Сюжетні танці (реферат)

Реферат на тему:

Сюжетні танці

За тематичним принципом сюжетні народні танці поділяються на такі
групи: трудові — з атрибутикою та без неї; танці, в яких відтворюються
явища природи, характер, повадки, темперамент домашніх звірів, тварин,
птахів, трудові процеси з використанням знарядь, засобів виробництва;
танці, в яких відображаються сімейний побут, громадське життя, чітко
окреслюється характер людини у взаєминах, стосунках з довкіллям
(ліричні, жартівливі), героїчні. .

Трудові сюжетні танці

1. МАК. Трансформований з однойменного хороводу. Текст красномовно
розповідає про хореографічну дію за рухами, якими вона супроводжується.
Отже, у танці беруть участь дівчата, чи діти та соліст (солістка), який
перебуває у центрі замкненого кола, чи півкола.

Мак, мак, моя маковочка,

Золотоя головочка!

Станьте ви, дівки,

В червоний мак.

Дівчата танцюють навколо соліста і ведуть з ним діалог, відтворюючи в
повторі дію соліста.

— Козачок, чи посіяв ти мачок?

— Посіяв.

— Козачок, чи посходив мачок?

прополюють мак, уявляють макове цвітіння тощо і,

Мак, мак, моя маковочка,

Золотая головочка!

Та станем ми мак

Трусить — колотить.

цих слів виконавці в буквальному розумінні трусять, який ніби
пручається, виривається поки не розірве рук у це втече — місце займає
інший.

Лексика: бігунці, тинки, вихиляси, імітація трудового процесу.

Композиція. Замкнене коло з солістом.

Музика. Розмір 2/4. Темп — швиденько.

ЛЬОНОК. Жіночий сюжетний танець. Сюжетна основа, а вона впливає на добір
лексики і композиційної побудови (сіяння льону, прополка, обробка,
сушка, тріпання, прядіння), інколи як кінцевий результат — виготовлення
тканини, з якої вишивають шиють та мережать сорочку:

На полях широких я сіяла льон,

Ой, сіяла, сіяла льон.

Я сіяла-приговорювала.

Чоботами я пристукувала:

— Ой, удайся, удайся, мій льон,

Ой, удайся, мій синенький,

Ой, вернися, дружок миленький,

й, вернися ти додомоньку,

Слобони мою головоньку,

Льон, мій льон!

Лексика: бігунці, тинки, дрібушечки. Притупи та вибиванці, нескладні
оберти, повороти.

Композиція. Танець будується у формі повтору рухів солістки. В основному
це — півкола, кола, горизонтальні та діагональні лінії. На приспіві,
власне, йде демонстрація технічних можливостей виконавців.

Музика. Розмір 2/4. На заспіві темп спокійний, а на приспіві
прискорюється.

Виконання. Цікаві постановки В.Починка «Поліський льонок», Л.Калініна
«Льон». У нашій постановці використана атрибуція — хустина (зверху —
блакитна, а зворотний бік має два кольори — зелений та жовтий). Льон
проростає, і дівчата використовують зелений колір, квітує — блакитний,
визрів -жовтий. Льон на Україні не є основною сільськогосподарською
культурою, а тому побутує цей танець на Поліссі, у деяких районах
Рівненщини, Волині. Танець з такою назвою зустрічаємо в Росії, Білорус:,
Литві, Польщі.

ГРЕЧКА. Як і попередній, цей танець відтворює трудовий процес
вирощування та збирання урожаю цієї культури. Танець жіночий. Є варіант
«Гречена каша» («Чумацька каша») з елементами гумору, в якому можуть
брати участь і дівчата:

Гречку сію, горох товчу,

— Хлопців люблю, заміж хочу.

Гречку сію, посіваю

— Хлопців люблю — умліваю!

і далі:

Цілу зиму кохав, кохав,

-А на зиму відгіолохав.

Ой, мамуню, буде зле,

-Як він мене не візьме.

Лексика: тинки, вихилясники, дрібушечки, притупи. Композиція. Коло, коло
в колі, вертикальні та фронтальні побудови і ін.

Музика. Розмір 2/4; темп помірний.

Побутування. Рівненська, Волинська, Тернопільська, Вінницька, Полтавська
області.

ХМІЛЬ. Танець відтворює трудові процеси сіяння, вирощування, збирання
культури, іноді у розвитку сюжету — жартівливі елементи, пов’язані з
варінням браги, пива тощо. Лексика. Нескладні ходи, біги, припадання,
упадання. Композиція. Горизонтальні лінії, змійки у колах, ворітця,
вертикальні побудови, імітуючи хміль, що в’ється, його сушіння, збирання
в кошики тощо.

Музика. Розмір 2/4. Зазвичай, це — одна з місцевих польок. Зустрічається
в сценічних варіантах і спеціально написана. Цікаві сценічні варіанти
створили М.Сатановський «Поліський льон», П.Вірський «Хміль».

КОСАРІ. Масовий чоловічий танок. Підготовчі роботи: кіс, підгін окісся.

Робочий процес: покіс, збирання в копички. Інколи танець будується як
змагання двох груп. Лексика: усі варіанти тинків (низькі, високі),
вірьовочки, полі, присядки, вибиванці.

Текст розкриває архітектоніку номера і підказує його позиційне
вирішення:

Вийшли в поле косарі

Косить ранком на зорі.

Приспів:

Гей, нуте, косарі,

Бо не рано почали.

Хоч не рано почали,

Та багато утяли.

І далі абсолютно точна вказівка на розвиток сюжетної лінії:

До обіду покосили,

Гострі коси потупили.

По обіді спочивали

Гострі коси поклепали.

Увечері холодком

Клали копички рядком,

А в стоги як помитаєм,

То добряче погуляєм!

Композиція. Нескладні, загалом фронтальні побудови. У сценічних
варіантах — покіс, копиця тощо.

Музика. Широка, розлога, розмір — 2/4. Якщо друга частина віється у
формі змагання — динамічна, весела, швидка.

Виконання танців з подібним сюжетом побутує на всій території України та
у багатьох народів.

ОБЖИНКИ. Танці в супроводі пісень, що входили до літньо-осіннього циклу,
були пов’язані з польовими роботами -жнивами. Цей жниварський обряд
включає в себе три різні за часом дії і, власне, різну хореографію,
пісні, примовки. Першими йдуть ажинки, потім жнива і нарешті — обжинки з
усіма проміжними ритуалами.

Отже, зажинки. Коли жито, пшениця та ячмінь дозрівають, господиня бере
хліб-сіль, громичну свічку і йде в поле зажинати шву. Громичні свічки
вважались святими, бо їх разом з водою світліли на Стрітеяня, щоб під
час грози оберегти людей грому. Господиня вижинає серпом перший сніп,
несе додому і ставить на покуті перед образами. Цей сніп вважає святим.
Перед засівом його обмолочують і змішують з насіння солому від нього
згодовують худобі, аби не хворіла.

Як свідчать слова пісні, в цьому обряді обов’язки виконувався танець. На
жаль, в етнографічній літературі про мало сказано. На практиці, крім
незначних спроб театралізація цього обряду у самодіяльних колективах
належної уваги йому не приділено.

Другий етап роботи у полі — жнива. Наші пращури не знали комбайнів та
іншої техніки і після свята Петра і Павла тиждень по святі, що випадає
на 12 липня за новим стилем починають «жито зажинати». Як водиться,
косарі виходять у з мантачками за поясом.

Перед початком роботи в полі, коли господар повинен за звичаєм завести
женців «на постаті», всі співають водячи хоровод навколо нього:

Об павочку, Наш, наш

Да заведи Нас, нас

Та й у добрий час!

Перший снів підносять угору і співають речитативом пританцьовуючи разом
з господарем:

Ми сніп-воєвода –

Ходить коло города;

Мій сніп — осталець

Поведе постадницю у танець.

Дівчата серпами жнуть, пожинаючи сноп за снопом, продовжують:

Пішла полька жито жать

Або:

Серп узяла — хліб забула,

Аби полька дома була!

Приспів:

Мені мати наказала,

Копну жита щоб нажала.

Доки копну не нажну,

То й додому не піду.

Якою не заважкою є робота, а виконувати треба:

До кінця, женчики, до кінця,

Підемо додому за сонця!

До межі, женчики, до межі,

Вже ж ваші пироженьки у діжі.

Дожали женчики, бог поміг,

Де було житечко, то тепер обліп

Або

Нуте, нуте, до межі,

Варенички у діжі.

Ой, нуте робіть,

Себе не баріть!

Не будете пильнувать,

Тут будете ночувать.

Закінчуючи жнива, женці залишають трохи недожатих і — це “Спасова
борода”. Заплітаючи «бороду», промовляють:

Сидить ворон на коні.

Дивується бороді:

Ой, диво мені

Об тій бороді!

Ой, чия ж то борода

Чорним шовком увита?

Чорним шовком увита,

Сріблом-злотом улита?

бороду пов’язують колосками вниз, потому них зерно і сіють межи корінців
залишених стельців приказуючи: «Роди, Боже, на всякого долю — і бідного
того». Після цього жартівлива сценка: літні люлі підпарубків та парубків
пролізати поміж стеблами «бороди», «шануючи» їх добрячими Закінчивши
жарт, женці кидають через голову серпа. Якщо серп встромиться в землю,
його володар наступного року працюватиме у того ж таки господаря. Затим
багатьох місцевостях женці залишають «бороду» і зав’язую — “квітку», яка
складається з декількох окремих снопків, сплетен разом, і примовляють:

І зв’язана квітка,

І завита борода.

Кладу я цей хліб у полі

І на всякого долю.

Дожавши останню ниву, женці збирають колоски і плетуть обжинковий вінок.
Одна з найвродливіших дівчат, за загальним вельми демократичним вибором
серед молодиць та дівчат одягає вінок на голову:

Кінець нивоньці, кінець,

Сплетено вінець,

Положим на дівку,

Будемо пити горілку.

Стомлені, женці лягали на вижату ниву, качались по землі промовляли:

Ниво, ниво, віддай мою силу!

Віддай мою силу на довгу зиму!

Це відлуння старого вірування. Мати-земля сповнина того, хто тісно
пригортається до неї. Потому співають:

Ой, заспіваємо, хай дома почують,

Хай нам вечерять готують.

Утомила нас та широка нива,

Що тепер нам і вечеря не мила.

Отже, одержавши «квітку», з вінцем на голові попі виступає красуня, а
вже за нею дівчата, молодиці, жінки з пісні

Зашуміла діброва,

Залящала дорога,

Господареві женці йдуть,

Золотий вінок несуть.

Прийшовши до господаря, женці співають перед хатою:

Вийди, господарю, в цей час,

Викупи вінок у нас:

Віночок не кілочок,

Нам таляра на таночок.

і ведеться, після доброго частування всі весело танцюють, гуцулку,
козачок, співають застольних пісень при цьому обіді. Застольні
величальні пісні інколи з весільними мотивами, дівчині бажають стати в і
уже під весільним вінцем. Приймаючи від дівчини вінок, господар
промовляє:

Дай, Боже, дочекати в добрім здоров’ю!

А ти, молода, Бог дай здоров’я росла і шлюбного вінця доросла!

Дівчина знімає вінок, віддає господареві — (він на покуті, а на Спаса
його посвятять), приговорюючи до нього:

Нате ж вінець.

А нам дайте на танець!

Виконання. Фрагменти образів виконуються у багатьох професійних та
самодіяльних колективах.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *