.

Блювання. нудота. Відрижка. Народні методи лікування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
307 7445
Скачать документ

Реферат на тему:

Блювання. нудота. Відрижка. Народні методи лікування

Блювання — форсоване викидання вмісту шлунка чи стравоходу назовні,
спричинене подразненням глотки, травного каналу, жовчовивідних шляхів,
очеревини або нервових центрів.

Часто блювання супроводжується нудотою, надмірним виділенням слини,
запамороченням.

Причинами блювання можуть бути нервові та психічні захворювання, хвороби
центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт, струс мозку, пухлини
мозку), інтоксикація, інфекційні захворювання (особливо з переважним
ураженням органів травлення), хвороби травного каналу, печінки, нирок і
т.ін.

При стравохідному блюванні викидається некисла, майже незмінена їжа, яка
містить велику кількість слизу.

У разі блювання, пов’язаного з ураженням шлунка, блювотні маси
складаються з подрібненої й частково перетравленої їжі. Блюванню
звичайно передує нудота.

Церебральне блювання спостерігається при кровотечах у мозок, пухлинах
мозку, менінгіті. Воно виникає без попередньої нудоти, часто поєднується
з головним болем, не залежить від приймання їжі, не полегшує стан
дитини.

Криваве блювання (маси мають вигляд кавової гущі) спостерігається при
виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивному гастриті,
дивертикульозі.

Нерідко блювання є цілющим актом Природи, що звільняє шлунок від надміру
їжі або шкідливих речовин.

Блювання у дітей грудного віку спостерігається досить часто. Спочатку
воно має вигляд зригування, під час якого не спостерігаються нудота,
збліднення обличчя, зміна пульсу. Зригування відбувається легко, без
напруження.

Тривале блювання у дітей натще, що супроводжується “вовчим” апетитом,
вказує на те, що у дитини глисти.

Блювання у дітей перших місяців життя є характерним симптомом при
спазмах воротаря шлунка. Спостерігаються часте блювання їжею, відрижка
тухлим, голосне буркотіння у животі. Звичайно починається одразу після
народження, відбувається на тлі підвищеного збудження центральної
нервової системи. У віці 3 — 4 міс цей дефект зникає.

Блювання “фонтаном” виникає безпосередньо після прийому їжі або через
деякий час після годування. Апетит зберігається.

Часте блювання призводить до виснаження організму, дитина худне.

Нудота нерідко передує блюванню. Вона виникає у разі подразнення
блукаючого нерва. Часто буває при хронічному гастриті з секреторною
недостатністю, раку шлунка. Нудота центрального походження може
виникнути у відповідь на споглядання чогось неприємного, “нудотні”
запахи тощо. Периферична рефлекторна нудота нерідко виникає за наявності
у дитини глистів, при печінковій або нирковій кольці.

Відрижка — зворотне надходження з шлунка до стравоходу, глотки та рота
газів. Буває тихою або голосною, може супроводжуватися болем, мати запах
їжі, протухлого яйця тощо. “Пуста” відрижка — це відрижка повітрям.

Якщо під час відрижки до стравоходу потрапляє вміст шлунка, то цей
симптом має назву зригування (зригування молока у грудних дітей).

Відрижка кислим буває у разі підвищеної секреції шлункового соку,
відрижка жовчю — у разі попадання жовчі з дванадцятипалої кишки в
шлунок.

Відрижка із запахом згірклої олії та “тухлим” — ознака стенозу
(звуження) воротаря шлунка, застою в ньому їжі, зниженої кислотності
шлункового соку.

Під час блювання рекомендують обтирати ділянку шлунка прохолодною водою,

накладати зігрівальні компреси на живіт, ставити клізми, робити гарячі
ножні ванни.

У разі нудоти призначають гвоздичну олію (по 3 — 5 крапель 1 —2 рази на
день),

теплі компреси з відвару трави гуньби сінної на шлунок, теплі ножні
ванни та

холодні обмивання всього тіла.

Якщо до нудоти долучаються ще й відрижка та блювання, застосовують таку
суміш:

Слань ісландського моху — 20 г

Квітки дивини скіпетровидної — 20 г

Насіння льону звичайного — 30 г

Корені алтеї лікарської — 20 г

Дві столові ложки суміші залити 400 мл холодної води, настояти 10 год,
кип’ятити 10 хв на малому вогні. Приймати по 1—3 столові ложки 4 — 5
разів на день. Дітям віком до 6 міс давати по 1 чайній ложці.

Зменшує або припиняє нудоту та блювання така суміш:

Трава м’яти перцевої — 20 г

Трава чебрецю звичайного — 20 г

Трава меліси лікарської — 20 г

Плоди кмину звичайного — 20 г

Трава золототисячника звичайного — 20 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год. Приймати по
1/3—1/2 склянки 2 рази на день перед їдою. Дітям віком до 2 років давати
по 1 чайній—1 столовій ложці.

При відрижці призначають таку суміш:

Трава буркуну лікарського —5 г

Трава перстачу гусячого — 20 г

Кореневище аїру тростинового — 10 г

Листки м’яти перцевої — 30 г

Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 2 хв на малому
вогні, процідити. Приймати до 1/3 склянки 2 рази на добу після їди.

Дітям молодшого віку при блюванні дають настій трави перстачу гусячого
на молоці. Столову ложку трави залити 0,5 л молока, довести до кипіння,
напарити 30 хв. Пити часто й невеликими порціями впродовж дня. При
нестримному блюванні помічна така суміш:

Кореневище аїру тростинового — 30 г

Насіння головатеня звичайного — 10 г

Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати 15 хв на водяній
бані. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день. Дітям віком до 3 років
давати по 1—2 чайні ложки 2 — 3 рази на день.

Найкращим засобом проти нудоти та блювання є настій трави грициків
звичайних: 2 столові ложки залити 200 мл окропу, настояти 30 хв.
Приймати по 1 — 2 столові ложки 3 — 5 разів на день.

oAE

??????$?лові ложки залити 500 мл води, випарити до 1/2 від початкового
об’єму на малому вогні. Приймати по 1 чайній—1 столовій ложці через 30
хв до припинення блювання. Трава пригнічує центр блювання.

За судомного блювання використовують настоянку трави полину гіркого
(1:5) на 70 % спирті етиловому (аптечний препарат). Приймати з водою по
15 — 20 крапель З рази на день дітям, старшим за 7 років, і по 1 —3
краплі дітям віком 3 —б років.

При хворобах, що супроводжуються нудотою та блюванням (морська хвороба,
мігрень, запалення очеревини, непрохідність кишечнику, сонячний удар
тощо), допомагає такий старовинний засіб:

Плоди кмину звичайного — 30 г

Плоди перцю стручкового — 10 г

Корені бедринцю ломикаменевого — 8 г

Суміш розтерти до порошку. 1 —2 чайні ложки порошку замісити з 100 г
борошна, додати трохи солі та цукру, б жовтків, зробити млинці і спекти
в духовці. З’їдати по кілька млинців на день, а також їсти хліб,
посиланий порошком цих рослин, добре пережовуючи.

На Волині при блюванні з домішками крові призначають двічі на день по 1
—2 чайні ложки настою трави м’яти перцевої, додавши кілька крапель оцту.

При хворобах органів травлення, нудоті, різях у кишечнику рекомендують
м’ятні краплі (аптечний препарат). Приймати по 10 крапель з водою або
цукром дітям старшого віку.

При нестримному блюванні малюкам можна закапувати піпеткою 1—2 краплі
рідини у куточок рота або в носові ходи через 1—2 хв. Під час блювання
голову немовляти повертають набік, щоб блювотні маси не потрапили у
дихальні шляхи і не спричинили асфіксії або запалення легенів. Під
куточок рота підставляють лоток або підкладають рушник (мал. 43). Дитині
старшого віку пропонують сісти, підставляють таз і нахиляють її голову.
Після блювання маленьку дитину напувають водою, а старшій пропонують
прополоскати рота.

Під час блювання дитина звичайно збуджена, перелякана. А тому її треба
заспокоїти, втішити. В жодному разі не залишати саму.

Якщо виникає повторне блювання, дитину протягом 3—4 год не годувати, бо
це може спровокувати новий приступ блювання. Дають невеликими порціями
воду, підсолоджений чай. Після так званої водно-чайної дієти у разі
годування груддю дають по 30 — 50 мл грудного молока, а у разі штучного
вигодовування — до 30 — 50 мл кефіру разом із рисовим відваром.

За наявності спазму воротаря шлунка слід суворо дотримувати режиму
годування груддю. Перед годуванням малюку давати 1 —2 чайні ложки 10 %
манної каші, звареної на воді або грудному молоці, а дітям понад 2 міс —
молочного киселю. Густа їжа зменшує перистальтику шлунка, нормалізує
його тонус.

Якщо у матері надто туга грудь або недостатня кількість молока, дитина
під час ссання може заковтувати велику кількість повітря. Тому після
годування повітря виділяється із шлунка, а разом із ним виштовхується й
значна кількість молока. Для запобігання цьому треба стежити, щоб маля
під час ссання груді добре захопило сосок, а ніс був вільним.

З метою запобігання попаданню блювотних мас у верхні дихальні шляхи
рекомендують покласти дитину на бік.

Якщо на одяг потрапила блювотина, дитину треба швидко переодягти й
винести з кімнати забруднену білизну.

Особливо треба бути настороженим тоді, коли блювання виникло після
падіння дитини. Малюка треба негайно покласти в ліжко та викликати
“швидку допомогу”.

Мал. 43. Допомога дитині під час блювання

ЛІТЕРАТУРА

Абу Али Ибн Сина (Авиценна). Канон врачебной науки: В 5 т. — Ташкент:
«Фан», 1979. Болтарович З.Є. Українська народна медицина. — К.: Абрис,
1994. — 319 с. Губерфиц А.Я., Линевский Ю.В. Лечебное питание. — К.:
Вищ. шк. 1977. — 238 с. Губергриц А.Я., Соломченко Н.И. Лекарственные
растения Донбасса. — Донецк: Донбасе, 1990. – 245 с.

Джарвис Д.С. Мед и другие естественные продукты. — Апимондия, 1988. —
126с. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Пищевые растения— целители. — К.:
Наук, думка, 1988.

Землинский СЕ. Лекарственные растения СССР. — М.: Медгиз, 1958. — 611 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. — К.: Здоров’я, 1975. — 446 с.

Киейп С. Моє водолечение. — К.: 1904. — 275 с.

Ковалева Н.Г. Лечение растениями. — М.: Медицина, 1971. — 350с.

Кузнецов С.М. Легенды о целебных растениях. — Краснодар: Краснодар. кп.
изд-во, 1971. – 103 с.

Лікарські рослини. Енциклопедичний довідник за ред. акад. АН УРСР А.М.
Гродзинського.- К.: Голов. ред. радян. енцикл. ім. М.П.Бажана, 1991. —
543 с.

Довідник з фітотерапії /Мамчур Ф.І., Макарчук Н.М., Лещинская Я.С. та
ін. — К.:

Здоров’я, 1986. — 274 с.

Минаева В.Г. Лекарственные растения Сибири. — Новосибирск:

Наука, 1991. – 432 с.

Младенов С. Мед и медолечение. — М.:Медицина, 1969. — 180 с.

Носаль І.М. Від рослини до людини. — К.: Веселка, 1992. — 606 с.

Осетров В.Д. Альтернативная фитотерапия. — К.: 1993. — 170 с.

Платеи М. Новый способ лечеиия /Иод ред. доктора медицины А.П.Зеленкова:
В 3 т. — С.ГІб: Просвещение, 1904.

Попов О.ГІ. Лікарські рослини в народній медицині. — К.: Здоров’я, 1965.
— 345 с.

Рыльков М.И. Практическая фитотерапия. — Пермь, 1993.— 420 с.

Смик Г.К. Зелена аптека. — К.: Урожай, 1970. — 237 с.

Соколов С.Я., Замотаев В.П. Справочник по лекарственным растениям. — М.:
Металлургия, 1989. – 425 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапевтичні засоби проти радіації. — К.: Здоров’я,
Медекол, 1992. – 180 с.

Товстуха Є.С. Фітотерапія. — К.: Здоров’я, 1991. — 192 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020