.

Карнавал (реферат)

Язык: русский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
668 11200
Скачать документ

Реферат

на тему

Карнавал

Карнава?л (від лат. carne — м’ясо і лат. levare — прощавай) — народні
гуляння, що відбуваються у католицьких країнах у вівторок за сорок днів
до Великодня напередодні початку Великого посту.

Найзнаменитіші карнавали: Венеціанський, Бразильський в Ріо-де-Жанейро,
Марді Ґра в Монреалі і Новому Орлеані.

Традиції святкування карнавалу різні в різних країнах. Іноді карнавал
триває кілька днів. Карнавал святкують також у деяких протестантських
громадах.

Український аналог карнавалу — масниця. Однак, у східній традиції
масниця проводиться в неділю, за шість тижнів до Великодня.

Слово карнавал вживається також в широкому смислі щодо інших бучних
святкувань, що часто супроводжуються маскарадами.

Школа самби в Ріо-де-Жанейро

Бразильський карнавал

Бразильський карнавал (порт. Carnaval, походить від слова «м’ясний») —
щорічний фестиваль в Бразилії, що проводиться за 40 днів до Великодня і
відзначає початок Великого посту. Протягом Великого посту, римо-католіки
повинні утриматися від всіх тілесних задоволень, зокрема споживання
м’яса. Карнавал, який, як вважається, походить від язичницьких
сатурналій, може вважатися актом прощання по плотським задоволенням.

Бразильський Карнавал є найбільшим народним святом країни, та має деякі
відмінності від карнавалів як в Європі, так і в інших країнах Латинської
Америки. Крім того, існують регіональні варіації карнавалу в самій
Бразилії.

Історія бразильського карнавалу

Бразильський карнавал взяв початок від португальської масляної —
вуличних розваг, під час яких пустуни обливали один одного водою,
обсипали борошном і сажею, кидалися тухлими яйцями і т.д. Португальська
масляна відбувалась напередодні Великого посту за католицьким
календарем, тобто періодом спокути, що символізувало звільнення — саме
цей аспект був сприйнятий карнавалом.

Завезена до Бразилії у XVII столітті португальська масляна у XIX
столітті сприйняла вплив карнавалів інших європейських країн — Італії та
Франції. Саме тоді маски, фантастичні костюми і такі персонажі як П?єро,
Коломбіна (Мальвіна) та Король Момо (веселий товстун) прийшли на
бразильське свято. У цей же період з’являються перші «блоки» (blocos —
святкові групи вишикувані прямокутником), «мотузки» (cordoes — святкові
групи вишикувані верверчою) і «корсари» (corsos — святкові групи
стилізовані під піратів), а також паради прикрашених автомобілів.
Відтоді свято набирає сили і сягає практично всіх куточків Бразилії. Рік
за роком стають багатшими танці й пісні, з’являються нові наспіви і
ритми, як наприклад славнозвісні маршики. У 1928 році у Ріо-де-Жанейро
виникає перша школа танцю самби під назвою «Дай Скажу» (Deixa Falar).
Створена танцівником самби ісмаелем Сілвою, вона пізніше
перейменовується на «Естасіо ду Са» (Estacio do Sa), за іменем
засновника Ріо-де-Жанейро. З Ріо традиція карнавальних парадів шкіл
самби розповсюджується на інші міста і особливо приживається у
Сан-Паулу. Однак не зникає і традиція вуличного карнавалу, у якому
можуть брати участь всі хто забажає. Вона збереглася на північному сході
Бразилії, в основному у містах Ресіфе і Олінда, де виділяються «фрево»
(frevo) і «маракату» (maracatu). У Салвадорі використовують так звані
«тріос елетрікос» (прикрашені вантажівки з музиками), вуличні «блоки»,
такі як «Афоше Фільос де іанді» (Afoxe Filhos de Ghandi — групи
стилізовані під прихильників вчення індійського філософі іанді), і
негритянські «блоки», такі як «Олодум» (Olodum) та «іле Ає» (Ile Aye —
Дім Життя), які мають африканське міфологічне коріння.

Венеціанський карнавал

Учасники Венеціанського карнавалу

Венеціа?нський карнава?л (іт. Carnevale di Venezia) — традиційний
карнавал, який щорічно відбувається в італійському місті Венеції і являє
собою костюмоване свято з урочистою ходою, виступами і виставами
акторів, невід’ємним атрибутом учасників якого є носіння масок і
яскравих костюмів.

Венеціанський карнавал, традиція проведення якого якого має 900–річну
історію, вважається найбільш елегантним, загадковим та вишуканим у
світі.

Історія венеціанського карнавалу

Карнавал веде своє походження зі старожитних звичаїв — даньо-римських
поганських свят сатурналій, які справлялися на честь римського бога
Сатурна після збирання врожаю, впродовж яких касувалися всі умовності і
кожен веселився, на свій смак і розсуд. Ці свята супроводжувалися
масовими гуляннями. Саме звідси походять також карнавальні маски — під
час сатурналій рабам дозволялося сидіти за одним столом зі своїми
хазяями, а з метою позірного «зняття» станової нерівності задля
загальних веселощів усі учасники святкування приховували свої обличчя за
масками.

Ототоженння карнавалу з проводами зими, як і сама?, власне, назва свята,
пов’язані з Католицькою Церквою, яка прагнучи долучити дохристиянські
традиції до нової віри, використала давнє свято для підготовки християн
до найдовшого в році посту — Великого Посту перед Великоднем. А назва з
італійської буквально означає «прощавай, м’ясо» (carne vale) або
карнавал.

Вважається, що саме з Венеції карнавал поширився в інших містах Італії
та Європи, а тоді вже і в світі в цілому. Перша ш документальна згадка
про Венеціанський карнавал датується 1094 роком. У 1296 році Сенат
Венеціанської республіки офіційно встановив останній переддень Великодня
святковим днем.

Аж до кінця XVIII століття Венеціанський карнавал лишався головною
подією в культурному життті міста, хоча з індустріалізацією у ХІХ
столітті цікавість до нього занепала. Втім, саме в цей час Венеціанський
карнавал стає широко відомим у світі, він мав і має за сучасності
значний вплив на світову культуру і мистецтво — від театра та
образотворчого мистецтва і до літератури та кіно.

У ХХ столітті, не в останню чергу завдяки комерціалізації та залученню
міжнародного туризму, Венеціанський карнавал переживає свою «другу
молодість», ставши однією з основних туристичних принад міста і навіть
країни.

Атрибути і традиції карнавалу

Венеціанські маски

Венеціанський карнавал в умовах Середньовіччя був невеликою в часі
перервою від релігійних, а нерідко і моральних обмежень і норм. У час
святкового шалу ніщо не здавалось занадто сміливим, кричущим або й
ганебним.

?

?

oe

o

?

I?

?

1/4

oe

o

?$???????G?Для участі у Венеціанському карнавалі єдиною обов’язковою
умовою було бути в масці. Венеціанські маски вирізняються неабиякою
вишуканістю, таємниці і художня майстерність виготовлення яких
коріняться, як у народній, так і професійній традиціях. У добу пізнього
Середньовіччя у Венеції носіння карнавальних масок набуло такої
популярності, що їх почали надягати і в будні, чим нерідко користувалися
різного штибу злодії. Саме це спонукало Церкву заборонити носіння
карнавальних масок не в святкові дні. А в 1608 році в місті навіть
видали декрет, за яким чоловіки за носіння в повсякденному житті масок
каралися двома роками тюремного ув’язнення і стягненням солідного
штрафу, а жінок за це ж правопорушення привселюдно сікли різками. Маска
і карнавальний костюм, в першу чергу, персонажів італійської комедії
дель арте (Арлекіно, П’єро, Панталоне, Коломбіна тощо) є основними
атрибутами дійства.

Венеціанські маски робилися зі шкіри, тканини або за допомогою
оригінальної техніки пап’є-маше. Спочатку маски, очевидно, були більш
простими, ніж тепер, щодо дизайну та декору, і крім симовлічного,
нерідко мали і практичне призначення[1]. У теперішній час маски, які
продовжують виготовляти вручну, часто дуже багато декоровані, оздоблені
сріблом або золотом, біжутерією, стразами, пір’ям тощо, відтак вони є
доволі коштовними.

Венеціанська баута

Основні види венеціанських карнавальних масок:

Бау?та (іт. Bauta) — маска, зазвичай білого кольору, що покривала все
обличчя з чітко випнутим виступом для носа і надбровних дуг, вирізами
для очей, але «без рота»[2]. Оскільки баути утруднювали споживання їжі і
поцілунки, подеколи їх виготовляли лише до рівня рота.

Морре?та (іт. Moretta) — маска овальної форми, що покривала все обличчя,
зазвичай з оксамиту, часто чорного кольору, нерідко з довершенням у
формі пір’їни. Вважається, що маску вперше виготовили у Франції, але у
Венеції вона швидко набула популярності. Маска була «жіночою», тобто її
носили переважно жінки. Окрім свят її надягали, вирушаючи на таємні
побачення.

Ла?вра (іт. Larva) — типова і найбільш поширена венеціанська овальна
маска, зазвичай білого кольору, на все обличчя з невеликим отвором для
рта, яку носили з треуголкою і плащем.

За традицією, Венеціанський карнавал відкривається давнім міським
святом — Святом Марій, тобто дівчат (іт. Festa delle Marie), яке
присвячене напівлегендарному врятуванню венеціанських панянок з рук
істрійських піратів. Першого ж дня відбувається знаменита театралізована
маскарадна хода, що бере старт з площі святого Марка.

У дні карнавалу Венеція стає суцільною театральною сценою, на якій усі є
одночасно й акторами, і глядачами. Просто на вулицях актори дають
вистави в стилі комедії дель–арте, акробати, жонглери та інші циркачі
показують свою майстреність, увесь час повсюдно лунають постріли петард
і хлопавок, на учасників сипляться справжні хмари конфетті. Увечері небо
над містом спалахує від феєрверків. З вулиць свято переміщується в
численні палаццо Венеції, де місцеві аристократи дають костюмовані бали,
учасникі яких теж у масках.

Венеціанському карнавалу від Середньовіччя були притаманні феєрична
обстановка і піднесений, а нерідко і фрівольний найстрій, що здавна
вабили гостей до Венеції в дні його проведення.

Сучасність

На Венеціанському карнавалі, 18 лютого 2007 року

Починаючи від 1990-х років, навіть попри деякі обмеження з боку місцевої
влади, до Венеції у дні святкування карнавалу прибувають понад мільйон
туристів, левова частка яких із закордону. Зберігаючи в цілому традиції
минувшини, а саме костюмовану ходу, народні гуляння, виступи аматорських
і професійних колективів, концерти і вистави, як на театральній сцені,
так і на міських площах і вулицях, а головне, неповторну атмосферу
веселого і безтурботного свята, організатори карнавалу останнім часом
привнесли низку нових традицій. Так, 1996 року Венеціанський карнавал
отримав власний гімн, який спеціально написав відомий французький
кутюрьє П’єр Карден.

Однією з «родзинок» Венеціанського карнавалу став т.зв. «політ янгола» —
з купола базиліки Святого Марка (заввишки 70 метрів) просто в юрбу на
площі линвою спускається «янгол», насправді спеціально запрошений гість
(напр., 2008 року ним був репер Куліо із США, а 2009 — Марґеріта
Міссоні, онука відомого італійського дизайнера моди Оттавіо Міссоні).
Політ янгола — своєрідна данина шани стародавнім венеціанським
акробатам, які в минулому виконували свої трюки нерідко з ризиком для
життя[3]. Взагалі прижилася практика запрошувати відомих гостей (митців,
письменників, шоуменів) на Венеціанський карнавал, в т.ч. і для
постановки окремих проектів, організації майстер-класів, виставок тощо.
Почесним гостем карнавалу в 2009 році став лауреат Нобелівської премії з
літератури Даріо Фо, який представив 20 тисячам глядачів на площі
святого Марка свою знамениту виставу «Містерія–буф» — замальовки сцен з
історії та культурного життя Венеції впродовж віків[4].

Новим напрямком під час проведення Венеціанського карнавалу є обрання
провідної теми свята, що нерідко носить соціальний або загальнолюдський
контекст. Так у рамках карнавалу в 2009 році, центральною темою якого
було обрано «Шість відчуттів на шести стежинах» (до 5 традиційних, зір,
слух, смак, нюх та дотик, організатори додали ще й розум), проводилось
тематичне дійство «Діалог у темряві», головними героями якого стали
незрячі люди, що виступили в ролі поводирів для зрячих.

Джерела і посилання

http://uk.wikipedia.org/wiki/Венеціанський_карнавал. Матеріал з
Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Що таке венеціанські маски ? на www.wisegeek.com

Шиманський Олександр Місто масок. У Венеції відкрився карнавал. //
«Україна Молода» № 029 за 17 лютого 2009 року

Велика фотогалерея Венеціанського карнавалу

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020