Маркетингові стратегії ціноутворення (реферат)

Реферат на тему:

Маркетингові стратегії ціноутворення

Основні підходи до формування маркетингових стратегій ціноутворення,
якими може скористатися керівництво фірми: . встановлення ціни на новий
товар; . встановлення цін на наявні товари й послуги; . ціноутворення в
межах товарної номенклатури; . встановлення цін за географічним
принципом; . встановлення цін зі знижками і зарахуваннями; .
встановлення цін для стимулювання збуту; . встановлення дискримінаційних
цін.

Маркетингові стратегії встановлення ціни на новий товар

Нові товари — поняття відносне, оскільки поява товару означає, що
розпочалось його старіння. І якщо фірма не опікувалася його патентним
захистом або аналогічний товар пропонують підприємства-конкуренти, фірма
має вдатися до політики прориву. Основними маркетинговими стратегіями
встановлення ціни на новий товар є:

1. «Збирання вершків» — встановлення високої ціни від початку просування
на ринок нового або вдосконаленого продукту. У цьому разі сподіваються
на споживачів, здатних купити продукт за такою ціною. Вона прийнятна
тоді, коли попит на товар дуже високий за великої кількості покупців;
якщо витрати дрібносерійного виробництва потребують негайного
поновлення; як механізм «знищення» конкурентів, які не витримують
цінового тиску. Висока ціна підтверджує якість.

Стратегію «збирання вершків» головні фірми галузі застосовують у таких
випадках:

• виходячи на ринок з абсолютно новими виробами, що не мають аналогів і
перебувають на початковій стадії життєвого циклу;

• формуючи новий товар;

• працюючи на сегменті ринку, де попит не залежить від динаміки цін.
Така стратегія виправдана тоді, коли є гарантія, що найближчим

часом на ринку не загостриться конкуренція. Це можливо в таких випадках:
нові продукти захищені патентами; в основу їх виробництва покладено
значні винаходи або результати великомасштабних і дорогих
науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок; конкуренти
вважають надто високими витрати на освоєння нового ринку (реклами);
сировина та матеріали, що необхідні для виробництва, надаються в
обмеженій кількості. У цьому разі підприємства-виробники є монополістами
і їх мета — максимізувати короткостроковий прибуток доти, поки новий
ринок не стане об’єктом конкурентної боротьби.

2, Упровадження продукту на ринок — встановлення нижчої ціни, ніж на
аналогічні товари на ринку. Ціна продукту, що впроваджується на ринок,
заздалегідь занижена. В окремих ситуаціях така стратегія ціноутворення
зумовлена прагненням підприємства збільшити свою частку на ринку. З
огляду на фінансовий аспект діяльність підприємства, яке обрало таку
стратегію, може характеризуватися як збільшенням розміру прибутку й
прибутку на вкладений капітал, так і значним зниженням рентабельності.

3. «Психологічні ціни» — дещо нижчі від певної суми (наприклад, 99 грн);
така ціна створює у споживача психологічне враження нижчої ціни.

4. Лідерство на ринку або в галузі — встановлюється відповідно до ціни,
запропонованої головними конкурентами на ринку, — переважно провідною
фірмою галузі. Ціна лідера не допускає встановлення ціни на нові вироби
відповідно до рівня цін головної компанії на ринку. Ціна на новий виріб
може відхилятися від ціни компанії-лідера лише в певних межах, що
визначаються якісною та кількісною перевагою продукції підприємства над
виробами головних фірм на ринку.

5. Ціни з відшкодуванням витрат виробництва — встановлюються з
урахуванням фактичних витрат на виробництво продукції й середньої норми
прибутку на ринку або в галузі.

6. Престижні ціни — встановлюються на вироби найвищої якості, що мають
особливі, неперевершені властивості.

Маркетингові стратегії встановлення ціни на наявні на ринку товари та
послуги

Для реалізації на сформованому ринку збуту товарів і послуг
рекомендуються вісім основних маркетингових стратегій ціноутворення, які
забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства.

1. Змінно-спадна ціна на вироби та послуги — встановлюється залежно від
співвідношення попиту й пропозиції, поступово знижуючись при насиченні
ринку.

2. Довгострокова ціна — така, що тривалий час майже не змінюється.

3. Ціна споживчого сегмента ринку — ціна на приблизно однакові види
виробів і послуг, що реалізуються різним групам споживачів (залежно від
сегментування конкретного ринку за споживачами).

4. Еластична ціна — встановлюється залежно від зміни співвідношення між
попитом і пропозицією.

5. Переважна ціна — передбачає певне зниження цін на свої вироби фірмою,
яка домінує на ринку і може забезпечити значне зниження витрат
виробництва за рахунок збільшення обсягів збуту й економії на витратах,
пов’язаних з реалізацією продукції.

6. Ціна на знятий з виробництва виріб, випуск якого вже припинено.

7. Ціна, що встановлюється нижчою, ніж у більшості фірм на ринку.

8. Договірна ціна — встановлюється на спеціально вибрані види виробів
або на певні групи виробів однієї чи кількох фірм і гарантує значні
знижки порівняно зі звичайною ціною на однакові вироби при виконанні
споживачами певних умов під час купівлі товару.

Маркетингові стратегії ціноутворення в межах товарної номенклатури

Маркетингова стратегія ціноутворення змінюється, якщо товар є частиною
товарної номенклатури. У цьому разі фірма намагається розробити систему
цін, яка забезпечувала б максимальний прибуток за всією номенклатурою.

1. Встановлення цін у межах товарного асортименту. Здебільшого фірма
створює не один товар, а товарний асортимент, тобто базову модель і
кілька її різновидів. Кожна наступна модель асортименту має додаткові
властивості. Керівництво фірми повинно прийняти рішення про ступінчасте
диференціювання цін на різні моделі. При застосуванні такої
маркетингової цінової стратегії на кожному рівні необхідно враховувати
різницю в собівартості моделей, відмінність в оцінках їх властивостей
покупцями, а також ціни конкурентів. Якщо на дві моделі асортименту ціни
різняться неістотно, споживачі купуватимуть досконалішу модель, у
противному разі — менш досконалу.

2. Встановлення ціни на товари, що доповнюють основний. Чимало фірм
поряд з основним товаром пропонують товари, що його доповнюють, або
допоміжні вироби. При цьому керівництво фірми має вирішити, що доцільно
зарахувати у вихідну ціну товару як стандартного набору, а що
запропонувати як допоміжні вироби. Стратегія ціноутворення полягає в
регламентуванні «неукомплектованої» моделі за низькою ціною для
залучення споживачів до купівлі укомплектованих додатковими пристроями
товарів за вищою ціною. Дешева «неукомплектована» модель не має
достатньої кількості зручностей і переваг, тому більшість покупців
відхиляють її, купуючи моделі, обладнані додатковими пристроями.

3. Встановлення цін на обов’язкові компоненти товару, У деяких галузях
промисловості виробляють так звані обов’язкові компоненти, що мають
використовуватись разом з основним товаром, наприклад леза для гоління і
фотоплівка. Ціна на компонент до товару встановлюється, як правило,
вищою, ніж на основний товар. Наприклад, ціна фотокамери відносно
низька, а плівки — висока. Це провокує покупця купувати фотоапарат, а
плівку він купуватиме обов’язково.

4. Встановлення цін на побічні продукти виробництва. Переробка багатьох
видів сировини часто пов’язана з появою різних побічних продуктів. Якщо
вони не мають ціннісної значущості, а їх утилізація дорога, це
позначається на ціні основного товару. Виробник прагне знайти ринок для
цих побічних продуктів і найчастіше готовий встановити будь-яку ціну,
якщо вона покриває витрати на їх зберігання і доставку. Так він зможе
знизити ціну на основний товар, зробивши його конкурентоспроможнішим.

Маркетингові стратегії за географічним принципом

Такі стратегії передбачають прийняття рішення про встановлення фірмою
різних цін для споживачів у різних регіонах країни. Доставка товарів
клієнтам, які перебувають на певній відстані, обходиться фірмі дорожче,
ніж доставка найближчим клієнтам. Найчастіше використовують такі
варіанти встановлення цін:

1. Встановлення ціни FOB у місці вироблення товару. За цією системою
товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі
права на товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який
оплачує всі витрати, пов’язані з транспортуванням від місця розташування
заводу до місця призначення товару.

Переваги: цей метод дає змогу найдостовірніше оцінити транспортну
роботу, оскільки кожний замовник оплачує її самостійно.

Недоліки: для віддалених клієнтів продукція коштує дорожче, ніж для
найближчих.

2. Встановлення єдиної ціни із зарахуванням до неї витрат на доставку.
Цю стратегію застосовують на противагу FOB. Фірма стягує єдину ціну із
зарахуванням до неї однакової суми транспортних витрат незалежно від
віддаленості клієнта.

Переваги: простота обслуговування і можливість рекламування єдиної ціни
в загальнодержавному масштабі.

3. Встановлення зональних цін. Цей метод є середнім між встановленням
ціни FOB і єдиної ціни з урахуванням витрат, пов’язаних з доставкою
товарів. Фірма виокремлює дві або кілька зон. Замовники, які перебувають
у межах однієї зони, сплачують одну ціну, у межах іншої зони — іншу.
Споживачі в межах кожної окремої цінової зони не мають жодних цінових
переваг один перед одним.

4. Встановлення цін стосовно базисного пункту. За цією стратегією
продавець обирає певне місто як базисне і стягує з усіх замовників
транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту
незалежно від того, звідки насправді відвантажується товар.

Переваги: водночас з підвищенням сумарної ціни для замовників, які
розміщуються поблизу підприємства, для віддалених замовників ця ціна
знижується.

5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат щодо доставки. У цьому
разі, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково або
цілком бере на себе фактичні витрати на доставку товару. Можливо, він
вважає, що зможе в такий спосіб розширити обсяги своєї діяльності. Як
наслідок, середні витрати збільшуються, покриваючи транспортні витрати.

