Реферат
на тему:
Cааді. Життя і творчість. Короткий оглядПерш ніж перейти до творчості
відомого перського поета-мислителя Сааді, слід розглянути загальні
досягнення середньовічної перської літератури, в яких умовах і під якими
впливами вона розвивалася.
Середньовічна перська література – набуток багатьох народів, які
розмовляють на мовах іранської групи (перси, таджики, афганці, курди і
т.п.), багатьох тюркомовних народів (узбеки, туркмени, азербайджанці,
турки), деяких народів Індостану.
Всі вони неодноразово входили у склад спільних державних утворень, а
перська мова в певні періоди історії була їх основною літературною
мовою.
Починаючи з ХІІ століття на території цих народів після затяжного упадку
відбувається чергове розквіт класичної літератури. Сааді – яскравий його
взірець.
СААДІ (Saadi) (між 1203–1210 – 1292), перський поет. Повне ім’я –
Мушріфаддін ібн Мусліхаддін Абдулла.
Протягом майже тридцяти років, з 1226 по 1255, он подорожував по всім
країнам ісламу, від Індії до Марокко, який час був полонений
хрестоносцями в Тріполі.
Плодовитий автор, творивший на арабскому и перському, Сааді знаменитий
головним чином двома невеликими книгами, написаними в 1257 і 1258.
Авторство третьої, Панднаме (Книга настанов), ставиться під сумнів.
Перша книга, Бустан (Плодовий сад), є збірником віршів на етичні теми,
друга, Гулістан (Трояндовий сад), разділена на вісім глав, кожна з яких
представляє один з аспектів життєвої мудрості.
На відміну від напрочуд разючої виразності інших перських поетів, з їх
схильністю або до містицизму і відмови від мирського, або до скептицизму
і гедонізму, світоспоглядання Сааді, що відбилося в його творчості,
оконтурено здоровим глуздом: він проповідує міру у всьому, визнаючи
цінність земних благ, якими потрібно насолоджуватися саме тому, що вони
швидкоплинні, і з глибоким співчуттям відноситись до ближніх.
Ці особливості, поруч з людським характером його торів (наслідок
мандрівного досвіду, на який він зсилається), а також витонченість стилю
пояснюють неймовірну популярність Шустана і Гулі стана на Сході і їх
величезний вплив на тюркську і індійську літературу. Саади стал першим
перським поетом, якого ще в 17 в. пізнали на Заході.
До переліку творчих робіт Сааді слід віднести поему „Бустан”, „П’ять
меджлісів” – прозаїчні послання – повчання з віршів. Слід зазначити, що
Сааді відноситься до тих поетів-мислителів, які використовували у своїх
творах два і більше мов – так звана поліглосія.
Творчість Сааді – вище досягнення всієї середньовічної перськомовної
ліричної поезії.
„Караван” Сааді – витончений взірець газелі (араб. газель) – виду
моноримованого віршу (переважно 12-15 бейтів). Дана форма віршування
найбільш поширена в поезії Близького та Середнього Сходу.
Кожний бейт газелі Саада, як і має бути у даній віршованій формі,
містить завершену думку і має ніби самостійне значення.
У даному творі поет звертає до людської особистості у метаморфізованих
формах. Даний твір насичений східною мудрістю і витонченістю. Він
доводить, що тільки духовна дорога у пошуці самого себе – істинне
покликання людини на цій землі. Все інше – марнота марнот.
Творчість Сааді – яскравий взірець життя мудреця. Людини, яка не тільки
на словах, але і на ділі намагалася пізнати цей світ. Сааді пройшов не
одну сотню кілометрів, щоб відшукати істину. І він її знайшов. Його
творчість, відблиск цього пошуку, і взірець її знаходження.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
