Якість та конкурентоспроможність продовольчих товарів на ринку України (курсова)

маркетинг

Курсова робота

на тему:

Якість та конкурентоспроможність продовольчих товарів на ринку України
Зміст

TOC \o «1-3» \h \z HYPERLINK \l «_Toc31538750» Вступ PAGEREF
_Toc31538750 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc31538751» 1. Поняття якості та
конкурентоспроможності продовольчих товарів PAGEREF _Toc31538751 \h 5

HYPERLINK \l «_Toc31538752» 2. Теоретичне обґрунтування дослідження
конкуренції в круп’яній галузі PAGEREF _Toc31538752 \h 8

HYPERLINK \l «_Toc31538753» 2.1. Інформація, необхідна для аналізу
конкурентних позицій у круп’яній галузі PAGEREF _Toc31538753 \h 8

HYPERLINK \l «_Toc31538754» 2.2. Проблеми, зв’язані зі збором
необхідної інформації PAGEREF _Toc31538754 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc31538755» 2.3. Методики аналізу конкурентного
положення підприємства в галузі PAGEREF _Toc31538755 \h 10

HYPERLINK \l «_Toc31538756» 3. Первинна інформація і фактори формуючі
конкурентні характеристики в круп’яній галузі PAGEREF _Toc31538756 \h
13

HYPERLINK \l «_Toc31538757» 3.1. Крупа її фізичні складники, як
основа споживацьких переваг PAGEREF _Toc31538757 \h 13

HYPERLINK \l «_Toc31538758» 3.2. Формування якості крупи в процесі
виробництва PAGEREF _Toc31538758 \h 14

HYPERLINK \l «_Toc31538759» 3.3. Асортимент крупи PAGEREF
_Toc31538759 \h 15

HYPERLINK \l «_Toc31538760» 3.4. Круп’яні концентрати — як товари
замінники на конкурентному ринку PAGEREF _Toc31538760 \h 21

HYPERLINK \l «_Toc31538761» 4. Ринкові тенденції у галузі PAGEREF
_Toc31538761 \h 23

HYPERLINK \l «_Toc31538762» 4.1. Загальні показники ринкової ніші
PAGEREF _Toc31538762 \h 23

HYPERLINK \l «_Toc31538763» 4.2. Експорт зернових і круп як показник
конкурентоспроможності на світовому ринку PAGEREF _Toc31538763 \h 25

HYPERLINK \l «_Toc31538764» Висновки PAGEREF _Toc31538764 \h 34

HYPERLINK \l «_Toc31538765» Список використаної літератури PAGEREF
_Toc31538765 \h 36

Вступ

Проблематика конкуренції на ринках круп’яних культур завжди займала
передові позиції серед ринкових та навколо ринкових оглядів. Перш за все
це стосується цінових оглядів, на котрих формуються прогнозні ціни та
орієнтовні закупівельні ціни.

Крупи — це продукція призначений для задоволення реальних потреб
споживачів.

Діяльність по виготовленню такого виду продукції варто розуміти не
тільки як продукт праці людини, але й у більш широкому смислі. Як і
кожна продукція, крупа стає товаром тільки тоді, коли вона стає об’єктом
купівлі-продажу і має споживчі властивості, що задовольняють споживачів.
Отже, тільки в сфері ринкової торгівлі продукція виробників,
перетворюється в товар. Ринок попередніх продаж є ринком зобов’язань, а
не ринком круп безпосередньо.

Мета курсової роботи показати основні споживчі характеристики круп, як
основний елемент конкурентної переваги та ринкову ситуацію на цьому
сегменті продуктового ринку. Для досягнення цієї мети потрібно дослідити
основні види класифікації круп та визначитись з характеристиками за
якими ці крупи класифікують та котрі становлять в подальшому основу
споживчих характеристик.

Предметом дослідження в роботі був метод дослідження конкурентної
ситуації на ринку круп та круп’яних виробів Дослідження відповідності
товарних характеристик їх реальній ринковій споживчій характеристиці
відбувалось на базі спеціалізованих досліджень маркетингових компаній.
Характерні риси товарів у сфері їхнього обігу і споживання розглянуто в
комплексі з урахуванням факторів і змін, що відбуваються з продукцією
(товаром) від виробництва до споживання. .

Основні задачі роботи:

визначення основних характеристик, що складають споживацькі властивості
круп як основу конкурентних переваг;

класифікація круп як основа конкурентної сегментації ринку;

вивчення властивостей, асортименту та конкурентних переваг вітчизняних
круп на світовому ринку на основі експортних показників України;

вивчення області застосування круп їхніх головних замінників;

визначення основних напрямків, перспектив в області виробництва і стан
споживчого ринку;

вивчення умов упакування, маркірування, кодування, збереження;

При підготовці роботи були використані основні принципи товарознавства в
галузі харчових продуктів:

ліцензування продаж та сертифікація кінцевого продукту;

досягнення оптимального результату при русі товарів від виробництва до
споживання;

систематизація круп при їхній ідентифікації, класифікації й кодуванні.

Через те, що конкурентне положення чітко не визначається, керівництво
починає розуміти, що щось йде не так тільки після явного зниження
обсягів продажів. У даній ситуації як правило починаються спроби
налагодити збут пошуком усі нових і нових ринків збуту для своєї
продукції, тоді як її життєвий цикл, наприклад, унаслідок розвитку
технології в конкурентів уже перебуває в стадії залишкового попиту.
Звідси чітко просліджується необхідність постійного моніторингу галузі і
комплексного дослідження свого конкурентного положення в ній.

В роботі використано спеціалізовану технічну літературу, ринкові огляди
спеціалізованих періодичних видань.

В успішному вирішенні питань, зв’язаних зі збереженням, переробкою,
зниженням втрат круп, важливу роль грають — біологічна наука,
насінництво, товарознавство. У розвитку насінництва й рослинництва в
Україні слід відзначити великі заслуги видатних вчених А. Т. Болотова,
И. В. Мічуріна, Н. И. Кичунова, М. В. Ритова, В. В. Шашкевича, Л. П.
Симиренка й ін.

Суттєвий внесок у створення наукових основ товарознавства привніс
харчових продуктів проф. Ф, В. Церевитинов (1874—1947 р.), що створив
капітальну працю «Хімія і товарознавство харчових продуктів».

Теоретичною основою для подальшого розвитку наукового товарознавства
харчових продуктів є праці акад. А. И. Опаріна, проф. Л. В. Метлицького
і їхніх учнів. Важливе значення мають наукові дослідження в області
біохімії стійкості круп до інфекційних хвороб, а також в області
біохімії спокою, дозрівання і старіння.

Неоціненне значення для розвитку товарознавства харчових продуктів мають
роботи професорів В. Г. Сперанського, Н. В. Сабурова, Г. Г.
Скробанського, А. А. Колісника, Б. П. Широкова, 3. В. Коробкиної і
інших.

Важливим є поліпшення якості продукції агропромислового комплексу
України останніх років. У цьому напрямку проводиться відповідна робота:
діє Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, “Про захист прав
споживачів”, видано Декрет Кабінету Міністрів України “Про
стандартизацію і сертифікацію”, впроваджуються інші важливі документи.
Прийнята відомча програма “Про зерно в Україні 2001-2004 рік”. Особливу
увагу в цих документах приділено питанням сертифікації харчової
продукції стосовно безпечності для життя і здоров’я людини.

Поняття якості та конкурентоспроможності продовольчих товарів

Щоб продукція агропромислового комплексу була конкурентоспроможною на
світовому ринку, вона повинна відповідати таким вимогам: бути
конкурентоспроможною та недорогою в ринковому розумінні; мати
оптимальний вміст поживних речовин; в ній не повинно бути шкідливих для
організму речовин; мати високий рівень готовності; бути зручною при
споживанні; мати надійну, екологічно чисту і художньо оформлену
упаковку.

Конкуренція на ринку зерна та круп відіграє важливу роль в економіці
України.

На виробництво продукції аграрного сектора в Україні, як і у всьому
світі впливають ті чи інші фактори: природнокліматичні умови, наявність
сільськогосподарських угідь, капіталу, робочої сили, відповідної
інфраструктури, тощо.

У багатьох країнах вплив тих чи інших факторів на виробництво продукції
аграрного сектора є неоднаковим. Небагато сільськогосподарських угідь
щодо чисельності населення мають Японія, Індонезія, Великобританія,
Вірменія, Грузія, Філіппіни, КНР, Пакистан та інші країни. Надзвичайно
низький цей показник у .Норвегії, Ісландії, Саудівській Аравії.

Сільськогосподарські угіддя низької продуктивності переважають у
Фінляндії, Швеції, Казахстані, Монголії, в багатьох районах Росії тощо.
У Сирії засівається тільки 3,5 млн. га площ із 18,2 млн., які є у
країні. В Чилі землі, які обробляються, становлять менше, ніж 3%
території.

Незважаючи на обмеженість території, Україна належить до найбагатших
країн Земної кулі за сільськогосподарськими угіддями, особливо за
посівними площами. Ґрунти в країні є дуже родючими, оскільки
представлені здебільшого чорноземами. Особливо багаті такими ґрунтами
південні і центральні райони України (Миколаївська, Херсонська, Одеська,
Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Кіровоградська
області). Частка українських чорноземів у світовій їх кількості
становить майже 50%.

Щодо природнокліматичних умов, котрі є визначальними конкурентними
перевагами, то вони дуже відрізняються у регіонах світу, в окремих
країнах і, навіть, у різних районах тієї чи іншої країни. Погані
природнокліматичні умови для виробництва сільськогосподарської продукції
мають Саудівська Аравія, Судан, Монголія, Швеція, Норвегія, деякі райони
КНР, Росії, Австралії, Канади, США та інших країн.

Агрокліматичні умови для виробництва основних видів
сільськогосподарських культур (зерна, і круп) в Україні переважно
сприятливі. Вони трохи гірші для продукування рису, соєвих бобів, та
деяких інших культур.

В аграрному секторі США, Канади, Голландії, Німеччини, Франції, Італії,
Великобританії, Австралії, ПАР та інших країн працює висококваліфікована
робоча сила, однак її вартість висока, що знижує показники
конкурентності.

В Україні, В’єтнамі, Індії, КНР, Росії та інших країнах у
сільськогосподарському виробництві е достатньо робочої сили, але
вартість і кваліфікація її низькі.

У багатьох країнах світу фермером може бути тільки та людина, яка має
відповідну професійну підготовку, вміє добре працювати і раціонально
використовувати сільськогосподарські угіддя.

Як конкурентну перевагу продукції слід відзначити той факт, що
індивідуально розвинуті країни світу (США, Канада, Австралія, країни ЄС
та ін.) роблять великі капіталовкладення в сільське господарство. Для
інвестування сільськогосподарського виробництва не мають достатнього
капіталу країни Азії, Африки, Латинської Америки, Східної Європи та СНД,
у тому числі й Україна.

У передових країнах дуже добре розвинута інфраструктура (транспорт,
зв’язок, банки та ін). У сільській місцевості України така
інфраструктура є ще на низькому рівні. Особливо це стосується
автомобільних доріг, переробних підприємств, сховищ для зернової
продукції, лікувальних закладів тощо.

Країни світу, в яких згадані умови гармонійно поєднані, досягли великих
успіхів у виробництві круп’яної продукції. До них належать, насамперед,
США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Німеччина, Франція,
Великобританія, Італія, Данія, Голландія та ін. У названих країнах у
цілому є непогані сільськогосподарські угіддя та природнокліматичні
умови, висококваліфікована робоча сила. В них інфраструктура на
належному рівні і значні капіталовкладення в аграрний сектор. Саме ці
країни продукують багато зерна, олій, круп та інших товарів.

