Молоко (реферат)

Реферат на тему:

Молоко

Молоко — це біологічна рідина, яка виробляється молочними залозами
самок ссавців. Воно багате різноманітними поживними речовинами (табл.
1).

Таблиця 1. Хімічний склад молока

Вид

молока Вода Білки Жири Лактоза Мінеральні

речовини

всього у тому числі

казеїн Альбумін і глобулін

Коров’яче

Козяче

Овече

Кобиляче 85-89

85-88

80-84

87—91 2,9-4,1

2,7-3,9

5,2-6,7

1,8-2,6 2,4-3,2

2,2-3,0

4,2-5,0

1,0—1,4 0,5-0,9

0,5-0,9

1,0-1,7

0,8-1,2 3,0-5,1

4,0-5,3

5,0—8,5

1,4—2,3 4,5-5,0

4,1-5,3

4,1-4,7

6,2-7,0 0,6-0,8

0,7-0,9

0,7-1,1

0,2—0,5

У коров’ячому молоці міститься незначна кількість небілкових азотистих
речовин (альбумоз, пептонів, пептидів, амінокислот та ін.). Жир є у
вигляді жирових кульок, які покриті зверху лецитино-протеїновою
оболонкою. Ця оболонка не дає можливості з’єднуватися жировим кулькам
між собою. Жирові кульки дуже малі (від 2 до 3 млрд в 1 мл). Температура
плавлення молочного жиру становить від 27 до 35° С і є набагато нижчою,
ніж у тваринних жирах.

Основним вуглеводом коров’ячого молока є дисахарид лактоза (молочний
цукор). Лактоза надає молоку солодкуватого смаку та 1/3 енергетичної
цінності. Вона здатна зброджуватись молочнокислими і пропіоновокислими
бактеріями та дріжджами.

Свіжовидоєне молоко має у своєму складі незначну кількість органічних
кислот (молочну, лимонну, аскорбінову, вугільну). При зберіганні сирого
молока кислотність підвищується. Таке явище пояснюється розвитком
мікроорганізмів, насамперед, молочнокислих бактерій.

У молоці містяться майже всі жиро- і водорозчинні вітаміни. Більшість
вітамінів надходить у молоко з кормів. Деякі жиророзчинні вітаміни (D,
К) синтезуються в організмі тварини. У молоці виявлено понад 50
мінеральних елементів, найбільш важливими з них є кальцій і фосфор.

Питне коров’яче молоко

В Україні створена розгалужена сітка молокопереробних підприємств, які
постачають населенню міст, промислових центрів і сільської місцевості
питне молоко, кисломолочні та інші продукти.

Споживні властивості питного молока

Питне молоко характеризується високими споживними властивостями, які
визначаються його хімічним складом, засвоюваністю, енергетичною
цінністю, органолептичними показниками, використанням. Вміст білків і
цукрів у питному молоці такий як в свіжовидоєному. Кількість жирів в
окремих видах питного молока нормується стандартами. Жири питного молока
засвоюються краще, ніж свіжовидоєного. Це пояснюється їх
дрібнодисперсним станом. Енергетична цінність молока невисока. Вона
залежить, насамперед, від вмісту жиру і коливається від ЗО до 80
ккал/100 г. Біологічна цінність питного молока визначається вмістом
повноцінних білків, поліненасичених жирних кислот, фосфатидів,
мінеральних речовин, вітамінів. Молоко забезпечує потребу організму
людини у жиророзчинних вітамінах на 20—30%, у вітамінах B2 і B6—на 70%,
у вітаміні В12 — майже на 100%. Всі речовини у молоці знаходяться в
оптимальному співвідношенні. Молоко характеризується високими
органолептичними властивостями: ніжним і приємним смаком, привабливим
білим кольором з жовтуватим відтінком. Воно необхідне для функціонування
багатьох органів людини, насамперед печінки. Використовують молоко в їжу
безпосередньо, для приготування перших, других і третіх страв, у
хлібопекарській, кондитерській та інших галузях харчової промисловості.

На формування споживних властивостей питного молока впливає якість
молока як сировини, вид і якість наповнювачів, технологія виготовлення.
З молока, яке має низьку якість, практично неможливо виготовити питне
молоко з високими споживними властивостями. Дефекти молока-сировини і
наповнювачів (кави, какао, солоду, фруктових, соків та ін.) передаються
у готовий продукт. Технологія виготовлення питного молока включає такі
операції: приймання, нормалізацію, гомогенізацію, термічну обробку,
охолодження, розливання та маркування. Кожна з цих операцій впливає на
формування споживних властивостей питного молока. Від очистки молока
залежить такий його показник як чистота. Молоко за цим показником
поділяється на три групи: першу, другу і третю. У молоці першої групи
чистоти на фільтрі відсутні частинки механічних домішок, другої — є
окремі частинки домішок, третьої — помітний осад частинок.

Для нормалізації питного молока, метою якої є доведення його до норми за
вмістом жиру, білків, вітаміну С, використовують незбиране і знежирене
су> з молоко, вершки, маслянку тощо. При гомогенізації подрібнюють
(диспергують) великі жирові кульки на дрібні. Жир у вигляді дрібних
кульок не відшаровується і краще засвоюється організмом людини, бо він
має відносно більшу поверхню у порівнянні з великими кульками. Термічна
обробка молока проводиться з метою знищення мікроорганізмів, насамперед
патогенних. Молоко, термічно оброблене, не так швидко прокисає і є
безпечним у харчуванні. При виготовленні питного молока використовують
такі способи термічної обробки як пастеризацію, стерилізацію, пряження.
При пастеризації молоко підігрівають до температури 65—90° С, а при
стерилізації —до 140—150° С. При пастеризації гине 99,9% вегетативних
форм мікроорганізмів. При стерилізації гинуть не тільки вегетативні
форми мікроорганізмів, але і їх спори. Строк зберігання молока при цьому
значно збільшується. Стерилізація приводить до більш глибоких змін у
молоці, ніж пастеризація. Стерилізоване молоко набуває кремуватого
відтінку і характерного смаку та запаху. У стерилізованому молоці
частково руйнується оболонка жирових кульок, що може бути причиною
відшарування жиру. Пряжене молоко виготовляють за схемою виготовлення
пастеризованого молока. При цьому змінюється тільки режим теплової
обробки. Молоко підігрівають до температури 95—99° С у відкритих
ємкостях і витримують при цій температурі протягом 3-4 год. При цьому
гинуть вегетативні форми мікроорганізмів і частково їх спори.
Органолептичні і фізико-хімічні показники пряженого молока змінюються у
більшій мірі, ніж при пастеризації і стерилізації.

Молоко після термічної обробки охолоджують до температури +1 +2° С з
метою уникнення небажаних процесів, розливають і маркують. Тара повинна
бути чистою, фляги добре луджені.

Класифікація та асортимент питного молока

Питне молоко класифікують за способом термічної обробки, вмістом жиру і
добавок, призначенням. За способом термічної обробки його поділяють на
пастеризоване, стерилізоване і пряжене. Пастеризоване молоко без добавок
виготовляють з таким вмістом жиру, %: 1,0; 1,5; 2,0; 2,5; 3,2; 3,5; 6,0
і знежирене. Молоко з вітаміном С випускають з вмістом жиру 1,5%, 2,5%,
3,2% і знежирене, а білкове — 1% і 2,5%. В молоко з вітаміном С додають
110г вітаміна на 1 т молока, у 6% — вершки, в білкове — сухе і згущене
знежирене молоко. Білкове молоко багате сухими знежиреними речовинами,
насамперед білками. Кількість сухих знежирених речовин у ньому складає
від 10,5 до 11,0%. Молоко з какао і кавою випускають з вмістом жиру 1,0%
і 3,2%. Вміст сахарози в цих видах молока досягає відповідно не менше
10% і 6%, а какао і кави — 2,0%. Пастеризованим виготовляють також
солодове і дитяче молоко. Солод збагачує молоко цукрами, вітамінами і
ферментами. Солодове молоко солодкувате на смак з присмаком солоду. У
складі дитячого молока 3,5% жиру і 10% цукру. Його виготовляють з
високоякісної сировини і на спеціальному обладнанні.

Молоко випускають стерилізоване з вмістом жиру 1,0%, 1,5%, 2,5%, 3,2% і
3,5%, пряжене — 1,0; 2,5; 4,0; 6,0 і знежирене. В пряжене молоко додають
вершки.

