Диспепсія. Народні методи лікування (реферат)

Реферат на тему:

Диспепсія. Народні методи лікування

Диспепсія — порушення травлення, переважно функціонального характеру.

У нормі у тонкій кишці мало мікроорганізмів, бактерії зосереджені
головним чином у товстій кишці. За порушення рівноваги між
представниками нормальної кишкової мікрофлори посилюються процеси
бродіння або гниття. Розвивається бродильна або гнильна диспепсія.

До розвитку бродильної диспепсії призводять дисбактеріоз, ферментопатія
(патологічний стан, що виникає через брак або зниження активності
ферментів), незбалан-соване харчування з надмірною кількістю в раціоні
вуглеводів і клітковини. Спостерігаються пронос (випорожнення рідкі або
кашкоподібні, піняві, світло-жовтого кольору), здуття живота, розлитий
біль у животі (частіше неінтенсивний). У калі можна виявити багато
крохмальних зерен, клітковини, органічних кислот. Кишки здуті,
малобо-лючі, в них чути шум плюскоту. Діафрагма припіднята. Можуть бути
біль у ділянці серця, задишка.

Гнильна диспепсія виникає у разі недостатнього перетравлювання білків,
особливо за значної їх кількості у харчовому раціоні. При цьому
утворюється багато продуктів гнильного розпаду, що призводить до
розвитку загальної інтоксикації, яка супроводжується слабкістю, швидкою
втомлюваністю, головним болем, іноді анемією. Випорожнення рідкі або
кашкоподібні, але об’єм їх невеликий, колір — сірий чи темно-брунатний,
запах гнильний, реакція лужна. Хворі скаржаться на поганий апетит,
відрижку, нудоту, іноді виникає блювання.

Проста диспепсія найчастіше буває у дітей, що хворі на алергічний діатез
та рахіт.

Диспепсія проста гостра спостерігається переважно у дітей першого року
життя. Причинами її є незбалансоване харчування, прийом надмірної
кількості грудного молока або молочних сумішей, перегрівання. Інколи їжа
не відповідає віку дитини (наприклад, незбиране коров’яче молоко у перші
місяці життя).

Дитина стає неспокійною. Апетит знижується, язик обкладений білим
нальотом. Випорожнення . — до 6 — 8 разів на добу. Вони жовто-зеленого
кольору з білими грудочками, невеликою домішкою слизу. Спостерігаються
розтягнення кишок газами, зригування, погіршення сну. Дитина худне.

При аліментарній диспепсії, пов’язанії! з порушенням харчового режиму,
дітям призначають голод на 1 —2 доби.

При гнильній диспепсії у раціоні хворого збільшують кількість
вуглеводів, при бродильній — вміст білків. При жировій диспепсії слід
обмежити кількість жирів, особливо тваринного походження. До дієти
включати апельсини, терті сирі яблука, сік часнику (по 15 — 30 крапель
на молоці), відвари сушених груш та вівса.

Дітям грудного віку, що перебувають на природному або змішанному
вигодовуванні, пропускають 1—2 годування, замінюючи їх перевареною
водою, підсолодженим чаєм, неміцним відваром плодів шипшини. Кількість
їжі обмежують протягом 2 — 3 діб. Після водно-чайної паузи призначають
дозоване годування груддю (5 — 7 хв), зцідженим грудним молоком, а якщо
його немає — адаптованими молочними сумішами, які розводять рисовим
відваром у співвідношенні 2:1, рідше — кефіром. Кількість їжі в перші
дні зменшують до 1/2—1/3 від звичайного об’єму. Поступово до 5 — 7-ї
доби переходять на харчування, що відповідає віку малюка.

Дітям, що перебувають на штучному вигодовуванні, на 6—12 год призначають
водну дієту, дають підсолоджений чай. Після водної дієти призначають
кислу суміш (2/3 кефіру та 1 /3 рисового відвару) — до 300 — 400 мл на
добу. Дефіцит їжі поповнюють за рахунок перевареної води, яку дають
невеликими порціями. Поступово збільшують об’єм їжі, зменшують кількість
рідини.

При диспепсії добре діє вівсяний кисіль. Вівсяне борошно заливають на
ніч водою у співвідношенні 1:2, перемішуючи. Уранці рідину зливають в
окремий посуд і заварюють як кисіль.

Одержану колоїдну масу дають дітям молодшого віку по 1 чайній — 1
столовій ложці 5 разів на день, старшим — по 50 — 100 мл 3 рази на день
за 30 хв перед їдою.

У разі тяжкого перебігу диспепсії, особливо у дітей старшого віку,
проводять лікування лікарськими травами.

Зменшують процеси бродіння та гниття в травному каналі такі лікарські
рослини:

1) напар трави м’яти перцевої: 1 столову ложку залити 200 мл окропу,
настояти 2 год. Приймати до 1/3—1/2 склянки 3 рази на день за 15 хв
перед їдою. Грудним дітям дають по 1 чайній —1 десертній ложці 2 — 3
рази на день;

2) відвар насіння кмину звичайного: 1 столову ложку залити 200 мл
окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні в закритому посуді, процідити,
підсолодити. Давати дітям віком до 1 року по 1 чайній ложці 5 — 6 разів
на день, дітям старшого віку — по 1/3 склянки 3 рази на день перед їдою;

3) настій трави кропиви дводомної: 2 столові ложки залити 250 мл
окропу, настояти 1 год. Приймати по 1/4—1/3 склянки 3 — 5 разів на день
перед їдою. Дітям віком до 1 року давати по 1 чайній ложці, 2 — 3 років
— по 1 столовій ложці 3—4 рази на день перед їдою. Препарат поліпшує
ферментацію, регулює склад та кількість бактеріальної флори у кишках.

Настоянка плодів перцю стручкового у співвідношенні 1:10 на 40% спирті
етиловому стимулює синтез травних ферментів. Призначають дітям, що
старші за 8 років, по 10 — 15 крапель з водою 3 рази на день.

У разі посилення в кишечнику процесів гниття рекомендують таку суміш:

Трава меліси лікарської — 20 г

Трава полину гіркого — 20 г

Плоди кропу запашного — 20 г

Трава шавлії лікарської — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати 20 хв на водяній
бані. Приймати по 50 мл 3 рази на день за 30 хв перед їдою.

Зменшує бродильні та гнильні процеси у кишечнику така суміш:

Шишечки вільхи чорної, білої — 40 г

Кора дуба звичайного — 40 г

Плоди черемхи звичайної — 40 г

Столову ложку суміші залити 300 мл води, витримати 30 хв на водяній
бані, зразу процідити. Склянку настою випити ковтками протягом дня.
Дітям віком до 5 років дають чайними ложками.

При диспепсії використовують суміш такого складу: Трава шавлії
лікарської — 20 г

Трава м’яти перцевої — 20 г

Трава чебрецю звичайного — 20 г

Кореневища з коренями дягелю лікарського — 20 г

Кореневища аїру тростинового — 20 г

Слань ісландського моху — 20 г

Суміш спорошкувати. Вживати по 0,5 чайної ложки 3 рази на день,
запиваючи водою. Призначають дітям віком після 7 років.

Дітям, що старші за 10 років, при диспепсії дають комбіновану настоянку
(1:5) на 40 % етиловому спирті:

Настоянка тирличу жовтого — 10 мл

Настоянка полину гіркого — 20 мл

Настоянка м’яти перцевої — 10 мл

Змішати. Приймати по 10 — 20 крапель з 40 мл води 3 рази на день перед
їдою. Токсична диспепсія — найнебезпечніша хвороба з групи гострих
розладів травлення у дітей раннього віку.

Починається хвороба гостро. Температура тіла підвищується до 38 — 39 °С.
З перших годин недуги з’являються ознаки інтоксикації. Порушується
загальний стан дитини, спостерігаються часте, іноді нестримне блювання,
постійна нудота, часті водянисті випорожнення (до 20 — 24 разів на
добу). Спочатку колір випорожнень зелено-жовтий, але з часом вони стають
водянистими. Шкіра бліда, поступово внаслідок зневоднення вона втрачає
тургор, стає в’ялою. Риси обличчя загострюються, дитина швидко худне. Не
спить, кричить, відмовляється від їжі. З часом погіршується серцева
діяльність, знижується артеріальний тиск, з’являються частий пульс,
судоми; малюк може знепритомніти. Кількість сечі зменшується, вона
темного кольору, може містити білок, лейкоцити. Розвивається зневоднення
організму.

Обличчя стає маскоподібним, ніс загострюється, очі западають. Дитина
перебуває у стані повної прострації (знемоги). Цьому передує період
збудження, під час якого виникають тонічні та клонічні судоми.

Досить характерною є поза фехтувальника: можна надати будь-якого
положення рукам дитини, і вона довго зберігатиме його, хоча воно
незручне.

Опірність організму дитини при токсичній диспепсії різко зменшується,
виникають гнійні запальні процеси середнього вуха, ниркових мисок,
легенів. Особливо часто спостерігаються гнійний отит, пневмонія.

Лікування токсичної диспепсії проводиться лише в стаціонарі. Важливе
значення при диспепсії має догляд за хворою дитиною.

Насамперед треба зігріти малюка, бо внаслідок блювання та частого
випорожнення втрачається багато тепла, а енергія за рахунок їжі не
поповнюється, серцева діяльність знижується. Дитину слід обкласти
грілками, але не перегрівати, бо це погіршить її стан.

При токсичній диспепсії важливо проводити дезінтоксикацію організму,
призначаючи водну дієту. Дають по 2 —3 чайні ложки перевареної води
через 10—15 хв. Якщо через блювання вводити рідину через рот неможливо,
її уводять у клізмах. Добова кількість рідини залежить від віку і
ступеня зневоднення.

У разі зменшення інтоксикації (свідомість ясна, змінився колір шкіри,
припинилося блювання) дитині можна давати кислі суміші: молочну
сироватку з рисовим відваром, потім густий рисовий відвар, рідку
гречану, потім манну кашу.

У разі задовільного загального стану дитини і нормальних випорожнень на
2-му тижні лікування вводять овочеві протерті супи і пюре, сир,
перемелене м’ясо, якщо дитина отримувала їх до захворювання, печені
яблука.

На ніч накладати збуджувальне обгортання живота.

Для запобігання ускладненням з боку органів дихання, особливо пневмонії,
дитину потрібно часто перевертати з одного боку на другий, періодично
брати на руки. Постійно провітрювати приміщення, теплої пори року
виносити дитину на свіже повітря (але не перегрівати на сонці).

Ретельно стежити за станом шкіри та слизових оболонок. Не допускати, щоб
дитина лежала мокрою. Змазувати риб’ячим жиром або обліпиховою чи
звіробійною олією місця, де можуть утворитися пролежні.

Регулярно зволожувати слизову оболонку рогової порожнини, давати пити
лише переварену воду, промивати та полоскати рот.

Очі промивати кілька разів на добу перевареною водою або настоєм
крайових квіток волошки синьої (5 г на 100 мл окропу).

Правильне виховання, загартовування дитини з раннього віку — запорука
профілактики кишкових захворювань, зокрема диспепсії.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.