Уляна Кравченко як дитяча письменниця (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

Уляна Кравченко

як дитяча письменниця

Народилася Уляна Кравченко 18 квітня 1860р. в м.Миколаєві на Львівщині в
родині урядовця.

Уляна Кравченко – це літературний псевдонім. Її справжнє ім’я було Юлія
Шнайдер. Вона походила з німецької сім’ї, котра переїхала до Галичини з
першою хвилею австрійських чиновників. Юлія навернулася на українство ще
підлітком, коли жила у провінційному містечку Миколаєві, у будинку, де
колись виростав український поет Микола Устиянович. Тут вона вперше
закохалася, у французького інженера-соціаліста, який, між іншим,
оповідав їй про Паризьку комуну. Її найбільшою любов’ю був, однак, Іван
Франко. З ним вона познайомилася на початку 1880-х років, і він
впровадив її в українську літературу. Лише випадкові обставини
перешкодили тому, щоб вони стали чоловіком і дружиною.

Після закінчення учительської семінарії учителювала в сільських
Галичини.

Перші її вірші надрукував 1883 році в журналі „Зоря” І.Франко. Перша
збірка поетеси „Prima vera” вийшла 1885 р.

Уляна Кравченко (Юлія Юліївна Шнайдер) відома українському читачеві
своїми поезіями для молоді. Виколисана природою рідного Миколаєва
поетеса передала в своїх віршах усе найцінніше, що дало їй дитинство:
любов до людей, до рідного краю, природи, добрих справ.

До сьогодні в місті зберігся будинок тодішнього бургомістра Леонтія
Устияновича, в якому зростала Уляна Кравченко. Саме тут вона не раз чула
вірші у виконанні молодого Миколи Устияновича, ще одного визначного
миколаївчанина, представника львівської романтичної школи, ядром якої
була прославлена “Руська трійця”.

Однак вирішальний вплив на формування літературного таланту поетеси мало
її спілкування з Іваном Франком.

Юлія Шнайдер перебувала під сильним Франковим впливом, згадувала про
свій досвід сільської учительки на Дрогобиччині у 1890-х роках:

„Мої учні знали про те, що Мирон – це Іван Франко, наш народний поет.
Знали, що він син селянина-хлібороба із близького від Сільця села
Нагуєвичі, що саме в цьому 1898 році припадає ювілей – чверть століття
літературної його праці. Оповідала їм про важке життя Франка. Він у поті
чола працює, пише повісті і поеми для дорослих і дітвори. Він відчуває
цілою душею горе поневоленого народу, нужду пролетарів та бажає їх усіх,
гноблених і голодних, своїм сильним, палким словом з’єднати до боротьби
за рівні людські права.

Мої учні бачили в моїй кімнаті світлину нашого дорогого письменника.
Вони чули від мене, що Франко убого одягається та носить селянську
вишивану сорочку і були би ми його навіть серед юрби пізнали.

Раз, коли в часі перерви учні гуляли на шкільному обійсті, переходив
попри тин тутешній газда Червінський. Мужчина у розцвіті сил, середнього
росту, обличчя його бліде та суворе, очі сині, чоло високе, чуприна
ясна, буйна. Я моїм учням сказала: „Газда Червінський подібний до Івана
Франка. Він як рідний його брат”.

Часто стрічала я на селах Підгір’я людей, схожих на Франка, неначеб
двійняків його. Це той сам тип – а він найясніша еманація цієї землі.

І тут між моїми учнями був замітний хлопчик Івась. Коли дивилась я на
нього, гадала: так, певно, виглядав малий Мирон. Бліде личко, сині
світлі очі, виїмкове високе чоло, буйна і кучерява чуприна – це була
того зверхня схожість; велика відживність на все, що гарне і величаве –
це схожість психічна”[71].

Восени 1883 року Омелян Патрицький, редактор журналу “Зоря”, куди час
від часу дописувала дівчина, дав перші твори Уляни Кравченко для оцінки
Іванові Франкові.

Переглядаючи рукописи оповідань і повістей, Франко натрапив на вірш
молодої вчительки “Згадай мене, милий”. Дещо скорегувавши його, Франко
надрукував вірша в “Зорі”, а авторці написав теплого листа, щиро
заохочуючи її до літературної праці.

Популярність серед читачів Уляна Кравченко здобула вже після виходу в
світ першої збірки поезій “Prima vera” (1885). Вона стала першою в
Галичині жінкою-поетесою.

Нелегка доля, зумовлена твердістю характеру й життєвими поглядами
поетеси, сприяла активній праці в літературі. Наступні збірки “На новий
шлях” (1891), “В дорогу” (1912), “Проліски” (1921), “Лебедина пісня”
(1924), “Шелести нам, барвінку” (1932) посипалися одна за одною. Окрім
поезії писала вона й поетичну прозу, особливе місце серед якої займає
автобіографічна повість “Хризантеми”. Патріотичні й ліричні поезії Уляни
Кравченко досі часто з’являються передруком у різних українських
часописах.

Зв’язки із Франком, відомим у галицькому суспільстві enfant terrible,
коштували їй слави нігілістки і вільнодумниці. Польська Освітня Рада
позбавила Шнайдер права викладати в міській школі у Бібрці за
український націоналізм. З української жіночої школи, котру провадили
сестри-василіанки у Львові, вона була змушена вступитися сама – бо
батьки відмовлялися віддавати своїх дочок „під опіку нігілістки».
Скитаючись по сільських школах, вона не могла встояти перед тиском
директора однієї з них, Немєнтовського, котрий домагався її руки. Вони
одружилися. Як це зазвичай бувало у мішаних родинах, син пішов слідами
батька, і під час польсько-української війни 1918-1919 загинув у лавах
польської армії. Дочка залишилася при матері, як українка і як її
особиста секретарка. До самої смерті Уляна Кравченко диктувала дочці
спогади про свої численні романи. Але в центрі цих спогадів завжди був
Франко, – вона продовжувала кохати після його смерті, безвідмовно і
платонічно, присвячуючи йому свої численні вірші та поеми в прозі.

З 1939 року Уляна Кравченко була членом спілки письменників України,
померла письменниця 31 березня 1947р. в Перемишлі.

***

«Із афоризмів», 1884

В похмуру годину за діло ти взявся,

В злигоднії часи ти жив-працювався.

Але невсипущий, твердий роботяга,

Із рук не пускав ти народного стягу.

Література:

Кравченко У. Наталя Кобринська: [До 10-річчя з дня смерті] //Слово і
час.- 1990.- №3.- С.22-27.

Кравченко У. Розгублені листочки.- Львів: Каменяр, 1990.- 80с.- (Б-чка
“На добрий вечір”).

PAGE

PAGE 5

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *