Абстрагування (реферат)

Реферат на тему:

Абстрагування

Зміст

Вступ

1. Поняття обстракції або абстрагування

2. Сутність методології

3. Загальнонауковi методи

Висновок

Вступ

Одним із найважливіших спеціальних прийомів досліджень в економічній
теорії є метод наукової абстракції. Він полягає у видiленнi найбільш
суттєвих сторін процесу, що вивчається, абстрагуванні від усього
другорядного, випадкового. Спочатку дається загальна характеристика
явища, визначаються притаманні йому суперечності, а потім розглядаються
конкретні вияви цього явища. Таким чином найбільш загальна (найпростіша)
економічна форма розгортається в цілісну систему економічних відносин
вiдповiдно до власної внутрішньої логіки останньої. Те, від чого на
початковому етапі необхідно було абстрагуватися з метою виявлення більш
глибоких суттєвих відносин, тепер, навпаки, підлягає роз’ясненню. В
результаті конкретне постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а
цілісною панорамою суспільного життя.

Особливістю теоретико-економічного дослідження е те, що при вивченні
економічних процесів не можна користуватися конкретними прийомами i
засобами, які широко застосовуються, наприклад, у природничих науках.
Будь-яка абстракція, як відомо, завжди бідніша за конкретне явище. Вона
вiдображує об’єктивну реальність не так, як живе споглядання, а проникає
всередину її, йдучи від явища до суті; на практиці застосування методу
абстракції може призвести до помилки. Це пояснюється відривом
абстрактних понять від дійсності, що проявляється у розриві якісної i
кількісної сторін економічних процесів, абсолютизації окремих явищ
економічного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами діалектичної, але не
формальної, логіки охоплює й інші методи пізнання виробничих відносин,
зокрема аналіз i синтез. У процесі аналізу предмет дослідження
розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного.
Так, визначаючи економічні закони тієї чи іншої системи, в складному
господарському організмі виділяють складові його, з’ясовують роль i
значення кожного окремого елемента, їх зв’язки в єдиному, але складному
господарському механізмі. Це важливо для подальшого теоретичного
обгрунтування всіх тихнул особливостей предмета дослідження, від яких
абстрагуються спочатку. Внаслідок такого аналізу користуються найбільш
загальними абстракціями, придатними для вивчення досліджуваного об’єкта.

У процесі синтезу дослiджується економічне явище у взаємозв’язку i
взаємодії його складових частин. Мислення тут іде від абстрактного до
конкретного, від розумiння суті відносин до прояву їх у конкретній
ситуації. Аналіз сприяє розкриттю істотного в явищі, а синтез завершує
розкриття суті, дає можливість показати, в яких формах це притаманне
економічній дійсності.

Отже, аналіз i синтез є двома нерозривними чинниками процесу наукового
пізнання дійсності, використання яких сприяє виявленню
причинно-наслідкових зв’язків окремих явищ.

Наукове пізнання суспільних процесів i систем передбачає також
використання методу поєднання логічного й історичного підходів до
вивчення економічної теорії.

Логічний взаємозв’язок усіх компонентів суспільства як цілісного
організму відбиває історичний процес виникнення й становлення певної
системи. Поєднання логічного й історичного в економічній теорії
допомагає вiдкриттю якісно нових форм дії економічних законів i
знаходженню нового змісту в економічних категоріях. В обох випадках слід
виявити якісні зрушення, що мають місце на певному етапі розвитку
економічної системи, а також обгрунтувати, яким чином виникнення нових
відносин детермінує появу якісно нових форм вияву економічних законів.

Отже, логічний метод дослідження є історичним методом, звільненим від
історичної форми i випадковостей історичного процесу, адже відповідь на
одне й те саме запитання в епоху первісного нагромадження капіталу i в
сучасному розвинутому суспільстві буде різною.

1. Поняття обстракції або абстрагування

Абстрагування або абстракція (лат. — відвертання) — це процес уявного
відділення окремих або загальних властивостей, ознак і відношень від
конкретного предмета, що цікавлять людину у даний час, а також уявного
відвертання їх від множини усіх інших ознак. Аристотель розглядав
абстрагування як процес, в результаті якого відкидається усе часткове,
випадкове, другорядне і відділяється загальне. Термін «абстрагування»
або «абстракція» у сучасній логіці вживають у таких значеннях: як метод
буденного та наукового пізнання, як алгоритм або наказ процедури
відвертання, тобто правила абстрагування, як побудова в науці
абстрактних об’єктів. Сутність методу абстрагування полягає у
дослідженні реальних предметів, явищ, процесів, ви членуванні в них
різноманітних властивостей, ознак, якостей, в уявному відвертанні їх та
фіксуванні за допомогою слів і словосполучень природної мови. Термін
«абстрагування» вживають у значеннях: процесу пізнання, як результат
цього процесу.

Абстрагування як процес — це дослідження, вивчення предметів і явищ з
метою виявлення їх специфічних характеристик, а абстракція як результат
— це певне знання у формі понять, категорій, суджень, ідей, законів,
теорій. Приклади абстрагування:

а) логіка як наука абстрагується від індивідуальних особливостей

мислення конкретної людини і вивчає інваріанти мислення, тобто те
загальне, що притаманне всім суб’єктам мислення, а саме — структуру
мислення і закони, яким підпорядковується їх мислення;

б) юрист, мислення якого регламентується нормами права, абстрагується
від різноманітних проявів суспільних відношень і вивчає, насамперед,
право відношення, тобто такі відношення, які регулюються і
санкціонуються правом.

Приклади абстракцій як результату пізнавального процесу: «право»,
«держава», «норма права», «право відношення», «правопорядок»,
«законність», «правопорушення», «злочин», «злочинність» і т. д.

Метод абстрагування.

Дав можливість досліджувати державно-правові інститути відокремлюючись
від особливостей умов їх існування.

Статистичний. Визначає кількісні зміни в державно-правових інститутах.

Соціологічний. Дав можливість визначити відношення населення до
державно-правових рішень шляхом опитування та анкетування.

2. Сутність методології

Кожна наука спирається на сукупність методів дослідження, тобто має свою
методологію. Для того щоб одержати нові знання, треба свідомо
застосовувати науково обгрунтованi методи. Це важлива умова розвитку
всіх наук, у тому числі економічної теорії.

Не так давно всезагальним методом наукового пізнання для всіх наук —
природничих i суспільних — був метод матеріалістичної діалектики,
сутність якого полягає в пізнанні економічних явищ i процесів у їхньому
загальному зв’язку i взаємозалежності, в станi безперервного розвитку,
коли накопичення кількісних змін призводить до зміни якісного стану.
Джерелом розвитку є єдність i боротьба протилежностей. Необхідність
використання методу матеріалістичної діалектики не втрачає сили i
сьогодні. Проте слід ураховувати, що метод матеріалістичної діалектики
не вичерпує змісту методології економічної теорії. Виникає необхідність
використання загальнонаукових методів дослідження, які будуть розглянуті
у подальшому викладі.

Досвід показує, що треба враховувати такі особливості сучасної
багатогранної методології економічної теорії.

1. Це насамперед цільова спрямованість методології. Вона означає
підпорядкування всіх досліджень задоволенню потреб людини, забезпеченню
соціальної справедливості в умовах соціальне орієнтованої економіки та
існування громадянського суспільства.

2. У процесі дослідження цільова спрямованість методології досягається
за допомогою відповідних засобів її забезпечення через визначення
провідного орієнтира. I таким орієнтиром господарювання мають бути
зростання виробництва при мінімальних витратах живої та уречевленої
праці на одиницю продукції, досягнення високих кінцевих господарських
результатів.

3. Перетворення методології на способи докорінних перетворень i
практичних дій засноване на свідомому використанні економічних законів у
сфері господарської діяльності.

4. У структурі методології розширюється застосування економічних
експериментів i наукового прогнозування.

5. Методологія передбачає творчий підхід до дослідження, усунення
канонізації окремих поглядів, допущення плюралізму думок, боротьбу проти
догматизму.

6. Методологія має враховувати поєднання державного управлiння з
саморозвитком підприємств, з наданням переваг економічним методам
управлiння.

7. Методологія спирається на єдність політичного i господарського
підходів до розв’язання економічних завдань.

У економічній теорії надзвичайно важливе значення має метод наукової
абстракції як метод поглибленого пізнання дійсності, заснований на
очищенні інформативного матеріалу від випадкового,

неістотного i видiлення в ньому стійкого, типового. Результатами
застосування методу наукової абстракції, його продуктом є теоретичні
абстракції, наукові поняття, категорії, економічні закони.

Важлива роль у розвитку економічної теорії належить системному підходу.
Ринкова економіка являє собою певну цілісність, в якій виявляється
взаємозв’язок елементів, компонентів, що входять до її складу. При цьому
цілісність визначається не тільки складом властивих їй елементів, а й
різними зв’язками між ними.

Системний підхід у економічній теорії означає вивчення внутрішніх
структурно-функціональних, причинно-наслідкових, ієрархічних, прямих i
зворотних зв’язків. Саме пізнання цих зв’язків дає змогу виявити складні
процеси розвитку виробничих відносин, з’ясувати природу багатьох
економічних процесів i явищ.

У економічних дослідженнях широко використовують метод аналізу i
синтезу. Аналіз являє собою процес розумового або фактичного розкладання
цілого на складові частини, а синтез — поєднання різних елементів,
сторін предмета в єдине ціле.

Аналіз дає можливість вивчити окремі сторони об’єкта, зробити ряд
наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх-
призводить до виявлення більш глибокої сутності цілого.

Системний підхід неможливий без органічної єдності аналізу i синтезу.

Однією з важливих проблем методології економічної теорії є поєднання
кількісного i якісного аналізу. Його використання дає теоретичне
пiдгрунтя для визначення нового підходу до темпів i пропорцій розвитку
господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку
економіки.

Поєднання кількісного i якісного аналізу здійснюється за допомогою
математичних i статистичних методів.Принцип єдності якісного i
кількісного аналізу передбачає чітке виявлення якісної визначеності
процесу i видiлення тихнул сторін, елементів, які піддаються кількісному
виміру; вивчення динаміки процесу; виявлення факторів, що впливають на
зв’язки елементів у цій системі.

Розвиток економічної теорії пов’язаний з сходженням від абстрактного до
конкретного. Цей процес є рухом від простіших форм безпосереднього буття
системи до її сутності; діалектичне розгортання сутності в
багатоманітність форм її руху i зовнішнього вияву; генетичний процес
формування економічної системи.

У економічних дослідженнях широко використовують метод логічного та
історичного підходу. Логічний метод тісно пов’язаний з історичним
методом тим, що він звільняє оцінку історичного розвитку від
випадковостей, зигзагів, які не є властивими цьому процесові. Як
правило, логічний метод дослідження прийнятний для розгляду більш зрілих
економічних відносин. При цьому логічний аналіз не обмежується чисто
абстрактним викладом. Одержані висновки зіставляють з фактами,
конкретною економічною дійсністю.

Для визначення схожості та відмінності господарських явищ використовують
метод порiвнянь.Необхідність порiвняння як загальнонаукового методу
зумовлена тим, щов економічному житті ніщо не може бути оцінено само по
собі. Будь-яке явище пізнається у порівнянні. Для того щоб пізнати
невідоме, оцінювати його, потрібний критерій, яким, як правило, є вже
відоме, раніше пізнане.

Способи порiвнянь різноманітні: порiвняння ознак, властивостей,
статистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів у
різних умовах тощо.

Широко застосовують в економічних дослідженнях i такі загальнонауковi
методи, як індукція i дедукція.Індукція являє собою рух думки від
одиничного до всезагаль-ного, від знання меншого ступеня спільності до
знання більшого її ступеня.

Дедукція — рух думки від всезагального до одиничного. З цих визначень
бачимо, що теоретичним грунтом для виникнення та існування індукції й
дедукції є діалектичний зв’язок одиничного, особливого i всезагального.

аналогії означає перенесення властивості (сукупності властивостей)
одного явища на інше. Зрозуміло, заздалегідь мають бути визначені ще й
інші схожі ознаки, які дають можливість застосувати аналогію, встановити
необхідні зв’язки i відхилення між ознаками явищ, що існують у реальній
дійсності. У певному значенні аналогія є різновидом порiвняння, оскільки
вона спрямована на вивчення схожості та відмінності явищ.

У багатьох випадках висновки за аналогією не можуть бути доказом, але
вони мають силу припущення i дають підстави для висунення
гіпотез.Гіпотеза — це науково обгрунтоване припущення про можливі
зв’язки, відносини, причини явищ.

Економічні дослідження, як правило, здійснюються не наздогад, а
цілеспрямовано, виходячи переважно з потреб практики. Якщо зміст явища,
яке вивчається, невідомий, а фактів для з’ясування немає або
недостатньо, дослідник змушений обмежитися припущеннями. Однак це ще не
наукова гіпотеза, а лише певний ступінь на шляху до неї.

Для постановки гіпотези мають бути достовірні факти. Проте обсяг i
рівень цих фактів ще не дозволяють перетворити теоретичне припущення на
повноцінну теорію. Тому висновок про можливі гіпотетичні зв’язки,
причини ще не набуває повної достовірності. Вона потребує достатніх
доказів, практичних пiдтверджень.

Важливість гіпотези полягає в тому, що вона є засобом розв’язання
суперечностей між новими фактами i теоретичними поглядами, які вже
застаріли.Використання гіпотези має важливе значення для розвитку
економічної теорії. Гіпотеза ставить проблеми, які сприяють більш
ефективному веденню наукових пошуків. Вона дає можливість перевірити всі
можливі шляхи дослідження i обрати найбільш правильні та науково
обгрунтованi.

Важлива роль належить експерименту, в якому особливе місце вiдводиться
економічним реформам, що здійснюються на переломних етапах економічного
розвитку, в період криз i стабілізації економіки. Це вимагає ретельної
підготовки, розрахунку, обгрунтування.

3. Загальнонауковi методи

Багатовимiрнiсть економічних явищ та процесів вимагає адекватних методів
їх пізнання. Поняття методу походить від грецьк. теiогiоа — шлях до
чого-небудь. В сучасній загальній економічній теорії визначились два
основні напрями: вивчення вартості i додаткової вартості та вивчення
ефективності виробництва. Поєднання цих двох не альтернативних, а
взаємодоповнюючих <русел> єдиної економічної науки особливо актуальним є
сьогодні, коли необхідно, по-перше, встановити основні джерела кризового
стану української економіки i, по-друге, виробити та практично
реалізувати стратегію трансформації виробничих відносин.

Для пізнання соціально-економічних процесів використовують як
загальнонауковi, так i спеціальні для економічної теорії методи.

Фундаментальним принципом пізнання соціально-економічних явищ та
процесів є пояснення їх через внутрiш-. ні суперечності.
Полiтекономiчний аспект відкриває в пiзнаванiй суперечності такі її
властивості, як тотожність, відмінність, власне суперечність i конфлікт.

Серед загальнонаукових методів пізнання соціально-економічних процесів
чільне місце належить структурно-функціональному методу, що передбачає
розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов’язковим
аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна
встановити склад сучасних продуктивних сил України або інших країн,
простежити зміни, що в них відбуваються, визначити місце i роль кожного
елемента цих продуктивних сил. Ці останні є системним об’єктом зі
зв’язками відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають
узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи i місце елемента
в рамках системи; б) с у бординацiйним й, які вказують на супідрядний
зв’язок елементів у системному об’єкті; в) генетичним й, які показують
зв’язок елемента з історією розвитку системи.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні ознаки, що
зберігаються за об’єктами дослідження незалежно від характеру їхньої
трансформації.Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні
елементи системи взаємозв’язані. Система у цілому може мати ознаки,
відмінні від ознак її частин. Далі, одна й та сама дія може спричинити
різний вплив на систему в цілому i на окремі її частини, проте дія на
які-небудь частини системи впливає i на систему в цілому. Нарештi, зміна
системи не є адекватною сумі змін її частин.

Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та
управлiння. Щодо останнього, то можна виявити наявність чи відсутність
центрального регулюючого органу, ступінь та засоби його впливу на
систему (пряме управлiння, непрямі важелі впливу), рівень централізації
i децентралізації господарської діяльності у динаміці. Після
структурного аналізу досліджуваних систем необхідно розробити концепції
розвитку системи на основі вивчення її структури, тобто виявити
<чутливі> точки, через використання яких можна управляти системою.

Одним із засобів пізнання соціально-економічних процесів є органічне
поєднання якісного й кількісного аналізу та визначення на цій основі
математичних методів в економічних дослідженнях. Ними користуються різні
економічні школи (неокейнсiанська, монетаристська, неоліберальна та
iн.).

Кількісні характеристики є невід’ємною частиною будь-якого економічного
дослідження. Так, один з класиків політичної економії та теорії вартості
У. Петтi назвав одну із своїх перших політико-економічних праць
<Політичною арифметикою>, де зазначав, що викладати думки можна не
тільки словесне, але й <мовою чисел, терезів i мір> *. Засновники
математичного напряму в політекономії XIX ст. У. Джевонс i Л. Вальрас,
застосувавши абстрактні математичні моделі, відійшли від трудової
вартості.Учені-економісти завжди обгрунтовували свої висновки за
допомогою точного кількісного аналізу.

Наприклад, можна вміти аналізувати кількісні величини (розрізняти
тенденцію, закономірність i закон, виходячи з періодичності повторення
тихнул чи інших емпіричних випадків у тому чи іншому
соціально-економічному явищі) i, таким чином, проникати в суть відносин
між людьми. Якщо певне явище відбувається певну кількість разів, воно є
закономірним i може бути вираженим математичною формулою.

Необхідність володiння прийомами математичного аналізу зумовлена
розвитком об’єкта дослідження — багатовимірного світу економіки. Процес
виявлення тенденцій економічного розвитку веде до широкого впровадження
математичних прийомів (з відповідними формулами рiвнянь, нерівностей,
функцій, інтегралів тощо).

За давніх часів дрібний товаровиробник, можливо, здійснював усі
економічні розрахунки за допомогою елементарної арифметики, виступаючи
одночасно i як постачальник, i як технолог, i, зрештою, як фiнан-сист.
Сьогодні подібний підхід приречений на неуспіх.

Ще в 1937 р. майбутній Нобелiвський лауреат Р. Коуз в одній із своїх
статей про теорію фірми окреслив межу, що відділяє внутрішнє середовище
підприємства від зовнішнього ринкового середовища. Суб’єкт
господарювання, за його гіпотезою, має вибір: оплатити витрати
господарських операцій, вступаючи у

* Петти У. Зкономические и статистические работы.-М., 1940,- С. 156.

відносини з контрагентами, чи здійснювати аналогічні операції всередині
самої фірми під контролем власника чи менеджера, шукаючи більш
ефективний i дешевий варіант. Цей вибір (між управлiнням усередині фірми
i економією на управлiннi, але з ринковими витратами), на думку Р.
Коуза, визначає розміри підприємства.

Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, зростання масштабів
виробництва, розширення міжгалузевих i територіальних зв’язків
зумовлюють технолого-економiч-ні розрахунки, які часто виходять за межі
елементарної математики. Глибокі математичні знання стають необхідними
не лише для практиків, а й для теоретиків економіки, оскільки без них
уже неможливо простежити взаємозв’язки суспільного виробництва.

Широке запровадження математики в економічну та інші науки почалося ще в
XIX ст. За цей час виявились також i негативні моменти, пов’язані зі
спробами <математизувати> практично все. Дискусія про місце i роль
математики в економічних дослідженнях то затихає, то розгортається з
новою силою. Всі ми є свідками швидкого розвитку й удосконалення
технічних засобів здійснення найскладніших математичних розрахунків,
збирання та обробки величезних потокiв інформації на ЕОМ. Комп’ютерна
грамотність є сьогодні елементарною потребою. Це створює сприятливі
умови для широкого впровадженя математичних методів як у практичне
управлiння економічними процесами, так i в теоретичне осмислення їх.

Застосування математичних методів, на нашу думку, не повинно зводити
складне економічне життя виключно до кількісних залежностей, аналізу та
розробки моделей оптимізації їх. Оскільки економічні відносини i закони
мають кількісну визначеність, то математичні методи сприятимуть пізнанню
та викладу економічної теорії. Разом з тим вони обов’язково повинні
доповнюватись якісним аналізом. Знеособлені формули, графіки, матриці
тощо навряд чи допоможуть виявити сутність тихнул чи інших
соціально-економічних процесів. I навпаки, органічне поєднання
структурно-функціонального підходу та математичних методів створює умови
для ефективного наукового спілкування представників різних шкіл та
напрямів економічної теорії.

Висновок

Історія людського суспільства підтверджує, що виникнення i розвиток
будь-якої науки пов’язані з практичною діяльністю людей. Зв’язок науки
із суспільною практикою передбачає інтенсивність обміну діяльністю i
результатами між науковцями i працівниками інших галузей народного
господарства. Отже, економічна теорія не може обмежитись використанням
лише тихнул методів дослідження, про які йшлося вище. Як фундаментальна
наука, економічна теорія визначає перспективи (враховуючи довгострокові)
для суспільної практики.

Розглянемо місце i роль соціально-економічного експерименту, який
належить до спеціальних методів дослідження економічних явищ. Зауважимо,
що йдеться про виважений, з попереднім вивченням історичного досвіду,
соціально-економічний експеримент. Абстракція в даному випадку є досить
умовною, i з повним правом можна стверджувати, що немає нічого більш
практичного, ніж витончена теорія. Складність полягає в тому, що
практичні рекомендації щодо проведення соціально-економічного
експерименту вiдрiзняються від конкретних прикладних розробок. Отже,
стосовно перших дуже важливим є суспільне розумiння їх необхідності та
корисності. Соціально-економічний експеримент треба розглядати не тільки
як засіб пізнання реальної дійсності, а й як такий, що сприймає
конкретний суб’єкт.

Соціально-економічний експеримент як прийом пізнання не може
претендувати на універсальність: суперечки про характер
соціально-економічного експерименту, навіть якщо він реалiзується на
локальних територіях (проблеми програмування розвитку окремих галузей
народного господарства, налагодження нових виробничих зв’язків,
соціальний захист населення тощо), не можуть бути вiльними від впливу
моральних, ідеологічних чи політичних чинників. Ціннісні судження про
результативність соціально-економічного експерименту в той же час не
можуть бути відокремленими від об’єктивного економічного дослідження.
Вони неминуче переплітаються. Із розвитком продуктивних сил,
нагромадженням знань, набуттям прийомів i знань з технології аналізу
економічних явищ та їх взаємозв’язків за допомогою сучасної комп’ютерної
техніки роль соціально-еко-номiчного експерименту в економічній теорії
зростає.

Провідним в економічній теорії залишається теоретичний аналіз виробничих
відносин, розкриття змісту законів i категорій економіки. Одночасно
зростає значення кількісних методів, зокрема статистичних. Практична
діяльність людей в економічній сфері зумовлює управлінський аспект,
якого неминуче набуває економічна теорія. Саме цей аспект економiчнбї
теорії стимулює вивчення статистичних показників, що характеризують
економіку на різних її рівнях. Статистичні матеріали доцільно групувати
за тематичними проблемами. Аналіз їх може віддзеркалювати, наприклад,
реальні суперечності між певними соціальними групами населення, різними
політичними течіями тощо.

Загальні перспективи економічної реформи, комплексність підходів до
становлення ринкових відносин, охоплення проблем народного господарства
в цілому та його окремих галузей, послідовність та швидкість
роздержавлення власності, економічний механізм становлення ринкових
інфраструктур.

Використана література:

Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки.

Підручник: Золоті ворота, 1998.

Хоменко І.В. Логіка – юристам:

Четверта хвиля, 1998.

Тофтул М.Г. Логік: Академія, 1999.

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва:
Владос, 2001.

PAGE

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *