Дефіцит державного бюджету, економічна характеристика та шляхи скорочення (реферат)

Реферат

На тему:

Дефіцит державного бюджету, економічна характеристика та шляхи
скорочення

Вступ.

Економічна характеристика дефіциту:

теоретичний аспект;

українська особливість обчислення дефіциту державного бюджету;

особливості формування бюджету в Україні.

Шляхи скорочення дефіциту державного бюджету.

Теорія і практика.

Вплив дефіциту на економіку.

Висновок.

Список літератури.

Вступ.

Недостатній ступінь розробки теоретичних питань в галузі державного
бюджету обумовив не лише його тривале непризнання в якості самостійної
економічної категорії, але одночасно перешкоджав розробці моделі
бюджетного фонду країни. Бюджетний фонд, що є матеріально-фінансовою
базою діяльності держави, формувався виходячи із задач функціонування
адміністративно-командної системи. Його величина була орієнтована не на
оптимальні пропорції, необхідні для регулювання економіки і вирішення
соціальних проблем, а на витратний підхід, покликаний забезпечити
фінансовими ресурсами діяльність багаточисельних органів державної
влади. При такому підході сфера дії перерозподільчої функції бюджету
була майже безмежною.

Спроби вийти на оптимальні критерії формування бюджетного фонду держави
здійснювалися. Однак їх результативність в умовах тотальної системи
планування була невисокою: розміри та рівень централізації фінансових
ресурсів в руках органів державної влади визначались командами “згори”,
а не науковими критеріями. В цих умовах при формуванні бюджетного фонду
країни виходили із потреб у фінансових ресурсах на кожному рівні
державного управління, а під них вишукували доходи, які можна було б
мобілізувати в бюджет і тим самим забезпечити фіскальні інтереси
держави.

1 Економічна характеристика дефіциту.

При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом
визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття
традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше – операційного,
поточного чи структурного. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет)
визначається рівнем сальдо бюджету, який мав би місце за поточного
реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах
потенційного рівня випуску в економіці. Зміна бюджету повної зайнятості
показує напрям, у якому фіскальна політика буде впливати на зміну
сукупного попиту в економіці. Циклічний бюджет відбиває вплив ділового
циклу на державний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного
циклу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету. Фактичний дефіцит
державного бюджету складається під впливом дискреційної
бюджетно-податкової політики (структурний дефіцит) і циклічних коливань
в економіці (циклічний дефіцит). Структурний дефіцит визначається як
бюджетний дефіцит при діючих податкових ставках і потенційному рівні
випуску. Перевищення фактичного дефіциту над структурним дає циклічний
дефіцит, а перевищення структурного дефіциту над фактичним – циклічний
надлишок. Зміна абсолютного розміру циклічного дефіциту визначається
змінами в структурі податків і державних витрат, автоматична зміна яких
відповідає змінам реального обсягу виробництва, інфляції та безробіття
залежно від фази економічного циклу.

Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків над
доходами:

Дефіцит = Видатки – Доходи.

Розмір дефіциту бюджету залежить від правильного віднесення операцій
органів державного управління до основних категорій статистики державних
фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну основу, тобто до
доходів, видатків та фінансування.

Надзвичайно цікавим та актуальним є відображення в українській бюджетній
класифікації надходжень від приватизації та операцій стосовно
обслуговування та погашення за рахунок бюджету іноземних кредитів,
гарантованих Кабінетом Міністрів України, та їх відшкодування
підприємствами-боржниками.

Так, за методологією статистики державних фінансів погашення боргу
органом управління, який виступає гарантом по сплаті боргів інших,
повинно розглядатись у видатковій частині бюджету, як категорія
кредитування (надання кредиту). В українській же класифікації зазначена
операція належить до категорії фінансування бюджету, як погашення
основної частини боргу.

Інша розбіжність стосується проведення по бюджетних рахунках надходжень
від підприємств-боржників по відшкодуванню бюджетних витрат. Зазначені
надходження повинні розглядатись як погашення кредитування (від’ємні
видатки), а не як доходи бюджету.

Справді, прийнявши на себе тягар погашення боргів підприємств-боржників
та розрахувавшись з іноземними кредиторами, державний бюджет набуває
еквіваленту за розміром фінансову вимогу до підприємств-боржників, тобто
фактично має кредитування боржників за рахунок бюджетних ресурсів.

Особливості формування бюджету в Україні.

Суперечливий характер перерозподілу бюджетних ресурсів на рівні
регіонів. Регіони України істотно відрізняються за своїми фінансовими
можливостями. Водночас при формуванні місцевих бюджетів за основу беруть
визначення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та однакових
для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків
до місцевих бюджетів.

Виділення з центрального бюджету субвенцій * і субсидій у випадку, коли
витрати місцевих бюджетів не покриваються доходами. Відсутність
законодавчо встановлених умов надання субвенцій для областей призводить
до того, що державний бюджет перетворюється на знаряддя досягнення
політичних цілей, розв’язання завдань і додержання інтересів одних
регіонів за рахунок кошті в інших. Проте невизначеність у наданні
субсидій означає, що витрати місцевих бюджетів регулюються центральними
органами влади, а органи місцевого самоврядування залишаються в
більшості випадків лише виконавцями централізованих рішень.

Основним критерієм, відповідно до якого розподіляються витрати між
державним і місцевим бюджетами, є організаційна підпорядкованість
підприємств і організацій.

Підвищення цін, що спричинило зростання видатків бюджетів усіх рівнів, у
той же час доходи зростали в менших обсягах. Це стало однією з головних
причин незбалансованості бюджету.

Реформування бюджетної системи, що взаємопов’язане з реформуванням
політичної системи. Згідно з Конституцією України скасовано
підпорядкованість Рад по вертикалі. Це створює передумови для формування
бюджетної системи, адекватної ринковій економіці.

2 Шляхи скорочення.

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного
бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його
подолання, проведення активного фінансової політики, використання
узвичаєних у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення
до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості
державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач. Тільки
вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При
цьому варто враховувати, що засоби розв’язання даної задачі багато в
чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими
темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто
включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку,
стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку —
сприяли скороченню державних витрат. Сюди відносяться:

зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного
господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної
гривни;

зниження воєнних витрат;

зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій
на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного
фінансування;

заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам
будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними
цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження
бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в
країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу
декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного
характеру; скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування
капітальних вкладень (а виходить, зменшується розрив між прибутками і
витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг,
з’являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні
надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.

Вплив дефіциту на економіку.

Характер фінансування державного сектора і бюджетного дефіциту має різні
макроекономічні наслідки. Найбільш негативний вплив справляє монетизація
дефіциту. Фінансування дефіциту через центральний банк безпосередньо
впливає на грошову базу та розмір грошової маси. При монетизації
дефіциту держава отримує сеньйораж – доход від друкування грошей.
Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над
приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня
цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий
інфляційний податок, який через вищі ціни перерозподіляє частину їхніх
доходів на користь держави: ІТ=((М/Р), де ІТ – інфляційний податок, ( —
темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів
економічних агентів у реальному вираженні.

Ступінь впливу державної заборгованості на внутрішній попит і сукупну
пропозицію, зовнішньоекономічну рівновагу повною мірою визначається
структурою державних доходів і видатків. Залежно від характеру наслідків
впливу боргу на економіку, їх поділяють на короткострокові та
довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дефіциту, відомі
як проблема “витіснення“. Довгострокові – економічні наслідки державного
боргу, відомі як “тягар боргу”. Ми розглянемо лише ефект “витіснення”.

Ефект “витіснення” виникає через підвищення ринкових процентних ставок,
яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою
випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При
борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають
найбільше у тому випадку, коли сполучається стимулювальна фіскальна й
антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування
бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний
банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної
політики й стимулює швидке зростання процентних ставок.

Зростання процентних ставок призводить до зменшення інвестицій у
приватному секторі і частково – до скорочення споживчих витрат. У
підсумку в економіці відбувається падіння доходів. Отже, боргове
фінансування бюджетного дефіциту значно послаблює ефективність
стимулювальної фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває в стані
спаду, то зростання державних витрат буде справляти на неї стимулюючий
вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо
прибутків у приватного бізнесу і викликати збільшення інвестиційного
попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект
“витіснення”.

Початковий сприятливий вплив бюджетного дефіциту на економіку
послаблюється не лише за рахунок ефекту “витіснення”, але й за рахунок
негативного ефекту чистого експорту.

При зростанні внутрішніх процентних ставок відбувається збільшення
зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується
підвищенням загальносвітового попиту на національну валюту, необхідну
для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти
підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшенням імпорту.
Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і
в конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає
рівень безробіття. З іншого богу, притік капіталу збільшує фінансові
ресурси й сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому
ринку. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту
“витіснення” частково зменшуються.

Висновок

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли
при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він
забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності
населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше
продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується
безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі
дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в
якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для
певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності
держава може допускати дефіцит бюджету.

Наведені міркування не стосуються сучасної економіки України, оскільки
вона тільки трансформується в ринкову. Збільшення державних витрат в
нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних
підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового
зубожіння населення. Водночас дефіцит в Україні обмежує стримування
інфляції, стабілізацію грошово-кредитної системи. Наслідком реальної
незбалансованості бюджету стали: бюджетні взаємозаліки, система
бюджетного планування і безліч інших факторів. Але розробка і
послідовна реалізація мір, спрямованих на збільшення прибутків бюджету і
скорочення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту,
цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими
економічними антикризовими мірами, будуть сприяти її поверненню на шлях
соціально-економічного розвитку і процвітання.

Список використаної літератури:

“Макроекономіка” Пол А. Семюелсон, Вільям Д. Нордгауз / К.: “Основи”,
2003.

“Мікроекономіка і макроекономіка” за заг. Редакцією Світлани
Будаговської / К.: “Основи”, 2000.

“Финансы” под редакцией профессора В.М. Родионовой / Москва: “Финансы и
статистика” 2002.

“Основи економічної теорії: політекономічний аспект” за редакцією Г.Н.
Климка, В.П. Нестеренка / К.: “Вища школа” – “Знання” 2003.

* Субвенції з державного бюджету України спрямовуються в місцеві бюджети
на конкретні програми і не можуть бути використані на інші цілі. Кошти,
що виділяються з державного бюджету України для фінансування видатків
місцевих бюджетів, що не покриваються доходами, є дотаціями.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *