Шпаргалка

Шпаргалка

1. СНР: сутність та осн.методолог.принципи її побудови.

СНР- система взаємопов.стат.показників, які відобр. Найважливіші аспекти
ек.діяльності країни щодо вир-ва і споживання продукції, розподілу і
перерозподілу доходів та формування нац.багатства. СНР затвердж.ООН і
рекоменд всім країнам.Принципи: 1)продуктивною є будь-яка діяльність,
яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визн-ня
величини доходу, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі
мат.вир-ва, а й галузі, які надають послуги.2)видатки на вир-во
нац.продукту дорівн.доходу, одержан.від його реалізації, або вартість
факторів вир-ва спожитих при виготовленні нац.продукту, дорівн.доходам,
що їх отрим.власники виробн.факторів. Цей принцип лежить в основі
ек.рівноваги, до якої економіка постійно прагне. 3)економіка перебуває в
постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік переворень
видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип свідчить про те, що
доходи є ф-цією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій: інституціональна одиниця,
сектор, ек.операція, рахунок. Інституціональні одиниці – резиденти та
нерезиденти. Сектори: підп-ва (не фінансові), фін.установи, громад.та
приватні організації, які обслуг.дом.госп-ва, дом.госп-ва,
зовнішньоек.зв’язки. Ек.операції: операції з товарами та послугами,
розподільчі операції, фін.операції. Рахунки: вн.економіки (вир-ва,
утв-ня доходів, розподілу доходів, вик-ня доходів та капіталу, поточних
операцій з капіталом, фін.рахунок), зовн.економіки (пот.операцій,
операцій з капіталом, фін.рахунок).

2.ВВП: сутність, зміст його елементів за виробн.методом, методом
видатків та методом доходів.

ВВП – це ринк.вартість кінц.продукції або додана вартість,
ств.резидентами всередині країни. Кінц.продукцією є лише та частка ВВ,
яка спрямив.на невиробн.споживання, інвестування та експорт. Це озн., що
при обчислення ВВП із ВВ має відніматися проміжна продукція, тобто МВ,
які використ. Для вир-ва товарів чи послуг. ВВП можна обчислити: 1)
виробничим методом: ВВП=(ВВ-МВ)+ЧПП , де (ВВ-МВ)- додана вартість усіх
галузей економіки, ЧПП- чисті продуктові податки (ЧПП= ПП-Субсидії); 2)
методом доходів (розподільчим): ВВП= ЗП+ВКП+ЗД+ЧНП 3) Методом видатків
(кінц.використання): Y=C+I+G+NX ,Y- ВВП, C- спож.видатки,G-
держ.закупівлі, NX- чистий експорт (експорт мінус імпорт).

3. Дефлятор ВВП: сутність і кільк.визначеність. Дефілювання ті
інфлювання ВВП.

Дефлятор ВВП – індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність
товарів та послуг:

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВп за рахунок цін в
аналізованому році порівняно з попереднім. Але, як відомо, на величину
номінального ВВП вплив.зміни як фіз..обсягу продукції, так і рівня цін.
Тому для визначення ВВП з урахуванням лише зміни фіз.обсягу вир-ва
потрібно здійснити коригування показника ном.ВВП. процес коригування
ном.ВВП здійсн.за допомогою дефлятора ВВП. Це дає змогу інфлювати
(збільшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефілювати
(зменшити грош.вираз ВВП з урахуванням динаміки цін). Результатом цього
коригування є обчислення реального ВВП для кожного року у постійних
цінах, тобто цінах базового року:

Завдяки інфлюванню ном.ВВП грош.вираз реального ВВП збільшується в ті
роки, в яких ціни були нижчими від цін баз.року. За допомогою
дефілювання ном.ВВП грош.вираз реального ВВП зменшується стосовно тих
років, в яких ціни були вищими від цін базового року. Спираючись на
дефлятор ВВП, можна також обчислити приріст (зменшення) ном.ВВП за
рахунок цін:

4.Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних
коливань.

Економ.цикл – це послідовність піднесень і спадів активності протягом
кількох років, тобто це рух сусп. вир-ва.від одного криз.явища до
іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну
послідовність з альтернатив.фаз, які повтор.одна за одною. Це означає,
що кожна з його поперед.фаз повинна мати здатність до відтвор.наступних.
У підсумку економ.цикл набуває здатності до самовідтворення. Початковою
фазою економічного циклу є криза. Вона порушує норм.хід економ.розвитку,
а всі наступні фази – відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза
утвор.умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.
Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення
змін.спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і вир-ва скорочуються. Ціни
і прибутки зниж., а безробіття зростає. За спадом виник.дипресія.
Відновлення при цьому може бути повільним і швидким. У цьому випадку
рівень вир-ва підвищ., а зайнятість зростає. В міру того як пожвавл.в
економіці набирає сили, зрост.темпи приросту цін. Після досягн.в
економіці повної зайнятості, тобто повного використ.виробн.ресурсів,
економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесен.може
означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення к-ті
вільних робоч.місць, підвищ.жит.рівня населення або ж швидке роздування
цін і зростан.спекуляції, за якими настає нова криза. Осн.ознаками, які
характер.економ.цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили,
які зумов.генезис і механізм його проходження. З цьогопогляду всі
економ.цикли поділяються таким чином:

1) Цикли Кондратьєва, або ж довгохвильові цикли, тривалість яких дорівн.
40-60 років.Їхня головна руш.сила – радикал.зміни в технолог.базі
сусп.вир-ва, його структур.перебудова. 2) Цикли Кузнеца – тривалість 20
років, а руш.силами є зрушення у відтворюваній структурі вир-ва. 3)
Цикли Джаглера – з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії
багатьох грошово-кредит.факторів. 4) Цикли Китчина – тривалість 3-5
років, що обумовлюється динамікою відносн.величини запасів
товарно-матер.цінностей на підприємствах. 5) приватні господарські
цикли, що охоплюють період від 1-12р. та існують у зв’язку з коливаннями
інвест.активності. До найбільш значних причин цикл.коливань. можна
віднести: 1) великі техн.нововведення, які з’яв.нерегулярно і
зумовл.коливання в діловій активності. 2) політ.перевороти, різка
трансформація соц.-економ.системи, війна та інші випадкові проблеми
системного характеру. 3) помилкові рішення в грошово-кредит.політиці,
які супроводж.появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням
грошей з обігу. 4) різкі зміни в зовн.умовах функціонування
нац.економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у
торг.партнерів тощо).

5.Зайнятість і безробіття: види зайнятості, кількісна визначеність
безробітя та його види.

Зайнятість населення – це діяльність працездатного населення країни,
спрямована на відтвор. ВВП та нац.доходу. Вона визнач. чисельністю осіб,
що викон.будь-яку роботу за певну зароб.плату або з метою отримання
інших видів доходу. Міжнарод.статистика, крім цього, поділяє все
населення на 2 категорії: “економ.активне населення” і “економ.пасивне
населення”. Економ.активне населення включ.: осіб найманої праці,
самост.робітників, осіб, які тимчасово не працюють з об’єкт.причин
(хвороба, відпустка тощо), неоплачуваних членів сім’ї в працездат.віці,
осіб, які поєдн.навчання з працею на умовах неповн.робоч.часу, учнів та
осіб, які проходять профпідготовку. Економ.пасивне населення включ.всіх
тих, хто незалежно від віку та статі не вход.до вищезазнач.категорії.
Отже економ.активне населення в умовах ринкових відносин практично
визнач.сукупну робоч.силу, тобто обсяг труд.потенціалу країни.
Безробіття –це економ.явище, коли частина економ.активного населення не
має можливості використ. свою робоч.силу. У залежності від причин, які
виклик.безробіття, слід розрізняти декілька його видів. Фрикційне
безробіття. Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з
добровільн.зміною місця роботи. Безробіття пов’яз.із пошуками чи
очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукає
роботу перебув.на ринку праці в середньому не більше 1 місяця.
Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структур.диспропорцій на
ринку праці, тобто коли з’явл.невідповідності між попитом і пропозицією
робоч.сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками.
Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменш.або зовсім зникає, а на
деякі, зокрема нові, збільш. Робоч.сила повільно реаг. на ці зміни.
Отже, виникає ситуація, за якою структура робоч.сили не відповід.новій
структурі робоч.місць, внаслідок чого з’яв.структурне безробіття.
Циклічне безробіття. Воно виник.внаслідок цикл.спаду вир-ва і є
результатом зниження сукупного попиту на робоч.силу. Коли сукуп.попит на
товари та послуги зменш., зайнятість теж скороч., а безробіття зростає.
З цієї причини цикл.безробіття іноді назив.безробіттям з дефіцитом
попиту. Фрикційне та структурне безробіття дістало назву – “природне
безробіття”. У зв’язку з цим повна зайнятість – це зайнятість лише при
наявності природного безробіття та відсутності цикл.безробіття. Коли
виникає цикл.безробіття, то фактичне безробіття більше від природного,
тобто має місце надмірне безробіття. Рівень безробіття обчисл.за такою
формулою:

100

прийняти за 100%, то звідси ВВПф дорівнює:

, де ВВПd— втрати ВВП від цикл.безробіття.

6. Мультиплікатор інвестицій: сутність, схематична модель та
кільк.визначеність простого мультиплікатора видатків.

, як причиною, є мультиплікатором інвестицій (mi):

.

Рівень мультиплікатора залежить від рівня вилучень у формі заощаджень.
Чим більша частка доходу вилучається на заощадження, тим менша його
частка спрямовується на споживчі видатки, які перетворюються в меншу
величину доходу. Це означає, що мультиплікатор перебуває в обернено
пропорційній залежності від граничної схильності до заощаджень:

.

Наведена модель мультиплікатора стосується будь-яких ін’єкцій у сукупні
видатки, якщо вилучення з доходу відб.лише у формі заощаджень. Це дає
підстави заст..узагальнену категорію – мультиплікатор видатків (mе),
який визн.за аналогічною формулою:

.

