прогноз звичайно сприятливий.

Характеристика лікарських форм для зовнішнього застосування

Найбільш поширеними лікарськими формами для зовнішнього
застосування в лікуванні дерматологічних захворювань, зокрема екзем є
мазі, лініменти та пасти.

Мазі — належать до числа давніх лікарських форм. Вони широко
застосовуються в побуті, на різних виробництвах, у косметиці і медицині
з метою захисту шкіри рук і відкритих частин тіла (обличчя, шиї) від
впливу органічних розчинників, розчинів кислот, лугів та інших хімічних
подразників і алергенів.

У сучасній рецептурі аптек мазі становлять у середньому 10-15%. їх
наносять на шкіру, рани, слизові оболонки шляхом намазування, втирання
або з допомогою пов’язок. Інколи в порожнини тіла вводять марлеві
тампони, просочені маззю, або використовують спеціальні шприци.

Мазі — м’яка лікарська форма, призначена для нанесення на шкіру, рани
або слизові оболонки. Вони складаються з основи і лікарських речовин,
рівномірно в ній розподілених. При кімнатній температурі внаслідок
високої в’язкості зберігають форму і втрачають її при підвищенні
температури, перетворюючись у густі рідини. За агрегатним станом мазі
займають проміжне становище між рідинами і твердими формами. За
фізико-хімічиою класифікацією вони являють собою вільні всебічно
дисперсні безформні (безструктурні) або структуровані системи з
пластично-пружно-в’ясим дисперсійним середовищем. Від типових рідин вони
відрізняються відсутністю і помітної текучості.

Лініменти /або рідкі мазі/ — лікарська форма для зовнішнього
застосування, що являє собою густі рідини або драглеподібні маси, які
плавляться при температурі тіла.

Назва лініментів походить від латинського слова linire /втирати/ і
вказує на спосіб застосування даної лікарської форми — шляхом втирання у
шкіру. Ця характерна ознака відрізняє лініменти від інших мазей і рідких
лікарських форм для зовнішнього застосування /крапель, промивань,
примочок.

Сучасна екстемпоральна рецептура їх різноманітна і може бути досить
складною. Значна кількість лініментів випускається промисловістю. Це
лініменти-розчини: Капсин, Капситрин, перцево-камфорний,
перцево-аміачний, хлороформний складний, метилсаліцилату складний,
скипидарний складний, Санітас; лініменти-емульсії: аміачний, альбіхтола,
алое, нафтальгін; лініменти-суспензії: бальзамічний за Вишневським;
комбіновані лініменти: левоміцетину, стрептоциду, тезану.

Широке застосування лініментів у медичній практиці обумовлене їх
перевагами: лікарські речовини з лініментів легко всмоктуються шкірою,
тобто мають біологічну доступність; порівняно з мазями вони легше
наносяться на шкіру, менше залишають слідів на шкірі та одягу хворого.

Недоліки даної лікарської форми: невисока стабільність ряду прописів,
незручність транспортування.

Склад та технологія приготування лікарських форм , які використовуються
для лікування екзем

Для лікування мокнучої екземи використовують мазь за таким прописом:

1) Rp.: Hydrargyri amidochloridi 0,5

Bismuthi subnitratis

Xeroformii aa 1,0

Lanolini

Vazelini aa 10,0

Misce,fiat unguentum

Da. Signa. При мокнучій екземі

Суспензійна мазь, до складу якої входить три твердих речовини, не
розчинних ні в воді, ні в вазеліні.

Сумарний вміст порошків становить 2,5 г, або близько 11 % загальної ваги
мазі. При використанні для розтирання порошків вазелінового масла
останнього потрібно було б 1,25 г (половинна кількість ваги порошків),
що склало б понад 7 % від ваги основи. Ця кількість надзвичайно велика і
загрожує непотрібним розрідженням мазі. Правильним прийомом буде
розтирання порошків у підігрітій ступці з розплавленою основою.

При розтиранні декількох порошків слід починати з найбільш
грубо-дисперсної лікарської речовини. Таким у даному випадку є ртуті
амідохлорид. Його поміщають у ступку, нагріту до 50-60 °С, і старанно
розтирають у присутності 0,2-0,3 г вазеліну. До одержаної найтоншої
пульпи додають вісмуту нітрат основний і ще 0,4-0,6 г вазеліну і
продовжують розтирання.

В останню чергу в ступку вносять ксероформ, який є високодисперсною
речовиною, що практично не потребує додаткового подрібнення, ще 0,5 г
вазеліну і суміш перемішують товкачиком.

До одержаної однорідної пульпи примішують залишок вазелін та ланоліну
водного і перемішують мазь до однорідної маси, час від часу знімаючи її
зі стінок ступки і товкачика целулоїдною пластинкою. Готову мазь
переносять у відпускну баночку і оформляють для відпуску.

2) Паста цинкова (Pasta Zinci oxydi):

Rp: Zinci oxyidi

Amyli tritici aa 10,0

Vaselini 20,0

Misce, fiat pasta

Da. Signa. Наносити на вражені ділянки шкіри

Подрібнюють цинку окис до максимального ступеня дисперсності і змішують
з 5,0 г розплавленого вазеліну в підігрітій ступці.

До напівохолодженої маси частинами додають крохмаль і решту напів
охолодженого вазеліну (крохмаль при змішуванні з гарячим вазеліном може
утворювати крохмальний клейстер).

3) Rp: Hydrargyri amidochloridi 10,0

Xeroformi 10,0

Bismuthi subnitratis 15,0

Paraffini 125,0

Avtoli 250,0

Misce, ut fiat unguentum

Da. Signa. При лускоподібній екземі.

Дана лікарська форма – суспензійна мазь, до складу якої входить три
тверді речовини, які не розчинні ні в воді, ні в жирах. Їх вводять за
типом суспензії.

У підігріту ступку поміщаємо бісмуту субнітрат і старанно розтираємо у
присутності невеликої кількості сплаву парафіну з автолом, який
попередьо розтопили в окремій ступці. До одержаної пульпи додаємо ртуті
амідохлорид і продовжуємо розтирати.

В останню чергу вносять у ступку ксероформ, який є високодисперсною
речовиною, що практично не потребує додаткового подрібнення і
перемішують суміш товкачиком. До одержаної пульпи по частинах додають
решту розплавленого з автолом парафін і перемішують до застигання маси.

Іотову мазь переносять у відпускну баночку і оформляють до відпуску.
Мазь призначена для лікування лускоподібного лишаю екземи та інших
захворювань шкіри. Мазь намазувати на уражені ділянки шкіри.

4) Rp: Ichtyoli 10,0

Vaselini 5,0

Misce, ut fiat unguentum

Da. Signa. наносяити на уражені ділянки шкіри.

Дана лікарська форма емульсійна мазь до складу якої входить іхтіол –
речовина, яка розчинна у воді.

У ступку поміщаємо іхтіол, до якого додаємо в два, три прийоми вазелін і
ретельно перемішуємо до одержання однорідної маси.

Готову мазь переносимо у баночку і оформляємо до відпуску.

5) Rp: Acid: borici 10,0

Zinci oxydi 20,0

Teeci 20,0

Mentcholi 1,5

Vaselini 150,0

Misce, ut fiat

Da. Signa. Наносити на уражені ділянки шкіри

Дана лікарська форма комбінована мазь. До її складу входять кислота
борна, яка вимагає великої кількості води, цинку оксид, тальк, які не
розчинні ні в воді, ні в жирі, і утворюють мазь-суспензію, а також
ментол, який розчинний в основі і утворює мазь-розчин.

Спочатку доцільно приготувати мазь-розчин, а потім мазь-суспензію.

У ступку поміщаємо ментол і розтираємо з декількома краплями
вазелінового масла і змішуємо з частиною вазеліну. У ступку вносимо
кислоту борну і розтираємо з невеликою кількістю вазеліну, потім додаємо
цинко-оксид і тальк і все це розтираємо з рештою вазеліну до одержання
однорідної маси.

Готову мазь переносимо у баночку і оформляємо до відпуску.

6) Rp: Sulfuris praccipitati 1,0

Pacis liguidae 0,5

Pasta zinci 30,0

Misce, ut fiat pasta

Da. Signa. Наносити на уражені ділянки шкіри.

Дана лікарська форма суспензійна мазь на емульсійній основі
вода/вазелін.

У ступці старано розтираємо сірку з основою до одержання однорідної
маси; відсуваємо до носика ступки.

У ступку поміщаємо цинко-оксид і подрібнюємо його до максимального
ступеня дисперсності і змішуємо з частиною вазеліну.

До напівохолодженої маси додаємо крохмаль і три частини
напівохолодженого вазеліну. Змішуємо це з вмістом ступки і рештою
вазеліну до одержання однорідної маси.

Готову мазь переносимо у відпускну баночку і оформляємо до відпуску.

7) Rp: Hydrargyri amidochloridi 10,0

Vaselini 60,0

Lanolini anhydrici 30,0

Misce, ut fiat unguentum

Da. Signa. Для змазування уражених ділянок шкіри.

Дана лікарська форма суспензійна мазь до складу якої ртуті амідохлорид,
яка не розчина ні в воді, ні в жирі.

У підігріту ступку вносимо ртуті амідохлорид і старанно розтираємо у
присутності вазеліну.

До одержаної однорідної пульпи примішуємо залишок сплаву вазеліну з
ланоліном б/в і перемішуємо мазь до однорідної маси, час від часу
знімаючи її зі стінок ступки і товкачика целулоїдною пластинкою.

Готову мазь переносимо у відпускну баночку.

8)Мазь фурацилінова

Rp.: Furacilini 0,2

Vaselini ad 100,0

Misce, fiat ung

Da. Signa. Мазь антисептична, прискорююча процеси
грануляції і загоєння ран

Мазь-суспензія з вмістом твердої фази менше 5 %. 0,2 г фурациліну
поміщають у ступку і старанно розтирають з 4-5 краплями вазелінового
масла. До одержаної маси поступово додають при перемішуванні 100,0 г
вазеліну.

В екстемпоральному пропису мазі для забезпечення високої дисперсності
фурациліну (менше 50 мкм) запропоновано обливати фурацилін 6 мл киплячої
води (з ланоліну водного — ЗО %), одержати суспензію, змішати її з
теплим сплавом ланоліну безводного і вазеліну, перемішати до
однорідності.

9) Тетрациклінова мазь

Rp.: Ung. Tetracyclini hydrochloride 3%-10.0

Da. Signa: для змазування уражених
ділянок шкіри

Дана лікарська форма – мазь з антибіотиком, тому готуємо її в асептичних
умовах. Розраховуємо масу тетрацикліну гідро хлориду:

10,0 – 100%

х – 2%

м (тетрацикліну гідрохлориду) = 0,3

У заздалегідь простерилізовану ступку вносять 0,3 гр тетрацикліну гідро
хлориду, старанно розтираємо, а потім частинами додають напівостиглу ((
40 °С) простерилізовану основу. Склад основи: 6 частин вазеліну сорту
„для очних мазей” і 4 частини ланоліну безводного. Розраховуємо:

М (основи) = 10,0 – 0,3 = 9,7

М (вазеліну „для очних мазей”) = 9,7/10*6=5,82 гр

М (ланоліну безводного) = 9,7 – 5,82=3,88 гр

Мазь упаковуємо і оформляємо до відпуску етикетками „Зовнішнє” і
„Зберігати в темному прохолодному місці”.

10) Настоянка для змазування уражених місць

Мед ранньовесняний 200 г

Білки курячих яєць 10 шт.

Екстракт елеутерокока рідкого 100 мл

Трава чистотілу великого 10 лож.

Квіти нагідок 10 лож.

Кореневище з коренями синюхи блакитної 15 лож.

Квіти глоду колючого 10 лож.

Листки кропиви дводомної 5 лож.

Бруньки берези бород. 10 лож.

Солідол 200 г

Складові частини композиції перемішують з настоянкою 100 г прополісу на
0.5 л 96 % спирту і розчиняють. Настоюють 10 днів. Застосовують щоденно
чи через день.

11) Розчин Рідини Бурова

Rp.: Solutionis Liquoris Burovi 10% 100 ml

Da. Signa. Примочка.

У даному випадку стандартна рідина, виписана під умовною назвою.

Об’єм розчину 100 мл. У підставку відмірюють 90 мл води очищеної і 10 мл
8% розчину оцтово-алюмінієвої солі, проціджують крізь ватний тампон у
відпускний флакон і оформляють до відпуску.

Якщо ж прописаний розчин основної оцтово-алюмінієвої солі (алюмінію
ацетату основного) в різних концентраціях, то при розрахунках виходять з
його фактичного вмісту в рідині Бурова, тобто 8%.

Rp.: Liquoris Aluminii subacetici 10 ml

Aquae purificatae 90 ml

Misce. Da. Signa. Примочка.

Rp.: Solutionis Aluminii subacetici 0,8% 100 ml

Da. Signa. Примочка.

В даному випадку розрахунок роблять за формулою:

X = 0.8*100/8 =10 мл 8% розчину алюмінію ацетату основного.

В трьох наведених рецептах прописаний розчин, який містить 0,8 алюмінію
ацетату основного.

12) Rp.: Novocaini

Kalii iodidi ana 0,5

Lanolini

Vazelini ana 5,0

Misce, ut fiat unguentum

Da. Signa. Для змазування уражених ділянок шкіри

У складі мазі прописані інгредієнти, дуже легко розчинні в воді.
Новокаїн і калію йодид поміщають у ступку і розчиняють у 1,5 мл води, що
входить до складу водного ланоліну, добавляють 3,5 г ланоліну б/в і
емульгують водний розчин лікарських речовин.

До одержаної емульсії додають вазелін і перемішують до утворення
однорідної маси. Мазь упаковують і оформляють до відпуску.

13) Rp.: Benzylpenicilini-natrii 500 000 OD

Olei Persicorum 90,0

Cetacei 0,5

Lanolini 10,0

Misce, ut fiat unguentum

Da. Signa. Для змазування уражених ділянок шкіри

Готуємо сплав спермацету, ланоліну водного та олії персикової. В ступці
розтирають пеніцилін, потім частинами добавляють основу при
перемішуванні. Переносимо мазь в баночку для відпуску і оформляємо
етикеткою: ”зберігати в прохолодному, захищеному від сонця місці”,
”зовнішнє”.

Висновок

Дерматологічні захворювання є однією з важливих проблем сучасної
медицини. Екзема – це дерматологічне захворювання, яке займає від 15 до
30-40% всіх шкірних захворювань.

Виникає при впливі зовнішніх і внутрішніх подразників. Клінічно
проявляється в основному почервонінням і пухирцями, що супроводжуються
сверблячкою.

Екзема частіше локалізується на кінцівках і обличчі. Іноді вогнищеве
ураження здобуває розповсюджений характер, що супроводжується
свербінням.

Сьогодні створено багато засобів для лікування дерматологічних
захворювань, але чітко дію всіх лікарських засобів не вивчено. Також
повністю не вивчено механізм виникнення розладів на певних стадіях
розвитку екзем.

Тому сучасна медицина вивчається, вдосконалюється і розвивається у
галузі виготовлення і технології ліків для лікування дерматологічних
захворювань.

Література

Госсударственная фармакопея СССР. X издание/М.: Медицина, 1968. – с.
10-79

Аптечна технологія ліків/О.І.Тихонов, Т.Г.Ярник — Х.: РВП ”Оригінал”,
1995. – с. 297-339

Фармакотерапия. Том 2/Б.А.Самура, Л.Т.Малая, А.Д.Визир и др. — Х.:
“Прапор”, 2000. – с.38-105

Авторські прописи/П.В.Олійник, Р.Д.Говзан, Л.В.Бокшан.- Л.: “Медицина
світу”, 2002.

Технология лекарственных форм. Том 1/Т.С.Кондратьев, Л.А.Иванова и др.:
Под ред.Т.С.Кондратьева. – М.: Медицина, 1991. – с. 496

Руководство к практическим занятиям по технологии лекарств/В.М.Грецкий,
В.С.Хоменко. – М.: Медицина, 1991. – с. 352

Технология лекарств/И.А.Муравьев. – М.: Медицина.- 1980. – т.1. – с. 391

Руководство к лабораторным занятиям по аптеческой технологии
лекарств/И.М.Черцев, Р.К.Чаговец. – К.: Вища школа, — 1987. – с. 7-24

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *