Реферат на тему:
ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НОВОГО ЧАСУ (XVII-XVIII ст.)
ПЛАН
1. Історичні умови та особливості розвитку культури у XVII-XVIII ст.
2. Революція в природознавстві. Раціоналізм.
1. Історичні умови та особливості розвитку культури в XVII-XVIII ст.
Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і
Реформації, перехідна за своєю природою. Оформлення й поширення культури
власне Нового часу припадає на XVII-XVIII ст. Цей період знаходиться між
революціями: його відкривають революції в Нідерландах (перемогла в 1608
р.) і Англії (почалася в 1640 р.), а завершують війна за незалежність
англійських колоній в Америці (1775-1783 рр.) і Французька революція
(1789-1793 рр.).
Упродовж цих двох віків остаточно утверджуються національні держави. При
збереженні загальних закономірностей, взаємовпливу, певної моди чітко
окреслюється культура кожної країни. Неповторна своєрідність пов’язана з
національною мовою, традиціями, історією, а також з економічним,
політичним устроєм. Найбільший вплив на європейський культурний процес в
цей час справляють, кожна по-своєму, дві країни – Англія і Франція.
Англійська буржуазія, утвердившись в економіці, раніше починає політичну
боротьбу. Після перемоги ж швидко йде на компроміс, встановлюється
конституційна монархія (владу короля обмежує парламент). Франція –
країна класичного абсолютизму (абсолютизм – необмежена монархія). Його
вершина – остання третина XVII ст., роки правління “короля-сонця”
Людовіка XIV, автора знаменитої формули: “Держава – це я”. У XVIII ст.
королівська влада перетворюється на реакційну силу. При зростаючій
економічній кризі і невдоволенні народу дворянство продовжує зберігати
зовнішній блиск. Не менш відомий афоризм фаворитки Людовіка XV маркізи
Помпадур: “Після нас – хоч потоп”.
Ці історичні особливості знайшли своє відображення у сфері культури. В
Англії раніше складаються прогресивні буржуазні політичні і філософські
погляди, але повнішого розвитку і рішучого вираження набувають вони у
Франції в ході ідеологічного протистояння з абсолютизмом. Саме Франція
стає класичною країною Просвітництва, звідси його ідеї розповсюджуються
по всій Європі. У Франції головну увагу приділяють соціальним теоріям,
етичним концепціям, в Англії ж розробляється класична політична
економія.
Розвиток культури у XVII ст. і розвиток культури у XVIII ст. має свої
особливості. У сучасників та у науці більш пізнього періоду невипадково
не склалося узагальненого визначення культури XVII ст. Наприклад,
початок цього сторіччя в Англії багато в чому ще пов’язаний з
Ренесансом, а в Італії Відродження вже пішло в минуле, в Швейцарії
домінує Реформація. Головна межа культурного процесу – нестійкість, дуже
швидкі зміни. З XVIII же сторіччям пов’язана досить суцільна
історико-культурна епоха – епоха Просвітництва. Причому, що характерно,
такою її усвідомлювали вже сучасники: термін використали самі
просвітники. У XVII ст. увагу активно мислячих людей було насамперед
зосереджено на науковому поясненні явищ природи, у XVIII ст. – на
проблемі суспільного устрою.
2. Революція в природознавстві. Раціоналізм
Розвиток природознавства в XVII ст. продовжує традиції Відродження.
Власне, на відміну від мистецтва, тут практично неможливо провести чітку
межу між епохами.
Завершується розробка геліоцентричної системи в астрономії, почата
М.Коперником. Німецький астроном І.Кеплер встановив, що планети
рухаються по еліпсах і що швидкість руху планет збільшується по мірі
наближення до Сонця. Своє відкриття він сформулював у вигляді законів,
які носять його ім’я. В кінці століття про геоцентричну систему всерйоз
ніхто вже і не говорив.
Англійський медик В.Гарвей, який працював в Італії, відкриває велике
коло кровообігу і створює суцільну теорію кровообігу – основу подальшого
розвитку фізіології людини.
Винаходиться і застосовується в дослідженнях мікроскоп. З його допомогою
А.Левенгук відкриває мікроорганізми, в тому числі бактерії, М.Мальпігі
вивчає будову шкіри, легень, нирок, тим самим створює мікроскопічну
анатомію.
У математиці оформляється, по суті, сучасна знакова система (до цього
дії описувалися громіздкими фразами), складаються перші логарифмічні
таблиці.
Переворот у фізиці пов’язаний насамперед з ім’ям Галілео Галілея. Після
видатних відкриттів (винахід телескопа, фізична природа Місяця,
супутники Юпітера) судом інквізиції йому було заборонено займатися
астрономією. Тоді Галілей зацікавився питанням про вільне падіння тіл.
Хрестоматійною стала розповідь його біографа: Галілей скидав кулі різної
ваги з високої вежі і вимірював час падіння, потім повторив виміри в
дерев’яному жолобі. За отриманими результатами було складене рівняння
рівномірно прискореного падіння. У сучасного науковця це не викликає
здивування, для свого ж часу Галілей застосував абсолютно новий підхід:
планування і проведення експерименту, а потім математичну обробку
результатів.
Значні досягнення, отримані природничими науками, викликали необхідність
і одночасно створювали можливість їх філософського осмислення. Протягом
всього середньовіччя головним джерелом пізнання проголошувалися віра і
божественне прозріння, в схоластиці панував метод формально-логічних
доказів, непорушність авторитетів. Філософське обґрунтування нових
методів у науці пов’язане передусім з двома іменами – англійця Френсіса
Бекона (1561-1626) і француза Рене Декарта (1596- 1650).
Ф.Бекон обґрунтував емпіричний метод вивчення природи (від грецького –
дослідний). Основа істинного знання – тільки досвід. Вчений зобов’язаний
виконати спостереження, перевірити їх точність, а потім шляхом
узагальнення (індукції) цих спостережень робити загальні висновки.
О.І.Герцен так оцінив історичну роль цього мислителя: “…явилася людина,
яка сказала своїм сучасникам: “Подивіться вниз: подивіться на цю
природу, від якої ви силитеся відлетіти кудись; зійдіть з вежі, на яку
піднялися і звідки нічого не бачите; підійдіть ближче до світу явищ –
вивчіть його”.
Філософська система Р.Декарта інша, він – родоначальник раціоналізму
(від грецького – розум). Декарт був видатним математиком,
основоположником аналітичної геометрії (до речі, саме він ввів в алгебрі
звичні для нас позначення невідомих – х, у, z). Головним у пізнанні він
вважав не досвід, а розум – раціональний, суворе логічне міркування.
Зразком для всіх наук Декарт вважав математику з її суворими доказами. В
ясності і чіткості думки, а не в практиці Декарт бачив критерій істини,
головний шлях до якої – наукова гіпотеза. Знамениті його вислови: “Мислю
– значить існую”, “У всьому сумнівайся”. Декарт вважав навколишній світ,
який складається з постійно рухомих найдрібніших часток, матеріальним.
Найбільших результатів досягали вчені, які з’єднували експеримент і
наукову гіпотезу, спостереження і математичне узагальнення. Такий підхід
відзначає класичний труд І.Ньютона (1630-1677) “Математичні начала
натуральної філософії”. Закон всесвітнього тяжіння, закони руху
пояснювали всі попередні відкриття в астрономії, фізиці, механіці,
зводили їх в струнку систему. Ньютон і, незалежно від нього, Г.Лейбніц
відкривають диференціальне та інтегральне числення.
Спираючись на такий фундамент, природознавство у XVIII ст. швидко
просувалося вперед. Вражає навіть неповний перелік зроблених відкриттів.
Х.Гюйгенс створює хвильову теорію світла. Р.Бойль і Е.Маріотт
відкривають головний закон теорії газів. Ш.Кулон ставить експерименти в
галузі електростатики. А.Вольта конструює першу електричну батарею.
А.Лавуазьє пояснює природу горіння і окиснення, складає перший перелік
хімічних елементів. К.Лінней розробляє класифікацію рослин. Додамо:
І.Гізель, ректор Києво-Могилянської академії, в 40-х роках XVII ст.
формулює, а у XVIII ст. А.Лавуазьє та М.Ломоносов експериментально
доводять принцип збереження матерії і руху. Все нові і нові сфери
освоюються наукою.
Взагалі можна сказати, що найважливішим підсумком розвитку дослідного
природознавства і математики став переворот у всьому світогляді. Вже в
кінці XVII ст. торжествує раціоналістична картина світу. Під природою
розуміють все суще, включаючи людину. У ній все підпорядковано загальним
закономірностям. Ці закономірності, що загалом не змінюються, можуть
бути пізнані людським розумом, виражені в математичних законах. Такий
світогляд визначають як механіко-матеріалістичний.
Зближення науки і практичних потреб людини, яке намітилося ще в епоху
Відродження, в кінці XVIII ст. виходить на якісно новий рівень. Так,
якщо раніше медицина вирішувала завдання ефективного лікування, то
створена Е.Дженнером вакцина проти віспи дозволяла взагалі уникнути
хвороби. Наукові відкриття, втілені в техніці, починають
використовуватися у виробництві. Винахід механічної прядильної машини і
ткацького верстата поставив питання про універсальний двигун. У 1784 р.
була запатентована парова машина Д.Уатта. Причому Уатт відразу ж
зрозумів значення свого винаходу для всієї промисловості, а не для
приватних цілей. Англія, таким чином, відкриває еру промислового
перевороту.
* * *
XVII-XVIII ст. були вирішальними у формуванні культури Нового часу, що
тісно пов’язано з виходом на історичну арену нового класу – буржуазії.
Її економічне утвердження, політична боротьба супроводжувалися
складанням нового світогляду. Завдяки численним відкриттям видатних
вчених стався переворот у поглядах на природу, утвердилася
матеріалістична картина світу. Було поставлене питання про справедливий
устрій людського суспільства. Відповідь на нього шукали блискучі
мислителі епохи Просвітництва. Ускладнюються форми художньої творчості.
Якщо в середні віки єдність європейської культури була наслідком її
нерозвиненості, то тепер виникають умови для єдності культурного процесу
вже на іншому якісному рівні. Перераховані культурні процеси були однією
з передумов буржуазних революцій в Англії, а особливо у Франції.
Здобутки XIX ст. у всіх сферах культури виявилися колосальними. Цей
період вражаючий за гармонійністю розвитку і величезними результатами
творчої діяльності людини у найрізноманітніших сферах. Тенденції,
закладені епохою Відродження, досягли зрілості, і люди в повному обсязі
відчули їх наслідки.
У всій складності і, як тоді здавалося, повноті склалася наукова картина
світу.
Змінилося становище науки в суспільстві, її досягнення стали прямо й
усвідомлено впливати на рівень виробництва, всього життя. У масову, а в
найбільш розвинених країнах загальну перетворилася письменність.
Регулярними стають міжнародні наукові, літературні, художні контакти,
тим самим закладаються основи світової науки, світового мистецтва.
В художню творчість прийшли величезна стильова, жанрова різноманітність.
Причому всіх великих майстрів при їх яскравій індивідуальності
об’єднувало усвідомлення неповторної цінності людської особистості.
Виправдалася пророча думка Стендаля: “XIX сторіччя буде відрізнятися від
попередніх віків точним і полум’яним зображенням людського серця”.
У надрах культури XIX ст. почалися принципово нові наукові відкриття,
були розроблені філософські системи, висунені соціальні теорії,
зародилися художні явища, які визначать характер вже наступної епохи.
Світлі гасла свободи, рівності і братерства, проголошені Французькою
революцією на початку епохи, успіхи в розвитку культури, які множилися з
кожним роком, породжували надії на швидке розв’язання людством всіх
соціальних, політичних проблем. Однак цього не сталося, і на рубежі
XIX-XX ст. серед творчої, наукової інтелігенції стали переважати
похмурі, песимістичні і радикальні революційні настрої. Можна пригадати
слова героїні видатного французького письменника XIX ст. Гі де
Мопассана, які завершують один з його програмних творів: “Ось бачите,
яке воно – життя: не таке гарне, та й не так вже й погане, як
думається”.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Барг М.А. Эпохи и идеи. Становление историзма. – М.: Мысль, 1987.
-348 с.
2. Гриненко Г.В. Хрестоматия по истории мировой культуры. – М.: Юрайт,
1998.- 669с.
3. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. – М.: Искусство, 1990.-319
с.
4. История искусства зарубежных стран. – М.: Искусство, 1980.- 384 с.
5. История средних веков. – В 2-х тт. / Под ред. Сказкина С. Д. – М.:
Высшая школа, 1977.
6. Історія світової культури. – Либідь, 1994.-320 с.
7. Энциклопедия для детей.- Т. 7. – Искусство. 4.1 – 2-е изд., испр. и
перераб. /Гл. ред. М.Д. Аксенова. – М.: Аванта, 1999.- 688с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
