Міф мандрівки у творчості Тадеуша Новака
Літературна спадщина модернізму багата на різноманітні фольклорні
звернення, біблійні архетипи і міфи. Зокрема важливе місце для
письменників ХХ ст. займає авторський концепт світобачення, їхнє власне
витворення свого світу, який би мав зберегти і захистити від занепаду і
занечищення. Тадеуш Новак – польський поет і письменник, якого варто
назвати піснярем сільського покоління, переживаючи моральний крах і
деградацію сільського райського світу намагається у писанні творів
знайти ключ до зцілення свого ідеалу. Окрім поезій, які нагадують і
біблійні псалми, і балади, і народні притчі він написав 11 романів, які
мають спільний схожий архетипний перебіг життя головного героя, який
обов’язково є вихідцем зі села. Дуже часто письменник повторює пригоди
героїв з античної літератури, інколи ми впізнаємо тих чи інших міфічних
персонажів чи навіть знаходимо прямі або опосередковані цитати із
Святого Письма.
В одному (нтерв(ю письменник звернув увагу на необх(дн(сть “апелювати у
л(тературн(й творчост( до перв(сного св(ту, до св(ту м(ф(в, який
втрачаємо з плином часу. Це важливо хоча б для того, що якби ми не
проникали в цей св(т – то раз ( назавжди втратили б зв(язок з джерелом,
яке нас годувало на початках нашо( людсько( св(домост(” [6, 5].
Багаторазово Т.Новак висловлював своє переконання у важливост(
збереження традиц((, п(д якою в(н розум(в ( Б(бл(ю, ( культуру
Стародавньо( Грец((, Риму ( Китаю одночасно. Сво(м завданням письменник
ставив поєднання традиц(( р(зних культурних систем, польського фольклору
( б(бл(йних переказ(в. Однак найважлив(шим для нього стало те, що м(ф
якнайближче сто(ть до сфери sacrum, а саме почуття святост( залишається
одн(єю з фундаментальних потреб людини. Втрата святост(, втрата пам(ят(,
яка укор(нена в традиц((, наражає людство на знищення.
Одним з найважливіших моментів в житті героя творів Тадеуша Новака є
процес пошуку Втраченого Раю, перехід в доросле життя, що зображено в
процесі мандрівки персонажа. Міф мандрівки втілюється різними засобами і
дає практичний життєвий досвід, без якого неможливо пройти процес
ініціації. Мотив пошуку втраченого щастя аналізує В.Пропп, М.Еліаде,
А.Лосєв, Курт Хюбнер, С.Буркот та інші.
Завданням даного дослідження є зобразити вияв міфу мандрівки у творах
польського письменника та проаналізувати його літературні контексти.
Важливо також звернути увагу на передумови появи цього міфу і його
непересічну роль для творчості Тадеуша Новака, адже “він виражає,
збагачує і кодифікує вірування; оберігає і зміцнює моральність; гарантує
результативність ритуалу і містить в собі практичні правила, якими
людина повинна керуватися” [1, 303] – тобто він утримує в собі
цілісність культури. Міф подає приклади поведінки у важких моментах
людського життя.
С(льский райський св(т є для героя прози Т.Новака м(сцем, в якому в(н
починає сво( життєв( пригоди. Так само як Адам був вигнаний з раю, так (
людина залишає св(й досконалий св(т. Насл(дком появи м(фу Втраченого Раю
є наступний мотив – подорож( героя. Прощаючись з дитинством, людина
мусить п(знати (стоту людства, правду про св(т ( про себе самого.
Перех(д визначено( дороги стає свого роду завданням. Це стосується ус(х
пов(стей ( роман(в Т.Новака, в яких мотив подорож( розширюється (
збагачується р(зним трактуванням.
У мандри заради пошуку досв(ду ( знань вирушають дванадцять вибраних
хлопц(в. Про них (де мова вже в “Дияволах” („Diab?y”), а тв(р
“Дванадцять” („Dwunastu”) повн(стю присвячений (м. Перед тим як
в(дправити хлопц(в у дорогу до шк(л, Солтиска в сво(х н(чних роздумах
окреслює ц(ль (хньо( подорож(. Це перед ус(м – п(знання, адже людська
ц(кав(сть домагається вияснення явищ оточуючого св(ту, витлумачення
незрозум(лих рис характеру людини. Цього так прагне Нев(дка, яка
визначає сво(м п(доп(чним профес((, котр( дають можлив(сть сп(лкування з
людьми: л(кар, адвокат, священник. Таким чином п(дкреслюється сенс
мандр(вки як намагання в(дкрити таємницю людсько( особистост(. Подорож
починається урочисто ( п(днесено, але (хня дорога вимагає прац( (
в(дречення в(д життєвих вт(х. Вони залишають усе знайоме, близьке (
прекрасне, а вступають в чужий св(т, св(т м(ста.
Починаючи свою дорогу хлопц( прагнуть написати книгу, в як(й хочуть
вияснити в науковий спос(б таємн( знання, т(, як( жителям села видаються
незрозум(лими ( незбагненними. Але ця мета виявиться недосяжною, бо
хлопц( зрозум(ють згодом, що розум не може все пояснити. Зате завдяки
мандр(вц( хлопц( усв(домлять, що п(знати таємниц( людського характеру
дуже важко. Особливе значення має для них подорож через р(ку. Кр(м
Антося, який сприймає цю мандр(вку як покуту, вони не мають точно
окреслено( ц(л(, але в(дчувають потребу подорожувати, що полегшує
роздуми над життям. Вони вп(знають т( м(сця, про як( говорить (хня р(дна
традиц(я. Істор(я перем(шується з легендою, м(ф з маг(єю, але усе має
таємничу силу святост(. Тому хлопц( в(дчувають тугу за втраченим р(дним
св(том, за в(рою в нього. Вони також усв(домлюють, що пояснити цей св(т
неможливо. Адже не можна пояснити наприклад таємницю смерт(. Цей досв(д
формує (хню особист(сть, надає мандр(вц( виразний характер переходу в(д
дитинства до зр(лост(.
Геро( повісті “Дванадцять” дек(лька раз(в вирушають у довг( подорож(
шукаючи пам(ятки минулого. Ц( пошуки сл(д(в р(дно( традиц(( вказують на
(хню потребу в(днайти само(дентичн(сть. Хлопц( пишуть одноактну драму
“Учн( чорнокнижника” (“Uczniowie czarnoksi??nika”), в як(й ставлять так(
запитання, як “Ким ти є?” ( “Яким було твоє життя?”. Останнє запитання
залишається без в(дпов(д(. Вони намагаються не думати про нього збираючи
стар( пам(ятки, ц(нн( реч(, молитовники. Окреслення свого м(сця в св(т(,
сенсу (снування повинно в(дбуватися через (ндив(дуальний пошук того, що
людин( найближче, найб(льш зрозум(ле ( що для геро(в Т. Новака
асоц(юється з Втраченим Раєм Села.
Мотив пошуку сл(д(в традиц(( та (стор(( з(явля(ться в цьому творі
дек(лька раз(в. Наприк(нц( своє( дороги, вже на пороз( зр(лост(, геро(
вирушають до м(сць, покритих для них м(ф(чною таємницею. Вирушаючи вони
в(рять, що на т(й земл( народився (хн(й Бог ( король. Але ця мандр(вка
вчить хлопц(в (ншому – що людина з непамятних час(в терпить в(д того, що
(й причиняє б(ль така ж сама людина. Ця г(рка наука є важливим етапом
зр(лост(, а також несе для них важливу м(с(ю: зв(стування правди для
св(ту [2, 204].
Мотив подорож( заради п(знання ( досв(ду присутн(й також в припов(стках
п(д назвою “Нап(в-казки” (“Po?ba?nie”). “Rzecz o chodzeniu” – дає нам
ф(лософське розум(ння “роздум(в” як ефект “подорожування”: “Oczywi?cie z
tego my?lenia nie by?o ani butow dla dzieci, ani koszuliny, ani tym
bardziej tybetki, o ktor? mnie nagabywa?a od lat Jantoska. Ale ono, samo
w sobie, my?lenie moje, by?o. A musicie wiedzie?, ?e my?leniem wedle
mnie zawsze by?o to, co si? dzieje w g?owie poza kromk? chleba,
ziemniakami z ?urem, a nawet kur? niedzieln?. To gdy znalaz?em si? w
polach, na ??kach, w lesie zasypanym ?niegiem, my?la?em sobie tak: –
Jaki ty w?a?ciwie jeste?, Jakubku?” [3, 264].
Запитання щодо власно( (дентичност( залиша(ться найважлив(шою проблемою
роздум(в для геро(в. Подорож як досв(д, що формує особу ( св(дом(сть
героя, виступає також у “Воланн( до небес” (“Wniebog?osy”), адже
жебрацтво за сво(м призначенням пов(язане з переходом з м(сця на м(сце,
мандри для родини Єндрека ( Павелка це звичайна природня р(ч. Однак
Павелек в(дходить в(д с(мейно(, жебрацько( традиц(( ( сам вибирає св(й
спос(б життя, ставши мандр(вним п(снярем. Т.Новак використовує тут схему
м(фолог(чного сюжету. Легко вказати на його елементи звертаючись до
в(домо( роботи В.Проппа. Герой зазвичай залишає дотепер(шнє м(сце
проживання через брак особи, предмету або ознаки ( вирушає на пошуки,
як( супроводжуються багатьма пригодами. Завдяки цьому в(н здобуває
досв(д ( знання. На сво(й дороз( в(н зустр(чає оп(куна. Досягнення
омр(яно( ц(л( дозволяє повернутися герою додому [7, 4]. В такий самий
спос(б – звичайно з деякими в(дм(нностями ( авторськими додатками –
можна теж описати життєву подорож героя прози Тадеуша Новака. Спочатку
в(н в(дчуває, що його не задов(льняє с(мейна профес(я. Тому мандр(вка
стає результатом почуття втрати ( незадоволення з власного становища, а
також вона виражає необх(дн(сть самоусв(домлення, що в свою чергу в
певному сенс( пов(язується з райським м(фом. Тому подорож по св(ту можна
трактувати як метафору людського життя, яке є пост(йним пошуком (
в(дкриттям самого себе.
Вищеназван( мотиви подорож( є виразно присутн(ми у “Воланн( до небес”.
Герой ч(тко окреслює своє ставлення до такого способу п(знання св(ту,
починаючи своє нове життя мандр(вного п(сняра: “W?drowanie ty moje
poranne, popo?udniowe, wieczorne. W?drowanie po drodze, po ?cie?ce,
przez las i przez b?onie. W?drowanie wiejskie i miejskie. Wsz?dzie,
gdzie spojrzysz, otwiera si? przed tob? kartka po kartce wielka ksi?ga
w?drowania. Sam j? spisujesz dzie? po dniu, odpust po odpu?cie, jarmark
po jarmarku, gryzmolisz na piasku, na trawie, na le?nej ?cio?ce w?asnymi
nogami. Niebo nad tob? huczy jak dzwon, pod ktorym zagnie?dzi?y si?
pszczo?y, a ty w?drujesz i w?drujesz. Cichnie jak ?ci?ta szabl?
sygnaturka zalana rosa, zakapana ?wiec?, a ty ci?gle w?drujesz. I cho?
?pisz w kopce, w lesie, u ch?opa w stodole, na karczemnym stole
przykrytym ko?uchem, cho? zrzuci?e? z nog szewrowe po?buty, w?drujesz
przez sen jeszcze dalej ni? na jawie. A w tym w?drowaniu wsz?dzie ludzi
spotykasz” [5, 117].
?”??????O
Pть героя в розкопуванн( катинських гроб(в, а також уп(знання серед
закатованих оф(цер(в знайомого Павелку поручника з вереснево( кампан((.
Ця мандр(вка на сх(д стає також особливим досв(дом для героя ( через те,
що провадить Павелка до (нших висновк(в н(ж т(, до яких приходили геро(
попередн(х твор(в Т.Новака. Юнак насильно в(д(рваний в(д р(дно( земл( на
противагу сво(м попередникам, якими якщо ( керував примус, то швидше
внутр(шн(й.
В подорож( Павелка дом(нуюче м(сце займає Боян – укра(нський д(д,
п(сняр, оточений аурою та(мничост( ( незвичност(. За його посередництвом
у життя героя входить Стал(н, який: “Jak chleb ?ama? s?o?ce na kawa?ki,
rozcina? hartowan? w rosach szabl? czo?gi na po?, dwoma palcami
od?amywa? skrzyd?a samolotom, zagwa?d?a? kciukiem lufy haubic. Тych
mocarzy by?o coraz wi?cej… Stalin by? w drzewie, w ?d?ble trawy, w
kropli rosy. Oczami Stalina patrzy?y wszystkie ikony, wszystkie
przydro?ne rze?by ko?cho?nic, odlane z gipsu, wykute z piaskowcu” [5,
214].
Вождь має божественн( якост(, всюдисущий ( всесильний – в(н вт(люється
для Павелка в постат( Бога. П(сн( про нього заглушують спогади про
вересневу битву польских вояк(в. Бояна можна охарактеризувати як в(стуна
( посланника “вождя”, бо власне в(н дбає про те, аби в душу хлопця
поселити нову в(ру. Один еп(зод нагадує нам з одного боку м(ф(чн(
перекази, з другого – Новий Зав(т. Боян пор(внюється з Іваном
Хрестителем, який пропов(дує прих(д нового Мес((. Таке пор(вняння не
дивує читача, адже автор зображує реальн(сть очима Павелка, який п(сля
Бояново( пропаганди часто нав(ть не м(г розр(знити скульптури Святих (
погруддя Стал(на.
Св(т, який творить вождь, має бути новим раєм, а мандр(вка героя
провадить його до п(знання. Досв(д побаченого не сп(впадає з почутим в(д
Бояна, тому юнак поступово приходить до висновку, що Стал(н будує не
рай, а радше анти-рай на земл(. Павелек бачить як масово гинуть люди в(д
голоду ( недол(, вбивств ( насильства. Зло прийшло разом з( Стал(ном (
воно поселилося в сел(. Герой багаторазово звертається за допомогою до
земл(, але вона не допомагає йому, а навпаки вселяє ще б(льший страх.
Природа зм(нюється: колись вона творила єдн(сть з( св(том
маг(чно-м(ф(чно( культури, тепер вона переповнена смертельною б(лизною
бер(з ( кривавою росою. Символ берези доповнює красномовн(сть образу,
адже це дерево, як ( осика, зг(дно з народними в(руваннями, передбачає
захист в(д демон(в, але може бути (х оселею. В проз( Т.Новака часто
зустр(чаємо це дерево, яке має негативн( риси ( завжди асоц(юється з(
смертю. Наприклад в твор( “Волання до небес” герой згадує, що
закатован( в Катин( оф(цери перед смертю дивилися на березовий гай.
Можна продовжити характеристику еп(зоду мандр(вки на сх(д в цьому твор(,
однак найважлив(шим є розум(ння ц(л( ( сут( ц(є( подорож(. Виявляється,
що ця мандр(вка приносить герою знання, але негативне, з песим(стичним
забарвленням. Павелек п(знає незнайомий йому анти-св(т, який надходить (
огортає усе навкруги. Хлопець здобуває єдиний позитивний досв(д – вм(ння
вижити і пристосуватися до будь-яких обставин.
Варто п(дкреслити, що Павелек п(д к(нець дороги повертається на те
м(сце, з якого в(н вирушав, до с(льського костела. Це м(сце є
символ(чним, адже т(льки воно не зм(нилося за час в(дсутност( хлопця.
Павелек стає досв(дченим ( зр(лим чолов(ком. Ус( пережит( страждання в(н
заглушує т(льки єдиним способом: пише Книгу. Формування особистост(
через мандр(вку часто з(являється у творах Т.Новака, але автор надає
цьому мотиву р(зного забарвлення: м(ф(чного, легендарного ( б(бл(йного.
Особливий вид здобування досв(ду становить в(йськова мандр(вка. Цей
мотив зустр(чаємо в таких творах: “Балада чужого племен(”
(“Obcoplemienna ballada”), “А як королем, а як катом будеш” (“A jak
krolem, a jak katem b?dziesz”). В(йна зображена як пригода, в яку людина
змушена вступити всупереч власн(й вол(. Але вона дає особливий досв(д,
адже спричинює з(ткнення з( смертю, з необх(дн(стю вбивати. Вбивство
носить амб(валентний характер: з одного боку д(є примус, з другого –
помста за вбивство (нших. П(д час в(йсково( подорож( герой сто(ть перед
обличчям смерт( ( виконує виб(р. Певн( р(шення є випробуванням його
зр(лост( (наприклад виконання наказу). І не йдеться т(льки про в(двагу
чи вм(ння виконати наказ, але насамперед про вм(ння перемогти себе,
перебороти почуття вини, про зрозум(ння значення життя ( смерт(.
Характерн( для м(ф(чно( мандр(вки елементи має в(йськовий пох(д Пьотра з
“A як королем…”. Найтяжчим випробуванням для нього є смерть
найближчого друга, через яку в(н вт(кає з в(йська з Мойжешом. (хнє
повернення повне м(ф(чно-б(бл(йних алюз(й, пов(язаних з мандруванням.
Переходячи через р(чку, хлопц( згадують про перех(д через Червоне Море
(зра(льтян ( про (стор(ю малого Мойсея, який плавав по вод( в кошику.
Геро( роману в(дтворюють м(ф, хоча й не досл(вно. Свят( легенди
допомагають людин( знайти властиву дорогу ( розвязання конфл(кту.
Спогади б(бл(йних пригод поєднують геро(в з людською культурою (
дозволяють (м утотожнювати себе з нею.
Пам(ятаючи про под(бн(сть м(фу з Б(бл(єю – як святих розпов(дей – варто
звернути увагу на ще один аспект мандр(вки. (( можна трактувати як
втечу. Таку ситуац(ю описує Т.Новак у твор( “Пророк”.
Сам герой пригадує (стор(ю про блудного сина. Бо Єндрек не хоче
повертатися до батька, в(дкидає можлив(сть впокорення ( примирення з
ним. Однак треба пам(ятати, що такими є його переконання на початку
мандр(вки. Так як марнотратний син, в(н намагається жити за власний
рахунок, повн(стю наново ( по-своєму. Мандр(вка по незнаному йому дос(
м(ст( становить для нього неск(нченн( випробовування. Не зак(нчуються
вони перемогою героя, хоча теж не сп(впадають з б(бл(йн(йною опов(ддю.
Герой в глибин( душ( прагне повернутися, адже все, що в(н любить,
залишилося на сел(. Ця мандр(вка-втеча переконала його в цьому. “Dusza
moja kmieca, nie mog?a w ?aden sposob rozsta? si? z polem, ??k?, lasem,
?cie?k? poln? wydeptan? przez pokolenia, ubit? na klepisko, prowadz?c?
za las i dalej, gdzie oczy ponios?” [4, 195]. Незважаючи на видимий
життєвий усп(х в(н не є щасливим, але повернутися хлопець не може.
Єндрек в(дцурався села, хот(в за будь-яку ц(ну викинути його з пам(ят(,
а нав(ть зм(нити зовн(шн(й вигляд ( повед(нку, яка виявляла його
с(льське походження. Виразно бачимо на цьому приклад(, як Т.Новак
ориг(нально переробляє б(бл(йний мотив, надавши йому (ндив(дуального
тлумачення, змальовуючи вагання героя ( характеризуючи через них його
життєву ситуац(ю. Ця проблема має ун(версальний характер.
Мотив мандр(вки присутн(й у творах Т.Новака у р(зних контекстах з
вар(ативною (нтерпретац(єю. Пост(йн( мандри в(дображають ситуац(ю людини
в св(т(. Життя минає так швидко як на небесах пропливають хмари, як(
нагадують про в(чн(сть. Подорожування з(являється часто в м(фах (
легендах: мандр(вником є Од(сей, його син Телемах, аргонавти, як(
шукають Золоте Руно, В(чний Жид, окр(м них також легендарн( княз(,
рицар( ( прост( юнаки, як( вирушають в дорогу щоб здобути омр(яний
предмет. Тадеуш Новак особливо звертає увагу на саму подорож як
п(знавання ( здобуття досв(ду, як випробування, яке формує характер
персонажа. В(дтворюючи м(ф мандр(вки герой вписує свою долю в Книгу
людсько( культури ( користується нагромадженим там досв(дом. Цей мотив
виступає в проз( Т.Новака як еп(зод, або також як конструктивний
елемент, який творить п(дгрунтя ц(лого твору. Розглянут( вище
р(зноман(тн( трактування цього м(фу є одним з елемент(в, як( впливають
на життєвий шлях персонажа. Це дорога в(д полишення раю до п(знання
св(ту ( формування власно( особистост(. П(д час мандр(вки герой
проходить через випробування. Мандр(вка, яку ми сприймаємо як перех(д з
одного стану св(домост( до (ншого, може теж бути елементом процесу
(н(ц(ац((. З тако( точки зору (( ц(ллю є розпочати нове життя [6, 195].
У суті творчості Т.Новака лежить міфологічне мислення й особливе
міфологічне сприйняття сільського світу. Інакше кажучи, міф становить
базовий код прози Т.Новака, тому цього автора можна назвати істинним
міфотворцем. Центральним моментом у житті персонажів Т.Новака є обряд
ініціації, через який повинні перейти усі і який веде їх до зрілості і
мудрості. До цього вони ідуть через різні життєві випробування – втрату
близьких і друзів, смерть і необхідність вбивати. Але у найважчі хвилини
їх підтримує Старий Мудрець чи розумна жінка, які уособлюють собою
досвід і передають вічні традиції з покоління у покоління.
Життя своїх героїв Т.Новак зображає одвічним архетипом мандрівки,
кінцевою метою якої є повернення до рідного порогу. Під час життєвої
мандрівки герої шукають втрачений рай, вони намагаються очистити свої
сумління від гріхів, які спричинили цю втрату. Кінцевим призначенням
кожної людини залишається смерть, без якої неможливе відродження вічної
душі. Смерть також виступає логічним продовженням життя, адже коли одні
люди переходять з земного життя у вічне, в той час з раю приходять нові
люди.
Таким чином, міф у концепції Т.Новака має універсальний характер і
впливає на формування людського мислення. Традиція втілює у собі
неперервність існування людства і забезпечує його нормальний розвиток.
Вона також уособлює єдність між цілими поколіннями людей, а тому Т.Новак
робить такі важливі акценти на її відновленні. Актуальність міфології
автор пояснює пошуками людства шляху до первинного архаїчного часу.
Інтенсивність цих пошуків стимулюється зростаючою тривогою існування
людини сучасної цивілізації, втратою віри і опори на Абсолют.
Література
Malinowski B. Mit, magia, religia, t?um. B.Le?, D.Prasza?owicz. –
Warszawa, 1990.
Nowak T. Dwunastu. – Krakow, 1974. – 206 s.
Nowak T. Po?ba?nie. – Warszawa, 1986. – 326 s.
Nowak T. Prorok. Warszawa, 1977. – 150 s.
Nowak T. Wniebog?osy. – Krakow, 1982. – 352 s.
Siwor D. W kr?gu mitu, magii i rytua?u. O prozie Tadeusza Nowaka. –
Krakow, 2002. – 265 s.
Propp W. Morfologia bajki, t?um. S.Balbus, “Pami?tnik Literacki”. –
Warszawa, 1968, z.4.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
