РЕФЕРАТ
на тему:
Просування товарів на ринку медичних послуг
ПЛАН
1. Особливості задоволення попиту на ринку медичних послуг
2. Місце реклами в товаропросуванні
3. Особливості просування супутніх медичних товарів
Список використаної літератури
1. Особливості задоволення попиту на ринку медичних послуг
Визначальну роль, у можливості придбання особистістю представлених
характеристик і одержання статусу суб’єкта маркетингової системи товарів
або послуг, грають індивідуальні потреби людини і попит на конкретний
товар, що відповідає образу цього товару або на процедури, адекватні
послузі. У свою чергу, що відповідає попит співвідноситься з
платоспроможністю. Останній елемент характеризується рівнем добробуту.
Ринок узагалі, у тому числі медичних послуг у поле обов’язкового
медичного страхування, орієнтує виробника на маркетинг у своєму
конкретному сегменті і тим самим сприяє обов’язковому вивченню типів
особистості клієнтів (пацієнтів) по ступені і можливості їхніх споживчих
функцій.
Перспективно визначаючи вивчення характеристик особистості з погляду
споживача медичних послуг, методологічно правомірно класифікувати
співвіднесенні типів особистості і хвороби із сегментом ринку по
наступним основних ознаках:
по ознаці соціальних відносин;
по віковому рубежі;
по інших ознаках
Вкрай актуальними проблемами в диференціації ринку медичних послуг,
при виділенні і формуванні специфічних маркетингових сегментів, є, з
одного боку, проблема співвідношення типів особистості і типів
споживачів, з іншого боку – розкриття відповідності типів споживачів з
медико-діагностичними й іншими групами, що характеризують особистість не
тільки як споживача послуг узагалі, але і як пацієнта, що бідує у
визначеному виді медичних послуг, комплекс яких прийнято називати
медичною допомогою.
Як відомо, індивідуальні властивості особистості накладають істотний
відбиток на виникнення і протікання патологічних процесів в організмі
людини. В одних пацієнтів обтяжуються ці процеси, в інших, навпаки –
сприяють швидкому видужанню. З обліком цього буде відрізнятися і попит
на медичні процедури, здавалося б при рівнозначних патологічних станах
різних особистостей. Разом з тим, захворювання, у тому числі і
соматичні, порию ведуть до перебудови особистості, а, отже, видозмінюють
обсяг і специфічність медичних послуг відповідно до зміненого
маркетингового сутність клієнта.
Таким чином, у маркетингових системах медичних послуг, до яких
зокрема відноситься система обов’язкового медичного страхування, у поле
визначеного сегмента здоров’я, існує об’єктивна необхідність
специфічної, індивідуальної роботи з задоволення попиту конкретного
клієнта (пацієнта).
Саме облік індивідуального поводження людей, переважна роль
особистості при організації і здійсненні функціонування системи медичної
допомоги є тими факторами, що приводять до нерозв’язних протиріч
усередині усуспільнених тоталітарно-державних систем охорони здоров’я.
У поле маркетингових відносин лікаря і пацієнта облік особистісних
характеристик клієнта, а не тільки його патологічного стану, виправдано
як з погляду лікування (гуманітарна місія охорони здоров’я), так і з
погляду економічної доцільності (виробнича місія охорони здоров’я). Саме
при індивідуальному підході до пацієнта, витрата засобів (матеріальних і
фізичних) у маркетингових системах медичних послуг представляється
оптимальним, а показники і критерії ефективності задоволення попиту –
найвищими.
Звідси виникає виправдана з будь-яких точок зору необхідність
умовного співвіднесення особистості з визначеним індивідуальним набором
потрібних медичних послуг, що може бути досягнуто відповідним виділенням
специфічних типів споживачів медичних послуг, що враховують при інших
рівні характеристики особистості і співвіднесенням цих обкреслених типів
з визначеним маркетинговим сегментом.
До специфічних суспільних якостей особистості, як відомо, відносяться
потреби.
Задоволення потреб з одного боку, забезпечує зняття дискомфортних
станів людини, породжених нестатками, з іншого боку – задоволення потреб
зв’язане зі зміною станів, що впливають на ролі особистості.
У дійсному повідомленні не будемо зупинятися на висвітленні проблем,
зв’язаних з роллю особистості, обмежимося лише твердженням, що роль
особистості – це своєрідний образ її існування, а розмаїтість ролей
виступає в конкретних формах такого існування: праці, пізнання,
діяльності спілкування й ін.
Будь-яке обмеження ролі особистості приводить до своєрідного
дисбалансу станів або усередині самої особистості, організму, або у
взаємодіях людини з навколишнім світом, у тому числі із соціумом.
Зокрема, до таких станів, що обмежують виконання ролі особистості,
приводять хвороби.
Потреба бути і залишатися здоровим, деякою мірою, зв’язана з
нестатком виконання ролі особистості.
Передбачуваний механізм є основним у мотивації пошуку пацієнтом
визначених форм і методів лікування, породжує активне вивчення
відповідних пропозицій медичних послуг, а, отже, при визначеному ступені
платоспроможності, веде до відповідного попиту на медичні процедури.
Така, на нашу думку, основа запуску маркетингової системи медичних
послуг.
З погляду маркетингової сутності – хвороба (дискомфортний стан
організму), обмежуючи визначені волі і роль особистості, породжує на
ринку медичних послуг відповідні лікарські пропозиції, що у свою чергу
включає своєрідний механізм цільових взаємин пацієнта і лікаря з метою
досягнення і збереження такого щодо стабільного стану клієнта, при якому
може бути досягнутий найвищий ступінь виконання ролі особистості. У
рамках медицини такий стан характеризується категорією “норма”. Це те,
що прийнято називати здоров’ям. А в рамках здоров’я – це якість життя. У
цьому змісті клієнт звертається до лікаря не тільки при явному
патологічному стані, але і при інших станах, бажаючи підвищити ступінь
виконання ролей особистості. Звідси пропозиції в рамках основи
лікарської місії – профілактики хвороб, пропозиції медичних послуг, що
зберігають і підвищують творчу і виробничу активність клієнта, послуги
по поліпшенню “якості життя” і ін.
Таким чином, здоров’я (рівень здоров’я) є компонентом (умовою)
найвищого ступеня виконання ролі особистості. Задоволення ж потреб у
медичних послугах і попиту на медичні процедури є одним з конкретних
способів, що ведуть до твердження і збереження ролі особистості.
З обліком того, що особистість є конкретною соціальною
характеристикою людини, те і відповідні потреби в медичних послугах, а
тим більше попит на медичні процедури, швидше за все, прямо зв’язаний з
визначеним соціальним статусом клієнта (пацієнта).
Варто припустити, що і маркетингова сутність хвороб у пацієнтів
різних соціальних шарів буде відрізнятися не тільки по ступені потреби в
медичних послугах і попиті на медичні процедури, але і по самій сутності
патологічного процесу.
У маркетинговій системі медичних послуг хвороба, як елемент такої
системи, починає характеризуватися, при інших складових, сегментарною
сутністю, зокрема описуватися і соціальною характеристикою.
У радянській системі охорони здоров’я, при організації медичної
допомоги робітником промислових підприємств, підкреслювалися
особливості, що визначають зв’язок захворюваності з умовами праці і виду
промислового виробництва. У такому професійно-медичному підході вже
полягає схована теза про соціальну сутність хвороб, більш того,
підкреслюється необхідність специфічної професійно – виробничої
організації медичної допомоги. По суті справи, у рамках економічних
характеристик маркетингових систем медичних послуг, такий
соціально-виробничий підхід до оцінок стану здоров’я був своєрідним
прообразом сектора ринку. Віково-статевий ценз також визначає
сегментування ринку медичних послуг: надання медичної допомоги, дітям,
жінкам, старим і т.д. Організація медичної допомоги так називаним
“декретованим” контингентам – вищий ступінь своєрідної сегментації в
системі надання медичної допомоги доринкових відносин в охороні
здоров’я.
У зв’язку з тим, що в останнє десятиліття ХХ століття в Росії досить
чітко позначилося розшарування суспільства не тільки по виробничому, але
і по соціальному статусі, що, до речі, за допомогою рівня добробуту
прямо зв’язаний з видом і формою виробничої діяльності, те маркетингова
сутність захворювання конкретної людини, віднесеного до визначеного шару
суспільства, виявилася детермінована зі специфічністю
визначеного маркетингового сегмента здоров’я.
Виходячи з вищевикладеного, варто припустити, що протікання тих самих
хвороб індивідуально не тільки з погляду самобутності організму й
особистості людини, але також специфічно соціальної сутності
особистості, його соціально-економічному положенню, як суб’єкту системи
маркетингу медичних послуг.
Припускаючи зворотний зв’язок між соціально-економічною сутністю
людини і можливими його хворобливими станами, варто припустити, що в
різних сегментів ринку медичних послуг, до яких віднесені різні пацієнти
по особистісних і медико-економічних характеристиках, структура
захворювань, їхня частота і форми протікання будуть специфічні даному
сегменту ринку і більш того, специфічні конкретної особистості.
Простіше говорячи, хвороби в суб’єктів маркетингової системи,
віднесених до різних медико-економічних груп, будуть специфічними і
детермінованими конкретною сутністю соціального шару, що характеризує
даний сегмент ринку, до якого відноситься споживач. Звідси напрошується
логічний висновок, що пропозиції по наданню медичних послуг, а тим
більше задоволення попиту на відповідні медичні процедури не тільки
індивідуальні і відрізняються за формою і змістом, але і відмінні по
визначених економічних характеристиках.
Даний теоретичний висновок, звичайно, має потребу в дослідженнях
практичних реалій. У науковій літературі починають представлятися
результати окремих прикладних досліджень, що підтверджують правомірність
висловленого постулату.
Узагальнюючи усе вищевикладене, представляється можливим припустити,
що в поле маркетингових (ринкових) відносин лікаря і пацієнта, як із
професійно-медичної точки зору, так і з позицій економічного оптимуму –
найвищим ступенем раціональних взаємин є індивідуальна робота з клієнтом
(пацієнтом). По суті справи в системах охорони здоров’я, як у формах
специфічних взаємин лікаря і хворого давним-давно реалізований
наполегливо дикламованих у даний час принцип виробничих ринкових
відносин: виняткова орієнтація на клієнта. Нам здається, що саме в
зв’язку з цим, використовуваний в окремих країнах національний індекс
задоволеності клієнтів найбільш високий у порівнянні з іншими галузями в
сфері медичного обслуговування (понад 85).
У поле ринкових відносин хвороба як елемент системи маркетингу
медичних послуг має визначену специфічність і в доповненні до свого
традиційного розуміння характеризується новими об’єктивними специфічними
ознаками, властивим визначеним сегментам ринку й економічних сутностей.
2. Місце реклами в товаропросуванні
Небагато підприємств можуть сьогодні успішно вести справи без
реклами в тому або іншому її вигляді. На великих промислових
підприємствах, де є штатні фахівці і забезпечена підтримка
рекламного агентства, різні маркетингові функції легко розподілити
серед придатних для їх виконання працівників.
Напевно, не багато знайдеться громадських явищ, думка про які в нашій
країні була б така ж суперечна, як про рекламу. З одного боку
керівники підприємств потребують неї, шукають її. Майже всі
галузі народного господарства відчувають справжню потребу в
оперативному сповіщенні споживачів. І цю потребу задовольняє ціла
мережа різних по структурі і можливостям рекламних організацій.
А з іншого боку, досить широко існує вельми скептичне ставлення до
реклами. На жаль, сьогоднішня наша рекламна практика укупі з якістю
деяких товарів і послуг дають чимало мотивів і для гумору, і для
скепсису. Але з самого початку важливо пам’ятати, що рекламні
оголошення, які ми бачимо і чуємо, є кінцевими продуктами цілого
ряду досліджень, стратегічних планів, тактичних рішень і конкретних
дій, складового в своїй сукупності процесу реклами.
Загальнонаціональні виробники складають велику частину. Як правило,
це виробники, тобто фірми, що випускають товари, з якими ми
зустрічаємося в універсамах, демонстраційних залах, виставках і
т.д. На частку 10 найбільших загальнонаціональних
рекламодавців доводиться майже 70% загальних витрат на рекламу в
країні. Місцеві рекламодавці – головним чином роздрібні торговці.
Прагнучи грати роль агентів по закупівлі своєї округи, роздрібні
торговці витрачають на рекламу великі кошти, аби повідомити
населенню, що вони для нього закупили, і обгрунтувати, чому
потрібно робити покупки саме у них.
Сьогоднішня роздрібна реклама, мабуть, набагато більше
загальнонаціональної підходить до поняття “ринкова інформація”.
Завдяки своїй регулярності, акценту на цінах і відомостях про місця
продажу товарів в окрузі роздрібна реклама стала для багатьох
путівником по магазинах.
Для розуміння реклами треба передусім розібратися в її найбільш
істотних функціях. Однією з застав формування реального погляду на
різноманітний рекламний ландшафт може стати постановка питань: хто
користується рекламою, для обхвату яких аудиторій, за допомогою яких
засобів і в яких цілях? На цьому рівні реклама поділяється на:
від імені виробників,
від імені роздрібних і оптових торговців,
від імені приватних осіб,
від імені уряду, суспільних інститутів і груп.
Сучасна реклама має чітку наукову базу. Вона озброєна науковими
засобами, виробленими психологією та соціологією.
Засоби рекламного бізнесу вкладаються в систему точної наукової
класифікації. Нею охоплено всі складові рекламного процесу:
рекламодавців, споживачів, об’єкти реклами, рекламні засоби та носії,
соціальні та виробничо-економічні умови комерційної діяльності, а також
саму рекламу.
У класифікації реклами розрізняють два поняття: реклама як процес (тоді
краще її визначати терміном «рекламування») та реклама як продукт (тобто
рекламне звернення).
Персональний продаж об’єднує переваги особистісної реклами та реклами на
місці продажу товару, тому що передбачає продаж товару «з рук до рук»
методом бесід та переконання, а також показом (демонстрацією) самого
товару та принципу його дії.
Метод розповсюдження реклами. Реклама розповсюджується через пресу,
поштою, по телебаченню, на місці продажу, у транспортних засобах, а
також встановлюється на вулицях, на спеціальних конструкціях та з
допомогою нових технічних засобів (факс, телекс, модемний зв’язок).
Пресовою рекламою називають усі рекламні звернення, які створюються
поліграфічним способом. Менеджер пресової реклами мусить бути обізнаним
з усіма тонкощами друкарської та рекламно-видавничої справи,
обов’язковим є художній смак, журналістський «нюх», знання рейтингу
періодичних видань, оцінки їх різними споживачами та в різних регіонах.
Поштова реклама, як уже було сказано, — це один з найефективніших видів
реклами, суть якої полягає в тім, що на адресу фірми або приватної особи
надсилаються рекламні матеріали у визначений час і у визначеній
кількості.
Аудіовізуальна та кінореклама — це реклама на відео- або кіноплівці.
Менеджер з аудіо- та кінореклами наймає на роботу авторів сценарію
(авторів ідей, діалогів, трюків, споганів), режисерів, операторів,
звукооператорів, художників, монтажерів, відеоінженерів; директора
знімальної групи або організатора виробництва, а також потрібний
акторський колектив. Зрозуміло, що такий менеджер повинен мати
спеціальну освіту в галузі кіно- або телевиробництва.
Аудіореклама — це реклама через радіостанції та місцеві канали зв’язку,
що діють у великих торгових центрах, кінотеатрах, на транспорті тощо.
Відповідно до психологічних основ сприймання інформації «на слух» закони
радіореклами мають свою специфіку. Текст реклами викладається в такій
послідовності: що, як і аж потім — де. Якщо рекламу подано у вигляді
скетчу, сценки, пісні тощо, головним «героєм» має бути товар, а не
ситуація чи музика.
Технологічний процес створення рекламного звернення на радіо складається
з таких етапів: перший — проведення дослідження ринку та визначення
«свого» сегмента ринку; другий — визначення часу передачі та її
тривалості; третій — вивчення графіка передач різних редакцій, каналів
та програм, вартості хвилини звучання; четвертий — визначення ідеї
рекламного звернення; п’ятий — вибір потрібної редакції, каналу,
програми та чітке зрозуміння їхніх вимог; шостий — написання тексту
рекламного звернення; сьомий — затвердження рекламодавцем тексту
рекламного звернення; восьмий — затвердження виконавців; дев’ятий —
попередній запис підготовленої радіореклами та його прослуховування;
десятий — тиражування рекламного радіозвернення. Готуючи аудіорекламу,
менеджер обов’язково мусить ураховувати, що кожна група радіослухачів
має «свої» передачі та свій час прослуховування. Рекламісту треба
ефективно його використати.
Про переваги реклами на місці продажу ми вже достатньо говорили раніше.
Додамо ще кілька слів про технічні засоби такої реклами: телевітрини,
електронні табло, демонстраційні стенди, гігантські етикетки, світлові
табло, транспаранти, оформлення фронтонів магазинів, різноманітні схеми
тощо. Обладнання має спростити фізичний контакт між товаром і клієнтом
та примусити останнього взяти товар у руки.
Раціональна, або предметна, реклама інформує, звертається до розуму
потенційного покупця, наводить аргументи, щоб переконати його. На
підтвердження своїх доказів рекламодавець може використати малюнки,
креслення, схеми, фотознімки тощо.
Емоційна, або асоціативна, реклама звертається до почуттів, емоцій,
підсвідомості. Основними засобами переконання тут є художні — малюнки,
відеозображення, звуки. Логіка тексту, як правило, відіграє допоміжну
роль.
Рекламні звернення рідко бувають суто раціональними чи суто емоційними.
Звичайно в них комбінуються обидва види впливу.
За способом передачі реклама поділяється на «жорстку» та «м’яку».
«Жорстка» реклама дуже близька до засобів стимулювання збуту та дуже
часто їх супроводжує. Така реклама має обмежену мету — збільшити обсяг
продажу. Тому вона, як правило, кричуща, прямолінійна, без полутонів,
розрахована на миттєвий зовнішній ефект.
«М’яка» реклама має на меті не тільки проінформувати про товар та його
марку, а й створити навколо цього товару доброзичливу атмосферу, оточити
його певним ореолом. Найчастіше це емоційна реклама, яка грає на
символіці, глибинних душевних мотивах, людських почуттях. Її дієвість
виявляється не миттєво, а через певний час, оскільки вона поступово
змінює ставлення потенційного покупця до якогось товару чи торгової
марки, створюючи в нього внутрішню готовність до покупки.
Стимулююча реклама використовується, коли рекламодавець має справу з
дуже сильною конкуренцією. Реклама в такому разі має інформувати про
розпродаж, який незабаром відбудеться, або який уже відбувається, а
також про всі заходи для стимулювання збуту, маючи на меті зацікавити
потенційних покупців, породити в них бажання дослідити товар, а
паралельно — примусити торгову мережу вжити додаткових зусиль до
просування та продажу товарів, сприяти комерційній діяльності в період
спадання попиту. Така реклама одночасно стимулює та інформує про
стимули.
Порівняльна реклама звичайно проходить під девізом: «Ми кращі за інших
або за такого-то». Нею широко користуються у США, Канаді, Франції,
Австралії. Така реклама часто балансує на межі дозволеного законом, але
її прихильники висувають на захист порівняльної реклами такі докази:
1. Порівняльна реклама забезпечує більш повне і об’єктивне інформування
споживачів.
2. Порівняльна реклама сприяє розвитку конкуренції, бо дає змогу малим
фірмам порівнювати свої товари з виробами провідних фірм галузі.
3. Порівняльна реклама дає великий простір вигадці, винахідливості,
гумору, що може стати вирішальним для забезпечення успіху рекламної
кампанії.
Імітуюча реклама використовується тоді, коли деякі товари не
відрізняються від подібних до них, є дуже ординарними. Тому
рекламодавцеві треба постійно тиснути на споживача, щоб примусити його
хоча б один раз купити товар, що рекламується. Цій рекламі властиві
простота та одноманітність: ті самі засоби інформації, ті самі носії, та
сама рекламна мова.
Предмет реклами. За цією ознакою рекламу поділяють на рекламу продукту,
рекламу фірми та спільну.
Предметом рекламування є майже завжди продукт (виріб, послуга, ідея).
Зарубіжна література розрізняє вироби за довговічністю: вироби тривалого
користування (матеріальні цінності, що витримують багаторазове
використання) та вироби короткострокового використання (матеріальні
цінності, що повністю споживаються за один або кілька циклів
використання).
Послугами називають об’єкти продажу у вигляді нематеріальних цінностей:
дій та вигод, які задовольняють певні потреби. Послуги класифікують за
такими ознаками:
1. Характер послуги (промислова, споживча, громадська).
2. Присутність клієнта (обов’язкова чи ні).
3. Мотиви придбання послуги клієнтом (особисті чи ділові).
4. Способи використання послуг (комерційні чи некомерційні).
5. Форма обслуговування (обслуговування окремих осіб чи організацій,
фірм, підприємств).
Суб’єкт рекламування. Ця ознака дає змогу поділити рекламну аудиторію на
значну кількість цільових груп, щоб краще вивчити та максимально
задовольнити їхні потреби.
Цілі рекламування. За цією ознакою реклама поділяють на інформативну,
умовляючу, нагадуючу та інформаційну (рубричну).
Інформативна реклама — це розповідь про новинку або нове використання
відомого товару, інформування про зміни в цінах, пояснення принципів дії
товару, опис послуг, що надаються, спростування неправильних уявлень про
товар чи імідж фірми.
Умовляюча реклама має на меті стимулювати покупця перейти на купівлю
товару фірми-рекламодавця, причому негайно. Як правило, в її основу
покладено точний аналіз попиту і ринкових цін на аналогічні товари.
Мета нагадуючої реклами цілком відповідає її назві. Вона має
підтримувати в пам’яті споживачів інформацію про те, що такий товар
існує, про його характеристики й особливості, нагадувати, де його можна
придбати, а також сповіщати про післяпродажний сервіс.
Інформаційна (рубрична) реклама — це звичайна інформація про розпродаж
товарів за зниженими цінами.
Інтенсивність реклами. За цією ознакою розрізняють рекламу низької,
середньої та високої інтенсивності. За низькоінтенсивної реклами
користуються від часу до часу якимось одним каналом інформації, за
середньоінтенсивної — теж від часу до часу, але вже кількома каналами,
за високоінтенсивної — постійно використовується багато каналів передачі
інформації.
Тип рекламодавців. Класифікація за цією ознакою виокремлює рекламу
безпосередніх виробників товарів (виробів, послуг та ідей), рекламних
агенцій, торгових посередників, органів місцевого самоврядування,
державних органів, приватних осіб.
Особливості класифікації рекламодавців та рекламних агенцій
розглядатимуться у відповідних розділах. Що ж до реклами посередників,
то останні в процесі маркетингових комунікацій відіграють подвійну роль.
Вони можуть бути або своєрідними споживачами (дистриб’ютори, які
спочатку купують, а вже потім реалізують товари), або тільки
посередниками (інші учасники каналів розподілу, крім дистриб’юторів). У
зв’язку з цим серед них є і рекламодавці і «споживачі» реклами. Крім
того, щоб скоротити витрати на такий коштовний напрям підприємницької
діяльності, яким є рекламування, дуже часто виробник і посередник
проводять спільну рекламну кампанію.
Основну частину реклами посередників становить реклама на місці продажу,
яка є надзвичайно ефективним засобом комерційного інформування
споживача.
За цілями рекламування реклама на місці продажу буває інформативною,
власне рекламуючою та стимулюючою. Про останні два види її ми вже
говорили. Інформативна реклама на місці продажу — це реклама, яка
організує простір торговельного залу, інформує відвідувачів про
розміщення різних відділів у магазині, правила торгівлі тощо. Вона є
постійно наявною в кожному торговельному закладі.
3. Особливості просування супутніх медичних товарів
Якщо на ринку медичних товарів приблизно 75% припадає на частку
фармацевтичних засобів і близько 25% становлять медичні послуги, то
питома вага супутніх цій галузі товарів – 5%, а це немало. Під супутніми
товарами маються на увазі ті товари, що необхідні для будь-якого
стаціонарного й амбулаторного лікування, яке полягає не лише у прийманні
ліків. Це, передусім, так звана витратна медицина – перев’язувальні
матеріали (марля, бинти, вата); гіпсобинти, шприци, системи для
переливання крові, термометри, гірчичники; гумові технічні медичні
вироби (рукавички, піпетки, спринцівки, грілки) та багато іншого. За
оцінками зарубіжних експертів, потреба населення України в такому
медичному товарі, як вата, наприклад, становить 400 тонн на місяць,
реальна ж насиченість – 200 тонн, тобто вдвічі менше від необхідного. І
це при тому, що саме з ватою справи не найгірші.
Сьогодні в Україні один реальний виробник вати – Черкаська “Гідровата”,
яка випускає найменування “Вата пресована” задовільної якості. До речі,
в інших країнах такий спосіб розфасування вати – вчорашній день.
Набагато зручніше користуватися ватою із застосуванням упаковки
“зигзаг”, тому що витрати вати, упакованої таким чином, набагато менші.
У зв’язку з вищесказаним присутність на ринку вати імпортного
виробництва цілком виправдана. Це, передусім, вата турецького
виробництва.
Монополістом у галузі виробництва гіпсобинтів сьогодні є
Івано-Франківський цементно-шиферний комбінат. Марлі в Україні не
виробляють, і надходить вона в основному з Росії. Лейкопластир, що є на
ринку, надходить з Росії, Чехії, США. Найбільший виробник шприців в
Україні, безумовно, Білгород-Дністровський завод (задовольняє лише
половину потреби населення у шприцах). Причому вважають, що шприци
імпортного виробництва дещо кращої якості (не в останню чергу через
якість голки), мають виграшний дизайн, конкурентоспроможні ціни. На
українському ринку шприци з Польщі, Словаччини, Німеччини. Не можна не
відзначити, що стосовно якості систем для переливання крові, які
випускає вищезазначений завод, як-то кажуть, “комар носа не підточить”
(це повною мірою стосується також інсулінових шприців).
На ринку є також системи для переливання крові німецького виробництва.
Кетгут (шовний матеріал, який застосовують для операцій на внутрішніх
органах) виробляє Полтавський м’ясокомбінат і “Біополімер”.
Беззастережним монополістом у сфері виробництва всього спектра гумових
технічних виробів є “Київгума”.
Гірчичники надходять з Молдови і фасуються у Дніпропетровську. До речі,
гірчичники-пакети (Дніпропетровськ), які нещодавно з’явилися, набагато
ефективніші від “звичайних”, до яких звик споживач. Таким чином, у цьому
секторі ринку – значна частка імпортних товарів. Ситуація у виробничій
сфері супутніх медичних товарів не набагато відрізняється від тієї, що
склалася у фармакологічній галузі, і проблеми, характерні для економіки
в цілому, позначилися й тут. Це брак оборотних коштів у виробника,
купівельна неспроможність споживачів як державного (лікарні, приміром),
так і приватного рівня.
У цьому секторі можна умовно виділити три основні напрями. Багато фірм,
які займаються реалізацією фармацевтичних медпрепаратів, одночасно
охоплюють і торгівлю супутніми медичними товарами. Існують фірми, що
спеціалізуються на продажу окремих товарних груп, наприклад, лише
перев’язувальних матеріалів, лише шприців і крапельниць чи гумових
технічних медичних виробів. Фірм, які займають стійке становище на цьому
ринку, у Києві не більше 10 (наприклад, АТ “Медицина”, “Технокомплекс”).
Існує така структура, як Торговий дім “Кампус Коттон Клаб”. Зробивши 4
роки тому ставку на власне виробництво бинтів, спеціалісти ТД не
помилилися. Сьогодні ТД “Кампус Коттон Клаб” – найбільший виробник
бинтів і постачальник марлі в Україні (їх частка на ринку
перев’язувальних матеріалів – не менше 25%). За деякими іншими
найменуваннями – це участь у виробництві, розфасуванні та упакуванні
товарів (наприклад, виготовлені в Іспанії тести з визначення вагітності)
й реалізація під власною торговою маркою.
Специфіка напряму, вибраного цією організацією, в тому, що замовнику
надається повний асортимент супутніх медичних товарів. Існують у
номенклатурі продукції, яку пропонує ТД, і унікальні в Україні
найменування. Зокрема, йдеться про підгузники “Віталіт L” ізраїльського
виробництва. Такі підгузники (для дорослих) набагато полегшать життя
важкохворим, прикутим до ліжка, та родичам, які доглядають за ними (ні
для кого не таємниця: те, що відбувається сьогодні в багатьох лікарнях,
не піддається жодному опису).
“Кампус Коттон Клаб” має 24 філіали на території всієї України. Усі
філіали керуються єдиною ціновою політикою і реалізують товар у регіоні
за такою ж ціною, як і в Києві. Як додатковий сервіс і з метою
популяризації власних товарів кожному покупцеві видають фірмовий пакет з
логотипом організації. До всього вищесказаного варто додати, що через
деякий час ТД “Кампус Коттон Клаб” має намір запустити в дію власний
завод з виробництва вати.
Щоб залишитися “на плаву” в цьому секторі ринку, тобто, передусім, мати
можливість давати конкурентоспроможні ціни, необхідно підтримувати
значні обсяги виробництва (закупівлі) та значні обсяги збуту. На відміну
від того, як було кілька років тому, сьогодні кількість замовлень від
бюджетних організацій (лікарень) зведена мало не до мінімуму через
відсутність у них обігових коштів. Крім вищезазначеного, в цій галузі –
велика кількість товарообмінних операцій серед торговців, що дозволяє
безболісно розширювати асортимент.
Список використаної літератури
Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика. – М: Форум, 1996.- 100с.
Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг. – К.: Вища школа, 1994.- 256с.
Національний індекс задоволеності клієнтів: побудова і використання.//
Проблеми теорії і практики керування, № 4,- 1999.
Фундаментальні основи політики охорони здоров’я / Під ред. О.П.Щепіна. –
М., 1999.
PAGE
PAGE 14
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
