Фактори, які впливають на формування системи логістики (реферат)

Реферат на тему:

Фактори, які впливають на формування системи логістики

План

1. Напрями вибору системи обслуговування

2. Замовлення і складування матеріалів

3. Економічна ефективність та види витрат у логістиці

1. Напрями вибору системи обслуговування

Мета кожної фірми — забезпечити доставку потрібних товарів у належне
місце в потрібний час і з мінімальними витратами. На жаль, логістична
система не спроможна одночасно забезпечити максимальний сервіс для
клієнтів та скорочення до мінімуму витрат на розподіл товару.
Максимальний сервіс передбачає зберігання великих товарно-матеріальних
запасів, бездоганну систему транспортування та наявність багатьох
складів, а все це сприяє зростанню витрат на розподіл. Для зменшення
витрат необхідні: дешева система транспортування, зберігання невеликих
товарно-матеріальних запасів та наявність невеликої кількості складів.
Витрати на рух товарів нерідко пов’язані між собою обернено пропорційною
залежністю:

1. Керівники експедиційно-транспортної служби віддають перевагу у всіх
можливих випадках перевезенню товару залізницею, а не літаком. Це
зменшує транспортні витрати фірми. Однак через меншу швидкість руху
поїздів порівняно з літаками капітал виявляється зв’язаним довше,
затримуються платежі клієнтів. Крім того, це може змусити клієнтів
купувати товар у конкурентів, які доставляють його за більш короткі
строки.

2. Для зведення витрат до мінімуму відділ відвантаження використовує
дешеві контейнери, що нерідко призводить до численних пошкоджень товару
в дорозі і незадоволення ним споживачів.

3. Керівники служби товарних запасів віддають перевагу наявності
невеликих товарно-матеріальних запасів, щоб скоротити витрати на їх
зберігання. Однак при цьому частішають випадки, коли товару на складі
зовсім немає, зростають кількість невиконаних замовлень, обсяг
канцелярської роботи; виникає потреба у виробництві незапланованих
партій товару та використанні дорогих матеріалів — засобів його
прискореної доставки.

Створення логістичної системи починається з вивчення потреб клієнтів та
пропозицій конкурентів. Споживачів цікавлять: а) своєчасність доставки
товару; б) готовність постачальника; в) обережне поводження з товаром
під час вантажно-розвантажувальних робіт; г) готовність постачальника
приймати назад браковані товари та швидко замінювати їх, а також
зберігати товарно-матеріальні запаси заради клієнта.

Фірма повинна вивчати порівняльне значення цих видів послуг для
клієнтів. Наприклад, для покупців фотокопіювального обладнання велике
значення мають терміни сервісного ремонту. Тому корпорація «Ксерокс»
(США) розробила стандарти на сервісні та ремонтні послуги, відповідно до
яких вона зобов’язується привести в робочий стан апарат, який вийшов з
ладу, в будь-якій точці континентальної частини США протягом 4 год з
моменту замовлення. У відділі технічного обслуговування корпорації
працюють 12000 спеціалістів з ремонту та постачання запасних частин. При
розробці власних стандартів на технічне обслуговування фірма обов’язково
враховує стандарти конкурентів. Як правило, вона прагне забезпечувати
рівень обслуговування клієнтів, не нижчий, ніж у конкурентів. Однак
основною її метою є забезпечення максимальних прибутків, а не продаж
товару. Тому фірма повинна розрахувати, до яких витрат призведе
організація обслуговування на високому рівні.

Одні фірми пропонують невеликі послуги, зате за низькими цінами, інші —
більший обсяг послуг, ніж у конкурентів, однак з підвищенням цін для
покриття витрат, що зросли.

У будь-якому випадку фірма повинна визначити цілі своєї логістичної
системи і зважити на них у процесі планування. Іноді фірми розробляють
стандарти для кожного елемента системи обслуговування. Наведемо приклад
стандартів сервісу:

1) протягом 7 днів виконати близько 95 % одержаних від дилерів заяв на
постачання товару;

2) виконати замовлення дилерів з точністю до 99 %;

3) протягом 3 год давати відповідь на запити дилерів про хід виконання
їхніх замовлень;

4) домагатися, щоб кількість товару, пошкодженого в дорозі, не
перевищувала 1 %.

Визначивши цілі логістики, фірма приступає до формування такої системи
руху товарів, яка забезпечить їх досягнення з мінімальними витратами.
При цьому треба прийняти рішення стосовно того, як потрібно працювати із
замовниками (обробка замовлень); де потрібно зберігати
товарно-матеріальні запаси (складування); який запас завжди необхідний
(товарно-матеріальні запаси); як треба відвантажувати товари
(транспортування). Фірми повинні детально розглянути значення цих рішень
з огляду на маркетинг.

2. Замовлення і складування матеріалів

Переміщення матеріального потоку починається з отримання замовлень від
клієнта. Одна із функцій логістики — обробка замовлень, що сприяє
просуванню продукції до місця виробництва, тобто потреби виробничої
лінії переводяться в потреби замовлення. Агент із закупівель вибирає
постачальників, які задовольняють фірму за багатьма параметрами (ціни,
доставка, якість продукції). Належно оформлене замовлення на доставку
надсилається фірмі-постачальнику. У ньому зазначають обсяг, дату та
спосіб доставки. Постачальник обробляє замовлення і готує товар до
відвантаження.

Ефективне розміщення замовлення впливає на ефективність усього процесу
логістики. Замовлення специфікує кількість продукції та можливі методи
її доставки, з нього починається рух товару каналами розподілу. Контроль
за виконанням замовлення здійснюють за даними про кількість одержаної та
складованої в будь-який час продукції.

Рух товару, як уже зазначалося, починається з отримання замовлень від
клієнтів. Відділ замовлень готує рахунки-фактури та відправляє їх різним
підрозділам фірми. Замовлені вироби, яких немає в наявності, записують у
заборгованість. На відвантажені вироби виписують відвантажувальну та
платіжну документацію. Копії документів залишаються у відповідних
підрозділах фірми. І фірма, і споживач мають вигоду, якщо всі ці дії
виконуються швидко і сповна. В ідеалі торгові представники надсилають
замовлення щовечора, інколи передають по телефону. Відділ замовлень
швидко обробляє їх. Товар відвантажують зі складів у найкоротші строки.
У мінімальні терміни також оформляються і виставляються рахунки. Для
прискорення циклу «замовлення — відвантаження — оформлення рахунку»
використовують комп’ютер. Деякі фірми, одержавши замовлення, перевіряють
кредитоспроможність клієнта та наявність або відсутність необхідних
товарів на складі. Комп’ютер менш як за 15 с видає розпорядження на
відвантаження, оформляє рахунок замовника, коригує облікові дані про
товарні запаси, оформляє замовлення на виготовлення продукції для
поповнення запасів, повідомляє торгового представника про те, що його
замовлення виконане і перебуває в дорозі.

Будь-якій фірмі чи будь-якому підприємству доводиться зберігати товар до
моменту його продажу. Організовувати зберігання необхідно тому, що цикл
виробництва і споживання рідко збігаються. Виробництво багатьох
сільськогосподарських товарів є сезонним, хоч попит на них існує
постійно. Організація складського зберігання продукції дає змогу
уникнути цих суперечностей. Раціональна організація складського
господарства безпосередньо впливає на економіку підприємств, оскільки
втрати матеріалів під час зберігання, витрати на
вантажно-розвантажувальні роботи та складські операції збільшують
собівартість продукції.

Потреба у зберіганні товару до моменту його продажу зумовлена: а)
наявністю широкого контингенту споживачів, витратами багатьох видів
матеріальних ресурсів; б) недостатністю складського товарообороту деяких
видів продукції виробничо-технічного призначення; в) збільшенням
мінімальних норм транзитного відвантаження, що призводить до зростання
запасів засобів виробництва у суспільному господарстві; г) подальшим
розвитком засобів виробництва; д) впровадженням прогресивних форм
обслуговування споживачів з боку постачальницько-збутових організацій;
є) підвищенням техніко-організаційного рівня баз та складів і зниженням
завдяки цьому собівартості складських переробок вантажу, що створює
реальні можливості для зниження складських націнок та скорочення розриву
між транзитними та складськими формами зберігання. Фірма повинна
вирішити питання щодо необхідної для неї кількості пунктів зберігання.
Чим більше таких пунктів, тим швидше можна доставити товар споживачам,
однак при цьому зростають витрати. Рішення щодо кількості пунктів
зберігання треба приймати, пов’язуючи між собою проблеми сервісу та
витрат на розподіл. Одні фірми зберігають частину товарного запасу на
самому підприємстві або недалеко від нього, а інші — на складах у різних
частинах країни. Фірма може мати власні склади або орендувати місця на
складах громадського користування. Можливості контролю значно вищі, коли
фірма має власні склади. Однак при цьому склади зв’язують капітал, а на
потребу змінити місця зберігання фірма не може реагувати достатньо
гнучко. З іншого боку, склади громадського користування не тільки
стягують платню за орендовані фірмою площі, а й надають додаткові
(платні) послуги (огляд, пакування, відвантаження товару, оформлення
рахунків-фактур). Користуючись послугами складів громадського
користування, фірма має широкий вибір як місць зберігання, так і типів
складських приміщень.

‘Фірми користуються складами тривалого зберігання і транзитними. На
складах тривалого зберігання товар перебуває протягом середнього або
тривалого відрізка часу. На транзитні склади надходять товари від різних
підприємств та постачальників, і їх якомога швидше відвантажують до
місць призначення.

Технічна політика в умовах ринкової економіки має бути спрямована на
підвищення рівня механізації та автоматизації складських процесів і
приведення їх у відповідність з рівнем розвитку основного виробництва
промислових підприємств. Старі багатоповерхові склади з тихохідними
вантажопідйомниками та неефективною системою вантажно-розвантажувальних
робіт не можуть конкурувати з новими одноповерховими автоматизованими
складами, що обладнані сучасними системами вантажопереробки і працюють
під контролем центральної ЕОМ. Поряд з автоматизацією складських
операцій потрібно: впроваджувати нові види машин та обладнання
підвищеної потужності; використовувати прогресивні будівельні матеріали
й конструкції при зведенні об’єктів; удосконалювати об’єкти з
урахуванням досягнень вітчизняного та зарубіжного досвіду проектування.

Рішення щодо кількості товарно-матеріальних запасів — ще одна проблема у
сфері логістики, яка впливає на задоволення потреб споживачів. Тому тим,
хто діє на ринку, хотілося б, щоб фірма мала запаси товару, достатні для
негайного виконання усіх замовлень клієнтів. Однак зберігання таких
великих запасів для фірми є нерентабельним. У міру підвищення сервісу
для клієнтів витрати на зберігання товарно-матеріальних запасів стрімко
зростають. Керівництво має бути обізнаним у тому, достатньо чи
недостатньо зростають збут і прибутки, для того щоб виправдати
збільшення кількості товарних запасів. Тільки після цього воно може
прийняти рішення щодо доцільності замовлення додаткових партій товару і
визначити їх кількість.

У системі логістики розрізняють запаси у виробництві, страхові та
сезонні. Запаси у виробництві поділяються на запаси, необхідні
безпосередньо для виробництва, і транспортні, тобто ті, що створюються
при транспортуванні ресурсів. їх обсяг визначають за формулою І = ST, де
І— транзитні запаси, S — середній рівень продажу, Т — транзитний час
(середній). Страхові запаси необхідні для того, щоб вирівняти коливання
попиту. Вони виконують буферну функцію, а поповнюються тоді, коли рівень
їх, спадає до або нижче тих обсягів, які визначають необхідність
поновлення замовлень ресурсу відповідно до встановлених норм. Сезонні
запаси потрібні для задоволення попиту, що виникає в обумовлений період.
У міжсезонний період у такому разі спостерігається зменшення кількості
запасів, а при підвищенні попиту — зростання. Кількість запасів при
використанні концепції логістики залежить від часу їх поповнення,
транспортної моделі надійності обслуговування, витрат на складську
обробку запасів.

3. Економічна ефективність та види витрат у логістиці

Логістика має високий потенціал економічної ефективності. Це,
підтверджується відносно короткою історією розвитку практичної
логістики. Він виявляється у високому рівні організації виробництва і,
як наслідок, в економії матеріалів і коштів. Розмір ефекту, в свою
чергу, залежить від масштабів поширення логістики. За даними
західноєвропейських учених, у Західній Європі в комерційній та
виробничій діяльності приблизно 64 % підприємств та фірм тією чи іншою
мірою виявляються логістичні функції.

Ефективність логістики конкретизується такими натуральними показниками,
як: 1) рівень запасів; 2) час проходження матеріалів по логістичному
ланцюгу; 3) тривалість циклу обслуговування замовлення, якість та рівень
сервісу; 4) розміри партії вантажів; 5) рівень використання виробничих
потужностей; 6) маневреність, адаптивність та стійкість роботи.

Проблема зменшення запасів при доставці вантажів точно в строк дуже
актуальна. Це одна з центральних проблем логістики. Підраховано, що
змертвління капіталів у запасах досягає більше 1/3, на утримування
запасів споживач витрачає від 20 до 40 % усіх витрат, включаючи витрати
на транспортно-складські операції. Доставка вантажів точно в строк дає
змогу удвічі скоротити час на виконання замовлення споживача, на 50 %
зменшити запаси і на 50—70 % — тривалість виконання замовлення на
підприємстві, що виготовляє продукцію. Аналіз показує, що в разі
реалізації фірмою принципу доставки вантажів «точно в строк» на 60 %
знижуються запаси матеріалів та комплектуючих виробів, на 40 % — витрати
на перевезення вантажів, на 40 % — витрати на матеріали, на 28 %
підвищується якість постачання матеріалів. Якщо прийняти витрати на
логістику за 100 %, то частка окремих її складових становить:
перевезення магістральним транспортом — 28-30-46 %; пакування — 15-20-25
%; управління — 5—10-15 %; інші, в тому числі і на обробку замовлень, —
5-10-17 %. Наведена структура витрат на логістику враховує не лише
особливості організації виробництва та економіки окремих підприємств і
фірм, а й різні підходи до групування та калькуляції витрат. Так, при
застосуванні логістичної системи «Ритм» (див. 3.6) враховують її
технологічні особливості при оплаті транспортних послуг. Коли вантажі
перевозяться у власних вагонах підприємств (а це пов’язано при їх
обертанні за загальною мережею залізниць з обмеженням маси вантажів і
швидкості руху), витрати по залізничному транспорту треба компенсувати
за рахунок уведення договірних тарифів, розміри яких мають покривати
додаткові витрати залізниць і водночас забезпечувати економічний ефект
від впровадження цієї технології. У разі суворого дотримання договорів з
боку як залізниць, так і клієнтів можна скоротити розміри «мертвого»
капіталу в запасах, знизити потребу в складських приміщеннях, вивільнити
матеріальні й трудові ресурси за рахунок ліквідації додаткових перевалок
вантажів та підвищення їх збереженості. Наприклад, металурги, що
одержують близько 400 млн т. сировинних продуктів на рік, можуть
одержувати їх як через склади, так і з вивантажуванням прямо в бункери
доменних печей. В останньому випадку обсяг вантажних робіт може
скоротитись у 4 рази, що сприяє збереженню якості сировини. Так, лише за
одне вивантажування та завантажування коксу до 27 % його стає
непридатним для виробництва металу.

Основними в логістиці є витрати: 1) на транспортування; 2) на подальше
складування товарів; 3) на зберігання товарно-матеріальних запасів; 4)
на одержання, відвантажування та пакування товарів; 5) адміністративні
та на обробку замовлень. Основні статті витрат заготівельної логістики —
транспортування сировини та напівфабрикатів, їх зберігання та контроль
за надходженням матеріалів. У виробничій та розподільчій логістиці
найбільшими є витрати на зберігання напівфабрикатів та готової
продукції, пакування товарів, їх сортування, реалізацію і
транспортування, а також на управлінську діяльність та ін.

В економічній літературі з проблем логістики розглядаються 3 види
витрат: 1) на закупівлі; 2) на утримання запасів 3) втрати через
відсутність продукції. Витрати на закупівлі пов’язані з оформленням
замовлень, договорів, встановленням зв’язків з постачальниками. До них
належать також транспортні витрати, якщо вартість перевезень не включена
у вартість товару, а також витрати на складування та отримання
замовлень. Витрати на утримання запасів пов’язані із складським
зберіганням продукції протягом визначеного часу і залежать від кількості
вантажу, що складується. Втрат через відсутність продукції зазнає, як
правило, її виробник.

Основні витрати на складування пов’язані з виконанням таких видів
операцій: приймання продукції з виробництва; її складування та
зберігання; підготовка до відвантажування (комплектування партії
постачання, пакування, маркірування); підготовка продукції, доставка на
місце франко-відправлення та здавання транспортній організації для
перевезення; облік наявності і руху готової продукції на складі. Фірма
має вирішити питання щодо бажаної для неї кількості пунктів зберігання
продукції. Чим їх більше, тим швидше можна доставляти товар споживачам.
Однак при цьому зростають витрати. Тому рішення щодо кількості пунктів
зберігання треба приймати з урахуванням проблем сервісу для споживачів
та витрат на розподіл.

Велике значення для скорочення часу й витрат обороту має створення на
основних транспортних маршрутах великих, добре оснащених терміналів і
складських пунктів, на яких широко використовуються пакети й піддони,
завдяки чому зменшуються обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, час і
витрати на їх виконання.

Отже, орієнтація на мінімізацію витрат залишається актуальною, але за
умови оптимального поєднання витрат основного та оборотного капіталу,
задіяного в ринковій стратегії, і прибутку, який він дає. Звідси
висновок — стратегія матеріальної технічного постачання компанії має
бути цілком підпорядкованою ринковій стратегії. Успішна реалізація цього
гарантує високу рентабельність фірми.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *