Шевченко й світова література (реферат)

Реферат з зарубіжної літератури

Шевченко й світова література

Тема «Шевченко й світова література» широка й різнопланова, вона охоплює
три основні проблеми. Перша — обізнаність поета з іншими літературами,
їхній вплив на його творчість та її еволюцію. Друга — типологічні
сходження і відповідності, аналогії й паралелі між творчістю Шевченка й
літературними явищами в різних культурах, типологічні співвідношення, що
зумовлені дією спільних закономірностей і чинників суспільного й
художнього розвитку людства. Як слушно зазначав О. І. Біленький,
передусім через з’ясування цих аспектів пролягає шлях до розкриття
світової величі Шевченка. Третя — шляхи Шевченка до інтернаціональної
аудиторії, осмислення його значення як особистості, як громадянина,
освоєння Шевченкової творчої спадщини народами Європи та всього світу,
перекладання, сприйняття та інтерпретація його творів у різних країнах.

Але основна увага і вітчизняних, і зарубіжних /дослідників
зосереджується переважно на висвітленні процесу світового визнання
українського співця, обізнаності з його творчістю в різних країнах і
регіонах, її входження в культуру народів світу. На цю тематику в
останні десятиліття опубліковані численні дослідження, їх діапазон
зростає і охоплює вже не тільки Європу, а й інші регіони — арабський
світ, Індію, Далекий Схід і Латинську Америку. Тепер вже на часі
узагальнення цього великого конкретного матеріалу, комплексного
висвітлення тривалого й багатогранного процесу світового визнання
Шевченка.

Ознайомлення з спадщиною поета за кордоном почалося ще за його життя і
згодом набуло там великого розмаху. Перші відгуки про Шевченкові твори
з’являються в польській і чеській критиці вже в 40-х роках XIX століття.
Але широкий і цілеспрямований інтерес до його поезії формується серед
слов’ян у кінці 50—60-х років, свідченням цьому є значна кількість
присвячених йому статей (переважно польських) і перші переклади його
творів польською, чеською і болгарською мовами (Л. Совінського, А.
Гожалчинського, И. В. Фріча, Р. Жинзифова та інших діячів). В братніх
літературах, на відміну від західноєвропейських, критичні й
наукові-інформаційні праці про Шевченка і перекладання його поезій
з’являються паралельно, і процес освоєння його творчості відбувається
більш-менш врівноважено. Так, у 1863 році вийшов збірник поезій Шевченка
польською мовою в перекладах В. Сирокомлі, а в 1865 — книга Г. Баттальї,
яка стала першим монографічним дослідженням про його творчість. У другій
половині XIX століття перекладання його творів розгорнулося також в
Чехії (Р. Єсенська, Р. Покорний та інші), Болгарії (Л. С. Каравелов, П.
Р. Славейков та інші), Сербії (В. Николич та інші), Хорватії (А.
Харамбашич). Водночас виходять ґрунтовні статті й розвідки про його
творчість, зокрема чеських авторів Е. Ваври, В. Дундера, И. Первольфа,
польських — П. Свєнціцького, Бр.

На сучасному етапі творчість Шевченка найактивніше освоюється в
європейських країнах соціалістичної співдружності. Нові збірки
перекладів його творів з’явилися в Польщі й Чехословаччині, НДР і
Болгарії, в Румунії та інших країнах. Збагатили європейську наукову
Шевченкіану праці таких відомих вчених, як Т. Павлов, Ю. Доланський, Ф.
Вольман, Е. Вінтер, В. Кубацький, Е. Анд’ял та чимало інших. З’явилися
монографії й колективні збірники про творчість Шевченка та її зв’язки з
відповідними національними культурами (М. Мольнара, С. Русакієва, М.
Ласло-Куцюк, збірник «Революціонер-демократ Тарас Шевченко», виданий в
НДР). З цікавою белетризованою біографією Шевченка «Українські ночі, або
Родовід генія» виступив польський письменник Є. Єнджеєвич. Значний
внесок у справу інтерпретації Шевченка іноземними мовами зробили відомі
письменники і поети Л. Стоянов і Д. Методієв, А. Гідаш і Ш. Береш, Е.
Вайнерт і А. Курелла, І. Буздугану і В. Тулбуре, Д. Максимович і И.
Хрвачанин та інші.

Видатний шведський славіст, референт. Нобелівського інституту Шведської
академії наук Альфред Єнсен, що добре знав українську мову, написав дві
книжки про творчість Тараса Шевченка, де зазначав: «Велика сила прийшла
з Правобережної України, справжній обновитель української літератури…
В історії всесвітньої літератури мало таких прикладів, щоб 26-літній
поет виступив з такими зрілими творами перед народом, як Шевченко… В
історії світової літератури він поставив собі пам’ятник, сильніший від
бронзи». Австрійський письменник, дослідник : творчості Шевченка Карл
Еміль Францоз у своїй праці про нашого поета ще і в 1878 році писав: «В
особі Шевченка замучено найбільшого співця українського народу,
геніального поета. Його талант не міг повністю розвинутись, та вже одне
те, що він зміг написати, забезпечує йому безсмертну славу». А про
біографію Шевченка він каже: «Його біографія читається як роман, в якому
герой замість вийти з темряви до світла потрапляє з ночі в ніч». Багато
користі для ознайомлення й популяризації творчості Шевченка на Заході
зробила німецька поетеса Юлія Віргінія, що переклала вибрані твори
нашого поета німецькою мовою, додавши прихильну статтю про його
творчість. У своїй статті вона зазначає, що успіх Шевченка не мав собі
рівних в історії літератури і що він «має право займати у світовій
літературі визначне місце». У Франції перші статті про Шевченка
з’явилися в пресі ще в 1847 році, але найбільше французів познайомив з
Шевченком французький культурний діяч Еміль Дюран, що був викладачем у
Петербурзькому університеті. Він опублікував 1876 року в одному журналі
статтю, де писав: «Поет, який помер 15 років тому і якого ми хочемо
тепер «відкрити читачеві», є народним у найширшому розумінні цього
слова. Всі українські селяни знають напам’ять більшість його поезій і
співають їх разом з піснями, почутими від своїх батьків або з уст
народних співців-кобзарів». Підкреслюючи глибокий філософський зміст
поезій Шевченка, Дюран зазначав, що Шевченко — такий великий поет,
що він має всі дані для того, «щоб слава його перейшла кордони
батьківщини і поширилась по Європі». Ця стаття була перекладена
англійською мовою і того ж 1876 року була надрукована в Нью-Йорку. «» В
Англії популяризатором творчості Шевченка був професор Оксфордського
університету Вільям Річард Морфіл. В Америці — проф. Кларенс Маннінг з
Колумбійського університету. Цікаво й те, що в усіх тих працях у кожній
країні автори розвідок чи праць про Шевченка намагаються порівняти чи
знайти щось близьке із своїм Караве-ловим чи Ботевим, мадяри — з
Пете-фі, інші — з Пушкіним, Б. Беранже чи Бернсом, Гомером, поляки — з
Міцкевичем, але всі вони на перше місце ставлять нашого Шевченка. Дуже
прихильно оцінювали творчість Шевченка і чеські знавці літератури.
Чеський письменник і перекладач поем Шевченка Мілан Яріш у передмові до
вибраних творів Шевченка каже: «У світовій поезії немає творів, які були
б для чеського народу ближчими, ніж твори Тараса Шевченка». Чехи
особливо вдячні Шевченкові за поему «Єретик», де він змалював героїчну
постать Яна Гуса, присвятивши цю поему видатному чеському діячеві —
проф. Празького університету Павлові Шафарикові; Відомо також, як сам
Шафарик, прочитавши цю поему, був зворушений до сліз. г Велику увагу й
заслужену оцінку Шев-ченкової творчості дають поляки. Польський поет
Леонард Севінський ще в 1861 році написав працю про Шевченка, додавши до
книжки й переклад «Гайдамаків». У своїй праці він підкреслював; «Велика
це людина — Тарас Шевченко, велика вже сама собою, ще вища величчю дум
мільйонів, що знайшли свій вияв у натхненній його пісні…» А польський
перекладач А. Гожалчинський у передмові до своїх перекладів творів
Шевченка, що вийшли в 1862—1873 роках, називає Шевченка пророком, що
тримає лютню і співає народові його власну рідну пісню.

Та чи не найсміливіше сказав про Тараса Шевченка сучасний
польський літературознавець, член Польської академії наук, професор
Вроцлавського університету Мар’ян Якубець у своїй праці «Шевченко і
польська література» у 1961 році, де він писав: «Небагато було на світі
поетів, які відіграли б у житті власних народів більшу роль, ніж Тарас
Шевченко в Україні». А далі він пише, що «найславніший польський поет і
письменник Міцкевич мусив чекати цілі десятиліття, поки його твори
завітали під стріхи, а твори Шевченка пішли в народ одразу, ставши його
неподільною власністю. Сталось це тому,— пише далі проф. Якубець,— що
Шевченко був найбільшим народним поетом з усіх поетів світу. З цього
погляду,— підкреслює він,— український поет був вищим за Міцкевича і
Пушкіна. … Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Для неї
немає відповідника у світовій літературі». Цю думку підсилив російський
критик Аполлон Григор’єв, який ще у 1861 році, відразу по смерті
Шевченка, писав у журналі «Время»: «Щодо краси і сили поезій багато хто
ставить Шевченка врівень з іншими. Ми підемо далі,— говорить він,— у
Шевченка сяє та гола краса поезії народної, якої у Пушкіна і Міцкевича
лише іскорки блищать». А видатний російський письменник В. Вересаев
(1867—1945) з великим захопленням відгукувався про Т. Шевченка:
«Безстрашна революційність, запорозька жадоба волі, залізна впертість,
зосереджений гнів і велика любов, славне минуле в боротьбі з
гнобителями, лукавий гумор, незрівнянна музика української мови, запах
квітучих вишневих садків, пірамідальні тополі над білими хатами — все це
в поезії Шевченка. Любити Шевченка,— каже Вересаев,— любити Україну.
Любити Україну — любити Шевченка».

Поезія Шевченка близька й зрозуміла білоруському народові: адже так
багато спільного в історичній долі білорусів та українців… Цілий ряд
віршів геніального українського Кобзаря, співця і трибуна поневоленого
народу, непокірного бунтаря, дістав широке розповсюдження серед
білоруського народу…»

Білоруський поет і перекладач Максим Богданович, який перекладав поезії
Шевченка білоруською мовою, теж стверджує:

“В особі Шевченка світова література Має поета з віршем мелодійним і
витонченим, поета, який красу своїх творів будував не на
ефектних засобах поетичного впливу», його поезія «зовні проста,
скромна, повна внутрішньої, прихованої, не всякому погляду
приступної краси».

Багато прихильників і популяризаторів творчості та імені Шевченка бачимо
серед інших народів, зокрема серед грузинів. Поет і громадський діяч А.
Церетелі (1840—1915), що був знайомий з Шевченком, читав про нього
доповідь у 100-ліття з дня народження.

Яскравим свідченням всесвітньої слави українського поета є Всесоюзне
Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій», яке
щорічно проводиться з 1981 р. У ньому беруть участь представники не
тільки всіх братніх республік, а й багатьох країн світу. Всі вони
відзначають повагу своїх народів до генія України. У 1986 р. відбулося
шосте, а в 1987 р. сьоме таке свято. У 1986 р. серед інших гостей на
свято приїхав індійський письменник Муххамед Шеріф, який переклав поему
«Катерина». Із собою він привіз видання Шевченкового щоденника. Наш
індійський друг повідомив, що мовами народів Індії здійснено 22
переклади «Заповіту».

Професор Пекінського університету Тань Де Лінь, яка була на цьому святі
(1986), розповіла, що в Китаї широко відомі поезії Шевченка, що твори
нашого поета там перекладаються, починаючи з 20-х років. Першим
перекладачем був відомий письменник громадський діяч Мао Дунь. Нинішній
«Кобзар» китайською мовою містить понад 80 творів (гостя подарувала
примірник цього «Кобзаря» Київському університету).

Як про свого сучасника говорив про Шевченка кубинець Мануель Діас
Мартінес, який заявив, що український поет «сьогодні живе і бореться за
незалежність разом з народами Центральної Америки. Я бачив там його, я
чув там його пісню».

В’єтнамський поет By Куан Фуонг відзначив, що «поезія Шевченка близька і
зрозуміла всім волелюбним народам світу, вона нині наснажена високою
моральною силою, його твори кличуть поневолені народи до боротьби за
свою свободу»

Про світове значення творчості Шевченка добре сказав народний поет
Узбекистану, академік Гафур Ґулям: «Вірний і геніальний син українського
народу — безсмертний, він належить усім народам, незалежно від того,
якою мовою вони говорять і в якій частині земної кулі вони живуть, бо
він оспівував і боровся за такі високі, благородні, справді людські
ідеали, які безсмертні і які виражають кращі думи, мрії й прагнення всіх
народів».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *