.

Музеї Львівщини: новостворені і не створені (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
380 3495
Скачать документ

Реферат на тему:

Музеї Львівщини: новостворені і не створені

У довідці, присвяченій питанням створення нових музейних закладів на
Львівщині, використано матеріали обласної і районної преси 2004-2006
років, аналіз яких дозволяє визначити основні проблеми, що перешкоджають
успішному розвитку музейної мережі на теренах області.

Завдяки благородній меті – служити високим ідеалам духовності та
розвитку національної культури – значення музейних закладів у житті
суспільства є неоціненним. Саме крізь призму культурних цінностей і
того, як вони зберігаються і пропагуються, оцінюється сучасне становище
і перспективи тієї чи іншої країни.

Музейники надають необхідну професійну, методичну і практичну допомогу
спеціалістам з різних галузей знань, проводячи творчі заходи, семінари,
конференції з культурно-освітньої тематики.

Для багатьох країн саме музеї є основним джерелом поповнення бюджету.

Незважаючи на це, музейні спеціалісти мають багато проблем.

В Україні, де є чимало унікальних музеїв, через фінансові труднощі деякі
заклади не мають належної охорони та сигналізації, зручних сховищ для
зберігання фондів.

Неабиякою проблемою є й питання кадрів. Замість фахівців колекції
нерідко комплектують краєзнавці-аматори.

Але, попри всі негаразди, музейна Україна розвивається. Сьогодні в
Україні працює понад 400 державних музеїв і близько чотирьох тисяч
громадських музейних закладів. На теренах Львівщини – 115 музеїв та
музейних кімнат. У фондах громадських музеїв зберігається 93 тисячі
пам’яток. У 2005 році їх відвідали 192 тисячі осіб [17].

У 2005 році, завдяки зусиллям членів Товариства шанувальників Львова,
науковців, реставраторів, мистецтвознавців, фахівців Інституту
„Укрзахідпроектреставрація” в приміщенні палацу Бандінеллі було відкрито
Музей історичних коштовностей. Там розміщено експонати та кілька
виставок трипільської культури, історичного жіночого портрета, історії
архітектурного ансамблю площі Ринок у Львові з фондів Львівського
історичного музею [25].

18 травня 2006 року у Львові відбулося довгоочікуване відкриття Музею
європейського мистецтва (відділ львівської галереї мистецтв) в
приміщенні палацу Потоцьких. В експозиції новоствореного музею – кращі
твори європейських майстрів XIV-XVIII століть [14].

У жовтні 2005 року в смт. Брюховичі (Львівська міська рада) подією
європейського рівня стало відкриття Українського музею модерного
мистецтва (філія львівської галереї мистецтв), створеного на кошти М.
Дзиндри – відомого скульптора, колишнього краянина, який довгий час
проживав у США [7, 33, 40].

В експозиції музею – понад 800 скульптур, які митець творив упродовж
усього життя, а, повернувшись на Україну, передав своєму народові.

За величезний внесок в історію розвитку сучасного мистецтва М. Дзиндру
було удостоєно обласної премії 2005 року в галузі культури, літератури,
мистецтва, журналістики та архітектури в номінації „Культурологія,
мистецтвознавство, музейна справа” [24].

У жовтні 2006 року в новоствореному музеї на виставці „Левова частка” в
рамках артистичного проекту „Музей ідей” представили свій творчий
доробок молоді художники, продовжувачі справи незабутнього митця [11].

6 березня 2005 року відбулося відкриття „Кімнати-музею ім. Т. Шевченка
при Львівському Палаці мистецтв”, приурочене до 191-ї річниці від дня
народження Кобзаря [15, 26].

Експозиція музею, який розміщено в чотирьох кімнатах, постійно
оновлюється. Першим подарунком новоствореному закладу стала колекція з
50 картин, створених заслуженим художником України Є. Менишиним під час
експедиції 1997-2003 рр. шляхами Кобзаря.

Велике значення для культурного розвитку Львівщини мало відкриття
впродовж 2004-2005 років Музею східних культур, Музею історичних
коштовностей та Музею європейського мистецтва. Символічно, що відкриття
всіх трьох закладів було приурочено до Міжнародного дня музеїв.

Єдиний в Україні Музей східних культур розташовано в так званому
Китайському палаці, що входить до комплексу Золочівського замку [18].

Приміщення музею – один з найкращих зразків фортифікаційного мистецтва
України кінця XVI-XVII ст. В експозиції представлено твори мистецтва з
Індії, Шумерії, Китаю, Туреччини, Японії, островів Балі, Персії,
В’єтнаму, Єгипту, а також подарунки послів Індонезії та Індії.

За твердженнями спеціалістів, крім золочівського, в Європі існує тільки
два схожих музейних заклади: Сан-Сусі (Німеччина) та в с. Ломоносове
(Росія).

У 2004 році з нагоди 345-ї річниці Конотопської битви в с. Руда
(Жидачівський р-н), було відкрито Музей І. Виговського [39].

Саме тут у 1659-1664 роках проживав із родиною видатний громадський та
політичний діяч Козацької держави – Гетьманщини. За багатьма історичними
версіями, тут його було й поховано.

Музей площею 1000 квадратних метрів обладнано в колишньому відділенні
місцевої лікарні. Найціннішими експонатами є ікони та дерев’яні двері з
родинної церкви Виговських XVIII ст. В експозиції також широко
представлено живописні портрети видатних історичних діячів минулого.

У 2005 році в м. Стрий було відкрито Музей „Борцям за волю України”
(філія Стрийського краєзнавчого музею „Верховина”). Сам музей – це
меморіальний комплекс, аналогів якому немає в Україні. Експозиції у
виставковому залі, які постійно оновлюються, присвячені подіям історії
цього краю [37].

Тільки у 1990-2005 роках у Львівській області зареєстровано 60 нових
громадських музеїв. Серед них – кімнати-музеї В. Чорновола в центральній
районній бібліотеці його імені (м. Дрогобич) та Ф. Колесси – в с.
Ходовичі (Стрийський р-н). Там же, на Стрийщині, в с. Воля Задеревацька
було відкрито музей-садибу С. Бандери [17].

4 серпня 2005 року в м. Турка за програмою першого світового конгресу
бойків було відкрито Музей бойківської книги [35].

Широку й цікаву експозицію музею, розміщеного в районному Народному
домі, створено членами об’єднання „Письменники Бойківщини”. Тут зібрано
літературні твори, рецензії, відеокасети, примірники письменницької
сторінки „Трембіта” в газеті „Голос Самбірщини”, публікації з
періодичних видань, фотоальбоми.

Історія древнього Львова – це також історія його старовинних ремесел.

Одним із найдавніших в Галичині вважається гутний промисел.

З 1989 р. у Львові відбуваються Міжнародні симпозіуми скла. Численні
витвори мистецтва, що залишаються після них, за браком спеціального
приміщення доводилося зберігати в Національному музеї у Львові ім. А.
Шептицького.

У зв’язку з цим виникла ідея створення в місті Музею скла, який мав
розміститися в підвальному приміщенні палацу Бандінеллі [10]. Подарувати
місту такий музей запропонувала Постійна комісія з питань культури,
духовного відродження, засобів масової інформації та туризму Львівської
обласної ради.

У 2005 р. було здійснено поточний ремонт приміщення, але через труднощі
з фінансуванням, Музей скла було відкрито тільки у вересні 2006 р. до
750-річчя Львова [29, 41].

Для нового закладу працівниками Львівського історичного музею було
відібрано археологічні експонати з історії розвитку гутного промислу. В
музеї можна також побачити унікальні композиції зі Словаччини, Литви,
Франції, США та Чехії, але основний акцент все ж зроблено на роботах
львівських митців. Експозиція музею змінюватиметься щомісяця.

Великою популярністю серед гостей міста лева користується Львівський
Музей пивоваріння. Експозицію було відкрито в жовтні 2005 року до 290-ї
річниці „Львівської пивоварні” [9, 13]. На площі 600 квадратних метрів
реконструйовано історичні приміщення з урахуванням європейського досвіду
оформлення схожих експозицій.