Вершки

Вершки одержують сепаруванням молока. Вони мають широке застосування. Їх
рекомендують споживати при виразці шлунку та дванадцятипалої кишки,
гастритах, для посиленого харчування дітей та дорослих. З вершків
одержують сметану і вершкове масло. Цей продукт використовують у
виробництві деяких кондитерських і хлібобулочних виробів, морозива та
ін. У питних вершках міститься від 8 до 35% жиру, 2,5—3% білків і 3,5—4%
цукрів.

Залежно від термічної обробки вершки виготовляють пастеризовані і
стерилізовані. Вони бувають без наповнювачів і з наповнювачами.
Пастеризо-вані вершки випускають з таким вмістом жиру: 8, 10, 20 і 35%.
Пастеризацію вершків з вмістом жиру 8 і 10% проводять при температурі
80° С, а 20 і 35%

— при 87° С. Стерилізовані вершки мають у своєму складі 10% жиру. Як
наповнювачі використовують цукор, какао, каву та інші добавки. У
рецептуру вершків з цукром входить 7% цукру, з какао — 7% цукру і 2,5%
какао, з кавою — 10% цукру і 2% кави.

Показники якості та дефекти питного молока та вершків

Показники якості молока і вершків. Кожна партія молока і вершків на
підприємстві-виробнику оформляється спеціальним документом (посвідченням
про якість), в якому зазначаються: номер і дата видачі документа; назва
чи номер підприємства; назва продукції; номер партії; кількість місць і
літрів;

дата і година виготовлення продукції з моменту закінчення технологічного
процесу (для пастеризованого молока); дата виготовлення і термін
зберігання (для стерилізованого молока); дані результатів аналізів за
масовою часткою жиру, кислотністю, густиною, фосфатазою чи пероксидазою
і температурою продукту; позначення стандарту. В супроводжуючих молоко і
вершки документах вказується номер документа про якість, дата і година
виготовлення продукції, день або дата кінцевого строку реалізації.
Згідно з діючими нормативно-технічними документами питне молоко і вершки
на товарні сорти не поділяються. При визначенні якості продукції
враховують стан тари і маркування, органолептичні, фізико-хімічні і
мікробіологічні показники. Споживча і транспортна тара повинна бути
чиста, непошкоджена, добре закупорена.

З органолептичних показників визначають зовнішній вигляд, консистенцію,
колір, смак і запах. За зовнішнім виглядом і консистенцією пастеризоване
молоко повинно бути однорідною рідиною без осаду. Для молока з
наповнювачами допускається незначний осад кави чи какао. Молоко з какао
під час кип’ятіння не повинне давати пластівців. У вершках не повинно
бути грудочок жиру і пластівців білка. Колір пастеризованого молока
білий з трохи жовтуватим відтінком, пряженого і стерилізованого молока
та вершків — білий з кремуватим відтінком, знежиреного молока—білий із
злегка синюватим відтінком. Відтінок молока з наповнювачами
обумовлюється наповнювачами. В стерилізованому і пряженому молоці
допускається дещо буруватий колір. Смак і запах молока і вершків чисті,
без сторонніх, невластивих молоку і вершкам присмаків і запахів. У
пряженому і стерилізованому молоці і у вершках є присмак пастеризації.
Смак молока з наповнювачами солодкий, аромат залежить від виду
наповнювачів.

З фізико-хімічних показників у молоці і вершках визначають масову частку
жиру, кислотність, температуру. У молоці, крім цих показників,
визначають густину, групу чистоти, кількість вітаміну С (у
вітамінізованому). Вміст жиру в середній пробі молока і вершків повинен
бути не меншим тієї величини, яка позначена на маркуванні. Кислотність
питного молока складає від 20° Т (пастеризоване 3,5 і 6%, стерилізоване)
до 25° Т (білкове 1% і 2,5%). Кислотність вершків з вмістом жиру 8 і 10%
не повинна перевищувати 19° Т. Цей показник у вершках 20% у споживчій
тарі не повинен перевищувати 18° Т, у транспортній — 19° Т, а в 35% —
відповідно 16 і 17° Т. Молоко повинно бути не нижче першої групи
чистоти. У вітамінізованому молоці вміст вітаміну С не менший 0,01% (10
мг%). Температура молока і вершків під час випуску із заводу не повинна
перевищувати +8° С, а молока стерилізованого +20° С. В молоці і вершках
не допускаються ферменти фосфатаза і пероксидаза.

Вміст токсичних елементів, афлатоксину М1 і залишкових кількостей
пестицидів у молоці не повинен перевищувати рівні, що встановлені в
«Медикобіологічних вимогах та санітарних нормах якості продовольчої
сировини та харчових продуктів».

Дефекти молока. Причинами виникнення дефектів молока можуть бути низька
якість молока-сировини, порушення технології виготовлення, умов і
термінів зберігання та ін.

Дефекти кольору і консистенції молока виникають внаслідок використання
для годівлі тварин певних видів кормів, розвитку деяких мікроорганізмів,
хвороб тварин, використання ліків для лікування тварин, фальсифікації
молока та ін. До дефектів смаку і запаху молока належать пригорілість,
згірклість, кислуватість, наявність кормового присмаку. Пригорілість є
наслідком порушення термічної обробки молока, а згірклість — наслідком
поїдання тваринами полину та деяких інших кормів, окислення жиру.
Підвищена кислотність молока виникає при розвитку молочнокислих
бактерій. Це наслідок порушення технології виготовлення, режимів і
строків зберігання. Причиною виникнення рибного присмаку молока є рибне
борошно, яке використовується як корм, і порушення товарного сусідства.
Металевий присмак молоку може надавати погано луджена тара. Значним
дефектом молока є наявність в ньому сторонньої мікрофлори, насамперед
хвороботворної (туберкульозної і дизентерійної паличок, стрептококів,
сальмонел, патогенних штамів бактерій кишкової палички та ін.). При
дотриманні технології пастеризації ці мікроорганізми гинуть, але їхні
токсини руйнуються тільки при стерилізації. Дефектами питного молока є й
наявність у його складі пестицидів та антибіотиків. Поширеним дефектом
молока є його фальсифікація. Молоко фальсифікують додаванням води,
сирого молока, соди, крохмалю та ін. Соду додають з метою зниження
кислотності, а крохмаль — для підвищення його густини.

До дефектів також належать: забруднення тари, погане закупорювання,
забруднення механічними домішками, витікання молока з тари, занижений
вміст жиру, білків (у білковому молоці) і вітаміну С (у вітамінізованому
молоці). З такими дефектами молоко у реалізацію не допускається.

Більшість дефектів питного молока характерні також для вершків. Деякі з
них у вершках навіть посилюються внаслідок високої концентрації в них
жиру.

Пакування, маркування, транспортування і зберігання питного молока та
вершків

Зберегти на належному рівні споживні властивості питного молока і
вершків можна за умови використання відповідної тари, створення
оптимальних режимів зберігання і транспортування, дотримання
встановлених термінів зберігання.

Пакування та маркування молока і вершків. Для упаковування
пастеризованого і пряженого молока та пастеризованих вершків
використовують споживчу і транспортну тару. Споживчою тарою служать
широкогорлі скляні пляшки, паперові пакети типу «Пюр-Пак» і
«Тетра-Брік», мішечки з поліетиленової плівки чи інша тара, на яку є
дозвіл Міністерства охорони здоров’я. Допускається розлив усіх видів
продукції в транспортну тару— фляги, бідони, цистерни. Транспортна тара
для молока і вершків повинна бути закрита кришкою з гумовою прокладкою.
Фляги, бідони, крани і люки цистерн пломбують. Запакована продукція
випускається з підприємства у металевих або полімерних ящиках
багаторазового використання, в тарі — устаткуванні чи спеціальних
контейнерах.

Рис. 1. Види споживчої тари для питного молока

Маркування пастеризованих молока і вершків у скляній тарі наносять на
алюмінієвий ковпачок. Маркування питного молока і вершків в інших видах
споживчої тари (пакетах, мішечках тощо) наносять безпосередньо на
поверхню тари витискуванням або фарбою, що не змивається. На флягах,
бідонах та цистернах з продукцією наклеюють етикетку або навішують
ярлик.

На споживчу тару наносяться такі маркувальні дані: назва
підприємствавиробника чи товарний знак, назва продукції, об’єм (л) або
маса нетто (на пакетах), день або число кінцевого терміну реалізації
(крім стерилізованого молока), позначення стандарту, інформаційні дані
про харчову та енергетичну цінність 100 г продукту (окрім алюмінієвого
ковпачка). На транспортній тарі (бідонах, флягах) замість дня або числа
кінцевого терміну реалізації вказують дату чи день виготовлення
продукції.

Транспортування і зберігання питного молока та вершків. При
транспортуванні і зберіганні молока та вершків додержуються санітарних
правил перевезення та зберігання продуктів, які особливо швидко
псуються. Молоко і вершки перевозять в авторефрижераторах чи в
автомашинах з ізотермічним кузовом. Допускається перевезення цих
продуктів відкритим автотранспортом за умови обов’язкового накриття
ящиків брезентом або матеріалом, який замінює його.

Пастеризоване і пряжене молоко, пастеризовані вершки повинні зберігатися
при температурі (4±2)°С. Строки зберігання цих продуктів не перевищують
36 год з моменту закінчення технологічного процесу, з них не більше 18
год на підприємстві-виробнику. Стерилізовані молоко і вершки
зберігаються при температурі від 1 до 20° С. Строки зберігання
стерилізованого молока у скляних пляшках не повинні перевищувати 2
місяці з дня виготовлення, в тому числі на підприємстві-виробнику не
більше 1 місяця; у пакетах з комбінованих чи полімерних матеріалів
відповідно 10 і 5 діб, у пакетах «ТетраБрік-Асептик» 20 діб. Строк
зберігання стерилізованих вершків не перевищує ЗО діб. При зберіганні
необхідно уникати попадання на молоко і вершки променів денного світла,
які прискорюють окислення жирів і вітамінів. Розсіяне денне світло менш
небезпечне у цьому відношенні.

Світове виробництво коров’ячого молока

Коров’яче молоко є основним видом молока у світі. Для його виробництва
утримується величезна кількість молочних корів.

У 1998 p. світове поголів’я молочних корів становило 130 млн, у тому
числі в Азії — 38, в ЄС, Південній Америці і СНД — по 21, Північній
Америці —17.

Найбільше молочних корів нараховується у таких країнах, млн голів: Індія
—35,0, Бразилія —16,9, Росія —14,5, США — 9,2, Мексика — 6,6, Україна —
6,2.

У 1998 р. світові надої коров’ячого молока становили 387 млн т, в тому
числі в ЄС — 120, Північній Америці — 88, Азії — 51, СНД — 48, Південній
Америці — 35. В основних країнах-продуцентах валові надої коров’ячого
молока у згаданому році були такими (млн т): США — 71, Індії — 35, Росії
— 34, Німеччині — 28, Франції — 25, Бразилії — 22, Великобританії — 15,
Україні — 14.

У 1998 p. надої молока на корову у світі складали у середньому 3000 кг.
Вони були високими в Європейському Союзі (5631 л), Північній Америці
(5152 л), Австралії та Океанії (4042 л), а низькими — в СНД (2305 л) і в
Азії (1340л).

В основних країнах-продуцентах молока надої на корову становили, л: у
США — 7761, Великобританії — 7087, Голландії — 6788, Німеччині — 5600,
Франції — 5550. Низьким цей показник був у Росії (2345 л), Україні (2192
л), Бразилії (1278 л), Індії (1014 л).

У 1998 p. коров’ячого молока у розрахунку на людину вироблено у Новій
Зеландії — 3222 л, Голландії — 727, Франції — 426, Німеччині — 347,
Польщі —308 л. В інших країнах світу цей показник становив, л: у США і в
Україні — по 271, Великобританії — 252, Росії—230, Італії— 189,
Бразилії— 135, Індії—37.

З 1996 р. по 1998 p. середньорічні обсяги споживання питного молока у
світі становили 153,5 млн т: в Індії—32,5, США—26,7, Росії— 14,6,
Бразилії—12,8, Великобританії — 7,0, Польщі, Німеччині і Японії—по 5,2,
Іспанії, Франції — по 4,0, Італії, Мексиці і Румунії — по 3,6, в Україні
і Канаді — по 2,8. У розрахунку на людину світове споживання молока на
рік було на рівні 25—26 кг. Цей показник був високим у Румунії (150 кг),
Польщі (138 кг), Великобританії (120 кг), Іспанії (105 кг), США і Канаді
(по 100 кг). Мало молока споживалося людиною в Японії і Мексиці (по 40
кг), Індії (34 кг), КНР (3 кг). В Україні споживання питного молока з
1991 p. знижувалося з року в рік. У 1998 p. Воно не перевищувало 56 кг.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *