Теорія економічного циклу. Антициклічне регулювання (реферат)

Реферат на тему:

Теорія економічного циклу. Антициклічне регулювання

ПЛАН

Економічна динаміка і теорія економічних циклів.

Теорія ділового циклу Кейнса.

Монетаристичне трактування ділового циклу. Реальний діловий цикл.

Ефект акселератора. Взаємодія мультиплікатора і акселератора.

Моделі економічних циклів.

Державне антициклічне регулювання.

1. Економічна динаміка і теорія економічних циклів.

Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення
чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється як регулярний
періодичний процес. Поняття економ. цикл означає – рух економіки від
однієї кризи до іншої. Сучасна економ. теорія трактує як явище яке має
ряд спільних моментів:

— економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;

— в 2-й половині 20-го ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес
із малих, середніх, довгих циклів;

— із середини 30-х років в теорії макроекономіки цикл розглядають як
коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

— циклічні коливання відбуваються навколо трендової траекторії
економічний зростання.

— циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному
стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, при чому
циклічний розвиток має особливість, що коли не регулювати коливання то
вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і здатні
зруйнувати економічну систему.

         В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При
характеристиці ек. циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

— економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану
рівноваги;

— цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна
рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в
процесі коливань;

— ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

В сучасній макроекономіці проблема циклічності розглядається з позиції
визнання чи ні закономірності циклів і виявлення аналізу зв’язків між
циклом і рівновагою .

         1-й підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії таких
процесів:

Теорія нововведень Йозефа Шумпетера: розглядає економіку з точки зору 2
фаз, які:

— віддаляють економіку від рівноваги: піднесення і депресії;

— або повертають до рівноваги: кризи і пожвавлення .

Шумпетер вважав, що кожне нововведення порушує рівновагу бо їх власники
отримують техн. переваги, підвищують прибутки, розширюють виробництво.
Інші теж прагнуть до цього тому теж застосовують інновації, прискорюючи
розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до
порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза
надвиробництва.

Грошова  теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хаєка: за теорією Хоутрі  причина
кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які
підвищують ставку % для захисту касової готівки чи з метою підтримки
курсу нац. валюти . За Хаєком причиною є кредит, розширення якого
провокує диспропорції в економіці. Зокрема такою диспропорцією є вищі
темпи росту цін на предмети споживання ніж на засоби виробництва

До 1-ї групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і
теорії які спираються на визнання факту відсутності синхронності в
розвитку різних сфер економіки.

2 підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічності як відхилення
від рівноваги. Спирається на положення економетрики і відповідно до
поглядів Самуельсона, Тімбургена рівновага — це ідеальний стан
економіки.

Отже економ. цикл- це макроекономічне явище пов’язане із зміною ВНП,
нац. доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту
чи падіння.

2. Теорія ділового циклу Кейнса.

         В Макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи
класичному циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює
такі сторони економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни
і складається з фаз:

1. експансії (піднесення)

2. стиснення (криза)

3. депресії

4. пожвавлення

Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом
зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і
закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і
перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і
норма  % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу  ці показники
досягають максимуму.

          Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід
до спаду; цей перехід свідчить про настання  фази кризи.

Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги
виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу.
Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на
сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін,
падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.

         У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття,
інвестиції наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до
нижньої точки циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот
розвитку і економіка починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні
показники у фазі пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається
економічне зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво
вираженою, — це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних
параметрів:

         1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи
дна циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових
підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни
грошової маси.

         2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після
проходження критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату,
середній рівень % ставки комерційних банків.

         3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною
економічної активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід,
ціни виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний
розвиток набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового
циклу. Зокрема:

1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення
стали тривалішими, спаду — коротшими.

2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу – повну
зайнятість.

3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби
виробництва і споживчі товари тривалого користування.

4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої
необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них
майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни
більше і менше на виробництво і зайнятість.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію
ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав
через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни
попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і
визначають рух сукупного попиту.

 — споживання поточного періоду

 — дохоод попереднього періоду

— ГСС

 — автономні інвестиції

 — доход поточного періоду.

Розглянимо функціонування мультиплікатора при різних варіантах
інвестування, використавши такі рівняння:

Де:

 — приріст автономних інвестицій в періоді t.

I варіант. Однарозове збільшення інвестицій з поверненням обсягу
інвестування до попереднього рівня.

Приклад: припустимо, що:

         INCLUDEPICTURE
«D:\\Distanciyne_3\\???????????•????????????????????????????????????????
?•???????????

 повернувся до значення 70 і далі не змінювався:

Виконані за формулами розрахунки дадуть такий графік:

 

Це ознає, що процес мультиплікування буде тривати до того часу, коли
виведена із рівноважного стану в результаті одноразового інвестиційного
імпульсу економіча система не відновить втраченої рівноваги.

 ІІ варіант. Одноразове збільшення інвестицій із закріпленням обсягів
інвестування на досягнутому рівні.

         INCLUDEPICTURE «D:\\Distanciyne_3\\k051\\13\\image018.gif»
\*
MERGEFORMA?????–????????????????????????????????????????????????????????
???????????????????•???????????

Виконавши розрахунки за формулами, бачимо, що:

);

 з часом не змінюється;

) порівняно з базовими значеннями з часом зростає.

     

                      

                  

1) Даний варіант інвестування викликає постійний ріст НД за рахунок
росту сукупного споживання.

в кожному наступному періоді порівняно до попереднього спадає і прямує
до нуля (за законом спадної доходності).

ІІІ варіант. Постійний ріст інвестицій.

 в кожному наступному періоді (постійно росте).

 

Націнальний доход росте більш високими темпами, ніж інвестиції, що
пояснюється неперервним ростом споживання.

IV варіант. Коливання  інвестицій.

Капіталовкладення то ростуть, то падають, що відображає графік:

Аналіз:

1) При зміні напрямків динаміки інвестицій (періоди 3,5,6,7,8,9) зміни
доходу меньші   , ніж зміни інвестицій  , оскільки сукупне споживання
змінюється в напрямку, супротивному до зміни інвестицій. В цьому
проявляється стабілізуюча функція мультиплікатора відносно національного
доходу.

2)При збереженні напряму динаміки інвестицій хоча б на протязі двох
періодів (періоди 2,4,10), зміни доходу більші, ніж зміни інвестицій,
оскільки в цьому випадку сукупне споживання змінюється в тому ж
напрямку, що і зміна інвестицій, тут мультиплікатор підвищує вплив на
національний доход.

3.Монетаристське трактування ділового циклу.

         В сучасних умовах  діловий цикл аналізується з позиції
визначення факторів які впливають на його динаміку. З 70-х років
Макротеорія використовує концепцію шоків пропозиції.

 Шок пропозиції – це зміщення в економіці яке відбувається під впливом
зміни пропозиції і відповідної зміни сукупного попиту.

В ході підвищення цін на сировину і інші ресурси спостерігається
скорочення виробництва і крива AS переміщується на AS1. Відповідно ціни
при незмінному попиті зростають від P до P2. Нова рівновага при вищих
цінах  встановлюються при меншому обсязі виробництва Y1. Однак виробники
намагаються підтримувати обсяги виробництва, і тому з одного боку вони
змушені стимулювати ріст попиту від AD до AD1, з другого змушені
підвищувати ціни від Р1 до Р2 щоб стимулювати виробника не скорочувати
виробництво.

         Отже, за цих заходів виробництво, знизившись до У1,
повертається до попереднього рівня У, в цьому випадку є можливим ріст
зарплати як один із заходів по підвищенню сукупного попиту. Шоки
пропозиції викликають коливання рівноваги національної економіки навколо
точки рівноваги Е доЕ1 і Е2.

         Теорія ділового циклу крім шоку від зростаючих цін враховує шок
від росту продуктивності праці і росту урядових витрат. Прикладом шоку
продуктивності є ефект від впровадження нових технологій, а урядових
витрат – прийняття певних урядових програм зі збільшенням обсягів
державних інвестицій. Названі фактори, які викликають шокові події в
економіці, впливають на обсяги ВНП, викликаючи їх коливання. Шокові
впливи в економіці можуть виникати на ринку праці з боку пропозиції
праці, викликаючи ефект міжчасового заміщення пропозиції праці. Суть
його в тому, що людина має схильність заміщувати час відпочинку часом
роботи, якщо їй пропонується вища ставка з/п. При цьому чим більша
ставка тим більше росте пропозиція праці, та після досягнення певної
межі людина перестає збільшувати кількість годин робочого часу і віддає
перевагу відпочинку, вільному часу. Це означає, що коли ставки з/п є
зависокими, то можливим є  скорочення числа бажаючих багато працювати.
Скорочення числа працюючих теж може впливати на обсяги виробництва.

         Ще одним фактором, що викликає ефект шокових потрясінь є рівень
% ставок по вкладах. Оскільки людина може віддати перевагу % доходу від
вкладених коштів перед коштами отриманими у вигляді з/п. Міжчасова
відносна ціна праці складе

              ((1+і)*w1)/w2

де:

 і- ставка процента;

w1-реальна з/п за 1-й рік;

w2-реальна з/п з врахуванням % доходу у 2-му році.

Ефект % ставки теж може викликати скорочення кількості праці в економіці
і впливає на трудову активність. Так, теорія реального ділового циклу
має на меті виділити сукупність факторів, що впливають на обсяги
пропозиції і виробництва і знання яких дозволяє моделювати і
прогнозувати майбутні ситуації в національній економіці.

4. Ефект акселератора. Взаємодія акселератора і мультиплікатора.

Аналіз факторів економічного циклу показує , що протягом тривалого часу
незалежно від досягнутого рівня доходу запас інвестиційних благ
відповідає цьому рівню, а нові чисті інвестиції можуть скорочуватись до
0, якщо відбудеться зростання доходу, вдосконалення техніки, нове
зниження норми %. Процес, який показує, що попит на інвестиції може бути
обумовленим зростанням продажу товарів і доходу, має назву принцип
акселерації. Його суть: якщо продаж товарів, які виробляє підприємство
зростає на кілька процентів то виробництво засобів виробництва для
випуску цих товарів зростає у кілька разів. Це є ефект прискореного
(акселеративного) впливу змін у споживанні на рівень інвестицій. Він
означає, що невеликий приріст споживчого продажу товарів зумовлює
поштовх до більшого росту інвестиційних витрат, тобто виникає ефект
похідних інвестицій, далі щоб не зменшувались інвестиції треба збільшити
і підтримати споживання.

         Акселератор – це коефіцієнт, який характеризує зв’язок між 
зміною доходу і інвестицій

А=?І/?У

         Цей коефіцієнт може трактуватися як прирістна капіталомісткість
продукції і його позначають як b чи ? – означає скільки одиниць
додаткового капіталу  треба для виробництва додаткової одиниці
продукції, часто використовують для визначення індукованих інвестицій:

                        Іінд.=b(У1-У0)= b*?У

         Індуковані інвестиції – це обсяги інвестицій, які потрібні для
забезпечення приросту ВНП на певну величину. Коефіцієнт акселератора має
важливе значення, бо показує, що негативні процеси в економіці можуть
виникати під впливом скорочення споживання, яке потягне скорочення
інвестицій, і навпаки – ріст споживання є стимулом до нарощення
інвестицій.

         При відсутності інвестування може виникнути скорочення
виробництва у галузях які виробляють засоби виробництва, що може
посилити депресивні явища , зменшити доходи витрати на споживчі товари.
В кінцевому підсумку ці явища породжують інфляцію. Тому акселератор
важають за впливовий фактор, який народжує нестабільність економіки.

         Основними напрямками впливу акселератора є:

1) якщо продажі товарів змінюються, то через принцип акселерації
посилюються чи зменшуються коливання економіки. В момент підвищення
економіки він викликає ріст чистих інвестицій, а в момент спаду з такою
ж силою – відплив інвестицій із економіки;

2) протягом тривалого періоду, якщо економічна система зростатиме
внаслідок збільшення населення, піднесення реальних доходів принцип
акселерації діє як стимулюючий фактор. Зростання ВНП викликає
екстенсивне збільшення капіталу, що обумовлює пожвавлений попит на
інвестиційні товари і відносно високу зайнятість.

Дія акселератора при різних типах зміни національного доходу.

         На макрорівні принцип акселератора прийнято вважати базою
теорії індукованих капіталовкладень, пов’язаних з особливостями
відтворення основного капіталу. На відміну від автономних інвестицій
індуковані функціонально залежать від величини НД і служать для
задоволення сукупного попиту, який зріс внаслідок росту доходів. При
цьому, між зміною доходів і приростом інвестицій лежить часовий шаг,
який потрібен для розробки техн. проекту  і його реалізації. Для
визначення інд.інвестицій застосовують формулу :

I. Іінд.=b(У1-У0)= b*?У

І залежно від динаміки НД і типу його зміни можуть бути різні варіанти і
ситуації економічного розвитку:

I. Рівномірний ріст НД;

II. Нерівномірний ріст НД;

III. Коливання НД.

Всі ці варіанти показують як динаміка інвестицій залежить від НД і
навпаки.

Взаємодія акселератора і мультиплікатора.

Мультиплікатор і акселератор діють не ізольовано, а вони взаємовпливають
один на одного. Для здійснення технологічного проекту найперше треба
збільшити автономні інвестиції, в наслідок чого зросте попит і
виробничий доход. Ці процеси в Макроекономіці ведуть до появи похідних
інвестицій, ефект мультиплікатора (ріст автономних інвестицій і
сукупного попиту) викликає ефект акселератора(ріст індукованих
інвестицій). Економічна система із статичного стану переходить у
динамічний. взаємозв’язок мультиплікатора і акселератора відображає
модель Самуельсона – Хікса, яка визначається рівнянням:

Уt = (1-?)*Уt-1+b*(Уt-1-Уt-2)+Ia.t

Де:    Уt – НД періоду t;

         ? – частка заощаджень в НД;

         b – коефіцієнт акселерації;

         Уt-1 і Уt-2 – виробничий доход у відповідні періоди;

Ia.t – величина автономних інвестицій.

Ця модель показує, що умовою економічного зростання є рівність
інвестицій і заощаджень, а їх нерівність розглядається як порушення
економічної рівноваги. Якщо І>S, то на макрорівні не вистачає коштів для
задоволення інвестиційного попиту, а якщо S>I тов. суспільстві має місце
неповне використання ресурсів. Завданням економічного регулювання є
досягнення повного використання НД, як джерела ефективного попиту за
умови

?+?,   ?C/?Y+?S/?Y=1.

Розглянемо механізм взаємодії мультиплікатора і акселератора на умовному
числовому прикладі. Нехай величина НД в базовому та 2-х попередніх роках
дорівнює 120, базовий рівень інвестицій 48, ГСС і акселератор постійні і
дорівнюють відповідно 0,8 і 0,7. Припустимо, що в періоді 1 автономні
інвестиції зросли з 48 до 60 і надані збереглися на цьому рівні.
Результати цього інвестиційного сплеску зображені на графіку, де

Сt = ГСС*yt-1;    Itінд – b(yt-1 – yt-2);   yt = Ct + Itab + Itінд —

періоди на горизонтальної осі від 0 до 21 (t).

В періоді 1 національний дохід збільшується на величину автономних
інвестицій (DІ1а = 12) і складає 132. Дані обставини привели в періоді 2
до збільшення об’єму сукупного споживання до 79,2 і до появи
індуцірованих інвестицій у розмірі 8,4. Це значить, що тут діють і
мультиплікатори і акселератори.

В періоді 3 обсяг похідних інвестицій досягає максимального значення
10,9, оскільки у попередньому періоді відбувся максимальний приріст НД
(Dy2 = 15,6). В періодах 4 і 5 величина індуцірованих капітальних
вкладень зменшувалась через падіння темпів НД у періодах 3 і 4. А
починаючи з періоду 6 похідні інвестиції набули від’ємних значень. Це
пояснюється зниженням рівня доходу у попередньому періоді  Іtінд = -1,7,
бо Dy2 = -2,4. Сукупне споживання продовжувало зростати і в періоді 5
досягло максимального значення (98,4), оскільки у попередньому періоді
НД був максимальним. У подальшому, з 6 по 10 період відбувається
коливання НД і похідних інвестицій.

Якби діяв один мультиплікатор, то за даним варіантом автономних
інвестицій система направилась би до нового рівноважного стану.
Підключення акселератора призвело до хвилеподібних коливань економічної
системи. Таким чином, форма економічних коливань визначається значенням
акселератора та ГСС.

Формула сукупного попиту    yt = ГСС*yt-1 + Ita + b(yt-1 – yt-2) являє
собою неоднорідне рівняння ІІ прядку. Якщо перетворити в однорідне і
розв’язати, ми отримаємо пару комплексних коренів:

)2.

У графічному виконанні це має ось такий вигляд:

Крива ОЕ відображає значення b2, а крива ЕК – значення b1. На графіку
виділяють 4 зони парних значень ГСС і акселератора. В залежності від
того, у яку зону ми потрапляємо, ми отримуємо різний характер змін НД.
В  І і  ІІ  зонах економічна система стабільна. При цьому в зоні  І 
вона характеризується монотонним наближенням до нової рівноваги, а в 
ІІ  зоні — затухаючі коливання. В  ІІІ  і  ІV зонах система нестійка.
При цьому в  ІІІ  зоні коливання носять вибуховий характер, а в  ІV зоні
відбувається монотонне віддалення від рівноважного стану. Кочки кривої
ОЕК представляють комбінації ГСС, які викликають постійні рівноманітні
коливання доходу.

Якщо теоретично взаємодія мультиплікатора і акселератора припускає
вибухонебезпечні коливання, то на практиці, за Хіксом, вибухів не
відбувається, оскільки коливання доходу наштовхуються на певні межи.
Верхня межа росту НД задається рівнем повної зайнятості. Вдарившись о цю
“стелю”, ріст реального доходу зупиняється. Похідні інвестиції
скорочуються до 0, що в свою чергу веде до скорочення загального попиту
і доходу. У своєму падінні доход наштовхується на нижню межу, визначену
величиною амортизації відрахувань для простого відновлення основного
капіталу. Від’ємні чисті капіталовкладення не можуть бути більшими ніж
величина “зношеного” капіталу. Досягнувши рівня останнього, від’ємні
інвестиції не змінюються, а значить скорочення доходу сповільнюється. Це
веде до скорочення від’ємних чистих капіталовкладень, що обумовлює ріст
доходу, а за ним і індуціровання інвестицій. Таким чином, коли НД
досягає верхньої і нижньої межи, він змінює рух на протилежний, що
виключає вибух і повне затухання циклу.

В наших числових прикладах мультиплікатор і акселератор фігурують у
якості постійних величин. В реальному економічному житті не існує
постійних коефіцієнтів мультиплікації і акселерації у силу дії таких
змінних факторів як НТП, сальдо торгового балансу, товарні запаси,
ступінь монополізації в-ва.

4. Ефект акселератора. Взаємодія мультиплікатора та акселератора.  а)
Аналіз чинників економічного циклу показує, що протягом тривалого часу,
незалежно від досягнутого рівня доходу, запас інвестиційних благ
відповідатиме цьому рівневі, а нові чисті інвестиції можуть скоротитися
до нуля, якщо відбудеться зростання доходу, вдосконалення техніки або
нове зниження норми %. Перший з цих процесів, який показує, що попит на
інвестиції може бути спричинений зростанням продажу товарів і доходу ,
дістав назву “принцип акселерації”.

         Суть принципу акселерації:

>

¤

B

??¤?¤?$?????U?B

 

U

-оварів, які випускає підприємство, зротає на кілька %, то виробництво
машин для випуску цих товарів збільшується у декілька разів.

Це є ефект прискорюваного (акселеративного) впливу змін у споживанні на
рівень інвестицій. Він означає, що невеликий приріст споживчого продажу
товарів зумовлює поштовх до набагато більшого росту інвестиційних
витрат  (згадати похідні інвестиції). Далі, щоб не зменшилися 
інвестиції, слід підтримати зростаюче споживання.

Акселератор – це коефіцієнт, що характеризує  зв’язок між зміною доходу
(споживання ) і чистими інвестиціями,

 _ коефіцієнт, який показує , скільки одиниць додадкового капіталу
потрібнно для виробництва додаткової одиниці продукції.

Коефіцієнт в використовують для визначення  індуційованих інвестицй

                                                                       
       в-

— національний доход в

поточному році

— національний доход базовому році .

 Із коефіцієнта акселератора випливає  висновок , що депресія може
виникнути саме через те , що скоротилися темпи зростання споживання .
(як це є в Україні тепер ) .

За відсутності інвестування  почнеться скорчення виробництва у галузях ,
що виробляють засоби виробництва , що ще більше підсилює депресійні
явища , зменшє доходи і , відповідно , витрати працівників на споживчі
товари , у кінцевому підсумку все це породжує інфляцію . Очевидно ,
що                                        принцип акселерації є натужним
факатором , що породжує                                нестабільність
економіки  .

  Напрями впливу акселератора

1) Якщо продаж товарів змінюється , то через принцип акселерації
підсилюються чи зменшуються коливання економіки ;

—  в момент підвищення він спричинює зростання чистих інвестицій ,

         — в момент спаду з такою ж силою спонукає до чистого       
дезінвестування ( тобто , продажу частини засобів виробництва на   ринку
використовуваного обладнання ) .

       2) Протягом тривалого періоду , якщо економічна
система                                                          
зростатиме внаслідок  збільшення населення або піднесення
реальних         доходів , принцип акселерації діє як стимулюючий фактор
: зростання ВНП викликає екстенсивне збільшення капіталу , що , в свою
чергу , спричиняє  пожвавлений попит на інвестиційні товари та відносно
високу зайнятість ,                          

                        Приклад :      
                                          в=3                           
                                                                        
               

=60

Для визначення величини індуційованих інвестицій використовуємо формулу:

I варіант. Рівномірний ріст національного доходу,

  ,  починаючи з 1-го періоду є постійною величиною (30) , то  рівень
індуційованих інвестицій , що з’являються 2-му періоді в подальшому
залишається незмінним (90) .

ІІ  варіант .  Нерівномірний ріст національного доходу .

) в кожному наступному періоді зростає , але величина приросту то
збільшується , то зменшується .

При постійному , але нерівномірному рості доходу коливання величини
приросту останнього обумовлює то збільшення , то зменшення індукованих
інвестицій (теж їх коливання )

ІІІ варіант Нерівномірні коливання національного доходу ,

) то росте , то спадає.

   не забезпечують простого відтворення основного капіталу .

Взаємодія мультиплікатора та акселератора.

              

   Модель Самуельсона – Хікса .

  — національний доход в n-му році;

— частка заощаджень в національному доході ;

) – частка споживання в НД;

 b- коефіцієнт акселерації ;

— національний доход в (n-1)-му році;

-національний доход в (n-2)-му році;

— автономні інвестиції n-му році.

У данійформулі відображаються обидві сторони залежності між національним
доходом і інвестиціями .

Неокейнсіанські макроекономічні моделі за необхідну умову економічного
зростання вважають рівність інвестицій заощадненням  , тобто повну
реалізацію коштів , котрі йдуть на накопичення .Нерівність цих величин
розглядається як ознака порушення економічної рівноваги .

   повинна дорівнювати одиниці.

????

Значення b з цього рівняння:

Графічно це має такий вигляд:

(НД).

І зона – система економічно стабільна. Вона характеризується монотонним
наближенням до нової рівноваги.

ІІ зона – система економічно стабільна, характеризується затухаючими
коливаннями.

ІІІ зона – система нестабільна , коливання носить вибуховий характер.

та b, які викликають постійні (рівномірні коливання доходу).

  та b.

5.Моделі економічних циклів.

         Для характеристики циклічного розвитку розглядають ряд моделей,
серед яких виділяють модель Калдора, Крафта-Вайзе, модель Гудвіна.

Модель Калдора дає внутрішнє пояснення кон’юктури коливань і складається
із факторів які діють на Рблаг.. Вона використовує криві інвестицій і
заощаджень нелінійного характеру і їх зміну у середині строков. періоді.
Можна визначити специфічні функції інвестицій і заощаджень Калдора.

              Функція інвестицій.

В середині строк. періоді залежність обсягів S i I від величини доходу
змінюється і тому в числі аргументів знаходиться час t. Якщо доход росте
на протязі років і очікують продовження росту, то люди збільшують ГСЗ.
На графіку це відображається зрушенням кривої вгору.

Тривалий ріст доходу можливий лише за рахунок збільшення застосування
капіталу, тому його обсяг неухильно наближається до оптимального розміру
і в результаті ГСІ знижується, що призводить до зміщення кривої І вниз.
Рівновага на Рблаг. встановлюється в результаті прирівнювання обсягів
заощаджень і інвестицій.

        Різновиди рівноважних станів на ринку благ

          в моделі економічних циклів Каидора

Графіки кривих S і І перетикаються водночас в А, В, С, які є різними
варіантами статичної рівноваги на певний момент часу. В точці В
рівновага нестійка, бо якщо І>Ia i Iyb, але yI і через виниклий надлишок на Рблаг
в-во почне скорочуватися, поки економіка не досягне нової
короткострокової стійкої рівноваги в точці А при низькому рівні
економічної активності. При такій економічної кон’юктурі розмір S почне
скорочуватись, що відобразиться зрушенням кривої S вниз. Крим того, як
що на протязі років обсяг в-ва збережеться на низькому рівні, то запаси
готової продукції поступово скоротяться, виникне дефіцит благ і це
послужить сигналом до розширення в-ва і збільшення попиту на інвестиції.
Крива І почне зміщуватись вгору. В результаті зустрічного руху кривих S
та І сумістяться точки А та В.

     Зміщення кривих S та І у фазі пожвавлення

В точках А і В рівновага не стійка, отже при пожвавленні економіці
обсяги в-ва будуть перевищувати рівень А і В: y>yAB. На Рблаг виникне
дефіцит, якій буде подолано, коли y=yC. Таким чином, пройшовши через
кон’юктурні ціни, економіка стабілізується не деякий час в умовах
високої економічної активності. З часом крива S почне рух вгору при
одночаснім зміщенні кривої І вниз і, це ознаменує початок чергового
економічного циклу.

Модель Крафта-Вайзе і модель Гудвіна

В моделі Крафта-Вайзе виникнення кон’юктури коливань в економіці
пояснюється зміною стратегії поведінки макроекономіческих суб’єктів.
Оскільки при визначенні варіантів поведінки суб’єкта спираються на свої
прогнози відповідних реакцій контрагента, бо в цій моделі
використовується системні теорії ігор. Нехай суспільство складається із
8 макроекономічних суб’єктів: підп-ців і дом. Госп-в. Останні на ринку
праці представлені профспілками. Зміни економічної стратегії підприємців
зводиться до переходу від великого обсягу інвестицій І+ до малого , і
назад. Профспілка, виходячи із текучої кон’юктури і оцінюючи
перспективи, повинна прийняти рішення: вимагати у даний час високу w+ чи
низьку w- ставку заробітної плати. В залежності від обраної кожним
суб’єктом стратегії поведінки в економіці виникає одна з ситуацій.

Ситуація  І  (J+w-) виникає тоді, коли профспілка згодна на низьку
ставку заробітної плати, підприємець робить великі інвестиції.

В таких умовах зайнятість буде дуже високою (надлишковою), тому фонд
заробітної плати буди більшим, не дивлячись на низьку ціну праці.
Великий фонд оплати праці і висока інвестиційна активність створюють
великий сукупний попит на ринку благ, що разом з низькими видатками на
одиницю праці забезпечує підприємцям великий прибуток.

, тоді в економіці встановиться повна зайнятість.

Доля праці в НД досягає максимуму. В наслідок збільшення витрат на
оплату праці прибуток буде невеликий. Оскільки обсяг інвестицій великий,
то обсяг прибутку, який виплачується на дивіденди, будуть дуже
маленькими. Це може послугувати причиною переходу економіки у ситуацію 
ІІІ  чи  ІV.

Якщо при низький інвестиційній активності підприємців профспілка згідна
на низьку ставку заробітної плати, то складеться ситуація  ІІІ,  яка
характеризується наступними ознаками. Неповна зайнятість, оскільки
сукупний попит нижчий нормального через малий обсяг інвестицій.
Наявність кон’юктурного безробіття разом з низькою ставкою  заробітної
плати знижує частку праці в НД до мінімуму. Прибуток відповідно
збільшується і більша його частина розподіляється на дисиденти. Якщо при
малих обсягах інвестицій профспілка добивається високої оплати праці
(ситуація  ІV (J-w+), то безробіття стає величезним, зайнятими
залишаються лише найбільш кваліфіковані робітники. В цьому випадку і
фонд заробітної плати і прибуток будуть невисокими, оскільки в ний НД
невеликий.

В систематизованому вигляді кон’юктурні характеристиці чотирьох
перерахованих станів економіці подані у таблиці:

Кожний з макроекономічний суб’єктів ранжирує можливі ринкові ситуації у
відповідність до своєї функції корисності. Припустимо, що в даний момент
підприємці вище за все ставлять інтереси акціонерів і тому їх переваги
виражаються так

U0u: III > I > IV > II.

Це означає що підприємці найперше значення надають розміру прибутку.

Припустимо, що профспілка розставив 4 можливих варіанти ринкової
кон’юктури у такій послідовності  U0n: II > I > IV > III, тобто
профспілка головну увагу звертає на частку праці в НД. Кожній із сторін
відомі предпочтенія іншої сторони.

В цих умовах профспілка мислить так. Якщо погодиться на низьку ставку
зарплати, то з 8 можливих в економіці станів  І і ІІ  підприємці оберуть
стан  ІІІ, а при вимогах високої ставки заробітної плати підприємцям
прийдеться обирати між  ІІ і ІV  станом і вони зупиняться на  ІV.
Відповідно від рішення профспілки залежить виникнення в економіці
ситуації  ІІІ чи ІV. При  ІV стані ситуація буде характеризуватися
великим безробіттям і скороченням обсягу реалізації капіталу через
недостатнє інвестування.

Довгочасне перебування в такій ситуації може побудити профспілку змінити
систему своїх переваг. Тепер вони будуть орієнтуватися і на заробітну
плату і на рівень зайнятості. Тоді школа цінностей профспілки
змініться   U1н : I > II > III >IV.

Це зміна зображена у таблиці:

Оскільки підприємці не змінили переваг, то профспілка, як і раніше може
обирати лише між станами  ІІІ і ІV. При новій системі вона обере стан 
ІІІ, який і встановиться в економіці, оскільки при низькій ціні праці
дивіденди будуть найбільшими при малих інвестиціях.

Внаслідок зниження ставки зарплати і приросту зайнятості у підприємців
зростуть прибутки. В очікуванні під’йому економіки підприємці при виборі
стратегії поведінки будуть спиратися на ріст інвестицій. Це змінить
шкалу переваг так        

                U1u : II > III > II > IV.

Якщо віддати перевагу U1u з варіантів з низькою ставкою зарплати
підприємці виберуть варіант  І, а в умовах високої ставки – варіант  ІІ.
Відповідно, профспілці прийдеться обирати між ситуаціями  І і  ІІ. При
перевагах U1u він вибере стан  І.

Антикризова політика.

Антикризова (кон,юнктурна) політика направлена на регулювання коливань
економічної активності в суспільстві в період передкризового становища і
запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами які повинні знаходитись під особливим
контролем у цьому зв’язку є періоди депресії і буму

Характерні риси депресії:

· скорочення виробничих інвестицій;

· збільшення запасів;

· скорочення попиту на робочу силу;

· різке падіння норми чистого прибутку;

· падіння обсягу продажу;

· скорочення кількості нових заказів;    

· скорочення попиту на кредитні ресурси.     

Характерні риси пожвавлення:

· перехід до стійкого розширення виробництва;       

· зростання попиту на активні елементи засобів виробництва
(устаткування, машини, механізми тощо);

· зростання попиту на сировину (метал, паливо, енергія і т. ін.);

· зростання попиту на робочу силу;       

· зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого
споживання.

Характерні риси економічного буму:

· значний приріст виробничих інвестицій;      

· скорочення запасів;      

· різке зростання попиту на робочу силу;       

· значний приріст загального рівня цін.

Найважливіші заходи антикризової політики

В ПЕРІОДИ БУМІВ В ПЕРІОДИ ДЕПРЕСІЇ

Грошово-кредитна політика

Збільшення облікової ставки Зниження облікової ставки

Продаж  державних цінних паперів на відкритому ринку Купівля державних
цінних паперів на відкритому ринку

Підвищення норми обов’язкових банківських резервів Зниження норми
обов’язкових банківських резервів

Фіксальна політика

Скорочення витрат держбюджету Додаткові витрати держбюджету

Збільшення податкових ставок Зменшення податкових ставок

Політика заробітної плати і тарифів

Зниження заробітної плати Зростання заробітної плати

Політика державних інвестицій

Скорочення державного будівництва Прискорення виконання інвестиційних
програм

ЛІТЕРАТУРА

Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. —
С.169-176.

Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К.,
1997.

Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С.
338-346.

Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995.

Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998.

Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994.

Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000.

Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997.

Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998.

Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996.

Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994.

Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. — К.: Основи, 1996.

Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997.

Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996.

Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989.

Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998.

Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994.

Лившиц А.Я. Инфляция: краткий курс. // Российский экономический журнал,
1992.

Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. –СПб., 1999.

Любимов Л.А., Раннева Н.А. Основы экономических занний.-М., 1997. – С.
254-268.

Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.,
1992.

Макроекономіка / За ред. А.Г. Савченка. — К.,1995,1999.

Макроэкономика / Под ред. Е.Б. Яковлевой. – СПб, 1997.

Макроэкономика / Под ред. И.П. Николаевой. — М., 1998.

Макроэкономическая теория // Российский экономический журнал, 1994. —
№12; 1995. -№8.

Мэнкью Г. Макроэкономика. – М., 1994.

Основы экономической теории / Под ред. В.Д. Камаева. — М., 1996.

Петюх В.Н. Рыночная экономика. – К., 1995.

Пухтаєвич Г. О. Макроекономічний аналіз. – К., 2000.

Савченко А.Г. Макроекономіка. –К., 1999. – Глава 12, 1995.- Глава 13.

Радионова І. Макроекономіка та економічна політика. – К., 1996.

Савченко А.Г. Макроекономіка. Навчально-методичний посіб-ник для
самостійного вивчення дисципліни. — К., 2000.

Сакс Дж Д., Ларрел Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный под-ход. – М., 1996.

Самуельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К., 1995.

Соболев В.М. Макроэкономика. – Харьков, 1997.

Современня экономика / Под ред. О.Ю. Мамедова. — Ростов-на-Дону, 1996.

Сучасна економічна теорія і стабілізаційні моделі у відкритому
суспільстві. Навчальний посібник. – К.: видавництво УАДУ при
Президентові України. – 1998.

Теоретическая экономика. Политэкономия / Под ред. Г.П. Жу-равлевой и
Н.Н. Мильчаковой. – М., 1997.

Учебник по основам экономической теории / Под ред. В.Д. Ка-маева. –М.,
1995.

Фишер С., Дорнбуш Ф. Экономика. – М., 1993.

Черников Д. Макроэкономическая теория // Российский экономический
журнал. — 1992.

Шишов А. Л. Макроэкономика – М., 1997.

Экономика / Под ред. А. И. Архипова. – М., 1998.

Экономика / Под ред. А.С. Булатова. – М., 1997.

Экономическая теория / Под ред. А.И. Добрынина.-СПб, 1997.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *