.

Абу Рейхан Аль-Біруні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
389 2373
Скачать документ

Реферат на тему:

АБУ РЕЙХАН АЛЬ-БІРУНІ (973—1048 pp.)

Видатний арабський учений Абу Рейхан аль-Біруні народився 4 вересня 973
р. в стародавній столиці Хорезму м. Кяті (нині місто Біруні
Каракалпацької АРСР). Повне ім’я його Абу Рейхан Мухаммед ібн Ахмед
аль-Біруні.

Прізвище аль-Біруні, певно, походить від слова «бірун» (передмістя) і
означає, що народився він не в місті, а десь поза ним. В одному із своїх
віршів він пише: «По правді сказати, я не знаю своєї родовідної, бо я не
знаю по-справжньому свого діда, та й як мені його знати, коли я не знаю
свого батька». Свою матір він називає «носильницею дров».

Місто Кят на той час було великим культурним і торговельним центром.
Правив ним хорезмшах Абу Абдаллах, останній з династії Афригідів.
Випадок звів аль-Біруні з двоюрідним братом хорезмшаха —Абу Наср Мансур
ібн Іраком, який був автором фундаментальної праці з астрономії і
математики. Мухаммед стає помічником і учнем Ман-сура ібн Ірака. Він
допомагає йому у спостереженнях за зірками, проводить обчислювальні
роботи. Ще в юнацькі роки аль-Біруні став відомим серед астрономів,
математиків, письменників, лікарів. У 21 рік він сконструював астролябію
для спостережень сонячних затемнень, а також одним з перших виготовив
глобус. Одночасно для визначення кута нахилу екліптики учений проводив
спостереження і дослідження в галузі сферичної тригонометрії. Аль-Біруні
довелося жити й працювати у неспокійний період становлення
феодально-кріпосницького ладу. Жорстокі війни і вбивства були звичайним
засобом захоплення влади. Біруні тільки-но розпочав спостереження в
обсерваторії поблизу міста Кят, як почалась війна між правителями
Хорезму. У 992 р. військо еміра Мамуна ібн Мухаммеда захопило Кят.
Хорезмшах Абу Аб-даллах був убитий, Біруні був змушений залишити Хорезм.
Він прожив деякий час у місті Рей (біля Тегерана), а згодом знову
повернувся в Кят. Невдовзі все повторилось—Кят захопили війська еміра
Ургенча Мамуна І, а новий хорезм-шах був убитий. Біруні довелося
переїхати до м. Гургана (на Східному березі Каспійського моря).
Правитель цього міста славився як захисник науки і вчених. Біруні
сподівався знайти у Гургані необхідні умови для наукової діяльності. Тут
він прожив близько шести років і написав свою «Хронологію», яка ще
називалась «Пам’ятники минулих поколінь».

У цьому творі він описав історію культури народів, які населяли Хорезм,
їх звичаї і особливості побуту, а також докладно описав системи
літочислення, якими користувались ці народи у різні епохи.

У Гургані аль-Біруні написав свою другу працю «Сферика», або «Ключі
науки астрономії про те, що відбувається на поверхні сфери».

У 1004 р. на запрошення нового хорезмшаха Алі ібн Мамуна учений
повернувся до Хорезму і оселився в його новій столиці Ургенчі. Хорезмшах
запросив до столиці багатьох учених з різних країн. Утворилось наукове
товариство під назвою «Академія Мамуна». Біруні був організатором
наукової праці цієї академії і сам брав у ній активну участь. При дворі
хорезмшаха Біруні прожив до 1017 р. Крім наукової роботи, він виконував
при дворі хорезмшаха важливі дипломатичні доручення, що свідчить про
високу загальну культуру вченого. Біруні володів багатьма мовами, в тому
числі перською, согдійською, сірійською, грецькою, єврейською, а пізніше
вивчив і санскрит.

У кінці 1017 р. Хорезм захопив султан Газни Махмуд, який був дуже
жорстокою людиною. Він зруйнував не тільки столицю, а й усю країну. Під
владою Махмуда Біруні прожив 13 років. Жилося йому дуже тяжко. Був
навіть випадок, коли шах Махмуд віддав наказ стратити Біруні,
звинувативши його в невірі. Лише завдяки втручанню візира вчений був
урятований від смерті. Незважаючи на несприятливі умови, Біруні
самовіддано працює над новими творами і проводить дослідницьку роботу.
Першою працею цього періоду була давно задумана «Історія Хорезму», яка
має характер особистих спогадів і разом з тим розповідає про долю
хорезмського народу. У цей час він закінчує також працю з геодезії під
назвою «Визначення меж міст для уточнення відстаней між населеними
пунктами». У 1029 р. Біруні закінчує працю «Книга зрозуміння начал науки
зірок», або просто «Наука зірок». Ця книжка написана у вигляді запитань
і відповідей і за традицією тих часів повинна мати астрологічний
характер. Проте лише третина їх присвячена питанням астрології, а решта
— суто астрономічним викладкам і математичним питанням.

Невдовзі шах Махмуд пішов війною на Індію. У похід він узяв і Біруні як
освічену людину, що знала багато мов. В Індії Біруні визначив
географічні координати багатьох міст, де йому довелося побувати. Як
наслідок вивчення наукових досягнень індійських учених, ознайомлення з
їх побутом і культурою, з’явилась фундаментальна праця «Роз’яснення
властивих індійцям наукових досягнень, які приймаються чи заперечуються
розумом» (1031 p.). Ця праця складається з 80 розділів і містить багато
цікавих фактів з життя індійців. Тут висвітлено їх філософію,
літературу, астрономію, методи числення, способи відлічування днів,
місяців, років. У цей час Біруні переклав на санскритську мову «Начала»
Евкліда і «Альмагест» Птолемея, щоб ознайомити індійців з класичними
творами грецьких учених. Переклав також і свою «Астролябію». У цей же
період учений закінчив ще одну книжку під назвою «Трактат про визначення
хорд у крузі за допомогою властивостей ламаної лінії, вписаної в нього»
(«Хорди»).

Після смерті султана Махмуда всупереч заповіту султаном став його
старший син Масуд. Він добре ставився до Біруні. Сам Біруні пише, що
Масуд ще в свої юні роки дав йому можливість займатися наукою,
забезпечив свободу і піклувався про нього. Біруні з новою силою взявся
за творчу роботу. Він написав великий трактат з астрономії. У цій праці
вчений Середньої Азії вперше висловив думку, що Земля обертається
навколо Сонця.

Праця складалась з 11 книжок і була присвячена шаху Масуду. Тому в
наукових колах вона відома під назвою «Канон Масуда». Саме тут було
висловлено нову ідею про зв’язок між несумірними відрізками і числовими
ірраціональностями. В останні роки життя Біруні написав працю «Про
лікарські рослини, що використовуються в медицині». У книжці 1116
параграфів, в яких описано лікарські рослини і дано назви їх багатьма
мовами, які знав учений.

Окремо слід сказати про вклад Біруні у розвиток арифметики, алгебри,
геометрії і тригонометрії. Міркування Біруні в галузі арифметики дуже
близькі до поглядів грецьких математиків. Розглядаючи цілі числа, він
називає їх парними і непарними, простими і складними. За старими
традиціями він пише про числа фігурні, плоскі (або квадратні), тілесні
(або кубічні) і т. д., а також дає пояснення до дій з цілими числами,
піднесення їх до степеня, добування коренів. Біруні працював над теорією
підсумовування числових рядів і питаннями комбінаторики. Він обчислив
суму 64 членів геометричної прогресії: 1+2 +22+23 + … . Ця сума
дорівнює числу зерен пшениці з відомої індійської легенди про походження
гри в шахи. Аль-Біруні викладає тут відомості про індійську позиційну
десяткову систему числення, пояснює індійське «правило трьох»: про
знаходження числа х, яке з числами а, Ь, с становить пропорцію а : b = с
: х. Не обминув своєю увагою Біруні і теорію дробів та дії з ними.

Свої погляди щодо алгебри аль-Біруні виклав у творі «Наука зірок».
Спочатку він докладно розглядає основні операції, за допомогою яких
алгебраїчні рівняння можна звести до простішого вигляду, і дає правило
знаків. Подібно до аль-Хорезмі, Біруні розподіляє рівняння на типи і
пояснює, як їх розв’язувати. Способів розв’язання кубічних рівнянь він
не дає.

У цьому самому творі Біруні викладає свої міркування з геометрії.
Спочатку він наводить означення геометричних понять, близькі до
Евклідових. При цьому вчений рекомендує починати вивчати геометрію з
означення тіла, потім вивчати поверхні, лінії і точки. Паралельні лінії
він розглядає як прямі, що лежать в одній площині і відстань між ними
не змінюється. В іншому творі Біруні розглядає питання побудови і
обчислення сторін правильних многокутників з 5-а, 7-а, 8-а, 9-а і 10-а
сторонами. Він докладно пояснює їх побудову і дає формули для обчислення
їх сторін. Тут же розглядає задачу трисекції кута.

У III книжці «Канон Масуда» Біруні виклав свої міркування з
тригонометрії. Насамперед він дає означення основних шести
тригонометричних функцій і вперше однотипно пояснює їх на колі. До нього
на колі пояснювали лише синус, косинус, секанс і косеканс, а тангенс і
котангес — на прямокутному трикутнику. Вчений докладно розглядає
особливості кожної функції і дає алгебраїчну залежність між ними у
вигляді окремих формул, дуже близьких до сучасних. Тут же він складає
таблиці залежності тригонометричних величин, якими пізніше користувався
математик Насреддін Тусі і вчені самаркандської школи. Дальшого розвитку
тригонометрія в країнах ісламу не мала. В Європі такого рівня
тригонометрія досягла лише в XV ст.

За своє життя аль-Біруні написав 143 твори, а 27 творів за його участю
створили інші автори. Ці твори, як уже зазначалось, були присвячені
науковим питанням з математики, астрономії, географії, філософії. Важко
назвати галузь наукової діяльності, якою не займався б аль-Біруні.

Помер Біруні в м. Газні 11 грудня 1048 р. У 1973 р. за рішенням ЮНЕСКО і
Міжнародного конгресу учених сходознавців відзначалося тисячоліття з дня
народження великого вченого Середньої Азії.

ЛІТЕРАТУРА

Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. «Наука й жизнь», 1973, № 9.

Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев — создатель синтеза
механизмов. «Наука й жизнь», 1972, № 1.

Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.

Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. «Природа», 1971, № 2.

Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики.
К., «Радянська школа», 1973.

Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.

Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М.,
Физматгиз, 1956.

Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.

Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., «Веселка», 1970.

Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М.,
«Наука», 1971.

Инфельд Д. Зварист Галуа — избранник богов. М., «Молодая гвардия», 1960.

Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.

Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.

Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.

Левин В. Й. Рамануджан — математический гений Индии. М., «Знание», 1968.

Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.

Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., «Просвеще-ние», 1964.

Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. «Наука й жизнь», 1970, № 11.

Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.

Салье М. Мухаммед аль-Хорезми — великий узбекский учений. Ташкент, 1954.

Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., «Радянська школа»,
1960.

Стройк Д. Коротка історія математики. К., «Радянська школа», 1960.

Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, «Высшая школа», 1966.

Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки.
К., «Радянська школа», 1956.

Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., «Радянська
школа», 1956.

Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020