КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни
“Макроекономіка”
1. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту. 2. Проблема
нерівності в розподілі доходів. 3.Задача
ПЛАН
1. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту
2. Проблема нерівності в розподілі доходів
3.Задача
Список використаної літератури
1. Сукупний попит. Цінові фактори сукупного попиту
Сукупний попит (AD, Aggregate demand) – це загальний обсяг товарів і
послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми, уряд країни і
економічні суб’єкти інших країн за різного рівня цін у країні.
Основні компоненти сукупного попиту, або сукупних витрат, у відкритій
економіці
AD = C + I + G + NX,
де С – споживчі витрати; I – інвестиційні витрати; G – державні витрати;
NX – чистий експорт країни.
Крива AD (рис. 1) зображує зміну сукупного рівня усіх витрат
домогосподарств, фірм, держави та закордону залежно від зміни рівня цін.
Негативний нахил кривої AD свідчить про те, що за умови підвищення рівня
цін обсяг реального ВВП, на який пред’явлено попит, буде меншим, а при
зниженні рівня цін обсяг реального ВВП збільшиться.
На сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Вплив їх може
пояснити рівняння кількісної теорії грошей:
MV = PY,
де М- кількість грошей в обігу, або номінальні грошові залишки;
V- швидкість обігу грошей;
P – рівень цін;
Y- номінальний обсяг доходу.
Звідси
Y = (MV) / P,
де P – рівень цін в економіці; Y— реальний обсяг доходу; M— кількість
грошей в економіці; V— швидкість обігу грошей.
Рис. 1. Крива сукупного попиту
Від’ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками:
1) ефектом багатства;
2) ефектом відсоткової ставки;
3) ефектом обмінного курсу.
Ефект багатства, або реальних касових залишків (ефект Пігу), означає
зменшення багатства (доходу). За зростання рівня цін (P) скорочуються
реальні запаси грошових коштів (M/P). Отже, знижується попит на товари і
послуги (AD) та зменшується дохід (Y). Цим пояснюється обернена
залежність між величиною AD та рівнем цін (за умови, що пропозиція
грошей і швидкість їх обертання є фіксованими).
Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із зростанням
рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів. За незмінної
пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як наслідок, скорочується
обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг сукупного попиту.
Ефект обмінного курсу виявляється у тому, що зростання цін у країні за
стабільних цін на імпорт призводить до скорочення експорту. Отже,
знижується сукупний попит у національній економіці.
Рис. 2. Цінові чинники сукупного попиту
2. Проблема нерівності в розподілі доходів
Будь-яке суспільство прагне створити якнайкращі умови для
життєдіяльності людей і досягти соціальної справедливості.
Існує два підходи до проблем розподілу доходів у суспільстві: 1)
рівність доходів; 2) нерівність доходів.
Чинники існування нерівності: 1) диференціація зарплати залежно від
здібностей, освіти, професійного досвіду; 2) нерівномірний розподіл
власності на цінні папери і нерухоме майно; 3) везіння, удача, ризик,
особисті зв’язки. Для визначення нерівності доходів у макроекономіці
використовують криву Лоренца – графік, який ілюструє ступінь нерівності
(рис. 2.1). Автор – Макс Лоренц, американський економіст, статистик.
Рис. 2.1. Крива Лоренца
Вертикальна вісь – частка доходів (від 0 до 100 %), горизонталь-на вісь
— частка тих, хто отримує ці доходи (від 0 до 100 %). Бісектриса ОС –
лінія абсолютної нерівності, означає, що будь-який відсоток родин
(наприклад, 10 %) одержуватиме таку саму частку доходів (10 %).
За фактичного нерівного розподілу доходів крива Лоренца відхиляється
праворуч і донизу від бісектриси або є увігнутою. Увігнута крива
показує, що однакові частки найбідніших і заможних громадян отримують
різні частки від сукупного доходу суспільства. Реально найбідніша
частина населення одержує 5-6 %, найбагатша – 40–45 %. Як правило,
родини поділяються на п’ять квінтилів, у кожен з яких входить 20 %
населення. Групи населення розташовують на осі від найбідніших до
найбагатших. Якщо всі групи мають рівні доходи, то на 20 % родин
припадає 20 % доходу. При рівному фактичному розподілі доходу крива
Лоренца і лінія бісектриси збігаються. У результаті політики
перерозподілу доходів крива Лоренца зсувається ліворуч, наближаючись до
лінії абсолютної рівності.
Ще один показник нерівності доходів – коефіцієнт Джині – відношення площ
фігур S1, що утворюються між кривою Лоренца та лінією абсолютної
рівності, та площі S, яка утворюється лінією абсолютної рівності ОС та
координатною віссю (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Коефіцієнт Джині
Коефіцієнт Джині = S1 / (S1 + S2) = S / S.
Чим більший коефіцієнт Джині, тим 1ільша нерівність. Ще один показник
вимірювання нерівності – децильний коефіцієнт. Усе населення країни
поділяється на 10 груп по 10 % кожна і порівнюються доходи 10 % вищої
групи з доходом 10 % населення нижчої групи. Зменшення нерівності у
розподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за
допомогою податкової системи та транс-фертів. Цьому сприяє прогресивна
система оподаткування, коли най-більш забезпечена частина населення
обкладається більшим у відсотковому відношенні податком, ніж бідніша.
Майже в усіх країнах існують програми соціального страхування і
державної допомоги бідним, які передбачають страхування за віком, у разі
непрацездатності, втрати роботи, програми додаткової допомоги: медичне
страхування, допомога багатодітним родинам, надання різних пільг.
Політика перерозподілу доходів виправдана у довгостроковій перспективі,
оскільки дає можливість бідним одержати освіту та досягти певних
успіхів. Для розвинутих країн належність до бідних, середніх та багатих
верств не є зафіксованою. Причинами нерівності доходів є: розбіжності в
оплаті праці; різний склад родин; різні доходи від приросту капіталу та
володіння власністю (акції, облігації, нерухомість); відмінності у
фізичних та розумових здібностях людей; відмінності в освіті й
професійній підготовці.
Існують проблеми кількісного визначення ступеня нерівності.
1. Показники розподілу доходів та рівень бідності ґрунтуються на
грошовому доході родини. Однак різні урядові програми допомоги бідним
надають товари та послуги в натуральній формі: талони на харчування,
проживання та медичне обслуговування. Державні допомоги найбіднішим
родинам, які надаються у формі товарів та послуг, називають трансфертами
в натуральній формі. Стандартні показний не враховують трансферти в
натуральній формі.
Економічний життєвий цикл. Протягом життя доходи людине змінюються
досить передбачено. Молодий працівник має низький дохід. Із віком, з
набуттям досвіду доходи зростають і досягають максимуму у віці 50 років,
а потім різко спадають, коли працівник іде на пенсію. Таку стереотипну
зміну доходів особи називають життєвим циклом. Оскільки індивіди мають
можливість компенсувати зміни життєвого циклу доходу за допомогою займів
або заощаджень, рівень життя у будь-якому віці суттєво залежить від
доходів, одержаних протягом усього життя, а не одного року. Найвищий
рівень заощаджень у людей середнього віку. Економічний життєвий цикл
утруднює оцінку дійсної нерівності в рівні життя.
Тимчасовий і постійний доходи. Доходи протягом життя людей змінюються
також під впливом випадкових або тимчасових подій. Постійний дохід –
звичайний дохід індивіда. Об’єктивна оцінка рівня життя передбачає
аналіз розподілу постійного, а не річного доходу.
Економіка США характеризується високою економічною мобіль-ністю, коли
індивіди переходять з групи з одним рівнем доходів е групу з іншим.
Високий рівень мобільності означає, що більшість is тих, хто перебуває
нижче межі бідності, потрапили туди тимчасово. Інший спосіб оцінки
економічної мобільності – стійкий економічний успіх. Одним із наслідків
високої економічної мобільності є велика кількість мільйонерів, які
накопичили багатство виключно завдяки особистим старанням (не менша
кількість спадкоємців “пустила за вітром” своє багатство).
Концепції розподілу доходів:
Егалітаристська концепція ґрунтується на рівному розподілі благ між
людьми.
В основі утилітаристської концепції (друга половина XIX ст., англійський
економіст і правознавець Ієремія Бентам) покладений справедливий
розподіл доходів, за яким максимізується суспільний добробут, одержаний
від суми індивідуальних корисностей усіх членів суспільства. Функція
суспільного добробуту має вигляд:
де w – індивідуальні функції корисності.
Крива байдужості відображує множину комбінацій корисностей різних членів
суспільства (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Крива байдужості функції суспільного добробуту для двох
суб’єктів
3. Згідно з роулсіанською концепцією (Джон Роулс, американський філософ)
справедливим є такий розподіл, за яким максимізується добробут найменш
забезпеченого члена суспільства (рис. 2.4):
W(u1, u2, …, un) = min(u1, u2, …, un).
За концепцією максимізується добробут особи з мінімальним доходом.
Рис. 2.3 Крива байдужості за роулсіанською концепцією.
4. Ринкова концепція грунтується на вільній грі ринкових цін,
конкурентному механізмі попиту та пропозиції на чинники виробницт-ва.
Концепція грунтується на вислові Хайєка: “Еволюція не може бути
справедливою”.
Використана література
Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макрозкономика: Учебник / Под общ. ред. А.
В. Сидоровича. – М.: Дело и сервис, 2000.
Долан З. Дж., Линдсей Д Макрозкономика. – СПб.: Литера-плюс, 1994.
Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. – К: Основи,
2000.
Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-говської. –
К: Основи, 1998.
Панчишин С. Макрозкономика. – К.: Либідь, 2001.
Семюельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. – К.: Основи, 1997.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
