Реферат
на тему:
Ринок мийних засобів
ПЛАН
1. Огляд ринку мийних засобів в Україні
2. Регіональні особливості ринку мийних засобів
Список використаної літератури
1. Огляд ринку мийних засобів в Україні
Згідно з європейськими нормами, людина на рік має використати близько 8
кг прального порошку. Відповідно, Україна потребувала б щороку 400 тис.
тонн. Утім, за даними Держкомстату, минулого року на вітчизняному ринку
реалізували лише 150 тис. тонн порошку (46 тис. тонн – продукція
вітчизняного виробника).
Нині знову зростає попит на закордонну продукцію, яка в Україну
надходить здебільшого контрабандними каналами. Так, з імпортованих
минулого року близько 104 тис. тонн прального порошку лише 12 тис. тонн
– легальні. За прогнозами, подібна ситуація збережеться і надалі. До
того ж частка сфальсифікованого порошку знаних у світі торгових марок
сягає 50% обсягу імпорту.
Щороку пральних засобів в Україні реалізовують на загальну суму $115-120
млн, та це далеко не межа: перспективність ринку засвідчує хоча б те,
що, судячи з використання порошків та інших мийних засобів, українці
поки що перуть і миються з утричі меншою інтенсивністю, ніж мешканці
Західної Європи.
Ринок мийних засобів фахівці сегментують на дві групи: засоби для миття
посуду чи кахлю та засоби для прання, серед яких – господарське мило,
відбілювачі, пральні порошки, споліскувачі та кондиціонери для тканин.
Щодо останніх двох, то на українському ринку вони з’явилися недавно й
охоплюють незначну його частину.
Господарське мило також особливої погоди не робить. Його частка на
ринку, порівняно з пральними порошками, – близько 5%. Тому сегмент
пральних порошків – найбільший за асортиментом, кількістю торгових марок
та найпривабливіший для трейдерів. Щороку, за їхніми даними, в Україні
реалізують на $115-120 млн порошку.
Імпортній продукції належить 80-85% ринку, решта – вітчизняній.
Безперечний лідер – Procter & Gamble. За обсягами продажів в Україні
іноземні та транснаціональні компанії розташувалися так: Procter &
Gamble (торгові марки Ariel, Tide, Tix Bonux) посідає перше місце,
Cussons (E) – друге, Unilever (OMO, Surf) – третє, Benckiser (Dosia,
Lanza) – четверте, Henkel (“Лоск”, Dixan, “Ласка” серії Henko, “Ера” і
“Дені”) та Baser (Gala) – п’яте. З представлених брендів Ariel в
основному конкурує з OMO, а Tide – з Surf. Surf вийшов на ринок у
березні минулого року і за цей недовгий час його частка на ринку зросла
до 6%. З останніми двома марками конкурує порошок Е.
Dosia, “Ера”, “Дені” і Gala формують конкурентну групу засобів з ціною,
нижчою за середню. Найбільшу частку ринку серед імпортних порошків
охоплюють Ariel, OMO, Tide, Surf, E, Dosia – разом близько 60%.
Ще один критерій сегментування: дешеві порошки (50-60% ринку), засоби за
середніми цінами та дорогі. До останньої групи зараховують Ariel, OMO і
продукцію компанії Henkel. До групи так званого оптимального
співвідношення ціни і якості, або продукції за середніми цінами, увійшли
Tide та Surf. У сегменті недорогих марок – Е, Tix Bonux, Dosia, турецькі
Gala, Bingo, а також вітчизняні порошки “Лотос”, “Біо-М”, “Магік-М”,
“Сканмакс” тощо. Як зазначив керівник відділу продажів “Лео-Лтд” Олег
Мазний, серед недорогих порошків за обсягами продажів минулого року
перше місце посідала Dosia.
2. Регіональні особливості ринку мийних засобів
Популярність тієї чи іншої продукції певною мірою залежить від регіону.
Приміром, у селах основну частину проданих порошків (близько 70%)
становлять дешеві марки. У містах більше купують продукцію за середніми
та високими цінами (близько 60%). Загалом, за словами більшості опитаних
“ГК” представників фірм, нині, з відомих причин, на українському ринку
найвищий попит на порошки недорогі та за середніми цінами.
За оцінками трейдерів, рентабельність торгівлі порошками – 10-15%. Тому
в одному лише Києві “базуються” 50-60 середніх і великих гуртових фірм,
що отримують товар від 10-15 імпортерів. Хоча, на думку незалежних
експертів, внаслідок кризи трейдерів помітно поменшало.
Постачають порошок в основному з Польщі, Туреччини та Росії, де іноземні
виробники мають свої заводи. “Якщо перевозити цей товар на великі
відстані, – говорить менеджер по зв’язках із громадськістю ТзОВ “Проктер
енд Гембл Україна” Віталій Прокопенко, – то транспортні витрати у
структурі його ціни сягатимуть 30%”.
На думку експертів, переважну більшість іноземної продукції постачають в
Україну неофіційним шляхом. “Зі 104 тис. тонн імпортованих минулого року
порошків, – розповідає керівник відділу зовнішньоекономічних зв’язків
Вінницького хімічного заводу Петро Нідзельський, – лише 12 тис. тонн
надійшло офіційно. Ввізне мито на мийні засоби – 30%. До кризи ціни на
іноземні порошки становили в середньому 1,5 грн за пачку 450 г, що за
такого мита неможливо. Більшість закордонних брендів потрапляє до нас
“сірим” та “чорним” шляхами”. За словами одного з операторів ринку, який
побажав залишитися неназваним, з усіх закордонних виробників,
представлених в Україні, лише декілька “по-білому” ввозять продукцію. Як
правило, це компанії, що твердо стоять на ногах і можуть дозволити собі
працювати певний час зі збитками. Тим часом представник однієї базарної
торгової точки вважає, що нині частка контрабандного ввезення
зменшується тому, що ставки хабарів наблизилися до митних ставок. “Аби
“протягти” крізь кордон один автофургон (у середньому 20 тонн порошку),
– каже торговець, – треба дати “на лапу” не менше $1 тис., що ризику
геть не виправдовує”. Завезені нелегально мийні засоби легко впізнати за
упаковкою, на ній немає перекладу українською. Втім, трапляється і
“білий” імпорт без написів кирилицею.
Певну частину порошків завозять і “човники”, хоча, на думку операторів
ринку, – незначну. Зазвичай товар везуть з Польщі, де влаштовуються
рекламні акції та сезонні розпродажі пральних засобів з чималими
знижками. Як правило, продукція “човників” дешевша за завезену “білим”
шляхом на 10-20%. Цьому кожна компанія-імпортер протиставляє щось своє:
приміром, пропонує додаткові 5% знижки для гуртовиків і дистрибуторів.
Дешевший “Лотос” претендуватиме на 60% ринку.
За останні два роки ціни на імпортні пральні порошки піднялися на
200-250%, на вітчизняні – в середньому на 40%. Так, якщо до кризи
“Лотос” коштував у межах 1 грн за півкілограмову пачку, то після – 1,95
грн. Та, незважаючи на це, попит на “Лотос” був просто шалений.
“Кризові” обсяги продажів вітчизняних порошків за лічені дні зросли на
25-30%. Тоді і намітилася тенденція до збільшення на ринку частки
української продукції в межах 3%. Втім, важлива сама тенденція.
Прогнозують, що через кілька років частка вітчизняного виробника на
ринку зросте до 60%.
Незважаючи на зрослий попит на українські порошки, вітчизняні
підприємства через брак обігових коштів не змогли забезпечити ринок
необхідною кількістю продукції. За даними незалежних експертів, через
кілька днів після стрибка курсу долара Вінницький хімічний завод
припинив відвантаження, а більшість торгових фірм збували старі запаси.
При цьому згаданий завод – основний постачальник українських пральних
засобів (“Лотос”, “Магік-М”, “Сканмакс”, “Лотос-М”) і до кризи охоплював
близько 70-80% сегмента ринку вітчизняних порошків.
За радянських часів в Україні пральні порошки виготовляли Вінницький,
Первомайський, Слов’янський хімічні заводи, Ужгородський,
Сімферопольський та Київський (“Зоря”) заводи побутової хімії.
Донедавна, крім Вінницького, дещо постачали Первомайський хімічний завод
(порошок “Орель”) та Київський завод побутової хімії “Зоря” (порошок
“Наталка”). Проте нещодавно їх продукція з ринку зникла. Щодо “Орелі”,
то підприємство вже понад рік цього порошку не виготовляє.
Варто згадати, хоча б кількома словами, про вільну поки що нішу
кондиціонерів, споліскувачів та засобів для підсилення дії пральних
порошків. Ці засоби ще не встигли набути популярності серед населення
через ціну (літрова пляшка коштує в середньому $1,5), а у разі з
кондиціонерами та споліскувачами далася взнаки незнищенна звичка
українців крохмалити білизну. Кондиціонери і споліскувачі, навпаки,
роблять тканину м’якшою і пухнастішою. Враховуючи це, іноземці завозити
таку продукцію не поспішають. З усіх присутніх в Україні закордонних
фірм лише Cussons (кондиціонер E), Henkel (засоби для підсилення дії
прального порошку Sil та Saptil) і Benckiser (засіб для полоскання
Dosia) ризикнули представити на ринку подібний товар.
Ще порівняно недавно компанії не наважувалися виходити на ринок з
порошками-“автоматами”. Адже в Україні машиною-автоматом може
похвалитися лише 5% громадян (в Англії – 95%, Чехії – 77%). Тому на
вітчизняному ринку порошки для “неавтоматизованого” прання набагато
популярніші. Проте заможніші українці потроху купують пральні автомати,
тож і зростає попит на порошки для них. Серед вже представлених на ринку
найбільш відомі – Ariel automat, OMO automat, E automat.
Особливістю “автоматичних” порошків є те, що вони запобігають корозії
нагрівальних елементів машини і мають низьке піновиділення. До речі,
Вінницький хімічний завод також виготовляє порошок для автоматичних
машин – “Лотос-автомат”.
Український “порошковий” ринок фахівці оцінюють як далекий від
насичення. На Заході, приміром, торгових марок удвічі більше, не кажучи
вже про асортимент. Але й в Україні конкуренція загострюється, і
“надибати” вільну нішу непросто, проте можна. Так, нещодавно з’явився
порошок “Карапуз” для дитячого одягу. На Заході дитячі порошки неабияк
популярні, але й ціна їх вища. В Україні попит на “Карапуз” швидко
зростає, а під час кризи, як зазначила комерційний директор фірми
“Секвойя” (виробника “Карапуза”) Ганна Ясинська, обсяги його продажів
збільшились аж утричі. Цей порошок не дуже піниться і добре
виполіскується. Сировину для нього закуповують у Польщі, Словаччині та
Ізраїлі. Вже є “Карапуз” для немовлят (до півроку) та старших дітей.
Останній містить безхлорні відбілювальні компоненти. Незабаром на ринку
з’явиться і “Карапуз” з біодобавками.
Деякі оператори ринку стверджують, що попит на цей засіб ще не
сформувався через ціну (в роздрібній торгівлі 600-грамова пачка
“Карапуза” коштує 2,8 грн). Однак дитячою продукцією полюбляють
користуватися і дорослі, як-от шампунем “без сліз” Johnson & Johnson.
Можна припустити, що те ж саме незабаром станеться і з “Карапузом”.
Список використаної літератури
Інфраструктура товарного ринку. Посібник. – К., 2005.
Рудавський О. Ринок мийних засобів // Галицькі контракти. – 2004. – №5.
Лазаренко А. На ринку мийних засобів останній парад настає…// Дзеркало
тижня. – 2004. – №489.
Кабірова Н. Битва мийдодирів // Галицькі контракти. № 11. 06.2004. – С.
14-17.
Кутянин Г.И. Пластические массы и бытовые химические товары: Учеб. -2-е
изд., перераб. – М.: Экономика, 1988. – 207 с.
Месяченко В.Т., Кокошинская В.И. Товароведение: Учеб. – М.: Экономика,
1997. – 415 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