В Музеї представлено статут Львівського акціонерного товариства
пивоварів 1897 року, колекції рецептур та етикеток початку ХХ століття,
старовинну дерев’яну тару, кухлі, пляшки, унікальний пристрій для
розливу пива. „Львівська пивоварня” продовжує збір експонатів.

У жовтні 2006 року народними майстрами Д. Каганюком та О.
Смеречинською-Мартинович за підтримки американського Корпусу миру в
приміщенні школи № 13 м. Соснівки (Червоноградська міська рада) було
відкрито Музей гончарного мистецтва [36].

У новоствореному музеї зібрано вироби з глини різних регіонів України –
Чернігівщини, Полтавщини, Київщини. Є також козацькі горнятка,
гаварецька і сокальська кераміка ХІХ ст.

Найстаріші експонати – зразки кераміки черняхівської культури (V ст. до
н. е.), зразки пальчикової цегли з резиденції Б. Хмельницького в с.
Суботові. Музей і далі поповнюватиметься новими експонатами.

На жаль, здійснилися далеко не всі задуми музейників щодо заснування
нових закладів у м. Львові та містах області.

Однією з причин є проблема фінансування майбутніх музеїв.

Доля майбутніх музеїв часто вирішується в нелегкій боротьбі за
приміщення, на яке претендують, або яким володіють інші структури.

Так, конфліктна ситуація виникла між Львівською дирекцією „Укрпошти” та
адміністрацією Львівського історичного музею через право на приміщення
першого поверху палацу Бандінеллі [20].

Представниками „Укрпошти” планується розміщення в старовинній споруді
експозиції Музею пошти. Натомість адміністрація Історичного музею
вважає, що працівники „Укрпошти” не мають відповідної кваліфікації для
підтримки постійного функціонування музейної експозиції. До того ж,
згідно з рішенням міської влади, приміщення належить Львівському
історичному музею.

Незважаючи на те, що зрозумілою є як позиція поштовиків, котрі вклали в
реставрацію палацу Бандінеллі мільйон гривень, так і претензії
музейчиків, доля музею залишається невирішеною [1].

?

$

Цілою низкою причин зумовлюється необхідність відкриття в обласному
центрі музею ікони.

Унікальна колекція творів сакрального живопису з фондів Національного
музею у Львові ім. А. Шептицького довгий час зберігалася в сховищі,
обладнаному в приміщенні Вірменського собору.

Після передачі собору вірменській громаді Львова гостро постала проблема
розміщення безцінної музейної колекції. На даний час експонується лише
незначна її частина.

Не вистачає виставкових площ, реставраторів, а також коштів на
відновлення приміщення по вулиці Драгоманова, 42, де був перший в
Україні Музей українського мистецтва ХХ століття, і де тепер мав би
розміститися Музей ікони [21].

Від суми виділених коштів та від темпів ремонтних робіт залежить, чи
відкриється в місті Лева музей А. Шептицького.

Про необхідність створення у Львові такого музею свідчить той факт, що
речі, пов’язані з життям і діяльністю А. Шептицького, зберігаються в
різних місцях. Цінна література і рідкісні документи – у Львівській
науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України та в історичному
архіві, крісло з червоного дерева, оббите оксамитом, – у митрополичих
палатах, священицький одяг – у соборі св. Юра, побутові речі – у церкві
св. Миколая, родинні альбоми світлини – в Національному музеї ім. А.
Шептицького у Львові.

З відкриттям музею місто мало б чудовий історичний комплекс. Адже в
ньому вже споруджено музей жертв репресій, музей визвольної боротьби, а
також пам’ятник С. Бандері. В місті зібрано чимало матеріалів для
майбутньої експозиції. Є й спеціалісти, які досліджують життя провідника
на науковому рівні.

На жаль, у міському бюджеті немає необхідних коштів, і будинок, де жив
С. Бандера під час навчання в гімназії, і в якому можна було б
розмістити експозицію майбутнього музею, стоїть зачиненим.

На думку спеціалістів, розмістити музей було б доцільним по вул.
Зеленій, в колишній садибі Федів. У зв’язку з цим вкрай необхідні кошти
на завершення капітального ремонту пам’ятки архітектури [16].

Наприклад, на відкриття в м. Стрию музею-садиби провідника ОУН-УПА С.
Бандери необхідно близько 70 тис. гривень.

Нелегким завданням виявилось відкриття музею І. Гнатюка в м. Бориславі.
Втіленню благородної справи в ім’я розвитку та примноження національної
культури заважають причини суб’єктивного характеру. Міська влада,
всупереч закону, відмовляється дати дозвіл на приватизацію приміщення.

У зв’язку з цим представники громадськості прийняли рішення звернутися
до суду. Письменницька спілка також має намір направити відповідного
листа до державних органів [28].

Немає коштів і на відкриття історико-культурного заповідника у с.
Сільському Миколаївського району – батьківщині білих хорватів, яка
славиться, зокрема, печерними храмами та язичницьким святилищем Івана
Купала [17].

Упродовж років мешканці Буського району Львівської області вимагають
повернути громаді палац графа Бадені, який на даний час належить
Міністерству оборони України [5, 27, 29]. Представники громадськості
звернулися з листом до Адміністрації Президента. У разі позитивного
вирішення питання, у палаці, який є історичною пам’яткою ХІХ століття,
планується створити музейний комплекс, який увійшов би до туристичного
маршруту „Золота підкова”.

Предметом суперечок став і палац, розташований по вул. Шевченка, 32, у
м. Дрогобичі, де планувалося розмістити Галерею мистецтв – філію музею
„Дрогобиччина”. Наразі приміщення з незрозумілих причин передано в
десятирічну оренду приватному підприємцю, що суперечить ухвалі міськради
про передачу палацу в розпорядження музейників [34].

Окремо варто розглянути питання про розміщення раритетів з приватних
колекцій та створення музеїв приватних збірок.

На необхідності облаштування такого музею в обласному центрі
неодноразово наголошував відомий львівський колекціонер, голова Клубу
греко-католицької інтелігенції І. Гречко.

У колекції І. Гречка – сто ікон на склі ХІХ століття з Гуцульщини та
Покуття, „колядницькі” хрести, свічники-трійці, художній метал, народна
кераміка, дерев’яна пластика, народна вишивка та ткацтво. Свою збірку
він готовий подарувати рідному місту за умови, що міська влада
погодиться виділити приміщення для відкриття музею приватних колекцій
[6, 19].

Мріє про створення у Львові музею-театру народний художник України,
сценограф Львівського Національного театру ім. М. Заньковецької М.
Киприян. Упродовж багатьох років він збирає унікальні експонати, в яких
– історія львівського театрального мистецтва. Митець сподівається, що
нарешті міська влада візьме до уваги його неодноразові прохання про
створення такого потрібного місту музею [12].

Упродовж 15 років викладач Львівського державного технікуму дизайну Р.
Гавришків збирає експонати для майбутнього музею перукарського
мистецтва. В його колекції – антикварні речі часів Австро-Угорщини:
старовинний інструмент, меблі, дзеркала. На думку викладача, відкриття
такого музею значно сприяло б розвитку туристичного бізнесу і, зрештою,
поповненню міської казни.

Захоплені своєю справою, колекціонери-ентузіасти вважають себе не
власниками, а радше „друзями музеїв”, зберігачами того, що прийшло від
народу й належить народові. За наявності сприятливих умов вони готові
віддати скарби, що створені для всіх і належать усім.

Але річ не лише в тому, що владним структурам, які мають багато проблем
із чинними музеями, буває важко віднайти приміщення для облаштування
музеїв приватних збірок. Головною проблемою є відсутність концепції
таких музеїв.

На думку спеціалістів, такі музеї могли б активно існувати тільки на
державно-приватний засадах. Розробити таку форму – завдання юристів.

Важливим питанням є також запобігання „розбуханню” фондів новостворених
музеїв від менш цінних експонатів та подарунків [8].

Є всі підстави сподіватися, що на Львівщині функціонуватимуть на
належному рівні музеї, відкриття яких є недалекою перспективою.

Так, у січні 2006 року відбулося представлення львівській громадськості
макету майбутнього музею магістрату, який розміститься в приміщенні
палацу Бандінеллі [2, 22, 28].

Майбутніх відвідувачів чекає багато реліквій: документальні пам’ятки
історії ратуші, муніципальні печатки, ключі від міста (XVIII століття),
церемоніальний одяг бургомістра, меч львівського суду (XVI ст.),
позолочений лев (XVII ст.), який прикрашав вежу старовинної ратуші.

Згідно з планом музейників, зал музею магістрату має бути ще й місцем
прийому офіційних делегацій та інших високих гостей Львівської міської
ради.

Згідно з відповідними законодавчими документами, у Львові планується
створити меморіальний музей І. Вільде (до 100-річчя від дня народження
письменниці), в м. Винники (Львівська міська рада) буде відкрито музей
побуту та культури етнічних українців Лемківщини, Надсяння, Підляшшя,
Холмщини (до 60-ї річниці примусового виселення етнічних українців з
території Польщі) [31, 32].

Закладено також основу майбутнього музею на місці загибелі українських
патріотів (червень 1941 р.) в смт. Щирець Пустомитівського району.

Відновлено будівлю, на подвір’ї якої відбулася так звана Щирецька
трагедія. Збираються матеріали, фотодокументи. В експозиції майбутнього
музею буде представлено мартиролог жертв сталінських репресій – не лише
щирецький, а й з усієї України [23].

Відкриття нових музеїв – важлива подія в культурному житті краю.
Створення „малих” музеїв певною мірою рятує від так званих „чорних
археологів”, які постачають свої знахідки ринку.

Але річ не лише в кількості новостворених закладів.

Головною метою є розкриття цінних фондів, доведення їх до народу.
Допомогу в подоланні труднощів на цьому шляху можуть надати інші музеї
чи установи, де можна розмістити цінні експонати. Невеликі музеї можуть
бути переведені до категорії державних, стати філіями інших музеїв.
Важливими є також розуміння з боку державних структур і допомога
меценатів.

Хочеться вірити, що, попри всі труднощі, на музейній карті Львівщини
з’явиться ще чимало нових назв.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Бернакевич Л. “Укрпошта” і музей ділять палац Бандінеллі // За вільну
Україну. – 2006. – 9 лют. – С. 3.

В. К. У Львові буде музей магістрату // Львів. газ. – 2006. – 18 січ.

Гавриків Р. Музей, у якому стригтимуть: У Львові хочуть створити музей
перукарського мистецтва // Експрес. – 2006. – 14-21 верес.

Гайдукевич Т. Чи буде Музей Бандери // Експрес. – 2006. – 14-21 верес.

Гарасимів Л. Чи бути музею на батьківщині І. Свєнціцького? // Воля
народу. – 2006. – 18 квіт.

Гречко І. Іван Гречко: «Закон дозволяє знищити ікони, а вивезти – ні» //
Ратуша. – 2006. – 2-8 листоп. – С. 17.

Дзиндра М. Михайло Дзиндра: Ми не розвиваємося, а лише декоруємо свої
міста історією // Високий Замок. – 2006. – 26 лип.

Завалій І., Лозинський Т., Романів-Тріска О. Чи буде у Львові музей
приватних колекцій? // Ратуша. – 2006. – 8 листоп. – С. 17.

Про перший в Україні Львівський музей пивоваріння / Інф. // Уряд.
кур’єр. – 2005. – 22 груд. – С. 1.

І. С. У Львові буде Музей скла // Поступ. – 2004. – 14-21 жовт. – С. 4.

І скульптури зазвучали… // Експрес. – 2006. – 7-14 верес.

Киприян М. Мирон Киприян: “Коли випускали прем’єру, усі сиділи в театрі
ночами. Зараз так не працюють” // Високий Замок. – 2006. – 29 лип. – С.
11.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020