.

Бородавки. Ботулізм. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
312 3848
Скачать документ

Реферат на тему:

Бородавки. Ботулізм. Народні методи лікування

Бородавки

Бородавки — доброякісні розростання шкіри, спричинені вірусами.

Інфекція передається під час прямого контакту від хворої людини здоровій
або через інфіковані предмети домашнього вжитку. Розвитку захворювання
сприяють травматизація та сухість шкіри, вегетоневроз.

Про непряму участь центральної нервової системи у появі та розвитку
бородавок свідчать випадки виліковування після навіювання у стані
гіпнозу.

Прості бородавки — щільні безболісні вузлики сірувато-білого кольору.
Поверхня їх шорстка, розміри — від головки шпильки до сочевиці.

Зливаючись, можуть утворювати конгломерати.

Плоскі (юнацькі) бородавки мають гладеньку поверхню. Розміри їх — від
просяного зерна до сочевиці, забарвлення — від звичайного кольору шкіри
до жовтувато-сіруватого. Плоскі бородавки розташовуються на тильній
поверхні кистей, передпліч, на обличчі та шиї.

Виникненню підошовних бородавок сприяють травми, зокрема спричинені
незручним взуттям, надмірне потовиділення. Частіше їх виявляють між
пальцями, біля основи їх або на п’ятах.

Гострі бородавки — вузлики на ніжці. У дітей вони спостерігаються рідко,
можуть з’являтися в носогубній складці, біля рота та носа. Зливаючись,
утворюють конгломерати, що за виглядом нагадують ягоду малини або цвітну
капусту.

Бородавки можуть зникати самі, проте без лікування існують довго.

Позитивний вплив іноді справляють психотерапія (навіювання, гіпноз) та
рефлек-сотерапія.

Загальне лікування поєднують із місцевим.

Ефективні змазування бородавок свіжим соком трави чистотілу звичайного
(2 — З рази на день протягом 7 — 10 діб).

До бородавок прикладають свіжопотовчені листки очитку їдкого або
змазують їх свіжим соком молочаю (по 2—3 рази на день 10 — 15 діб). На
них наносять кашку часнику або цибулі, соком хрону натирають кілька
разів на день.

Рициновою олією змазують бородавки (по 20 хв) уранці та ввечері.

Для змазування бородавок рекомендують настоянку туї західної: 60 молодих
охвоєних пагонів залити 100 мл 60 % спирту етилового, настояти 10 діб.
Змазувати 2 рази на день. Курс лікування триває 2 — 3 тиж.

До бородавок прикладають: мазь із потовчених гілочок з листям яловцю
козачого та вершкового масла; пов’язки із подрібненими свіжими листками
каланхое пірчастого або кропиви дводомної; кашку ягід горобини
звичайної.

Бородавки змазують соком трави кульбаби лікарської або натирають свіжим
зрізом молодої картоплі 4 — 5 разів на день.

Для лікування бородавок використовують 0,5 % колхамінову мазь (колхамін
одержують з трави пізньоцвіту осіннього). Мазь наносять на поверхню
бородавки на серветці так, аби вона не потрапила на слизові оболонки.

З кореневища подофілу щитовидного одержують подофілін. Використовують
його 10% спиртовий або 20% олійний розчин для натирання та змазування.
Процедуру роблять 1 раз на добу протягом 5 діб. Оскільки застосування
спиртового розчину супроводжується печінням та болем, дітям краще
призначати мазь, що містить подофілін.

Шпанські мухи — золотаві та синювато-зелені комахи, що живуть переважно
на ясені. З них готують мазь для видалення бородавок. Засіб ефективний,
проте спричинює сильний біль та отруйний. Призначають у крайньому разі
дітям старшого віку.

Знахарі пропонують такі засоби для лікування бородавок:

1) розрізати навпіл ниткою яблуко, натирати ним бородавку. Скласти та
зв’язати обидві половинки яблука тією самою ниткою і закопати в купу
гною. Коли яблуко згниє, не стане й бородавок;

2) натирати бородавки сирим м’ясом або здором, котрі закопати в землю
або віддати собаці.

Бородавки з великою головкою, що нагадують головку цвяха, Авіценна
називав гвіздками. Він пропонував втирати в їхню поверхню фісташкову
олію, сік шкаралупи недозрілих горіхів, відвар подрібнених коренів верби
білої на винному оцті, сік жовтецю, а також настоянку шпанських мух.

У дітей підошовні бородавки лікують 3 % емульсією госиполу (аптечний
препарат з коріння бавовника шорсткого). Емульсію наносять на бородавки
і закривають лейкопластирем на 2 доби.

У багатьох дітей бородавки зникають самі через 2 — 3 роки. Прості
бородавки не потребують лікування, за винятком тих випадків, коли вони
спотворюють зовнішність дитини або обмежують функції тієї чи тієї
частини тіла.

Ботулізм

Ботулізм — гостре інфекційне захворювання, характерними ознаками якого є
слабкість скелетних та гладеньких м’язів, парез (зменшення м’язової
сили, частковий параліч) кишок, розлад зору, ковтання, сечовипускання.

Збудник — паличка ботулізму, що зустрічається майже повсюдно, проте
головним чином — в грунті, мулі озер, річок, морів. У грунті збудник
ботулізму зберігає життєздатність роками.

Головним джерелом інфекції є тварини, з фекаліями яких збудник потрапляє
у зовнішнє середовище.

Хвороба виникає внаслідок вживання в їжу різних консервованих продуктів,
переважно домашнього приготування, що містять збудника хвороби. Особливо
небезпечні отруєння консервованими грибами. Річ у тім, що без доступу
повітря паличка ботулізму виробляє ботулотоксин — дуже сильну отруту.
Ботулотоксин починає усмоктуватися вже в ротовій порожнині, не
руйнується в органах травлення, отож одразу потрапляє в кров,
спричинюючи тяжке отруєння з ураженням центральної нервової системи.

Інкубаційний період триває від кількох годин до кількох діб.

З’являються раптова слабкість, сильний головний біль, відчуття туману
перед очима. Найхарактерніший симптом хвороби — подвоєння в очах (усі
предмети подвоюються та ніби плавають у тумані). Спостерігаються
опущення верхніх повік, розширення зіниць.

Під впливом токсину пригнічуються слиновиділення, секреторна та моторна
функції шлунка та кишечнику, що призводить до запору. Температура тіла
підвищується.

У перші години захворювання одразу за появою відчуття тяжкості в
надчеревній ділянці з’являється нудота, може бути блювання. З часом
через парез м’язів шлунка та кишок блювання припиняється, здувається
живіт, затримуються випорожнення та гази. Знижується тонус м’язів
гортані, стравоходу, внаслідок чого порушується акт ковтання, стає тихим
голос. Часто вода та рідка їжа виливаються через ніс. Через парез м’язів
язика мова “змазується”, розібрати слова тяжко. Обличчя маскоподібне,
мімічні м’язи слабкі. Порушення функції дихальних м’язів супроводжується
розладом дихання, передусім утруднюється вдих, з’являється ціаноз.
Притомність зберігається.

У разі тяжкого перебігу на 3-тю — 5-ту добу хвороби може навіть настати
смерть від паралічу дихання.

Дуже важко діагностувати ботулізм у дітей грудного віку, хоча клінічна
його картина майже така сама, як і у дітей старшого віку. Треба звертати
увагу на загальну м’язову слабкість, особливо м’язів шиї,
маскоподібність обличчя (відсутність рухів мімічних м’язів), труднощі
під час годування, запор, ядуху. Дитина млява, сонлива, плаче тихо.

Хвору дитину треба негайно госпіталізувати.

U

e@

yyyya$gdG|2 @

ля нейтралізації ботулотоксину, що циркулює в крові.

Для видалення токсичних продуктів з травного каналу та запобігання їх
подальшому усмоктуванню негайно промивають шлунок та кишки. Дитину
першого року життя кладуть на повивальний стіл, тонкий поліетиленовий чи
гумовий катетер (попередньо прокип’ячений) змащують стерильною олією і
правою рукою обережно вводять через ніс у шлунок. Глибина введення має
дорівнювати відстані між межею росту волосся на лобі та пупком. Цю
величину позначають на катетері заздалегідь. Промивання роблять 2 %
розчином натрію гідрокарбонату.