Маркетингові стратегії знижок і зарахувань

Як винагороду споживачам за певні дії (попередня оплата рахунків,
придбання великого об’єкта, позасезонні закупівлі), багато фірм готові
знизити ціну.

1. Знижка за платежі готівкою — зниження ціни для покупців, які
оперативно сплачують рахунки. Наприклад, умова «2/10, нетто 30» означає,
що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але продавець може
зменшити суму платежу на 2 %, якщо покупець розрахується протягом 10
днів.

2. Знижка за кількість придбаного товару — зниження ціни для покупця,
який купує велику кількість товару. Наприклад, умова «10 грн за 1 шт.
при купівлі менше 100 шт.; 9 грн за 1 шт. при купівлі 100 шт. і більше».
Знижки стимулюють споживача купувати в одного продавця, а не в кількох.

3. Функціональні знижки (знижки у сфері торгівлі). Ці знижки виробники
пропонують службам товароруху, що виконують певні функції, пов’язані з
продажем товару, його зберіганням, веденням обліку. Виробник може
пропонувати різноманітні функціональні знижки службам різних торгових
каналів, оскільки вони надають йому різні за характером послуги.
Водночас він має пропонувати єдину знижку для всіх служб, що входять до
складу окремого каналу.

4. Сезонні знижки — зниження ціни для споживачів, які купують
позасезонні товари. Сезонні знижки дають змогу продавцеві підтримувати
стабільний рівень виробництва протягом року.

5. Зарахування — ще один вид знижок. Наприклад, товарообмінне
зарахування — це зниження ціни на новий товар за умови, що покупець здав
старий. (Найчастіше застосовується в торгівлі автомобілями або іншими
товарами тривалого користування.)

Під зарахуваннями, спрямованими на стимулювання збуту, розуміють виплати
або знижки з ціни для винагороди дилерам за участь у програмах реклами і
підтримки збуту.

6. Маркетингові цінові стратегії, спрямовані на стимулювання збуту:

• універсами й універмаги встановлюють на деякі товари занижені ціни з
метою залучення покупців, сподіваючись, що вони водночас придбають й
інші товари зі звичайними націнками;

• з метою залучення більшої кількості клієнтів у певні проміжки часу
продавці користуються цінами для особливих випадків. Так, для споживачів
щороку проводять передноворічний розпродаж товарів;

• іноді виробники пропонують купувати товар у дилерів, надаючи знижку в
ціні за платіж готівкою в обумовлені терміни. Така знижка — гнучкий
спосіб скорочення товарних запасів у періоди ускладнення збуту без
зниження прейскурантних цін.

Маркетингові стратегії дискримінаційних цін

У разі встановлення дискримінаційних цін фірма продає товар за двома або
більше різними цінами без урахування різниці у витратах. При цьому
застосовують певні маркетингові стратегії:

1. З урахуванням категорій споживачів — різні покупці за той самий товар
сплачують різні ціни.

2. З урахуванням варіанта товару — різні варіанти товару продають за
різними цінами, але без урахування різниці у витратах на виробництво.

3. З урахуванням місцезнаходження — товар продається за різними цінами в
різних районах. При цьому витрати на його виробництво та пропозиція в
цих районах однакові (квитки в театр залежно від ряду й місця).

4. З урахуванням часу. Для того щоб стратегія встановлення цінової
дискримінації дала очікувані результати, повинні виконуватись певні
умови:

• ринок має піддаватися сегментуванню, а отримані сегменти — різнитись
інтенсивністю попиту;

• споживачі сегмента, де товар продають за низькою ціною, не повинні
мати змоги перепродати його дорожче в тому сегменті, де такий товар
фірма продає за вищою ціною;

• конкуренти не повинні мати змоги продавати товар дешевше в сегменті,
де фірма пропонує його за високою ціною;

• витрати, пов’язані із сегментуванням ринку й спостереженням за ним, не
повинні перевищувати суми додаткових надходжень, що утворяться внаслідок
цінової дискримінації;

• встановлення дискримінаційних цін не повинно викликати у споживачів
обурення і породжувати ворожість;

• застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не повинна
бути протиправною щодо чинного законодавства.

Список використаної літератури

Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Підручник. — К.: КНЕУ, 1998.

Войчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивчення
дисципліни. — К.: КНЕУ, 1999.

Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. — К.: Лібра, 2002.

Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. —
К.:Вищашк., 1994.

Голубков Е. Маркетинг: стратегии, планы, структуры. — М.: Дело, 1995.

Дегтяренко В. Г. Основы логистики и маркетинга. — М.: Гарда-рика, 1996.

Дихтль Е., Хермген X. Практический маркетинг: Учеб. пособие / Пер. с
нем. А. М. Макарова; Под ред. И. С. Минко. — М.: Высш. шк., 1995.

Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. Анализ, планирование, внедрение и
контроль. — СПб.: Питер, 1998.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *