Розвиток культури і літератури м. Рогатина (реферат)

Робота

до диференційованого заліку

на тему:

“Розвиток культури

і літератури м. Рогатина”

Опільський край – одне з найкращих місць на Україні. Приваблює тут усе:
гористий ландшафт, лісові масиви, пишнотравні луки і заплавах Гнилої
Липи. І очевидно, ґрунти, найродючіщі в наших околицях. Площа Рогатина
становить 15 квадратних кілометрів. Місто перетинається річкою Гнило
Липою, потічком Бабинка.

Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківської області з населенням
близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Перша
історична згадка датується 1200 роком. Про походження назви міста
достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою
великій кількості оленів-рогачів, що тут водилися. Навіть на горбі міста
Рогатина є ріг оленя із сімома ріжками, а поруч латинська буква “R”. Ще
вважають, що перше поселення, яке виникло на території Рогатина, було
огорожене частоколом або, як тоді називали, тином, і трансформація слів
“рогатий тин” дала назву Рогатину.

Впродовж своєї історії місто піддавалось набігам багатьох завойовників.
Місто зазнавало спустошення з боку ординців, польської шляхти,
австрійських магнатів.

На Рогатинщині з покоління в покоління успадковували патріотичні
традиції, на сонові яких зростали блоці за волю України. Рогатинщина
може гордитися своїми синами і дочками, а вони – тим, що батьківщина їх,
— земля, де народилася і виросла Роксолана – Настя Лісовська. Вона стала
дружиною правителя Османської імперії Сулеймана ІІ Пишного, ввійшла в
історію з гордо піднятою головою. Вона робила все, щоб зменшити набіги
ворогів на рідну українську землю. Про Рогатин збереглося багато
архівних матеріалів. Найбільш яскравим документом є дві магістральські
типи міста, а також сотні громадських і земських актів. Значну
кількість статей і нарисів написанню про Рогатин, але дата заснування
міста викликає полеміку. Привернула увагу рукописна книжка під назвою
“Хроніка міста і церквей в Рогатині”, яка написана в другій половині ХІХ
століття Дмитром Біленьким і довгий час зберігалася у церкві Різдва
Пресвятої Богородиці. Книжка написана каліграфічно тодішньою галицькою
мовою з ухилом до церковнослов’янської. Вона має дев’ять розділів: 1)
Місто Рогатин; 2) Укріплення міста; 3) Народність; 4) Привілеї міста; 5)
Інституції; 6) Звичаї й обряди; 7) Церкви, костел, монастирі; 8)
Оновлення церкви; 9) Доповнення до “Церков приходская мурована”.

У розділі “Народність” автор, базуючись на “Хроніці Кромера”, зазначає
що в 1200 році в Рогатині “Архімандрита резидовая, тож і Рогатин уж до
поважних міст числился.”

21 вересня 1999 року в день світлого праздника Різдва Пресвятої
Богородиці виконавчий комітет вирішили відзначити 800-річний ювілей
міста.

Цей ювілей повинен стати поштовхом для перетворення перифірійного
містечка в сучасній культурно-історичний центр. Кажуть, що місцевість
подарована самим Господом, тобто власною історією, географічним,
географічним положенням.

Рогатин багатий на пам’ятники архітектури і живопису, він дав чимало
знаменитостей – науковців, художників, архітекторів, композиторів,
педагогів – відомих далеко за межами України.

Хочу привернути увагу до пам’ятників архітектури нашого міста. В першу
чергу згадую про церкву Святого Духа. Вона належить до найвизначніших
пам’яток давньоукраїнської дерев’яної архітектури і
монументально-декоративного мистецтва ХVІ століття.

В інтер’єрі знаходиться виличний іконостас, виготовлений на замовлення
Рогатинського церковного Братства 1650 року. Іконостас – це безцінна
скарбниця не тільки для рогатинців, але й для України.

Церкву Святого Духа постійно відвідують туристи, школярі міста і району
приходять вірні у Христі за покликанням власних сердець, щоб віддати
належне творінню розуму і рук наших талановитих предків, низько
поклонитися мистецькому генію, серцем доторкнутися до історії.

Зараз тут відкрито музей архітектури і живопису ХVІ – ХVІІ століть.
Першою з віком храмовою спорудою міста є церква Різдва Пресвятої
Богородиці. Пам’ятка архітектури – церква Різдва Пресвятої Богородиці
свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але і
про високу культуру наших сучасників. Церква тричі горіла, але знову
відбудовувалась, і дійшла до наших днів у своїй величі та красі. В
церкві встановлена меморіальна дошка в честь загиблих воїнів УПА. Вона
була відкрита в 1929 р. Золотими буквами викарбовано 16 імен. Завдячуючи
громадкості міста, меморіальна дошка реставрована 1992 р. Вона
знаходиться на висоті очей і серця, нагадує нам про безсмертний подвиг в
ім’я незалежної України.

У центрі міста красується пам’ятка архітектури ХVІІ століття – костел
святого Йоснера, збудований 1666 року. Впродовж декількох століть костел
є культовим місцем для парафіян римо-католицького обряду. Він одночасно
був пристосований для захисту жителів міста від нападу турецьких і
татарських грабіжників.

У східній частині Рогатина розміщена дерев’яна церква святого Миколая.
Це пам’ятка архітектури державного значення.

Святомиколаївська церква і триярусна дзвіниця побудовані в 1729 році і
мають неабияку архітектурну цінність. Споруда вражає своїми пропорціями,
великими банями та вишуканістю архітектурних форм, а також іконостасом
ХІХ століття, п’ятиярусним, різьбленим, позолоченим.

Гордістю міста є будівля колишньої української приватної гімназії ім.
Володимира Великого, яка відкрила свої двері у 1909-1910 навчальному
році. вона збудована винятково на народні пожертвування, у спорудженні
храму науки брали участь, в основному, жителі Рогатинського повіту.

Тут працювала ціла плеяда талановитих педагогів, таких, як Михайло
Галушинський, Антін Лотоцький, Микола Крин-Безгрішний. Українську молодь
навчали письменники Осип Турянський, Денис Лукіянович, Антін
Крушельницький, історик Іван Крип’якевич.

Заслужили шани і поваги видатні громадські діячі, священики, передова
інтелігенція міста і Микола Чайковський, Андрій Горгула, Роман Грицай,
Василь Ратич, Михайло Пиріг, отці Павло і Теодозій Кудрики, композитор
Борш Кудрик.

Гімназія була закрита у 1938 р. з приходом більшовиків. Але з 1991-1992
її відновлено.

Одночасно із святкуванням 800-річного ювілею міста планується спорудити
пам’ятник Роксолані, який мав стати золотими воротами на шляху до
Рогатина.

Багато вихованців середніх шкіл Рогатина закінчили вузи, стали вченими.
Я.П.Кісь — доктор історичних наук, професор Львівського університету,
Ф.Ф.Цап – науковий працівник Кримської обсерваторії, Л.А.Пиріг –
кандидат медичних наук, Л.І.Іванків – кандидат фізико-математичних наук.

Тільки в радянській час трудящі дістали змогу повністю розкрити свої
здібності. Характерним щодо цього є життєвий шлях С.Р.Дзевіна —
директора Рогатинської музичної школи. Він виходець з села Далинян
Рогатинського району. У 1937 року, коли хлопцеві було два роки, його
батько продав останній клаптик землі і вирушив з сім’єю до Аргентини.
Але щастя там він не знайшов. Сім’я жила в постійних нестачах. Батько
брав участь у страйковій боротьбі. 1957 року сім’я Дзевіна повертається
на батьківщину.

В Рогатині народився І.А.Крушельницький – 1905-1934 рр., письменник,
критик, графік і музикознавець та С.Г. Яричевський – 1871-1918 рр. –
автор реалістичних оповідань і віршів з життя селян, робітників та
інтелігенції. Відомий він і як перекладач.

Богдан Каємій народився 1942 року на хуторі Стиранівка на Рогатинщині.
Закінчив філологічний факультет Львівського університету імені І.Франка,
працював учителем української мови та літератури у Лопушиянській
восьмирічній школі на Львівщині, тепер – на ниві освіти у Львові. Автор
кількох гумористичних книжок. Усмішки: “Шанувальник сміху”, “Чемпіон”.

Олесь Васильович Лупій народився 28 березня 1938 року. Після закінчення
Київського університету працював у редакціях “Молоді України”,
“Літературна України” звідки був звільнений за статтю “Собори душ
людських” про роман Олеся Гончара.

Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка. Автор багатьох книг
поезій і прози, зокрема таких романів, як “Милява”, “Грань”, “Нікому
тебе не віддам”, “Падіння давньої столиці”, “Гетьманська булава”.

Написав сценарії художніх фільмів “Малуша”, “Багряні береги”, “Данило –
князь Галицький”. Написав також видатну поему “Земне весілля”.

Видатна історична постать – Микола Крина-Безгрішний – літератор,
мистецтвознавець, редактор, учитель української мови і літератури
гімназії ім. Володимира Великого в Рогатині.

Також був видатний скульптор Михайло Ситник – взявся за виготовлення
меморіальної таблиці, яка буде встановлена на будинку-музею Миколи
Крина-Безгрішного.

Дмитрів Григорій – лікар, громадський діяч радикального напрямку (1796
р. с. Черче, Рогатинського повіту).

Народився в селянській родині. Навчався у Рогатинській та Львівських
гімназіях. Під час першої світової війни його родину евакуйовано під
Відень, а Григорій два місяці відбув у концтаборі Тальргоф.

У 1915 р. його мобілізовано до війська. По війні поступив на медичний
факультет Празького університету.

Восени 1925 р. повернувся до Рогатина. Нострифікував лікарський диплом у
Варшавському університеті, а згодом у 1934 році виїхав до Парижа на
курси рентгенології. Опісля практикував у Рогатині та займався
громадською роботою в “Просвіті”.

У 1941 р. його заарештовано гестапо і він пробув 7 місяців у тюрмі.
Навесні 1942 року був звільнений і почав працювати у Лейпцігу. Навесні
1944 року евакуйований до Німеччини, працював табірним лікарем.

Капітан Дмитро – 28.10.1900, с. Добринєв Рогатинського повіту. Після
повернення зі Східної України, перенесення тифу, однорічного ув’язнення
польською владою повернувся додому. В 1922 року закінчив Бережанську
гімназію. Медичні студії почав у Віденському університеті, потім
продовжував в Українському університеті, а закінчив медичний факультет у
Краківському університеті. В 1939 році відкрив приватну практику в
Калуші. За більшовицької влади завідував районним відділом охорони
здоров’я в Перегінську, а за німецької окупації займав становище
повітового лікаря на Калущині. Був заарештований гестапо як заложник. У
1949 році приїхав до США. В 1954 році нострифікував диплом, а в 1956
році перейшов на штатну посаду в Вястерський психіатричний центр.

Комарянський Мирослав – 14.06.1901 року. с. Сарники Рогатинського
району. Народився в сім’ї священика. 17-літнім юнаком взяв участь у
листопадовому зриві 1918 року у Львові, а потім у складі 8-ї бригади УПА
пережив усі воєнні злигодні. У 1922 році закінчив Бережанську гімназію,
виїхав до Відня на медичні студії. У лютому 1929 року закінчив
Віденський університет, після нострифікації диплома відкрив приватну
лікарську практику в с. Букачівцях біля Ждорова. Наприкінці другої
світової війни виїхав до Відня, а потім до Ляндека, де працював лікарем
у таборі для переселенців.

Онуфрик Петро – 1899 року с.Пукове Рогатинського повіту. Середню освіту
здобув у приватній гімназії в Рогатині. Після війни закінчив медичні
студії в Празі, де брав активну участь у студентському житті.
Повернувшись у Галичину, нострифікував диплом і відкрив приватну
лікарську практику у Рогатині. В роки другої світової війни став
головним лікарем Рогатинської лікарні. Наприкінці війни виїхав на Захід,
працював у британській зоні окупації Німеччини. Звідти емігрував до США.
Помер від інфаркту міокарда.

Сайкевич Михайло – 1910, Бурштин Рогатинського повіту – лікар,
громадській діяч. Закінчив Українську Академічну гімназію у Львові.
після повернення до Львова спеціалізувався з рентгенології у “Народній
лічниці”, а згодом працював рентгенологом в університетській клініці.

Юзич Володимир – лікар, громадський діяч.

Яворській Теофіль – лікар, працював військовим лікарем.

Використана література:

“Українські лікарі Прикарпаття”.

“Перевал” – літературно-художній і політичний журнал.

“Історія міст і сіл Івано-Франківської області”.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Розвиток культури і літератури м. Рогатина(реферат)

Коломийське медичне училище ім.І.Франка

Робота

до диференційованого заліку

на тему:

“Розвиток культури

і літератури м. Рогатина”

Виконала: студентка

групи 2А

Мисик Ганна

2001 р. м.Коломия

Опільський край – одне з найкращих місць на Україні. Приваблює тут усе:
гористий ландшафт, лісові масиви, пишнотравні луки і заплавах Гнилої
Липи. І очевидно, ґрунти, найродючіщі в наших околицях. Площа Рогатина
становить 15 квадратних кілометрів. Місто перетинається річкою Гнило
Липою, потічком Бабинка.

Місто Рогатин – районний центр Івано-Франківської області з населенням
близько 10 тисяч жителів. Воно має давню і велику історію. Перша
історична згадка датується 1200 роком. Про походження назви міста
достовірних джерел немає. За легендою Рогатин зобов’язаний своєю назвою
великій кількості оленів-рогачів, що тут водилися. Навіть на горбі міста
Рогатина є ріг оленя із сімома ріжками, а поруч латинська буква “R”. Ще
вважають, що перше поселення, яке виникло на території Рогатина, було
огорожене частоколом або, як тоді називали, тином, і трансформація слів
“рогатий тин” дала назву Рогатину.

Впродовж своєї історії місто піддавалось набігам багатьох завойовників.
Місто зазнавало спустошення з боку ординців, польської шляхти,
австрійських магнатів.

На Рогатинщині з покоління в покоління успадковували патріотичні
традиції, на сонові яких зростали блоці за волю України. Рогатинщина
може гордитися своїми синами і дочками, а вони – тим, що батьківщина їх,
— земля, де народилася і виросла Роксолана – Настя Лісовська. Вона стала
дружиною правителя Османської імперії Сулеймана ІІ Пишного, ввійшла в
історію з гордо піднятою головою. Вона робила все, щоб зменшити набіги
ворогів на рідну українську землю. Про Рогатин збереглося багато
архівних матеріалів. Найбільш яскравим документом є дві магістральські
типи міста, а також сотні громадських і земських актів. Значну
кількість статей і нарисів написанню про Рогатин, але дата заснування
міста викликає полеміку. Привернула увагу рукописна книжка під назвою
“Хроніка міста і церквей в Рогатині”, яка написана в другій половині ХІХ
століття Дмитром Біленьким і довгий час зберігалася у церкві Різдва
Пресвятої Богородиці. Книжка написана каліграфічно тодішньою галицькою
мовою з ухилом до церковнослов’янської. Вона має дев’ять розділів: 1)
Місто Рогатин; 2) Укріплення міста; 3) Народність; 4) Привілеї міста; 5)
Інституції; 6) Звичаї й обряди; 7) Церкви, костел, монастирі; 8)
Оновлення церкви; 9) Доповнення до “Церков приходская мурована”.

У розділі “Народність” автор, базуючись на “Хроніці Кромера”, зазначає
що в 1200 році в Рогатині “Архімандрита резидовая, тож і Рогатин уж до
поважних міст числился.”

21 вересня 1999 року в день світлого праздника Різдва Пресвятої
Богородиці виконавчий комітет вирішили відзначити 800-річний ювілей
міста.

Цей ювілей повинен стати поштовхом для перетворення перифірійного
містечка в сучасній культурно-історичний центр. Кажуть, що місцевість
подарована самим Господом, тобто власною історією, географічним,
географічним положенням.

Рогатин багатий на пам’ятники архітектури і живопису, він дав чимало
знаменитостей – науковців, художників, архітекторів, композиторів,
педагогів – відомих далеко за межами України.

Хочу привернути увагу до пам’ятників архітектури нашого міста. В першу
чергу згадую про церкву Святого Духа. Вона належить до найвизначніших
пам’яток давньоукраїнської дерев’яної архітектури і
монументально-декоративного мистецтва ХVІ століття.

В інтер’єрі знаходиться виличний іконостас, виготовлений на замовлення
Рогатинського церковного Братства 1650 року. Іконостас – це безцінна
скарбниця не тільки для рогатинців, але й для України.

Церкву Святого Духа постійно відвідують туристи, школярі міста і району
приходять вірні у Христі за покликанням власних сердець, щоб віддати
належне творінню розуму і рук наших талановитих предків, низько
поклонитися мистецькому генію, серцем доторкнутися до історії.

Зараз тут відкрито музей архітектури і живопису ХVІ – ХVІІ століть.
Першою з віком храмовою спорудою міста є церква Різдва Пресвятої
Богородиці. Пам’ятка архітектури – церква Різдва Пресвятої Богородиці
свідчить не тільки про глибину творчої думки майстрів минулого, але і
про високу культуру наших сучасників. Церква тричі горіла, але знову
відбудовувалась, і дійшла до наших днів у своїй величі та красі. В
церкві встановлена меморіальна дошка в честь загиблих воїнів УПА. Вона
була відкрита в 1929 р. Золотими буквами викарбовано 16 імен. Завдячуючи
громадкості міста, меморіальна дошка реставрована 1992 р. Вона
знаходиться на висоті очей і серця, нагадує нам про безсмертний подвиг в
ім’я незалежної України.

У центрі міста красується пам’ятка архітектури ХVІІ століття – костел
святого Йоснера, збудований 1666 року. Впродовж декількох століть костел
є культовим місцем для парафіян римо-католицького обряду. Він одночасно
був пристосований для захисту жителів міста від нападу турецьких і
татарських грабіжників.

У східній частині Рогатина розміщена дерев’яна церква святого Миколая.
Це пам’ятка архітектури державного значення.

Святомиколаївська церква і триярусна дзвіниця побудовані в 1729 році і
мають неабияку архітектурну цінність. Споруда вражає своїми пропорціями,
великими банями та вишуканістю архітектурних форм, а також іконостасом
ХІХ століття, п’ятиярусним, різьбленим, позолоченим.

Гордістю міста є будівля колишньої української приватної гімназії ім.
Володимира Великого, яка відкрила свої двері у 1909-1910 навчальному
році. вона збудована винятково на народні пожертвування, у спорудженні
храму науки брали участь, в основному, жителі Рогатинського повіту.

Тут працювала ціла плеяда талановитих педагогів, таких, як Михайло
Галушинський, Антін Лотоцький, Микола Крин-Безгрішний. Українську молодь
навчали письменники Осип Турянський, Денис Лукіянович, Антін
Крушельницький, історик Іван Крип’якевич.

Заслужили шани і поваги видатні громадські діячі, священики, передова
інтелігенція міста і Микола Чайковський, Андрій Горгула, Роман Грицай,
Василь Ратич, Михайло Пиріг, отці Павло і Теодозій Кудрики, композитор
Борш Кудрик.

Гімназія була закрита у 1938 р. з приходом більшовиків. Але з 1991-1992
її відновлено.

Одночасно із святкуванням 800-річного ювілею міста планується спорудити
пам’ятник Роксолані, який мав стати золотими воротами на шляху до
Рогатина.

Багато вихованців середніх шкіл Рогатина закінчили вузи, стали вченими.
Я.П.Кісь — доктор історичних наук, професор Львівського університету,
Ф.Ф.Цап – науковий працівник Кримської обсерваторії, Л.А.Пиріг –
кандидат медичних наук, Л.І.Іванків – кандидат фізико-математичних наук.

Тільки в радянській час трудящі дістали змогу повністю розкрити свої
здібності. Характерним щодо цього є життєвий шлях С.Р.Дзевіна —
директора Рогатинської музичної школи. Він виходець з села Далинян
Рогатинського району. У 1937 року, коли хлопцеві було два роки, його
батько продав останній клаптик землі і вирушив з сім’єю до Аргентини.
Але щастя там він не знайшов. Сім’я жила в постійних нестачах. Батько
брав участь у страйковій боротьбі. 1957 року сім’я Дзевіна повертається
на батьківщину.

В Рогатині народився І.А.Крушельницький – 1905-1934 рр., письменник,
критик, графік і музикознавець та С.Г. Яричевський – 1871-1918 рр. –
автор реалістичних оповідань і віршів з життя селян, робітників та
інтелігенції. Відомий він і як перекладач.

Богдан Каємій народився 1942 року на хуторі Стиранівка на Рогатинщині.
Закінчив філологічний факультет Львівського університету імені І.Франка,
працював учителем української мови та літератури у Лопушиянській
восьмирічній школі на Львівщині, тепер – на ниві освіти у Львові. Автор
кількох гумористичних книжок. Усмішки: “Шанувальник сміху”, “Чемпіон”.

Олесь Васильович Лупій народився 28 березня 1938 року. Після закінчення
Київського університету працював у редакціях “Молоді України”,
“Літературна України” звідки був звільнений за статтю “Собори душ
людських” про роман Олеся Гончара.

Лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка. Автор багатьох книг
поезій і прози, зокрема таких романів, як “Милява”, “Грань”, “Нікому
тебе не віддам”, “Падіння давньої столиці”, “Гетьманська булава”.

Написав сценарії художніх фільмів “Малуша”, “Багряні береги”, “Данило –
князь Галицький”. Написав також видатну поему “Земне весілля”.

Видатна історична постать – Микола Крина-Безгрішний – літератор,
мистецтвознавець, редактор, учитель української мови і літератури
гімназії ім. Володимира Великого в Рогатині.

Також був видатний скульптор Михайло Ситник – взявся за виготовлення
меморіальної таблиці, яка буде встановлена на будинку-музею Миколи
Крина-Безгрішного.

Дмитрів Григорій – лікар, громадський діяч радикального напрямку (1796
р. с. Черче, Рогатинського повіту).

Народився в селянській родині. Навчався у Рогатинській та Львівських
гімназіях. Під час першої світової війни його родину евакуйовано під
Відень, а Григорій два місяці відбув у концтаборі Тальргоф.

У 1915 р. його мобілізовано до війська. По війні поступив на медичний
факультет Празького університету.

Восени 1925 р. повернувся до Рогатина. Нострифікував лікарський диплом у
Варшавському університеті, а згодом у 1934 році виїхав до Парижа на
курси рентгенології. Опісля практикував у Рогатині та займався
громадською роботою в “Просвіті”.

У 1941 р. його заарештовано гестапо і він пробув 7 місяців у тюрмі.
Навесні 1942 року був звільнений і почав працювати у Лейпцігу. Навесні
1944 року евакуйований до Німеччини, працював табірним лікарем.

Капітан Дмитро – 28.10.1900, с. Добринєв Рогатинського повіту. Після
повернення зі Східної України, перенесення тифу, однорічного ув’язнення
польською владою повернувся додому. В 1922 року закінчив Бережанську
гімназію. Медичні студії почав у Віденському університеті, потім
продовжував в Українському університеті, а закінчив медичний факультет у
Краківському університеті. В 1939 році відкрив приватну практику в
Калуші. За більшовицької влади завідував районним відділом охорони
здоров’я в Перегінську, а за німецької окупації займав становище
повітового лікаря на Калущині. Був заарештований гестапо як заложник. У
1949 році приїхав до США. В 1954 році нострифікував диплом, а в 1956
році перейшов на штатну посаду в Вястерський психіатричний центр.

Комарянський Мирослав – 14.06.1901 року. с. Сарники Рогатинського
району. Народився в сім’ї священика. 17-літнім юнаком взяв участь у
листопадовому зриві 1918 року у Львові, а потім у складі 8-ї бригади УПА
пережив усі воєнні злигодні. У 1922 році закінчив Бережанську гімназію,
виїхав до Відня на медичні студії. У лютому 1929 року закінчив
Віденський університет, після нострифікації диплома відкрив приватну
лікарську практику в с. Букачівцях біля Ждорова. Наприкінці другої
світової війни виїхав до Відня, а потім до Ляндека, де працював лікарем
у таборі для переселенців.

Онуфрик Петро – 1899 року с.Пукове Рогатинського повіту. Середню освіту
здобув у приватній гімназії в Рогатині. Після війни закінчив медичні
студії в Празі, де брав активну участь у студентському житті.
Повернувшись у Галичину, нострифікував диплом і відкрив приватну
лікарську практику у Рогатині. В роки другої світової війни став
головним лікарем Рогатинської лікарні. Наприкінці війни виїхав на Захід,
працював у британській зоні окупації Німеччини. Звідти емігрував до США.
Помер від інфаркту міокарда.

Сайкевич Михайло – 1910, Бурштин Рогатинського повіту – лікар,
громадській діяч. Закінчив Українську Академічну гімназію у Львові.
після повернення до Львова спеціалізувався з рентгенології у “Народній
лічниці”, а згодом працював рентгенологом в університетській клініці.

Юзич Володимир – лікар, громадський діяч.

Яворській Теофіль – лікар, працював військовим лікарем.

Використана література:

“Українські лікарі Прикарпаття”.

“Перевал” – літературно-художній і політичний журнал.

“Історія міст і сіл Івано-Франківської області”.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *