РЕФЕРАТ
на тему:
Бордетели (Bordetella) – збудники коклюшу
Коклюш інфекційне захворювання. Воно викликається бактерією, його
називають ще коклюшною паличкою. Дуже часто його плутають зі звичайним
проявом ОРЗ або бронхітом. Саме тому захворілі звертаються до лікаря не
в перші дні захворювання, а набагато пізніше. І саме тому буває, що
лікують його вдома, без консультації лікаря.
Bordetella pertussis — збудник коклюшу, був виділений від хворих
коклюшем у 1906 р. Т. Борде й О. Жангу.
Перші симптоми і способи зараження.
Перший симптом коклюшу – висока температура тіла і важкий приступ
спазматического кашлю, що завершується характерним свистячим вдихом. Але
виявляється він лише через тиждень після того, як людина заразилася.
Тому за цей час хворої коклюшем устигає заразити своїх близьких. Хворий
коклюшем саме заразний для навколишніх один тиждень до кашлю і три тижні
після. Зараження відбувається, як і летучі інфекції –
повітряно-краплинним шляхом. Слова «простиг», «був на протязі» до
коклюшу незастосовні. Людина саме заражається від іншої людини і більше
ніяк. Однак після захворювання в людини виникає стійкий імунітет до
коклюшу, практично на все життя.
Діти до 1 року ризикують занедужати коклюшем частіше, ніж інші. Справа в
тім, що власних антитіл у дитини ще ні, та й з молоком матері, навіть
якщо в тієї є імунітет, – він не передається. У цьому віці коклюш дуже
небезпечний. Він протікає важко. Дитина може вмерти. До того, як людиною
була придумана вакцина від коклюшу, смертність дітей до 1 року складала
50-60%.
Морфологічні і культуральні властивості. Збудники коклюшу — дрібні
палички овоїдної форми (кокко-бацилли), грам~, слабко зафарблюються
аніліновими барвниками. Мають капсулоподобну оболонку і включення
во-лютина. Суперечка і жгутиков не мають. Аероби. Opt t —- 37°С. На
простих середовищах ростуть погано. Для первинного виділення бордетелл
використовують агар Борде-Жангу і КУА. Підвищений зміст ІЗ2 сприяє
прискоренню росту цих збудників. На агарі Борде-Жангу з додаванням крові
бор-детелли утворять колонії, що нагадують крапельки ртуті. Колонії
бактерій коклюшу бувають зернистими і гладкими. У кров’яному бульйоні
вони утворять каламуть і дають невеликий осад.
Резистентність. В зовнішнім середовищі бордетелли не стійкі. На
сонячному світлі гинуть через 1 годину. Чуттєві до дезрастворам.
Антигенна структура. У бордетелл виділяють загальні (родові) і
специфічні (видові) антигени. До загального антигену відноситься
термостабільний соматичний О-антиген. Видові антигени позначають як
фактори. Їх у бордетелл виявлено 14. Фактор 7 є родовим, загальним для
всіх бордетел; фактор 1 — властивий В. pertussis, фактор 1 —У.
parapertassis. Інші зустрічаються в різних комбінаціях — у залежності
від їхнього сполучення розрізняють 6 сероварів збудника.
Епідеміологія. Коклюшем хворіють тільки люди, тому джерелом інфекції є
хвора людина. Бактеріоносійство не виявлено. Шлях передачі інфекції —
повітряно-краплинний, зараження відбувається через дихальний тракт.
Найбільш піддані цьому захворюванню діти дошкільного віку. Захворювання
характеризується сезонністю і найчастіше реєструється в осінньо-зимовий
період.
Патогенез захворювання. Проникнувши в організм через верхні дихальні
шляхи, бактерії коклюшу розмножуються в слизуватій оболонці дихальних
шляхів. У кров вони не попадають. Екзотоксини, виділювані коклюшем,
викликають катаральне запалення слизуватої оболонки трахеї і бронхів,
дратують рецептори слизуватої оболонки й обумовлюють безупинний потік
імпульсів у центральну нервову систему, утворити стійкий паг порушення.
Таким чином, приступи кашлю розвиваються під дією екзотоксина (цей
специфічний вплив), а також під дією неспецифічних факторів (різкий
звук, дотик, ін’єкції і т.д.). У виникненні приступів кашлю має значення
і сенсибілізація організму до токсинів В. pertussis.
Клінічні прояви. Інкубаційний період коклюшу в середньому складає 9
днів. Хвороба характеризується циклічністю плину і протікає в 3 періоди:
1) катаральний — триває 2 тижня, характеризується грип-поподобним
станом, кашлем, температура тіла нормальна чи субфебрильна;
2) конвульсивний (судорожний) період — триває 4—6 тижнів,
супроводжується важкою клінічною картиною. У хворого з’являються
приступи спазматичного кашлю, який доводить до блювоти, ціанозу, судорог
і зупинки подиху. Таких приступів може бути 5—40 у добу. Температура
тіла — нормальна;
3) період угасання — триває 2—3 тижня. Поступово зменшуються частота і
виразність приступів кашлю.
У цілому хвороба триває довго — 10—11 тижнів. Після перенесеного
захворювання в людини виробляється стійкий, довічний імунітет.
Профілактика здійснюється раннім виявленням і ізоляцією хворих коклюшем.
Для профілактики контактним дітям вводять у-глобулін, вітаміни.
Специфічну профілактику проводять шляхом вакцинації коклюшу —
дифтерійно-столбнячною вакциною (АКДС), у 1 мол який міститься 40 млрд
убитих мікробних кліток коклюшу і 60 Ед очищеного дифтерійного
анатоксину. Вакцину вводять дітям починаючи з 3-місячного віку,
триразово, підшкірно в дозі 1 мол. До введення обов’язкової вакцинації
дітей випадки захворювання коклюшем часто закінчувалися летально,
особливо у віці до року. Правильно проведена вакцинація знижує
захворюваність у 10 разів.
Bordetella parapertussis — збудник паракоклюша, подібний з В. pertussis,
але клінічний плин захворювання протікає легше. Паракоклюш складає
приблизно 20% від числа захворювань з діагнозом коклюш. Перехресного
імунітету при цих хворобах не виникає. Дифференцировку видів проводять
визначенням рухливості і здатності утилізувати цитрат, а також у реакції
аглютинації зі специфічними антисироватками. Імунопрофілактика
паракоклюша не розроблена.
Чим небезпечний коклюш
Коклюшна паличка виділяє специфічний токсин. Він уражає нервові
закінчення. Блокує їх і в результаті в кашлевой нервовий центр надходять
імпульси. Вони й обумовлюють прояв приступообразного кашлю. Якщо в
процес вовлечени сусідні нервові центри з’являється блювота, може
відбутися судинний спазм, падає артеріальний тиск, можуть бути навіть
судороги. Хвор коклюшем складно допомогти в домашніх умовах. Приступи
кашлю не можна зняти лікарськими препаратами. Ці приступи можуть
виникати від будь-яких подразників – яскравого світла, руху і т.д. Під
час приступу кашлю хворий не може вдихнути повітря, коли вдихне кашель,
починається знову. Такий приступ може тривати 4-5 хвилин і може
повторюватися в залежності від ваги захворювання до 30 разів у день. Є
небезпека під час приступу повної зупинки подиху. У середньому
захворювання триває близько 2 місяців.
Коклюш небезпечний не стільки своїм проявом скільки ускладненнями. До
цього захворювання приєднуються інші, не менш важкі – пневмонія,
ателектази легень, енцефалопатії. І звичайно основна складність
полягають у тому, щоб не поплутати коклюш з іншими захворюваннями
верхніх дихальних шляхів. Справа в тім, що способи лікування цих
захворювань абсолютно різні і при неправильній діагностиці можна тільки
нашкодити хвор. Підтвердити, що в людини дійсно коклюш можна тільки
після лабораторних досліджень, при виявленні коклюшної палички.
Лікування коклюшу.
Якщо ви запідозрили коклюш у чи дитини в дорослого, – викличте лікаря на
будинок. Він уже визначить лікувати його чи вдома в стаціонарі.
Найчастіше в стаціонарі лікують тільки хворих з важкими формами коклюшу.
Лікування проводиться антибіотиками, іноді застосовують комбінацію з
двох антибіотиків. Для ослаблення кашлевих приступів і спазмів
призначають нейролептичні препарати. Якщо хвороба удалося знайти на
ранній стадії,- призначають противококлюшний гамма-глобулін. Ну і
звичайно не обійтися без вітамінотерапії і фізіотерапевтичних процедур.
Хвор коклюшем потрібно якнайбільше свіжого повітря. Тому під час
лікування він повинний знаходиться в добре провітрюваному приміщенні.
Обов’язково дотримувати постільний режим.
Профілактика.
Єдиною мірою профілактики на сьогоднішній день – це вакцинація, простіше
говорячи, щеплення. Її роблять ще на першому році життя дитини. Тому
єдиним розумним рішенням для батьків залишається не відмовлятися від
щеплень.
Багато хто можуть сказати, що коклюш хвороба древня і нам не грозить.
Однак порятунок від цього захворювання – щеплення – робиться іноді не
вчасно. Справа в тім, що щеплення роблять тільки здоровим дітям, без
яких або симптомів захворювань – нежиті, температури. І якщо по яким те
причинах щеплення не було зроблено, а в дитини є симптоми хвороби, краще
відразу звернутися до лікаря.
Використана література
Герхардт Ф. Методы общей бактериологии. Т. 1,2,3. М., 1983.
Зенгбуш П. Молекулярная и клеточная биология. Т. 1, 2, 3. М., 1982.
Лурия С. Общая вирусология. М., 1970. Кочемасова 3. Н. Микробиология.
М., 1984.
ЛабинскаяА. С. Микробиология с техникой микробиологических исследований.
М., 1982.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
