Основи складування в логістиці (реферат)

Реферат на тему:

Основи складування в логістиці

ПЛАН

1. Замовлення і складування матеріалів

2. Короткі відомості про складське господарство

Список літератури

1. Замовлення і складування матеріалів

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від
клієнта. Одна із функцій логістики — обробка замовлень, що сприяє
просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої
лінії переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає
постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни,
доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку
надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та
спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до
відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу
логістики. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи
її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль
за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та
складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від
клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним
підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у
заборгованість. На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та
платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних
підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії
виконуються швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають
замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень
швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки.
У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для
прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку»
використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють
кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних
товарів на складі. Комп’ютер менш як за 15 с видає розпорядження на
відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про
товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для
поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його
замовлення виконане і перебуває в дорозі.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до
моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл
виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох
сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує
постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу
уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського
господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки
втрати матеріалів під час зберігання, витрати на
вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують
собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а)
наявністю широкого контингенту споживачів, витратами багатьох видів
матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообороту деяких
видів продукції виробничо-технічного призначення; в) збільшенням
мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання
запасів засобів виробництва у суспільному господарстві; г) подальшим
розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм
обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;
є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням
завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює
реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву
між транзитними та складськими формами зберігання. Фірма повинна
вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання.
Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам,
однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів
зберігання треба приймати, пов’язуючи між собою проблеми сервісу та
витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на
самому підприємстві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних
частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на
складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли
фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на
потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо
гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки
стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові
(платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення
рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського
користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів
складських приміщень.

Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На
складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або
тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять товари від різних
підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до
місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на
підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і
приведення їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва
промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними
вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних
робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими
складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють
під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських
операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання
підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали
й конструкції при зведенні об’єктів; удосконалювати об’єкти з
урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у
сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим,
хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для
негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких
великих запасів для фірми є нерентабельним. У міру підвищення сервісу
для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко
зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи
недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати
збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може
прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і
визначити їх кількість.

У системі логістики розрізняють запаси у виробництві, страхові та
сезонні. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні
безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються
при транспортуванні ресурсів. їх обсяг визначають за формулою І = ST, де
І— транзитні запаси, S — середній рівень продажу, Т — транзитний час
(середній). Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання
попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень
їх, спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність
поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні
запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період.
У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількості
запасів, а при підвищенні попиту — зростання. Кількість запасів при
використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення,
транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську
обробку запасів.

2. Короткі відомості про складське господарство

Для вивчення складського господарства й аналізу стану його розвитку
необхідно класифікувати склади, тобто поділити на однорідні групи
(класи). Така класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів,
окремі їх види, пояснити, як створюються ці види, яке значення мають у
процесі товароруху. Склад — це спеціальне стаціонарне або рухоме
приміщення, вмістище або інше місце зосередження матеріальних цінностей.
Він забезпечує необхідний ступінь їх збереженості, як правило,
обладнаний власними або обслуговується залученими засобами механізації
(автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними
ознаками. За видом виконуваних функцій склади поділяють на
сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні і накопичувальні.
Найпоширеніші сортувально-розподільчі склади, які становлять велику
частку у складському товарообороті. На таких складах здійснюють
приймання товарів від місцевих та іногородніх постачальників, а також їх
сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень від
роздрібних торгівельних підприємств. На сортувально-розподільчих
складах, як правило, утримують поточні товарні запаси протягом відносно
недовгого часу. Тому функція зберігання товарів на цих складах не є
основною. Транзитно-перевалочні склади призначені переважно для
перевідправлення різними видами транспорту товарів із районів
виробництва до пунктів споживання. Ці склади виконують роль перевалочних
пунктів. Тут вивантажують товари, привезені одним видом транспорту,
приймають їх за масою та кількістю місць, сортують, навантажують на
інший вид транспорту. Накопичувальні склади існують для сезонного і
тривалого зберігання товарів. Велике значення тут має контроль за якістю
зберігання товарів. Накопичувальні склади переважають в оптовій
торгівлі. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів
вони виконують допоміжні технологічні операції, пов’язані з прийманням і
відпуском товарів оптовим покупцям: перепаковування, сортування,
переробка, розфасовування.

Залежно від товарної специфікації, що зумовлена асортиментом товарів,
які підлягають зберіганню, розрізняють склади універсальні,
спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані та
змішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання і
складської переробки практично усіх груп непродовольчих і продовольчих
товарів. На спеціалізованих складах зберігають і здійснюють переробку
однієї будь-якої групи товарів. Вузькоспеціалізовані склади
використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого
асортименту, але таких, що вимагають особливого режиму зберігання. На
комбінованих складах усі складські операції здійснюють з товарами різних
груп, що входять до складу споживчого комплексу («спорт і туризм»,
«товари для молоді»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання
двох і більше груп товарів і проведення різних технологічних операцій з
ними. Ці групи товарів, на відміну від попередніх видів складів, не
пов’язані між собою (склади гастрономічних, м’ясо-рибних, інших
товарів). На складах змішаного зберігання операції виконують з основними
видами непродовольчих і продовольчих товарів.

Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна будова, від якої
залежить режим зберігання товарів. За цією ознакою розрізняють
загальнотоварні та спеціальні склади. Загальнотоварні склади призначені
для зберігання і складської обробки товарів, які не потребують особливих
умов, а спеціальні — для зберігання товарів, фізико-хімічні ознаки яких
потребують будівель або технологічних пристроїв певної конструкції.
Бувають спеціальні склади: немеханізовані, механізовані, комплексно
механізовані, автоматизовані, автоматичні. Немеханізовані — це склади з
ручною переробкою вантажів. На механізованих складах та їх дільницях
механізовано локальні технологічні операції при ручних операціях на
укладанні та комплектуванні продукції. На комплексно механізованих
складах механізовано вантажопереробку по всьому технологічному циклу.
Атоматизованими є комплексно механізовані склади або їх дільниці, що
мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ),
програмно-керований працетехнічний або автооператорний комплекс (ПКРАК),
який експлуатується в максимальному режимі або комплекс устаткування з
локальними системами автоматизованого управління з електронною
автоматикою. Автоматичні склади — це програмно-керовані автоматизовані
склади, що експлуатуються в автоматизованій системі управління
технологічним процесом (АСУТП) з управлінням від ЕОМ без безпосередньої
участі людини, тобто склади-автомати.

Важливими ознаками класифікації складів є кількість поверхів та висота
приміщень. За цими ознаками розрізняють одноповерхові низьковисотні з
робочою висотою до 7,2 м, середньовисотні з висотою від 7,2 до 12,6 м,
висотні з висотою понад 12,6 м та багатоповерхові склади.

За транспортними умовами, тобто за розміщенням поблизу залізничних чи
водних шляхів сполучення, склади називають прирейковими (біля
магістральних залізничних шляхів або тих, що мають під’їзні дороги),
пристаньськими (на річкових пристанях, що мають причали), портовими
(біля морських портів), не-прирейковими (внутрішньоміські), що не мають
безпосереднього зв’язку з транспортними шляхами.

Складські будівлі за конструктивними особливостями бувають закритими,
напівзакритими, відкритими. Закриті склади переважають серед складських
будівель. Як правило, будівлі, поділені на окремі приміщення, призначені
для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, розфасовування,
комплектування партій товарів та ін.) і розташовані у певній
послідовності. Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю
поверхів, матеріалами, з яких зроблено стіни, вогнестійкістю (неспалимі,
важкоспалимі, спалимі). До напівзакритих належать склади з навісами. За
конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві,
три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не
більш як 100 м. Фундаменти навісів асфальтують або бетонують. Відкриті
склади — це різні майданчики з незначним нахилом до країв для стоку
дощових і талих вод. На них зберігаються матеріальні цінності, стійкі
проти температурного й атмосферного впливу.

Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади
поділяють на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та
склади-холодильники. Неутеплені (неопалювані) склади використовують
переважно для зберігання товарів у скляній, м’якій чи іншій тарі. їх
будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів.
Утеплені (опалювані) склади мають горище або з’єднані з дахом утеплені
покриття, дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюють
умови для захисту товарів від різних перепадів зовнішньої температури та
вологості повітря. Склади-холодильники обладнані пристроями для
підтримання в камерах для зберігання товарів мінусової температури. Ці
склади призначені для зберігання швидкопсувних товарів. Розрізняють
склади-холодильники індивідуального, спільного та загального
користування. Склад індивідуального користування може бути у віданні
однієї торгівельної організації або підприємства, які використовують
його площу та обладнання за власним розсудом, однак приміщення його
можна здавати в оренду. Серед складів спільного користування розрізняють
кооперативні та об’єднані. Кооперативні належать кільком торгівельним
підприємствам, організаціям, що об’єднали кошти на будівництво великого
складського комплексу і використовуються ними. Об’єднані склади належать
одній торгівельній організації, однак використовують їх кілька таких
утворень. До складів загального користування належать спеціально
побудовані складські будівлі, здані в тимчасову експлуатацію будь-якому
торгівельному підприємству (організації). Зазвичай ці склади перебувають
у віданні транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного
транспорту, а також автотранспортних підприємств.

Важливою ознакою класифікації складів є форма власності. Згідно з
Законом України «Про власність» (1991) склади можуть бути державними,
колективними, приватними і спільними. Нині склади є переважно державною,
а також колективною власністю підприємств та організацій. Склади в
оптовій торгівлі в перспективі стануть власністю трудових колективів.
Певну частку мають становити невеликі приватні склади, викуплені із
складського фонду, — здебільшого в роздрібній торгівлі або побудовані на
власні кошти приватних осіб. Набули розвитку спільні склади із змішаною
формою власності (державна, колективна, приватна юридичних та фізичних
осіб України та інших держав). Поступово, із впровадженням Програми
приватизації в життя, частка складської мережі у власності держави
зменшуватиметься. У складських приміщеннях широко використовують
спеціальне обладнання, яке дає змогу зберігати матеріали (товари) різних
видів, типів і різного призначення. Воно також підвищує ефективність
використання площі та об’єму сховища, сприяє найбільш раціональному
використанню вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів. Це
обладнання за фізико-хімічними властивостями матеріальних цінностей, що
зберігаються, можна поділити на 3 основні групи: для зберігання штучних
і затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів); для
зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру); для
зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, гасу, дизельного
палива).

Обладнання для зберігання штучних і затарених матеріалів та виробів
включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів. Стелажі
являють собою металоконструкції із сортового прокату чи гнучких профілів
різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. їх
виготовляють із дерева, великорозмірних, схожих на літери «Г» й «Т»,
залізобетонних елементів. За конструкцією опорних поверхонь для вантажу
розрізняють стелажі полицеві й безполицеві, каркасні, консольні,
пірамідальні, стоякові. На полицевих стелажах вантаж зберігається у
пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах.
Безполицеві та каркасні стелажі використовують у комплекті зі
спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку укладається
продукція, що надійшла на склад. На цих стелажах зберігають продукцію
виробничо-технічного призначення широкої номенклатури. Стоякові стелажі
призначені для зберігання сортового металу, труб одного
таромаркорозміру, кругляку. Для зберігання металопрокату і труб
застосовують консольні стелажі (одно- і двобічні), на яких укладають
продукцію у спеціальних металевих піддонах (касетах) завдовжки до 6 м.
Для зберігання продукції спеціального призначення, наприклад барабанів з
кабелем, використовують пірамідальні стелажі. Досить поширені також
автоматизовані елеваторні стелажі для зберігання і зручного
комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури. На складах
використовують вантажні піддони різних конструкцій (розбірні й
нерозбірні). За будовою виділяють піддони: плоскі — без надбудов над
верхньою площиною настилу; стоякові — з постійними або знімними
стояками; ящикові — з постійними, знімними або відкидними стояками.
Виготовляють піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу, а
також комбіновані — дерев’яно-металеві.

Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки,
траншеї, естакади. Бункери — це ємкості різної форми (круглі,
прямокутні, конічні), що мають зверху завантажувальний, а знизу —
розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути
зв’язаним з автоматичним дозатором, ваговим пристроєм, що дає змогу
відпускати споживачеві певну кількість металу. Бункери можуть бути
металевими, залізобетонними та з інших матеріалів (дерев’яні з металевим
каркасом), а за видом улаштування — надземні, підземні та
напівзаземлені. Для зберігання нафтопродуктів на складах використовують
резервуари і дрібну тару (бочки, бідони тощо). Резервуари бувають
металеві й неметалеві (залізобетонні, бетонні та цегляні). Металеві
резервуари за формою можуть бути циліндричними (вертикальні та
горизонтальні); квадратними, прямокутними, краплеподібними, сферичними
та ін. За способом влаштування Резервуари поділяють на наземні,
напівпідземні та підземні.

У складському господарстві використовують ваги загального призначення.
За конструкцією вони бувають гирьові, шкальні, шкально-гирьові,
циферблатні, автоматичні, напівавтоматичні. За використанням та
установкою розрізняють ваги настільні, товарні (платформні), пересувні
та стаціонарні, автомобільні стаціонарні та пересувні, вагонні, кранові,
конвеєрні, бункерні (порційні). Для складської переробки різних
матеріалів застосовують різні типи підйомно-транспортних машин і
пристроїв. Класифікують їх за такими ознаками:

1) за продуктивністю і рівнем використання ручної праці — основні засоби
механізації (мостові, козлові, баштові крани, конвеєри, навантажувачі,
крани-штабелери); допоміжні (ручні візки, роликові доріжки, блоки,
домкрати);

2) за напрямом переміщення вантажів, у горизонтальному напрямі і з
незначним нахилом — електро- та автовізки, конвеєри, скрепери; у
вертикальному напрямі з різним нахилом — елеватори, ліфти, штабелери,
підйомники; у змішаному напрямі — електро- та автонавантажувачі, крани
усіх видів;

3) за характером переміщення вантажів, періодичної дії — електро- та
автовізки, підйомники-навантажувачі, крани; безперервної дії — конвеєри,
елеватори, спіральні спуски;

4) за видом рушійної сите, механізми з електричними двигунами —
електронавантажувачі, електрокари, електроштабелери, електрокрани;
механізми з двигунами внутрішнього згоряння — автокари,
автонавантажувачі, дизельні крани; пристрої для самопереміщення вантажів
— похилі спуски, роликові доріжки прямолінійні та гвинтові; механізми
ручної дії — візки, крани, лебідки;

5) за конструкцією: стаціонарні засоби — крани на колоні, консольні;
напівстаціонарні засоби — мостові, баштові, залізничні крани; засоби
вільного переміщення — всі засоби підлогового підйомно-транспортного
призначення: автокрани, плавучі крани, аерокрани.

Серед великої кількості різних машин і засобів для переробки окремих
видів матеріалів не всі можна зручно й доцільно використовувати.
Зручність та економічна ефективність застосування тих чи інших
механізмів залежить від вантажообороту, характеру перероблюваних
матеріалів, їх маси, габаритних розмірів та ін. Тільки ретельний аналіз
та економічні розрахунки дадуть змогу вибрати найвигідніший для даного
складу тип підйомно-транспортної машини чи іншого пристрою.

Список літератури

Гаджинский А.М. Основи логістики. – М.: ІОЦ Маркетинг, 1996.

Логістики: Навчальний посібник / За редакцією Б.А.Анікіна. – М.:
ИНФРА-М, 1997.

Ринок і логістика / За редакцією М.П.Гордона. – М.: Економіка, 1993.

Семененко А.И. Підприємницька логістика. – Спб.: Політехніка, 1997.

Смехов А.А. Введення в логістику. – М.: Транспорт, 1993

PAGE

PAGE 9

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *