Норми, правила та законодавчі основи маркетингової політики комунікацій (реферат)

Реферат на тему:

НОРМИ, ПРАВИЛА

ТА ЗАКОНОДАВЧІ ОСНОВИ МАРКЕТИНГОВОЇ ПОЛІТИКИ КОМУНІКАЦІЙ

Маркетингова політика комунікацій обслуговує покупців товарів. Вона в
основному має діло з ринком споживачів товарів масового попиту,
впливаючи своїми прийомами на поведінку цих споживачів. З іншого боку,
комунікаторами також є люди, котрим не чуже все людське, тобто вони
можуть маніпулювати свідомістю споживачів товарів, впливати на
підсвідомість, доводити до покупців неправдиву інформацію, ошукувати їх
на свою користь.

Так, рекламу, одну зі складових маркетингової політики комунікацій,
називають навіть п’ятою владою за могутні інтерактивні методи впливу на
життя окремих країн та всього людства.

Можна навести такий приклад. Усі кінематографісти знають, що за хвилину
на екрані проходять 24 кадри. Одна рекламна агенція США почала монтувати
у свої рекламні ролики 25-й кадр — так званий підпороговий рауш-кадр.
Він рекламував пепсі-колу і був недоступним для свідомого сприйняття
глядачем, котрий його просто не бачив. Однак після показу значно
збільшився попит на пепсі-колу в буфетах кінотеатрів і найближчих
торгових точок.

Ці та численні інші приклади негативних з погляду моралі комунікацій
зумовили необхідність створити певні обмеження, своєрідні «правила гри»
у сфері маркетингових комунікацій. У США, скажімо, виходили з:

• потреби захисту самих виробників від недобросовісної конкуренції;

• необхідності захисту споживачів від недобросовісної ділової практики
(виробництво неякісних товарів, брехлива реклама тощо);

• потреби захисту вищих інтересів суспільства від егоїстичних посягань
окремих виробників.

Так, у США маркетингові комунікації регулюються такими федеральними
законами, як «Закон про споживчі товари, медикаменти та косметичні
засоби», «Закон про відображення істини на упаковці та під час
маркування товарів», «Закон про безпеку споживчих товарів», «Закон про
визначення цін на споживчі товари», «Закон про товарні знаки» та інші.
Крім того, діють стандарти на послуги рекламних агенцій, стандарти
діяльності рекламних агенцій, творчий кодекс реклами, етичний кодекс
реклами під час проведення політичних кампаній тощо.

Після початку функціонування Міжнародної торгової палати і Комісії з
маркетингу, реклами та розподілу (1971), цілями та завданнями якої стало
уточнення та просування техніки і практики маркетингу (з метою сприяння
зростанню міжнародних торгових потоків), а також вплив на процес
розробки і схвалення законодавства з маркетингу (з метою дальшої
лібералізації міжнародної торгівлі), роботу із законодавчого
регламентування сфери маркетингових комунікацій було посилено в усіх
країнах. Нині набрали чинності такі, розроблені Міжнародною торговою
палатою, кодекси: з практики сприяння продажу товарів, з рекламної
практики, з директ-мейл та практики продажу прямими поштовими
відпрарленнями, з практики прямого продажу тощо.

ЦІ кодекси спочатку використовувались як інструменти самодисципліни і
були обов’язковими для виконання всіма країнами — членами Міжнародної
торгової палати. Однак нині ними користуються і судові установи

Згідно із Міжнародним кодексом рекламної практики до норм рекламной
діяльності належать благопристойність, чесність, правдивість, захист
прав особистості, посилання на докази га свідчення незаінтересованих
осіб, можливість чіткої Ідентифікації рекламною послання, гарантування
безпеки користування товаром, заборона підриву або незаконного
використання доброго імені (репутації) конкуруючої фірми чи особи, а
також використання порівнянь з метою заведення в оману та Інших методів
недобросовісної конкуренції. Крім тою, рекламне звернення не може
Імітувати рекламні послання Інших фірм

Однак найвищі вимоги пред’являються до бізнесу (а маркетингова політика
комунікацій — це складова бізнесу) з боку моралі. Навіть з’явилися
терміни — моральний та неморальний бізнес, оскільки бізнес має не тільки
давати зиск, а и базуватися на вічних цінностях, дотримання яких
гарантуватиме цей зиск

Джерелом таких абсолютних цінностей є книга книг — Біблія. У десяти
біблійних заповідях викладено ті принципи, котрими мас керуватися як
звичайний громадянин, так І підприємець-бізнесмен.

З метою поширення ідей та принципів морального бізнесу було створено
Виконавчий керуючий фонд, який розробив кодекс «Десять заповідей ділової
людини»

Ось вони (скорочено):

1 Стався з повагою до влади, бо в усьому Maє бути порядок Влада — це
необхідна умова порядку в суспільстві

2. Будь ці цілеспрямованим, бо дія досягнення поставленої мети необхідно
сконцентрувати на цьому всі свої зусилля Мета має бути чітко окресленою.
Щоб бути цілеспрямованим, бізнесмен повинен уміти раціонально
використовувати час, гроші, свій талант

3 Не відокремлюй слова від діла, бо ефективність ділового спілкування
визначається передовсім тим, наскільки тебе правильно1 зрозуміли,
правильно розтлумачили твої слова ї адекватно на них відреагували

4 Знайди час для відпочинку та роздумів про своє життя, бо відпочинок —
необхідна умова для творчої та ефективної праці. Відпочинок та
відновлення захисних сил сприяють роботі мозку, захищають його від
емоційних та розумових перевантажень.

5 Шануй старших, бо майбутнє та сьогодення базуються на минулому, у всіх
галузях людського життя Існує спадковість

6 Поважай людське життя, людську гідність І права людини, бо
усвідомлення цінності людського життя, людської особистості відіграє
виняткову роль у всіх сферах відносин між людьми у сім’ї, у товаристві,
у фаховій співпраці. Усе це створює мир у душі.

7. Будь постійним у шлюбі, бо сім’я с фундаментом будь-якого суспільства
І будь-якої культури Історія показує, що найліпші часи в розвитку
суспільства зв’язані з міцною сім’єю

8 Правильно розраховуй свої кошти (засоби), бо двома основними
відмітними рисами процвітаючого бізнесмена с оптимальне використання
засобів І ресурсів та мудре керівництво людьми.

9 Будь чесним І правдивим, бо добра репутація — це відмова від
нечесності та брехні з повагою стався до доброго Імені компанії І свого
власного

10 Поважай право приватної власності, бо система вільного підприємництва
забезпечує вигоду тому, хто віддає їй усі свої сили. Тільки працелюбна,
дисциплінована, творча та ініціативна людина може отримати від роботи й
задоволення, і матеріальний зиск.

Норми морального (етичного) бізнесу є особливо актуальними для
маркетингових комунікацій, які мають будувати взаємовідносини між
виробником і споживачем коштом першого. Недостатня цивілізованість цих
стосунків може призвести до порушення прав споживача чи конкуруючих
підприємств.

В Україні ще немає достатньої законодавчої бази для функціонування
економіки за умов ринкових відносин. Але вже діють такі закони, як Закон
«Про рекламу», Закон «Про недобросовісну конкуренцію», загальне
законодавство щодо діяльності підприємств

Закон «Про реклам;» забороняє поширювати відомості про продукцію,
виробництво або реалізацію якої заборонено законодавством України,
удаватися до дискримінаційних підтверджень за ознаками походження,
соціального та майнового стану, расової і національної належності,
статі, мови, віросповідання, характеру занять, місця проживання та інших
обставин: забороняється дискредитувати продукцію інших фірм (осіб),
подавати відомості або закликати до дій, які суперечать чинному
законодавству, завдають чи можуть завдати шкоди довкіллю, здоров’ю або
життю людей, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
використовувати засоби й технології, які безпосередньо впливають на
підсвідомість споживача, удаватися до тверджень, образливих для осіб,
які не користуються продукцією, що рекламується; рекламувати продукцію,
що підлягає обов’язковій сертифікації, або продукцію, виробництво чи
реалізація котрої потребують спеціального дозволу (ліцензії), за браком
таких у виробника; уміщувати зображення будь-якої фізичної особи або
використовувати її ім’я без її згоди; імітувати (копіювати чи
наслідувати) художнє вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові
ефекти, що використовуються в рекламі іншої продукції, якщо таке не
дозволене законодавством України про авторське право та суміжні права;
використовувати безплатні номери телефонів міліції, швидкої допомоги,
пожежної охорони та інших аналогічних служб для реклами.

Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередач за межами рекламного
часу не мають права спеціально демонструвати товари чи продукцію або
характеризувати їхні споживчі якості як прямо, так і опосередковано (за
допомогою одягу, оформлення телестудії, зображення тощо);
телепрацівникам забороняється маскувати рекламу під інформацію, зокрема
називати реквізити виробника продукції чи послуг (адресу, контактний
телефон, рахунок), повідомляти комерційні ознаки товару чи послуг;
поширювати рекламу через радіотрансляційні або інші звукові мережі
оповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського користування,
на станціях метрополітену, вокзалах, портах, аеропортах (за винятком
соціальної рекламної інформації); призупиняти для показу реклами
демонстрацію художніх та документальних фільмів у кінотеатрах,
відеосалонах та інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-,
відео-, слайдфільмів.

Реклама не повинна містити описів та зображень неповнолітніх у
небезпечних ситуаціях чи за обставин, що в разі їхньої імітації можуть
завдати шкоди неповнолітньому або іншим особам, а також інформації, яка
сприяє легковажному ставленню неповнолітніх до небезпечних для здоров’я
та життя ситуацій; забороняється реклама з використанням зображень
неповнолітніх, які споживають або використовують продукцію, призначену
тільки для дорослих чи заборонену для придбання (споживання)
неповнолітніми, а також реклама, орієнтована на легковір’я чи брак
досвіду в неповнолітніх, реклама з використанням зображень справжньої
або іграшкової зброї, зі звуковою імітацією стрілянини тощо.

Закон України «Про рекламу» розглядає також особливості рекламування
деяких видів продукції, таких, як лікарські засоби, тютюнові вироби,
алкогольні напої, зброя, а також рекламування послуг, пов’язаних із
залученням коштів населення, цінних паперів, порядок рекламування
зниження цін на продукцію (розпродаж) і рекламування тих видів
підприємницької діяльності, які потребують спеціального дозволу.

У рекламі послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, продажем
цінних паперів, забороняється повідомляти розміри очікуваних дивідендів,
а також давати інформацію про майбутні прибутки, крім повідомлення про
прибутки, уже фактично виплачені за період, не менший одного року.

Крім того, рекламодавець зобов’язаний на вимогу виробника або
розповсюджувача реклами дати документальні підтвердження достовірності
інформації. Особи, які здійснюють на безоплатній основі діяльність із
виробництва та поширення соціальної рекламної інформації, у тім числі й
за рахунок власних коштів, користуються пільгами, передбаченими
законодавством для доброчинної діяльності. Розповсюджувачі реклами,
діяльність яких повністю або частково фінансується з державного бюджету,
зобов’язані розміщувати соціальну рекламну інформацію державних органів
безкоштовно в обсязі не менше 5% ефірного часу (друкованої площі),
наданого для реклами. Час рекламного мовлення не може перевищувати 9
хвилин на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми
власності (не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення).
Реклама за допомогою телексного та факсимільного зв’язку (у тім числі в
Інтернеті) за браком спеціального попиту забороняється, крім
одноразового розсилання реклами обсягом не більше однієї друкованої
сторінки на одну адресу в інтервалі часу з 21 години до 7 години за
місцевим часом.

Реклама послуги, що надається з використанням місцевого, міжміського або
міжнародного телефонного зв’язку, має точно повідомляти про платний чи
безплатний характер послуги, її зміст, вікові та інші обмеження,
установлені чинним законодавством і виробником послуги стосовно кола її
споживачів, вартість однієї хвилини користування послугою у відповідному
регіоні. Ця інформація має бути надрукована шрифтом, розмір (кегль)
якого не менший за половину кегля шрифту, що ним набрано номер телефону,
котрий використовується для надання рекламованої послуги.

Закон України «Про рекламу» передбачає відповідальність за порушення
цього закону, у тім числі публічне спростування недобросовісної реклами
(добровільне або з рішення суду) за рахунок винної особи. Спростування
вміщується в тому самому рекламному засобі із використанням того самого
простору, часу, місця та порядку, в якому здійснювалась недобросовісна
реклама.

У Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
визначається, що неправомірним є використання без дозволу вповноваженої
на те особи чужого імені, фірмового найменування або товарних знаків, а
також запозичення оформлення упаковки товарів, назв літературних,
художніх творів чи періодичних видань, назв місць походження товару в
тому разі, коли це може спричинитись до плутанини стосовно діяльності
іншого об’єкта господарювання (підприємця), котрий має пріоритет на
використання названих елементів. Проте використання у фірмовому
найменуванні власного імені фізичної особи кількома фірмами не
вважається неправомірним, коли до нього додається будь-який пояснюючий
елемент, що запобігає плутанині. Законом забороняється також
неправомірне використання товару іншого виробника, тобто запровадження в
господарський обіг товару іншого виробника під власною маркою (назвою)
зі зміною чи зняттям марки (назви) цього виробника без дозволу
вповноваженої на те особи.

Закон забороняє копіювання зовнішнього вигляду виробу, тобто відтворення
зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта господарювання (підприємця) і
запровадження його в господарський обіг без відповідного дозволу та
однозначної вказівки на виробника оригіналу і виробника копії. Але не
визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його
частин, коли таке копіювання зумовлене суто функціональним застосуванням
виробу.

Закон також дає визначення порівняльної реклами, тобто такої, що містить
порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб’єкта
господарювання (підприємця). Така реклама взагалі забороняється, але не
визнається неправомірним порівняння, коли наведені відомості про товари,
роботи, послуги підтверджено фактичними даними і вони є достовірними,
об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

Справи про недобросовісну конкуренцію розглядаються Антимонопольним
комітетом України та його територіальними відділеннями. Вони можуть
навіть накласти арешт на майно або кошти, що належать відповідачеві. У
разі визнання судом (арбітражним судом) браку в діях відповідача фактів
порушення закону він має право на відшкодування збитків, завданих йому
неправомірним рішенням Антимонопольного комітету (його відділень) в
порядку, визначеному цивільним законодавством України.

Україна є членом багатьох міжнародних організацій. Верховна Рада України
законодавче закріпила пріоритет міжнародного законодавства над
українським, а тому норми міжнародного права діють в Україні
беззаперечно.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *