.

Визначення логістики. Фактори ефективності закупівельної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
598 5149
Скачать документ

Реферат

на тему:

Визначення логістики. Фактори ефективності закупівельної діяльності

План

Дайте пояснення різноманіттю у визначенні логістики

Фактори, що впливають на ефективність закупівельної діяльності

Використана література:

1. Дайте пояснення різноманіттю у визначенні логістики

Зміни в управлінській орієнтації стали причиною розробки нової концепції
управління матеріальними потоками, що одержала назву “логістики”.
Сутність концепції полягає в інтеграції всіх функціональних сфер,
пов’язаних із проходженням матеріального потоку від виробника до
споживача в єдиний комплекс, який називається комплексом логістики.
Концепція містить у собі значні резерви економії корпоративних витрат.
Дослідження, що проводилися Національною радою з управління фізичним
розподілом (National Council of Physical Distribution Management, USA),
показали, що впровадження інтегрованої логістичної системи може привести
до економії в розмірі 10-20 % від загальних корпоративних витрат.

Сучасні методи підвищення ефективності управління матеріальними потоками
мають практичний інтерес для української економіки, їхнє використання
дасть можливість підприємствам нашої країни ефективно діяти як на
внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Грецьке за походженням слово “логістика” (мистецтво враховувати) –
вживається в мовах багатьох народів (logistic – англ., logistik – нім.,
logistique – франц., logistica – італ. і т.д.). Наукою, на думку Т.
Павеллека, логістика стала завдяки військовій справі. Візантійський
імператор Леон VI (865-912 pp.) так визначав завдання логістики:
“платити армії, озброювати її, забезпечувати військовим майном,
своєчасно і повною мірою піклуватися про її потреби, належним чином
готувати кожну дію військового походу і відповідно до цього управляти і
розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил”.

Тільки в 60-х роках XX століття ці принципи логістики стали
застосовуватися не тільки в системі постачання армій, але й у
промисловості деяких країн Західної Європи.

Інтенсивний розвиток логістики у невійськовій галузі пов’язується з
енергетичною кризою початку 70-х років. Саме тоді спеціалісти звернулися
до логістики як однієї з ефективних форм інтеграції виробництва,
транспортування, розподілу і збуту товарів із широким залученням
сучасних технічних засобів.

Існує багато визначень логістики, тому що вона – новий науковий
напрямок, що знаходиться в стадії формування. Крім того, труднощі з
визначенням поняття логістики пояснюються тим, що логістика має багато
розділів, про що свідчать її функції .

Відповідно до одного із найзагальніших визначень, логістика є теорією і
практикою управління матеріальними потоками. З погляду менеджера,
логістика інтерпретується як організація управління цілеспрямованою
підготовкою і доцільним використанням коштів і послуг, необхідних для
вирішення конкретних завдань.

Логістика виступає як певна виробнича інфраструктура економіки. Вона
базується на чіткій взаємодії попиту, поставок, виробництва,
транспортування і розподілу продукції. Логістика починається з первинних
джерел сировини або вироблення напівфабрикатів, продовжується в обігу
матеріалів і напівфабрикатів у рамках виробничого процесу підприємства і
завершується доставкою готової продукції споживачу для досягнення
економічних цілей підприємця.

З позиції маркетингу, логістика – процес управління виробництвом, рухом
і збереженням матеріалів і товарів, а також супутніми інформаційними
потоками за допомогою організації каналів товароруху, причому поточні й
майбутні витрати мінімізуються за умови високоефективного виконання і
доставки замовлень.

Основні функції макрологістики наступні:

– контроль за якістю, розподіл випуску виробів по виробничих підрозділах
підприємства;

– переробка транспортованих вантажів – урахування й управління запасами,
їхнє переміщення, зв’язок і організація інформаційних потоків;

– упаковування виробів, їхнє зберігання, складування,
вантажно-розвантажувальні операції;

– маркетинг – фінансування і взаємні розрахунки, планування попиту на
основі вивчення ринку, організація служби постачання і збуту;

– споживання – проектування замовлень на продукцію, складування запасів,
забезпечення споживачів, фінансування замовлень.

Отже, логістику на сучасному етапі варто розглядати як ключовий елемент
конкурентної ринкової стратегії підприємства, як ключову первинну
діяльність із забезпечення конкурентних переваг.

Логістика проголошує пріоритет споживача, тобто 100 % виконання
договірних зобов’язань, високий рівень сервісу. Водночас застосування
логістичних рекомендацій вигідне постачальникам. Так, на підприємствах
“Форд” використання системи “точно в строк” (just in time) дало
можливість за два роки скоротити запаси на 40 %. За даними проф. А.
Смєхова, реалізація основних положень логістики дає можливість скоротити
витрати на транспортування і збереження продукції на 15-20 %, зменшити
рівень запасів на 50 %, знизити тривалість робочого циклу на 50-70 %
[4].

Отже, логістика гармонізує інтереси постачальників і споживачів.
Концепція логістики базується на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до
кінцевого споживача як єдиного матеріального потоку. Елементи, що
формують матеріальний потік підприємства, технологічно пов’язані, а
витрати, обумовлені ними, економічно залежні. Це означає, що зміни в
одному із видів діяльності впливають на інші, а спроби зниження окремих
витрат можуть призвести до більш високих сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно відбитися
на роботі виробничо-координаційного відділу, безвідповідальність якого,
у свою чергу, дезорганізує діяльність служби збуту. Прагнення
оптимізувати роботу виробничих підрозділів може призвести до
перевантаження складів одним видом продукції і невчасного забезпечення
іншим. Низькі витрати на транспортування можуть стати хорошою метою,
якщо транспортна служба намагається її досягти, не приносячи в жертву
швидкість і надійність доставки, якщо не буде потрібно збільшувати
витрати на утримання запасів. Чим більший обсяг партії деталей, що
запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження
устаткування. Проте витрати на збереження незавершеного виробництва
збільшуються. Навпаки, зі зменшенням обсягу партії витрати на збереження
запасу знижуються, а витрати на переобладнання збільшуються. Розміщення
виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю впливає на
транспортні витрати.

Основною характеристикою матеріального потоку підприємства є
безперервність. Протягом усього технологічного циклу постачання
продуктів кожен його учасник повинен забезпечувати споживачів за
принципом “точно в строк”, але ці дії мають супроводжуватися
мінімальними сукупними витратами, пов’язаними з рухом.

З огляду на зв’язок між стадіями, що формують матеріальний потік
підприємства, його міжфункціональний характер і беручи до уваги цільову
спрямованість, логістика передбачає використання
організаційно-управлінських механізмів координації – логістичних систем.

Організаційний механізм пов’язаний із досягненням достатнього рівня
інтеграції за допомогою відповідних перетворень у структурі управління
підприємством. Організаційна структура може бути різною і залежати від
характеру продукції, що випускається, кількості її споживачів,
матеріаломісткості, від розміру підприємства і т.д.

Управлінський механізм пов’язаний із впровадженням спеціально
розроблених управлінських процедур, основою яких є планування
постачання, виробництва, збуту, збереження і транспортування як єдиного
матеріального потоку.

2. Впровадження логістичних систем – організаційно-управлінських
механізмів координації дій спеціалістів різноманітних служб, які
управляють матеріальним потоком.

Поняття “логістична система” вживається щодо органів управління і
характеризується двома ознаками. З одного боку, логістична система – це
організована множина структурних елементів, що функціонують для
досягнення єдиної цілі, з іншого боку – план, за допомогою якого суб’єкт
управління прагне її досягти.

Таким чином, підрозділ з управління матеріалами – це організаційний
механізм зниження витрат, які виникають, в основному, на етапах
постачання і виробництва, а підрозділ з управління розподілом –
аналогічний механізм зменшення витрат, але вже в сфері збуту. Обидва
варіанти побудови інтегрованого підрозділу базуються на розчленуванні
матеріального потоку і є окремими випадками загального управлінського
рішення. Його доцільно рекомендувати підприємствам, які незалежно від
виробничого профілю стикаються з проблемами, пов’язаними з координацією
дій усіх підрозділів, через які проходить матеріальний потік.

Розглянуті організаційні форми успішно зарекомендували себе в
промислових корпораціях США. Перехід до ринкової економіки й об’єктивні
потреби виробництва зумовлюють можливість створення аналогічних
інтегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах.

3. Використання агрегованого показника, який крім вартості самих
матеріалів, враховує також витрати, пов ‘язані з їхнім рухом. На
підставі співвідношення фактичних сукупних витрат із мінімальними при
дотриманні одного обмеження – якісного обслуговування споживачів –
роблять висновок про ефективність функціонування логістичних систем.

Витрати, пов’язані з рухом матеріальних ресурсів, по суті, є витратами
на створення і збереження запасів і досить легко піддаються
формалізації.

Управління логістикою спрямовано на координацію планування і поточної
діяльності в сфері матеріального забезпечення і розподілу в тісному
зв’язку з технологічним процесом

Впровадження концепції логістики на підприємстві може дати такі реальні
результати:

– скорочення кількості продажу, “втраченого” за відсутності запасів
необхідної продукції, завдяки більш точному розміщенню запасів і
контролю за ними. Тим самим досягається подвійна мета: збільшується
обсяг продажу і забезпечується більш високий рівень обслуговування
споживача;

&

gd* —

– логістична система, яка спроможна швидко реагувати на ринкові зміни,
може забезпечити скорочення “циклу обслуговування споживачів” і,
відповідно, скорочення запасів у них. Це дає підприємству-постачальнику
переваги перед конкурентами в боротьбі за свою частку ринку;

– вдало спроектована логістична система сприяє зміцненню зв’язків
постачальника зі споживачем. Це може бути досягнуто шляхом інтеграції
засобів доставки продукції постачальника і засобів одержання її
споживачем.

– ефективні методи “фізичного розподілу” дають істотну економію витрат,
що можна поширити і на споживача у формі зниження оплати за доставку
продукції і т.д.;

– впровадження ефективної логістичної системи дає можливість
підприємству більш успішно і прибуткове конкурувати на окремих ринках.

Отже, концепція логістики – це спосіб мислення, що визначає цілі і
принципи виробничо-господарської діяльності підприємства, сама ж
логістика виступає при цьому засобом дій, засобом реалізації концепції.

Якщо концепція логістики – це спрямованість ділового мислення, то
логістика – це спрямованість дій у сфері бізнесу. Якщо концепція
логістики – це філософія підприємства, то логістика – це система
управління, об’єктивно необхідна для реалізації цілей підприємства.

2. Фактори, що впливають на ефективність закупівельної діяльності

Уявлення про експедитора як про людину з купою паперів, що сидить у
вантажівці поруч з водієм, відійшло в минуле. Експедирування в сучасному
світі стало визначальною частиною процесу перевезення, транспортної
логістики, а експедитор — організатором перевезення, її «архітектором».

Поняття логістики включає планування, контроль та управління
транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними i нематеріальними
операціями, що здійснюються в процесі доставки сировини й матеріалів до
виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини,
матеріалів i напівфабрикатів, доставки готової продукції до споживача
відповідно до інтересів i вимог останнього, а також передачі, зберігання
й обробки відповідної інформації.

На сьогодні на практиці склалися три взаємопов’язані галузі логістики —
виробнича логістика (мікрологістика), транспортна логістика i логістика
руху товарів (макрологістика).

Транспортно-експедиторська діяльність є складовою частиною транспортної
логістики й однією з визначальних її функцій.

Транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) розглядається як
комплексна система доставки, що включає перевезення товару від виробника
до споживача i виконання пов’язаних з нею вантажно – розвантажувальних
робіт, пакування, складування, зберігання, страхування, ведення
розрахунків тощо. У розвинутих країнах експедитор є основною сполучною
ланкою між вантажовідправником, перевізником i вантажоодержувачем.

Згідно з даними Міжнародної федерації експедиторських асоціацій (FIATA)
на сьогодні 75 — 80% відправлень генеральних i контейнеризованих
зовнішньоторговельних вантажів оформляється не вантажовідправниками, а
за їх дорученням експедиторськими й агентськими підприємствами.

Асоціацію міжнародних експедиторів України (АМЕУ) було створено в 1994
р. i вже з 1995 р. вона є національною асоціацією FIATA. На сьогодні
АМЕУ об’єднує понад 130 експедиторських підприємств України, що
забезпечують організацію понад 50% імпортних i експортних перевезень
вантажів i понад 70% транзиту всіма видами транспорту.

Відповідно в усьому світі спостерігається зміна вимог до кваліфікації
сучасного експедитора, яка вимагає від фахівця уміння сконструювати
оптимальну логістичну схему доставки вантажу від виробника до споживача,
товару — від продавця до покупця за участю декількох видів транспорту,
найчастіше з використанням спеціальних експедиторських документів.

Тенденція до спеціалізації багатьох видів підприємницької діяльності,
зокрема транспортного процесу, зумовлює необхідність існування єдиного
організатора перевезення, який професійно направляє, контролює i,
головне, гарантує якість i успішне завершення перевезення, заощаджуючи
час, гроші, нерви вантажовласника.

Питання щодо того, яким видом транспорту найкраще направити вантаж i за
яким маршрутом, не повинні хвилювати вантажовласників. Кожен вид
транспорту має низку як позитивних, так i негативних якостей, як i різні
маршрути перевезень мають свої переваги i недоліки. Крім того, для
розробки оптимальної логістичної схеми важливі характер i параметри
вантажу, знання правил, законів, звичаїв, що існують у різних державах.
Усе це — сфера дослідження i діяльності експедитора.

Законом України від 23.12.97 р. N 762/97-ВР «Про внесення змін до Закону
України «Про підприємництво» транспортно-експедиторську діяльність було
виключено з переліку ліцензованих видів діяльності. За даними МЗЕЗторгу
України, у віданні якого раніше було ліцензування
торговельно-економічної діяльності, в Україні нараховувалося не більше
двох тисяч експедиторських підприємств, які мали ліцензії. Відтоді
більш-менш точний облік підприємств, що беруть на себе обов’язок
займатися експедируванням, відсутній. Внаслідок цього, а також через
здавалось би простоту одержання легкого заробітку з’явилося безліч нових
експедиторських фірм. На думку дилетантів, для організації
експедирування, навіть міжнародного, достатньо телефону, деяких зв’язків
на транспорті й пари «накатаних» маршрутів. Дрібні експедиторські
підприємства, а іноді й спеціально створені шахрайські фірми, час від
часу з’являючись на ринку з метою відхватити солідний куш, не скупляться
на обіцянки, часто шалено демпінгують, щоб роздобути клієнта. Однак
часто-густо не можуть забезпечити якісного ТЕО, зривають терміни
перевезення, втрачають вантаж i нерідко зникають з грішми клієнта. Після
цього слабо допомагають «чорні списки», страховка i навіть міліція або
Інтерпол.

За таких умов, на наш погляд, сучасні бізнесмени-вантажовласники
матимуть гарантованість доставки, якість обслуговування й професіоналізм
тільки в експедиторських підприємствах, що надовго i всерйоз присвятили
свою діяльність експедируванню i з цією метою об’єдналися в національні
асоціації експедиторів. Такі асоціації існують щонайменше в 85 країнах
світу, в тому числі й в Україні, об’єднані у Міжнародну федерацію
експедиторських асоціацій — FIATA.

Перевага таких підприємств очевидна не лише тому, що інформація про них
як про членів національної асоціації є в багатьох доступних джерелах.
Членство в асоціації дає можливість підтримувати міжнародні зв’язки,
контакти з великими вантажовласниками, перевізниками, трейдерами та
їхніми об’єднаннями, впливати на законодавчі й виконавчі органи з метою
захисту своїх законних інтересів, одержувати необхідну інформацію з усіх
питань своєї діяльності, кваліфіковану правову підтримку, брати участь у
системі професійного навчання й підвищення кваліфікації i багато іншого,
необхідного експедиторові для підтримки конкурентоспроможності i
міжнародного рівня його послуг. Підприємства, що досягли певного ступеня
професіоналізму, мають можливість завдяки посередництву національної
асоціації стати індивідуальним членом FIATA, що, крім престижу, дає
низку додаткових переваг.

Наголошуючи на необхідності високого професійного рівня експедиторської
фірми, зазначимо, що на сьогодні дедалі більшого розвитку у світі
набувають перевезення за формулою «від дверей до дверей» або змішані
перевезення, за яких усі проблеми, пов’язані з доставкою вантажу з
пункту відправлення до пункту призначення, бере на себе одна особа —
найчастіше експедитор. Причому експедитор працює не як агент
вантажовідправника або перевізника, а як самостійно діюча особа
(«договірний перевізник»), що видає єдиний транспортний документ на все
перевезення — коносамент на змішане перевезення.

Видаючи коносамент на змішане перевезення, експедитор приймає вантаж під
свою відповідальність на весь час перевезення. Це означає, що
вантажовласникові у разі пошкодження вантажу не доведеться «ходити» по
перевізниках, що здійснювали окремі етапи перевезення, а потрібно всього
лише звернутися до експедитора. Це вищий рівень експедирування i досягти
його може далеко не кожен.

Професіоналізм експедиторів підприємств — членів національних асоціацій
постійно підвищується, оскільки це є одним із статутних завдань як
FIATA, так i кожної асоціації. Відповідно до програм навчання,
розроблених на підставі вимог FIATA, експедитори систематично підвищують
свій професійний рівень за допомогою різних форм навчання й
інформування, отримуючи по закінченні вивчення теоретичного курсу (120
годин) i успішної здачі іспиту диплом Федерації FIATA, що підтверджує
міжнародний рівень їхньої підготовки. В Україні вже підготовлено 145
фахівців, які отримали дипломи FIATA.

З 2003 р. в Україні відповідно до ISO-9000 запроваджуватиметься
добровільна сертифікація якості транспортно-експедиторських послуг i
системи якості підприємств, які їх надають, що дасть змогу заповнити
відсутність ліцензування i забезпечить одержання гарантованих
кваліфікованих транспортно-експедиторських послуг у повному обсязі.

Визнання важливості транспортно-експедиторської діяльності у
транспортній логістиці знаходить своє відображення в законодавчому
процесі нашої держави. Комплексна програма розвитку України як
транзитної держави включає прийняття Закону України «Про
транспортно-експедиторську діяльність» i розв’язання низки інших питань,
пов’язаних з експедируванням. Правове регулювання участі експедиторів у
транспортному процесі передбачається також у проектах законів «Про
транспорт», «Про змішані перевезення», «Про морські порти» та інших
нормативних актах.

Використана література:

Капельян С.Н. Основы коммерческих и финансовых расчетов: Учеб. пособие
для вузов. – Минск, 1999.

Рынок и логистика / Под ред. Г. Гордона. – М., 1993.

Смехов А. Новое научное направление или новая панацея //
Материально-техническое снабжение. – 1990. – № 1.

Соколенка С.И. Современные мировые рынки и Украина. – К., 1995.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020