РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ: ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА СТЕЛЬМАХА
“Мене все життя ваблять і хвилюють зорі –
їхня довершена і завжди нова краса і
таємнича мінливість, і дивовижні розповіді
про них. Та й перші спогади мого дитинства
починаються з зірок.”
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912 року в селі
Дяківцях Літинського району на Вінничині в незаможній родині. Його дід
Дем’ян був невільником пана Кочубея, котрий володів подільською землею.
Надзвичайно обдарований і працьовитий він здобув собі славу великого
умільця. Якось пан
замовив майстрові виготовити дві фігури апостолів – Петра й Павла.
Дем’ян вистругав з дерева двох могутніх молодих бороданів. Глянувши на
них, відразу можна було сказати, що їм приємно було тримати в руках не
тільки книгу, а й
ключі від раю. Фігури поставили перед входом до маєтку. Коли про це
довідали
ся люди, то приходили подивитися на святих. І відразу пізнавали в них
двох красивих дідів з рідного села. Тому й ходили туди не один раз, щоб
надивитись на них. Та пан не заплатив майстрові і тоді ображений Дем’ян
повантажив апостолів на віз, у власному обійсті порізав їх на дрова,
хоча й жаль було надзвичайно своєї праці. Так же старався – усю душу в
них вклав.
Дем’ян Стельмах втілював у собі найкращі риси українського народу:
мудрість, багатогранну обдарованість, винахідливість, працелюбність,
волелюбність, доброзичливість, щедрість, закоханість у красне слово і
пісню.
Дем’ян завжди з охотою підтримував інтерес онука до природи завжди
дбав, щоб у малого зростала шаноба до праці на землі, завжди
дотримувався даного слова. Онук слухав уважно і особливо радів, коли
дідусь викривляючи великі напатлані брови, обіцяв зробити малому
вітряка, на вершечку якого розправить крила й гордо підніме голову
молодий лебідь.
А що вже говорити про Миахйликову бабусю! Скільки її руки ділечка
переробили. Кревно уболівали за деревами в саду, розмовляла з ними
наодинці, як з близькими рідними; хлопчикові іноді здавалося, що
старенька молиться за кожну вишеньку, яблуню, грушу, сливу.
Батько письменника – Панас Дем’янович – в період
російсько-японської війни був нагороджений Георгієвським хрестом за
проявлений героїзм.
Спливе за водою більше ніж півстоліття; виступаючи в березні 1962
року в Одеському університеті, Михайло Панасович скаже:
“Я не соромлюсь а горджусь тим що в мене прості трудівники землі
виступають мислителями, бо той, хто щодня встає раніше сонця, працює під
сонцем, біля жита-пшениці і меду і нас годує своїм добрим хлібом, не
може не бути філософом. Зокрема таким філософом був в мій батько”.
Про мати свою Михайло Панасович не переставав повторювати, що все
Краще в нього – від неньки Трепетна любов до природи, до праці,
уважність, гостинність, щедрість. “Що їй думалось тоді, моїй сільській
босоногій Ярославні , перед людяністю, скромністю, і мудрістю якої я й
досі схиляю свою, вже посивілу, голову. Не наю, як би склалась моя доля,
коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати. Я й досі чую
на своєму чолі, біля свого серця спокій і тепло її позазілюваних.
Потрісканих рук.”
Михайло Стельмах дійсно народився в селі Дяківці на Віннічині. Але
до восьми років мешкав в Одесі на Херсонській вулиці. У двадцяті роки
Стельмахи виїхали з Одеси.
Чарівна природа рідного Прибужжя і невмируща народна пісня найбільше
запали в серце вразливого хлопчика, сколихнули його найніжніші струни.
Михайлик самотужки навчився читати і писати. Вже тоді хлопчик
збагнув, що книжка – неоцінений скарб, і вся його дитяча винахідливість
була спрямована на те, щоб здобути книжку, познайомитися з чародійним
друкованим словом.
В 1921 році хлопчик пішок до школи. Його відразу взяли в другий
клас. Жити і вчитися було важко. Йшла громадянська війна. У Стельмахів
на свю родину були одні чоботи. І Панас Дем’янович у зимову хвищу мусив
носити Михайлика до школи на руках.
По закніченні початкової сільської школи Стельмах вступає в школу
колгоспної молоді. В 1928 році він очолює в Дякійвському колгоспі
бригаду з колишніх наймитів. Від світанку до вечора він працює в полі, а
потім допізна засиджується над книжками – студіює агрономію. Проте все
владнішим стає бажання бути вчителем. Спершу Михайло навчається в
Вінницькому педагогічному технікумі потім в педагогічному інституті.
Через те, що батько був нагороджений Георгієвським хрестом,
Стельмаха виключили з комсомолу. Але справедливість була відновлена в
1933 бідняцький син перший в Дяківцях закінчив Вінницький педагогічний
інститут.
Дві зими Стельмах учителював в школах рідного Поділля. Перші поезії
надрукував в 1936 році.
В 1941 році вийшла в світ перша збірка поезій “Добрий ранок.”
Другу світову війну рядовий Михайло Стельмах зустрів під Полоцьком
на білоруській землі. Все пережите у дні війни через багато років
відтворить він у романах “Правда і кривда” та “Дума про тебе”.
Після поранення від був визнаний непридатним до служби в армії. Та
Михайло Панасович повертається на фронт кореспондентом газети “За честь
Батьківщини”. Біля Рави-Руської, на Львівщині, знову тяжке поранення…
У Воронежі та Уфі в 1942 році виходять дві Стельмахові збірочки
фронтових поезій – “Провесінь” і “За ясні зорі” (за редакцією Максима
Рильського) , а в 1944 році у Москві в перекладі російською мовою збірка
“Украине вольной жить”. У 1944 році побачила світ його збірка оповідань
“Березовий сік (за редакцією Юрія Яновського).
З кінця 1945 року Михайло Стельмах працює як фольклорист на посаді
наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та
етнології Академій наук. В 1951 році побачив світ роман-хроніка “Велика
рідня”.
В 1961 році публікується роман Коломийське медичне училище імені
Івана Франка
Стельмаха “Правда і кривда (Марко Безсмертний)”, “Дума про тебе”
з’явилася друком в 1969 році, дев’ятьма роками пізніше – “Чотири
броди”.
Стельмах успішно працює в жанрі повісті. Перед усім це “Над
Черемошем” (1952) та автобіографічна дилогія “Гуси-лебеді летять…”(1964)
У драматургію Михайло Панасович прийшов від поезії і прози. Перший
його драматичний твір – лірична комедія “Золота метелиця” (1955) про
працю вчених і колгоспників.
В 1959 року Стельмах за романом “Кров людська не водиця” створює
одноіменну драму. Прозові твори “Правда і кривда” “Дума про тебе” стали
основою драматичних творів з одноіменною назвою.
“Зачарований вітряк” (1967), “На Івана Купала” (1966), “Кум королю”
(1967) Повісті “Над Черемошем” та “Гуси-лебеді летять…” екранізовано
Михайло Панасович Стельмах обирався депутатом Верховної Ради
колишнього СРСР. Письменник нагороджений багатьма орденами і медалями. У
1978 році його обрано академіком Академії наук України. Він лауреат
кількох
Державних премій.
27 вересня 1983 року перестало битися серце Михайла Панасовича.
Одержуючи диплом лауреата найвищої премії Стельмах схвильовано
говорив:
“Стою перед вами, зачарований людською красою, і красою вечірніх
дівочих пісень, і красою сонця у небі, і красою матері з дитиною, і
красою своєї матері-землі, і красою діянь і звершень мого безсмертного
народу”
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