У світі спостерігається концентрація сільськогосподарського виробництва.
Щорічно зменшується кількість малих фермерських господарств, оскільки
вони не витримують конкуренції з більш великими господарствами.

У США, фермерам, які мають великі сільськогосподарські угіддя (1 тис. га
і більше), рекомендується створювати, де це можливо, замкнене
виробництво, що дає змогу збільшити вартість продукції у 2-3 рази. За
відсутності у фермера відповідної площі сільськогосподарських угідь,
рекомендовано об’єднуватися з іншими фермерами.

У країнах світу велику увагу приділяють спеціалізації
сільськогосподарського виробництва, що дозволяє раціонально
використовувати природні умови, матеріальні і трудові ресурси,
впроваджувати передову технологію та ін.

Спеціалізація, як конкурентна перевага, дозволяє одержувати максимальну
кількість продукції при мінімальних затратах праці і коштів, що є дуже
важливим у ринкових умовах. На внутрішній і зовнішній ринки може
виходити лише та продукція, яка має високу якість і низьку ціну.

Вузькоспеціалізованими є понад 90% фермерських господарств США, Канади,
Австралії та інших країн. Наприклад, одні фермери США займаються
вирощуванням пшениці, другі — кукурудзи, треті — соєвих бобів. В Японії
вузька спеціалізація є у 80% фермерських господарств. У ЄС таких
господарств близько 60-65%.

Слід зауважити, що спеціалізація сільськогосподарського виробництва є
можливою тільки у тих країнах, де добре розвинута транспортна система,
відсутні серйозні заразливі захворювання зернових, тощо.

Виробництво сільськогосподарської продукції в індивідуально розвинутих
країнах світу високомеханізоване. Воно насичене різноманітною і
достатньо складною технікою. В цих країнах із року в рік поліпшуються
якість гібридного насіння і породи тварин, широко використовуються
добрива і пестициди, оперативно впроваджуються у виробництво нові
технології. Там працюють агенти-розповсюджувачі, які інформують фермерів
про нові відкриття в галузі вирощування зерна і тваринництва, про нове в
управлінській практиці. Вони консультують фермерів у питаннях
конкретного виробництва та управління, демонструють передові методи.

У передових країнах світу державні структури приділяють аграрному
сектору значну увагу. Йому надаються значні субсидії. На американському
континенті в найбільших масштабах субсидують сільське господарство США.

В Україні, як і в багатьох країнах світу, харчова промисловість відіграє
важливу роль в економіці держави. Однак розвиток цієї галузі в Україні
набагато гірший, ніж у передових країнах світу.

Україна повинна приділяти більше уваги підвищенню вартості продукції
харчової промисловості у структурі вартості її в агропромисловому
комплексі. Зараз вартість такої продукції не перевищує 30%. У передових
країнах світу вона становить від 60 до 70% і більше. З метою виправлення
такого становища і зменшення втрат продукції аграрного сектора державні
структури повинні дбати про розвиток дрібних підприємств харчової
промисловості, як найбільш мобільних.

У майбутньому, з нарощуванням виробництва продукції харчової галузі
промисловості, поліпшення її якості і зниження собі. вартості, Україна
повинна шукати стабільні і надійні ринки збуту, Основну увагу слід
приділяти зміцнюванню своїх позицій на продовольчих ринках Росії, країн
Закавказзя, Середньої Азії і Близького Сходу.

Деякі види продукції харчової галузі промисловості України є нині
конкурентноспроможними не тільки в СНД, але й у країнах близького і
далекого зарубіжжя. До такої продукції належать цукор, кондитерські
вироби, горілка, пиво, соняшникова олія тощо. Міжнародний сертифікат
якості має десяток підприємств, що експортують продукцію, в тому числі у
розвинуті країни, зокрема в США.

Теоретичне обґрунтування дослідження конкуренції в круп’яній галузі

У процесі переходу до ринку, підприємства зіткнулися з багатьма
проблемами виживання. Повний доступ до зовнішнього середовища приніс не
стільки нові можливості, скільки нові проблеми ефективного
функціонування підприємства на ринку. До впровадження маркетингу
підприємства приходили і донині приходять тільки внаслідок тяжкого
положення зі збутом власної продукції. Це характерно для більшості
вітчизняних підприємств. Причому найчастіше, знову створений відділ
маркетингу перетворюється в другий відділ збуту. Також, часто
керівництво не до кінця усвідомлює сутність маркетингу і «прив’язує»
зарплату фахівців відділу маркетингу до обсягів продажів. І внаслідок
цього в маркетологів не вистачає ні часу ні значної мотивації для
постійного і всебічного аналізу ринку. Дії керівництва зрозумілі —
необхідно збути продукцію і дістати прибуток зараз і по максимуму, а не
затрачати час, засоби і зусилля фахівців для того, щоб ті проводили
дослідження, що найчастіше не приносять швидкої і стовідсоткової
віддачі. Таким чином, створюючи відділ маркетингу, підприємство
сподівається одержати додаткових споживачів і забезпечити збут своєї
продукції.

Тим часом, орієнтуючись винятково на збут, підприємство не може цілком
контролювати ситуацію. Воно «вариться у власному соку», не усвідомлюючи
небезпеки стати аутсайдером галузі.

Велика кількість зерно-заготівельних компаній сповідають перераховані
принципи маркетингу. Актуальність дослідження конкурентних позицій на
круп’яному ринку підтверджується постійним попитом високою цінністю
даної інформації і платністю надання її складових частин у ЗМІ і
спеціалізованих виданнях.

Інформація, необхідна для аналізу конкурентних позицій у круп’яній
галузі

Необхідно відзначити, що класичний маркетинг не наполягає на
заглибленому дослідженні конкурентів, пропонується їхнє просте
ранжирування по широті асортименту, зовнішнім перевагам, характеристикам
якості, цінам і системам просування продукції. Також використовуються
думки споживачів щодо продукції конкурентів, що теж впливає на ранг
конкурента.

На мій погляд, для вітчизняних підприємств подібне поверхневе
дослідження неприйнятне. Справа в тім, що ситуація на більшості
вітчизняних ринків надзвичайно нестабільна і той, хто вчора був «ніким»,
завтра може вибитися в лідери і навпаки. Це зв’язано з безліччю
особливостей і макрофакторів. Цю ситуацію можна охарактеризувати як
«непередбачуваність власного положення і положення сусідів на ринку».

У зв’язку з цим необхідно виділити проблему, що постає перед більшістю
маркетологів — як угадати зміни ситуації в галузі через рік, через ряд
років. Для відповіді на поставлене питання необхідно досить докладне
вивчення конкурентів.

Всю інформацію про конкурентів можна класифікувати на двох груп:
первинну і вторинну.

Дані, спеціально отримані для аналізу конкретних сторін діяльності
конкурента, є первинною інформацією. Основними методами збору первинної
інформації є спостереження, опитування й експерименти. З їхньою
допомогою встановлюються цікавлячі факти, кількісно і якісно описуються
дії конкурента. Головними джерелами первинної інформації про конкурентів
є як правило: канали розподілу продукції, постачальники і споживачі
продукції; рекламні агентства, торгові агенти, маркетингові фірми, що
обслуговують конкурента, інженерний, торговий і управлінський персонал
підприємства конкурента, спеціальні аналітичні служби.

Основне достоїнство первинної інформації: швидкість відповіді на
цікавлячі питання, простота наступного її зведення в потрібну форму,
представлення «живого» думки про діяльність конкурента.

Недоліками первинної інформації є: суб’єктивність, неповнота, високий
ступінь невірогідності, складність доступу і дорожнеча (у випадку з
персоналом підприємства і спеціальних аналітичних служб).

Вторинна інформація про конкурента включає дані, що пройшли попередню
аналітичну обробку, мети якої, як правило, не збігаються з цілями
аналізу. У зв’язку з цим дана інформація вимагає проведення додаткових
процедур вибору, ранжирування і компіляції, що приводять її у вид,
необхідний для проведення аналізу. До основних джерел вторинної
інформації відносяться: звіти про виробничо-господарську діяльність,
статті про діяльність конкурента в періодичній пресі, довідкові видання
про кон’юнктуру ринку, тенденціях і проблемах його розвитку, що
включають дані про конкурента, публікуємі інтерв’ю управлінського
персоналу і керівництва компанії, думки споживачів про характеристики
продукції конкурента.

Проблеми, зв’язані зі збором необхідної інформації

Необхідно відзначити, що найчастіше, для складання картини галузевої
конкуренції перерахованої вище інформації явно недостатньо. Для
заглибленого дослідження необхідна також і вторинна інформація
конфіденційного характеру, наприклад — обсяги виробництва тієї чи іншої
номенклатурної позиції, календарний план виробництва, база відвантаження
підприємства — конкурента, куди входять також і опис усіх його
споживачів. У цілому, заглиблене дослідження конкурента починається з
аналізу фінансових показників (даних балансу) — тут уже можна простежити
динаміку розвитку конкурента і його відносну силу.

Усю вторинну інформацію зі ступеня приступності можна розділити на три
групи:

Відкрита інформація (номенклатура, ціни, якісні характеристики
продукції, система просування, представленість на ринку).

Умовно відкрита інформація (бухгалтерський баланс підприємства, звіт про
прибутки і збитки, рейтинг підприємства).

Закрита інформація (обсяги виробництва продукції з розбивкою по
номенклатурних лініях, календарний план виробництва, база відвантаження,
застосовувані технології).

При зборі й аналізі інформації, виникає цілий ряд проблем: для першої
групи характерна неповнота інформації для повноцінного дослідження
конкурентної ситуації на ринку, друга група найчастіше характеризується
невірогідністю — вітчизняні підприємства схильні фальсифікувати дані
балансів з метою відходу від податків, тобто можлива неточна оцінка сили
конкурента, і, нарешті третя група характеризується закритістю чи
доступу надзвичайною дорожнечею.

Для рішення проблем невірогідності бажано збирати інформацію з різних
(незалежних) джерел, що підвищує об’єктивність одержуваних результатів.
Тут гарним способом є експертне зважування джерел інформації з їхньої
відносної вірогідності, або по довірі джерелу. Рішення проблем із
третьою групою інформації бачиться в підвищенні фінансування маркетингу
на підприємстві. Як показує практика, жодне серйозне дослідження
діяльності конкурентів не обходиться без використання подібної
інформації.

Методики аналізу конкурентного положення підприємства в галузі

Усі методики дослідження конкурентного положення підприємства прийнято
поділяти на двох груп.

Перша група — параметричні (в основному на основі первинної інформації,
коли вибираються параметри порівняння конкурентів і з’ясовуються думки
споживачів, продавців, постачальників щодо цих параметрів, потім
інформація зводиться в зручну форму — чи матрицю таблицю). Перевагою цих
методик є швидкість і відносна дешевина, але в той же час є небезпека
суб’єктивності і неточності думок. Досить складно простежити чи силу
слабість конкурента, тим більше, неможливо будувати прогнози його
розвитку.

Друга група — рейтингові оцінки (тут використовуються зведення, отримані
шляхом інтерв’ювання менеджерів і зведена фінансова звітність
конкурентів, потім будується чітка математична модель, на основі якої
всі дані по конкурентах зводяться в коефіцієнтні показники). На основі
показників вибудовується рейтинг підприємств. Очевидною перевагою цих
методик є достатня точність і можливість виявлення точного положення
власного підприємства в галузі.

Але, необхідно додати ще одну групу методик, зв’язану з більш детальним
дослідженням галузі — поглиблений аналіз конкурентів і складання
прогнозів розвитку галузі. Тут необхідна інформація, що розкриває
внутрішні механізми роботи конкурента. До такої інформації можуть
відноситися дані про обсяги виробництва продукції з розбивкою на окремі
номенклатурні позиції, деталізовані дані по експорті і відвантаженню,
плани виробництва і т.д. На основі цих даних можливо побудувати модель
поводження конкурента, його майбутнє стан. Ці методики дозволять
одержати величезна перевага перед конкурентами і, можливо, виграти
конкурентну боротьбу, при грамотному їхньому використанні.

Не можна не відзначити специфіку третьої групи методик — просліджується
досить тонка грань між цими методиками і промисловим шпигунством, тут
необхідна особлива обережність.

Ситуаційний підхід до аналізу конкуренції на ринку (проблеми вибору
альтернатив)

Незважаючи на очевидну актуальність постійного моніторингу конкурентної
позиції підприємства, необхідно враховувати фактор дорожнечі інформації
і запасу часу для ухвалення рішення. При визначенні складу
використовуваних даних важливо постійно зіставляти ці фактори і
значимість одержуваних у ході аналізу результатів. Іншими словами,
необхідно правильно визначити свою позицію щодо об’єктивних, але досить
“дорогих” результатів, і “дешевих”, але недостатньо точних, зіставивши
все це згодом для ухвалення рішення.

У залежності від ситуації на підприємстві, маркетологам рекомендується
робити вибір інформації, необхідної для аналізу конкурентного положення
виходячи з наступної моделі (Рис.1.).

Рис. 1. Модель вибору інформації, необхідної для аналізу галузі.

Представлена модель припускає вибір тієї чи іншої інформації для аналізу
конкурентів при наступних умовах:

Блок 1 — необхідно швидке реагування на сформовану проблему, при
недоліку фінансування маркетингових досліджень. Тут можливий вибір
тільки загальної інформації, такий як: кількість конкурентів у галузі,
їхні номенклатурні лінії, ціни, оцінки підприємств — конкурентів у
пресі, зовнішні характеристики систем просування і т.п. Як результат —
ймовірний недостатність даних для повноцінного аналізу галузі.

Блок 2, тут також зважується яка-небудь тактична задача, найчастіше —
швидке визначення свого місця в галузі. При достатнім фінансуванні
рекомендується використовувати для цього готові рейтингові оцінки
найбільших консалтингових чи компаній рейтингових агентств. В основному,
це такі компанії як: Standard & Рооr’s, Dun & Bradstreet, Мооdу’s і ін.,
Приклад українського дослідника наведений в наступних розділах. Також,
основою побудови рейтингів є фінансові показники роботи підприємства, а
в Україні можлива фальсифікація і, як наслідок — невірна оцінка.

Блок 3 — цей блок викликає сумніви, тому що імовірно, неможливо провести
поглиблений аналіз галузі дешево і швидко.

Блок 4, тут швидше за все — підприємство знаходиться в кризовій ситуації
і керівництво бачить вихід у швидкій зміні поведінки підприємства на
ринку. У цьому випадку для того, щоб швидко зорієнтуватися щодо
можливостей свого підприємства і сусідів у галузі, найкраще придбати
готовий звіт аналізу галузі добре зарекомендувала себе маркетингової чи
консалтингової компанії. У даному випадку гарантований результат, але є
і мінуси — по-перше, прийдеться довіряти чужим результатам, а по-друге,
прийдеться платити досить багато.

Блок 5 — цей блок характеризує ситуацію, коли необхідно виробити лінію
поведінки підприємства в галузі, не маючи для цього великих засобів і не
прагнучи до детального пророблення. У цьому випадку найкращим способом
аналізу конкурентів є параметричний аналіз на основі первинної
інформації. При грамотному його проведенні можливе одержання непоганих
результатів.

Блок 6 — цей блок, як і блок 3 викликає сумніву, але вже з інших причин
— чи доцільно проводити аналіз конкурентів довго і дорого так ще і без
достатнього ступеня деталізованості? Швидше за все ні, але якщо все-таки
прийдеться, те можна порадити розробити рейтинг підприємств самотужки,
правда виникне маса складностей і будуть досить великі фінансові
витрати.

Блок 7 характеризує ситуацію, коли керівництво підприємства почуває, що
лідерство в галузі, що трималася багато років початок “похитуватися” і
необхідно детально вивчати своїх конкурентів, яких до недавніх пір було
не видно. Тут можливе складання прогнозів розвитку галузі самотужки,
силами відділу маркетингу. Можливе застосування проектного управління.

Блок 8 — цей блок швидше за все показує не конкретну ситуацію, а
постійний моніторинг ситуації в галузі. Це найбільш результативний блок,
що дозволяє тримати контроль над усіма своїми конкурентами і найбільше
ефективно реагувати на зміни ринку.

Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок про те, що
необхідність постійного моніторингу галузі очевидна, але варіантів
використання фінансових засобів і часу багато. Таким чином, грамотно
використовуючи знання маркетологів, можливо одержати масу переваг для
досягнення лідерства в чи галузі просто-напросто виживання в ній.

В даній роботі було обрано тільки найдешевший варіант ринкового
дослідження.

Первинна інформація і фактори формуючі конкурентні характеристики в
круп’яній галузі

Крупа її фізичні складники, як основа споживацьких переваг

Крупа широко використовується в побуті, суспільному харчуванні і
харчоконцентратному виробництві для готування перших, других і третіх
блюд. Її щорічне виробництво складає 15 млн. т. Це другий за значенням
хлібний продукт (після борошна), одержуваний з цінних у харчовому
відношенні частин зерна. Асортимент крупи нараховує більш 20
найменувань.

У загальному обсязі виробництва головне місце належить крупам з рису,
ячменя, проса, пшениці. Асортимент круп із традиційної сировини
поповнився крупами комбінованими, виробництво яких дозволяє більш повно
використовувати зерно і дати споживачам продукти з більш високою
біологічною цінністю.

Харчова цінність крупи залежить від методів вироблення, хімічного складу
сировини, глибини теплової обробки при готуванні їжі.

З даних табл. 5 видно, що з живильних речовин у крупі переважають
крохмаль і білки. Кількість крохмалю в залежності від виду крупи
коливається від 64 до 74 %. Трохи менше його у вівсяній крупі і гороху
(47—55%). Цукрів небагато—1, 1—3, 4%, але вони впливають на смакові
достоїнства блюд. На долю клітковини приходиться 0, 2—1, 2 %. Її
присутність впливає на засвоюваність і кулінарні властивості крупи. У
цілому вуглеводи крупи засвоюються на 94—96 %.

Білки крупи повноцінні, тому що містять усі незамінні амінокислоти,
однак їхня біологічна цінність знижена дефіцитом лізину і метіоніну.
Якщо взяти до уваги, що оптимальним є співвідношення триптофану, лізину
і метіоніну як 1:3:3, то з поміщених нижче даних

Таблиця 3.1

Місткість мінералів та вітамінів в крупах

Назва

крупи Мінеральні речовини в % Вітаміни в %

натрій калій кальцій магній фосфор залізо каротин В1 В2 РР

Рисова 26 54 24

21 97 1,8 0 0,08 1,6

Пшоно 39 201 27 101 233 7,0 0,15 0,62 0,04 1,5

Гречана

167 70 98 298 8,0

0,53 0,2 4,1

“полт-ка”

261 6,4 0 0,3 0,1 1,4

Манна 22 120 20 30 84 2,3 0 0,14 0,07 1,0

Перлова

172 38 94 323 3,3 0 0,12 0,06 2,0

Вівсяна 45 292 64 116 361 3,9 0 0,49 0,11 1,1

Кукуруд. 55 147 20 36 109 2,7 0,2 0,13 0,07 1,1

Горох шелуш.

731 89 88 226 7,0 0,05 0,9 0,18 2,4

Таблиця 3.2

Вагові дані поживних речовин

Назва крупи Вагова доля Енергетична цінність

Білків Крохмалю Цукру Клітчатки Жирів Золи

Рисова 7,0 73,7 1,1 0,4 0,6 0,7 1351

Пшоно 12,0 64,8 1,7 0,7 2,9 1,1 1397

Гречане ядро 12,6 63,7 2,0 1,1 2,6 1,7 1377

“полтавська” 12,7 63,1 2,5 0,7 1,1 0,9 1360

Манна 11,3 70,3 1,3 0,2 0,7 0,5 1364

Перлова 9,3 73,7 1,6 1,0 1,1 0,8 1364

Вівсяна 11,8 54,7 2,9 2,8 5,8 2,1 1444

Кукурудза 8,3 70,4 2,0 0,8 1,2 0,7 1360

Горох шелушений 23,0 47,4 3,4 1,1 1,6 2,6 1351

видно, що у всіх крупах мало метіонину, а в пшеничних недостатня
кількість метіонину и лізину.

Таблиця 3.3

Місткість основних хімічних сполук

Триптофан Лізин Метіонін

Рис 1 2,5 1,3

Пшоно 1 1 1,1

Гречана ядриця 1 2,6 1,1

Манна 1 2,1 1,9

Вівсяна 1 2,8 0,8

Горох 1 1,6 0,8

У найбільшій кількості (11, 9—12, 7%) білки містяться в гречаній,
вівсяній крупі і пшоні. Уступає їм рис і кукурудзяна крупа (7, 8—8, 3%).
При змішаній їжі білки манної крупи і рису засвоюються на 85 %, а білки
крупи гречаної, перлової, вівсяної, кукурудзяної — на 70 %.

У більшості круп зміст жиру складає 0, 7 -1, 6%. Набагато більше його в
гречаній крупі і пшоні (2, 6—2, 9%), а також у крупах з вівса (близько
6%). Жири засвоюються на 93 %.

Склад мінеральних речовин крупи різноманітний (табл. 3,2), Кількісно
переважають фосфор, калій, магній, кальцій. Біологічну цінність продукту
характеризує співвідношення кальцію, фосфору та магнію. У крупах бракує
кальцію. Його повному засвоєнню перешкоджає велика частка фітинових
з’єднань, що сприяють виведенню кальцію з організму людини. Найбільш
багаті мінеральними речовинами гречана крупа, вівсяна, пшоно, горох
шелушений. Їхня зольність складає 1-2.6 %. Зольність інших круп 0, 5—0,
9 %.

У крупі переважають вітаміни B1, В2 і РР. У найбільшій кількості вони
знаходяться в горосі, вівсяній, гречаній крупі і пшоні. Бідні вітамінами
кукурудзяна, манна і рисова крупи. Недолік вітамінів можна заповнити
розпиленням синтетичних препаратів на поверхні крупи

Енергетична цінність крупи різних видів мало різниться і складає 1350
1-100 кДж на 100 г.

Формування якості крупи в процесі виробництва

Розгорнутий цикл виробництва крупи включає наступні операції: підготовку
зерна, гідротермічну обробку, шелушення, дроблення, шліфування,
сортування, упакування, маркірування. З урахуванням особливостей зерна,
асортименту і призначення крупи схема виробництва може бути повної чи
виключати деякі операції.

Очищення зерна від домішок сприяє підвищенню виходу крупи стандартної
якості і живильної цінності одержуваного продукту. В основі очищення
лежить розходження зерна і домішок за формою, парусності і масі. Чисте
зерно пропускають через магнітні апарати для відділення метало-домішок і
сортують по розмірі. Дуже дрібне зерно видаляють, тому що в ньому багато
оболонок і мінімальна кількість живильних речовин.

Гідротермічна обробка (ГТО) зерна спрямована на підвищення міцності
ендосперму, полегшення відділення оболонок і збільшення виходу цілої
крупи. Вона застосовується при переробці гречки, вівса, кукурудзи,
гороху і рідше при переробці інших культур (рису, проса). ГТО полягає в
пропарюванні зволоженого зерна під тиском протягом 3—5 хв. і
підсушуванні до вологості 12—14 %. У результаті водно-теплової обробки
послабляється зв’язок оболонок з ендоспермом. Відбувається часткова
денатурація білків і клейстеризація крохмалю, інактивуються ферменти.
Крупа з пропареного зерна має більш темний колір, швидше вариться і при
хропінні менше прогоркає. Живильна цінність крупи з зерна, підданого
ГТО, трохи нижче, ніж з виробленого за рахунок руйнування частини
вітамінів (B1 і В2) і утворення меланоідинів з амінокислот і цукрів, що
редукують.

Шелушення необхідно для максимального звільнення ендосперму від
неїстівних частин зерна (оболонок). Операція виробляється на
шеретувальних машинах різної конструкції, обладнаних чи дисками валками
з рифленою, наждаковою чи гладкою чи поверхнею на вальцедекових
верстатах. Видаляють 85—90 % клітковини, 61—79 % пентозанів, 56—80 %
мінеральних речовин.

Дроблення ядра передбачене при виробленні круп дрібного розміру. Його
здійснюють па рифлених вальцях. Здрібнене ядро сортують на ситах по
розмірі.

Іllліфування додає крупі гарний товарний вид, підвищує кулінарні
достоїнства, але знижує біологічну ціль. В результаті ідуть втрати
вітамінів, мінеральних речовин, білків і ліпідів. Не шліфують манну,
гречану і ячну крупи.

Рис і горох полірують. При поліруванні, що випливає за шліфуванням,
видаляють алейроновий шар. Унаслідок цього підвищується засвоюваність,
поліпшуються смакові і споживчі властивості крупи — швидкість
розварювання і збільшення обсягу при варінні. Після полірування крупа
стає глянсуватої, більш округлої.

Готову крупу просівають через контрольні сита, пропускають через
магнітні уловлювачі й упаковують у мішки чи фасують у паперові пакети:
Для упакування крупи по 50 кг використовують мішки 1, II і III
категорій. Маса крупи в паперових пакетах може складати 0,5 чи 1 кг. На
мішок прикріплюють етикетку з указівкою назви крупи, сорту (номера),
номера стандарту, назви підприємства, його місцезнаходження, дати
випуску і номера зміни.

Асортимент крупи

Асортимент крупи можна підрозділити на види, різновиди, групи, марки,
номери, товарні сорти. Така класифікація враховує особливості складу
крупи, спосіб обробки її поверхні, величину крупинок, чистоту крупи
(табл. 3.4).

Рис виробляють зі склоподібного і напівсклоподібного зерна округлої,
подовженої і грушоподібної форм. Розрізняють рис шліфований і
полірований. Побічним продуктом круп’яного виробництва є рис дроблений.

Шліфований рис має злегка борошнисту шорсткувату поверхню. При його
виробленні з зерна видаляють оболонки, зародок і частина алейронового
шару.

Полірований рис білого кольору, гладкий, блискучий, що має склоподібну
консистенцію, що складається цілком з ендосперму,

Рис дроблений— це зерна обробленого рису величиною менш 2/3 природних
розмірів, що не проходять через сито з круглими отворами діаметром 1.5
мм. На сорти його не

По якості шліфований та полірований рис розділяють вищий, 1-го і 2-го
сорту.

Таблиця 3.4

Товарна характеристика круп

Вид зернової культури Вид крупи Різновид Групи Марки Номера Товарні
сорти

Просо Пшоно Шліфоване

Вищий, 1-й,2-й

Рис Рис Шліфований Полірований

Подрібнений Звичайний

Швидковаримий

Звичайний

Вищий, 1-й,2-й

Гречка Гречана Ядриця Звичайна

Швидковарима

1-й,2-й

Січка Звичайна

Швидковарима

1-й,2-й

Пшениця Полтавська Шліфована Звичайна

Швидковарима

1,2,3,4,5

Манна

М,Т,МТ

Ячмінь Перлова Шліфована Звичайна

1,2,3,4,5

Швидковарима

Ячнєва

1,2,3

Овес Вівсяна Цільна, шліфована, плющена, пластівці

Вищий,1,2.

Кукурудза Кукурудзяна Шліфована

1,2,3,4,5

Горох Горох Цільний, полірований Жовтий, зелений

Колотий, полірований Жовтий, зелений

По обсязі виробництва рисова крупа займає ведуче місце. Це виправдано її
високими кулінарними достоїнствами, хоча по харчовій цінності рис
уступає багатьом крупам (бідний білками, вітамінами, кальцієм,
мікроелементами). Рис вариться 15—25 хв., збільшуючись в обсязі в 3, 7—5
разів. Крупа характеризується високою засвоюваністю те (94 96 %), що
обумовлено малою кількістю баластових речовин, є продуктом загального,
дитячого і дієтичного харчування.

Цілий рис використовують як гарнір до прозорих супів і других блюд, для
готування каш, пудингів, запіканок.

Дроблений рис має більш низькі варильні властивості і придатний для
готування грузлих і рідких каш, пюреподібних супів, може бути
компонентом м’ясних блюд (биточків, рулетів, зраз і ін.). У процесі
варіння рису утвориться білково-крохмальний слиз, що дуже слабко
подразнює шлунок. Це обумовлює широке використання рису в дієтичному
харчуванні.

Рисова крупа щвидкорозварна має жовтий чи коричневий колір, що зникає
після варіння. Основна частина швидкорозварного рису використовується в
концентратній промисловості, частина надходить у торгову мережу.

Пшоно шліфоване одержують із проса жовтий чи жовтогарячий кольори
кулястої форми (рідше подовженої), при переробці якого знімають
квіткові, плодові і насінні оболонки, зародок і частина алейронового
шару. Крупа має округлу форму, борошнисту поверхню, жовтий з різними
відтінками колір, борошнисту чи склоподібну консистенцію. Харчова
цінність пшона невисока, тому що його білки неповноцінні (у них бракує
трнітофану, лізину, метіоніну). У порівнянні з іншими крупами в пшоні
багато жиру (до 3 %). Жир має високе кислотне число і швидке прогіркне.
Крохмаль пшона при клейстеризації поглинає багато води, що обумовлює
збільшення об’єму крупи і гарна якість кулінарних виробів. Крупа
вариться до готовності 20—24 хв., збільшуючись в об’ємі в 4— 5, 5 рази.
Кулінарні вироби з пшона мають гарну консистенцію, приємним смаком і
кольором, добре засвоюються. Крупа використовується для готування супів,
гарнірів, харчових концентратів. По якості пшоно підрозділяють на вищий,
1-й і 2-й сорту.

Гречану крупу виробляють із гречки звичайної і крилатий шляхом видалення
щільної плодової оболонки. Гречану крупу поділяють на звичайну і
швидкорозварну, приготовлену з пропареного зерна. По розмірі розрізняють
ядрицю і проділ.

Ядриця звичайна — крупинки тригранної форми, кремовий чи зеленуватий
кольори, борошнистої консистенції. При просіванні крупинки не проходять
через сито з щілєвидними отворами розміром 1, 6Х2,0 мм.

Ядриця швидкорозварна відрізняється від ядриці звичайної коричневим
кольором різних відтінків, більш монолітним ядром і кращими смаковими
властивостями. Коричневий колір обумовлений окислюванням хлорофілу й
утворенням меланоїдинів у процесі гідротермічної обробки зерна.

Січка складається з дроблених ядер гречки, що не проходять при
просіванні через сито з отворами 0, 8 мм. По харчовій цінності січка не
уступає ядриці, але має більш низькі кулінарні достоїнства. З неї не
виходять розсипчасті гарніри. Використовують проділ(січку) для готування
грузлих каш, супів, запіканок.

Гречана крупа володіє високою харчовою цінністю. У ній багато водо і
солерозчинних білків зі сприятливим амінокислотним складом. Коштовний
але жирно-кислотний склад жир не прогоркає. Крупа багата фосфором,
кальцієм, мікроелементами.

Гарні споживчі властивості гречаної крупи обумовили їй популярність у
споживачів. Ядриця вариться 30— 40 хв. (швидковарена—15—20 хв.),
збільшуючись в об’ємі в 5—6 разів. Січка вариться удвічі швидше.
Кулінарні вироби з гречаної крупи гарного смаку і консистенції. Крупу
використовують для готування багатьох блюд.

По якості ядрицю звичайну і швидкорозварну підрозділяють на 1-й і 2-й
сорт. Січку на сорти не поділяють.

Крім круп масового споживання, із гречки в деяких районах країни
виробляють Смоленську крупу і Вельєгорку. Це дрібні крупи з розміром
часток 1—2 мм, що складаються з дробленого ендосперму гречки. Смоленська
крупа білого кольору з добре відшліфованими частками округлої форми.
Вельєгорка не шліфується, тому її крупинки мають багатогранну форму.

Крупа використовується для дитячого і дієтичного харчування. У ній мало
клітковини. Крупи включають у раціони дієт, що слабко дратують шлунок і
кишечник.

Усі гречані крупи рекомендуються при атеросклерозі, ішемічній хворобі
серця, гіпертонічної хвороби, анемії, ожирінні, цукровому діабеті,
колітах.

Вівсяні крупи виробляють з ярового вівса, що має велике зерно з добре
розвитим ендоспермом і подовжено-овальну чи грушоподібну форму. Навіть з
добре сформованого зерна вихід крупи не перевищує 45—50 %. Великі втрати
зв’язані з високої плівчастості вівса.

З вівса виробляють кілька продуктів: крупу цільному пропареному
шліфовану, крупу плющену, пластівці Геркулес, пелюсткові пластівці і
толокно.

Крупа вівсяна пропарена не дроблена являє собою ядро шліфованого вівса,
підданого гідротермічній обробці. При шліфуванні з зерна видаляють
квіткові плівки й опущення, частина плодової оболонки і зародка. Форма
крупи подовжено-овальна з глибокою борозенкою але черевної частини.
Колір сірувато-жовтий з різними відтінками. Консистенція крупинок
борошниста.

Крупа вівсяна плющена виробляється з не дробленої шліфованої крупи
шляхом повторного пропарювання, підсушування і плющення на рифлених
вальцях. Вона являє собою пелюстки товщиною 1—1,2 мм.

Крупу не дроблену і плющену по якості поділяють на вищий і 1-й сорт.

Пластівці Геркулес одержують із кращої по якості не дробленої пропареної
крупи. Її роздавлюють у виді пластівців на гладких вальцях до товщини 0,
3—0, 4 мм. Пластівці підсушують, очищають від дріб’язку й упаковують по
у картонні коробки.

Пелюсткові вівсяні пластівці виробляють з додатково відшліфованої і
пропареної крупи. У порівнянні з пластівцями Геркулес вони швидше
розварюються (10’хв) і мають меншу кількість баластової речовини.

Пластівці пелюсткові і Геркулес на товарні сорти не підрозділяють. Через
те, що тканини крупинок зруйновані, жир легко окисляється і Пластівці
зберігаються не більш 5 мес.

Толокно — продукт, що не вимагає кулінарної обробки. Це тонкоподрібнений
порошок жовтувато-сірого кольору із солодкуватим смаком і специфічним
запахом. Для вироблення толокна овес високої якості замочують,
пропарюють під тиском, підсушують, шелушать, очищають від борошна й
оболонок, розмелюють і просівають через шовкове сито № 29. Продукт
фасують у паперові пакети по 200 р. На товарні сорти толокно не
поділяють. Для вживання в їжу досить порошок змішати з водою в бажаній
пропорції.

Вівсяні продукти характеризуються високою живильною цінністю. Їхні білки
містять усі незамінні амінокислоти. У них багато жирів (5, 8-6, 2%).
Крупи багаті фосфором, калієм, магнієм, залізом, вітамінами групи В,
фосфоліпідами, неграничними жирними кислотами.

Споживчі властивості вівсяних продуктів невисокі. Крохмаль н білки в
процесі варіння поглинають небагато води, тому крупа збільшується в
обсязі лише в 3—3, 5 рази. Крупи варяться повільно — 60 хв., каша
щільна. Пластівці варяться 10—20 хв. Вівсяні крупи в процесі варіння
дають слизуватий відвар, що рекомендується в строгих дієтах при
захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Крупи використовують також при
захворюваннях печінки, цукровому діабеті, туберкульозі й інших хворобах.
Вони придатні для готування розсольників, каш, запіканок і ін.

Крупи ячмінні виробляють з ячменя. Високоякісна продукція виходить із
дворядного напівсклоподібного ярового ячменя зі світлозабарвлену
зернівкою. До ячмінних круп відносять перлову і ячну.

Перлова крупа послідовно шліфується і полірується, тому її крупинки
звільнені від зародка, плівок, оболонок і частини алейронового шару. По
розмірі її поділяють на п’ять номерів.

Крупа перших двох номерів має подовжено-овальну форму. а з третього по
п’ятий — округлу. Колір крупи білий із сірим і коричневим відтінком,
поверхня гладка, консистенція підлоги склоподібна.

Ячна крупа не шліфується, тому має неправильну (кутасту) форму. Колір
крупи білий із сірим, коричнюватим чи з зеленуватим відтінком. Більш
темний колір у порівнянні з перловою крупою порозумівається наявністю,
на поверхні алейронового шару і залишків насінної і плодової оболонок.
По розмірі ячну крупу поділяють на три номери.

Перлову і ячну крупи на товарні сорти не підрозділяють.

У ячмінних крупах переважають лужно- і спирторозчинні білки зі
сприятливим амінокислотним складом. Перлова крупа рідко прогоркає, тому
що жир в основному зосереджений у товстостінних клітках алейронового
шару. У крупі маються пентозани і слизуваті речовини, що додають каші
липкість.

Перлова крупа вариться довго (велика — 50—60 хв., дрібна— 20—30 хв.), що
зв’язано з наявністю значної кількості клітковини, тривалою денатурацією
білків і повільної клейстеризацією крохмалю. Крупа поглинає багато води,
збільшуючись в обсязі в 5—7 разів.

Кулінарні вироби з ячмінних круп мають задовільний смак і запахом,
щільною консистенцією. Каша швидко відокремлює воду і стає рідкою.
Велика перлова крупа придатна для готування супів, каш, а дрібна — для
гарнірів, биточків і ін. З ячної крупи варять каші. У дієтичному
харчуванні ячмінні крупи можуть бути рекомендовані обличчям, що страждає
ожирінням і млявою роботою кишечнику.

Для поліпшення споживчих властивостей перлової крупи застосовують
глибоку гідротермічну обробку зерна. З нього виробляють крупу і піддають
її плющенню. Крупа надходить у продаж за назвою перлова швидко
розварюється. Якщо замість плющення застосовувати «висадження», виходить
крупа, що не вимагає варкі. Такі крупи широко використовують у
концентратному виробництві, а іноді вони надходять і в торгову мережу.

Крупи з пшениці: “Полтавська” і манна. У круп’яній промисловості
переробляють тверду пшеницю та одержують крупу “Полтавську”, котру по
розмірі підрозділяють на п’ять номерів; самий дрібний п’ятий номер
називається Артек. Інша круп’яні вироби виробляються борошномельними
підприємствами; її одержують у кількості 1—2 % при трьох сортному помелі
пшениці.

Полтавська крупа характеризується бурштиново-жовтим кольором, гладкою
поверхнею, склоподібною консистенцією. Крупа № 1 являє собою цілі зерна,
а крупа № 2—5 — дроблені зерна, добре зашліфовані і тому мають овальну
чи кулясту форму. Ці крупи на товарні сорти не поділяють.

Крупа вариться близько 30 хв., збільшуючись і обсязі до 4 5 разів. Крупа
з Полтавської крупи розсипчаста, не клейка, з гарними смаковими
достоїнствами. Використовується так само, як і перлова.

Манна крупа в залежності від виду переробленої пшениці підрозділяється
на три марки:

M — з м’якої пшениці,

Т — із твердої і

МТ — із суміші м’якої і твердої пшениці.

Крупа марки M білого кольору з округлими непрозорими крупинками; крупа
марки Т жовтуватого кольору з крупинками зі склоподібними гострими
гранями; крупа марки МТ строката по кольорі, неоднорідна по розмірі і
консистенції крупинок.

Манна крупа складається з часток ендосперму, тому характеризується
великою кількістю крохмалю, малою часткою зольних елементів і жиру.
Дрібний розмір крупинок і незначна кількість клітковини обумовлюють їх
швидку розварюваність і високу засвоюваність приготовлених кулінарних
виробів. Крупа вариться 10—15 хв., збільшуючись в обсязі в 4—5 разів.
Час варіння до готовності, вологоємність і смакові достоїнства
кулінарних виробів залежать від марки манної крупи. Так, каша з крупи
марки M має ніжну м’яку консистенцію, з марки Т — зберігає крупитчату
структуру, а каша з крупи марки МТ має неоднорідну консистенцію. Манну
крупу використовують для загального, дієтичного і дитячого харчування.

Крупи з кукурудзи бувають декількох видів. У залежності від призначення
з кукурудзи виробляють крупу шліфовану, а також велику і дрібну не
шліфовану. Шліфована крупа призначена для торгівлі, інші різновиди — для
виробництва концентратів (пластівців, повітряної кукурудзи, паличок і
ін.).

Шліфовану крупу по розмірі підрозділяють на п’ять номерів. Крупинки
мають гладку поверхню, овальну чи округлу форму, колір від білого до
бурштинового.

Харчова і споживча цінність кукурудзяної крупи невисока. У ній 8—10 %
білків, 70—75 % крохмалю, 2 % Цукрів, 0, 8 % клітковини, 2—4 %
пентозанів, 1, 2 % жирів. Білки бідні лізином, триптофаном і гістідипом.
Крохмаль клейстеризується при високій температурі, дає малов’язкий і
швидкостаріючий клейстер. Жир швидко прогоркає, але присутність
токоферолів, фосфатидів і каротиноїдів робить його дуже цінним у
харчуванні. У крупі небагато вітамінів. З мінеральних речовин бракує
кальцію і заліза.

Крупа вариться 60 хв., збільшуючись в обсязі в 4 рази. Каша має
специфічний присмак, з жорсткуватою консистенцією. Кукурудзяна крупа
гальмує в кишечнику процеси гниття і шумування, тому рекомендується при
його захворюванні.

Насіння бобових культур також використовують для вироблення круп. Широко
розповсюдженим видом крупи, одержуваної з зерна бобових культур, є
лущений полірований горох. Інші бобові — квасоля, сочевиця —
використовують у кулінарії у виді насінь.

Горох — по способі обробки може бути цілим і колотим. По кольорі жовтим
і зеленим. При виробленні горох сортують по розмірі, пропарюють, сушать,
звільняють від насінної оболонки (лущать) і паростка, полірують.

Цілий полірований горох складається з нерозділених сім’ядоль. Його зерна
мають гладку, злегка омучнена поверхня. У партії цілого гороху
допускається до 5 % колотого.

Колотий полірований горох складається з розділених сім’ядоль із гладкою
поверхнею і закругленими ребрами. У партії колотого гороху допускається
до 5 % цілого.

У горосі цілому і колотому одного кольору допускається до 7 % гороху
іншого кольору.

Для гороху характерні висока харчова цінність і задовільні споживчі
властивості. У його склад входить 23— 25 % білків, причому на 80 % вони
складаються з водо- і солерозчинних фракцій. Горох багатий лізином,
треоніном, триптофаном, але бідний метіоніном. На долю крохмалю
приходиться 48 %, Цукрів — 3—4, клітковини — 1, 1, жиру—1, 6, золи—2,
6%. Горох багатий кальцієм, калієм, магнієм, залізом, цинком. З
вітамінів переважають Вi і Вз.

Горох повільно розварюється до готовності (120—180 хв.), незначно
збільшуючись в обсязі (у 2 рази), тому що білки і крохмаль поглинають
мало води. Окремі сорти гороху здатні розварюватися до пюреобразного
стану в зв’язку з достатком пектинових речовин і глибокою деструкцією
крохмалю. Горох застосовують для готування супів, начинок. Основна
кількість крупи використовують у концентратному виробництві після
глибокої гідротермічної обробки.

Квасолю поділяють на три типи: білу, кольорову однотонну і кольорову
строкату. Фарбування насінь визначає їхнє використання в кулінарії. Біла
квасоля цінується вище кольоровий, тому що швидше розварюється і дає
світлий відвар, придатний для варіння супів. Квасоля вариться більш 2 ч,
збільшуючись в обсязі в 2—3 рази. Споживчі властивості всіх бобових
культур погіршуються в міру збереження в зв’язку зі старінням колоїдів.

Сочевиця має плоскі насіння двоопуклої форми, що складаються з двох
сім’ядоль. Тонка насінна оболонка пофарбована в колір від зеленого до
бурого. У кулінарії цінується велика сочевиця світлих тонів. Її
використовують для готування перших, других блюд і гарнірів. По
кількості білків і розварюваності сочевиця перевершує квасолю і горох.

Комбіновані крупи являють собою комбіновані продукти, одержувані на
основі звичайної круп’яної сировини шляхом уведення збагачувачів
тваринного походження (знежирене сухе молоко, сухий яєчний білок) чи
рослинного (соя, горох). Як основну сировину використовують продукти.

Круп’яні концентрати — як товари замінники на конкурентному ринку

Концентрати незамінні в умовах, коли потрібно приготувати їжу за
короткий час при мінімальних зручностях: у походах, експедиціях,
армійських навчаннях і т.д. Зростає їхня частка в суспільному харчуванні
і домашньому побуті.

У залежності від вихідної сировини, технології виробництва і кулінарного
призначення круп’яні концентрати поділяють па наступні види: сухі
сніданки; обідні концентрати; сухі продукти для дитячого і дієтичного
харчування; вівсяні дієтичні продукти; напівфабрикати борошняних
виробів; панірувальні сухарі.

Сухі сніданки — це варені обсмажені кукурудзяні, пшеничні і рисові
Пластівці, повітряні, чи висаджені, зерна і кукурудзяні палички.

Кукурудзяні пластівці одержують із крупи, що варять у цукропаточному
сиропі, плющать на гладких вальцях, обсмажують у газових печах, сортують
і упаковують у паперові чи пакети коробки. Продукт виходить у виді
багнистих, тендітних, частково роздутих пластинок коричневого кольору,
злегка солодкуватого смаку. Випускають пластівці солодким, солоним,
глазурованим цукром.

Пшеничні і рисові пластівці виготовляють приблизно так само, як і
кукурудзяні. Їх варять, плющать і обсмажують. Повітряні (висаджені)
зерна готують із заваленого рису і кукурудзи, звільнених від оболонок.
Очищене зерно (чи ядро рису) поміщають у герметично закривається
циліндричний казан і поступово прогрівають при підвищенні тиску до 12 15
кг/см. Зерно проварюється в «власній парі». Потім кришка казана
автоматично відкривається, і за рахунок різкого перепаду тисків пари і
повітря усередині зерна швидко розширюються. При цьому обсяг зерна
збільшується в 5—6 разів. Продукт розм’якшується, здобуває ватоподібну
структуру, робиться придатним у їжу без який-небудь додаткової
кулінарної (тепловий) обробки. Повітряні зерна вживають безпосередньо в
їжу з молоком, какао і т.д.

Кукурудзяні палички одержують із дрібної кукурудзяної крупи методом
екструзії. При пресуванні тонкі цівки вихідного тесту «вибухають» від
різкого перепаду тиску, збільшуються в діаметрі в 3—4 рази, відтинаються
у виді шматочків довжиною 25—65 мм і майже миттєво висихають до
залишкової кількості вологи 5—6 %. Палички просочують рослинною олією і
вносять різні добавки. Виробляють кукурудзяні палички солоні, солодкі,
із пряностями, з ароматичними і білковими добавками, у шоколаді.

Обідні круп’яні концентрати по призначенню підрозділяють на супові і для
готування других блюд. Концентрати являють собою сухі суміші продуктів
рослинного і тваринного походження.

До супових концентратів відносять супи бобові (гороховий і квасолевий),
круп’яні, з макаронних виробів, овоче-круп’яні й овочебобові.

До концентратів других блюд відносять каші круп’яні, крупеники, пудинги
і лапшевники. По складу вихідної сировини вони можуть бути чисто
круп’яними (пшеничні, вівсяні, рисові, манні, гречані), до складу яких
входить тільки крупа визначеного найменування з добавкою жиру, чи солі
цукри, сухого молока й ароматизуючих речовин, чи виготовленими з крупи й
інших продуктів — м’яса, м’ясних копченостей, овочів, грибів.

Концентрати порціонують для індивідуального користування по 50 100 гр. і
для групового по 350- 500 гр. Для підприємств громадського харчування
круп’яні концентрати випускають у картонних коробках масою нетто 1, 5, 2
і 2, 5 кг.

Крім зазначених виробів, збільшується вироблення концентратів, що не
вимагають варкі (каш, супів, пюре). Методом глибокої гідротермічної
обробки і наступного сушіння компоненти такої продукції доведені до
стану повної готовності і при відновленні їх гарячими чи холодними
рідинами (водою, бульйоном, молоком) утворять блюда, важко відмітні від
приготовлених із традиційної сировини.

При оцінці якості круп’яних концентратів звертають увагу на правильність
брикетування, стан упакування, а також па смак, колір і запах блюда,
приготовленого з концентрату але способу, зазначеному на етикетці. Не
допускаються затхлий, пригорілий і інші сторонні запахи і присмаки,
сліди цвілі, зараженість комірними шкідниками, ушкодження гризунами.

Вологість круп’яних концентратів не повинна перевищувати 10 %.
Нормується також зміст жиру і тривалість варіння: для супів, пшоняної і
ячної каші — 15 хв., для рисової і гречаний — 20, для вівсяної і
перловий — 25, для кукурудзяної — 45 хв.

Тривалість варіння швидко розварних концентратів — 10—15 хв.
Концентрати, що не вимагають варіння, готові до вживання через 5-ю хв.
після їхнього занурення в окріп,

Концентрати гігроскопічні, і для їхнього збереження потрібно сухе
приміщення з гарною вентиляцією. Їх не можна зберігати разом із сильно
пахнуть продуктами.

Температура повітря в приміщенні повинна підтримуватися на рівні не вище
20 ?С, а відносна вологість — не більш 75 %.

Гарантійний термін збереження від 3 до 12 мес. у залежності від виду
жиру і крупи, а також від добавок цукру, чи м’яса молока.

Сухі продукти для дитячого і дієтичного харчування випускають у
різноманітному асортименті. До них відносять: суміші молочної основи з
гречаним, вівсяним чи рисовим круп’яним відваром — типу “Малишок”;
суміші молочної основи з дієтичним борошном — типу Маля; суміші сухого
незбираного молока з цукром і дієтичним борошном — типу Здоров’я;
борошно для дієтичного харчування (рисова, гречана, вівсяна, злакова) і
дитяча живильне борошно (з розмеленого бісквіта).

До вівсяних дієтичних продуктів відносять пластівці Геркулес і Толокно.

Напівфабрикати борошняних виробів — це суміші пшеничного борошна, чи
піску пудри, сухого молока, яєчного порошку й інших добавок, призначені
для готування кексів, тортів, печива, млинців, та ін.

Панірувальні сухарі — це побічний продукт виробництва кукурудзяних і
пшеничних пластівців.

Ринкові тенденції у галузі

23 Січня 2003 року обнародувані дані Держкомстату, що свідчать, що ціни
на продовольчі товари в минулому році виросли на 3,1%. У той же час на
5,4-0,1% подешевіли борошно, хліб і хлібобулочні вироби, крупа і бобові,
макаронні вироби, кава, тютюнові вироби, м’ясо і птах.

Загальні показники ринкової ніші

Україна зробила стрибок у вищу лігу світових зернотрейдерів, повернувши
собі славу світової житниці. Ще в серпні 2002, за даними міністерства
сільського господарства США, Україна займала шосту позицію в рейтингу
експортерів зерна в 2002-2003 маркетинговому році. Однак до кінця грудня
прогнози американського аграрного відомства вивели нашу країну на третє
місце — після США з їх обсягом експорту 26 млн. тонн і Євросоюзу (15,5
млн. тонн). Показники України американські агроексперти визначили в 9,5
млн. тонн, однак радник прем’єр-міністра по агропромисловому комплексі
Леонід Козаченко вважає, що Україна здатна запропонувати іноземним
споживачам більше — до 10-12 млн.

Причин тому декілька. Але, насамперед, спрацював випадок. Україні просто
“повезло” з погодою в порівнянні зі США. Звичайно, стихія порвала і
наші поля, але це не перешкодило зібрати з них більш 36 млн. тонн зерна.
40-мільйонний рекорд 2000 року повторити не удалося, але зібраного
виявилося цілком достатньо для того, щоб компенсувати на світовому ринку
наслідку недороду в Штатах, Австралії і Канаді — основних світових
постачальників хліба. Для довідки: за даними агентства УНІАН, для
задоволення внутрішніх потреб Україні досить 7 млн. тонн пшениці.

Більш поталанило об’єднаній Європі, особливо Франції і Німеччині, де
особливо високі врожаї дозволили експертам ЄС збільшити експортні
прогнози на поточний маркетинговий рік на 4 млн. тонн. Однак, Євросоюз і
далі має намір закуповувати українське зерно в колишніх обсягах — у
серпні Україні удалося домогтися скасування введення ЄС обмежувальних
мір на постачання в Європу. Тому збільшення світового обсягу торгівлі
пшеницею на 1,5 млн. тонн експерти американського Мінсільгоспу віднесли,
насамперед, на рахунок України. Звичайно, у цьому випадку, цінова
політика Євросоюзу буде брати до уваги “український фактор” —
Єврокомісія, як відомо, має намір внести корективи в існуючі правила
імпорту зерна з урахуванням перепаду цін у різних регіонах світу.

Скориставшись ситуацією, Україна не обмежилася зміцненням традиційних
позицій у Північній Африці і на Близького Схід, але початку активно
освоювати латиноамериканський і далекосхідний ринки і навіть зробила
цього року спробу налагодити експорт у Канаду, що вважається одним з
головних світових експортерів зернових.

На службу справі збільшення національного експорту зерна була поставлена
вся українська дипломатія: український МЗС направив розпорядження
співробітникам посольств у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону,
Близької Схід і Латинської Америки займатися пошуком у них потенційних
покупців. До того ж, погроза затоварення власним врожаєм стимулювала
розблокування питання про погашення заборгованості держави по
відшкодуванню експортного ПДВ вітчизняним зернотрейдерам, що, за станом
на серпень складала, за словами Л.Козаченко, близько 550 млн. грн.

Така політика принесла свої успіхи. За словами віце-прем’єр-міністра
Івана Кириленко, про свою зацікавленість у закупівлях 200 тисяч тонн
українських зернових в 2002/2003 маркетинговому році заявила Японія.
Ведуться також переговори по постачаннях у Південну Корею, В’єтнам,
Індонезію, Малайзію. Українські компанії активно відвантажують пшеницю і
жито в Єгипет, у країни Північної Африки і Близького Схід. Одним з
найбільш великим імпортером українського хліба в поточному
маркетинговому році є Бразилія, що, за даними Мінагрополітики, може
закупити його в обсязі близько 2,5 млн. тонн.

Однак нинішня позиція України на зерновому ринку світу поки що хитлива і
має потребу в закріпленні. Фактор погоди — річ мінлива. Так що варто
погоді в США змінитися на краще, чаша ваг може хильнутися не на користь
України. Підтвердження тому — грудневі морози 2002, що поставили, за
словами віце-прем’єра з питань АПК Івана Кириленко, під погрозу
виживання п’ятої частини всіх озимих посівів. По-перше, в Україні зовсім
не відпрацьована ф’ючерсна торгівля зерном, а також продаж його в
кредит, що прийнято у світовій практиці. Поки що Україна бере, в
основному, більш низькою ціною. Утім, є шанс, що в першій половині 2003
року ситуація з ф’ючерсами зміниться.

По-друге, позиції України на європейському, та й світовому ринку пшениці
залежать від якнайшвидшого прийняття Києвом світових стандартів її
якості. Це дозволило б перевести близько 20% загального обсягу
експортованого зерна з розряду кормового в продовольче. Такий переклад
вигідний хоча б тим, що з 1 серпня Євросоюз скасував мита на ввезене
продовольче зерно, у той час як на кормове такі мита зберігаються.

Нарешті, міцність експортного потенціалу України залежить від того, чи
удасться вирішити її внутрішні сільськогосподарські проблеми, зв’язані,
насамперед, із кредитуванням господарств комерційними банками. Як
відомо, ще в середині нинішнього року Держкомітет по земельних ресурсах
підготував ряд законопроектів <рівнобіжної дії> у виконання земельного
кодексу України, а Кабмін ще минулого складу розробив законопроект про
захист прав кредиторів.

За словами заступника голови Державного комітету України по земельних
ресурсах Володимира Жмуцкого прийняття їх у наступному році дозволить
зробити землю повноцінним об’єктом ринкових відносин, у тому числі
предметом застави, що повинно оживити кредитний іпотечний ринок у
сільському господарстві і збити кредитні ставки. Тоді робота на
міжнародний престиж рідної держави в сільському господарстві стане для
селян не тільки почесної, але і вигідної.

Таблиця 4.1

Валовий збір пшениці (в тому числі на крупу), у вазі після доробки по
областям України

Область 1991 1992 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Україна 30373.7 21155.4 16273.3 13547.1 18403.9 14936.6 13585.3 10158.7

АР Крим 984.1 817.1 697 421.2 673.7 599.8 546.7 624.3

Вінницька 1565.2 1064.1 1083.9 773.1 1074.3 922.5 822.7 796.3

Волинська 503 430.2 433.8 254.1 283.4 247.9 269.3 281.6

Дніпропетровська 2391.5 1634 536.1 874.8 1262.5 1039.4 765.5 352.3

Донецька 1685.7 982 373.8 733.9 865.6 645.3 465.1 155.8

Житомирська 642.2 516.1 505.4 388.2 328.5 307.5 335.9 337.3

Закарпатська 151 133.9 85 71.4 89.4 66.2 40.1 42.4

Запорізька 2402.5 1418 487.8 411.9 1270.1 965.8 744.6 528.5

Івано-Франківська 270.1 181.1 224.9 97 163.7 124.6 112.1 120.9

Київська 1186.4 851.3 856.2 832.2 499.7 914.5 675.2 727.3

Кіровоградська 2070 1124.9 1199.7 737.4 1043.2 746.2 819.3 496

Луганська 1107.5 986.9 306 497.6 655.5 363.7 241.5 55.8

Львівська 564.4 478.5 543.3 342.9 379.6 373.3 312.4 298.6

Миколаївська 1902.5 1248.4 1093.7 646.2 1174.6 469.7 931.3 510.5

Одеська 1652.3 1521 1198.6 837.8 1825.5 914.6 1392.6 921.8

Полтавська 1978.7 1184.8 975.4 1018.1 597.9 979.6 818.9 268.7

Рівненська 394.3 334.5 369.8 233.1 259.5 227.3 207.6 252.9

Сумська 871.3 541.8 477.3 446.1 531 544.3 475.8 328.9

Тернопільська 697 1635.9 689.6 419.1 570.2 428.6 293.4 402.3

Харківська 1968.9 1349.4 418.9 988.1 1095.3 995.3 889 391

Херсонська 2056.9 1300.4 1199.4 557.8 1853 1063.4 889.8 680.2

Хмельницька 1037.4 902.7 903.9 628.1 806 696.6 498.2 666.2

Черкаська 1244.6 847.9 939.6 877.4 690.2 850 623.3 571.2

Чернівецька 241.2 153.1 226.7 85.5 141.9 135.5 114.8 112.4

Чернігівська 804.9 517.4 447.5 374.1 269.6 315 300.2 235.9

4.2.Експорт зернових і круп як показник конкурентоспроможності на
світовому ринку

Таблиця 4.2

Україна: експорт зернових и муки, 1999/2000 – 2001/02 , тис. Т

  Горох Пше

ниця Жито Яч

мінь Овес Куку

рудза Гре

чка Просо Мука Всього

1999/

2000 53,4 1 908,4 172,7 775,8 26,3 56,1 2,8   30,4 3 025,9

07.2000 1,0 1,6 0 9,2 0 0 0   0 11,8

08.2000 2,9 5,3 0,1 52,7 0,1 0 0   0 61,1

09.2000 1,7 9,5 0 216,6 1,0 0,1 0,3   0,2 229,4

10.2000 2,2 14,7 0 253,5 2,8 22,8 0,3   0 296,3

11.2000 2,6 8,9 0 112,6 4,0 57,9 0,3   0 186,3

12.2000 3,6 15,0 0 118,8 7,3 66,0 0,2   0,3 211,2

07-12.2000 14,0 55,0 0,1 763,4 15,2 146,8 1,1   0,5 996,1

01.2001 4,2 2,4 0 78,8 5,5 41,3 0   0,1 132,3

02.2001 4,4 5,2 0,5 26,7 1,2 52,5 2,2   0,1 92,8

03.2001 4,5 13,0 0,2 54,1 7,5 85,1 0,4   0 164,8

04.2001 3,9 0,7 0 31,3 1,4 41,9 0,2   0 79,4

05.2001 3,3 0,4 0 42,3 2,8 17,3 0   0 66,1

06.2001 2,3 0,4 0 20,5 0,2 9,7 0   0 33,1

2000/

2001 50,6 132,1 0,8 1 780,6 49,0 541,4 3,9   0,7 2 559,1

07.2001 0,5 7,3 0 34,7 0 1,0 0 1,5 0 45,0

08.2001 6,8 146,2 0 321,8 0
0,??????????????????????????????????????????????????????????????????????
?????????????????????????

Україна: експорт зернових і борошна у вересні і жовтні 2001 р.

  вересень Жовтень

Об’єм, тонн Ціна, $/т Об’єм, тонн Ціна, $/т

Горох 18 874,2 116,5 29 077,7 112,4

Пшениця 557 364,3 79,2 707 620,5 78,3

Ячмінь 377 752,4 88,7 395 855,2 90,1

Овес 17 303,5 76,6 1 051,3 72,5

Кукурудза 857,4 95,4 14 573,6 99,3

Гречка 20,1 — 560,5 122,2

Просо 231,6 101,1 5 223,4 78,5

Борошно 0,6 — 534,1 158,1

Жовтень 2001 р. запам’ятається, насамперед, рекордними місячними
об’ємами експорту зернових – у цьому місяці з України було вивезено 1,15
млн. т зернових, чого раніше ніколи не було. Експорт зернових,
насамперед ячменя і пшениці, продовжував збільшуватися і, імовірно,
залишиться на подібному високому рівні й у листопаду. Ріст об’ємів
експорту ми зв’язуємо з низькими внутрішніми цінами на зернові, високим
попитом з боку світового ринку, уведенням нових портових потужностей,
але в першу чергу – з багатим врожаєм зернових в Україні в 2001 р.

Горох. Експорт гороху з України в жовтні 2001 р. виріс до 29,1 тис. т на
загальну суму $3,3 млн. у порівнянні з 18,9 тис. т у вересні і 28,2 тис.
т за весь III кв. 2001 р.

Отже, у жовтні 2001 р. український горох вивозився по середній митній
вартості (середня ціна по експортних базисах постачання) $112,4/т у
порівнянні з $116,5/т у вересні,  СРТ/DAF/FOB Україна. Ріст об’ємів
експорту, як і зниження цін на горох, що вивозиться, ми пояснюємо
сезонними факторами, а саме надходженням на ринок гороху нового врожаю і
збільшенням внутрішнього речення. Позначається також і неврожай інших
фуражних зернових в основних країнах-споживачах українського гороху – в
Італії й Іспанії.

Таблиця 4.3

Україна: експорт Гороха в жовтні 2001 г.

Країна Об’єм, т Об’єм, % Ціна, $/т

Всього: 29 077,7 100,0 112,4

Іспанія 18 788,0 64,6 112,5

Італія 9 396,1 32,3 109,1

Росія 397,1 1,4 137,4

Як і у вересні, в експортних відвантаженнях переважали постачання на
південь Європи, а саме — традиційним покупцям Іспанії й Італії. Так,
Іспанія в жовтні купила 18,8 тис. т українського гороху, чи 65% усіх
відвантажених у жовтні 2001 р. обсягів, за середньою ціною $112,5/т
CPT/FOB Україна, Італія – 9,4 тис. т, чи 32%, по $109,1/т CPT/FOB
Україна. Частка Росії, значно знизилась в останні місяці, склала 397 т
$137,4/т DAF Україна-Росія. Очевидно, дані країни найближчим часом
збережуть лідируючі позиції в закупівлях гороху на Україні.

Експорт у напрямку країн СНД і Прибалтики почне розвиватися в другій
половині сезону, коли внутрішнє речення гороху в цих країнах знизиться.

Таблиця 4.4

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг українських експортерів гороху в жовтні 2001 г.

  Категорія*

“Райз-Агросервис” IV

“Агроэнергоснаб” IV

“Бурат” IV

“Рамбурс” IV

“W. J. Ukraine Ltd” III

“Коопвнешторг” III

“Нефтяная торговая компания” III

“Укрпродторг” III

“Зерно Украины” III

“Киевская реализационная база” II

“Пако” II

“Сельхозэкспорт” II

“Укрзерноимпэкс” II

“Мироновский Хлебопродукт” II

“Alfred C. Toepfer Int’l (Ukraine) Ltd” II

Примітка: * — категорія відповідає оцінним Об’ємам відвантажень, тонн:

I II III IV V

<500 501-1000 1001-2000 2001-3000 3001-5000 VI VII VIII IX X 5001-10000 10001-20000 20001-30000 30001-40000 >40000

Імовірно, жовтень був місяцем максимальних відвантажень гороху з
України. Різке падіння Об’ємов експорту гороху прогнозується з грудня,
коли і почнеться стійкий ріст експортних цін. Як і в колишні роки, сезон
активного експорту гороху буде досить коротким і закінчиться, мабуть,
вже в січні-лютому.

Таблиця 4.5

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг зарубежных покупателей гороха в октябре 2001 г.

W. J. Grain Ltd

Louis Dreyfus Negoce S. A.

Alfred C Toepfer International

United Grain (Suisse) S. A.

Blisso Investeeringute Osauhing

Polo Trading LLC

Wellmix LLC

Victor & Bros. Limited

“Ракан-Кpупяной Дом”, Беларусь

“Ликар”, Армения

“Меридиан”, Россия

“Вэлф-Эксим”, Россия

“Стугна”, Армения

Basin Mineral Resources

Rutel Company

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг українських експортерів пшениці в жовтні 2001 г.

  Категорія*

“Alfred C. Toepfer Int’l (Ukraine) Ltd” X

“Рамбурс” X

“Nemiroff” IX

“Грейнтрейд-Украина” VIII

“АТ Каргилл” VIII

“Серна” VIII

“Втормет Лтд” VIII

“Украгроэкспорт” VIII

ЛК “Хлеб Украины” VIII

“Тредигрейн Украина” VII

Ингулецкий ГОК VII

ТД “Астон” VII

“Адора” VII

“Днепровская торгово-промышленная ассоциация” VII

“Регион Агро” VII

Таблиця 4.6

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг зарубіжних покупців пшениці в жовтні 2001 г.

Glencore International AG

Alfred C Toepfer International

W. J. Grain Ltd

United Grain (Suisse) S. А.

Louis Dreyfus Negoce S. A.

Belser Trading Co Limited

Graintrade Gmbh

Euro Steel Holding AG

I. Kern Gmbh

Tradigrain S. A.

Allseeds Trade AG

Aston Agro-Industrial AG

Intertrade Group LLC

Pagnan S. P. A.

Nelox LLC

Овес. Експорт вівса з України в жовтні  2001 р. склав 1,1 тис. т
загальну суму $76 тис. Експорт знизився в порівнянні з вереснем, коли
було вивезено 17,3 тис. т. Зниження Об’ємов експорту вівса ми пояснюємо
зниженням його внутрішнього речення, але більше —  украй привабливими
Цінами на інші фуражні зернові.

Жовтневий експорт вівса проходив за ціною $72,5/т по порівнянням з
$76,6/т у вересні, CPT/DAF/FOB Україна.

Таблиця 4.7

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг українських експортерів вівса в 10. 2001

  Категорія*

“Компания “Мем Лтд” I

“Агрофирма Насиння” I

“W. J. Ukraine Ltd” I

“Альфа-Экспорт” I

“Промагроинвест” I

Овес експортувався переважно в Ізраїль – 1,04 тис. т. Основними
покупцями виступали компанії Monsanto Europe S. A. і W. J. Grain Ltd.

Найближчим часом ми прогнозуємо млявий експорт вівса з України.

Кукурудза. У жовтні 2001 р. експорт кукурудзи з України виріс до 14,6
тис. т на загальну суму $1,5 млн. У порівнянні з вереснем (857 тонн)
експорт виріс у 17 разів, що зв’язано з початком нового
сільськогосподарського сезону і збільшенням речення кукурудзи на
внутрішньому ринку України.

Середня митна вартість відвантаженої в жовтні кукурудзи складала $99,3/т
CPT/DAF/FOB Україна в порівнянні з $95,4/т у вересні. Ріст цін не є
наслідком ринкових тенденцій і, швидше за все, відбиває лише
коректування реальної експортної ціни через збільшення кількості
виконуваних контрактів.

Таблиця 4.8

Украина: експорт кукурудзи 10. 2001 г.

Країна Об’єм, т Об’єм, % Ціна, $/т

Всього: 14 573,6 100,0 99,3

Росія 5 790,8 39,7 101,2

Бєларусь 5 019,1 34,4 99,0

Литва 2 864,3 19,7 95,3

Країни экс-ссср – Росія, Бєларусь, Литва, Латвія і Вірменія — були
єдиними покупцями кукурудзи в розглянутий період. Сусідні країни Східної
Європи, що купували українську кукурудзу в 2000/01 МГ, у зв’язку з
надходженням власного врожаю фуражних зернових і високими українськими
Цінами припинили закупівлі української кукурудзи.

Отже, активний експорт кукурудзи почався. Однак, незважаючи на сплеск
експортної активності, основним обмежувальним фактором для розвитку
відвантажень будуть служити відносно високі внутрішні українські ціни на
кукурудзу і, відповідно, високі експортні ціни речення, у той час як
сусідні країни Східної Європи (Угорщина) пропонують свою кукурудзу по
більш низьким Цінам. Активніше експорт почне розвиватися в зимові
місяці, коли речення східноєвропейської кукурудзи знизиться, і країни
СНД і Прибалтики збережуть за собою лідируючі позиції в закупівлях.

Таблиця 4.9

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг українських експортерів кукурудзи в жовтні 2001
р.

  Категорія*

“Оріон Агро” III

Агрофірма “Вересень” III

“Икар” III

“Агростар” II

“Фастко” II

Крыжопольский ККЗ II

“Радиотон” II

“Українська транспортно-експедиційна компанія” II

“Висан” II

“Украина-Холдинг-Лизинг-Варва” II

“Технік Машинес Интернешенел” II

“Стандарт” II

“Аркада” I

Хмельницький экспериментальний КХП I

“Гарантагробизнес” I

У цілому прогнозується, що експорт української кукурудзи в 2001/02 МГ
складе не менш 500 тис. т і кукурудза збереже за собою позиції
привабливої в експортному плані культури.

Таблиця 4.10

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг закордонних покупців кукурудзи в жовтні 2001 р.

Ефремовский КПК, Росія

Придніпровська ПФ, Бєларус

Новлянский КПЗ, Росія

Landwirt & Ernte AG

Смолевичская бройлерна ПФ

Виевио Паукштинас, Литва

Дзержинская бройлерна ПФ, Бєларус

Єреванська птицефабрика, Вірменія

“Кретингос Грудай”, Литва

”Ибредькрахмалпатока”, Росія

“Добелес Дзирнавниекс”, Латвія

Барановичский КХП, Бєларус

Оршанский КХП, Бєларус

Лепельский ККЗ, Бєларус

“Мафидас”, Литва

Гречка. 560,5 тонн гречки було експортовано з України в жовтні 2001 р.
на загальну суму $68 тис. у порівнянні з 40 тоннами місяцем раніше.
Середня Ціна вивезеної гречки склала $122,2/т DAF Україна.

Ріст об’ємів експорту в жовтні порозумівається ростом попиту з боку
закордонних покупців. У перспективі можливий деякий ріст експортної
активності.

Основними покупцями української гречки в жовтні були Росія (155,2 т за
середньою ціною $100/т DAF Україна, Словенія (100 т по $162,1/т) і
Італія (20 т по $163,2/т).

Просо. Український експорт проса за жовтень 2001 р. склав 5,2 тис. т на
суму $410 тис. Експорт різко збільшився в порівнянні з 232 т, вивезеними
у вересні 2001 р. Ріст об’ємів експорту ми пояснюємо збільшенням
ресурсів проса в Україні в зв’язку з надходженням на ринок проса нового
врожаю. Однак, експорт відносно млявий у зв’язку з достатнім реченням
інших фуражних зернових.

При цьому в жовтні Україна експортувала просо по середній митній
вартості $78,5/т, що значно нижче, ніж Ціна проса у вересні — $101,1/т
СРТ/DAF/FOB Україна. Падіння експортної ціни також зв’язано із сезонними
факторами: збільшенням внутрішнього речення і зниженням внутрішніх цін.

Таблиця 4.11

Україна: експорт проса по найбільших країнах-покупцях у жовтні 2001 р.

Країна Об’єм, т Об’єм, % Ціна, $/т

Усього: 5 223,4 100,0 78,5

Нідерланди 3 027,3 58,0 75,5

Італія 1 100,0 21,1 79,4

Бельгія 332,3 6,4 77,4

Географія експорту проса досить ситуативна. Основні закупівлі
українського проса були зроблені Голландією (3,1 тис. т, чи 58% всіх
експортних Об’ємів у жовтні, за середньою ціною $75,5/т CPT/FOB
Україна), Італією (1,1 тис. т, чи 21,1%, по $79,4/т), Бельгією (0,3 тис.
т, чи 6,4%, по $77,4/т), Болгарією (0,3 тис. т, чи 5,5%, по $88,3/т).
Усього в експорті приймали участь 9 країн.

Таблиця 4.12

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг українських експортерів проса в жовтні 2001 р.

  Категорія*

“Сельхозэкспорт” IV

“Мироновский Хлібопродукт” II

Херсонський КХП I

“Агройл” I

“Тенгіз-Дніпро” I

Старобельский елеватор I

“Українська транспортно-експедиційна компанія” I

“Ювента” I

“Юником-Трейдинг” I

“Измит” I

У найближчій перспективі прогнозується збільшення об’ємів відвантажень
проса з України в зв’язку з привабливими внутрішніми Цінами і вирослим
попитом з боку країн ЄС. Однак, як і у випадку з вівсом, експорт проса
будеюбдлщш98 стримуватися достатньою внутрішньою пропозицією інших,
більш привабливих з експортної точки зору зернових.

Таблиця 4.12

«Олимпэкс Лтд»: рейтинг закордонних покупців проса в жовтні 2001 р.

W.J. Grain Ltd

Alanheri (Produkten) B. V.

Калінінградський портовий елеватор

Оршанский КХП, Бєларус

Agromarket International Ltd

Угур Аку Ве Макина Санаи Тиджарет Лтд, Туреччина

Navarino International Ltd

Husars, Польща

“Волдемарс”, Латвія

Lech Leszek Ciupak, Польща

Висновки

Крупи – одні з найпоширеніших складових харчових продуктів на планеті.
Широке застосування курп стврює певні обмеженні та правила їх
виготовлення та споживання. Ці обмеження знайшли відображення в
Стандартах якості. Станадрти якості є чи не найголовнішим чинником
конкурентності не тільки круп, а й товарів взагалі. На теренах бувшого
СРСР прийнято єдині галузеві стандарти. Вони трохи відмінні від
європейських та американських, але цей факт не завадив українським
крупам вийти на лідируючі позиції в світі.

Такому підйому конкурентних переваг сприяли перш за все мінливі погодні
умови. В наступні роки Україні навряд чи вдасться утримати позиції
світового лідера по експорту круп без істотних інвестицій в
інфраструктуру господарств, оновлення сортності та способів переробки
зернових на крупи.

Українська класифікація круп досить детальна та містить більше 20
найменувань Чітке визначення властивостей та нормативного вмісту круп
зводить конкурентні заходи серед виробників до змагань у сівобороті та
якості переробки. Вітчизняні переробники освоїли сучасні методи
упакувань, наблизившись тим самим до міжнародних стандартів.

Харчова цінність круп, як одна з головних конкурентних особливостей
залежить від хімічного складу зерна, глибини термічної обробки.

Принциповим фактором, котрий вирізняє крупи в конкурентній боротьбі є
наявність домішок та вкраплень.

Враховуючи це виробники часто використовують суміші та крупові
концентрати для розширення споживацького асортименту.

Головними вимогами до конкурентної якості круп є

Колір

Смак

Запах

Вологість

Кількість домішок

Кількість доброякісних ядер

Зольність

Ступіть подрібнення крупинок

Зараженість крупинок шкідниками

Зважаючи на високу стандартизованість, що дозволяє впевнено керувати
якістю, крупи є провідним біржовим товаром.

Через несталість законодавства в Україні не набули розвитку ф’ючерсні
методи закупівлі круп. Ринок круп обертається лише навколо поточних
поставок та слабо регулюється “індикативними” цінами, котрі
виставляються профільним міністерством.

Увага до круп з боку підприємців суттєво зросла після вдалого урожаю
2002 року. Однак більшість посередницьких збутових структур спікала
управлінська пастка. Часто керівництво не до кінця усвідомлює сутність
маркетингу і «прив’язує» зарплату фахівців відділу маркетингу до обсягів
продажів. І внаслідок цього в маркетологів не вистачає ні часу ні
значної мотивації для постійного і всебічного аналізу ринку. Дії
керівництва по зростанню збуту продукції і дістати прибуток зараз і по
максимуму, а не затрачати час, засоби і зусилля фахівців для того, щоб
ті проводили дослідження, не приносять швидкої віддачі. Орієнтуючись
винятково на збут, підприємство не може цілком контролювати ситуацію.
Воно «вариться у власному соку», не усвідомлюючи небезпеки стати
аутсайдером галузі.

Велика кількість зерно-заготівельних компаній сповідають перераховані
принципи маркетингу. Необхідність постійного дослідження конкурентних
позицій на круп’яному ринку підтверджується попитом та високою цінністю
даної інформації і платністю надання її складових частин у ЗМІ і
спеціалізованих виданнях.

Список використаної літератури

Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”// Урядовий кур’єр. —
Збірка законів ч. ІІ АПК — 2002.

Закон України “Про захист прав споживачів”// Урядовий кур’єр. — Збірка
законів ч. ІІ АПК — 2002.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію”,//
Урядовий кур’єр. — Збірка законів ч. ІІ АПК — 2002.

“Про зерно в Україні 2001-2004 рік”. Державна програма: – Урядовий
кур’єр. — “Збірка законів про АПК” — 2002.

Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента
України // Урядовий кур’єр. — 1995. —№ 106 (липень).

“Україна в цифрах” щорічний довідник міністкрства статистики України за
2001 рік

Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия / Пер. с франц.
под ред. Л. П. Белых — М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997.

Бакавов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.:
Финансы и статистика, 1993.

Бланк I. О. Управління торговельним підприємством. Підручник. — М.:
«Тандем», 1998.

Бланк І. О. Фінансовий механізм управління ефективністю операційних
витрат підприємства. Стаття. — К.: Фінанси України, 1998. № 8.

Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997.

Валевич Р. П., Давыдова Г. А. Экономика торгового предприятия: Учебн.
пособие. — Мн.: Высшая школа, 1996.

Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. — М.: Высшая школа, 1994.

Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія,
ефективність. — К.: Вища школа. Голов, вид-во, 1995.

Головачук Т. И. Экономические регулирования товарооборота торгового
предприятия. Автореферат. — К.: КТЭИ, 1991.

Економіка торговельного підприємства: Підруч. / Під ред. Н. М. Ушакової.
– К., “Хрещатик”, 1999.

Задорожний І.М. Гаврилишин В.В, Продовлоьчі товари і продовольча
сировина. – Львів.: ллбвівська комерційна академія 2002.

Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке. — Учебн.
пособие, 1995.

Кравченко Н. И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. — М.,
1995.

Ластовецькии В. О., Миронюк О. В. Ефективність господарювання: оцінка,
аналіз, фактори, резерви. — Чернівці, 1995.

Полянко В. Н. Управление валовым доходом торгового предприятия. — К.:
КТЭИ, 1993.

Унковская Т. Е. Финансовое равновесие предприятия. — К.: Монографія,
Київ. Вид. Дім «Генеза».

Ушакова Н. М., Кукурудза Л. О. Управління прибутком торговельного
підприємства. — К.: KTEI, 1993.

Экономика: теория и практика (в 2-х томах), — АО «Дорваль»,АО «Лига»,
Санкт-Петербург, 1993.

Бізнес № 38 12 листопада 202 року.

Бізнес № 4 25 січні 2003 року

Бізнес № 32 21 жовтня 2001 року.

PAGE

PAGE

PAGE 2

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *