.

Дитяча гінекологія (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
460 11975
Скачать документ

Реферат на тему:

Дитяча гінекологія

ОРГАНІЗАЦІЯ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДІТЯМ

Основним завданням дитячої гінекології є профілактика гінекологічних
захворювань у дівчаток, активне виявлення дівчаток-підлітків, що
страждають на захворювання статевих органів, санітарно-освітня робота
серед батьків, а також працівників дитячих закладів, надання
спеціалізованої гінекологічної допомоги хворим дітям і їх
диспансеризація. Вирішення цих завдань проводиться у три етапи:

І етап — профілактична робота в дитячих садках, школах;

II етап — санітарно-освітня, профілактична та лікувальна робота дитячих
гінекологів у гінекологічних кабінетах дитячих поліклінік та підліткових
кабінетах;

III етап — робота гінекологів у дитячих гінекологічних відділеннях у
складі дитячого стаціонару.

Обстеження та лікування дівчаток проводять дитячі гінекологи, проте
велика роль на всіх етапах надання допомоги дітям належить медичній
сестрі, акушерці. Саме вони навчають матерів догляду за дівчатками — і
новонародженими, і у більш старшому віці, роз’яснюють прийоми догляду за
хворими дітьми, необхідність консультації дитячого гінеколога, виконання
його призначень.

У стаціонарі видужання дитини великою мірою залежить від уміння знайти
підхід до неї, ретельності виконання призначень лікаря.

Своєчасне виявлення та раціональне лікування гінекологічних захворювань
у дівчаток є запорукою запобігання акушерській та гінекологічній
патології у дорослої жінки.

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАТЕВОГО АПАРАТУ ДІВЧИНКИ

У наш час дитяча гінекологія виділена в окремий розділ науки та
практики. Гінекологічну допомогу дівчаткам здійснюють дитячі гінекологи
як амбулаторне, так і в стаціонарі. Найчастіше в практиці дитячих
гінекологів

трапляються аномалії жіночих статевих органів, травми, запальні процеси,
дисфункціональні маткові кровотечі у ювенільному періоді. У розвитку
дівчаток розрізняють такі періоди: період новонародженості — перші 28
днів життя, грудний — до 1 року, нейтральний — від 1 до 8 років,
препу-бертатний — від 8 років до появи першої менструації, пубертатний —
від появи першої менструації до 17-18 років.

У періоді новонародженості зовнішні статеві органи новонародженої
дівчинки відрізняються деякими характерними особливостями. На стан
статевих органів дівчинки впливають різноманітні фактори зовнішнього
середовища, особливо під час внутрішньоутробного життя, при
ембріогенезі, коли проходить формування і розвиток цих органів.
Пошкоджуючу дію можуть здійснювати алкоголь, наркотики, хімічні
препарати, які приймає вагітна, певну роль відіграють екстрагенітальні
захворювання матері, а також перебіг пологів.

У новонароджених дівчаток статеві губи сильніше виступають вперед, у
більшості дівчаток малі статеві губи прикриті великими. У них більше,
ніж у дорослих, малих вестибулярних залозок. Іноді відмічається
десквамація покривів малих статевих губ, що відбувається під впливом
естрогенів, отриманих від матері. Поступово ці зміни регресують. Потім
геніталії ростуть повільно і починають функціонувати лише із настанням
статевої зрілості — це нейтральний період. Рівень статевих гормонів у
цей час низький, виділень з вагіни немає.

Препубертатний період починається із розвитку вторинних статевих ознак і
закінчується появою першої менструації (menarche). За рахунок підвищення
рівня гормонів гіпофіза та естрогенів починають з’являтися вторинні
статеві ознаки — оволосіння на лобку, розвиток молочних залоз, ріст
кісток, відкладається підшкірний жир у певних місцях.

В яєчнику, який ще не був підготовлений до виконання основної функції,
фолікули, почавши дозрівати, піддаються атрезії. До виконання своєї
основної функції ще не готова матка — не розвинутий залозистий апарат
ендомет-рія. Поява першої менструації знаменує початок етапу статевого
дозрівання. В яєчнику один із примордіальних фолікулів дозріває, з нього
виходить яйцеклітина. Під час дозрівання фолікула виділяються естрогени,
а після виходу яйцеклітини утворюється жовте тіло, що продукує
прогестерон. Ці гормони впливають на матку, викликаючи проліферацію
ендометрія, а потім — його секрецію і десквамацію — починається
менструація. Цим завершується Препубертатний період.

Після появи першої менструації може пройти 1,5-2 роки, поки менструації
стануть регулярними. У цей час можуть спостерігатися ювенільні

кровотечі. У цьому періоді повністю розвиваються вторинні статеві
ознаки, формується жіночий організм. На кінець пубертатного періоду
встановлюється нормальний овуляторний цикл з утворенням жовтого тіла.

ОБСТЕЖЕННЯ ДІВЧАТОК ІЗ ГІНЕКОЛОГІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Обстеження дівчаток з гінекологічними захворюваннями відрізняється від
обстеження дорослих і за підходом до хворої дитини, і за методикою
обстеження. Дитина завжди відчуває страх, незручність перед лікарем,
тому привітна зустріч, ласкаве слово, а іноді декілька запитань, що не
стосуються захворювання, викликають довіру до лікаря, допомагають
контактові. Обстеження дітей, як і дорослих, розпочинають із збору
анамнезу. Краще, щоб спочатку про захворювання дівчинки розповіла мати,
іноді за відсутності дівчинки (якщо та розуміє суть запитань). У матері
необхідно з’ясувати вік батьків дівчинки, як проходили пологи. Важливо
дізнатися, на що дитина хворіла, починаючи від народження і до цього
захворювання, як вона харчується, в яких умовах живе. Особливу увагу
слід приділити становленню менструальної функції, якщо дівчинка вже
менструює.

Об’єктивне обстеження слід розпочинати з неболючих і найменш неприємних
методів. Враховуючи вік дитини, обов’язково слід скористатися
консультацією педіатра, але лікар-гінеколог повинен сам провести огляд
дівчинки. Проводять загальний огляд, визначають будову тіла, наявність
деформацій скелета, розвиток підшкірно-жирового шару, колір шкіри і
слизових оболонок, наявність висипань.

Визначають ступінь вираженості вторинних статевих ознак, їх
відповідність вікові дівчинки. При оцінці статевого розвитку
застосовують визначення морфотипу. Після цього переходять до обстеження
найважливіших органів і систем (серцево-судинної, дихальної, травної і
т.д.).

Проводять пальпацію та перкусію живота — обережно, теплими руками. Якщо
передбачається виявлення болючості живота, починають пальпацію з
неболючих ділянок.

Гінекологічне дослідження — особливо складний етап. Це зумовлено тим, що
діти боляче реагують на дослідження і чинять опір діям лікаря. Чим
доросліша дівчинка, тим більше вона відчуває страх, сором’язливість,
незручність, що обов’язково має враховувати лікар. Оглядати дівчаток
необхідно в присутності матері, а якщо дитина перебуває у стаціонарі, то
медсестри, до якої вона звикла. Перед оглядом дівчинка повинна
спорожнити сечовий міхур, очистити кишечник.

Дівчаток до 3-х років оглядають на пеленальному столі, старших — на
гінекологічному кріслі. Спочатку оглядають зовнішні статеві органи,
відмічають, чи відповідають вони вікові хворої, чи немає аномалій
розвитку, травматичних пошкоджень та інших змін. Потім, захопивши через
шматочок стерильної вати великі статеві губи, уважно оглядають зовнішній
отвір уретри, уретральних залоз, присінок вагіни, зовнішні отвори
вестибулярних залоз. Щоб ретельно оглянути hymen, необхідно натягнути
великі статеві губи дещо допереду, вниз і в боки.

Після огляду зовнішніх статевих органів беруть мазки для дослідження
вагінального вмісту. З цією метою використовують найрізноманітніші
інструменти — дитячі скляні піпетки, капілярні трубки, жолобкуваті
зонди. Іноді проводять не лише бактеріоскопічне, а й бактеріологічне
дослідження вмісту.

Одним з основних методів дослідження дівчаток, як і дорослих жінок, є
дворучне дослідження. Його проводять усім хворим. Як правило, це
ректально-абдомінальне дослідження. Проте, як найбільш неприємне для
дитини, воно повинно проводитись наприкінці огляду.

Ректально-абдомінальне дослідження має деякі недоліки, тому дуже
важливо, щоб кишечник і сечовий міхур були звільнені від вмісту, а живіт
був м’який і піддатливий. Спочатку слід спробувати визначити внутрішнім
пальцем через ректо-вагінальну стінку величину і напрямок вагінальної
частини шийки, наявність чи відсутність болючості при її зміщенні. Потім
зовнішньою рукою з допомогою пальця, що знаходиться в кишці, пальпують
тіло матки. Визначають положення матки, її рухомість, наявність чи
відсутність болючості, величину тіла матки. Потім переходять до
дослідження придатків. У нормі труби та яєчники у дітей не пальпуються.
Якщо вони збільшені, необхідно уточнити ступінь їх збільшення і
рухомість, форму, консистенцію, болючість, наявність спайок, зрощень.
Після дослідження придатків матки визначають стан параметрію та
дугласового простору — чи немає в них інфільтратів, чи вони не болючі.
Наприкінці дослідження пальпують суміжні органи і стінки малого таза.

У деяких випадках, особливо у збуджених дітей, доводиться вдаватись до
проведення ректально-абдомінального обстеження під наркозом, якщо до
цього немає прямих протипоказань. Це не так шкідливо, як боротьба із
перезбудженою хворою, що наносить їй психічну травму і перешкоджає
отриманню всіх даних, необхідних для встановлення діагнозу.

У багатьох випадках такий об’єм обстеження є недостатнім, і виникає
необхідність у проведенні вагіноскопії. Її виконують вагіноскопом
(оптичний прилад). За допомогою цього апарата можна оглянути слизову
оболонку вагіни, виявити наявність стороннього тіла. Проте слід
зауважити, що

виконання цієї маніпуляції вимагає певних навичок, обережності, тому що
невмілі дії можуть спричинити травматизацію. Проводити вагіноскопію
необхідно лише у тих випадках, коли вона дійсно може дати цінні дані і
при абсолютній відсутності протипоказань (гострий запальний процес).
Ва-гіноскопічна картина за нормальних умов показує рівномірне
забарвлення слизової оболонки вапни у ніжно-рожевий колір із жовтуватим
відтінком, наявність відносно невеликої кількості слабо виражених
складок, переважно у верхній частині вагіни. Можна побачити форму і
величину вагінальної частини шийки матки. При огляді шийки матки слід не
забувати про можливість наявності псевдоерозії, що не являє собою
патології.

У деяких випадках за особливими показаннями доводиться вдаватись до
деяких додаткових методів, які застосовуються у дівчаток значно рідше,
ніж у дорослих жінок.

Для виявлення сторонніх тіл у вагіні доводиться виконувати її
зондування. З цією метою метод застосовується, головним чином, у
маленьких дівчаток. У дещо старшому віці його можна використовувати при
підозрі на стрикту-ру вагіни. Зондування матки проводиться надзвичайно
рідко, головним чином при пробних вишкрібаннях чи при підозрі на
піометру чи гематометру.

Пробна пункція. У дитячій гінекологічній практиці іноді доводиться
вдаватись до пункції у випадку атрезії гімена чи вагіни — при підозрі на
гематокольпос чи для визначення наявності порожнини вагіни.

Пробне вишкрібання проводиться як виняток, за життєвими показаннями при
впертих затяжних кровотечах, що не піддаються консервативній терапії.
Іноді, якщо є підозра на злоякісний процес, доводиться вдаватись до
біопсії.

Кольпоцитологічне дослідження. Цей метод у дитячій гінекологічній
практиці застосовується досить часто для визначення гормональної функції
яєчників.

Газова рентгенопельвіграфія. Цей метод можна використовувати для оцінки
наявності та форми внутрішніх статевих органів, виявлення та визначення
локалізації пухлин у малому тазі.

АНОМАЛІЇ РОЗВИТКУ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ДІВЧАТОК

Аномалії будови жіночих статевих органів нерідко виявляються у старшому
дитячому віці у зв’язку з відсутністю менструації, а іноді навіть
пізніше — через неможливість здійснення статевого акту, безплідність
тощо. Однак деякі вади сечостатевої системи виявляються у більш ранньому
віці.

Так, при огляді зовнішніх статевих органів можна знайти аномалії будови,
які утруднюють диференціацію статі дитини.

Гіпоспадія. Ця вада полягає в тому, що при вкороченні або відсутності
уретри, її зовнішнє вічко або устя сечового міхура розміщені всередині
ва-гіни, на її передній стінці.

Розпізнавання гіпоспадії не складає труднощів завдяки вкороченню уретри
або відсутності її зовнішнього отвору.

Епіспадія — недорозвиток верхньої стінки сечовипускного каналу з її
розщепленням, дефектом і вкороченням із зміщенням її зовнішнього отвору
допереду — до клітора і лобкового зчленування.

При легкій формі епіспадії уретра може бути не змінена у своїй будові, а
лише зміщена догори, а зовнішній отвір її знаходиться між клітором і
лобковим зчленуванням. Вульва і вагіна в таких випадках можуть бути
розвинуті нормально.

Найбільш важкою формою є повна епіспадія, коли повністю відсутня верхня
стінка уретри, вона має вигляд «жолоба», відкритого догори. Дефект у
такому разі поширюється на сфінктер, а іноді і на нижню частину
передньої стінки сечового міхура. При повній епіспадії, як правило,
спостерігається незрощення лобкових кісток, розщеплення клітора і низка
інших аномалій розвитку зовнішніх геніталій, зокрема,
псевдогермафродитизм. Повна епіспадія, зазвичай, поєднується із ектопією
сечового міхура.

Проте значно частіше зустрічаються проміжні форми — середній ступінь
епіспадії, коли уретра частково розщеплена на передній стінці,
вкорочена, а зовнішній отвір її розміщений в ділянці клітора або ще
ближче до лобкового зчленування. При цьому часто зустрічається атипове
розміщення клітора і деякі інші аномалії статевих органів.

Атрезія вульви та гімена

До вад розвитку зовнішніх статевих органів дівчаток належать вроджені
атрезії вульви і гімена. Проте іноді ці аномалії не є результатом
внутрі-шньоутробних порушень. Вроджені зарощення вульви, як правило,
виникають як наслідок перенесеного внутрішньоутробно запального процесу.
Нещільні зрощення статевих губ, які іноді перешкоджають нормальному
сечовипусканню і відтоку виділень, порівняно легко усуваються за
допомогою тупого інструмента — зонда, а іноді навіть пальцями.

Стосовно атрезій гімена, то у переважній більшості випадків вони
поєднуються з атрезіями нижнього відділу вагіни і помилково вважаються
атрезіями одного лише гімена. Клінічна картина цієї атрезії близька до
ва-гінальної.

Аплазія та атрезія вагіни та матки не є синонімами. Під аплазією слід
розуміти первинну (повну чи часткову) відсутність цих органів у
результаті порушення їх розвитку із мюллерових ходів, тоді як атрезія
виникає вторинно як результат запального процесу, що, очевидно, може
мати місце і під час внутрішньоутробного життя. З появою менструацій
кров накопичується у вагіні — виникає гематокольпос.

Повна аплазія вагіни трапляється рідко і може поєднуватись із аплазією
матки або бути при нормальному розвитку матки та придатків. В останньому
випадку клініка проявляється при появі менструації — виникає
ге-матометра. У випадку одночасної аплазії вагіни і матки аномалія
клінічно не проявляється, і лише з початком статевого життя виявляється
його неможливість.

При вродженій атрезії вагіни з частковою чи повною непрохідністю
клінічні прояви з’являються також лише з появою менструації.
Менструальна кров не виходить назовні, але звертає на себе увагу поява
періодичного, відповідно до менструальних днів, переймоподібного болю
внизу живота, нудоти, блювання, загальних розладів — нездужання, іноді
субфеб-рильної температури. З часом біль стає постійним, надзвичайно
сильним, іноді приєднуються дизуричні явища. Якщо матка не може
вміщувати кров, що накопичується, то вона може викидатись через труби у
черевну порожнину — з’являються симптоми подразнення очеревини.

При атрезії гімена і нижньої третини вагіни до утворення гематометри та
гематосальпінкса не доходить. Типова клінічна картина: відсутність
менструацій, поява періодичного болю у віці, коли у дівчинки слід
очікувати менструації, вибухання гімена та просвічування через нього
темної крові, флюктуація, — все це дає можливість правильно встановити
діагноз. Допомогти може пункція гімена, при якій одержують темну тягучу
масу.

Чим глибше розміщена і товстіша непрохідна ділянка вагіни, тим важчою
стає діагностика і частіше допускаються лікарські помилки.
Симпто-мокомплекс, зумовлений високою атрезією (приступоподібні болі,
нудота, блювання), та місцеві зміни у вигляді наявності м’якоеластичної
пухлини у малому тазі нерідко наводять лікаря на думку про наявність
запального процесу у дугласовому просторі, перекрученої кісти чи навіть
апендициту. Лише уважне вивчення анамнезу, ретельний огляд вагіни —
сліпий мішок, відсутність шийки матки, а в сумнівних випадках пункція
допомагають уточнити діагноз. До спорожнення гематокольпосу
діагностувати гематометру та гематосальпінкс важко, їх можна лише
запідозрити, а уточнити діагноз вдається лише після спорожнення
гематокольпосу, при бімануальному дослідженні.

Лікування атрезій можливе лише шляхом того чи іншого хірургічного
втручання. При атрезії гімена воно полягає у розтині пліви. Батьки
дитини повинні бути попереджені і дати письмову згоду на дефлорацію. Ця
операція проста, однак вона вимагає цілої низки заходів для запобігання
можливим ускладненням. Якщо потрібна попередня діагностична пункція, її
необхідно робити безпосередньо перед розтином. Розріз гімена робиться
посередині у поздовжньому і поперечному напрямках до основи пліви. Після
витікання густої маси вагіну звільняють від залишків гемолізованої крові
тупферами. Промивати вагіну не рекомендується. Після звільнення вагіни
від вмісту необхідно зробити бімануальне дослідження для з’ясування
стану матки та придатків. Далі на хрестоподібні розрізи гімена
накладають вузлуваті кетгутові шви.

При глибокій атрезії вагіни необхідне також хірургічне втручання, що
полягає у глибокому поперечному розрізі з пластикою вагіни. У разі
виникнення після розтину рубцевого звуження вагіни, яке не перешкоджає
витоку менструальної крові, але у майбутньому може бути перешкодою до
статевого життя і пологів, оперативне відновлення нормальної прохідності
вагіни повинно бути відкладене до дітородного віку.

Гематометра не вимагає лікування, матка спонтанно спорожняється після
розтину гімена чи розкриття вагіни.

Якщо при цервікальній або глибоко розміщеній вагінальній атрезії не
вдається розкрити вогнище накопичення крові, вдаються до ампутації
матки.

Роздвоєння матки та вагіни. Незлиття мюллерових ходів обумовлює
роздвоєння матки та вагіни. Воно може бути повним і частковим,
розміщуватись на будь-якому рівні, причому ступінь розвитку кожної із
нез’єдна-них частин може бути різним — від нормального до
рудиментарного.

Наявність подвійної шийки і подвійної матки виявляють при вагінос-копії
та дворучному дослідженні. Допомагає у діагностиці УЗД. Лікування
ускладнень роздвоєної матки у дитячому віці необхідне лише у тому
випадку, коли є затримка менструальної крові в одному з рогів матки.
Реконструктивні операції повинні бути відкладені до досягнення дівчинкою
дітородного віку.

ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОГО РОЗВИТКУ У ДІВЧАТОК

Процес статевого дозрівання регулюється гормонами, що виробляються
статевими залозами. Ще до появи першої менструації посилюється функція
гіпофіза та яєчників. Вважається, що вже у цей час ці залози
функціонують циклічно, хоча овуляція не відбувається навіть після
менархе. Початок функції яєчників обумовлений регулюючим впливом
гіпоталамуса та гіпофіза.

,.h

j

3/4

.j

gdep?

ія з’являється в нашій популяції в 12-14 років. На термін її появи
впливають деякі чинники — спадковість, кліматичні умови. Допустимі
варіанти появи менархе у віці 11-15 років. Порушення статевого розвитку
може полягати у його передчасному ровитку або затримці.

Передчасне статеве дозрівання

Передчасне статеве дозрівання (pubertas praecox) є аномалією, що
зустрічається досить рідко і характеризується появою вторинних статевих
ознак та менструації у віці від 8 до 10 років. Ознаками передчасного
статевого дозрівання крім появи вторинних статевих ознак та менархе є
прискорений фізичний розвиток під час періоду статевого дозрівання із
наступною його затримкою, раннє, невідповідне віку окостеніння, що
зумовлює низький зріст після періоду статевого дозрівання, нерідко —
затримка інтелектуального розвитку.

Розрізняють конституційну або криптогенну, церебральну, оваріальну,
надниркову форми передчасного статевого дозрівання.

При конституційній формі передчасного статевого дозрівання
спостерігаються справжні менструації з овуляцією, може настати
вагітність. Іноді можуть спостерігатись ановуляторні цикли. Будь-які
органічні патологічні зміни з боку статевих органів, гіпофіза,
надниркових залоз відсутні. Нерідко у розумовому розвитку такі дівчатка
відстають, але пізніше наздоганяють своїх ровесниць. Батькам, педагогам
і самій дівчинці лікар повинен роз’яснити суть захворювання, переконати,
що після закінчення статевого дозрівання дівчинка буде розвиватись
нормально, а також попередити про можливість вагітності.

Церебральна форма виникає як результат різноманітних захворювань
головного мозку — гідроцефалії, енцефаліту, менінгіту, пухлин сірого
горба, гіпофіза, вентрикулярних кіст тощо. Циклічні маткові кровотечі,
що відбуваються при цій формі, проходять без овуляції.

Оваріальна форма передчасного статевого дозрівання генетичне пов’язана з
пухлинами яєчників. Вона може бути викликана не лише
гормо-нопродукуючими, але і злоякісними пухлинами яєчника. Ця форма
супроводжується періодичними кровотечами з матки, які можуть бути
ритмічними, але без овуляції. Іноді кровотечі бувають надзвичайно
сильними.

Причиною надниркової форти передчасного статевого дозрівання можуть бути
пухлини кори надниркових залоз. Ця форма супроводжується вірилізмом
(гірсутизм, гіпертрофія клітора, надмірний розвиток мускулатури).
Внутрішні статеві органи дівчинки відповідають реальному вікові дитини
чи навіть гіпопластичні, менструацій, як правило, не буває. Оваріальну
та наднирникову форми нерідко називають несправжнім передчасним статевим
дозріванням.

Розпізнавання передчасного статевого дозрівання, зазвичай, не складає
труднощів. Вони виникають при диференціації у випадках захворювань
надниркових залоз, коли з’являються симптоми вірилізму, що симулюють
передчасне статеве дозрівання. Виявлення причини pubertas praecox
нерідко вимагає детального клінічного обстеження дитини, особливо при
підозрі на захворювання наднирників чи головного мозку.

Лікування залежить від причини та форми аномалій. У випадку наявності
пухлин яєчників чи надниркових залоз найкращі результати дає своєчасне
хірургічне втручання. Після радикального видалення пухлини симптоми
захворювання піддаються зворотньому розвитку, темпи якого залежать від
тривалості захворювання, віку дівчинки та деяких інших факторів.
Менструації припиняються, а зворотній розвиток вторинних статевих ознак
іде повільно і закінчується лише через 1-2 роки.

Найгірше піддаються лікуванню церебральні форми, викликані важкими
пошкодженнями мозку.

Конституційна форма передчасного статевого розвитку спеціального
лікування не потребує. Проте такі дівчатка повинні перебувати під
ретельним наглядом лікаря, позаяк не завжди підтверджується чисто
функціональний генез цієї патології, в окремих випадках врешті-решт може
виявитись органічне захворювання, що є причиною аномалії і вимагає
спеціального лікування.

Затримка статевого розвитку

Як правило, ця патологія є наслідком порушення правильних взаємовідносин
між різними ланками системи ппоталамус-гіпофіз-яєчники-мат-ка, що
регулюють процес статевого дозрівання.

Затримкою статевого розвитку слід вважати такі стани, при яких відсутні
або явно недорозвинуті всі вторинні статеві ознаки. Розрізняють статевий
недорозвиток центрального (гіпоталамо-гіпофізарного) та периферичного
(яєчникового) генезу, а також ідіопатичний, спричинений тяжкими
екстрагенітальними захворюваннями.

Гіпоталамічний статевий недорозвиток проявляється в двох варіантах — з
ожирінням і без ожиріння. Перша форма захворювання прояв-

ляється у вигляді адіпозо-генітальної дистрофії (синдром Фреліха). При
виникненні захворювання у дівчаток-підлітків спостерігається зупинка
розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів, вторинних статевих
ознак, відсутні або припиняються менструації. Розвинуті м’язи, широкий
таз, великі кінцівки, відсутнє оволосіння. Жир відкладається у надмірній
кількості скрізь, але переважно — у нижній частині живота, ділянці
стегон і сідниць. Нерідко діти скаржаться на головний біль, розлади
зору. Розумовий розвиток нормальний. Синдром Фреліха необхідно
диференціювати від банального ожиріння дівчаток у пубертатному періоді.
Для усунення його буває досить дотримання відповідного режиму, дієти і
занять фізкультурою. Щодо синдрому Фреліха, то при ньому прогноз
несприятливий.

При гіпоталамічному статевому недорозвитку без ожиріння дівчатка часто
відстають у рості, а також мають інші соматичні порушення. Нерідко
відмічаються симптоми, характерні для пухлини головного мозку
(геміплегії, зміни на очному дні, порушення зору). Відсутні або різко
знижена кількість гонадотропних гормонів, 17-кетостероїдів і естрогенів.

Гіпоталамічний статевий недорозвиток спадкового генезу характеризується
значним відставанням у рості, нецукровою поліурією, ожирінням та
дефектами розвитку кінцівок. Ефективних методів лікування не існує.

Гіпофізарний статевий недорозвиток виникає при ізольованому дефіциті
гонадотропних гормонів. Проявом цієї форми захворювання є недорозвиток
молочних залоз, іноді — повна відсутність менструацій. Статевий
недорозвиток може поєднуватись з акромегалією, гігантизмом чи навпаки —
карликовим зростом (гіпофізарний нанізм). При карликовому нанізмі
відмічається різко виражена гіпоплазія внутрішніх органів. Генітальний
інфантилізм залишається і у зрілому віці.

Всі форми затримки статевого розвитку гіпофізарного походження залежать
від недостатності функції гіпофіза. Зниження ендокринної функції
статевих залоз має вторинний характер.

Статевий недорозвиток яєчникового генезу зумовлений різноманітними
формами дисгенезії гонад.

При «чистій» формі дисгенезії гонад відмічається високий зріст,
недорозвиток зовнішніх та внутрішніх статевих органів та вторинних
статевих ознак. Яєчники в рудиментарному стані, статевий хроматин часто
відсутній. Хромосомні дефекти статевого диференціювання лежать в основі
порушень при синдромі Шерешевського-Тернера, адреногенітальному синдромі
та чоловічому псевдогермафродитизмі.

Лікування розпочинається у пубертатному віці і проходить у 2 етапи.
Спочатку впродовж 3-4 місяців призначають естрогени пролонгованої дії, а

далі лікування проводять циклічно: естрогени протягом 15 днів, потім —
протягом 6 днів прогестерон (чи інші гестагени). При такому лікуванні
розвиваються вторинні статеві ознаки, можуть з’явитись циклічні маткові
кровотечі, але зберігається безплідність.

Конституційне (ідіопатичне) сповільнене статеве дозрівання зумовлене
причинами спадкового характеру, а також наявністю різноманітних
захворювань, що негативно впливають на організм. Якщо у дівчинки 15-16
років не з’являються вторинні статеві ознаки і при обстеженні не
виявлено інших форм статевого недорозвитку, можна провести курс
лікування хорю-нічним гонадотропіном — 500 ОД 1 раз на 3 дні під час
«очікуваної» лютеї-нової фази, всього 4-5 разів. Можна провести 2-3
таких курси з інтервалами в 2-3 місяці. Профілактику затримки статевого
розвитку слід розпочинати ще під час вагітності — лікування гестозів,
анемій, гіповітамінозів, усунення шкідливих факторів виробництва та
довкілля можуть зіграти суттєву роль у розвитку дитини як
внутрішньоутробно, так і в майбутньому. Раціональне вигодовування малят,
повноцінне харчування у препубертат-ному віці, запобігання хронічним
інфекційним захворюванням, безперечно, впливає на нормальний розвиток
дітей.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ДІВЧАТОК

Запальні захворювання статевої сфери у дівчаток трапляються досить часто
і впливають на стан здоров’я майбутньої жінки, її дітородну функцію.
Найчастіше у дівчаток трапляються вульвовагініти. Це залежить від легкої
ранимості слизової вульви, відсутності здатності вапни до самоочищення
(клітини вагінального епітелію бідні на глікоген, лактобацили
До-дерлейна відсутні, реакція вагінального вмісту лужна).

Цервікальний канал вражається рідко порівняно зі зрілими жінками. У
пубертатному періоді кількість захворювань знижується — з одного боку,
статеві органи стають більш зрілими, перебувають під дією власних
естрогенів і, разом з тим, відсутні чинники, які спричиняють
захворювання у дорослих жінок (статеве життя, аборти, пологи і т.д.).
Збудниками найчастіше бувають стафіло- і стрептококи, кишкова паличка,
пневмококи, дріжджові гриби, рідше — туберкульозна, дифтерійна паличка.

У виникненні інфекційного захворювання мають значення не лише
мікроорганізми, а й імунобіологічні властивості організму дівчинки.
Сприяти виникненню цих захворювань можуть ендогенні фактори — анемія,
цукровий діабет, ексудативний діатез, пієлонефрит, цистит, ентеробіоз.
Важ-

ливим чинником є наявність різноманітних подразників — термічних
(холодових чи теплових), хімічних, механічних (мастурбація).

Велику роль відіграють грубі порушення гігієни — неохайність,
неправильний догляд за статевими органами. Іноді спостерігається
вторинне інфікування статевих органів з екстрагенітальних джерел.
Занесення інфекції відбувається різними шляхами — гематогенним,
лімфогенним.

Неспецифічні вульвовагініти. Діти скаржаться на відчуття печії після
сечопускання, свербіння і біль у ділянці статевих органів. Загальний
стан дітей майже не змінюється.

Для діагностики важливу роль відіграє ретельно зібраний анамнез —
наявність алергічних захворювань, ексудативний діатез, наявність
екстрагенітальних вогнищ. Огляд зовнішніх статевих органів дає
можливість виявити набряк, гіперемію в ділянці зовнішніх статевих
органів, іноді розчухи, а також наявність виділень, характер яких може
бути різноманітним — водянисті, гнійні, серозно-гнійні. Діагностика може
бути обмежена даними, отриманими з анамнезу та при огляді, і
результатами бактеріоскопічного дослідження виділень. У деяких випадках
проводять культуральну діагностику. Інші додаткові методи дослідження,
зокрема, вагіноскопія, використовуються в тому випадку, коли немає
ефекту від лікування або виникають рецидиви захворювання. У такому разі
можна запідозрити наявність у вагіні стороннього тіла.

Лікування вульвовагінітів. Одним із важливих компонентів лікування є
дотримання особистої гігієни, а також раціональне харчування дитини.

Якщо вульвовагініт розвивається як супутнє захворювання
екстрагені-тальної патології, слід обов’язково лікувати основне
захворювання.

Місцеве лікування полягає у застосуванні сидячих ванночок з відвару
рум’янку, шавлії, евкаліпта. Можна промивати вагіну через катетер
розчином фурациліну 1:10000 або відварами тих же трав. Процедури
рекомендують проводити не більше 5 днів. Після лікування можна ввести у
вагіну біфідумбактерін чи лактобактерін.

У задавнених випадках можуть виявлятись сінехії (зрощення малих та
великих статевих губ). Їх необхідно ліквідувати тупим чи гострим шляхом
одразу ж після виявлення, в жодному разі не залишаючи це до періоду
статевого дозрівання. Недотримання цієї вимоги може призвести до
утворення рубцевих змін, порушення сечовипускання, а надалі — відтоку
менструальної крові.

Лікування специфічних — кандидозних та трихомонадних вульво-вагінітів
проводять за тими ж принципами, що і в дорослих, тільки з віковою
корекцією дози препаратів.

ПУХЛИНИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ДІВЧАТОК

Пухлини будь-якої локалізації, в тому числі пухлини статевих органів,
можуть зустрічатись у будь-якому віці. Доброякісні пухлини статевих
органів у дівчаток зустрічаються у 3 рази частіше, ніж злоякісні. Щодо
локалізації пухлин, то у дітей, на відміну від дорослих жінок, частіше
зустрічаються різноманітні види і форми пухлин яєчників. Деякі пухлини
бувають виключно у дітей (наприклад, гроноподібна саркома вагіни). Із
пухлин яєчників частіше зустрічаються серозні та псевдомуцинозні
кістоми. У переважній більшості випадків ці утвори однобічні. Значно
рідше спостерігаються гормоно-продукуючі і герміногенні пухлини. Іноді у
дітей різного віку можуть спостерігатись так звані ретенційні кісти. За
своїм патогенезом та гістологічною картиною вони відрізняються від
справжніх кістом, але за клінічною картиною дуже схожі і часто
розпізнаються лише при мікроскопічному дослідженні.

Клінічна картина. Тривалий час пухлина може бути безсимптомною і
виявляється випадково при обстеженні дівчинки з іншого приводу.
Найчастіше бувають скарги на біль у животі, а при значних розмірах
пухлини — на збільшення живота. Іноді хворі звертаються за медичною
допомогою при появі ускладнень — перекруті ніжки кістоми, розриві стінки
кісти чи злоякісного переродження. При діагностиці кістоми необхідно
виключати такі захворювання, як блукаюча нирка, що опустилась у малий
таз, мезентеріальна кіста, пухлина сальника, запальні захворювання
придатків матки.

Перекрут ніжки кістоми у дівчаток спостерігається частіше, ніж у
дорослих. Це зумовлене деякими топографо-анатомічними особливостями
дитини (малі розміри матки, відносно високе розміщення яєчників).
Сприяти перекруту можуть різкі рухи, що нерідко бувають у дітей.

За симптоматикою перекрут ніжки пухлини подібний до таких захворювань,
як гострий апендицит, перитоніт, гостра кишкова непрохідність.

Діагностика кістозних пухлин яєчника у дівчаток, особливо молодшого
віку, часто становить певні труднощі і базується в основному на
об’єктивному дослідженні. Визначення форми живота, пальпація і перкусія,
з яких повинно розпочинатись дослідження хворої, дозволяють виключити
асцит, визначити межі пухлини. У типових випадках кіста яєчника
визначається як рухомий утвір, що має круглу або яйцеподібну форму,
еластичну або щільну консистенцію і розміщений в малому тазі, іноді дещо
вище придатків матки. Велику допомогу в діагностиці дає УЗД. Відрізнити
ретенційну кісту від кістоми буває важко. Якщо пухлина невелика і
безсимптомна, допустимо впродовж кількох тижнів спостерігати за ростом
та іншими змінами з боку пух-

лини. У більшості випадків питання про характер пухлини вирішується лише
при гістологічному її дослідженні після операції.

Лікування кістозних утворів яєчників полягає в їх оперативному
видаленні. Оперативне втручання повинно бути максимально консервативним,
особливо при двобічному ураженні яєчників. За оперованою дівчинкою
повинен бути постійний тривалий нагляд.

ТРАВМИ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ДІВЧАТОК

Травми статевих органів у дітей зустрічаються нерідко. Частіше за все
вони трапляються як наслідок падіння на гострі предмети або вуличного
травматизму. Переважно травмуються статеві губи, клітор і промежина,
рідше — гімен та вагіна (останні травмуються у випадку зґвалтування).
Травми статевих органів супроводжуються болем і зовнішньою чи
внутрішньою кровотечею різної сили залежно від локалізації травми.
Особливо сильні кровотечі виникають при травмі клітора.

Розпізнавання травми, зазвичай, не складає труднощів і базується на
даних опитування, зовнішнього огляду і гінекологічного дослідження. При
підозрі на травму вагіни необхідно провести вагіноскопію, обстеження
уретри та сечового міхура — катетеризацію, цистоскопію, зондування.

Лікування полягає у зупинці кровотечі, накладанні притискуючої пов’язки.
Якщо наростає гематома, її необхідно розкрити з метою гемостазу.
Інфіковану гематому розкривають і дренують.

ГІГІЄНА ДІВЧАТОК

Період новонародженості. Враховуючи анатомо-фізіологічні особливості
зовнішніх геніталій новонароджених, необхідно особливо ретельно
проводити гігієнічний догляд за ними.

Шкіру зовнішніх статевих органів необхідно регулярно обмивати кип’яченою
водою з додаванням перманганату калію. Підмивання слід проводити рухами
спереду назад, щоб не інфікувати статеві органи мікроорганізмами, що
знаходяться в ділянці анального отвору. Після підмивання шкіру осушують
і обробляють одним з дитячих кремів або стерильною олією. Особливу увагу
звертають на обробку пахових складок, міжсідничної складки. Правил
догляду за новонародженою повинен навчати матерів дільничний педіатр та
патронажна медична сестра.

У нейтральному періоді, що триває приблизно до 7-8 років, немає
вираженого впливу статевих гормонів. Але досвід вчить, що саме у цьому

віці деякі гігієнічні заходи мають важливе значення для статевого
розвитку і гігієнічні навички закріплюються на все життя. Обов’язкові
щоденні обмивання зовнішніх статевих органів теплою водою з милом,
обережно, без зайвого тертя і подразнення. У цьому віці слід ретельно
стежити за регулярним випорожненням сечового міхура та кишечника, тому
що хронічні запори та нерегулярне випорожнення сечового міхура можуть
призводити до стійких ретродевіацій матки.

Упрепубертатному періоді відбуваються значні зміни в зовнішніх і
внутрішніх статевих органах, з’являються вторинні статеві ознаки.

Дуже важливо, щоб лікарі, що працюють у школах, пропагували заняття
фізкультурою, рухливі ігри, раціональне та повноцінне харчування.
Категорично забороняється важка фізична праця. Велике значення має
санітарно-освітня робота серед батьків дівчаток такого віку. Їх
необхідно знайомити з фізіологічними особливостями цього періоду та
питаннями статевої гігієни.

Необхідно подбати про те, щоб дівчинка була своєчасно попереджена про
можливість появи у неї менструації. Інакше поява крові із статевих
шляхів у необізнаних дівчаток, надто з неврівноваженою нервовою
системою, може викликати психічну травму. З цим нерідко бувають
пов’язані різноманітні відхилення у менструальній функції. У
пубертатному періоді дівчаткам слід роз’яснювати необхідність дотримання
гігієнічних правил під час менструації — підмивання 2-3 рази на день,
регулярна зміна прокладок.

У зв’язку з посиленням секреції статевого каналу, появою оволосіння у
ділянці зовнішніх статевих органів необхідне регулярне обмивання їх і
між менструаціями. Важливий також загальний догляд за шкірою, оскільки
саме у цьому віці починається посилена секреція сальних залоз, іноді
виникають acne vulgaris, які із завершенням статевого дозрівання
зникають самостійно. Щоденні вологі обтирання або душ сприятливо
впливають на весь організм дівчинки.

Препубертатний та пубертатний періоди — це шкільний вік, період
посиленого росту організму та формування скелета. Відтак лікарі, що
працюють у школах, повинні стежити за правильним підбором парт, разом із
вчителями звертати увагу дівчаток на правильне сидіння за партою, що
дасть змогу запобігати викривленню хребта і неправильному формуванню
таза.

У цьому ж віці організм дівчинки стає більш схильним до інфекційних
захворювань, а також до розладів нервової, ендокринної, кровотворної
систем. Тому під час цих відповідальних періодів інтенсивного статевого
розвитку особливо важливе дотримання усіх гігієнічних заходів,
спрямованих на зміцнення загального фізичного стану дівчаток.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020