Юрій Федькович – як лірик
“Федькович – се талант переважно ліричний, – писав І. Франко, – всі
його повісті, всі найкращі його поезії, навіяні теплими, індивідуальними
чуттями самого автора так і здається, що автор співає і розказує всюди
проте, що сам бачив, сам найглибшими нервами душі прочув. І в тім іменно
лежить чаруюча сила його поезії, в тім лежить її запорука її живучості,
доки живе наша мова. Федькович вложив в свою поезію найкращу частину
“свої душі”, а така поезія не вмирає, не пропадає…”
ці слова були сказані в 1886 р. з нагоди 25-річчя літературної
діяльності письменника, але вони й досі не втратили своєї значущості. І
сьогодні живе краща частина творчої спадщини Юрія Федьковича –
талановитого, оригінального поета і прозаїка, який до Івана Франка був
на західноукраїнських землях найвидатнішим письменником.
Юрій Федькович започаткував розвиток реалістичної української культури
на Буковині, став виразником дім і прагнень трудового народу, свідомо
поставив своє слово на сторожі “маленьких отих рабів німих”.
Народився Ю.Федькович 8 серпня 1834року в селі Сторожинець Путилів
(тепер с. Путила Чернівецької області), у гірській частині буковинського
краю, що й називають Гуцульщиною.
На формування характеру і світогляду майбутнього письменника впливали
родинне середовище, народна творчість, тогочасна дійсність.
На все життя Федькович зберіг найніжніші почуття до своєї
матері-трудівниці та старшої сестри. великою життєвою і естетичною
школою стала для нього народна творчість. Соціальні контрасти оточуючої
дійсності розкрилися перед ним своїми непривабливими рисами уже в молоді
роки. Ця дійсність все більше гнітила його, полишала у чуйнім серці все
нові і нові карби, спонукала до роздумів над власною і народною долею й
, зрештою, заставила стати на боротьбу проти зла та неправдивості,
утверджуваних тогочасним соціально-політичним уставом.
Початкову освіту Федькович здобув в селі Киселиця, у приватного вчителя.
Після цього два роки навчався у так званій нижчій школі в Чернівцях. У
“Молдавський період” життя у нього було пробуджується потяг до глибших
знань, до самоосвіти, до поетичної творчості.
Згодом, 1852р., Федькович приїжджає до Чернівців і того ж року вступає
на військову службу, якій віддав 10 років молодого життя. Десятирічна
служба у війську – найтяжчий період у його житті. Повернувшись разом зі
своєю частиною до Чернівців, Федькович налагоджує контакти з кількома
українськими і німецькими літераторами.
Тут, у Чернівцях, 18621р., вперше публічно зазвучав поетичний голос Юрія
Федьковича. У полемічній брошурі “Слово на слово до редактора “Слова”
спрямований проти львівської редакційної газети “Слово”.
У 1862 році у Львові виходить перша збірка “Поезій Йосифа Федьковича”.
Вони засвідчили, що в українську літературу прийшов талановитий,
самобутній поет – демократ, який ставши продовжувачем традицій Шевченка,
започаткував на Буковині літературу народного мовлення.
Літературна і громадсько-культурна діяльність Федьковича походила
спочатку в рідному селі Сторожинець-Путилів, де він оселився після
закінчення військової служби, згодом у Львові, де поет жив у 1872-43рр.,
а пізніше – в Чернівцях. Умови для праці були важкі, за свої волелюбні
погляди, поет зазнав переслідувань наприкінці життєвого шляху
Федьковича, підбадьорившись пожвавленням громадського і культурного
життя у краї, активізував свою діяльність, виявом чого була поява в
Чернівцях газети “Буковина”, що виходила українською мовою. Протягом
трьох років поет редагував цю газету, сприяючи на Буковині прогресивних
поглядів, передової української і російської літератур, пропагуючи ідеї
єдності усього народу, роз‘єднаного тоді кордоном двох країн.
На посту редактора газети “Буковина ” Ю.Федькович і помер 11 січня на 54
році життя.
Творчість Федьковича досить широка за обсягом, але на рівноцінна за
своїм ідейно-художнім змістом.
До випуску Федьковича на Буковині народною мовою ніхто не писав.
Творчість таких “поетів”, як Гаврило Ародам, Василь Ферлеєвич та інші
була далека від реального життя.
“Творчість Федьковича у її вершинних проявах є цінним надбанням
прогресивної української літератури. Вона має значний вплив, – як казав
Рильський, – на утвердження і розвиток реалізму й народні в літературі
на західноукраїнських землях, вселяла в серці буковинців та галичан
почуття братерської єдності і спільності з Наддніпрянської Україною.
Письменник, як справжній патріот свого народу, не поділяв
сепаратистських ідей буржуазних націоналістів про відмежування Галичини,
Буковини й Закарпаття від єдинокровних братів з Дніпра”.
Мрії поета збулися у наш прекрасний неповторний час. Воз‘єднавшись в
єдиній, нерозривній братерській сім‘ї український селянський народ, як і
всі українські люди з вдячністю згадує ім‘я письменника-демократа, який
крізь все життя проніс любов до скривджених і знедолених у темну ніч
поневолення рідного краю плекав надії на світлий день визволення.
ЛІТЕРАТУРА:
Юрій Федькович
“Вибрані твори” Ужгород, Видавництво “Карпати”, 1978 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