Для промивання шлунка у дитини старшого віку використовують зонд. Якщо
ввести зонд не вдається, дитині пропонують протягом 10—15 хв випити 5 —
6 склянок теплої води і відразу спричинити блювання, подразнюючи
пальцями корінь язика та задню стінку глотки. Такий прийом повторюють 2
— 3 рази.

Для промивання кишок застосовують очисні клізми. Спочатку їх промивають
свіжим розчином калію перманганату, а в кінці — настоєм трави ромашки
лікарської з додаванням 2 — 3 крапель настоянки валеріани лікарської
(аптечний препарат) з метою профілактики парезу кишок. Кількість розчину
для клізм має відповідати віку дитини.

Для промивання кишок дітям старшого віку іноді ставлять сифонну клізму.
її виконують так само, як очисну, але використовують прилад для сифонної
клізми, що складається з лійки місткістю 1—2 л, на яку одягають гумову
трубку завдовжки 1,5 м з діаметром просвіту не менше 1 см. Сифонні
клізми ставлять на ніч протягом 4 — 5 діб.

Для зменшення здуття кишок, посилення моторної функції кишечнику
використовують сухий екстракт сени (аптечний препарат): 8 гранул залити
200 мл окропу, витримати на водяній бані 30 хв, настояти 45 хв,
процідити холодним, віджати. Приймати до 1/2 склянки на ніч.

Для підвищення тонусу м’язів кишечнику, збільшення його перистальтики
при атонії, метеоризмі, запорі, парезі кишечнику та лицевого нерва
використовують траву льонку звичайного: 1 столову ложку залити 200 мл
окропу, настояти 2 — 3 год. Приймати по 1 —2 столові ложки через 2 год
дітям, що старші за 7 років. Дітям молодшого віку дозу зменшують
відповідно до віку.

Якщо дуже здутий живіт, уводять газовідвідну трубку. Це гумова трубка
завдовжки 40 — 50 см з діаметром просвіту 5—10 мм. Один кінець трубки
заокруглений і має 1 або 2 бічних отвори. її застосовують після очисної
або послабної клізми до відход-ження газів.

При метеоризмі використовують таку суміш:

Трава материнки звичайної — 30 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської — 40 г

Плоди кмину звичайного — 30 г

Плоди кропу запашного — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 15 хв, процідити.
Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день. Дітям віком до 3 років давати по
1 десертній — 1 столовій ложці 3 рази на день.

У разі затримки сечі рекомендують екстракт трави дроку красильного: 1
столову ложку залити 300 мл окропу, випарити до 1/3 від початкового
об’єму на малому вогні. Приймати по 1—2 столові ложки через 2 год.

Дітям молодшого віку як сечогінний засіб готують відвар трави хвощу
польового: 1 столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння,
кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 20 хв, процідити. Приймати по
1 столовій ложці 4 рази на день.

Для зменшення інтоксикації організму призначають таку суміш:

Трава звіробою звичайного – 10 г

Квіткові кошики

ромашки лікарської – 20 г

Листки подорожника великого – 20 г

Трава м’яти перцевої – 20 г

Трава парила звичайного – 20 г

Корені солодки голої – 30 г

Насіння льону звичайного – 30 г

Дві столові ложки суміші покласти у глиняний горщик з кришкою, залити
500 мл води, довести до кипіння, напарити 4 год, процідити. Приймати по
30 — 70 мл через 1 год протягом 3 — 4 діб.

Для зменшення сухості в роті дають смоктати скибки лимона.

На ніч робити збуджувальні обгортання живота протягом 3 — 4 тиж.

У разі паралічу дихальних м’язів роблять штучну вентиляцію легенів. При
асфіксії (задушенні) внаслідок закриття верхніх дихальних шляхів треба
провести хірургічну операцію.

Після парезу функції відновлюються протягом 1,5 міс та довше. Астенічний
синдром зберігається тривалий час. Строк перебування дитини в стаціонарі
— 1—2 міс.

Для профілактики ботулізму треба харчуватися лише свіжими продуктами,
уникати копчених м’яса, риби, особливо приготованих у домашніх умовах.
Не їсти консерви з банок, що здулися (бомбаж). У теплі без доступу кисню
бацили розмножуються, виділяючи токсин. Треба пам’ятати, що кип’ятіння,
пропарювання харчових продуктів та консервів перед вживанням — одна із
умов профілактики ботулізму.

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020