Мультиплікатор видатків – коефіцієнт, який показує відношення між зміною
реального ВВП і початковою зміною сукуп.видатків.

7. Рецесійний розрив: сутність, графічна інтерпретація та
кільк.визначеність.

В умовах неповної зайнятості, якщо сукуп.видатків не вистачає для
закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

), щоб факт.ВВП збільшився до потенц.рівня.

8. Інфляційний розрив: сутність, граф.інтерпретація та
кільк.визначеність.

В умовах повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно
з потенц.ВВП в економіці виникає інфляційний розрив.

), щоб усунути інфляц.надлишок ВВП на умовах збереження повної
зайнятості.

9. Кейнсіанська та монетариська теорії макроекономічного регулювання:
сутність та основні положення.

Кейнсіанська Монетариська

MV=PQ

Швидкість обертання грошей мінливе Постійне (можна передбачити)

Осн.політика фіскальна Грош-кредитна

10. Дискреційна та автоматична політика: сутність та засоби впливу на
економіку, мультиплікатор видатків, податків та збалансованого бюджету.

Дискреційна фіск.політика (ДФП) – свідома маніпуляція урядовими
витратами і доходами, яка здійснюється на підставі держ.рішень
(парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг
вир-ва, безробіття та інфляцію. ДФП заст..два інструменти: а)
держ.закупки, які є інструментом прямої дії ( збільшуючи або зменшуючи
держ.закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і ВВП) б)
чисті податки, які змін за рахунок зміни податк.ставок і трансфертів (
змінюючи чисті податки, держава впливає на реальний ВВП опосередковано
через споживання як компонент сукупного попиту). Зазначені фіск.засоби
вплив.на доход мультиплікативно. Але в умовах змішаної економіки
закритого типу виникає складний мультиплікатор видатків, який крім
заощаджень враховує ще податки в формі чистих податків (Т). При цьому
вилучення в формі податків відб.автоматично в разі зміни доходу як
податк.бази і вимір.через гран.коефіцієнт податків (t). При врахуванні
заощаджень і автоматичних чистих податків вилучення збільш.і
стан.величину 1-c(1-t). Звідси – формула скл.мультиплікатора видатків:

мультиплікатор податків завжди менше мультиплікатора видатків
пропорційно граничній схильності до споживання:

Використовуючи наведені мультиплікатори, можна обчислити автономний
вплив на дохід держ.закупівель або чистих податків, які можуть змін.за
рахунок зміни податк.ставок або рівня трансфертів:

Тут знаки свідчать про те, що між G і Y існує пряма залежність, а між T
і Y – обернена. Оскільки mе > mt ,то це озн., що збільшення
держ.закупок на грош.одиницю викликає більший приріст доходу, ніж
зменшення чистих податків на грош.одиницю. Крім окремого застосування
фіск.засобів держава може їх застосувати одночасно:

Автомат.фіск.політика – політика, яка встановлюючи певну систему
податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати
стабілізаційну ф-цію в економіці автоматично. В разі інфляц.зростання
ВВП стабілізаційний механізм виглядає так: 1) ВВП інфляційно збільш.,
автоматично зростають чисті податки; 2) зростання автомат.чистих
податків означає збільшення податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок
збільшення податк.вилучень зростання сукуп.витрат уповільнюється, що
гальмує зростання ВВП. В разі дефіциту сукуп.видатків стаб.механізм
виглядає так: 1) ВВП реально зменшується, автоматично зменш.чисті
податки; 2) зменшення автомат.чистих податків означає зменшення
податк.вилучень з економіки; 3) внаслідок зменшення податк.вилучень
скорочення сукуп.витрат уповільнюється, що гальмує падіння вир-ва. але
автомат.чисті податки не є достатнім гальмом для усунення екон.коливань.
Автомат.залежність чистих податків від доходу – важливий чинник
стабілізації економіки: зменшуючи податк.вилучення в період скорочення
вир-ва, вони збільшують їх у період його зростання. У першому випадку це
гальмує скорочення вир-ва, у другому – стримує його зростання. Завдяки
цьому автомат.чисті податки сприяють стабілізації економіки без
держ.втручання. Тому їх назив.вмонтованими стабілізаторами. Величина
цього гальмування залежить від впливу автомат.чистих податків на
мультиплікатор:

Граничний коефіцієнт податків (t) показує на скільки грош.одиниць
змін.величина автомат.податк.вилучень зі зміною доходу на одну
грош.одиницю. Мультиплікатор видатків обчислюється

Оскільки 1-c(1-t)>1-c, то це означає, що мультиплікатор з урахуванням
автомат.чистих податків нижчий, ніж за їх відсутності.

). Він показує, на скільки грош.одиниць змінюється дохід в разі зміни
держбюджету на одиницю:

11. Фіск.політика з урахуванням пропозиції: сутність, граф
інтерпретація, крива Лаффера.

Відповідно до кейнсіанської теорії зниження податків збільшує лишке
сукуп.попит, що зумовлює зростання реального доходу і цін. Згідно ж з
теорією економіки пропозиції зниження рівня оподаткування викликає ще
один ефект – збільшення сукуп.пропозиції і зниження цін. По-перше,
внаслідок зниження особистих податків збільш.приват.заощадження, які
ств.передумови для зростання інвестицій. Крім того, збільшення особистих
податків збільшує після податк.зарплату, що посилює стимули до праці.
По-друге, зниження податку на прибуток підвищує прибутковість
інвестицій, що теж стимулює їх збільшення. Завдяки переліченим змінам в
економіці зниження податків у підсумку сприяє збільшенню
сукуп.пропозиції, що забезпечує додатк.зростання реального доходу, і
водночас певний антиінфляційний ефект. Вплив фіск.політика на пропозицію
можна зобразити таким чином

Отже, перелічені чинники викличуть збільшення сукуп.пропозиції, що
спричинить її переміщення кривої вправо і вниз в положення AS2. у
результаті цього відб.подальше зростання реального ВВП, тобто від У2 до
У3. одночасно знизяться ціни з Р2 до Р3. Проте політика низького
оподаткування має певні вади: 1) вплив податків на сукуп.пропозицію
розгортається протягом значного часу, тривалість якого важко
передбачити; 2) зниження податків набагато відчутніше впливає на попит,
аніж на пропозицію, і тому дефляцій ний ефект може бути несуттєвим; 3)
зниження податків негайно породжує бюджет.дефіцит, що може перекреслити
всі позитивні наслідки. 3 причина є головною. Для її спростування
прихильники теорії пропозиції спир.на криву Лаффера.

Крива Лаффера відображає зв’язок між податковою ставкою (t’) і
податк.надходженнями до бюджету (ТА). В її основі – ідея про те, що в
разі зростання податк.ставки від 0 до 100% податк.надходження спочатку
збільшуються до макс.величини (ТА2), а потім знову зменшуються до нуля.
При цьому точка t’1 відобр.надмірний рівень оподаткування, який стримує
ділову активність, а точка t’2 – оптимальний рівень оподаткування, що
забезпечує максимальну величину податк.надходжень. зниження від точки
t’1 до t’2 забезпечує одночасно зростання вир-ва і податк.надходжень, що
виключає виникнення бюджет.дефіциту.

12. Фіскальна політика і держбюджет: бюджет.дефіцит, концепції
збалансування держбюджету, джерела дефіцит.фінансування.

Вплив фіск.політики на економіку здійсн.через держбюджет. Між
фіск.політикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність. З
одного боку, держбюджет визначає можливості фіск.політики, з іншого –
фіск.політика впливає на стан держбюджету. Бюджетна діяльність держави
має бути різною залежно від фази екон.циклу. так, під час скорочення
вир-ва доцільною є стимулювала фіск.політика, яка викликає
бюджет.дефіцит або збільшує його рівень. Бюджет.дефіцит – величина, на
яку держ.закупки перевищують чисті податки. Під час інфляц.зростання
ефективною є стримуюча фіск.політика, яка викликає скорочення
бюджет.дефіциту або виникнення бюджету з надлишком. Стан
держбюджетувизн.за допомогою бюджетного сальдо (BS): BS=T-G. Існує
фактичне, потенційне і циклічне бюджетне сальдо. Розрізняють три
концепції збалансування держбюджету: 1)на щорічній основі (держ.витрати
повинні вирівнюватись з доходами в межах року); 2)на цикл.основі (бюджет
повинен балансуватися не щорічно, а в межах екон.циклу); 3)концепція
функціональних фінансів (бюджетна ф-ція фіск.політики повинна бути
підпорядкована стабілізаційній). Держава передбачає три джерела
дефіцитного фінансування: 1) вн.позички. В цьому випадку уряд продає
держ.цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує
необхідні кошти в борг; 2) зовн.позички; 3) грош.кредитна емісія
(Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпечені зростанням товар.маси,
і за допомогою певного кредитного механізму фінансує уряд).

13. Грош.пропозиція: сутність, ліквідність грош.активів, грош.агрегати.
Сукупний попит на гроші. Рівновага на грош.ринку. Графічна
інтерпретація.

Грош.пропозиція – один з осн.параметрів грош.ринку. Вона являє собою
реальну грош.масу і обчислюється на основі ділення номін.грош.маси на
ціну: MS =M/P.Ліквідність грош.активів – здатність активів виступати як
платіжний засіб або перетворюватися в цей засіб без втрати своєї
номін.вартості. Грош.пропозиція скл.з різних форм грош.активів. залежно
від рівня ліквідності вони об’єднуються в окремі грош.агрегати (окремі
сукупності грош.активів, які різняться між собою рівнем ліквідності):

МО=готівкові гроші

М1=МО+кошти на поточних та розрахунк.рахунках

М2=М1+строкові депозити

М3=М2+кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може
змін.Нацбанком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній
моделі пропозиція набуває слідую чого вигляду

Грош.попит скл. З двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний
попит) – Мd1

І попит на гроші як активи (спекулятивний попит) — Мd2. попит на гроші
для угод випливає з їх ф-ції виступати як платіжний засіб. Тому його
величина прямо залежить від реального доходу і обернено – від швидкості
обертання грошей (V):

Отже, попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки.
Тому в графічній моделі крива цього попиту прибирає вигляд вертикальної
лінії. Попит на гроші як активи випливає з їх ф-ції виступати засобом
збереження вартості: у формі грошей; у формі облігацій, які належать до
негрош.активів. перевагою грошей як засобу зберігання вартості є висока
ліквідність, але вони не приносять дохід її власникам. Перваги облігацій
полягають у тому, що вони приносять дохід у формі відсотка, але мають
низьку ліквідність. Чим вища відсоткова ставка, тим більші втрати від
зберігання вартості в формі грошей, тим менший попит на гроші і більший
– на облігації. Це свідчить про те, що попит на гроші як активи
перебуває в оберненій залежності від відсоткової ставки. Тому на графіку
крива цього попиту має такий вигляд

Отже, сукуп.попит – це реальна грош.маса, яка необхідна екон.суб’єктам
для оплати угод та в якості активів. Ф-цію грош попиту можна записати
таким чином:

де k, h – коефіцієнти еластичності грош.попиту відповідно за доходом
та відсотковою ставкою.Графічна модель грош.ринку виглядає так

у точці Т1 засвідчує початк.рівновагу на грош.ринку за рівноважної
відсотк.ставки n1. механізм відновлення рівноваги виглядає так:
1)перевищення пропозиції над попитом викликає появу надлишк.грошей, які
спрямовуються на придбання облігацій; 2)надлишк.гроші збільш.попит на
облігації, що підвищує їх ціну; 3) зростання цін на облігації викликає
зниження відсотк.ставки:

14. Банк.система; депозит.та грош.мультиплікатори: елементи розподілу
депозитних грошей, сутність та кільк.визначеність депозит.та
грош.мультиплікатора.

, де Н – грош.база ( гроші високої ефективності), яка Н= MB+R , mm –
грош.мультиплікатор. Грош.мультиплікатор – коефіцієнт, який відображає,
на скільки одиниць змінюється грош.маса для здійснення активних операцій

,

де cr – коефіцієнт готівки, який розраховується як cr=MB/D.

15. Грош-кредитне регулювання економіки: методи впливу на
грош.пропозицію, політика “дорогих” та “дешевих” грошей.

Грош.кредитне регулювання економіки здійснює Нацбанк за допомогою
монетарної політики. Мета грош-кредитної політики – досягнення на
нац.ринку рівноваги, що характ.повною зайнятістю та відсутністю
інфляції. У своій політиці Нацбанк заст..такі методи: операції на
відкритому ринку, зміна рівня мінімальної резервної норми, визначення
рівня облікової ставки. Операції на відкритому ринку. Суть цього методу
полягає в купівлі-продажу нацбанком уряд.цін.паперів на відкритому
ринку. Купуючи або продаючи урядові цін.папери, Нацбанк здатний
збільшувати або зменшувати резерви в банк.системі і таким чином впливати
на пропозицію грошей. Тут Нацбанк здійснює політику “дорогих” або
“дешевих” грошей. Політика “дорогих” грошей – монетарна політика,
спрямована на підвищення відсот.ставки з метою стимулювання ділової
активності (Нацбанк продає урядові цін.папери). Політика “дешевих”
грошей – монетарна політика, спрямована на підвищення відсот.ставки з
метою стримання ділової активності (скуповує цін.папери). Змінюючи
мінімальну обов’язкову резервну норму , Нацбанк також може вплив.на
кредит.можливості комерц.банків. Збільшення норми резерву призведе до
скорочення грош.пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають
“дорогими”, і навпаки, знижуючи резервну норму, Нацбанк здійснює
політику “дешевих” грошей. Облікова ставка – відсоток, під який Нацбанк
надає кредити комерц.банкам. Нацбанк може надавати безпосередньо позику
комерц.банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку. Тому ця
політика назив.також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів
у комерц.банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсот.ставку
на грош.ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку. Нацбанк скорочує
резерви комерц.банків. У них погіршується можливість до кредитування
економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсотк.ставка збільшується.

??????????16. Валютний курс: сутність, режими курсоутворення, парітет
купів.спроможності та зв’язок з платіжним балансом.

). При цьому частка кожного торгового партнера у валютному кошику
визначається часткою його у зовн.торгівлі з даною країною (Wі):

Залежно від урахування співвідношення нац.та іноземних цін на предмет
зовн.торгівлі валютний курс ділиться на номінальний та реальний.
Номінальний курс (е) – курс, який обчислюється через фактичну к-ть
іноземної валюти. Реальний курс (еr) обчислюється як добуток номін.курсу
на співвідношення між нац.ціною товару (Pn) та його іноземною ціною (Рі)
за формулою

Особливим варіантом визначення номін.валют.курсу є концепція паритету
купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни, за
яким ціна певного товару на всіх нац.ринках має бути однаковою, оскільки
різниця між ними усувається валютними курсами. Чим вища нац.ціна, тим
нижчий курс нац.валюти, і навпаки. Отже, згідно з ПКС валютний курс
відбиває співвідношення між нац.та іноземними цінами і визн.за формулою
е= Pn/ Рі . Але на валют.курс впливає не лише співвідношення цін. Тому
ПКС визначає курс лише в тенденції, тобто в довгостроковому періоді. У
коро строковому періоді він коливається під впливом попиту і пропозиції
на валютному ринку. Всі чинники, що впливають на валют.курс через попит
і пропозицію на валют.ринку, відображаються через зміни в платіжному
балансі. Так, збільшення експорту підвищує попит на вітчизняну валюту, а
збільшення імпорту – підвищує її пропозицію, що відповідним чином
впливає на валют.курс. на валют.курс впливають також зміни в рахунках
капітальних операцій. Так, за збільшення попиту на вітчизняні активи
зростає попит на нац.валюту, що викликає підвищення валют.курсу.

17. Вплив зовн.торгівлі на ВВП: граф.інтерпретація, гранична схильність
до імпорту, мультиплікатор видатків у відкритій економіці.

Серед усіх видів зовн.ек.діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє
зовн.торгівля. Вона вносить зміни в сукупні видатки й умови
екон.рівноваги.

Згідно з методом “видатки-випуск” модель екон.рівноваги набирає такого
вигляду: Y= C+I+G+NX. Зовн.торгівля також вносить зміни у вилучення та
ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом (М), а ін’єкції – експортом
(Х). Звідси модель екон.рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
набирає вигляду: (Y-T-C)+(T-G)-I=M+X , або S-I=NX.

Важливим чиником, який впливає на ВВП, є чистий експорт:

Тут представлена граф.залежність ВВП від чистого експорту за допомогою
моделі “витрати-випуск”. На цьому рисунку сукупні витрати спочатку
розглядаються в умовах закритої економіки (Е1). Перетин ліній цих витрат
з бісектрисою в точці Т1 визначає рівнов.ВВП, який дорів.У1. Тепер
припустімо, що чистий експорт є позитивним. За цих умов експорт
перевищує імпорт. Це означає, що інші країни доповнюють вн.сукуп.витрати
на вир-во нашого ВВП на величину чистого експорту. Внаслідок цього
сукуп.витрати збільшились і будуть дорівнювати Е2. Перетин ліній цих
витрат з бісектрисою в точці Т2 озн., що рівнов.ВВП збільшився до У2.
Отже, позитивний чистий експорт збільшує сукуп.витрати порівняно з їх
величиною в закритій економіці і таким чином викликає зростання ВВП.

. Тоді мультиплікатор видатків:

18. Стагфляція: сутність, крива Філіпа у короткостроковому та
довгостроковому періодах.

Стагфляція виник.тоді, коли одночасно зрост.ціни і скороч.вир-во. Отже,
між інфляцією та безробіттям існує залежність. Зазначений зв’язок між
безробіттям (U) та інфляцією (і) отримав своє узагальнення за допомогою
кривої Філіпа:

Крива Філіпа свідчить, що за зменшення безробіття від U1 до U3 інфляція
зростає від і1 до і3. Спираючись на криву, можна зробити такі висновки:
1) велике безробіття не може існувати одночасно з високою інфляцією:
можливе лише велике безробіття і низька інфляція або навпаки; 2)
стимулювальна політика може забезпечити зменшення безробіття лише ціною
підвищення інфляції; 3) вибір співвідношення між безробіттям та
інфляцією залежить від пріоритетів уряду, тобто від того, вирішенню якої
проблеми він віддає перевагу. Проте наведений варіант кривої Філіпа
адекватно описує залежність між безробіттям та інфляцією лише в
короткостроков.періоді. Вдовгострок.періоді між безробіттям та інфляцією
спостерігається інший зв’язок

Коротко строк.крива Філіпа 1 характ.такий стан в економіці, коли
інфляція дорів.і1, а безробіття Un, тобто природній нормі. Тепер
припустимо, що уряд хоче зменшити безробіття. З цією метою стимулюється
збільшення сукуп.попиту. В корострок.періоді це, з обного боку, зменшить
безробіття, а з іншого, внаслідок збільшення сукуп.попиту зросте
інфляція попиту до і2, що перемістить економіку в точку Т2. реагуючи на
зростання інфляції, робітники з часом примусять підприємців адекватно
підвищити зарплату. Це, з одного боку, зменшить прибутковість вир-ва,
скоротить його обсяги і збільшить безробіття до Un, що перемістить
економіку в точку Т3. З іншого боку,. Виникне інфляція витрат, яка
зросте до і3. Внаслідок цього “крива” Філіпа переміститься в положення
2. Якщо зарплата знову зросте у відповідь на новий виток інфляції, то
цей процес повториться на умовах зростання інфляції до і5 і повернення
безробіття до природ.норми. З’єднавши точки Т1 і Т5, отримаємо
вертикальну лінію,. Яка є кривою Філіпа у довгостроков.періоді.

19. Модель екон.кругообігу в умовах чистого ринку. Взаємодія між
домогосподарствами та підприємствами, роль фін.посередників.

Чистий ринок – ринок, де взаємодіють домогосподарства та підприємства
без участі держави.За допомогою ринку ресурсів (ринок, на якому підп-ва
купують у дом.господарств ресурси, необхідні їм для вир-ва: робочу силу,
капітал і природні ресурси) домогосподарства постачають свої ресурси
підприємствам за ринковими цінами. В результаті купівлі-продажу ресурсів
домогосподарства одержують грош.доходи (зароб.плату, ренту тощо), а
підп-ва несуть вироб.витрати. Це означає, що вирати з боку підприємств
перетворюються у доходи з боку домогосподарств. В умовах рівноваги
витрати дорівнюють доходам. Підп-ва постачають на ринок продуктів товари
та послуги, а домогосподарства купують їх за ринковими цінами. В
зворотному напрямку рухаються грош.доходи підп-в та споживчі витрати
домогосподарств. Отже, на ринку ресурсів підп-ва є покупцями, а
домогосподарства – продавцями. На ринку продуктів все навпаки. В
кінц.підсумку через механізм цих ринків ресурси обмінюються на продукти,
а грош.потоки обслуговують цей обмін. Але ж величина щорічних витрат
домогосподарств, як правило, менша від величини їхніх доходів. Та
частина доходу домогосподарств, яка не спрямовується на купівлю товарів
та послуг, а також на сплату податків, формує їхнє заощадження. Більша
частина заощаджень домогосподарств перетворюються в інвестиції на
фін.ринку за допомогою фін.посередників. До них належать комерц.банки,
страхові компанії, інвестиц.компанії та різні фонди. Акумулюючи вільні
від вират грош.ресурси домогосподарств, фін.посередники передають їх у
формі позичок у розпорядження підприємств за відповідну ціну, відсоткову
ставку. Інша частина заощаджень домогосподарств перетворюється в
інвестиції безпосередньо через придбання ними акцій, облігацій та інших
паперів.

20. Споживання та заощадження: граф.інтерпретація їх залежності від
доходу, схильність до споживання та заощадження, недохідні чинники.

Споживання (С) відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих
товарі та послуг. Існує багато чинників, від яких залежить величина
споживання. Основний – після податковий дохід (DI). В умовах економіки
закритого типу, коли відсутні податки, післяподатковий дохід дорівнює
ВВП, тобто DI=Y. Оскільки заощадження – та частина після податкового
доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і
основним чинником особистих заощаджень (S): S=DI-C.

Графік споживання:

Тут показана залежність споживання від після податкового доходу.
Бісектриса – така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід
витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки менші, а
інколи більші за дохід. Це відображає лінія С. Якщо C3< DI3, то виникають заощадження, а якщо C1>DI1, то це свідчить про те, що певна
частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу.

Графік заощадження:

Даний графік віддзеркалює попередній у тій частині, в якій він показує
залежність заощаджень від доходу. Заощадженням у точці S2 відповідає
споживання в точці C2 на умовах, коли C2=DI2, а S=0. Заощадженням у
точці S1 відповідає споживання в точці C1 на умовах, коли C1>DI1, а
S1<0. І, нарешті, заощадженням у точці S3 відповідає споживання в точці С3 на умовах, коли C30. Вимірювання залежності споживання і
заощадження від доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів середньої
схильності до споживання і заощадження:

APC=C/DI , APS=S/DI

Також застосовують коефіцієнти граничної схильності до споживання та
заощадження:

с+s=1

Крім післяподатк.доходу на споживання і заощадження впливають інші
чинники: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість,
відсоткова ставка. Споживання, яке не залежить від доходу, а змін.під
впливом інших чинників, назив.автономним. Під впливом чинників
автономного споживання крива споживання зміщується у відповідний бік.
Звідси випливає ф-ція споживання:

21. Сукупна пропозиція: сутність і граф.інтерпретація її залежності від
ціни на основі класичної моделі.

Сукупна пропозиція (AS) – пропозиція реального ВВП. На неї справляють
вплив ціни і нецінові чинники.

В основі класичної моделі – положення про абсолютну гнучкість цін і
зарплати. Якщо, наприклад, сукупний попит падає порівняно з потенційним
ВВП, то, з одного боку,. Знижуються ціни, а з іншого – одночасно падає
попит на ринку праці та зменшується відповідно зарплата. Внаслідок таких
змін прибутковість вир-ва падає. Тому у підп-в не виникає мотивації до
зменшення сукупної пропозиції. Вона залишається на рівні ВВПп, але при
адекватно нижчій ціні і зарплаті. Звідси – висновок класичної моделі:
сукупна пропозиція не залежить від цін. Тому на графіку крива AS
прибирає вигляду вертикальної лінії, яка започатковується в точці
потенційного ВВП. Проте така модель суперечить реальній економіці.
Практика показує, що факт.ВВП досить часто і на тривалий період
відхиляється від потенційного ВВП.Це означає, що ринок не може швидко
відновити сукупну пропозицію на потенційному рівні. Лише в межах
довгострокового періоду, динаміка факт.ВВП може визначатися динамікою
потенційного ВВП. Тому класична модель – модель сукупної пропозиції для
довгострокового періоду.

22. Сукупна пропозиція: сутність та граф.інтерпретація її залежності від
ціни на основі кейнсіанської моделі.

Сукупна пропозиція (AS) – пропозиція реального ВВП. На неї справляють
вплив ціни і нецінові чинники.

Кейнсіанська модель показує зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в
короткостроковому періоді. В її основі – положення про негнучкість
зарплати протягом короткострокового періоду. Це пояснюється існуванням
колективних угод між профспілками і підприємцями, а також небажанням
підприємців зменшувати зарплату, щоб уникнути зниження мотивації до
праці та виникнення соц.конфліктів. Отже, згідно з кейнсіанською
моделлю, в короткостроковий період гнучкими є лише ціни, а зарплата
тимчасово не змінюється. На графіку крива AS прибирає вигляду додатньо
похилої лінії. Це пояснюється тим, щов короткостроковому періоді,
протягом якого зарплата не змінюється, сукупна пропозиція перебуває в
прямій залежності від товарних цін. Особливість кривої полягає в тому.
Що вона відбиває неоднаковий зв’язок між ціною і сукупною пропозицією в
умовах різного рівня зайнятості. Тут криву AS можна поділити на три
ділянки: горизонтальну, висхідну та вертикальну. На горизонтальній
ділянці, яка характ.економіку в умовах глибокого падіння вир-ва,
збільшення сукупного попиту не викликає зростання цін. Тому сукупна
пропозиція збільшується адекватно зростанню сукупного попиту. На
висхідній ділянці – економіка в умовах помірного падіння вир-ва –
збільшення сукупного попиту викликає як зростання цін, так і збільшення
сукупної пропозиції. На вертикальній ділянці – економіка в умовах повної
зайнятості – при збільшенні сукупного попиту сукупна пропозиція
тимчасово збільшитися не може. Тому єдиним наслідком є зростання цін.

23. Модель екон.кругообігу в умовах змішаної економіки. Ф-ції держави в
процесі екон.кругообігу в умовах закритої та відкритої економіки.

, де t – граничний коефіцієнт податків, який відображає відношення між
зміною чистих податків і зміною доходу. Отже, поява чистих податків
зменшує споживання за будь-якого рівня доходу.

24.Рівнов.ВВП на основі метода “видатки-випуск” та його
граф.інтерпритація.

За методом “видатки-випуск” рівнов.ВВП- це такий обсяг вир-ва, якому
відповідають сукупні витрати, достатні для закупки всієї продукції,
виробленої в поточному періоді. Тобто, при рівнов.ВВП сукупна к-ть
вироблених товарів дорівнює сукупній кількості закуплених товарів
(споживчих та інвестиційних). Економіка постійно тяжіє до рівноваги. Це
означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП і
відбув.незаплановане зменшення товар.запасів, підприємства будуть
зацікавлені збільшувати вир-во до рівня сукуп.витрат, якщо навпаки,
сукуп.витрати менші від ВВП і відбув.незаплановане збільшення товарних
запасів, вони будуть змушені скорочувати вир-во до рівня сукуп.витрат.
Аналіз рівнов.ВВП можна здійснити і за допомогою граф.моделі
“видатки-випуск” (Кейнсіанський хрест). Горизонт.вісь – ВВП (Y),
вертикальна- факт.сукуп.витрати (Е), бісектриса – ситуація, коли факт.і
заплановані сукуп.витрати збігаються.Перетин ліній факт.і
заплан.сукуп.витрат у т.Т1 – тотожність між цими витратами. Але в
дійсності факт.сукуп.витрати, як правило, не збігаються із
заплан.сукуп.витратами. Якщо Е0. Якщо NP<0, то інвестиційний попит не виникає. Найбільш мінливим чинником, що впливає на інвестиції через зміну чистого прибутку, є відсоткова ставка (r): r=n-i. Між інвестиційним попитом і відсотковою ставкою існує обернена залежність. За цих умов крива інвестиційного попиту прибирає вигляду від’ємно похилої лінії 26. Закон Оукена та кільк.визначеність втрат економіки від цикл.безробіття. прийняти за 100%, то звідси ВВПф дорівнює: , де ВВПd-- втрати ВВП від цикл.безробіття. 27. Рівнов.ВВП на основі метода “вилучення-ін’єкції” та його граф.інтерпретація. В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту. Економічна рівновага існує лише тоді, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У приватній економіці закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції – у формі інвестицій. Екон.рівновага: S=I Згідно з граф.моделлю лише У1 є рівноважним, оскільки виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S1>I,a
I’>0. У2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень
більше запланованих інвестицій: S2>I, a I’<0. У3 менше рівноважного, оскільки вилучення у формі заощадженьб менше запланованих інвестицій: S3

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *