Реферат на тему:
Марина Цвітаєва (Марина Цветаева)
«Одна великая женщина, может быть, самая великая из всех живших
когда-нибудь на света. Ім’я цієї жінки – Марини Цвітаєва». Так написав
про неї видатний поет – Євгеній Євтушенко.
Марина народилася в сім’ї вченого філолога Івана Володимировича
Цвітаєва, професора Московського університету Мати, Марія Олександрівна
Мейн, талановита музикантка, Рубинштейна.
У Марини та у її сестри Асі, було щасливе дитинство, яке закінчилося з
хворобою матері. Яка захворіла коростою і лікарі приписали її лікуватися
у м’якому кліматі за кордоном.
Із цього часу у сім’ї Цвітаєвих почалося нове життя. Вони жили в Італії,
Швейцарії, Франції, Німеччині, і дівчата училися у різних приватних
пансіонатах.
1905 р. вони провели в Ялті, а літом 1906 р. мати помирає.
Восени Марина записалася і інтернат при Московській приватній гімназії.
Тема самотності і смерті стали однією з головних тем в її творчості. В
17 років вона пише звертаючись до творців: «Ты дал мне детство лучше
сказки. И дай мне смерть в семнадцать лет!» З дитинства Марина чудово
знала французьку, німецьку мови.
В 13 років Марина пережила короткочасне захоплення революційною
романтикою, а її героєм став лейтенант Шмідт. В 16 років вона їде в
Париж де прослухала в Собронне літній курс старофранцузької літератури.
В 1916 р. Марина стала відомою поетесою, а перша збірка її віршів
«Вечірний альбом» вийшла в 1910 р. Вірші Цвітаєвої сподобалися Волошину,
Брусову. Велику підтримку виявив Волошин, з яким вони подружилася.
В 1911 році Марина пішла з гімназії і поїхала в Контебель до Волошина.
Там вона зустріла Сергія Єфрона. Наступний 1912 рік виявився для Марини
насищеними радісними подіями. Вона вийшла заміж за Сергій. У них
народилася донька Аріадна. В 1913 році в вересні помер її батько, вона
нарешті знайшла духовну рівновагу і наступні 5-6 років була надзвичайно
щаслива. В цей період виходить збірка її віршів «З двох книжок». В 1916
році написала багато віршів про Москву.
В цей період йшла Перша Світова війна. Чоловік Цвітаєвої пішов на фронт
братом милосердя. Весною 1917 року в житт Марини пройшли суттєві
переміни. Перестала інтересуватися політикою, Лютневою революцією. В
квітні у неї народилася друга донька, яку Марина хотіла назвати на честь
Анни Ахматової, але передумала і назвала доньку Іриною. Восени в Москві
стало тяжко жити, і в період Жовтневої революції Марина з Сергієм їдуть
в Крим до Волошина. Через деякий час вона вертається до Москви за
дітьми, але назад не змогла поїхати. З цього часу вона надовго
розлучилася з своїм чоловіком. В січні 1918 році Сергій таємно заїхав на
декілька днів в Москву, щоб навідати сім’ю, перед тим як піти в армію
Корнілова.
( B
D
TH B
F
¤O
X(x+?-\/oooooooooooccocccccccccccc
д Марина розцвітає в творчості. В цей час у її поезії появилися трагічні
мотиви, бо вона не знала, що сталося з її чоловіком, але вона не
сумнівалася, що його убили. У її поезіях появляється тема – розлука 14
червня 1921 році з Чехії повернувся І.Єренббург і привіз листа від
Сергія, що він живе у Празі, там він навчається у Празькому
університеті. Марина вирішила поїхати до нього. Уже наступний рік вони з
донькою опинилися в Берліні, в якому на той час було багато російських
емігрантів. Через місяць, вона побачилась з чоловіком який приїхав з
Праги.
Після Берліна вона їде до Чехії, де прожила з Сергієм тир роки. Там
народився син Георгій. Про цю країну Марина завжди згадує з теплотою,
хоч жили вони у бідності. В Чехії Марина завершує
поему-казку-притчу-трагедію-роман у віршах. Починає роботу над великими
творами – це «Поема Гори», трагедія, «Тезій». Життя в Чехії було
спокійне: але Марина почувала себе самотньою і вирішила поїхати у
Францію.
1 листопада 1925 році Марина нарешті приїхала в Париж це посилилася з
дітьми, поки Сергій закінчував навчання у Празі. В Франції Марина з
Сергієм прожили тринадцять з половиною років. Вона стала признаною
поетесою, в парижських клубах влаштовує літературні вечори.
Находячись в еміграції Марина писала про Росію, вона дуже хотіла
повернутися на Батьківщину, але так і не наважилась. Тому вона вирішили
стати активним діячем, виникавша серед емігрантів організація «Союз
повернення та Батьківщину».
Першою в СРСР в 1937 році поїхала донька Аріадна, а потім Сергій. Марина
з сином залишилася в Парижі.
12 липня 1939 році Марина повертається в СРСР. Сім’я вирішує жити в
Болшеве. В серпні заарештовують доньку, а в жовтні чоловіка. Марина дуже
любила Сергія, який дуже хотів повернутися на Батьківщину, за що був
дуже жорстоко покараний. Марина більше ніколи його не побачила. В
офіційних документах зазначено дату його смерті 1941 рік.
Велика Вітчизняна війна застала її за переводом Ф.Гарсіа Ларки. Тепер
робота припинилася, бо вона боялася за сина. Тому в серпні 1941 році
вони поїхали в місто Єлабугу на Каме. Як розказувала господарка будинку,
де Марина залишилася з сином, її прикормлювала жінка місцевого
міліціонера, якій вона помагала стірати. Останньою надією залишилася
робота в Чістополе. Там скоро повинна була відкритися столова, і Марина
написала заяву з проханням взяти її на роботу посудомийки.
На цій заяві стоїть дата 26 серпня 1941 року. А 31 серпня вона наклала
на себе руки. Через три роки на війні помер її син Георгій.
Така страшна доля випала Марині, одній з прекрасних поетес Росії. Вона
не збиралася помирати рано і завжди говорила: «Меня хватит на 150
миллионов жизней». Однаково її не пройшлося дожити одного життя.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
